Культурологічне виховання воїнів

Весь цей процес культурологічного виховання воїнів, який сприяє формуванню у них високих моральних та бойових якостей, естетичних смаків і т. д., досягається на основі перевіреної на практиці системи методів виховання. Саме творче застосування методів, прийомів та комплексний підхід до проблеми культурологічного виховання воїнів в проведенні різноманітних культурно-виховних та просвітницьких заходів в підрозділах та на базі клубу частини, дає змогу отримати вагомі результати в області культурологічного виховання воїнів.

При розгляді проблеми культурологічного виховання слід звернути увагу на діяльність клубів частин так, як саме тут відбувається основна маса заходів пов'язаних з історичним досвідом, мистецтвом, літературою та культурою взагалі.

Поряд з діяльністю клубів, одним із основних осередків культурологічного виховання воїнів у підрозділах є світлиця. Благоустрій та приємний вигляд цих кімнат, наявність в них навчальної і художньої літератури, газет і журналів, телевізора і радіо, настільних ігор та музикальних інструментів створюють необхідні умови для організації розумного та інтересного дозвілля [10. с. 115.].

Активісти підрозділу можуть на базі своєї світлиці проводити літературні вечори та вікторини, обговорення спектаклів та кінофільмів,творів художньої літератури, ігри, конкурси і т. д.. Вони використовують такі форми організації дозвілля як екскурсії і спектаклі за межами частини, репетиції гуртків художньої самодіяльності і концертних виступів. Організація відпочинку в підрозділі дозволяє з максимальною ефективністю врахувати індивідуальні особливості воїнів, їх інтереси та потреби [11. с. 200.].

Враховуючи роль мистецтва в культурологічному вихованні воїнів, можна виділити ряд принципів, використання яких в діяльності клубу неодмінно відіб'ється на її результатах: широта використання художніх творів, їх ретельний відбір, систематичність “зустрічей” з мистецтвом, рух від відомого до невідомого. Знання цих принципів ї застосування їх у виховному процесі дозволяє культ просвіт-працівникам більш ефективно використовувати традиційні форми і методи, активніше вести пошук нових [14. с. 117.].

Начальник клубу повинен продумати систему широкого використання творів мистецтва в різноманітних клубних заходах. Найбільш популярною і ефективною формою роботи, пов'язаної з мистецтвом, - є лекторії культури. Це може бути лекторій по кіномистецтву, музикальний лекторій, лекторій по живопису і т. д.. Там, де немає можливості проводити подібні лекторії, доцільно проводити цикли лекцій по різноманітним видам мистецтва з урахуванням ювілейних дат, празників, запитів та інтересів воїнів.

Твори мистецтва можна використовувати і в інших заходах: тематичних вечорах, усних журналах, вечорах-портретах. Це можуть бути слайди, діафільми, фрагменти фільмів, музикальні твори, вірші … В усних журналах питанням мистецтва може бути присвячена окрема сторінка (наприклад: “Новини мистецтва”, “Новини літератури”). В окремих випадках усний журнал може бути повністю присвячений проблемами літератури та мистецтва.

Твори мистецтва можна широко використовувати в ході занять з гуманітарної підготовки як для ілюстрації під час викладання матеріалу так і для підсилення емоційного впливу на воїнів. Тут успішно можна використовувати репродукції з картин видатних художників, музикальні записи, а також доречні поетичні уривки.

Неможливо уявити собі культурологічне виховання воїнів без музики. З стихією мелодії та ритму людина стикається всюди: в концертному залі і на спортивній арені, на дискотеці і в домашньому колі. А у військовій службі - в поході, в години дозвілля музика просто незамінна [12. с. 55.].

Форми пропаганди музики, музикального виховання воїнів можуть бути найрізноманітнішими, без яких неможливо говорити про високу ефективність роботи, що проводиться.

Простішими з них є бесіди про музику і музикантів. Подібна бесіда передбачає музикальну розповідь про те - чи інше явище музики, що не вимагає глибокого і всебічного його осмислення. Темами таких бесід можуть бути: “Історія створення військових оркестрів”, “Музика в житті запорізьких козаків”, “Пісні Українських Січових Стрільців” і т. д.. [12. с. 56.]. До проведення таких бесід слід залучати воїнів, які мають музикальну підготовку.

В підрозділах, де служать випускники музикальних училищ, можна організовувати музичний лекторій. Робота такого лекторію планується по тематичному принципу і передбачає читання лекцій, об'єднаних єдиним задумом або темою. В процесі читання лекцій демонструються 7 - 8 уривків із найвідоміших творів композиторів. Підібрати музикальні твори офіцерами-виховниками допомагають клуб і бібліотека.

Музична вікторина - одна із поширених форм організації дозвілля воїнів. Частіше вікторина застосовується як засіб активізації відпочинку.

Зміст запитань вікторини - найрізноманітніший: історія вітчизняної та зарубіжної музики, проблеми сучасної музики (напрямки, ансамблі, виконавці), запитання, пов'язані з музичними інструментами, фільмами та ін. [10. с. 128.].

Слід розглянути також і свято стройової пісні, пісні, які призначені для певної стройової виправки особового складу, так і для виховання у воїнів любої до військової служби [11. с. 212.].

Перед командирами і культпрацівниками постає задача відбору хороших стройових пісень, постійного їх обновлення, збагачення стройового репертуару.

Особливе місце у культурологічному вихованні воїнів займає книга.

Пропаганда книги - задача не тільки бібліотеки. Активну роль тут можуть і повинні відігравати офіцери-виховники на базі світлиць підрозділів, бібліотечні активісти, книголюби. Прививання любові до книги - засіб впливу на духовний світ воїнів за допомогою художнього слова. Головне тут міститься у формуванні морально-естетичних та бойових якостей, розширення культурного кругозору. І чим досконаліші форми та методи, чим правильніший їх відбір в кожному конкретному випадку, тим успішніше використовуються виховні можливості літератури.

Найбільш розповсюдженою формою є проведення читацької конференції. Її готують завчасно, ретельно визначають питанні для обговорення, оформлюють книжку виставку, складають список рецензії, відгуків на книгу.

Популярною формою організації дозвілля є також літературний вечір, присвячений, як правило, творчості одного письменника (наприклад: “Б. Лепкий в нашому житті”, “Творчість М. Коцюбинського” і т. д.) [10. с.60.].

Значне місце у проведенні літературного вечора займає читання уривків із різноманітних творів, ось чому до участі в організації і проведенні таких заходів зазвичай залучають учасників художньої самодіяльності.

Справжньою окрасою культурологічного виховання воїнів є вечори, які проводяться як в підрозділах так і в клубі частини. Їх особливість є те, що на відміну від літературних вечорів, де розмова йде в основному про творчих шлях того чи іншого письменника, головною “діючою особою” тут виступає поезія - вірші одного або кількох авторів. В певному значенні, вечір поезії є своєрідним концертом одного жанру, прикрашеним емоційною насиченою розповіддю про поета чи поетів.

Пропагандуючи літературні твори, використовуючи їх в культурологічному вихованні, доцільно взяти на озброєння прозу, поезію, драматургію. Враховуючи важливість літератури на військово-патріотичну тему віддаючи їй пріоритет у справі виховання воїнів, слід постійно пам'ятати про важливість використання в роботі по культурологічному вихованню творів, в яких розкривається проблема любові і дружби, служіння народу, особистого ставлення до військового обов'язку … Тому, плануючи роботу по пропаганді книги, важливо продемонструвати поряд з військово-мемуарною літературою художні твори на військово-патріотичну тему сучасних авторів.

У справі культурологічного виховання воїнів велику роль відіграє самодіяльна художня творчість.

Організовуючи дозвілля великої маси воїнів самодіяльна художня творчість відіграє важливу роль у формуванні у них почуття колективізму, військового товариства, в усвідомленні свого громадянського обов'язку по захисту Батьківщини.

Воїн, який систематично займається в години дозвілля художньою самодіяльністю, все більше наближається за своїми інтересами до людей розумової праці. Відбувається звичайний процес інтелектуалізації духовного світу воїнів, їх всебічний і гармонійний розвиток.

Художня самодіяльність двояко впливає на організацію дозвілля: з однієї сторони, залучаючи воїнів в роботу гуртків, у творчу діяльність, вона заповняє їхній вільний час; з другої сторони, концерти самодіяльних артистів сприяють організації повноцінного дозвілля воїнів, які не беруть участі в самодіяльності.

В армії і на флоті зформувались і розвивається самодіяльна музикальна, театральна, хореографічна, літературна, … , творчість, кіно - і фотолюбительство.

Враховуючи все це, з повним правом можна говорити, що заняття художньою творчістю - не самоціль, а активний засіб культурологічного виховання особового складу, підвищення якостей бойової та гуманітарної підготовок, зміцнення військової дисципліни, організації творчо насиченого відпочинку воїнів.

Однією із популярних і поширених форм організації дозвілля є перегляд телепередач.

Телебачення займає важливе місце в культурно-виховній та просвітницькій роботі. Об'єднуючи в собі можливості радіо і кіно, воно здійснює активну допомогу командирам і виховникам у культурологічному та військовому вихованнях особового складу.

Телебачення має можливість щоденно знайомити воїнів з останніми подіями в країні та закордоном, з новинами науки і техніки, досягненнями літератури та мистецтва. У передвихідні та вихідні дні командири і виховники організовують перегляди передач лекторіїв культури, кіноподорожей, розважальних програм, кінопанорами і т. д..

Телебачення подає значну допомогу в естетичному вихованні, розширенні культурологічного кругозору воїнів. Уміле планування та організація роботи дозволяє воїнам ніби пройти по залах музеїв, картинних галерей, зустрітися з відомими письменниками, композиторами, художниками, бути присутніми на концертах професійних та самодіяльних колективів [11. с.120.]. Але перегляд навіть кращих телепрограм - пасивна форма відпочинку. Ось чому заслуговує уваги досвід тих офіцерів-виховників, які вносять елементи творчості в процесі виховання, проявляють ініціативу, видумку.

Які ж форми роботи, пов'язані з переглядом телепередач, можна використовувати в культурологічному вихованні?

Найпростіша, класична форма, що не вимагає особливих зусиль, - перегляд розважальних програм. До числа найбільш популярних програм, відносяться: “КВК”, “Що? Де? Коли?”, “Мелорама” та ін. Від організаторів перегляду вимагається лише вчасно довести воїнам про майбутню передачу. Якщо після перегляду такої програми вдається залучити воїнів до обговорення передачі, обміну думками та враження від переглянутої передачі зросте.

Саме обговорення передачі є найбільш активною та інтересною формою використання телебачення в процесі культурологічного виховання. Як правильно обговорення організується після перегляду кінофільмів. Перевага тут є в тому, що: по0перше, для перегляду немає необхідності в організації культпоходу - фільм демонструється в “домашніх” умовах”; по-друге, про фільм організатори знають заздалегідь із телевізійних програм; по-третє, обговорення фільму, спектаклю і т. д. можна організовувати зразу ж після перегляду.

Зазвичай розмова культпрацівника починається запитанням: “Чим сподобався фільм?” або “Що заінтересовує у фільмі?”. Поступово у бесіду втягуються все нові і нові телеглядачі, і фільм одержує своє друге “життя” в оцінках та критиці воїнів [11. с.122.].

Широке використання художніх творів не звільняє начальника клубу та інших виховників від їх ретельного відбору. Естетична всеядність, художня нерозбірливість ніколи ще не були доказом хорошого смаку. В культурологічному вихованні воїнів, які і у вихованні взагалі, помилки недопустимі. Небажано, щоб поряд з кращими зразками кіномистецтва, музики, живопису воїнів сприймав неповноцінні в художньому відношенні твори. Ось чому, плануючи фільми на місяць, начальник клубу повинен керуватися строгими критеріями оцінки художніх творів, вивчати відгуки про фільми в процесі і пропонувати військовій аудиторії краще, що створено кінематографом.

Організовуючи висновки репродукції, культпрацівник знову-таки повинен керуватися принципом: краще менше, але краще [10. с.100].

Особливо важливий принцип відбору в роботі з музичними творами. Пропаганда вітчизняної і зарубіжної класики, народної пісні повинна допомогти формуванню високих музичних смаків.

Бувають моменти, коли немає можливості уникнути зустрічі з неповноцінними в художньому відношення творами. В цьому випадку необхідно показати, що саме в даному творі добре, а що - погано. Адже вчитись можна і на поганому, важливо тільки пам'ятати, що зразок, на який ми рівняємо воїнів, був прекрасний і щоб зустрічі з кращими творами мистецтва не були рідкістю.

Неможна вести цю роботу епізодично, від випадку до випадку. Нерегулярність зустрічей з прекрасним породжує всеєдність, знижує естетичний смак. Тому важливо в частинах і підрозділах створювати своєрідний естетичний “клімат”, який би не дозволив воїну залишитися поза сферою впливу мистецтва.

Клуб військової частини у підрозділах мають всі можливості для того, щоб вирішувати цю задачу. Поряд з постійно діючими формами пропаганди мистецтва такими, як лекторії і школи культури, кіновечори і кінофестивалі, читацькі конференції і вечори поезії, лекції - концерти, клубні активісти повинні так продумати систему естетичного виховання воїнів, щоб в цій системі не було “пауз”, не заповнених впливом мистецтва. Допомогти цьому можуть виставки репродукцій і художніх творів самостійних авторів, репродукції і естампи, прикрашаючи світлиці, солдатські їдальні і кафе.

Там де є можливість, необхідно запросити в гості артистів, художників, письменників, проводити екскурсії в картинні галереї, культпоходи в театри і т. д. Воїни повинні постійно спілкуватися з мистецтвом; тільки так ми можемо добитися потрібних результатів в культурологічному вихованні.

Спілкування з мистецтвом допомагає воїнам пізнавати все нові його грані, особливості і як наслідок, ширше розкривати естетичні сторони дійсності, знаходити красоту там де раніше про її існування воїн і не підозрівав. Так, в планах лекторів культури необхідно приділяти місце різним видам мистецтва. Це дозволить побачити одне і те ж явище, один і той же об'єкт художнього відображення більш ясно, більш глибоко і всесторонньо [27. с.41].

Широке знайомство воїнів з масовими видами мистецтва (кіно, література, музика, живопис) веде до пізнання специфіки художнього образу в таких видах мистецтва як хореографія, архітектура, графіка. Шлях в невідоме, що прокладається мистецтвом, веде до пізнання жанрів того чи іншого виду мистецтва, сутності і особливості художнього методу і стилю [4. с.73].

Висновок: таким чином, культурологічне виховання стає значно успішнішим, якщо вихователь застосовує з цією метою засоби культури та мистецтва і спирається на глибоке знання індивідуальних особливостей кожного воїна.

Враховуючи специфіку, межу і особливий характер напрямку виховної роботи - виховання-культурологічного - дійовий результат дає застосування різних видів мистецтва. Традиційні та інноваційні методи виховання засобами музики, літератури, театру, кіно та ін. дають позитивний результат за умов компетентного, доречного та системного застосування. Ці засоби формують стійкі культурологічні знання, навички, вміння, якості та звички, значно підвищують загальнокультурний рівень воїнів та допомагають курсанту опанувати методичні прийоми роботи з майбутніми підлеглими також засобами культури та мистецтва.

Висновки

Культурологічне виховання, як складова виховання взагальному, було актуальним в різні періоди розвитку людства. В першому розділі даної дипломної роботии проведено короткий історико-педагогічний аналіз культурологічних тенденцій в загальній та військовій історії.

Як свідчить історична практика військове навчання та виховання воїнів найбільш успішним було в ті періоди, коли найповніше враховували досвід героїчного минулого, національні традиції, етно-психологічні особливості народу, проводилось на відповідних морально-естетичних засадах з використанням багатого арсеналу творів та цінностей культури.

В історичному аспекті особливої уваги заслуговує культурологічне виховання, що проводилось в Давній Греції та Римі. Антична система виховання залишила слід в історії військової педагогіки як провісниця високої духовної культури, формування гармонійної людини, основними якостями якої були духовність, моральна чистота і фізична досконалість.

У середньовіччі пануючою ідеологією була християнська ідеологія під впливом якої формувалася тогочасна культура, в основі якої лежала естетична доктрина, якій притаманні схоластична, неприйняття почуттів, філософія аскетизму.

З часом прийшла епоха Відродження, як епоха перехідна. Основною особливістю цієї епохи було почуття самостійності особистості, переконання у високому значенні людської гідності. Значного розвитку набули наука та мистецтво.

Починаючи з епохи Відродження, процес культурологічного виховання, набував різноманітного забарвлення, здійснювався під впливом соціально-економічних явищ, постійної ідеології, але був спрямований на всебічний розвиток особистості.

Яскравим зразком вітчизняного культурологічного виховання була козацька педагогіка, що формувала в сім'ї, школі та громадському житті козака-лицаря. Мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною самовідданістю, високим рівнем моральної поведінки. Ця система культурологічного виховання базувалась на національних традиціях, містила в собі значний демократичний і гуманістичний характер.

Заслуговує уваги також розгляд культурологічного виховання, що склалося в українській армії доби визвольних змагань 1917 - 1921 р.р., яке було засноване на передових традиціях і національних особливостях.

Значний крок в культурологічному вихованні був зроблений в період з 1990 по 1991 роки в Радянському Союзі. Хоч виховання і було на ідеологічній основі, відповідало вимогам існуючого ладу, але все-таки треба визнати ті здобутки культуролого-педагогічного розвитку, які реально мали місце цього часу в державі. Освіта й культура набули масового характеру.

Таким чином, на різних етапах історичного розвитку людства панували різні тенденції культурологічного виховання рівень та розвиток яких залежав від педагогічної діяльності суб'єктів виховання.

Отже, в умовах Збройних Сил, культурологічне виховання є результатом військово-педагогічної діяльності суб'єктів виховання. Зміст його вміщує в себе педагогічну практику передачі військовослужбовцям й засвоєння ними відповідним чином і у відповідній послідовності конкретних знань, навичок та вмінь, а також формування у військовослужбовців високих загальнолюдських і специфічних якостей і звичок, необхідних в сучасному бою.

Культурологічне виховання, як результат військово-педагогічної діяльності, будується і здійснюється на таких загально педагогічних принципах: педагогічної компетентності суб'єкта, цілеспрямованості, аналітично-синтетичного підходу, адекватності і системності методів, естетизації.

Військово-педагогічна діяльність припускає застосування в процесі культурологічного виховання багатьох засобів впливу, основними з яких є: переконливе слово, ясність, чіткість, культура мови, різні елементи і прийоми педагогічної техніки, різнобічні знання, навички й уміння, які передаються підлеглим, а також особисті якості офіцера як педагога, моральний склад, загальна і військово-педагогічна зрілість, широка ерудованість, культура й вихованість [17. с.5].

Серед великої множини форм методів та прийомів, що використовуються у вихованні, як загальному так і культурологічному, на практиці найефективнішими виявилися методи; переконання; прикладу; змагання; вправи; заохочення; критики і самокритики та примусу. В клубі військової частини, де в основному і здійснюється культурологічне виховання воїнів, проводяться різноманітні культурно-виховні та просвітницькі заходи, це такі як: лекторії, усні журнали вікторини, вечори запитань та відповідей, концерти, виставки, диспути і т. д.. Важливий вклад в культурологічне виховання здійснюється в різноманітних гуртках на базі клубу, при проведенні культпоходів за межі військових частин.

Аналіз літератури в дипломній роботі показує, що в ряді досліджень розглядаються як окремі прийоми, засоби і форми культурологічного виховання, так і комплексне їх застосування. У практиці навчання і виховання дістав застосування системний підхід, який характеризується не сумою, а синтезом педагогічних заходів, системою цілеспрямованих, узгоджених діянь, які органічно поєднують окремі якості особистості, формують їх цілісне вираження.

Таким чином, накопичений досвід і традиції культурологічного виховання мають у собі багато того, що необхідно військовому педагогу сьогодні для виховання воїнів в Збройних Силах України, формуванні в них високих морально-бойових якостей, широкого культурно-освітнього світогляду і т. д..

Аналізуючи проблему культурологічного виховання воїнів в Україні у період реформування Збройних Сил, концептуально нові підходи до системи виховання воїнів в історико-культурологічному контексті слід зазначити, що зміцнення обороноздатності країни, підвищення рівня боєздатності військ вимагає виховання військовослужбовця з високоморальною громадською позицією та широким суспільним світоглядом, за допомогою надбань світової та вітчизняної культури, як спадкоємця і продовжувача прогресивних національних традицій. Попередній аналіз літератури з даної проблеми доводиться актуальність теми дипломної роботи.

Використана література

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.:, 1980. с. 335.

2. Аристотель. Политика. Щит. За книгою: Шестаков В.П. Проблемы естетического воспитания (очерки истрории). - М.: Высшая школа, 1982. с.425.

3. Афанасьев В.Г. Человек в системе управления. - Вопросы философии, 1972. №8. с.45.

4. В. Гумбольдт. О границах деятельности государства, приложение к книге Р. Гайма. “Вильгельм фон Гумбольдт”. - М.: 1977. с.31.

5. Вдовюк В.И. Военно-педагогическая этика офицера. - М.: ВПА, 1981. с.40-56.

6. Виховна робота в Збройних Силах України: Навчально-методичний посібник. Л.В. Буковський, М.І. Козирєв. - Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. с.318.

7. Военная педагогика и психология. А.В. Барабанщиков, В.П. Давидов, Э.П. Утлик, Н.Ф. Феденко. - М.: Воениздат, 1986. - 240 с. - (Библиотека офицера).

8. Гете. Статьи и мысли об искустве. - М.: Наука, 1961. с.203.

9. Добролюбов Н.А. Дневник. // Собр. соч. - М.: Политиздат, 1981. Т.8. с.441.

10. Жарков А.Д. Организация культурно-просветительской работы: Учеб. Пособие для студентов инстетутов культуры. - М.: Просвещение, 1989. с. 237.

11. Золотарьов О.В., Провязин В.В., Чернова И.В. Искуство и литература в работе культпросветучреждений армии и флота: Учеб. Пособие. - Львов.: ЛВВПУ, 1987. с.223.

12. Золотарёв О.В., Провозин В.В. Используя силу искуства. В помощь командиру и политработнику. - Львов.: ЛВВПУ, 1987. с.70.

13. Кант. О педагогике // Хрестоматия по истории педагогики. - М.: 1960 Т.2. с.85.

14. Коган М.С. Человеческая деятельность (опыт системного анализа). - М.: Политиздат, 1974. с.328.

15. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Губко О.Т. Українська козацька педагогіка і духовність. - Умань.: УДПІ, 1995. с.17.

16. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1975. с.304.

17. Лонов Б.Ф. Проблемы общения в психологии. - в кн.: Проблемы общения в психологии. - М.: 1981. с.10.

18. Мастера искуства об искустве. - М.: Искуство, 1989. Т.1. с.31.

19. Основы военной психологии и педагогики: Учеб. Пособие. - 2-е изд., перероб. - М.: Воениздат, 1981. с.366.

20. Основы политического и воинского воспитания: Учебное пособие для политической учёбы прапорщиков и мичманов. - М.: Воениздат, 1988. с. 216.

21. Пинский Л. Ренесанс и барокко // Мастера искуства об искустве. - М.: 1987, Т.1. с.26.

22. Профессиональная деятельность молодого учителя /социально-психологичный аспект/. - М.: Педагогика, 1982. с.7.

23. Психология и педагогика высшей военной школы: Учеб. Пособие / В.И.Варваров, В.И. Вдобюк, В.П. Давидов и др. Под ред. А.В.Барабанщикова. - М.: Воениздат, 1989. с.399.

24. Т. Манн. Сочинения. - М.: Наука, 1968. Т.9. с.638.

25. Темко Г.Д. Основи формування системи виховання воїна в Україні у період утвердження державності (світоглядно-філософський аналіз). Монографія. - К.: Варта, 1977. с.288.

26. Теорія та практика культурологічного виховання. В.С. Маслов. - К.: КВГІ, 1995. с.152.

27. Ушинский К.Д. Собр. соч.: В 10 Т. - М.: Просвещение, 1978. Т.2. с.63.

28. Философский словарь под ред. П.Т. Фролова. - М.: Политиздат, 1975. с.734.

29. Фурье. Сочинения. - М.: Просвещение, 1968, Т.3. с.442.

30. Шестаков В.П. Проблемы естетического воспитания. - М.: Высшая школа, 1962. с.50.

31. Шиллер Ф. Письма об эстетическом воспитании. - М.: Просвещение, 1977, Т.6. с.171.

32. Яворський Д.І. Історія запорізьких козаків у ЗТ. - К.: Наукова думка, 1990, Т.1. с.237.