Структура і властивості природної кістки

У приладі передбачене автоматичне відкривання пучка рентгенівського випромінювання за допомогою заслінки, що керує електромагнітом, що живляться від комплексу КУД-1. Живлення рентгенівської трубки виробляється від джерела рентгенівського випромінювання ИРИС-6.

Підготовка до роботи.

Перевірити готовність до роботи складових частин апарата.

На джерело ИРИС установити програмні перемикачі датчиків напруги й токи анода рентгенівської трубки в положення відповідним значенням “00”кв, “00”ма.

Відрегулювати напір води в системі водного охолодження.

Включити комплекс керуючий дифрактометричний КУД-1.

Провести тренування рентгенівської трубки.

Юстировка апарата. У ДРОН-УМ1 застосовується юстировка із плоским зразком по Бреггу-Брентано.

Установка гоніометра щодо трубки повинні забезпечувати виконання наступних вимог:

- нульова лінія (пряма минаюча через центри щілин обмежуючий первинний пучок і вісь гоніометра) повинна перетинати вісь гоніометра під прямим кутом і становити заданий кут із дзеркалом анода;

- вертикальні осі й проекції фокуса й щілин повинні бути паралельні осі гоніометра;

- центр проекції фокуса повинен бути виведений на нульову лінію;

- фокус рентгенівської трубки й щілина 7 повинні перебуває від осі гоніометра на однаковій відстані рівному радіусу окружності гоніометра.

7. Вибираємо режим роботи аналітичного каналу, що вибирають за допомогою кривій амплітудного розподілу імпульсів, що надходять від блоку детектування для дифракційного відбиття від зразка, у якості якого застосовують порошок -кварцу.

8. Перевірка правильності настроювання апарата - записують на стрічку самописного приладу контрольну рентгенограму порошку - кварцу в інтервалі кутів 67-69 і порівнюють його з еталонної.

Робота на апараті:

1. Включити апарат, дати йому прогрітися впродовж 1 години. Перевести у верхнє положення тумблер автоматичного перекривання рентгенівського випромінювання, включити захист.

2. Для автоматичної зйомки підготовляють апарат до роботи в автоматичному режимі. Увести вихідні дані в пам'ять мікро ЕОМ із клавіатури.

3. При роботі з текстурною приставкою ГП-14, що служить для досліджень текстурованих зразків полікристалічних матеріалів потрібно провести її юстировку. Юстировка складається з наступних етапів:

а) юстировка самої приставки;

б) юстировка коліматора, що служить для зменшення висоти первинного пучка рентгенівського випромінювання.

2.3 Методика обробки дифрактограм

Дифрактометричне дослідження проводили за допомогою дифрактометра ДРОН-УМ1 в монохроматичному CuKб-випромінюванні. В якості монохроматора використовували монокристал графіту, встановлений на дифрагованому пучку.. Обробку даних дифрактометричного експерименту здійснювали з використанням програми для повнопрофільного аналізу рентгенівських спектрів від суміші полікристалічних фазових складових PowderCell 2.4.

3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

3.1 Аналіз дифракційних картин гідроксилапатиту кальцію

Мінерали та синтетичні речовини зі структурним типом апатиту утворюють великий клас сполук з загальним хімічним складом Me10(ZO4)6X2, де Ме - 1ч3 валентний катіон (Ca, Pb, Cd, Sr, Ni, Eu, Al, Y, La, Ce, Na, K), Z - 1ч3 валентний катіон (P, As, V, Cr, Si, C, Al, S, Re), Х - 1ч3 валентний аніон (OH, F, Cl, Br, I, O, N, CO3) або вакансія [13]. Основним і найбільш розповсюдженим представником сімейства апатитів є гідроксиапатит кальцію Ca5(PO4)3(OH) (густина с = 3,173 г/cм3, масовий коефіцієнт поглинання м = 83,56 cм2/г) в якому іони Ca2+ займають дві кристалографічні позиціі 4f і 6h (табл. 3.1) [14].

Таблиця 3.1- Позиційні параметри і теплові фактори Biso в структурі гідроксиапатиту Ca5(PO4)3OH (пр. гр. Р63/т, z=2, a=0.93898 нм, c=0.68863 нм)

Іон	Позиція	x/a	y/b	z/c	Заселеність позиції	Biso·10-2, нм2
Ca2+	4f	0,3333	0,6667	0,9986	1,0	0,9410
Ca2+	6h	0,7530	0,7464	0,2500	1,0	0,8558
P	6h	0,6013	0,9699	0,2500	1,0	0,6162
O2-	6h	0,6711	0,1561	0,2500	1,0	0,9984
O2-	6h	0,4129	0,8778	0,2500	1,0	1,2527
O2-	12i	0,2580	0,3435	0,0703	1,0	1,5643
O2-	4e	0,0000	0,0000	0,3021	0,5	1,2881
H	4e	0,0000	0,0000	0,4600	0,5	3,3000

Унікальною властивістю гідроксиапатиту кальцію (далі ГАП) є нестехіометричність його складу. Відношення Ca/P, яке для стехіометричного складу дорівнює 5/3, використовується як степінь нестехіометричності. Його значення міняється в інтервалі 1,5ч1,75 без зміни кристалічної структури апатиту і залежить від методу одержання ГАП та від режимів його подальшої термічної обробки, зокрема, нанесення біоактивного покриття методом газотермічного напилення.

Інформація про структурні перетворення в ГАП на сьогоднішній день є актуальною, оскільки в останні роки в медичній практиці знайшли широке застосування біокерамічні матеріали у вигляді покриттів на імплантатах з титану та нержавіючої сталі. Найбільш часто, як матеріал для нанесення таких покриттів, використовують гідроксиапатит Ca5(PO4)3OH, так як по хімічному складу він збігається з мінеральною основою кісток людського організму. Застосування прошарку з біокерамічного матеріалу дозволяє забезпечити утворення міцного зв'язку між кістковою тканиною та матеріалом імплантанту і запобігти утворенню м'якого фіброзного прошарку, який знижує якість фіксації імплантанту в організмі.

Одним з методів нанесення покриттів з гідроксиапатиту або аналогічних біокерамічних матеріалів є метод плазмового напилення [15]. При плазмовому напиленні в матеріалі, що формує покриття, під впливом нагрівання високотемпературним газовим потоком можуть відбуватися фазові та структурні перетворення, що змінюють його склад і властивості. Ступінь такого впливу залежить як від умов напилення, так і від характеристик порошку [15]. Під час процесу плазмового напилення висококристалічний синтезований ГАП порошок швидко нагрівається до стану часткового розплавлення і напиляється при високій швидкості на відносно холодну металеву основу, наприклад, титановий сплав. Зміна одного з параметрів плазмового напилення, особливо теплових параметрів або складу вихідного порошку ГАП, може змінити як фазовий склад, так і кристалічність покриття з утворенням аморфної фази. Трикальцій фосфат (ТКФ) - Са3(РО4)2 (б - чи в - модифікації) чи тетракальційфосфат (ТТКФ) - Са4Р2О4 і навіть токсичний оксид кальцію (СаО) можуть спостерігатися в плазмових покриттях. Ці фази, разом з аморфною складовою, мають менший опір ресорбції аніж стехіометричний ГАП, що приводить до руйнування біопокриття.

Якість вихідних порошків відноситься до числа визначальних факторів у технології плазмового нанесення покриттів, у тому числі і біокерамічних. Умови формування покриттів пов'язані в основному з кінетичною і тепловою енергією часток, тобто тим запасом енергії, що вони набувають у процесі взаємодії з плазмовим струменем. Час перебування часток у зоні плазмового струменя визначається швидкістю їхнього руху, що у свою чергу є функцією таких їхніх властивостей, як розмір, форма та густина.

Плазмовий метод напилення біокерамічних покриттів є основним у промисловому виробництві імплантантів з покриттями. Проте недоліком таких стандартних технологій є втрата значної частини порошку біокераміки в процесі напилення, що особливо суттєво при напиленні на поверхність малих об'єктів, таких як зубні ендопротези. Основна причина цих втрат пов'язана з відносно великим розміром площі напилення (круг діаметром 15-25 мм). Тому роботи з нанесення біокерамичних покриттів проводили в ІЕС ім. О.Є. Патона з використанням методу мікроплазмового напилення на установці МПН-004 [19]. Використання в якості плазмоутворюючогого газу аргону замість суміші Ar+H2 дозволяє знизити градієнт температури по перетині часток, уникнути небезпеки їхнього перегріву і розкладання ГАП. Крім того, метод мікроплазмового напилення за рахунок малого розміру площі напилення (круг діаметром 1-5 мм) дозволяє здійснювати нанесення покриттів на вироби малих розмірів і заощаджувати витратний матеріал.

В умовах мікроплазмового напилення важливого значення набуває плинність порошку, від якої залежить можливість і стабільність його подачі в плазмовий струмінь за рахунок власної ваги без застосування транспортуючого газу. До властивостей, які можуть мати значення в умовах мікроплазмового напилення покриттів варто також віднести морфологію і мікроструктуру часток порошку, пікнометричну та насипну щільність порошку, фазовий склад матеріалу.

Для дослідження було обрано порошок, виготовлений фірмою "Кергап" (Україна). Властивості і структура порошків багато в чому визначаються методами їхнього одержання. До основних методів одержання ГАП відносяться рідкофазні методи, твердофазний і гідротермальний синтези. Кожний з них має свої переваги і недоліки. Технологічні властивості порошку представлені - у табл. 3.2.

Порошок ГАП, одержаний фірмою "Кергап" має в основному осколочну форму (рис. 3.1), однак завдяки операції обкатування кути багатьох часток згладжені, що забезпечує його більш високу плинність (68-75 с/50г) та насипну щільність (1,30 г/см3) (табл. 3.2). Пікнометрична щільність часток дорівнює 3,08-3,10 г/см3. Мікротвердість часток - 5,40 ±0,16 ГПа.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

а б

Рис. 3.1 - Зовнішній вигляд (а) часток порошку гідроксиапатиту Кергап (dч = 63…80 мкм) і морфологія поверхні покриття з порошку Кергап (б).

Таблиця 3.2 - Розмір часток (dч), текучість (f), мікротвердість (Нм), насипна (сн) та пікнометрична густина (сп) порошку гідроксиапатиту фірми Кергап

Параметри порошку
dч,мкм	f, с/50 г	сн, г/см3	сп, г/см3	Нм, ГПа	Са/Р
63…80	70-80	1,23	3,08	5,40±0,16	1,67
?63	68-75	1,30	3,10		1,66

Відповідно до наявних сертифікатів всі досліджені порошки задовольняють вимогам ASTM F1185-88 ”Specification for Composition of Ceramic Hydroxylapatite for Surgical Implants”по вмісту шкідливих домішок (менше 50 ppm). Відношення Са/Р згідно даним РСМА склало для дослідженого порошку - 1,66-1,67.

Покриття наносили на абразивно оброблену, титанову основу на установці МПН-004 з використанням аргону в якості плазмоутворюючого захисного газу. Нанесення покриттів здійснювалося з використанням 9 режимів. В якості змінних факторів були обрані: витрата порошку (G, г/хв), витрата плазмоутворюючого газу (V, л/год), дистанція напилення (h, мм), сила струму (І, А), напруга (U, В) (табл. 3.3). Постійними підтримувалися наступні параметри: розмір часток порошку, витрата захисного газу (аргону), товщина титанового зразка (основи) і спосіб підготовки його поверхні перед напиленням покриття.

Таблиця 3.3 - Режими мікроплазмового напилення порошків гідроксилапатиту

№	G, г/хв	V, л/год	h, мм	I, A	U, B
1	1,2	120	160	45	33
2	0,4	120	80	45	33…34
3	0,4	60	160	45	31
4	1,2	60	80	45	31
5	0,4	120	160	35	32…33
6	1,2	120	80	35	32…33
7	1,2	60	160	35	30
8	0,4	60	80	35	30
9	0,8	90	120	40	30…31

Плазмові покриття формуються з дискретних часток в результаті їхньої деформації, розтікання та затвердіння при ударі об тверду поверхню. Залежно від розміру частки і запасу теплової та кінетичної енергії, що вона здобуває під впливом плазмового потоку, у шарі формуються різні структурні елементи. При повнім розплавлюванні частки і утворенні сферичної краплі вона може деформуватися на твердій поверхні в плоский диск, що має різну форму залежно від змочування та інших умов формування. При високій швидкості розплавленої частки може відбуватися розбризкування розплаву при зіткненні із твердою поверхнею і утворення дрібних крапель. Частки можуть містити мікропори, що утворюються при виділенні розчинених газів, а при неповнім розплавлюванні - рідку оболонку і тверде ядро. При затвердінні та закріпленні на основі в обсязі частки виникають напруги, які сприяють утворенню тріщин і т.п.

При дифрактометричному дослідженні мікроплазмових покриттів з біокерамічних порошків визначали фазовий склад покриттів (відношення масових часток фаз ГАП, ТКФ і аморфної складової в покриттях) та періоди кристалічних ґраток. Проведення кількісного фазового аналізу покриттів на основі Са-ГАП базується на використанні методу зовнішнього стандарту (б-Al2O3) згідно рекомендаціям ASTM F2024-00 ”Standard Practice for X-Ray Diffraction Determination of Phase Content of Plasma-Sprayed Hydroxyapatite Coatings”. В основі даного ASTM-стандарту використано дані роботи [121], де приведено корундові числа (Reference Intensity Ratios - RIR) для Са-ГАП, -ТСР і СаО (відповідно 1,276(1), 1,148(4) і 3,375(4)), а також відносні інтенсивності окремих піків даних фаз. Основним недоліком, при простому виконанні рекомендацій цього стандарту, є нехтування текстурою, яка може появитися в досліджуваних зразках. Результати досліджень покриттів одержаних нами [17], свідчили про наявність кристалічної текстури в основній фазовій складовій - Ca5(PO4)3OH (рис. 3.2 б). Тому при аналізі отриманих дифрактограм контролювалася наявність текстури уздовж різних кристалографічних напрямків (встановлено, що в живій кістці формується текстура вздовж напрямку [001]), що може впливати на протікання процесів ресорбції ГАП в умовах живого організму [123]. В результаті, при повнопрофільному аналізі дифракційних картин, ми проводили врахування текстури в напилених покриттях з використанням моделі March-Dollase [14]. Поправка в інтенсивність любого максимуму hkl в цій моделі здійснюється введенням ефективного множника повторюваності Мhkl згідно виразу (2.5) приведеному в підрозділі (2.1):

m

Мhkl = ? (ф2·cos2цi + ф-1·sin2цi)-3/2,

i=1

де ф - уточнюваний коефіцієнт текстури, m - кристалографічний множник повторюваності даного сімейства еквівалентних площин {hkl}, ц - найменше значення кута між нормаллю до даної площини (hkl)і і заданим вектором текстури. Згідно виразу (3.1) при відсутності текстури ф = 1, при 0 < ф < 1 значення Мhkl > 1 і інтенсивність максимуму hkl стає більшою в порівнянні з нетекстурованим зразком, а при ф > 1 - значення Мhkl < 1.



Рис. 3.2 - Фрагменти дифрактограм при повнопрофільному аналізі:

(а) - нетекстурованого зразка (ф=1, вихідний порошок);

(б) - покриття з текстурою вздовж напрямку 002 (ф=0,53, режим 2).

Результати дифрактометричних даних показують, що зразки, приготовлені з вихідних порошків методом компактування, не текстуровані (ф=1), являють собою однофазний кристалічний продукт Ca5(PO4)3OH (рис. 3.10, а). Параметри елементарної комірки становлять: а=0,9418(1) нм, с=0,6881(1) нм і досить точно відповідають значенням для стехіометричного складу (а=0,9418 нм, с=0,68780 нм) [13].

Аналіз отриманих результатів (табл. 3.4) свідчить, що в покриттях текстура відсутня при використанні 5, 6 і 7 режимів напилення. В інших випадках ф змінюється в широких межах від 0,48 до 0,74. Максимальний вміст гідроксиапатиту (98 мас. % ) отримано для покриттів на 2-ому і 8-ому режимах напилення, а мінімальне (88 %) - на режимі 7.

Таблиця 3.4 - Періоди гратки (а, с), об'єм (V) элементарної комірки, коефіцієнт текстури (ф) вздовж напрямку (001) фази Са5(РО4)3ОН та вміст (масс. %) Са5(РО4)3ОН (G), Са3(РО4)2 (Т) і аморфної фази (А) в покритті на основі порошку Кергап.

№ зразка по режиму	Фазовий склад	Структурні характеристики ГАП
		Коеф. текст.	Періоди гратки, нм	Об'єм гратки нм3
	Г/T/A	ф	a	с	V
Порошок	100/0/0	1	0,9418(1)	0,6881(1)	0,5286
1	92/3/5	1	0,9403(2)	0,6887(1)	0,5273
2	98/2/0	0,53	0,9400(1)	0,6876(2)	0,5262
3	93/5/2	0,48	0,9386(4)	0,6885(2)	0,5252
4	96/4/0	0,61	0,9393(1)	0,6884(1)	0,5259
5	93/3/4	1	0,9400(1)	0,6888(1)	0,5271
6	94/3/3	1	0,9400(1)	0,6881(1)	0,5265
7	88/5/7	1	0,9394(3)	0,6886(2)	0,5262
8	98/2/0	0,69	0,9395(1)	0,6883(1)	0,5262
91	90/6/4	0,74	0,9395(1)	0,6886(1)	0,5263

Примітка: 1 - наявність слідів кристалічної фази СаО

На слідуючому етапі було проведено дослідження фазового складу мікроплазмових покриттів ГАП залежно від товщини напиленого шару. Із цією метою на циліндричні зразки титану діаметром 20 мм і товщиною 1 мм наносили покриття з порошку ГАП різної товщини (від 60 до 350 мкм) при однакових технологічних параметрах: режим №1 згідно табл. 3.4.

На одному зі зразків з товщиною покриття ~ 350 мкм був проведений пошаровий дифрактометрический аналіз при послідовному видаленні механічним шліфуванням шарів з кроком 50 мкм. Для дослідження впливу маси зразка на фазовий склад були також нанесені покриття однакової товщини (~ 100 мкм) на циліндричні зразки діаметром 20 мм і товщиною 1 мм та 5 мм.

При дослідженні топографії поверхні і мікроструктури покриття принципових відмінностей виявлено не було: всі покриття формувалися з повністю розплавлених часток і лише на самій поверхні в невеликій кількості зустрічалися частки сферичної форми.

Аналіз результатів дифрактометричних досліджень дозволяє зробити висновок, що фазовий склад покриття, а також характеристика текстури залежать від товщини напиленого шару. Так, при товщинах до 100 мкм текстура в покритті відсутня, або вона незначна (ф~0,9), а вміст аморфної фази становить від 7 до 9 мас. % (поз. 1, 2, 3, 7,8 табл. 3.11). При збільшенні товщини покриття понад 100 мкм (поз. 4, 5 табл. 3.11) коефіцієнт текстури зменшується до 0,7, а вміст аморфної фази - до 4...5 мас.%. При товщині покриття 360 мкм (поз. 6 табл. 11) ступінь текстури зростає (ф=0,34), а вміст аморфної фази знижується до 2 мас. %.

Відзначена тенденція впливу товщини покриття на текстуру і вміст аморфної фази особливо чітко простежується при пошаровому аналізі покриття (табл. 3.5, рис. 3.3). Так зі збільшенням товщини від 50 до 350 мкм ступінь текстури безупинно зростає, а коефіцієнт текстури відповідно зменшується (у цьому випадку від 0,72 до 0,34).

Характерно, що зазначена залежність спостерігається при нарощуванні товщини до 200 мкм, а надалі ступінь текстури, вміст аморфної фази і фазовий склад у цілому зберігається на одному рівні. Аналіз результатів також показав, що маса зразка на структуру і фазовий склад напиленого покриття при однаковій товщині покриття (табл. 3.5, поз. 3, 7, 8) практично не впливає.

Таблиця 3.5 - Коефіцієнт текстури (ф), вміст (масс. %) Са5(РО4)3ОН (G), Са3(РО4)2 (Т) і аморфної фази (А) у покритті різної товщини, напиленого по режиму 1.

№	Розмір зразка	Товщина шару покриття, мкм	ф	G/T/A
	Ш, мм	h, мм
1	20	1	80±20	0,85	66/25/9
2	20	1	90±20	1	86/5/9
3	20	1	110±30	1	75/17/8
4	20	1	120±25	0,71	76/20/4
5	20	1	135±25	0,70	78/17/5
6	20	1	360±25	0,34	93/5/2
7	20	3	80±25	0,93	73/20/7
8	20	5	100±10	0,92	72/19/9

а б

Рис. 3.3 - Зміна коефіцієнта текстури ф (а), вмісту (масс. %) ГАП (G), ТКФ (T) та аморфної фази (A) (б) по глибині покриття при пошаровому аналізі.

Таблиця 3.6 - Періоди гратки (а, с), об'єм (V) элементарної комірки, коефіцієнт текстури (ф) вздовж напрямку (001) фази Са5(РО4)3ОН та вміст (масс. %) ГАП (G), ТКФ (T) та аморфної фази (A) при пошаровому аналізі мікроплазмового покриття

Тов- щина шару, мкм	Фазовий склад	Структурні характеристики ГАП
		Коеф. текст.	Періоди гратки, нм	Об'єм гратки нм3
	Г/T/A	ф	a	с	V
350	93/5/2	0,34	0,9385(2)	0,6889(1)	0,5255
300	93/5/2	0,40	0,9393(1)	0,6887(2)	0,5263
250	93/5/2	0,42	0,9401(2)	0,6886(1)	0,5271
200	93/5/2	0,44	0,9402(1)	0,6886(2)	0,5271
150	90/6/4	0,50	0,9406(2)	0,6885(1)	0,5275
100	85/8/7	0,62	0,9404(1)	0,6893(3)	0,5279
501	78/12/10	0,72	0,9397(2)	0,6897(4)	0,5275
порошок	100/0/0	1	0,9420(1)	0,6880(1)	0,5287

Примітка: 1 - реєструються дифракційні лінії б-Ti

4. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

4.1 Актуальність теми дослідження

У теперішній час інтенсивно розвиваються наукові дослідження, які присвячені фазовим перетворенням в багатокомпонентних системах, завдяки чому можна передбачити властивості матеріалів, визначити особливості поводження системи при даній температурі і при даному складі [2].

Одним з напрямів в дослідженні нових матеріалів для медицини є синтез гідроксилапатиту кальцію В даній роботі розглядаються системи CaO-P2O5, які завдяки своїм біологічним властивостям [7] використовуються для пластики кісткової тканини. В цій галузі медицини немає аналогу гідроксилапатиту кальцію і тому, наукові дослідження цього матеріалу є актуальним питанням.

В роботі планується провести дослідження фазового складу зразків на дифрактометрі ДРОН УМ - 1 і описати утворення біосумісних фаз (ГАП и в-ТКФ) в зразках, отриманих методом синтезу з водних розчинів солей кальцію і фосфату. Нестехіометричність структури має негативний вплив на біосумісність порошку [3]. Метою даної роботи було виявлення температурних меж [4] та хімічного складу (Ca5(PO4)3(OH)), що буде запобігати цьому явищу, що дає змогу заощадити кошти, завдяки зменшенню кількості браку на виробництві.

4.2 Мета і задачі НДР

Мета роботи - проведення дослідження фазового складу порошків гідроксилапатиту кальцію.

Задачі дослідження:

- опрацювання літератури за темою дослідження;

- одержання зразків для дослідження.

- проведення зйомки зразків на дифрактометрі ДРОН УМ-1;

- аналіз одержаних рентгенограм; узагальнення отриманих результатів і приведення даних в інститут проблем матеріалознавства про отримані структурні складові.

4.3 Розрахунок планової собівартості проведення науково-дослідницької роботи

4.3.1 Склад кошторису витрат на виконання НДР

Розрахунок планової вартості проведення НДР проводиться по наступним статтям:

1) Основна заробітна плата науково-виробничого персоналу;

2) Додаткова заробітна плата науково-виробничого персоналу;

3) Відрахування на соціальні заходи;

4) Вартість матеріалів, які використовуються при виконанні науково-дослідної роботи;

5) Витрати на послуги сторонній організацій;

6) Витрати на службові відрядження;

7) Інші прямі невраховані витрати;

8) Накладні витрати.

4.3.2 Розрахунок заробітної платні науково-виробничого персоналу

Витрати за цією статтею складаються із планового фонду заробітної плати науково та інженерно-технічних співробітників, робітників та службовців відділів, лабораторій, що зайняті у даній НДР, основних виробничих цехів експериментального виробництва, які виконують роботу по даній НДР.

Трудомісткість окремих робіт, розділених за категорією виконавців, приведена у табл. 4.1.

Таблиця 4.1 - Трудомісткість робіт за категорією виконавців

Етапи НДР		Трудомісткість, людо-дні
	Відповідальний виконавець теми, провідний науковий співробітник	Старший науковий співробітник	Інженер- дослідник	Лаборант
Аналітичний огляд з теми та обґрунтування недоліків дослідження	-	5	20	-
Розробка методик проведення робіт	5	7	10	-
Підготовка обладнання	-	10	9	-
Підготовка зразків	-	10	15	-
Дифрактометричне дослідження зразків	-	15	14	8
Обробка отриманих даних	6	15	21	-
Обговорення результатів	15	5	10	-
Оформлення НДР	-	-	11	-
РАЗОМ	26	67	110	8

Денна заробітна плата визначається, як відношення місячної заробітної плати до "умовного" місяцю, який дорівнює 21,2 дні, при п'ятиденному робочому тижні.

Розрахунок основної заробітної плати ведеться по даним про трудомісткість окремих етапів науково-дослідної роботи та денної заробітної плати виконавців. Місячні оклади виконавців та денна з/п наведені у табл.. 4.2.

Таблиця 4.2 - Заробітна плата виконавців

Посада виконавця НДР	Трудомісткість, люд-днів	Місячний оклад, грн.	Денна заробітна плата, грн.	Заробітна плата за виконавцями, грн
Відповідальний виконавець теми, СНС	26	2700	127,4	3312,4
Інженер- дослідник	110	2100	99,5	10945
Лаборант механічних досліджень	8	1500	70,1	560,8
Разом				22087,7

Основна заробітна плата визначається шляхом перемноження трудомісткості на денну заробітну плату виконавців:

ОЗП = 127,4·26+108,5·67+99,5·110+70,1·8 = 22087,7 грн.

Додаткова заробітна плата складає 10% від основної:

ДЗП = 0,1·22087,7 = 2208,77 грн.

4.3.3 Відрахування на соціальні заходи

Відрахування на соціальні заходи складає 37,1% від суми ОЗП та ДЗП а саме:

- пенсійний фонд - 33,2%;

- фонд соціального страхування - 1,4%;

- фонд зайнятості - 1,6 %;

- фонд страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань -0,9%.

ОС = 0,371· (22087,7 +2208,77) = 9014 грн.

4.3.4 Вартість матеріалів, необхідних для виконання науково-дослідницької роботи

Для виконання науково-дослідної роботи необхідно матеріали, які комплектують виріб. Матеріали оцінюють по діючим оптовим цінам. Кількість основних і допоміжних матеріалів, які витрачаються на виконання НДР, вартість матеріалів та витрати на них приведені у табл. 4.3.

Таблиця 4.3 - Розрахунок вартості основних і допоміжних матеріалів:

Найменування матеріалів	Одиниці виміру	Ціна за одиницю, грн.	Кількість	Загальна вартість, грн.
Порошок Гідроксилапатит кальцію	г	50	4	200
Катридж	шт.	110	1	110
Папір	пачка	23,5	1	23,5
Флешка	шт.	40	1	40
Усього				373,5

Витрати на транспорт (ТВ) приймаємо в розмірі 10% від вартості матеріалів

(М.В):

ТВ = 373,5·0,1 = 37,35 грн.

Повна сума витрат на матеріали:

МВ = 373,5 + 37,35 = 410,85 грн.

4.3.5 Витрати на спеціальне обладнання

Всі роботи виконуються на наявному обладнанні і витрати на цю статтю не передбачались.

4.3.6 Витрати на відрядження

Службові відрядження на період виконання НДР не планувались.

4.3.7 Інші прямі невраховані витрати

До цієї статті витрат відносять: страхування окремих співробітників, оренду приміщення, плату стороннім організаціям, відрахування у ремонтний фонд та інші витрати, віднесені до цієї НДР за прямою ознакою.

Інші прямі витрати приймають за 10% від усіх врахованих прямих витрат за темою:

ПНВ = 0,1·(22087,7 +2208,77 +9232,66 +410,85) = 3423,7 грн.

4.3.8 Накладні витрати

До складу накладних витрат входять:

- заробітна плату адміністративного та управлінського персоналу;

- витрати на утримання виробничих приміщень (освітлювання, опалення, вентиляція, електроенергія);

- витрати на капітальний ремонт;

- по охороні праці та інше.

Розмір накладних витрат визначається у процентах від планового фонду заробітної плати (основної та додаткової) науково-виробничного персоналу. Норматив накладних витрат дорівнює 20% основної заробітної плати.

Сума накладних витрат складає:

НР = 0,2·22087,7 = 4417,54 грн.

4.3.9 Складання планового кошторису собівартості науково-дослідної роботи

Усі витрати, пов'язані з виконанням науково-дослідної роботи приведені у табл. 4.4.

Таблиця 4.4 - Плановий кошторис витрат на виконання НДР: „Кристалоструктурні характеристики фаз в біокерамічних порошках на основі гідроксиапатиту кальцію”

Статті витрат	Сума	Обгрунтування
	Грн.	У % від загального
Основна та додаткова заробітна плата науково-виробничого персоналу	24296,47	59	За розрахунком
Відрахування на соціальне страхування	9232,66	22	38% від заробітної плати
Матеріали	373,5	1	За розрахунком
Інші прямі невраховані витрати за темою	3423,7	8	10% від суми попередніх
Накладні витрати	4417,54	10	20% від основної заробітної плати
Усього	41743,87	100

4.4 Економічна ефективність НДР

Дана НДР має в основному пошуковий характер, тому оцінка економічної ефективності НДР проводиться за методикою бальної оцінки. Бальна оцінка проводиться по найбільш важливим показникам:

1) важливість розробки - К1;

2) можливість використання результатів розробки - К2;

3) теоретичне значення і рівень новизни досліджень - КЗ;

4) складність розробки - К4.

Шкала для оцінки важливості розробки К1:

Ініціативна робота, не є ні частиною комплексної програми, ні завданням директивних органів - 1 бал.

- Робота, яка виконується за договором з науково-технічною допомогаю - 3 бали.

- Робота, яка є складовою частиною відомчої програми - 5 балів.

- Робота, яка є складовою частиною комплексної програми - 8 балів.

Шкала для оцінки показника К2:

- Результати розробки можуть бути використані в даній установі - 1 бал.

- Результати розробки можуть бути використаними в одній організації - 3 бали.

- Результати розробки можуть бути використаними в багатьох організаціях - 5 балів.

- Результати розробки можуть бути використаними в масштабах галузі - 8 балів .

- Результати розробки можуть бути використаними в багатьох організаціях різних галузей - 10 балів.

Шкала для оцінки показника кз:

- Аналіз, узагальнення та класифікація відомої інформації; подібні результати, які були відомі в досліджуваній галузі - 2 бали.

- Одержання нової інформації, яка доповнює уявлення про сутність досліджуваних процесів, невідомих раніше в досліджуваній галузі - 3 бали.

- Одержання нової інформації, яка частково дає уявлення про сутність досліджуваних процесів - 5 балів.

- Створення нових теорій та методик - 6 балів.

- Одержання інформації, що слугує формуванню нових напрямків - 8 балів.

Шкала для оцінки показника К4:

- Робота, яка виконується одним підрозділом, витрати до 200 грн. - 1 бал.

- Робота, яка виконусться одним підрозділом, витрати від 200 до 1000 грн. - 3 бали.

- Робота, яка виконуєгься одним підрозділом, витрати від 1000 до 5000 грн. - 5 балів.

-Робота, яка виконується багатьма підрозділами, витрати від 5000 до 10000 грн. - 7 балів.

- Робота, яка виконується декількома організаціями, витрати більше 10000 грн. - 9 балів.

За важливістю розробки робота оцінюється як та, що виконується за договором про науково-технічну допомогу, К1 = 5.

За можливістю використання розробка може бути використана в багатьох організаціях, К2 = 5.

За оцінкою теоретичного значення та рівнем новизни, отримана інформація доповнює уявлення про сутність процесів, що проходять, які невідомі в досліджуваній області, К3 = 3.

За оцінкою показників складності, робота виконується одним відділом, витрати перевищують 2000 грн., К4 = 5.

Загальна оцінка встановлюється шляхом помноження вказаних коефіцієнтів:

Б=К1·К2·КЗ·К4 , (4.1)

Б=5·5·3·5=375

Умовний ефект на кожний бал складає 200грн. Загальний ефект розробки:

Ео=500·К1·К2·К3·К4 , (4.2)

Ео=500·375=187500 грн.

Тоді річний умовний ефект розраховується за формулою:

Еус=500·Б - Еп·Вндр , (4.3)

де Еус -- загальний умовний ефект, грн..;

Вндр -- витрати на виконання НДР, грн.; Еп=0,25;

Еус=500·375 - 0,25·41743,87= 177064 грн.

Економічна ефективність НДР визначається коефіцієнтом ефективності Ер, який характеризує частину майбутнього ефекту від розробки на умовну одиницю витрат.

Ер=(Еус/Вндр)>1 , (4.4)

Ер=177064/41743,87=4,24

Проведені розрахунки підтверджують доцільність проведення роботи.

5. ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1 Мета розділу

Згідно з Законом України «Про охорону праці» жодна науково-дослідна робота не повинна виконуватися, якщо умови праці не відповідають чинним нормативно-правовим актам про охорону праці.

Метою розділу є аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів, параметрів робочої зони, порівняння їх на відповідність стандартам, а також розробка заходів та улаштування робочих місць для створення безпечної діяльності працівників без шкоди для здоров'я. Дана науково-дослідна-робота була виконана в умовах технологічної ділянки ІПМ НАН України. Дослідження були проведені в лабораторії, робота в якій потребує обов'язкового дотримання правил охорони праці, щоб запобігти виробничому травматизму і професійним захворюванням. В процесі роботи присутні такі основні небезпечні та шкідливими виробничі фактори: пари та гази, підвищений рівень електромагнітних випромінювань, підвищене значення напруги в електричній мережі.

У ході даної роботи було проведено фазове дослідження зразка отриманого ударно-відцентровим розпелнням. Експерименти проводилися на дифрактометрі ДРОН-УМ1.

5.2 Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих чинників при виконанні НДР

Науково-дослідна робота виконується в лабораторії рентгеноструктурного аналізу Інституту проблем матеріалознавства НАН України.

Було проведено вимірювання розмірів приміщення лабораторії та вікон: розміри лабораторії - довжина (6 м), ширина (5 м), висота (3,5); розміри вікон - ширина (1,1 м), висота (1,9 м).

Площа даної лабораторії 30 м2, а об'єм складає 105 м3 де одночасно працює 3 людини. Відповідно площа приміщення на одну людину становить 10 м2, а об'єм - 35 м3. Що відповідає установленим санітарним нормам згідно ДСанПіН 33.2.007-098. Схематичне зображення та розташування елементів лабораторії, представлено на рис. 5.1.

Рис. 5.1 - Схематичне зображання лабораторії

1 - ИРИС-3 - 0,38 кВ; 2 - робочий стіл; 3 - тумба;

В лабораторії температура повітря 20-25 єС, відносна вологість повітря не перевищує 0,2 м/с. Санітарно - гігієнічне нормування умов мікроклімату здійснюється за ДСН 3.36.042-99 [18], які встановлюють оптимальні і допустимі параметри мікроклімату залежно від загальних енерговитрат організму при виконанні робіт і період року. За загальними затратами організму на виконання робіт відповідно нормативу виділяють три категорії робіт: легкі роботи, середньої тяжкості ті важкі роботи. В нашому випадку характер роботи легкий (роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження, затрачується 150 Ккал/год). Тому, згідно ДСН 3.36.042-99, мікроклімат в приміщені відповідає встановленим вимогам.

ИРИС-3 живиться від мережі 380 В з частотою 50 Гц. При проведенні експериментів можливе опромінення людини рентгенівським променями, які проникають в організм, стають причиною променевої хвороби, здійснюють руйнівну дії на шкіряний покрив, кістковий мозок, кінцівки та внутрішні органи.

Під час роботи установки ИРИС-3 відбувається іонізація повітря, з утворенням озону і оксидів азоту. Це може впливати на органи дихання, тому в лабораторії встановлені витяжки.

5.3 Виробниче освітлення

Для підвищення активності людини та її працездатності необхідні оптимальні світлові умови. Необхідний рівень освітлення визначається ступінню точності зорових робіт. По характеру роботи (проведення рентгеноструктурних досліджень) приміщення відноситься до першої групи (ДБН 3.2.5.28 - 2006 р). Так як найменший об'єкт дослідження становить 0,3-0,5 мм, то виконувана зорова робота є роботою високої точності і відноситься до третього розряду зорових робіт (ДБН 3.2.5.28 - 2006 р) [19].

Природне освітлення лабораторії є боковим одностороннім і здійснюється через віконні прорізи в зовнішніх стінах будівлі.

Штучне освітлення здійснюється системою загального рівномірного освітлення, яка складається з дев'яти світильників. В кожному з них встановлені два газорозрядних джерела світла (люмінесцентні лампи денного світла ЛБ - 40) .

5.4 Аналіз іонізуючого випромінювання

При роботі на установці ИРИС-3 можливий вплив рентгенівського іонізуючого опромінювання. Зміни, які відбуваються в організмі, залежно від величини поглинутої ним енергії. При опроміненні відбувається іонізація молекул організму людини. В організмі утворюються токсини, що призводить до порушення біохімічних процесів.

Згідно з НРБ всі особи на яких можливий вплив іонізуючого випромінювання поділяється на 3 категорії. В даному випадку це категорія А (персонал) - особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань .

При роботі на ИРИС -3 ліміт ефективної дози не перевищує 20 мЗв, тобто відповідає нормам безпеки відповідно до НРБУ-97 .

В лабораторії для запобігання додаткового опромінення обмежують час перебування біля ввімкнутої установки, яка знаходиться в кімнаті, стіни якої пофарбовані спеціальною фарбою, також використовують захисні екрани та мідні пластини на шляху розповсюдження рентгенівських променів.

5.5 Електробезпека

Електробезпека - це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Електричний струм, проходячи через тіло людини, зумовлює перетворення поглинутої організмом електричної енергії в інший вид і спричиняє термічну, електролітичну, механічну і біологічну дію.

Найбільш складною є біологічна дія, яка притаманна тільки живим організмам. Термічний і електролітичний вплив властиві будь-яким провідникам.

Електричне обладнання, що встановлене в лабораторії, є потенційно небезпечним для працюючих, оскільки органи відчуття людини не можуть на відстані виявити електричну напругу.

Причинами ураження електричним струмом можуть бути:

1. Доторкання до частин електроустановки, що випадково знаходяться під струмом внаслідок замикання фази на корпус, ушкодження ізоляції або іншої несправності.

2. Потрапляння під напругу під час проведення ремонтних робіт на вимкненому обладнанні за причиною помилкового включення або з причини недотримання часу, необхідного для зняття електричних зарядів з високовольтних шин, розрядки конденсаторів.

При розробці захисних заходів, вважають небезпечним струм у 25 мA, при якому важко самостійно відірватися від провідника, а струм величиною 100 мA може привести до смертельного результату. До напруги 42 В найбільш небезпечний змінний струм, а більше 42 В вплив однаковий, як постійного, так і змінного струму. Найбільш небезпечна частота - 50…60 Гц.

Відповідно до ПУЕ - 97, приміщення за небезпекою електротравм відноситься до категорії приміщень з підвищеною небезпекою, оскільки в ньому можливе одночасне доторкання до металевих заземлюючих предметів і корпусів електроустановок, в результаті цього може бути ураження електричним струмом. За характером середовища відноситься до нормальних - сухі приміщення, в котрих відсутні ознаки жарких та запилених приміщень та приміщень з хімічно - активним середовищем. Електроустановка, що використовується при виконанні даної роботи, живиться напругою 380В і змінного струму частотою 65 кГц. Дана установка підлягає заземленню[18].

У лабораторії, де проводилися дослідження, корпуси електроустаткування і приладів під'єднанні до внутрішньої магістралі (контуру) заземлення болтовим з`єднанням. Розташування робочих місць таке, що виключається можливість дотику до корпусів електроустаткування і приладів.

Рисунок 5.2 - Схема контурного заземлення

1 - заземлюючі пристрої; 2 - обладнання що заземлюється; 3 - внутрішня магістраль (контур) заземлення; 4 - заземлюючі провідники; 5 - вертикальні заземлювачі.

Кожний рік проводиться перевірка опорів і захисту електропроводок, а також заземлення.

Рисунок 5.3 - Схема штучного заземлення.

5.6 Пожежна безпека

Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загиблі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищення температури, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд.

Основним напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків. Об'єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямовані на запобігання пожежі, дії на людей та матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі, в тому числі їх вторинних проявів. До таких факторів, згідно ГОСТ 12.1.004-91 , належать:

1. підвищена температура навколишнього середовища;

2. токсичні продукти горіння і термічного розкладу речовин;

3. знижена концентрація кисню

Вторинними проявами небезпечних факторів пожежі вважаються:

1. радіоактивні та токсичні речовини і матеріали, викинуті із зруйнованих апаратів та установок;

2. електричний струм, пов'язаний с переходом напруги на струмопровідні елементи будівельних конструкцій, апаратів в наслідок пошкодження ізоляції

3. небезпечні фактори вибухів, пов'язаних з пожежами

Класифікація приміщення :

- згідно з ОНТП 24-86 по пожежній небезпеці приміщення лабораторії можна віднести до категорії „B” (пожежонебезпечна), оскільки в цьому приміщенні є тверді горючі речовини (меблі папір та інше ).

- відповідно до ДНАОП 0.00 - 1.32 - 01 аудиторія відноситься до класу П2-а (простір у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго).

У випадку виникнення пожежі на електроустановці, яка знаходиться під напругою полум'я, котре виникає, гаситься не водою, а за допомогою вуглекислотного чи вуглекислотноброметилового вогнегасників.

В лабораторії є вуглекислотний вогнегасник ОУ-2 (ГОСТ 111564-65), а на сходових клітках і в коридорах ящики з піском, вогнегасники типу ВУ-8, пожежні крани. В лабораторії є вуглекислотний вогнегасник ОУ-2 (ГОСТ 111564-65), а на сходових клітках і в коридорах ящики з піском, вогнегасники типу ВУ-8, пожежні крани.

Для пожежного зв'язку використовується телефон.

Евакуація з поверху де знаходиться робоче приміщення виконується згідно з планом (рис. 5.4).

Рисунок 5.4 -План евакуації 3 поверху

5.7 Вимоги до умов праці під час роботи на установці ИРИС-3

Обслуговування устаткування мусить проводитись у відповідності до правил вимог безпеки при експлуатації електричного устаткування, згідно ДСН 3.3.6 042-99

До роботи на обладнанні необхідно допускати працівників, що пройшли відповідні інструктажі та ознайомлення з правилами охорони праці на такому устаткуванні.

Оператори мусять мати відповідний спеціальний одяг та засоби індивідуального захисту.

Категорично забороняється відчиняти шафи та пульти керування, провадити самостійно ремонтні роботи та провадити ремонти під час роботи устаткування.

Обслуговування апарату повинно провадитися з урахуванням вказівок з монтажу, налагодження та експлуатації, які наведені в технічному описі та в інструкції з техніки безпеки.

5) Цей персонал проходить стажування на робочому місці протягом 6-11 днів.

ВИСНОВКИ

1. Експериментально встановлено формування кристалічної текстури в мікроплазмових покриттях гідроксил апатиту Ca5(PO4)3OH вздовж напрямку [002] при товщина покриття більше 100 мкм.

2. Фазовий склад покриття та характеристика його текстури залежать від товщини напиленого шару. При збільшенні товщини покриття від 50 до 350 мкм ступінь текстури зростає, а коефіцієнт текстури, відповідно, зменшується (від 0,72 до 0,34).

CONCLUSIONS

1. Experimentally found formation of сrystalline texture in microplasma coatings hydroxylapatite Ca5 (PO4) 3OH along the direction [002] in thickness covering more than 100microns.

2. Phase composition of coatings and characterization of its texture depend on thethickness of the deposited layer. With increasing coating thickness from 50 to 350microns degree of texture increases and the texture coefficient, respectively, decreased(from 0.72 to 0.34).

Перелік посилань

Aoki H. Science and medical applications of hydroxyapatite. - JAAS: Tokyo, 1991. - 137 p.

Williams D.F. The science and applications of biomaterials // Advances in Materials Technology Monitor. -1994. - № 2. - P. 1-38

Орловский В.П., Суханова Г.Е., Ежова Ж.А., Родичева Г.В. Гидроксиапатитовая биокерамика // Ж. Всесоюзного хим. об-ва им. Д.И. Менделеева. - 1991. - № 6. - С. 683-688

Hench L.L. Bioceramics and the future // Ceramics and Society. Ed. P. Vincenzini. Tech: Faenza. -1995. - P. 101-120

Третьяков Ю.Д., Брылев О.А. Новые поколения неорганических функциональных материалов // Ж. Росс. хим. об-ва им. Д.И. Менделеева. - 2000. - №4. - С. 10-16

Doremus R.H. Review Bioceramics // J. Mater. Sci. - 1992. - №3. - P. 285-296

Cao W. and Hench L.L. Bioactive Materials //J. Ceramics Inter. - 1996. - №22. - P. 493-507

Саркисов П.Д., Михайленко Н.Ю., Батрак И.К., Строганова Е.Е., Шмелева И.Н. Калыщйфосфатные стеклокристаллические покрытия для титановых имплантатов // В сб.: Проблемы имплантологии в оториноларингологии. M.: Пресс-Соло, 2000.

Sarkisov P.D., Michailenko N.Yu., Stroganova Е.Е., Berchenko G.N., Kesian G.A. Glass-based bioactive calcium phosphate materials // Proc. XIX Int. Congr. On Glass. Edinburg, 2001.

Suchanek W. and Yoshimura M. Processing and properties of HA-based biomaterials for use as hard tissue replacement implants // J. Mater. Res. Soc. - 1998. - №1. - P. 94-103

Hing K. A., Best S.M., Tanner K. A. et. al. Quantification of bone ingrowth within bone derived porous hydroxyapatite implants of varying density // J. Mater. Sci.: Mater. Med. - 1999. - №10/11.-P. 663-670

Krajewski A., Ravaglioli A., Roncari E. et. al. Porous ceramic bodies for drug // J. Mater. Sci.: Mater. Med. - 2000. - №12. - P. 763-772

Paul W., Sharma C.P. Development of porous spherical hydroxyapatite granules: application towards protein delivery // J. Mater. ScL: Mater. Med. - 1999. - №7. - P. 383-388

Vaz L., Lopes A.B., Almeida M. Porosity control of hydroxyapatite implants // J. Mater. ScL: Mater. Med. - 1999. - №10. - P. 239-242

Lio D. Fabrication of hydroxyapatite ceramic with controlled porosity // J. Mater. Sci.: Mater. Med. - 1997. - №8. - P. 227-232

Itokazu M., Esaki M., Yamamoto K., Tanemori T., Kasai T. Local drug delivery system using ceramics: vacuum method for impregnating a chemotherapeutic agent into a porous hydroxyapatite block // J. Mater. Sci.: Mater. Med. - 1999. - №4. - P. 249-252

Lu J.X., Flautre B., Anselme K. Role of interconnections in porous bioceramics on bone recolonization in vitro and in vivo Il J. Mater. Sci.: Mater. Med. - 1999. - №2. - P. 111-120

Yamamoto M., Tabata Y., Kawasaki H., Ikada Y. Promotion of fibrovascular tissue ingrowth into porous sponges by basic fibroblast growth factor // J. Mater. Sci.: Mater. Med. - 2000. - №4.-P. 213-218

Weinlander M., Plenk H., Jr., Adar F. and Holmes R. Bioceramics and the human body // Ed. A.Ravaglioli and A.Krajewski. Elsevier, London. -1992. - P. 317

Самусев Р.П., Селин Ю.М. Анатомия человека. - M.: Медицина, 1990. - 479 с.

Martin R.B. Bone as a ceramic composite material // J. Mater. Sci. Forum. - 1999. - № 1. - P. 5-16

Размещено на Allbest.ru