Метод релаксації заборони роздратування забезпечує зниження дратівливості підлітка і придбання уміння знижувати своє емоційне збудження, викликане настанням провокуючої події шляхом відторження негативних емоцій, навчання прийомам регулювання свого емоційного стану, розвитку внутрішнього самоконтролю і заборони негативних імпульсів.

При сімейному консультуванні проводиться з'ясування причин агресивної поведінки підлітка, а також інформування батьків про індивідуально-психологічні особливості особистості підлітка. Вікові і індивідуально-психологічні особливості є одним з основних чинників, що визначають своєрідність проявів агресії, оскільки обумовлюють головні відмінності в психічній діяльності людей. Від них залежить специфіка сприйняття і оцінки оточення, характер внутрішніх переживань і емоційних реакцій, мотивація вчинків і діяльності.

Відеотренінг ефективності батьків проводиться для подолання батьківських обмежень і придбання батьками нового досвіду взаємодії з власними дітьми за допомогою практичного тренування комунікативних навиків шляхом переосмислення ролі і позиції батька, зниження тривожності, придбання упевненості в собі і вироблення ефективного стилю взаємодії з дітьми.

Цей тренінг призначений для роботи з батьками, які мають утруднення у вихованні дітей з порушеннями поведінки. Встановлено, що на формування негативних форм поведінки сильний вплив роблять умови сімейного виховання. Більшість дітей, що мають агресивну поведінку, - вихідці з сімей з нестійким стилем виховання, для якого найчастіше характерні різка зміна методів дії на підлітка, суперечність вимог, заборон і санкцій батьків відносно поведінки дітей [18].

РОЗДІЛ ІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

2.1. Програма експериментального дослідження

Об'єкт дослідження - підлітки, а предмет - прояв адиктивної поведінки серед підлітків.

Мета дослідження - виявити ступінь прояву адиктивної поведінки серед підлітків.

До завдань дослідження можна віднести наступні:

- виявити чи є серед підлітків ті, що вживають наркотичні речовини;

- визначити причини, що призводять до початку вживання наркотиків;

- дізнатися хто, на думку підлітків, повинен спілкуватися з підлітками щодо припинення вживання наркотичних речовин;

- прослідкувати, які форми впливу на наркозалежних людей, з метою позбавлення від цієї звички, є більш ефективні.

Уточнення та інтерпретація основних понять дослідження

Адиктивна поведінка - це порушення поведінки, що виникає в результаті зловживання різними речовинами, що змінюють психічний стан людини, включаючи алкоголь і тютюн, до того моменту, коли фіксується факт психічної і фізичної залежності.

Наркотичні речовини - це такі речовини, що викликають токсичне отруєння, психічну й фізичну залежність організму.

Залежність -- набута гостра потреба здійснювати якісь дії або вживати якісь речовини.

В якості методу збору первинної інформації було використано опитування. В якості інструменту опитування виступила анкета (Додаток А).

Опитування проводилося серед учнів 9-А класу Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 51 Харківської міської ради. Загальна кількість учнів - 24, серед них 18 хлопців та 6 дівчат.

В ході опитування були отримані наступні результати.

Рис. 2. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Як ви звичайно проводите свій вільний час?», ( %)

Майже всі учні у свій вільний час спілкуються з однокласниками та друзями - 93,5 %. Значна кількість учнів (79,8 %) віддають перевагу спілкуванню у соувальних иережах (Вконтнакте, Одноклассники, Facebook та ін.). 41,8 % - проводить свій вільний час з сім'єю та 38,7 % відвідують гуртки та секції. Слід звернути увагу, що жоден учень з класу не приймає участі у соціальних програмах.

Рис. 3. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Ви спілкуєтесь з однолкасниками після уроків»

92,6 % з опитаних учнів спілкуються з однокласниками після уроків та тількі 7,4 % не спілкуються.

Рис. 4. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Де ви спілкуєтесь з однолітками після уроків», ( %)

Більша половина учнів спілкується з однолітками після уроків на вулиці - 59,4 %, значна частина опитаних спілкується вдома (49,1 %) та у шкільних гуртках і секціях (35,1 %).

Рис. 5. Розподіл відповідей учнів на запитання: «У вас є бажання допомогти одноліткам, які мають залежність від нароктичних речовин»

У 72,6 % учнів є бажання допомогти одноліткам, які мають залежність від нароктичних речовин та 27,4 % не проявилии ініціативи з цього питання.

Рис. 6. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи є у вас бажання прийняти участь у молодіжній програмі «У тебе є вибір» проти вживання наркотичних речовин»

61,6 % учнів бажають прийняти участь у молодіжній програмі «У тебе є вибір» проти вживання наркотичних речовин та 38,4 % не погодились.

Рис. 7. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи впроваджуються у вашій школі соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин?», (%)

Більшість учнів - 71,7 % відповіли, що у їх школі не впроваджуються школі соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин та 28,3 % не знають відповіді на це запитання.

Рис. 8. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи існують ефективні способи боротьби із наркотиками?»

39,2 % учнів впевнені, що існують ефективні способи боротьби із наркотиками та стільки же учнів вагаються з відповідю. 21,8 % - вважають, що не існує ефективних шляхів боротьби з наркотичною залежністю.



Рис. 9. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Як Ви вважаєте хто повинен спілкуватися з підлітками щодо припинення вживання наркотичних речовин?», (%)

68,9 % учнів вважають, що спілкуватися з підлітками щодо припинення вживання наркотичних речовин має людина, що позбавилася цієї залежності. Однакові кількість учнів (41%) вважають, що це повинні бути друзі та социальний педагог, 35,4 % обрали психолога та 29,1 % - нарколога.

Рис. 10. Розподіл відповідей учнів на запитання: «На вашу думку, які форми впливу на наркозалежних людей, з метою позбавлення від цієї звички, є більш ефективні?»

Більша половина учнів серед усіх форм впливу на наркозалежних людей 62,5 % обрали власний приклад, 46,7 % - тренінги та 29,1 - індивідуальні психологічні консультації. Незначна кількість учнів віддали перевагу лекціям - 6,9 % та бесідам - 8 %.

Рис. 11. Розподіл відповідей учнів на запитання: «Чи є у вас друзі, що вживають наркотичні речовини?»

78,1 % учнів відповіли, що серед їх друзів є ті, що вживають наркотичні речовини та лише 21.9 % відповіли, що ні.

Таким чином, отримані результати дозволяють зробити наступні висновки.

1. Найчастіше учні проводять свій вільний час з друзями та однолкасниками на вулиці.

2. Більша половина учнів проявили бажання допомогти одноліткам позбавитись від наркотичної залежності та прийняти участь у соціальній програмі «У тебе є вибір».

3. Відповідно до відповідей учнів у ХЗОШ № 51 не впроваджуються соціальні програми щодо попередження та профілактики вживання наркотичних речовин.

4. Не всі учні знають, що існують ефективні способи боротьби із наркотиками.

5. Учні вважають, що спілкуватися з підлітками щодо припинення вживання наркотичних речовин має людина, що позбавилася цієї залежності.

6. У великої кількості опитаних учнів є друзі, що вживають наркотичні речовини.

З огляду на отримані результати є доречним впровадження соціально-педагогічної програми «В тебе є вибір»

2.1.1. Профілактика адиктивної поведінки у загальноосвітньому навчальному закладі

Розрізняють загальну та індивідуальну профілактику адиктивної поведінки. Загальна профілактика -- комплекс заходів щодо виявлення причин, які породжують протиправне діяння, і умов, що сприяють здійсненню правопорушень, з подальшим їх усуненням з метою формування вільного від різних проявів залежної поведінки суспільства (впровадження інноваційних методик профілактики адиктивної поведінки з метою формування здорового способу життя учнів та вміння чинити опір негативному тиску однолітків; виявлення серед молоді лідерів, які за принципом «рівний-рівному» могли б інформувати своїх однолітків, проводити з ними семінари, круглі столи, тренінги; проведення навчальних

ігор та вправ з метою розвитку у юнаків навичок спілкування, уміння працювати в групі, планувати свій день, тиждень, місяць, рік тощо).

Індивідуальна профілактика -- сукупність правових, соціальних,психологічних, медичних та інших методів впливу на окрему особистість з метою не допустити виникнення схильностей до різного роду залежностей.

Основна мета індивідуальної профілактичної роботи з неповнолітніми: вживання вичерпних заходів для запобігання першій спробі вжити наркотики, алкоголь, тютюн та інші психоактивні речовини, які викликають залежність; сприяти повній відмові від них у разі початку немедичного їх уживання.

Успішна реалізація профілактичних завдань можлива за умови своєчасного вияву учнів «групи ризику». З цією метою використовують спостереження вчителів, соціальних педагогів та психологів, медичні обстеження учнів; спеціалізовані групові заняття, рольові ігри, психологічні тренінги; відвідування місця проживання учнів; інформацію соціальних служб, рейди працівників органів внутрішніх справ у місцях концентрації молоді тощо.

Важливою психолого-педагогічною умовою функціонування системи психологічної та педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів є діагностико-корекційне забезпечення навчально-виховного процесу на основі спільної діяльності педагогічного колективу, психологічної та медичної служби, які забезпечують здійснення профілактичного моніторингу (систематичного контролю і відстеження показників можливих умов та факторів наркогенного та алкогенного ризику; діагностику осіб, схильних до адиктивної поведінки та тих, що мають досвід наркотизму або алкоголізму, забезпечуючи при цьому гарантію психосоціального розвитку особистості, її душевного благополуччя, індивідуальності); формування психологічної грамотності учасників навчально-виховного процесу, соціального і педагогічного середовища, інтелектуальне і духовне зростання, саморозвиток і самореалізацію кожної особистості.

Світовою й вітчизняною практикою напрацьовано такі підходи до організації профілактичної роботи:

· інформаційний, що передбачає надання інформації про психоактивні речовини, наслідки їх уживання. Упродовж багатьох років минулого століття він був основним методом впливу на відмову від наркотиків;

· емоційне навчання базується на припущенні, що залежність від наркотиків частіше розвивається в людей, які мають труднощі в розумінні, прийнятті та вираженні власних емоцій;

· апелювання до цінностей ґрунтується на теоріях про зміну поведінки й пов'язаний з використанням поведінкової терапії. Проблемна поведінка підлітка розглядається з позиції функціональних проблем, на основі яких розробляються програми життєвих навичок, що фокусуються на підвищенні в підлітків стійкості до різноманітних негативних соціальних впливів.

· Підхід виховання протидії наркотику концентрується на розвиткові соціальних навичок (уміння протистояти впливу однолітків, сказати «НІ» на пропозицію спробувати наркотик тощо).

· Підхід надання альтернативи передбачає створення та розвиток альтернативних програм для молоді, у яких можна реалізувати своє прагнення до ризику, пошуку гострих відчуттів, підвищену поведінкову активність. Підхід впливу однолітків та соціального оточення ґрунтується на тому, що вплив сім'ї й однолітків відіграє важливу роль у житті підлітка, сприяючи чи перешкоджаючи початку вживання наркотиків. Підхід зміцнення здоров'я поєднує особистий вибір та соціальну відповідальність за здоров'я, у якому поняття «зміцнення здоров'я» позначає процес пристосування особистості до навколишнього середовища.

Сучасний підхід до вирішення проблеми зловживання наркотичними речовинами визначає пріоритет профілактичної роботи з дітьми та підлітками, починаючи з самого раннього віку. Сьогодні профілактика адиктивної поведінки неповнолітніх виходить на загальнодержавний рівень і передбачає консолідацію зусиль різних відомств, установ, організацій; у той же час визнається провідна роль системи освіти взагалі та освітньо-виховних закладів, зокрема, в організації цілеспрямованої профілактичної роботи та у формуванні здорового способу життя школярів [2, c. 4 ].

Загальноосвітній навчальний заклад як соціальний інститут володіє низкою унікальних можливостей для успішної реалізації первинної профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх, а саме: можливість прищеплювати навички здорового способу життя під час навчально-виховного процесу й контролювати їх засвоєння; вплив на рівень домагань і самооцінку; зв'язок із сім'єю підлітка для аналізу й контролю сімейної ситуації [7; 9].

Основними напрямками профілактики адиктивної поведінки в загальноосвітньому закладі є: розробка спеціальних освітніх профілактичних антинаркотичних програм та впровадження їх у навчальний процес; організація позашкільного дозвілля в соціально-позитивних групах, що дають можливість підліткам реалізувати свої потреби, інтереси, ініціативу; прищеплення батькам знань та навичок визнання симптомів і ознак уживання наркотиків, навчання форм та методів впливу на підлітків з метою спонукання їх до здорового способу життя.

У сучасних умовах метою первинної профілактики адиктивної поведінки неповнолітніх у загальноосвітніх закладах стає зміна ціннісного ставлення дітей і молоді до наркотиків, формування особистої відповідальності за свою поведінку, що зумовлює зниження запиту на психоактивні речовини в дитячо-молодіжному середовищі; запобігання вживанню молоддю наркотичних речовин за рахунок пропаганди здорового способу життя, формування антинаркотичних установок, профілактичної роботи, що здійснюється фахівцями в освітньо-виховних закладах.

Сучасна концепція раннього, первинного попередження вживання наркотичних речовин дітьми та підлітками ґрунтується на таких постулатах:

1) у центрі профілактичної роботи має бути особистість неповнолітнього;

2) профілактична робота здійснюється в трьох основних сферах життєдіяльності неповнолітнього - сім'ї, навчальному закладі, дозвіллєвій діяльності, а також у мікросоціумі, пов'язаному з цими сферами.

Стратегія первинної профілактики передбачає активність профілактичних заходів, спрямованих на формування особистісних ресурсів, що забезпечують розвиток у дітей та молоді соціально-нормативного життєвого стилю з домінуванням цінностей здорового способу життя, дієвої установки на відмову від прийому наркотичних речовин; формування ресурсів сім'ї, що допомагають виховувати в дітей та підлітків законослухняну, успішну, відповідальну поведінку; упровадження в освітнє середовище інноваційних соціально-педагогічних технологій, що сприяють розвитку цінностей здорового способу життя і мотивів відмови від «проби» та прийому наркотиків; розвиток соціальної інфраструктури, що допомагає сім'ї як мікросоціальному оточенню дитини.

Міністерством освіти і науки України, обласними та районними відділами освіти та науки вживаються певні заходи щодо попередження розповсюдження наркоманії серед неповнолітніх та молоді. У навчальні плани загальноосвітніх закладів вводяться факультативні курси з питань адиктивної поведінки, профілактики алкоголізму й наркоманії, ВІЛ/СНІДу. Розробляються та впроваджуються нові освітні програми й соціально-педагогічні технології, що спрямовані на формування в дітей ціннісного ставлення до свого здоров'я й здорового способу життя. Серед них найвідомішими є: Національна програма «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», Комплексна програма формування навичок здорового способу життя в дітей і підлітків (за проектом «Діалог»).

Хотілось би зупинитись на них детальніше. Національна программа Міністерства освіти і науки України, Академії педагогічних наук України та Програми розвитку ООН/ ЮНЕЙДС «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя» реалізується в загальноосвітніх навчальних закладах з 2000 р. Програма включає модулі «Спілкуємось та діємо», «Твоє життя - твій вибір», «Прояви турботу та обачливість», «Знаємо та реалізуємо свої права», які розрахованіна дві вікові групи підлітків (12--14 років та 15--18 років).

Специфіка програми в тім, що спеціально підготовлені фахівці навчають підлітків не лише здорового способу життя, а й навичок профілактичної роботи з однолітками. Заняття проходять в інтерактивних формах, з використанням знань та досвіду молодих людей; емоційне включення та рефлексія сприяють інтеріоризації знань, а обговорення життєвих ситуацій, програвання різних соціальних ролей формує зразки відповідальної поведінки.

Під час занять у підлітків формується ставлення до здоров'я як суттєвої цінності особистості, до здорового способу життя як престижного й гідного стилю поведінки. Підлітки засвоюють навички збереження свого здоров'я, відповідальної поведінки, соціальної компетенції в питаннях здорового способу життя; учаться активно захищати свої погляди та переконання, пропагувати здоровий спосіб життя серед однолітків.

Цінність програми полягає в тому, що вона спирається на психологічні особливості підліткового віку та враховує підліткове соціокультурне середовище, доступ у яке для дорослих обмежений віком, соціальним статусом, стилем комунікації. Навчання здорового способу життя за методом «рівний-рівному» -- це суспільно корисна діяльність молоді, у процесі якої передаються знання, формуються вміння та навички здорового способу життя, що сприяє попередженню поширення в молодіжному середовищі таких негативних явищ, як табакокуріння, алкоголізм, наркоманія, хвороби, що передаються статевим шляхом, ВІЛ.

У практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів України з 2000 року також упроваджується Комплексна програма формування навичок здорового способу життя в дітей і підлітків (за проектом «Діалог»), до якої ввійшли авторські програми психолого-педагогічних тренінгів: «Як стати вільним і улюбленим (профілактика куріння та інших форм поведінки залежності в підлітків 12--16 років», «Як бути цілісним і контролювати своє життя» (профілактика алкогольної залежності в підлітків і молоді) -- автор Коструб О.П., «Життя без гачка» (профілактика тютюнокуріння та інших форм залежної поведінки), «Як стати творцем свого життя. Я -- це Я» (профілактика залежної поведінки, формування позитивної «Я-концепції»); «Підлітковий алкоголізм -дорога в нікуди», Програма валеологічного тренінгу «Скажемо курінню - «Ні!» (автор Сомова І.Г.) [16].

Особливістю програм проекту «Діалог» є те, що вони спрямовані на вторинну профілактику, оскільки цільовою групою виступають підлітки, які мають психологічну схильність до залежностей типу куріння, ігроманії, телеманії; і досвід уживання тютюну, алкоголю, наркотиків тощо.

Головною метою всіх програм цього проекту є навчання підлітків способів конструктивного розв'язання проблем, звільнення від психологічних залежностей, формування критичного мислення, позитивної «Я-концепції».

У той же час, вони не мають єдиного стрижня, який би об'єднував ці програми концептуально, змістовно та емоційно. На нашу думку, ці програми досить однотипні, і при їх застосуванні це слід ураховувати, щоб «не переборщити» з профілактикою.

Відомий педагог В. А. Сухомлинський зазначав, що тільки тільки разом з батьками спільними зусиллями, вчителі можуть дати дітям велик людське щастя. Саме тому, завдання соціальнго педагога домогти батькам встановити зв'язок з соціально-психологічною службою школи та педагогами. Таким чином, до завдань соціального педагога можна віднести наступні:

1. Налагодити тісний зв'язок школи з батьками.

2. Добиватись впливу органів місцевого самоврядування на батьків, діти яких порушують Статут школи.

3. Аналізувати стан навчальних досягнень учнів і виявити причини байдужого ставлення батьків до навчання і виховання власних дітей.

4. Пропагувати педагогічні знання, що зумовлять підвищення педагогічної грамотності батьків.

5. Допомагати батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома.

6. Впровадження форм роботи з сім'єю, що сприяє гуманізації взаємовідносин „педагоги - батьки”. Батьки, вчителі та соціально-психологічна служба повинні стати партнерами, активними співучасниками творчого процесу виховання учнів.

Функції соціального педагога в работі з батьками:

· Перша функція - ознайомлення батьків із змістом і методикою навчально-виховного процесу, що організовує школа, обумовлена необхідністю вироблення однакових вимог, загальних принципів, визначення мети і завдань виховання, добору його змісту й організаційних форм у сімейному вихованній у навчально-виховному процесі школи.

· Друга функція - психолого-педагогічна освіта батьків.

· Третя функція -залучення батьків до спільної з дітьми діяльності: участь у всіх формах позаурочної діяльності (походи, екскурсії, вечори, змагання, благоустрій школи); участь батьків у підготовці загально шкільних традиційних форм роботи (вечори-зустрічі випускників, свята Останнього дзвоника, спортивних змагань „Тато, мама , я - спортивна сімя”, свято квітів, виставок тощо); участь у профорієнтаційній роботі школи: (екскурсї на виробництво, зустрічі з цікавими людьми); участь у роботі ради школи, ради профілактики правопорушень, піклувальній раді школи; надання матеріальної допомоги в реалізації різних шкільних і класних заходів через установлення зв'язку школи з підприємствами , фірмами.

· Четверта функція - коректування процесу виховання в родинах окремих учнів: надання психолого-педагогічної допомоги в процесі сімейного виховання різних категорій учнів, зокрема обдарованих дітей; надання психолого-педагогічної допомоги в розв'язанні складних сімейних проблем: підлітковий вік, профілактика формування шкідливих звичок, профілактика правопорушень; індивідуальна робота з неблагополучними родинами учнів (ця робота здійснюється спільно із правоохоронними органами ).

· П'ята функція - взаємодія батьків: із громадськими організаціями, батьків-ськими комітетами школи і класу, шкільними радами.

Форми взаємодії педагогів та батьків:

· батьківські збори;

· тематичні конференції з обміну досвідом виховання дітей;

· презентація досвіду родинного виховання у засобах масової інформації;

· бесіди, диспут, дискусія;

· батьківський актив.

До початку соціальної програми серед батьків підлітків було проведено опитування, в ході якого були отримані наступні результати.

Рис. 12. Розподіл відповідей батьків на запитання: «Ваші діти вживають наркотичні речовини?»

Більша половина батьків знає, що їх діти вживать наркотичні речовини 59,8 % та 29,1 % - впевнені, що ні.



Рис. 13. Розподіл відповідей батьків на запитання: «Чи впроваджуються у школі, в якій навчається Ваша дитина соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин?»

58 % батьків відповіли, що у школі, в якій навчається їх дитина соціальні програми щодо профілактики вживання наркотичних речовин не проводяться.

А також на запитання «Ваші діти приймають участь у соціальних програмах щодо профілактики вживання наркотичних речовин?» всі батьки відповіли - «Ні».

2.1.2 Соціально-педагогічна програма «В тебе є вибір»

Систематичне вживання наркотичних речовин неповнолітніми є не тільки медичною, психологічною, а й соціально-педагогічною проблемою. Тому актуальним є надання підліткам об'єктивних сучасних знань, формування відпо-відального ставлення до власного здоров'я та розуміння його цінності, викорінення легковажного ставлення та певних стереотипів відносно вживання наркотиків, розвиток навичок ведення здорового способу життя (далі ЗСЖ).

Сучасна соціально-педагогічна діяльність потребує широкого впровадження інтерактивних форм соціального навчання та виховання, що передбачають активність усіх учасників соціально-виховного процесу. Такою формою роботи в цьому контексті є тренінгові заняття [4]. Проведення тренінгів - це спосіб актуалізувати проблему наркотизації для молодого покоління із залученням їх самих до її вирішення.

Наші попередні дослідження показали, що в шкільній практиці в про-філактичному напрямку роботи частіше звертаються до традиційних форм роботи. Тренінг та інші інтерактивні заходи ще не так часто використовуються в значній мірі з причин незнання основ і особливостей побудови й організації процесу соціального навчання в тренінгу з проблем наркозалежності чи недосконалого володіння техніками оптимізації цього процесу.

Зважаючи на специфіку профілактичної роботи з проблеми наркоманії, її найдоцільніше й найефективніше здійснювати на першій сходинці (первинна превенція), тобто на етапі, коли діти ще не знайомі зі смаком наркотичних речовин (це свого роду «вакцинація» виникнення проблеми) [5].

Профілактика не буде результативною, якщо підтримуватиме переважно інформаційний підхід. Вона має не інформувати, а навчати, і навчати не шаблонно, а пов'язуючи всі знання з досвідом і практикою, з реальним життям, з соціальною картиною дійсності, практично й реалістично, тобто соціально навчати. Соціальне навчання - це процес передачі соціальних знань та формування вмінь і навичок, що сприяє соціалізації [3, c. 51]. В антинаркотичній профілактиці соціальне навчання спрямоване на одержання підлітками ключових аспектів проблеми наркотизації, на формування вмінь аналізувати й осмислено сприймати віяння наркокультури, приймати виважені рішення й обирати найбільш безпечні моделі поведінки для себе, оволодіння позитивним досвідом і прагнення застосовувати його в житті; передбачає використання таких моделей антинаркотичної профілактики, як «когнітивної» та «життєвих навичок».

Відповідно до сутності й завдань соціального навчання тренінг з профілактики наркоманії має сприяти тому, щоб учасники набували певні систематизовані соціальні знання, уміння, навички, які доповнять стихійно отриманий соціальний досвід і забезпечать більш успішне освоєння соціальних норм, установок, цінностей, ролей. Реалізуючи тренінгову практику в профілактичній антинаркотичній діяльності, слід зважати на те, що:

· процес соціального навчання має відбуватися із закріпленням, щоб набутий досвід і знання через певний час не були втрачені, а мотивація не перестала діяти;

· результати соціального навчання будуть помітні не одразу, реакції відповіді та соціальні дії, зміни на особистісному плані суб'єктів соціально-педагогічної профілактики (підлітків) можуть проявитися набагато пізніше, як і зміни в соціальній поведінці. Перспектива соціального навчання потребує розмежування того, чого навчають і того, до чого прагнуть;

· соціальне навчання не передбачає того, що індивід буде сліпо наслідувати ту модель соціальної поведінки, яка демонструється на тренінгу.Скоріше, він буде коректувати свої власні реакції відносно до моделі наслідування або буде виробляти реакції дії, що є синтезом поведінкових моделей, які він спостерігав, аналізував, наслідував у різних сферах взаємодії з соціумом, адаптуючи їх до себе, своїх внутрішніх установок, стереотипів, переконань;

· соціальне навчання з проблем уживання наркотиків передбачає надання можливості учасникам практично випробувати власний і набутий на тренінгу досвід, реалізовувати свій потенціал і ресурси в діяльності щодо цієї проблеми;

· ефективність соціального навчання залежить від співвідношення очікуваних результатів тренінгового навчання. Якщо очікування були реалізовані, то певною мірою успіх соціального навчання був забезпечений.

Рушійні сили соціального навчання на тренінгу - це власний досвід підлітків; досвід інших учасників; соціальне переконання; зворотній психологічний зв'язок; отримання порівняльної інформації зі спостережень за іншими.

У результаті проходження системи тренінгових занять учасники набувають вербальні та візуальні символічні уявлення про соціальну поведінку, яку можна в подальшому або проявляти, або не проявляти, або проявляти частково (це залежить від рівня сформованості мотиваційної сфери особистості).

Соціальне навчання вважається результативним тоді, коли засвоєна модель поведінки містить у собі явні переваги іншої полярної за своїми характеристиками моделі (відповідно до тренінгу з проблем уживання наркотиків це проявляється в тому, що відбувається альтернативний пошук тих моделей поводження, які спрямовані на ведення ЗСЖ і спільний аналіз його позитивних характеристик. Якщо тренер спільно з учасниками доводять одне одному, що ЗСЖ має чисельні переваги й надає неоціненні можливості для саморозвитку, то це може сформувати стійке переконання на користь певної моделі поведінки (вербальні й невербальні аргументи мають бути сильними). Важливу роль у цьому відіграє стимулювання активності й свідомої самодіяльності учасників тренінгового процесу відповідно до так званого партисипаторного підходу) [1, 3] («партисипаторний» від англ. participate - братии участь). Суть його в тому, щоб не пасивно споглядати, сприймати, поглинати інформацію, а бути дійсно учасником тренінгу, активним, умотивованим, суб'єктом діяльності, динамічною, ініціативною особистістю, яка охоче засвоює знання, аналізує, самостійно планує свої подальші дії, знаходить найкращі способи й форми поведінки для себе, основуючись на власному та набутому досвіді. Це важливо враховувати при проведенні тренінгу антинаркотичного спрямування, у процесі якого слід опиратися на такі характеристики активності суб'єкта соціального навчання: мобільність особистості, активна взаємодія, усвідомлюваність здійснюваних вчинків та дій, використання досвіду інших суб'єктів, творчий потенціал особистості, його установка (мотивація) на інноваційний пошук.

Відповідно до партисипаторного підходу тренінгова робота в напрямку профілактики наркоманії в підлітковому середовищі має бути побудована так, щоб спонукати суб'єкта до рефлексії, самоаналізу, представлення власної точки зору та особистого соціального досвіду, формування пріоритетних особистісних позицій, до особистісного зростання в усіх напрямках, що активізуватиме формування в суб'єкта ставлення до життя як до найвищої цінності, до спілкування й діяльності як до незамінних джерел задоволення, енергії, творчості, які мають утвердитись у свідомості підлітка як щось вище за штучно створювані відчуття «кайфу», викликані наркотичними засобами. Лише за таких умов ми можемо говорити про соціально-навчальний ефект тренінгової профілактичної роботи. Тренінгові заняття мають створити умови для: [2]

· цілеспрямованого, вільного, не ізольованого від реалій життя інформування підлітків про шкідливі наслідки вживання наркотиків, про чинники адиктивного ризику, їх виникнення й механізми впливу в соціальному середовищі;

· оволодіння навичками аналізу своєї поведінки, розширення діапазону можливих варіантів поведінки людини у складних ситуаціях схиляння до вживання наркотиків, подолання стандартності поведінки в ситуації відмови шляхом навчання підлітка більш тонкої та багатої нюансами поведінки;

· розвитку самосвідомості підлітка, почуття відповідальності за своє здоров'я та поведінку, яка впливає на це здоров'я, уміння чинити опір асоціальному впливу близького оточення, протистояти негативному впливу соціального середовища, з яким постійно так чи інакше взаємодіє підліток, впливу кіноіндустрії та ЗМІ, що часто популяризують, пропагують пріоритети наркофільної поведінки, уміння сказати «Ні» наркотикам, інформаційна й соціальна резистентність особистості);

· в підлітків навичок аналізу й критичної оцінки інформації, що фокусуються на підвищенні в підлітка стійкості до негативних соціальних впливів завдяки ціннісним установкам спрямованості на ведення ЗСЖ.

Отже, тренінг з проблем підліткової наркозалежності сконцентровує увагу на соціальному навчанні молодих людей, що стає продуктом їх власної активної діяльності та інтенсивної взаємодії.

Нам вдалося провести дослідження завдяки активній тренінговій практиці, яку ми реалізовували на базі ХЗОШ № 51. Учасниками тренінгової програми стали учні 9-А класу. Ця практична діяльність дозволила апробувати розроблену нами систему тренінгових занять і сфокусувати свою увагу на тих змінах, які відбулися в процесі соціального навчання на тренінгу. Тренінг складався з 6 модулів:

Розглянемо структуру тренінгу більш детально.

Модуль 1. «Я обираю життя!

Здорове світле майбуття!»

1. Привітання. Знайомство. Вправа-Привітання (10 хв)

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, хороший настрій, сприяти згуртованості групи.

Хід вправи

Учасники сідають у коло. Соціальний педагог знайомить їх із символічним учасником групи -- її талісманом «Здоровчиком» (м'яка іграшка). Кожен учасник передає «Здоровчика» по колу, називаючи своє ім'я та вітаючись із групою.

Соціальний педагог вітає всіх учасників і повідомляє про початок роботи, стисло розповідає про його зміст, а також акцентує увагу учасників на тому, що першою темою є тема «Здоров'я та здоровий спосіб життя» і що саме впродовж цього заняття можна дізнатися, що таке здоров'я, які його складові, в чому його цінність і від чого воно залежить.

2. Вправа «Очікування» (15 хв)

Мета: визначити сподівання та очікування учасників щодо заняття, сформулювати власні цілі.

Хід вправи

Учасники на стікерах, вирізаних у формі корабликів, записують свої очікування щодо тренінгу та роботи (своєї особистої, групи) на занятті.

Потім соціальний педагог пропонує учасникам познайомити всіх зі своїми очікуваннями -- прочитати їх.

Після цього учасники приклеюють свої «кораблики» на плакат «Береги», на протилежних боках якого зображено два береги «Берег надій» і «Берег реалізованих сподівань». Між берегами -- море.

Учасники приклеюють свої стікери ближче до «Берега надій», вирушаючи у подорож «Морем пошуків» до «Берега реалізованих сподівань».

3. Мозковий штурм «Що таке здоров'я?» (10хв)

Мета: актуалізувати для учасників зміст теми, надати визначення здоров'я.

Хід вправи

Соціальний педагог нагадує, що промовляючи свої вітання один одному, ми бажали здоров'я, тобто чогось дуже важливого у нашому житті. Що ж таке здоров'я?

На фліп-чарті Соціальний педагог записує думки всіх учасників про те, що таке, на їхню думку, здоров'я, з чим воно асоціюється. Потім, обов'язково зауваживши різноманітність і важливість всього сказаного учасниками, він пропонує на додаток визначення поняття здоров'я, сформульоване Всесвітньою організацією охорони здоров'я.

Здоров'я -- це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад.

1. Вправа «Модель здоров'я»

Мета: актуалізувати відчуття важливості, складності здоров'я та необхідності дбайливого і відповідального ставлення до нього; спрямувати подальшу роботу з осмислення учасниками ролі НР як фактора, який шкідливо впливає на здоров'я людини.

Хід вправи:

Соціальний педагог пропонує учасникам поміркувати над імовірною моделлю здоров'я.

Для цього він об'єднує учасників у три підгрупи, кожній з яких дає завдання розробити модель здоров'я. Модель має відображати те, з чого, на думку учасників, складається здоров'я, без чого не можна уявити здорову людину.

Для створення моделей учасники можуть використовувати маркери, кольоровий папір, білий папір різного формату, клей, скотч, ножиці.

Кожній підгрупі соціальний педагог пропонує обрати того, хто слідкуватиме за часом -- «Хронометриста», того, хто фіксуватиме всі ідеї -- «Секретаря», й того, хто буде презентувати роботу групи -- «Спікера».

Розподіл цих ролей дуже важливо зберегти в усіх наступних вправах, де група поділятиметься на підгрупи, і стежити за тим, щоб їх виконували різні учасники, аби кожному дісталися різні обов'язки.

На створення моделей відводиться 10-15 хв. Потім кожна з підгруп презентує свою роботу, на презентацію -- по 2 хв. Після презентації Соціальний педагог пропонує всім уявити собі шкідливі, руйнівні для здоров'я фактори.

Наступне завдання -- ті ж підгрупи за 3 хв демонструють па створених моделях дію цих руйнівних факторів.

Ця робота також презентується (по 1 хв), потім проводиться обговорення за питаннями:

· що ви відчували, коли створювали модель здоров'я?

· що відчували, коли руйнували, а що, коли модель була?

· чи можна відновити те, що вже зруйновано?

· чи буде відновлене таким, як раніше?

· що легше -- запобігти руйнуванню чи відновити зруйноване?

Соціальний педагог повинен із повагою приймати висловлювання учасників щодо почуттів, які викликало виконання вправи. Всі вони реально існують у нашому ставленні до здоров'я (наприклад, азарт під час руйнування моделей), і наявність протилежно спрямованих ставлень і почуттів є складовою частиною проблеми збереження і відповідального ставлення до здоров'я. Учасники не повинні відчувати себе «поганими» за те, що вони відчувають «не ті» почуття.

Обов'язковий висновок після вправи: зруйнувати значно легше, ніж створити. Дуже важливо зберегти те, що маємо. А також такий: в нас закладено дуалістичне ставлення до свого здоров'я -- і лише від нас залежить, що ми оберемо -- шлях до здоров'я чи, навпаки, шлях від здоров'я.

5. Підсумки (5хв)

Соціальний педагог пропонує учасникам пригадати, чого вони очікували від заняття і що відбувалось впродовж нього; обдумати і коротко записати на «перлинках» (вирізаних у формі кола стікерах) свої враження від роботи і спілкування, висновки, які зробили для себе. Після завершення індивідуальної роботи Соціальний педагог пропонує висловити свої враження та висновки.

Якщо очікування сравдилися, учасники переклеюють свої «кораблики» (разом із «перлинками») з «Берега надій» на «Беріг реалізованих сподівань».

Модуль 2. «Життя і наркотик - це різні світи!

Дізнайся про це трохи більше і ти!»

Мета: відповідно до віку та особливостей учасників тренінгу надати інформацію про НР; розкрити найпоширеніші причини початку вживання НР підлітками та молодцю, сформувати усвідомлення щодо впливу оточення та реклами як імовірних факторів, що спонукають молодих людей до вживання НР;

Необхідно мати: маркери, фломастери, стікери, скотч, фліп-чарт, роздатковий матеріал, папір, плакати «Інтерв'ю».

Вправа 1. «Що нам відомо про наркотичні речовини?»

Мета: з'ясувати рівень обізнаності підлітків про НР; надати загальну, достатню для віку учасників інформацію про різні види НР.

Хід вправи

Соціальний педагог наводить визначення поняття «наркотичні речовини»:

Наркотичні речовини -- це речовини, вживання яких призводить до токсичного отруєння організму, впливає на свідомість і психічний стан людини, чим спричиняє звикання та залежність від їх вживання. До наркотичних речовин відносять алкоголь, тютюн, наркотики, деякі ліки, токсичні (тобто отруйні) леткі речовини, що містяться в побутовій хімії (клеї, бензині тощо).

Далі Соціальний педагог роздає учасникам стікери (по 1--2 шт.) і пропонує самостійно, без обговорення, записати на них, що кожен із учасників знає про НР.

Тривалість індивідуальної роботи -- 2--3 хв.

Потім стікери приклеюються на плакат «Інтерв'ю», виготовлений у вигляді малюнка з коміксу, де один підліток запитує, а другий відповідає, але його «хмаринка» пуста. Її і заповнюютьстікерами учасники, не зачитуючи те, що написали.

Соціальний педагог під час приклеювання учасниками стікерів мовчки прочитує написане для того, щоб після закінчення роботи узагальнити відому учасникам інформацію. Таким чином педагог-тренер поступово переходить до наступного етапу роботи, а саме -- інформаційного повідомлення про НР (повідомлення витікає з узагальненої інформації учасників під час мозкового штурму).

Надаючи інформацію щодо НР, важливо пам'ятати про принцип «забороненої інформації» -- визнаний принцип превентивної освіти в галузі профілактики вживання НР, Цей принцип передбачає категоричну заборону на використання інформації, що може стимулювати цікавість дітей до НР (інформація про специфічні якості різних речовин, способах виготовлення та застосування).

Статистично доведено, що поширення подібної інформації призводить не до розвитку превентивної поведінки, а навпаки -- до експериментування з НР. Важлива також особиста позиція Соціальний педагогя, його спокійна впевненість у тому, що для безпечної поведінки і збереження власного здоров'я зовсім не обов'язково «знати все» і, тим більше, «все спробувати».

Наведене нижче інформаційне повідомлення є достатнім для підлітків 12-14 років.

Інформаційне повідомлення

Наркотичні речовини, їх вживання -- це соціальне явище. Ті чи інші НР супроводжували людей впродовж майже всієї історії людства, і подолання наслідків вживання НР -- одна з найгостріших і найдавніших проблем.

На вигляд НР можуть бути різними: розмелене листя рослин (тютюн, наприклад); рідини (алкоголь, деякі медичні препарати); леткі речовини (клеї, бензин, аерозолі тощо); порошки, таблетки або папірці, змащені рідинами тощо. їх вживання призводить до певних змін в організмі людини, до зміни психічного стану, свідомості, і як результат -- до отруєння (токсикації) та інших руйнівних наслідків.

НР розділяють на легальні й нелегальні -- тобто ті, розповсюдження та вживання яких дозволено законом тієї чи іншої держави або заборонено. Наприклад, тютюн та алкоголь легально є у продажу, п медицині з дозволу і під наглядом лікарів використовують ліки, які можуть впливати на психічний стан людини. Але при цьому дані речовини не перестають бути наркотичними. Більшість же наркотиків є нелегальними, і їх розповсюдження, вживання деяких, залучення інших осіб до вживання НР передбачає відповідальність перед законом. Забороняється також продаж тютюну та алкоголю неповнолітнім, оскільки організм підлітків зазнає значно більшої шкоди від їх вживання.

Розвиток хімії дозволяє виробляти все нові й нові види синтетичних НР, що призводять до швидкого звикання (навіть з першої спроби) і відзначаються високим рівнем руйнівного впливу на організм людини.

Існує також досить умовна класифікація НР на так звані легкі й важкі наркотики. В її основу покладено відомі наслідки вживання тих чи інших НР людиною, а саме -- наскільки руйнівними зони можуть бути для окремої людини (средньостатистичної). Умовність такої класифікації полягає в тому, що ніхто в конкретній ситуації не може визначити, важкими чи легкими будуть наслідки вживання будь-якої НР для тієї чи іншої людини (багато чого залежить від особливостей організму, можливих реакцій тощо).

Вживання НР нерозривно пов'язане з різноманітними руйнівними наслідками як для самої людини, так і для найближчого оточення, суспільства в цілому.

Саме про ці наслідки йтиметься в наступних вправах.

Вправа 2. Групове обговорення «Що призводить до початку вживання наркотичних речовин?» (15 хв)

Мета: сприяти самоусвідомленню учасниками причин, що при зводять до початку вживання підлітками та молоддю НР.

Хід вправи

Соціальний педагог на фліл-чарті записує думки, висловлені учасниками щодо причті початку вживання молоддю НР та узагальнює отриману інформацію.

Ставлячи запитання «мозкового штурму», важливо звернути увагу на те, що йдеться саме про причини, що можуть спричиняти початок вживання, а не вживання НР як таке (люди вживають НР тому, що в них розвивається залежність, а от почати вживати НР можуть з різних причин).

Узагальнюючи відповіді, можна виділити два різновиди причин:

а) особливості підліткового віку -- притаманна підліткам тяга до експерименту, прагнення подорослішати, загострені відчуття, пошук суті;

б) наявність соціального тиску у вигляді реклами, пропозицій від оточення, доступність НР тощо.

Підсумовуючи, Соціальний педагог ще раз наголошує, ще основними причинами початку вживання підлітками НР най частіше є цікавість, наслідування дорослих, поганий настрій конфлікти, бажання «бути як всі», наполегливі пропозиції та невміння відмовити, невпевненість у собі, вплив і привабливісті реклами.

Підсумовуючи заняття, Соціальний педагог пропонує учасникам нідповісти на запитання:

· які знання ви отримали?

· які висновки для себе зробили ?

· як ви зможете використати ці знання в житті?

Модуль 3. «Наркотики вживаю, та я не наркоман».

Мета: розвити в учнів навички визначення ситуацій ризику, протистояння соціальному тиску, відмови.

Вправа 1. Мозковий штурм «Ситуації, в яких є ризик зашкодити своєму здоров'ю» (10 хв.)

Мета: створити умови для самостійного усвідомлення учасниками, що є баато ситуацій, які можуть містити загрозу для здоров'я.

Хід вправи

Соціальний педагог роздає учасникам по декілька стікерів і пропонує самостійно записати на них свої варіанти ситуацій, в яких є ризик загрози для здоров'я. Тривалість - 3-5 хв.

Після закінчення роботи учасники зачитують варіанти і наклеюють стікери на фліп-чарт. Соціальний педагог узагальнює інформацію.

Важливо зробити висновок, що такі ситуації потребують відповідального ставлення, відповідальних рішень і поведінки, а часто - вміння протистояти.

Вправа 2. «Хто сильнішей?»

Мета: реалізувати позитивні з точки зору протистояння соціальному тиску форми поведінки. Усвідомити внутрішню слабкість позиції людини, яка щось наполегливо пропонує.

Хід вправи

Гру можна проводити у «трійках», тобто об'єднавши учасників у підгрупи по троє, а можна за технікою, відомою як «Акваріум», коли з групи будь-як обирається троє учасників, кожний з яких отримує свою роль. Вони сідають всередині кола з інших учасників і розігрують ситуацію, інші виконують роль спостерігачів.

Можливі ролі для «акторів»:

а) підліток, який щосб пропонує зробити, намагається нав'язати щось (наприклад, наркотики);

б) підліток, до якого звернена пропозиція першого і який намагається певним чином уникнути цієї пропозиції;

в) головний спостерігач (у випадку, коли всі учасники розбиваються на «трійки», - просто спостерігач).

Розігрування відбувається експромтом (тобто часу на підготовку практично не дається - не більше 1 хв на те, щоб усвідомити суть ситуації).

Після розігрування сценки проводиться «деролізація» «акторів»: соціальний педагог наголошує, що вони вже не є тими,коли грали, а знову стали самими собою; пропонує подякувати всім, хто грав, за отриманий учасниками тренінгу досвід.

Обговорення проводиться так: спочатку висловлюються ті, хто виконували ролі, а потім - спостерігачі. Запитання для обговорення:

- які форми поведінки, слова, переконання героїв допомагали їм, а які заважали?

- що було найвдалішим, а що - не дуже?

- чим би, на ваш погляд, ця ситуація закінчилася?

Крім того, важливим є висновок про те, яка поведінка ефективніша - впевнена чи невпевнена. Сильна позиція полягає у впевненому висловлюванні своєї думки, рішення, переконання, або ж відчутті цієї позиції. При цьому не обов'язово наполягати і переконувати будь-кого у будь-чому.

Вправа 3. «Як показати свою невзгоду?»

Мета: формувати навички відмови в ситуаціях провокування.

Хід гри

Учасники об'єднуються у пари і розподіляють ролі: «того, хто підбурює (підбурювача)» і «того, хто відмовляється (відмовлювача)». «Підбурювач» записує своє умовляння на папіріці. Зміст написаного відомий тільки «підбурювачу» і може стосуватися будь-якої життєвої ситуації. Наприклад, може йтися про пропозицію піти на концерт відомого співака, прогуляти заняття, спробувати щось невідоме тощо.

Після того, які всі визначилися зі змістом своїх «підбурювань», ситуації розігруються одночасно всіма учасниками.

Невербально «підборювач» наполягає на своєму запрошені, його мета - змусити партнера прийняти пропозицію. Завдання іншого учасника - зрозуміти партнера, прийняти совє рішення і також невербально «висловити» його.

Час на розігрування - 3 хв. Після закінчення зачитується текст, написаний на папірці. Якщо дозволяє час, можна ще раз зіграти, помінявшись ролями. Наступний крок - обговорення за питаннями:

- чи важко було «підборювати»? А відповідати?

- у чому полягала складність для «підбурювача», а в чому - для «відповідача»?

Важливий висновок: наполягати нерідко значно складніше, ніж відмовити (особливо в ситуаціях, коли пропозиція неприємна, небезпечна тощо). Наполягати, пропонувати потребує значно більше зусиль, умінь, винахідливості (людина начебто залежить від рішення свого опонента), а для того, щоб відмовити, достатньо лише впевнено похитати головою.

Підсумки (5 хв.)

Модуль 4. «Кайф від наркотиків зникає, що далі? Що попереду чекає?»

Вправа 1. «Вплив наркотичних речовин на організм людини» (25 хв)

Мета: з'ясувати наслідки вживання НР.

Хід вправи

Учасники об'єднуються в три підгрупи, кожна з яких отримує завдання: за допомогою наданих інформаційних матеріалів (додаток Б) визначити на організм:

- перша підгрупа - тютюну;

- друга підгрупа - алкоголю;

- третя підгрупа - наркотиків.

Використовуючи надані матеріали, учасникам потрібно підготуватисб до презентації цієї інформації іншим учасникам. Завдання може бути виконано у вигляді таблиць, схем, рисунків, плакатів тощо. Соціальному педагогу необхідно нагадати учасникам, що інформації, отриманої їхньою підгрупою, немає в інших, а тому їхнє завдання - повно і якісно донести її до всіх учасників тренінгу.

На підготовку відводиться 10-15 хв., потім підгрупи презентують свою роботу в загальном уколі учасників.

Соціальний педагог продовжує вправу інформаційним повідомленям про залежність, яка розвиивається зі вживання НР.

НР змінюють функціонування організму людини так, що їх вживання призводить до звикання, потреби їх подальшого вживання зі збільшенням квлькості НР - тобто до розвитку залежності.

Залежність лежить в основі захворювання, яке дуже складно лікується наркоманії або токскоманії.

Будь-яка залежність небезпечна ще й тому, що люди рідко її усвідомлюють: до останнього помилково вважають, що будь-коли можуть припинити вживання НР (палити, пити, «колотися»), «просто поки що не хочуть».

Швидкість розвитку та глибина залежності зумовлені особливостями організму людини та виду НР.