Мій край – Чорнобаївський. Богатир моєї землі – Іван Максимович Піддубний

З розумінням і усвідомленням власної гідності, а, можливо, і приміряючись для порівняння, перечитував ці антропометричні дані найсильніша людина планети Василь Вірастюк зі своїми богатирями і гордо заявив, що емблемою збірної України з богатирського багатоборства є атлетична фігура І. М. Піддубного.

Жителі с. Красенівки, зокрема молодь, з великою радістю вітали того, хто далі несе і примножує спортивну славу земляка-богатиря і були щиро вдячні команді В. Вірастюка, який в глибокій пошані схилив голову перед постаментом І. М. Піддубного.

З великою цікавістю і вдячністю за збережену пам'ять ознайомився минулого року з експозицією музею, зокрема його п'ятого залу, льотчик-космонавт СРСР Павло Романович Попович. Треба було бачити, як юні екскурсоводи зачаровані тим, що вони вітають і виступають перед такою людиною - людиною не земного, а космічного злету, переконливо, аргументовано і гаряче ведуть мову про спортивні здобутки, неперевершені ніким до і після Піддубного. 1905 рік - чемпіон, 1906 рік - чемпіон!.. І так щороку 6 разів підряд! Це фантастично! А чого тільки вартий трюк з телеграфним стовпом, на якому повисло 10 чи 12 осіб. Стовп тримав на своїх могутніх плечах Іван Максимович. Стовп під вагою людських тіл не витримав, переломився, як сірник, на могутній шиї борця, а той стояв непохитний і міцний як дуб, посилаючи свою добру і лагідну посмішку численним глядачам Московського цирку. То був 1924 рік. Івану Максимовичу йшов 53-ій, а він був міцний, здоровий, сильний як юнак, що тільки-но починає свою кар'єру.

Тому не дивно, що йому одному з перших спортсменів було дозволено виїзд за кордон в Німеччину, а потім і в СІЛА. Вірили, що він не осоромить, не підведе, не зрадить.

Юні екскурсоводи виступали і перед вчителями із СІЛА. Ті були в захопленні і від почутого, і від побаченого, і від того, що саме учні з допомогою, звичайно їх вчителя Ю. В. Момота, прекрасно володіючого англійською мовою, так переконливо, аргументовано і, як підтвердили екскурсанти, патріотично говорять про неперевершеного свого земляка. Говорили нам, що цей досвід, коли екскурсію ведуть учні, вони запозичать, бо це метод прекрасного громадянського виховання.

Більш обережно і тактовно розповідали юні екскурсоводи французькій делегації про поєдинок на борцівському килимі І. М. Піддубного і французького важкоатлета борця Рауля ле Буше у 1903, 1904, 1905 роках. Обминули місце про хитрість француза і як присоромив його за це через рік наш богатир. Так учні-екскурсоводи, можливо, вперше в житті відчули, що таке коректність, толерантність, повага до інших. Хоч хлопці-екскурсоводи зазначали пізніше: "А чи так поступав Іван Максимович? Адже він був прямий, а часом навіть грубий, але дуже справедливий".

У залі широким планом розгорнута експозиція про увіковічення пам'яті борця, продовження його справи.

Красенівчанам тут є чим гордитись.

Ще в 60-70-і роки тут проводилися змагання на приз пам'яті І. М. Піддубного, де переможці отримували пам'ятні призи з рук брата Митрофана і сестри Євдокії Піддубних. З 1990 року свято богатирської сили набуло статусу Всеукраїнського. На свято щороку з'їжджається багато команд і не лише з України, а й з країн ближнього зарубіжжя. От і в 2005 році на свято приїхало 18 команд з Києва, Житомира, Харкова, Севастополя, інших міст України. Свято богатирської сили на батьківщині чемпіона може претендувати на здобуття статусу міжнародного. Адже в 2005 році на борцівський килим вийшли атлети з польського Бєлостока, литовського Каунаса, російського Єйська. Вперше участь у турнірі взяла команда з республіки Саха (Якутія).

З с. Красенівки вийшли чемпіони СРСР з греко-римської боротьби, заслужений тренер СРСР та УРСР, майстер спорту Кривонос Микола Олексійович, майстер спорту міжнародного класу, чемпіон Європи з греко-римської боротьби, неодноразовий чемпіон СРСР та УРСР, заслужений тренер СРСР Кот Василь Федосійович. Свого часу свою борцівську кар'єру вони розпочинали в рідному селі на борцівських турнірах імені Івана Піддубного, які тоді входили до календаря союзних спортивних змагань. Тепер шлях у великий спорт торує молода зміна.

Свою розповідь юний екскурсовод Микола Кривонос закінчує словами "Козацькому роду не буде переводу!". І це сприймається як незаперечна істина.

...Крім музею у селі є ще й криниця, недалеко від того місця, де стояла батьківська хата Івана Максимовича Піддубного. За переказами старожилів вона й раніше тут була і з неї пив цілющу воду майбутній богатир. Бажаючих попити водиці з богатирської криниці завжди багато. Вода тут освячується. Вона така чиста і прозора, яким було і життя "чемпіона чемпіонів". Жива вода... Жива пам'ять.

За роки існування музею в ньому побували десятки тисяч відвідувачів з усіх-усюд України, Росії, Польщі, Франції, СІПА. Серед відвідувачів керівники держави, області, лідери партій і рухів, прославлені спортсмени богатирі і ті, хто лише починає спортивну стежину з надією, що вона виведе на широкий спортивний шлях, шановані вчені, студенти і учні, люди різних професій, покликань, уподобань, письменники, артисти і, звичайно, багато представників засобів масової інформації. Книга відгуків музею рясніє різними почерками і мовами, в яких захоплення, вдячність і побажання. Матеріали музею були використані російськими кінематографістами при створенні нового фільму про І. М. Піддубного, який уже побачив світ на екранах російського, українського телебачення. З приємністю подивились його цієї весни і телеглядачі ФРН.

Пошукова група, що діє на базі музею, веде обширне листування, яке особливо посилилось після перегляду цього фільму в Росії. Багато запитує: "А чи я не з того роду Піддубних?"

Музей як осередок пам'яті І. М. Піддубного має тісні контакти з музеєм І. М. Піддубного у м. Єйську. Побратались між собою Чорнобай і Єйськ. Відбувається постійний обмін делегаціями. І це закономірно. Тут, у Красенівці, розпочинав Іван Максимович свій шлях у незвичайне богатирське життя, там, у Єйську, він знайшов свій вічний спочинок.

Нам немає чого ділити. Українська земля спородила богатиря, російська - прийняла його, як рідного сина.

ВИСНОВОК

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Чорнобаївщина - досить цікавий і стародавній козацько-хліборобський край. Він вирізняється своєю національною самобутністю, щирістю, гостинністю, глибокою історією найдавніших поселень, стародавніми затишними містечками, архаїчно-мальовничими селами, найкращими і найродючішими землями - чорноземами. Звідси пішло у світ чимало талановитих, незборимих духом і силою визначних земляків. Таких, наприклад, як Іван Максимович Піддубний.

Природна сила, фізична праця і наполегливі заняття спортом допомогли Івану Піддубному стати чудовим борцем, професіоналом.

На нього звернули увагу. І в 1898 році Іван Максимович стає професійним борцем цирку Труцці. Арена цирку захопила його. Боротьба стала його покликанням. Піддубного гаряче вітали, ним захоплювались, ним гордились, йому заздрили. В цирку Труцці пройшло загартування його як борця, як вмілого важкоатлета. Виступи в цирку вимагали від борця великої фізичної витривалості, щоденних спортивних тренувань для підтримання належної форми. Тому спортивні навантаження з 2-пудовими гирями, 112-кг штангою, обливання холодною водою, тривалі прогулянки, дотримання суворого режиму харчування та тренування роблять його організм ще міцнішим і витривалішим.

...Йшли роки. Мінялись покоління борців і глядачів, а Піддубний залишався таким же енергійним, впевненим в собі, жаданим в цирку. 40 років свого життя Іван Максимович присвятив спорту, провів близько 2 тисяч спортивних боїв, виграв їх абсолютну більшість. Він виступав у 100 містах Росії та України і 65 зарубіжних країнах. Його життя, спортивна біографія стали тепер легендою.

Йому було вже далеко за шістдесят, а він у складі циркових груп їздив по містах і селах Радянського Союзу. Та, незабаром, 8 серпня 1949 року о 6 годині 15 хвилин ранку зупинилося серце легендарного борця Івана Максимовича Піддубного. Він похоронений в Єйську.

Але про нього не забули. У рідному селі прославленого богатиря І. М. Піддубного свято шанують його пам'ять. З нагоди 120-річчя з дня народження І. М. Піддубного в центрі його рідного села було відкрито краєзнавчий музей та пам'ятник славному земляку.

Він живе в спортивних досягненнях його послідовників. Він вічний тому, що все своє життя присвятив возвеличенню сили, могутності, непідкупності і честі свого козацького роду, своєї Землі, своєї матері-України, яка дала йому силу, міць і наснагу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Недяк В. Іван Піддубний. - К.: ЕММА. 2005. - С. 6 - 36.

2. Мачульська С. Чорнобаївський край. - К.: ЕММА. 2003. - С. 5 - 12.

3. Черкащенко М. Славетний богатир - І. М. Піддубний. - Ч.: Край. 1999. - С. 120

ДОДАТОК

Размещено на Allbest.ru