Використання елементів цікавого мовознавства в процесі вивчення іменника в початкових класах

Множина

у називному відмінку множини іменники твердої групи мають закінчення -и (дороги, гори), а м'якої і мішаної груп - закінчення -і або графічно -ї (яблуні, кручі, мрії).

Родовий відмінок множини в основному характеризується нульовою флексією (верб, тополь, вишень, меж, мрій). Проте в деяких словах виступає флексія -ів (бабів) або -ей (статей, мишей).

У формі родового відмінка закономірність чергування звуків [о], [е] з [і] часто порушується, наприклад: гора - гір, особа - осіб, але межа - меж, тополя - тополь, лелека - лелек і т. д.

Якщо в кінці основи збігається два приголосних, то перед сонорним з'являється вставний [о] (переважно в іменниках з кінцевим твердим приголосним): іскра - іскор, сосна - сосон (і сосен), мітла - мітел, весна - весен, вишня - вишень, війна - воєн. У словах іншомовного походження вставного голосного немає: букв, верств, клятв, фірм, шахт.

У давальному відмінку множини виступає закінчення -ам (у твердій і мішаній групах: сестрам, мишам, кручам) або графічно -ям (у м'якій групі: пісням, мріям).

Знахідний відмінок множини в іменниках першої відміни виражає розрізнення назв істот і неістот: у назвах істот форма знахідного відмінка збігається з родовим (кличу сестер), а в назвах неживих предметів форма знахідного відмінка збігається з називним (кладу книжки). Порушення цих норм спостерігається у назвах комах та деяких свійських тварин (пасу овець та вівці, розводив бджіл та бджоли).

В орудному відмінку іменники першої відміни мають закінчення -ами (в твердій і мішаній групах: жінками, грушами) або -ями (як графічне позначення м'якості приголосного основи: землями, лініями). У деяких словах виступає флексія -ми (сльозами і слізьми, свинями і свиньми).

У місцевому відмінку виступає флексія -ах (у іменниках твердої і мішаної груп: у книжках, на кручах ) або -ях (у м'якій групі: на полицях, на лініях).

Форми іменників другої відміни

У називному відмінку однини іменники другої відміни чоловічого роду мають чисту основу (кобзар, кінь, край) або флексію -о (Дмитро, Дніпро). В іменниках середнього роду виступає флексія -о: добро, світло (тверда група), -е: море, плече (м'яка і мішана групи) та -а (-я): весілля, життя (м'яка група).

Родовий відмінок має закінчення -а (-я) та -у (-ю). вибір і вживання флексії в іменниках чоловічого роду залежить від семантико-граматичного розряду, під який підводиться слово. Так, флексію -а (-я) мають іменники, що називають істот (за винятком збірних назв: народу, загону): брата, керівника, викладача, Дениса, журавля, горобця; назви конкретних предметів, що мають обидві форми числа (носа, стола, замка, олівця, шматка); назви мір (грама, метра, літра, місяця, карбованця); наукові та технічні терміни українські та іншомовного походження (відмінка, суфікса, кореня, прикметника, радіуса, сектора, синоніма, але: синтаксису, базису); назви приміщень, будівель та інших споруд і частин їх (вітряка, гаража, млина, але: карнизу і карниза, сараю і сарая, поверху, універмагу, залу).

Флексія -у (-ю) виступає в збірних назвах (люду); в назвах рослин (барвінку, льону, лісу, саду, гороху, лозняку і лозника, молодняку і молодняка); у назвах установ, організацій, закладів (інституту, вузу, заводу); в назвах абстрактних понять, процесів, станів, суспільних, наукових та інших течій (розуму, вигляду, цвіту, глузду, світогляду, процесу, гуманізму, матеріалізму); в назвах явищ природи (грому, снігопаду, морозу, вогню).

У географічних назвах міст, рік переважає флексія -а (-я): Львова, Гадяча, Мелітополя, Дніпра, Дінця (з наголосом на флексії): але Дону, Дунаю (з ненаголошеною флексією). У назвах країв, озер, гір і т. д. переважає флексія -у (-ю): Криму, Сибіру, Донбасу, Байкалу, Уралу та ін.

У деяких іменниках можливі подвійні флексії залежно від семантичної віднесеності слова, наприклад: зробив ремонт телефонного апарата (конкретний предмет) і перебуває у віданні державного апарату (виражає сукупність).

Флексія може також регулюватися наголосом, наприклад: з моста і з мосту, стиду і стида.

Іменники середнього роду в родовому відмінку однини мають закінчення -а (-я): озера, перевесла, прізвища, моря, завдання.

Давальний відмінок в українській мові має паралельні флексії -ові та -у в іменниках чоловічого роду твердої групи: Петрові і Петру; -еві (-єві) та -у (-ю) в іменниках м'якої і мішаної груп: коневі і коню, Гайдаєві і Гайдаю, сторожеві і сторожу.

У назва істот переважає флексія -ові, -еві (-єві), а в назвах неживих предметів -у (-ю).

Іменники середнього роду в давальному відмінку виступають з флексією -у (-ю): болоту, горю, прізвищу. Іменники середнього роду можуть мати флексію -ові, -еві у випадку переносного вживання - синекдохи, наприклад: Показав селові синю книжечку.

У знахідному відмінку однини іменників чоловічого роду більш виразно виявляється вказівка на істоту чи неістоту. У назвах істот форма знахідного збігається з родовим відмінком: зустрів брата, батька, Сергія, а в назвах предметів - з називним: узяв папір, стілець. Назви групувань істот також мають форму знахідного, що збігається з називним: зібрав загін, погнав табун.

Проте ця закономірність у ряді випадків порушується, наприклад, можна вжити: збудував хлівець і хлівця, одержав лист і листа, зокрема у фразеологізмах: піймати облизня, дати гарбуза.

В орудному відмінку іменники чоловічого і середнього роду (крім тих, що в називному відмінку закінчуються на -я) мають флексію -ом: Іваном, краном, озером (тверда група); -ем (-єм): Василем, секретарем, фуражем, полем, днищем (м'яка і мішана групи).

Іменники середнього роду на -я в орудному відмінку однини мають флексію -ям: груддям, листям, пір'ям.

У місцевому відмінку іменників другої відміни однини виступають закінчення: -і (-ї), -у (-ю), -ові, -еві (-єві). Флексії -ові, -еві (-єві) з'явилися в місцевому відмінку за аналогією до давального відмінка і виступають переважно, як і в давальному, в назвах істот чоловічого роду: на синові, на гостеві, на Гордієві.

Флексія -у (-ю) виступає в іменниках чоловічого і середнього роду, що мають суфікси -к (о), -ок, -ик, -ак: на візку, на містку, у миснику, на держаку.

В інших іменниках чоловічого роду флексія -у (-ю) чи -і (-ї) регулюється тими ж семантичними відтінками, що й у родовому відмінку. Наприклад: на льоду, у строю, але на дивані, у музеї, на стільці.

Закінчення -у (ю) виступає в поєднанні з прийменником по: по двору, по вівсу, по морю.

Флексія -і виступає в іменниках середнього роду, за винятком тих, що мають суфікс -к-: на лоні, у морі, у зіллі, але у горнятку, на курчаткові і курчатку.

У формі місцевого відмінка приголосні основи г, к, х змінюються на з, ц, с: плуг - у плузі, байрак - у байраці, вухо - у вусі.

У кличному відмінку іменники другої відміни мають флексію -у або -е.

Флексія -у виступає у іменниках чоловічого роду твердої і мішаної груп: діду, товаришу, дядьку, котику; в іншомовних найменуваннях з кінцевим задньоязиковим або гортанним приголосним: Юзику, Людвігу; в іменниках чоловічого роду м'якої групи виступає флексія -ю: Сергію, лікарю, краю.

Флексія -е вживається у кличній формі іменників чоловічого роду з суфіксами -ець, -ак: хлопче, юначе, батраче (але ковалю, мудрецю) та в деяких інших іменниках чоловічого роду, наприклад: голубе, вітре, друже.

Перед флексією -е приголосні г, к, х змінюються на ж, ч, ш: друг - друже, юнак - юначе, Явтух - Явтуше.

У назвах осіб клична форма може заступатися називним відмінком, зокрема у випадку звертання до людини з вказівкою на ранг, посаду і т. д., наприклад, лейтенанте Орлик, прокуроре Грищенко, товаришу голова. В усіх інших випадках , коли перше слово є загальною назвою, а друге - ім'ям, обидва іменники мають кличну форму, наприклад: товаришу Євгене, брате Олексію.

У персоніфікованих назвах середнього роду із значенням звертання вживається форма називного відмінка: світло, крило, плече.

Множина

Називний відмінок множини може мати такі флексії: 1) в іменниках чоловічого роду твердої групи -и: робітники, інженери шофери, прапори; 2) в іменниках чоловічого роду твердої і мішаних груп -і або графічно -ї: учителі, портфелі, школярі, товариші, носії; 3) в іменниках середнього роду твердої і мішаної груп -а: коліна, полотна, прізвища або флексією -я, що графічно передає м'якість приголосного основи в іменниках середнього роду м'якої групи: моря, послання, прислів'я.

Парадигма другої відміни

відмінок	Однина
Н.	стіл	шофер	батько	село
Р.	стол-а	шофер-а	батьк-а	сел-а
Д.	стол-у (-ові)	шофер-ові (-у)	батьк-ові (-у)	сел-у
З.	стіл	шофер-а	батьк-а	сел.-о
О.	стол-ом	шофер-ом	батьк-ом	сел-ом
М.	(на) стол-і	(на) шофер-ові (-у)	(на) батьк-ові	(на) сел.-і
Кл.	стол-е	шофер-е	батьк-у	сел-о

відмінок	Множина
Н.	стол-и	шофер-и	батьк-и	сел-а
Р.	стол-ів	шофер-ів	батьк-ів	сіл
Д.	стол-ам	шофер-ам	батьк-ам	сел-ам
З.	стол-и	шофер-ів	батьк-ів	сел-а
О.	стол-ами	шофер-ами	батьк-ами	сел-ами
М.	(на) стол-ах	(на) шофер-ах	(на) батьк-ах	(на) сел-ах
Кл.	стол-и	шофер-и	батьк-и	сел-а

В окремих іменниках середнього роду виступає давнє закінчення називного двоїни -і: очі, плечі, уші (і вуха) або -и: рукави (при більш поширеному вживанні: вуса, рукава).

У родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів (-їв), -ей або нульову флексію: столів, ковалів, батьків, солов'їв, країв, очей, плечей.

В іменниках чоловічого роду найуживаніша флексія -ів: воротарів, чоловіків, орачів, плащів.

Деякі іменники середнього роду мають також флексію -ів: морів, полів, почуттів.

Нульова флексія виступає в іменниках чоловічого роду, які втрачають у множині суфікс -ин-: селян, подолян, галичан, болгар, але грузинів, осетинів, та в більшості іменників середнього роду: вікон, гнізд, решіт, сердець, волокон, знань, завдань, розгалужень.

Закінчення -ей виступає в деяких іменниках чоловічого і середнього роду: коней, гостей, очей, вушей (і вух), плечей (і пліч).

У давальному, орудному, місцевому відмінках іменники другої відміни мають такі самі флексії, як і іменники першої відміни: -ам (-ям), -ами (-ями), -ах (-ях), наприклад: братам, сестрам, школярам, озерам, морям, знанням; братами, школярами, озерами, морями, знаннями; на братах, на сестрах, на школярах, на озерах, на морях, у знаннях.

У знахідному відмінку множини іменників другої відміни спостерігаються одні і ті самі закономірності розрізнення істот/неістот, що і в іменниках першої відміни та в родовому однини другої відміни.

Форми іменників третьої відміни

Однина

Іменники третьої відміни в називному відмінку однини закінчуються на м'який приголосний основи (тінь, сіль, вісь, міць, паморозь) або на губний чи шиплячий приголосний, що в минулому були м'якими (любов, річ, подорож). Виняток становить іменник мати, що має флексію -и.

У родовому, давальному, місцевому відмінках іменники третьої відміни мають флексію -і (крові, солі, подорожі). Кореневий звук [і] (з давніх [о], [е]) в іменниках третьої відміни відповідно до історичної закономірності у відкритому складі переходить у [о] чи [е] (піч - печі, вісь - осі, річ - речі, осінь - осені) .

В орудному відмінку однини іменники третьої відміни мають флексію -у (графічно -ю). Кінцевий приголосний основи, якщо він стоїть після голосного перед -у (-ю), подовжується і на письмі передається у вигляді подвоєння (зустріччю, осінню, сіллю, памороззю). Якщо основа закінчується двома приголосними, подовження у вимові і подвоєння на письмі немає (радістю, якістю, жовчю). Немає подовження приголосного і в тому випадку, коли основа іменника закінчується губним приголосним або -р (любов'ю, матір'ю).

Клична форма в іменниках третьої відміни твориться в окремих випадках за допомогою флексії -е за аналогією до іменників першої відміни м'якої і мішаної груп (тіне, радосте, мудросте).

Парадигма третьої відміни

відмінок	Однина
Н.	піч	вісь	мати
Р.	печ-і	ос-і	матер-і
Д.	печ-і	ос-і	матер-і
З.	піч	вісь	матір
О.	пічч-ю	вісс-ю	матір'-ю
М.	(на) печ-і	(в) ос-і	(на) матер-і
Кл.	печ-е	ос-е	матір

відмінок	Множина
Н.	печ-і	ос-і	матер-і
Р.	печ-ей	ос-ей	матер-ів
Д.	печ-ам	ос-ям	матер-ям
З.	печ-і	ос-і	матер-ів
О.	печ-ами	ос-ями	матер-ями
М.	(на) печ-ах	(в) ос-ях	(на) матер-ях
Кл.	печ-і	ос-і	матер-і

Множина

У називному і знахідному відмінках множини іменники третьої відміни мають флексію -і: ночі, вісті, тіні, матері.

У родовому відмінку виступає флексія -ей: доповідей, печей, солей, вістей, осей, повістей. Флексію -ів приймає іменник мати: матерів.

У давальному, орудному і місцевому відмінках виступають одні і ті самі флексії, що і у іменників першої і другої відмін.

Форми іменників четвертої відміни.

Однина

Форми називного і знахідного відмінків однини в іменниках четвертої відміни творяться флексією -а (графічно -я): курча, дівча, ягня, порося, вим'я.

У родовому відмінку іменники з суфіксом -ат (-ят) мають флексію -и (курчати, теляти), а іменники з суфіксом -ен- виступають з флексією -і (імені, племені) або -а (-я): ім'я, сім'я, тім'я.

У давальному і місцевому відмінках виступає флексія -і (курчаті, хлоп'яті, племені, тімені). У місцевому відмінку іменники типу тім'я, вим'я можуть виступати без суфікса: на тім'ї, на вим'ї.

В орудному відмінку однини іменники втрачають суфікси -ат- (-ят-). Флексія -ам (-ям) приєднується до кореня: лошам, хлоп'ям. Іменники із суфіксом -ен- мають паралельні форми: ім'ям і іменем, тім'ям і тіменем.

У літературній мові переважають форми із флексією -ям.

Множина

У називному відмінку множини іменники четвертої відміни мають суфікси -ат- (-ят-), -ен- і флексію -а (-я): дівчата, гусята; племена, тімена, але вим'я.

У родовому відмінку множини іменники мають чисту основу: хлоп'ят, телят, імен, племен, але вим'їв, тім'їв.

Форми давального, орудного і місцевого відмінків множини в іменниках четвертої відміни мають ті ж самі флексії, що й в усіх відмінах.

У знахідному відмінку в назвах істот переважає форма, спільна з родовим (загнав курчат, кликав поросят, пас ягнят і ягнята), а в назвах неживих предметів виступає форма, спільна з називним (коліщата, племена).

Парадигма четвертої відміни

відмінок	Однина
Н.	лош-а	тел-я	ім'я
Р.	лош-ат-и	тел-ят-и	ім-е-ні і ім'-я
Д.	лош-ат-і	тел-ят-і	ім-ен-і
З.	лош-а	тел-я	ім'-я
О.	лош-ам	тел-ят	ім'-ям і ім-ен-ем
М.	(на) лош-ат-і	(на) тел-ят-і	(по) ім-ен-і
Кл.	лош-а	тел-я	ім-ен-е і ім'я
відмінок	Множина
Н.	лош-ат-а	тел-ят-а	ім-ен-а
Р.	лош-ат	тел-ят	ім- ен
Д.	лош-ат-ам	тел-ят-ам	ім-ен-ам
З.	лош-ат-ат і лош-ат-а	тел-ят тел-ят-а	ім-ен-а
О.	локш-ат-ами	тел-ят-ами	ім-ен-ами
М.	(на) лош-ат-ах	(на) тел-ят-ах	(на) ім-ен-ах
Кл.	лош-ат-а	тел-ят-а	ім-ен-а

Відмінювання іменників множинної форми.

Множинні іменники мають ті самі відмінкові форми, що й іменники першої - третьої відмін у множині.

У родовому відмінку множинних іменників виступають закінчення -ей: саней, курей, людей; -ів (-їв): дріжджів, окулярів, зборів або чиста основа: воріт, канікул, висівок, ножиць.

У давальному, орудному і місцевому відмінках множинні іменники мають одні і ті самі флексії, що й іменники усіх чотирьох відмін у формах множини: -ам (-ям), -ами (-ями), -ах (-ях). В орудному відмінку можлива флексія -има: дверима, плечима, грошима.

У знахідному відміну майже всі множинні іменники мають форму спільну з називним. Лише назви істот (люди, діти, кури) можуть мати форму знахідного відмінка, спільну з родовим: кличу дітей (курей),але пасу гуси і гусей.

Незмінювані іменники

Окрему морфологічну груп становлять незмінювані іменники: 1) ряд слів іншомовного походження (метро, турне, меню, колібрі і под.); 2) українські і іншомовні жіночі прізвища на приголосний звук (Зосич, Харчук), на -енк-о (Василенко, Яценко), на -ово (Дурново), -их (Черних, Седих); 3) ініціальні абревіатури (МВС) та абревіатури, в яких друга частина виступає у формі непрямого відмінка (завбази, помдекана).

Граматичне значення відмінка виражається в цих іменниках синтаксично. Наприклад, передають по радіо (місцевий відмінок); підійшов до метро (родовий відмінок); розмовляла з нашою Коваленко (орудний відмінок); слухаю какаду (знахідний відмінок); передали всім АТС (давальний відмінок множини).

Розділ ІІ. Методика використання елементів цікавого мовознавства в процесі вивчення іменника в початкових класах

2.1 Методика вивчення іменника в початкових класах

Знайомство з частинами мови починається з вивчеення іменнника як найбільш уживаного учнями лексико-граматичного класу слів.

Вивчення іменника в початкових класах передбачає, по-перше, формування граматичного поняття іменник, по-друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагаченя словника учнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові.

Лексичні і граматичні ознаки іменника досить складні, а тому вивчення цієї частини мови вимагає поступового накопичення конкретного матеріалу для узагальнення знань про іменник як частину мови.

Система роботи над вивченням теми „іменник” має біти цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність ознайомлення учнів із смисловим значенням і граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих на формування навичок точного вживання іменників у мовленні і правильне їх написання.

Діти вивчають іменник протягом 4 років навчання. У 1 класі школярі вчаться відповідати на питання хто? що? , знайомляться з словами, що є назвами предметів, виконують логічні вправи на розрізнення назв істот і неістот. У 2 класі вводиться термін „іменник”, що розкриває поняття „слова, які означають назви предметів”, продовжується робота над диференціацією назв істот і неістот, без уживання термінів „множина - однина” формуються практичні навички розрізнення числа іменників. У 3 класі поглиблюється уявлення учнів про такі лексико-граматичні категорії іменника, як назви істот і неістот, власні й загальні назви; вводяться термінидля позначення тих понять, які раніше раніше розглядалися практично.

Якщо в 2 класі для розрізнення числа діти коистувалися прийомом „один - багато”, то в 3 класі формується граматичне поняття однини-множини. Учні вперше знайомляться з такою граматичною категорією, як рід іменника, навчаються розрізняти іменники за родами з допомогою підстановки слів він, вона, воно чи мій, моя, моє. Третьокласники ще не знають відмінків іменників, однак практично вчаться ставити питання до слів-назв предметів кого? чого? чому? і под., будувати речення і словосполучення з іменниками в непрями відмінках і тим самим готуються до усвідомлення поняття відмінювання іменників, що є основним у програмі 4 класу.

Формування у молодших школярів граматичного поняття „іменник” складається з кількох етапів. Перший - підготовчий, який збігається з перідом навчання грамоти. Підготовка учнів до усвідомлення поняття „іменник” передбачає навчання розріняти предмет і його назву, розвиток уміння класифікувати слова за певною смисдовою ознакою (назви овочів, фруктів, транспорту тощо).

Другий етап формування поняття „іменник” передбача ознайомлення учнів із граматичними ознаками слів у єдності з їх смисловим значенням (відповідають на питання хто? Що?, називають предмети) й закріплення їх у термвнв „іменник”. Це робота потребує від учня більш високого ступеня узагальнення, ніж це було на підготовчому етапі.

Третій етап полягає у поглибленні знань про смислове значення іменників, засвоєння форм роду, числа, підготовці до усвідомлення відтінників, рожширенні знань про власні і загальні назви.

Четвертий етап передбача формування уміння відмінювати іменники, свідомо вживати відмінкові форми для висловлення своїх думок і правильно писати відмінкові закінчення.

2.2 Серія цікавих завдань і вправ з використанням науково-пізнавальних матеріалів під час вивчення іменника у початкових класах

ІМЕННИКИ НАВКОЛО НАС

Загальне поняття про іменник як частину мови

Урок-спостереження. 4-й клас

Мета. Формувати знання про іменник як частину мови, розвивати вміння визначати число, роди іменників, повторити раніше вивчений матеріал про іменник, виховання любові до України, мови і природи.

Обладнання. Тести, перфокарти, картки, загадки, мовні забавлянки, іменник-годинник, види диктантів, словничок-скринька, картини, ігри. Урок в іграх та завданнях.

І. Організаційний момент.

Учні.

Є у світі слів багато,

Але дорожчі всіх

Іменники: син, мати.

Оселя, дім, поріг.

А ще -- слова «родина» і

Ненька «Україна»,

Не забуваймо їх.

Іменник-учень. Привіт, любі друзі! Давайте познайомимося! Мене звуть іменник. Який я щасливий, що ви вже в четвертому класі! Нарешті я зможу з вами потоваришувати. Ходімо зі мною. Я поведу вас до чудової країни Знань. Скільки там цікавого і корисного. Ви побачите, яка прекрасна, яка багата наша українська мова. Любіть її як маму, як рідну землю, бо вона у нас одна!

Вчитель. Сьогодні у нас урок незвичайний. Ми його проведемо у цікавій формі: буде багато ігор та завдань. Іменник як частина мови дуже важливий для нас: оточує нас довкола, скрізь його бачимо, чуємо, відчуваємо, називаємо його іменем предмети. Правда, іменнику?

Іменник. Правда. Щоб рухатись далі до країни Знань, неодмінно треба повторити вивчене раніше. А тому пропоную тести.

Вчитель. З наведених визначень випишіть правильне.

Іменник -- це...

а) гарне слово;

б) член речення;

в) частина мови.

Іменник відповідає на питання...

а) який?

б) хто?

в) що робить?

Іменник означає...

а) назву дії;

б) назву ознаки;

в) назву предмета.

З великої букви пишемо...

а) слова, які нам подобаються;

б) власні назви;

в) загальні назви.

(Учні читають правильні відповіді).

Іменник. Молодці, справились із завданням. А зараз, друзі, вибірково-розподільний диктант.

(Виписати у два стовпчики назви істот і неістот). Іменник (зачитує вірш).

КОТИКИ-ВОРКОТИКИ

Котики-воркотики

Всілися рядком.

Поїть сонце котиків

Теплим молоком.

Котики-воркотики

В мене на вікні,

Котики-воркотики

Гості весняні.

Не глядить на котиків

Лиш вусатий кіт.

Мабуть зна, що котики --

Це вербовий цвіт.

(А. М'ястківський)

Знайти іменники, що означають назви істот і неістот. У якому значенні вжито у тексті іменник «котики»?

Іменник (перевіряє і говорить). От таких учнів я люблю: чемних, хороших, старанних.

А зараз коментований диктант.

(Учні зачитують завдання і записують у зошиті відповіді).

1. Записати назву нашої Батьківщини. (Україна)

2. Як називається наше село? (Лозянське)

3. Записати назву наших гір? (Карпати)

4. Як називається найбільша річка в Україні? (Дніпро)

5. Як звати старосту нашого класу? (Ліліана)

6. Яка кличка вашого котика чи собаки?

Вчитель. З якої букви пишуться ці слова, що записали?

(З великої)

-- Як їх називають у мові? (Власні назви)

(Іменник викладає словничок-скриньку).

Вчитель. З першого класу ми з вами вивчали назви предметів. З яких слів ми починали перший урок? (Буквар, клас, школа, вчителька, мама, Україна, Батьківщина і т. д.).

Дуже в цьому нам допомагав чотири роки словничок-скринька. Іменнику, яке завдання нам запропонуєш?

Іменник. їх є безліч. Але прохання до вас таке: визначити роди назв предметів із скриньки.

(Діти витягують предметні картинки і записують іменники на дошці за родами)

Чол. рід	Жін. рід	Сер. рід
млин	парта	яблуко
трактор	слива	кошеня
	хата	колесо
	малина
	веселка

Іменник. Дякую, діти, знаєте ви про мене. А зараз визначте рід іменників: яйце, курка, півень. (Діти визначають). А тепер послухайте, як відповів учительці ваш товариш.

-- Якого роду слово «яйце»? -- запитала вчителька
учня.

-- Ніякого, -- відповів той.

-- Чому?

-- Бо не знаємо що з нього вилупиться: півень чи курка...

Вчитель. Цікаві вправи нам дали. А зараз, яку роботу запропонуєм нашим малятам?

Іменник. Творчу, звичайно.

(Вчитель виставляє на дошці картину «Осінь у лісі» і на два варіанти записує по чотири слова).

Перший варіант.

Осінь, листя, птахи, дятел.

Другий варіант.

Ліс, дерева, звірі, білка.

З цими іменниками придумати речення, щоб вийшла розповідь і придумати заголовок, а потім учні читають у зошитах.

Іменник. Люблять четвертокласники думати. Ану, чи правильно ви сидите, зошити правильно поставили?

Зараз каліграфічна хвилинка.

(Іменник затісує на дошці перші чотири букви алфавіту: Аа, Бб, Вв, Гг, і слово «Василь», а діти -- в зошитах).

Іменник. Ох і втомились ми: хочеться відпочити, погратись.

МОВНІ ЗАБАВЛЯНКИ

Гра з м'ячем «Хто швидше?»

Іменник кидає учням м'яча і говорить назву предмета, а вони швидко ставлять питання. Наприклад, веселка (що?), мама (хто?), осінь (що?), лисиця (хто?).

Гра «Зайвий іменник».

Діти плещуть у долоні, коли в реченні є зайві слова. Наприклад:

1. У лісі ростуть берези, ялини, дуби, лисиці...

2. У теплі краї відлетіли ластівки, журавлі, жайворонки,
снігурі...

3. До зими готуються: ведмеді, їжаки, білки, вовки...

4. На деревах ростуть яблука, груші, сливи, огірки...

Завдання. Визначити число даних іменників.

Іменник (розказує анекдот).

Питає вчителька дітей, в якому числі слово «штани»

Учень піднімає руку і говорить:

Верхня частина в однині, а нижня -- в множині.

Вчитель. Погляньте на годинник. Ох і скоро йде у нас урок, а скільки ще треба зробити. Що нам приніс їжачок, які завдання?

(Вчитель зачитує і пропонує за годинниковою стрілкою відгадати дві загадки).

Дивний крихітний автобус

По піску кудись поліз.

Він бо ходить так повільно

Через те, що без коліс.

(Черепаха)

Запалали в чистім полі,

Наче галстуки червоні.

То палає в полі так

Польовий червоний...

(мак).

(Провідміняти відгадки за відмінками. Потім іменник пропонує учням самостійну роботу з перфокартками. Після роботи учнями проводиться взаємоперевірка написаного).

Вчитель. А іменнику їжачок запропонував особисто проаналізувати його улюблене слово чи предмет.

(Іменник записує на дошці слово «Україна» і робить аналіз за схемою).

1. Аналізоване слово.

2. Частина мови.

3. Власна чи загальна назва.

4. Назва істоти чи неістоти.

5. Рід.

6. Число.

7. На яке питання відповідає.

II. Підсумок уроку.

Іменник. Я приношу багато користі нашій матері Мові. Без мене ніхто не мав би імені. Я дав назви всім істотам, предметам, подіям, яких я одягав у свої сім відмінків, два числа, три роди і чотири відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом.

Учні.

Вивчим цю частину мови,

Вивчимо обов'язково,

Бо вона потрібна дуже

І мені й тобі, мій друже.

(Л.Лужецька)

Список використаної літератури

1. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса.- Минск: Университетское, 1990.- 560 с.

2. Амонашвили Ш.А. Здраствуйте дети!- М.: Просвещение, 1983.- 95 с.

3. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой
личности. - Издательство Казанского университета, 1988. - 238с.

4. Артемова О.І. Розвиток креативного мовлення молодших школярів: Автореф. дис... канд. пед. наук. -- Одеса, 2001.-21 с.

5. Архипова Е.В. Проблемы речевого развития младших школьников, Дис. ... д-ра пед. наук .- Москва, 1998.- 389 с.

6. Бабанский Ю.К. Об актуальных вопросах методологии дидактики// Сов. Педагогика, 1977.-№ 9.- С. 48-50.

7. Баранов М. Виды упражнений для формирования умений и навыков // Русский язык в школе. - 1993. - №3. - С.18-24.

8. Барко В.І. Розвиток здібностей і творчого потенціалу // Обдарована дитина, 2005. - № 1. - С. 27-31

9. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. - М.: Просвещение, 1979. - 365 с.

10. Беспредельность.-II часть.-Новосибирск: Сибирское отделение изд. Детская литература, 1990.-212 с.

11. Біляєв О.М., Мельничайко В.Я., Пентилюк М.І., Передрій Г.Р., Рожило Л.П. Методика вивчення української мови в школі: Посіб. для вчит. - К.:Рад. шк., 1987. - 246 с.

12. Біляєв О. Проблема методів у навчанні мови //Укр. мова і літ. в школі. -- 1986. -- № 10. -- С. 60-64.

13. Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова: Підруч. для 2 кл.-К.:Освіта, 2002.-Ч. 1- 2.

14. Ванник М.Э. Индивидуальный подход к развитию творческого воображения младших школьников : Дис. ... канд. пед. наук.-Ярославль, 2006.- 228 с.

15. Варзацька Л.О. Навчання мови та мовлення на основі тексту: Посіб. для вчителів. - К.: Рад. шк., 1986. - 104 с.

16. Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова: Підруч. для 3 кл.-К.:Освіта, 2003.-Ч. 1-2.

17. Вашуленко М.С. та ін. Рідна мова: Підруч. для 4 кл.-К.:Освіта, 2004.-Ч. 1-2.

18. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод. посіб. - К.: Освіта, 2006. - 268 с.

19. Вашуленко М.С. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання. // Початкова школа. - 2001. - №1 - С.11-14.

20. Величко Л.И. Работа над текстом на уроках русского языка: Пособ. для учителей.-- М.: Просвещение, 1983.-- 128 с.

21. Вікова психологія / За ред. Костюка Г.О. - К.: Радянська школа, 1976.-195 с.

22. Выготский Л.С. Мышление и речь. - М.: Лабиринт, 1996.- 415 с.

23. Волков И.П. Приобщение школьников к творчеству: Из опыта работы.-М.: Просвещение, 1982.- 144 с.

24. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования-М.: Наука, 1981.-138 с.

25. Гац Н.А. Засоби зв'язності тексту у початковому навчанні рідної мови // Початкова школа. - 1996. - №1. - С.23-29.

26. Гончаренко С. Український педагогічний словник.-К.,1997.- 376 с.

27. Гриненко І.В. Педагогічні умови розвитку креативності майбутніх вчителів гуманітарного профілю у процесі фахової підготовки: Дис. ... канд. пед. наук. -Тернопіль, 2008.- 266 с.

28. Дадабаев Х.М. Художественный текст как средство обучения русскому языку в национальной школе : Дис. ... канд. пед. наук -Москва, 1998.- 166 с.

29. Державна національна програма "Освіта (Україна XXI ст.)". К., 2003.- 56 с.

30. Державний стандарт початкової загальної освіти.-Режим доступу: http://www.mon.gov.ua

31. Доблаев Л.П. Смысловая структура учебного текста и проблемы его понимания /Под ред. В.В. Давыдова.-- М.: Педагогика, 1982.-- 176 с.

32. Донченко Т. До проблеми методів навчання української мови // Українська мова і література в школі.- № 7.-2005.- С.2-5.

33. Донченко Т. Власне методичні принципи навчання української мови // Українська мова і література в школі.- № 2.-2004.- С.2-5

34. Ермолаева - Томина Л.Б. Проблема развития творческих способностей детей (по материалам зарубежных исследований)//Вопросы психологии.-1975.-№5.-С.166-175.

35. Занков Л.В. Обучение и развитие.-- М.: Педагогика, 1975.-- 440 с.

36. Загнітко А.П. Особливості конструювання тексту // Український синтаксис. - К., 1996. - № 2. - С. 161-162.

37. Ігнатенко Н. Етапи діалогічної взаємодії молодших школярів із навчальним текстом // Школа першого ступеня. - Переяслав-Хмельницький, 2003. -Вип.7.- С. 50-61.

38. Ільченко Н.В. Філологічні дисципліни: розвиток творчих здібностей учнів// Вивчаємо українську мову та літературу. - К., 2005. - № 24. - С. 21-23.

39. Каніщенко А.П. Система роботи над розумінням тексту у початковій школі. - К.: Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, 2003.-95с.

40. Капица П.Л Некоторие принцыпы творческого воспитания и образования //Вопросы Философии.- 1971.- № 7.- С. 16-24

41. Караман С. Методи і прийоми навчання української мови // Українська література в загальноосвітній школі.- 2005.- № 3.- С. 25-27.

42. Кирсанов А.А., Зайцева Ж.А. Развитие творческой активности в педагогическом процессе.-Казань, 1995.-103 с.

43. Коваленко Т. Розвиток творчих здібностей молодших школярів.-Режим доступу: http://www.bdpu.org/main/statti/kovalenko.doc

44. Ковалик І., Мацько Л., Плющ М. Методика лінгвістичного аналізу тексту. -К.: Вища шк., 1984. -120 c.

45. Концепція середньої загальноосвітньої школи України// Початкова школа. - 1990. - №11 - С. 35-40.

46. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості/ Упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.Т. Губко, О.В. Проскура/ Під ред. Л.М. Прколієнко.- Київ: Радянська школа, 1989.- 608 с.

47. Кочан І. Лінгвістичний аналіз тексту:Курс лекцій.-Львів:Світ, 1999.-142 с.

48. Кравчук Д.М. Писемне мовлення учнів 1-3 класів: Посібник для вчителів. -- К.: Радянська школа, 1984. -- 136 с.

49. Кутина Н. Структурно-смысловой анализ художественного текста.-Свердловск, 1980.-96 с.

50. Ладыженская Т.А., Ладыженская Н.В. Текстовые умения. Как им учить?//Начальная школа плюс До и После.-2005.-№5.- С. 1-6.

51. Лысенкова С.Н. Когда легко учиться.- М.: Педагогика, 1985.- 175с.

52. Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность.- М.: Просвещение, 1969.- 214 с.

53. Леонтьев А.А. Слово в речевой деятельности: некоторые проблемы общей теории речевой деятельности / отв. ред. М.М. Глушман.-3-е изд.- М.: Ком-Книга, 2006.- 248 с.

54. Лещенко Г. Функціонально-комплексний підхід до роботи з текстом як засіб формування комунікативної україномовної компетенції школярів// Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - № 7. - С. 26-30.

55. Лосева Л.М. Как строится текст: Пособ. для учителей / под ред. Г.Я. Солганика.- М.: Просвещение, 1980. - 96 с.

56. Лук А.Н. Мышление и творчество. - М.: Политиздат, 1976.- 144 с.

57. Львов М.Р. и др. Методика преподавания русского языка в начальных классах.- М.: Академия, 2000.- 174 с.

58. Мельник Т. Система вправ з розвитку образного мовлення учнів.-Режим доступу: http://ukrlife.org/main/minerva/vpravy_movni.doc

59. Мельничайко В.Я. Лінгвістичні основи викладання української мови в школі // Мовознавство і школа. - 1981. - С. 43-45.

60. Мельничайко В.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови: Посібник для вчителя. -- К.: Радянська школа, 1986. -- 168с.

61. Мельничайко В.Я. Творчі роботи на уроках української мови:Посібник для вчителів.-К.:Рад.школа, 1984.-223 с.

62. Мерзлякова Н.В. Текст малой формы как средство развития творческих способностей учащихся на уроках русского языка : Дис. ... канд. пед. наук.- Рязань, 2004.- 187 с.

63. Методика викладання української мови/ За ред. С.І Дорошенка.-К.: Вища школа, 1992.- 264 с.

64. Методика викладання української мови: Навчальний посібник для учнів педагогічних училищ із спеціальністю "Викладання у початкових класах". -К.: Вища школа, 1989. - 423 с.

65. Мир Огненный ЧастьIII-.Новосибирск: Сибирское отделение изд. Детская литература, 1991.-304 с.

66. Москальская О.И. Текст как лингвистическое понятие // Иностранные языки в школе. - 1978. - №3. - С. 9-17.

67. Мухина О.Д. Формирование у младших школьников умения совершенствовать текст: Автореф. дис... канд. пед. наук.- Рязань, 2005.- 17 с.

68. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті.- Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/nac.doktruna.doc

69. Наумчук М.М. Cучасний урок української мови в початкової школі. - Тернопіль: Видавництво Астон, 2005.- 352 с.

70. Николаева Т.М. Лингвистика текста. Современное состояние и перспективы // Новое в зарубежной лингвистике.- 1978.-Вып. VШ.- С.5-39.

71. Ногаева С.Е. Обучение младших школьников видам связи предложений в тексте // Начальная школа плюс До и После.-2007.-№3.- С. 1-5.

72. Окунев А.А. Спасибо за урок, дети: О развитии творческих способностей учащихся // Книга для учителя: Из опыта работы.- М.: Просвещение, 1988.- 128с.

73. Онищук В. О.Дидактичні основи засвоєння учнями мовних навичок і вмінь.-Укр. мова і літ. в шк.-1971.-№3.-С. 52-55.

74. Петрановская Л.В. Творчеству можно научить.-Режим доступу: http://rus.1september.ru/article.php?ID=200101203

75. Пичугин С.С. К вопросу о развитии творческих способностей младших школьников на уроках русского языка // Начальная школа плюс До и После.-2004.-№3.- С. 1-3.

76. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Робота над текстом у початкових класах: Посіб. для вчит. - К.: Рад. шк., 1986. - 168 с.

77. Полєвікова О.Б. Система творчих вправ як засіб розвитку мотивації до вивчення рідної мови у молодших школярів: Автореф. дис... канд. пед. наук. -- Херсон, 2004.- 23 с.

78. Полєвікова О.Б. Використання творчих вправ як засобу мотиваційного забезпечення процесу навчання рідної мови // Початкова школа. - 2004. - №3. - С. 15-18.

79. Пономарева Е.Н. Формирование у младших школьников умения структурировать текст (2 класс четырехлетней начальной школы): Дис. ... канд. пед. наук.-СПб., 1998.- 262 с.

80. Пузанкова Е.Н. Развитие языковой способности при обучении русскому языку в средней школе : Дис. ... д-ра пед. наук .- Москва, 1997.- 390 с.

81. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. - К.: Поч. шк., 2006. - 432 с.

82. Равлюк Т. Діагностика та раннє виявлення творчих здібностей учнів// Вісник Львівського університету. Сер. педагогічна. - 2005. - Вип.20. - С. 112-118.

83. Резерв успеха-творчество/Под ред. Г. Нойнера, В. Калвейта, Х. Клейна: Пер. с нем.-М.:Педагогика, 1989.-120 с.

84. Рубинштейн С.Л. Проблемы способностей и вопросы психологической теории// Вопросы психологии, 1960.- № З.- С. 3-15.

85. Савченко О.Я. Розвивай свої здібності.- Навч.-метод. посіб. Для мол.шк.-К.:Освіта, 1998.- 160 с.

86. Сисоєва С.О. Творча педагогічна діяльність вчителя: ознаки і методи.// Обдарована дитина.- 2005. - № 4. - С. 6-14.

87. Сисоєва С.О. Творчий розвиток особистості: сутність, специфіка.-Режим доступу: http://osvitapublish.com.ua/tvorch/susoeva.doc

88. Смирнова О.И. Роль антиципации в процессе выполнения текстовых упражнений на уроках русского языка //Начальная школа плюс До и После.-2007.-№8.- С. 1-4.

89. Стативка В.І. Взаємозв'язане навчання видів мовленнєвої діяльності учнів основної школи у процесі підготовки та створення текстів. Автореф. дис... д-ра. пед. наук. - Київ, 2006.

90. Сухомлинський В.А. Розмова з молодим директором школи.-К.:Рад. шк., 1988.- 284 с.

91. Сухомлинський В.А. об умственном воспитании/ Сост. и авт. вступ. Ст. М.И. Мухин.- К.: Рад школа, 1983.- 224 с.