Профілактика депривації підлітків в процесі позакласної туристсько-краєзнавчої діяльності

Таблиця 2.1.2.

Результати вивчення способів, які застосовують для вирішення своїх проблем підлітки

Для 23% опитаних висока значимість сфери професійної діяльності. 20% вважають найбільш значущою в своєму житті сферу захоплень. 33% опитаних підлітків отримали низькі бали по всіх сферах, що говорить про не значимість чи малу значимість даних сфер для цих підлітків (Таблиця 2.1. 3).

Таблиця 2.1.3.

Щодо життєвих цінностей, то, за отриманими даними, для 70% опитаних підлітків фактор матеріального достатку є головним сенсом існування. У 60% виявлено прагнення до конформності, замкнутості. 53% прагнуть встановлювати сприятливі стосунки з людьми. Для них самим коштовним в житті є можливість спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми. Лише 7% опитаних прагнуть досягати в житті конкретних результатів. Отримані дані відображені на діаграмі 2.

Результати, отримані за методикою дослідження суб'єктивного відчуття самотності Д.Рассела--Н.Фергюсона свідчать про те, що серед опитаних підлітків у 33% виявлено високий ступінь самотності; 14% опитаних -- середній ступінь самотності; 53% -- ступінь самотності на низькому рівні.

Дані, отримані за методикою дослідження самооцінювання психічних станів Г.Айзенка, свідчать, що 20% опитаних підлітків мають підвищений рівень тривожності. Високий рівень фрустрації, низька самооцінка, побоювання невдач виявлені у 34% опитаних підлітків. Агресивність, нестриманість, ускладнення в роботі з людьми проявляють 7% опитаних. Результати відображені на діаграмі 2.1.1.

Результати діагностування за методикою К.Роджерса--Р.Даймонда свідчать про те, що 17% опитаних підлітків мають низькі індекси соціально-психологічної адаптованості, що пов'язано з наявністю якихось проблемних переживань.

З метою вивчення дозвіллєвих пріоритетів підлітків, їх інтересів на дозвіллі і способів організації дозвілля, а також з метою дослідження різних аспектів проблеми дозвілля підлітків нами була розроблена анкета “Дозвіллєві пріоритети підлітків” (Додаток Е).

Діаграма 2.1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Результати проведеного дослідження показують, що поширеним серед підлітків у години дозвілля є індивідуальне споживання культури, тобто перегляд телепередач, читання газет, журналів, прослуховування радіо. Також поширеним способом проведення дозвілля підлітків є спілкування з друзями, прогулянки, відвідування барів, дискотек, гра на комп'ютері, а також пасивний відпочинок. Популярним способом проведення дозвілля підлітків також є відвідування концертів та кінотеатрів, прослуховування аудіокасет або компакт-дисків. Дещо меншою популярністю користується дозвільна діяльність, яку можна віднести до культурного споживання публічно-видовищного характеру.

Популярним для проведення дозвілля серед підлітків є відвідування комп'ютерних клубів, інтернет-кафе.

На запитання стосовно мети, якою керуються, вибираючи туристичні заняття, в основному переважають відповіді: спілкуватися з друзями та знайомими, відпочити, підняти настрій (Діаграма 2.1.2.).

Основною причиною, яка заважає проводити своє дозвілля на бажаному рівні є нестача грошей; на другому місці за кількістю відповідей -- нестача вільного часу. Також має місце невміння організовувати свій вільний час та власна пасивність

Відповідно до даних опитування можна стверджувати, що бюджет вільного часу підлітків доволі обмежений і не зорієнтований на активний відпочинок та фізичну активність.

Отримані дані також свідчать, що серед опитаних відвідують гуртки (секції) 43% підлітків, не відвідують відповідно 57%. Серед причин, чому підлітки не відвідують ніяких гуртків (секцій) 12% відповіли, що не вистачає часу; 6% зазначили, що втомлюються від навчання в школі; 23% опитаних зовсім не цікавлять ніякі гуртки; 16% не знають своїх здібностей, тому й не знають який гурток їм краще підійде.

Отже, відповіді підлітків засвідчують про те, що більшість з них не задоволена тим, як вони проводять вільний час і бажають змінити це, але відсутність досвіду, як це зробити, і невміння організувати власний час не дозволяють їм зробити своє дозвілля цікавим. Також бачимо, що найбільше часу підлітки хочуть приділяти і приділяють телевізору та комп'ютеру, які захоплюють їхню увагу, відволікають від інших пізнавальних, творчих і корисних справ, у той же час викликають агресивні або депресивні стани.

детермінанти депривація шкільний туризм

Діаграма 2.1.2.

Розподіл відповідей на запитання: Вибираючи туристичні заняття, якою метою Ви керуєтеся?”, %

Ураховуючи те, що вміння найбільш ефективно використовувати вільний час для свого особистісного й творчого розвитку засвідчує про культуру людини, можна стверджувати, що більшості підлітків притаманний саме низький рівень дозвіллєвої культури, що призводить до духовної, емоційної та психомоторної депривації і негативно впливає на психічне здоров'я.

2.2 Зміст, форми і методи туристично-краєзнавчої діяльності у позакласній роботі

Характерними ознаками сучасного українського суспільства з одного боку є його спрямованість до глобалізації та інтеграції економічних і освітніх систем, а з другого - орієнтація на національне самовизначення, усвідомлення самобутності своєї держави, її ролі і місця у світовому співтоваристві, яке хоч і переживає докорінні зміни у соціокультурній сфері, однак тяжіє до утвердження у суспільній свідомості незаперечної істини про те, що саме людина - особистість є початком, основою і кінцевим результатом соціального розвитку і прогресу. Звідси випливає тенденція посилення уваги до педагогічний проблем взагалі і виховання особистості зокрема. Базуючись на національній ідеї українського державотворення, освіта спрямовується на утвердження національних інтересів, має відповідати потребам особистості та суспільства.

Динамічні зміни обставин нашого життя спонукають до пошуку нових концепцій і методологій виховання, або ж модернізації уже відомих. Як стверджує І.Д.Бех [1], сучасна психолого-педагогічна наука докорінно переглядає свої методологічні основи щодо морального виховання і розвитку особистості. Розгляд дитини в її індивідуальному, сутнісному вимірі, скерування її на оволодіння духовною і матеріальною культурою свого народу і людства на основі вищих почуттів, свідомості і самосвідомості є одним із оптимальних і перспективних шляхів формування життєвої компетенції.

Значні можливості у цьому процесі має позашкільна освіта і безпосередньо туристсько-екскурсійна діяльність. В її контексті створюються особливі умови для розвитку особистості, її пізнавальної, емоційно-вольової і діяльнісної сфери; прояву кращих морально-етичних якостей, на основі яких розвивається ціннісно орієнтоване ставлення до соціально-культурного середовища проживання.

Туристсько-краєзнавча робота була предметом спеціальних досліджень як у минулому столітті так і в наш час. Значний внесок у розробку цієї наукової теми зробили С.Д.Бабишин, П.А.Бурдейний, М.Ю.Костриця, М.П.Крачило, М.М.Лисенко, І.Т.Прус, В.І.Смужаниця, А.І.Хоптяр та багато інших, які з позицій ідеології і методології свого часу обґрунтовували предмет, зміст, форми і методи туристично - краєзнавчої роботи у вихованні підростаючого покоління. Серед сучасних наукових досліджень виділяємо роботи В.Г. Шульженко[2], яка осмислює роль краєзнавчої діяльності у становленні духовних компонентів особистості; В.П. Струманського[3], який розглядає формування громадянської позиції зростаючої особистості на засадах системного підходу до організації шкільного краєзнавства; В.А.Редіної [4], яка аналізує пошукову діяльність в контексті розвитку обдарованої учнівської молоді, а також В.В.Обозного[5], Т.М.Міщенко[6], А.В.Лисенко[7], які розглядають різні рівні туристсько-краєзнавчої роботи у підготовці вчителя. Цікавими з точки зору методології і методики організації туристсько-краєзнавчої роботи у навчальних закладах є розробки Г.П.Пустовіта [8], який на основі сучасних підходів до проблем виховання особистості розробляє методологію, мету, зміст, принципи позашкільної освіти як системного педагогічного процесу орієнтованого на розвиток і соціалізацію особистості.

У сучасній педагогічній практиці маємо достатньо свідчень про значення екскурсійної роботи в активізації пізнавальної діяльності школярів, у засвоєнні досвіду ставлення людей до довкілля, його розумного перетворення, до праці, до матеріальної і духовної культури. Краєзнавчо-пошукова робота залишається ефективним засобом виховання молодого покоління громадян, тією школою життя, котра максимально наближає до реалій життя. Приймаючи до уваги значний теоретичний доробок і практичний досвід, ми схиляємося до думки про необхідність уточнення змістовного поля екскурсійно-туристичної діяльності.

Проведені нами дослідження вказують на те, що тривалий час цей напрям позашкільної освіти був спрямований на пізнання змістовних компонентів, які характеризували поняття про рідний край, як малу географічну територію. Вивчались, насамперед, природничий і виробничий компоненти, від специфіки яких в значній мірі залежав зміст діяльності, її політехнічне спрямування. Історія і культура краю вивчалась лише з позицій класової ідеології. З початку 90-х років активізувалась краєзнавчо-пошукова робота у сфері історичного краєзнавства та народознавства. У загальноосвітніх навчальних закладах працювали гуртки юних туристів краєзнавців, які спрямовували пошукову роботу на вивчення історико-культурної спадщини, археології, фольклору і етнографії місцевих народних ремесел і промислів, що відповідало ідеї національного виховання, і в цілому сприяло формуванню національної свідомості зростаючої особистості. Таке змістовне наповнення туристичної діяльності навчальних закладів залишається актуальним і в основному відповідає сутності розуміння змісту виховання.

Проте, враховуючи сучасні тенденції розвитку освітнього процесу, який все більш наближається до європейських цінностей та світового соціально-культурного простору, зміну ролі туризму, який дедалі швидше набуває ознак підприємницької діяльності, виходить за межі близьких територій, поширюється на всеукраїнський простір і світове середовище, ми спробуємо уточнити і дещо розширити зміст туристсько-краєзнавчої діяльності у навчальних закладах.

Отже, з огляду на глобалізацію соціально-економічних і освітніх процесів, а також зміну ролі туризму в суспільному житті ми доповнюємо зміст туристсько-краєзнавчої роботи, традиційно орієнтованої на пізнання рідного краю як малої географічної території, поправкою на значення туризму як засобу пізнання сучасного світу і включаємо до нього поняття всеукраїнського та глобального (вселюдського) соціокультурного середовища. Таким чином, змістовний модуль шкільного туризму - краєзнавство (рідний край) доповнюється модулем « моя країна - Україна» і модулем « глобальне середовище (світовий соціокультурний простір)».

У цій структурі кожен модуль (рідний край - моя країна - світ) має власний набір базових компонентів (природа-історія-культура-соціум), які характеризуються специфічним змістом, відрізняються ознаками території (географічними, історичними, народно-побутовими, культурологічними і таке інше) і можливостями впливу на чуттєву сферу особистості.

Туристсько-краєзнавча діяльність в межах рідного краю спрямована на всебічне осмислення сфери місцевого життя, його історії, культури, економіки, духовних надбань. Екскурсії, подорожі, експедиції юних краєзнавців сприяють засвоєнню учнями основ наук, формуванню їхнього світогляду, вихованню почуття обов'язку і відповідальності перед громадою і суспільством. Особливо зростає значення такої роботи в контексті опанування гуманістичними та духовними цінностями. Адже під час подорожування рідним краєм складаються умови для реального відчуття свого роду, оточення, клаптика землі, на якому зростав, всього того, що є духовним коренем людини. Саме це відчуття єднає нас з історичним минулим нашого народу, виявляє любов до рідного краю, який має свою долю, своє звучання, своє виразне обличчя, що проявляється у безмежному багатстві природи, у мистецтві й ремеслах, у манері будувати і прикрашати своє житло, одяг, по своєму влаштовувати свята.

З точки зору ціннісної орієнтації процесу ми вибудовуємо таку модель виховної діяльності, щоб молода людина, розвиваючи власну Я-концепцію зберегла повагу до родини, громади, прийшла до усвідомлення змісту і обов'язково примножила набутки матеріальної і духовної культури рідного краю. Здійснення цього можливе на основі правильно організованої пізнавальної діяльності і суспільно корисної праці - «краєтворення», що передбачає участь учнів у розв'язанні певних практичних завдань. Краєтворення - це спеціально організована справа, коли учні учасники екскурсії чи туристичної подорожі виконують певну роботу спрямовану на поліпшення довкілля: беруть участь у природоохоронних акціях, відроджують традиції, повертають історичну пам'ять через влаштування музеїв, створення колекцій, збір фольклору тощо. Власне це не є чимось абсолютно новим в системі туристсько-екскурсійної діяльності школярів Однак наголошуємо на цьому тому, що в сучасній практиці намітились, як на нашу думку, тенденції до організації лише споглядального туризму.

Важливою змістовою складовою шкільного туризму є модуль « Моя країна - Україна». Такі святині українського народу як Києво-Печерська Лавра, Софія Київська, Канів (Тарасова могила), Батурин, Запорізька Січ, Хотин, Берестечко, Крути, пам'ятки садово-паркового мистецтва, архітектури, фортифікаційні споруди і таке інше, має увійти в дитячу свідомість не тільки як інформація з книги чи віртуального середовища, а й безпосередньо під час їх відвідування. Послугували б цьому і Всеукраїнські туристичні маршрути, які подані у Переліку комплексних навчально-тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю «Моя країна -Україна» (з відвідуванням визначних краєзнавчих, географічних, історичних, етнографічних об'єктів), який затверджений наказом Міністерства освіти і науки України [9]. Ми переконані, що педагогічно правильно побудовані структура і зміст подорожей в межах визначених маршрутів сприяли б мотиваційному розвитку особистості, її самореалізації, формуванню життєвих компетенцій

Як ми уже відзначали, поява модуля «Глобальний світ (Світовий соціокультурний простір)» зумовлена необхідністю врахувати ті зміни, які ми спостерігаємо у світі з кінця ХХ - початку ХХІ століть. Саме тепер з багатьох причин контакти зростаючої особистості зі світом стають більш різноманітними, складними і неоднозначно фіксовані у поглядах, свідомості. Тут важливу роль відіграють, як зауважує І.З.Головінський [10,112] «…необмежені можливості засобів масової інформації, а також можливість швидких і необмежених подорожей ».

Аналіз шкільної практики показує, що порівняно із 90-ми роками минулого століття, кількість дітей підліткового віку і старшокласників, які здійснюють подорожі в інші країни світу зросла у три - чотири рази Отож, збільшуються реальні, живі контакти і безпосереднє знайомство із різними державами, формами державного устрою, культурою, звичаями, економічними і технологічними змінами. Глобалізація ставить перед нами нові проблеми, і нові обставини співжиття, які виступають спонукальним фактором до двосторонньої співпраці з усіма націями.

Цей модуль як напрям шкільного туризму виконує специфічну роль у вихованні особистості. При відповідному цілепокладанні і педагогічній організації справи виникають умови для закріплення національної свідомості і подальшого ствердження національної ідеї і волі, що проявляється у бажанні творити для України, бути українцем.

Безперечно, наведена схема є спрощеною, але підказує нам напрями педагогічного впливу на виховання особистості. Рухаючись у пізнавальному просторі: рідний край - моя країна -світ, молода, зростаюча особистість опановує якості, які допомагають їй самоутверджуватись в усіх сферах життєдіяльності. Пізнаючи національну і світову культуру в процесі подорожі, опановує не тільки цінності особистісного характеру, а й громадянські, національні, загальнолюдські. Туристична діяльність в означеному нами змістовному полі сприяє адаптації особистості до певного соціокультурного середовища, до життя в умовах діалогу культур, ринкових відносин, міжконфесійних стосунків тощо

В цілому спираючись на означені змістовні модулі, ми розглядаємо туристську роботу у навчальному закладі як педагогічно організований процес, в якому зростаюча особистість на основі загальних принципів пізнання рухається у своєму індивідуальному розвитку від конкретного до абстрактного, від близького - емпіричного, до віддаленого світового культурного простору, що перебуває за межами безпосередньої чуттєвої сфери. Туристична діяльність при цьому наближає, конкретизує і об'єктивує вплив соціокультурного середовища на розвиток емоційно-вольової, когнітивної і діяльнісної сфери особистості, сприяє формуванню навичок міжособистісного спілкування, розуміння краси і гармонії природи, творіння людського розуму і рук, сприяє бережливому ставленню до фізичного і психічного здоров'я. При правильному педагогічному супроводі безпосереднє сприйняття природи, шедеврів матеріальної і духовної культури виступає потужним мотиваційним фактором, який спонукає до творчої перетворюючої діяльності. Процес краєтворення може і повинен переростати в іншу якість, а саме - в усвідомлену необхідність і здатність облаштовувати рідну землю, власний дім, власне господарство, з обов'язковим збереженням етнокультурного колориту і піднесенням його до загальнонаціонального і світового культурного простору.

Аналізуючи освіту в умовах інформаційних технологій, І.А.Зязюн [11] вказує на кілька функцій культури в сучасному суспільстві. Насамперед - це інформаційна, яка сприяє нагромадженню інформації; когнітивна, що сприяє задоволенню потреби людини у пізнанні об'єктивного світу, перетворювальна, що впливає на розвиток власних пізнавальних здібностей особистості, власного розуміння світу. Важливою є релаксаційна функція, яка проявляється під час проведення подорожей і сприяє компенсації фізичних і психологічних перенавантажень, а також ціннісна (аксіологічна) функція.

Незаперечним фактом сьогоднішнього життя є інформатизація освітнього середовища. Це збільшує можливості учнівської молоді оволодіти знаннями, орієнтуватись у суспільних процесах, у швидкоплинному глобальному інформаційному просторі. Туристична діяльність школярів у контексті сучасних інформаційних технологій може набувати дещо іншої, в порівнянні з традиційною, творчої спрямованості. Учні, користуючись сучасними інформаційними ресурсами, мають необмежені можливості здійснювати віртуальні подорожі, узагальнюючи краєзнавчу інформацію, формувати власні туристичні проекти і презентувати їх за допомогою світової інформаційної мережі. Діалектично єдність реального та інформаційного туризму формує таку сукупність умов, коли особистість, сприймаючи реальну, об'єктивну інформацію, створює з неї віртуальний образ, який при допомозі опосередкованих систем зв'язку стає доступним іншим, світовому співтовариству, включає місцеве (локальне) соціокультурне середовище в національне і загальнолюдське. В духовному вимірі особистість переживає феномен радості та самовизначеності, відчуття творчого злету.

Однак, осмислюючи такий аспект туристичної діяльності з гуманітарних позицій, визнаючи особистість і її духовну сферу головною метою виховання, ми схильні думати, що дитина, поринаючи у віртуальне середовище, до певної міри втрачає реальні зв'язки з об'єктивним світом, що є небезпечним. Для цього напряму характерно, що середовище виховання нібито формується дитиною, але насправді воно створюється системами комунікацій і зв'язку. Одержавши доступ до вільного обміну інформацією, особистість переходить в іншу, віртуальну систему цінностей, коли традиційно усталені норми спілкування, відношення до людини, природи, соціуму сприймається лише в електронно телекомунікаційному вимірі. В цьому ми бачимо певну проблемність розвитку особистості, яка полягає в тому, що в частини учнів можуть розвиватись механізми дезадаптації в реальному життєвому просторі, втрата відчуття традиційної матеріальної і духовної культури, здатності до живого міжособистісного спілкування, залежність від комп'ютерного середовища. Тому виникає потреба в організації системної, реальної туристичної діяльності, яка при правильній мотивації може і повинна виконувати компенсуючі та релаксаційні функції, сприяти попередженню депривація підлітка.

Загальновідомо, що людина як соціальна істота має потреби, які вона може задовольнити тільки у взаємодії з іншими людьми. До них ми відносимо, наприклад, потребу в дружніх зв'язках, потребу в надані допомоги іншим, що проявляється у намаганні допомагати людям, співчувати і співпереживати їм, потребу в упевненості в собі, що ґрунтується на єдності душі зі світом, потребу в автономії та інші, як асоціальні, так і антисоціальні потреби. Туристична група і, насамперед, її просторово-часова діяльність сприяє тому, що потреби, які зумовлюють поведінку особистості, знаходять шлях до вирішення(задоволення) через міжособистісну взаємодію і взаємодію із середовищем. При цьому важливо, щоб організатори такого виду діяльності дотримувались певних правил. Туристично-краєзнавча діяльність має бути об'єктивною і предметно спрямованою на досягнення соціально важливої мети для всіх учасників. Тоді особа розкриває свої почуття, переживання, багатство власного суб'єктивного світу для іншої людини, самовиражається і самоутверджується, виявляючи свої індивідуальні можливості в реальному, діяльному середовищі, та реалізуючи їх на практиці в процесі здійснення конкретної програми пошукової діяльності.

Отже, розглядаючи туристсько-екскурсійну діяльність в контексті виховання особистості і враховуючи тенденції розвитку сучасного соціально-економічного і освітнього простору, ми визнаємо необхідність розширення трактування її традиційного змісту, виділяємо відповідні структурно-організаційні модулі, зміст яких розгортається в контексті тріади: «рідний край - моя країна - світ», кожний елемент якої характеризується як специфічне соціокультурне середовище. Туристична діяльність як спеціально організоване педагогічне середовище сприяє опануванню відповідним змістом і є умовою розвитку особистості, її духовної та діяльнісної сфери, сприяє засвоєнню нею як особистісно важливих так і національних, громадянських та загальнолюдських цінностей.

Основними формами туристичної роботи є заняття гуртків(секцій), прогулянки, екскурсії, походи, подорожі і експедиції. Існують й інші форми: зльоти, змагання, конференції, вечори, збори в туристичних таборах.

Заняття в гуртках передбачає вивчення теорії, методики і практичних навичок туристично-краєзнавчої роботи. Найпростіша форма туристично-краєзнавчої діяльності - прогулянки, які доступні для широкого кола людей.

Екскурсії - це відвідування будь-якого об'єкту з науковою, або навчальною метою. Прогулянки та екскурсії можуть бути самостійними заходами, або ж складовою туристичної подорожі чи походу.

Туристичні походи передбачають переміщення активним способом за маршрутом, який може проходити як територією рідного краю так і віддалених районів країни і за її межами. За тривалістю походи можуть бути одно, або трьохденними. За змістом - навчально-тренувальні або тематичні. Можливе й поєднання цих напрямів.

Подорожі - це багатоденні походи, або далекі багатоденні екскурсії. Туристично-краєзнавчі експедиції, як правило є далекими екскурсіями з метою дослідження певних об'єктів природи чи культури, або ж з метою виконати певну суспільно-корисну роботу.

Аналіз сучасної практики роботи позашкільного закладу вказує на те, що організаційно туристично-краєзнавча діяльність складається з трьох частин: підготовки, проведення подорожі і підведення підсумків. Перша частина циклу включає господарську, туристсько-краєзнавчу і фізичну підготовку. Друга - власне туристичний захід: похід за зазначеним маршрутом з використанням активних чи пасивних засобів переміщення, збір основного краєзнавчого матеріалу, суспільно корисна (краєтворча) праця на маршруті. Третій цикл туристичної діяльності включає підведення підсумків заходу підготовку звіту і звіт перед іншими туристичними групами чи навчальним колективом.

Побудова циклів однакова для походів, далеких екскурсій, подорожей і експедицій. Для підлітків і учнів старших класів основу циклу складають походи, які як правило вимагають більш тривалої підготовки: від одного дня до декількох тижнів і від одного місяця до двох-трьох місяців. Для проведення підсумків походу потрібно затратити від двох - тижнів до двох - трьох місяців, в залежності від протяжності, складності маршруту і поставленої мети.

2.3 Аналіз ефективності туристсько-краєзнавчої діяльності та рекомендації щодо її організації з метою у профілактики деривації та гуманного розвитку особистості

Формування системи розвитку цінностей особистості, гуманістичних цінностей підлітків зокрема - це складний процес, що включає цілу низку перетворень, адже для того, щоб норми, які включені в суспільну свідомість, перетворились в елементи свідомості даної особистості , потрібні особливі процеси, які б забезпечили таке перетворення. Формування ціннісної системи особистості зумовлюється як вродженими якостями дитини, так і тими виховними впливами, яких вона зазнає, а також її розвитком, тобто сходинкою етапом, на якому перебуває дитина у своїх можливостях щодо освоєння й асиміляції морального надбання попередніх поколінь. Слід зазначити, що ці процеси перебувають у тісному взаємозв'язку та непростій взаємодії, й такий підхід до формування особистості є важливим у сучасних умовах, особливо у позакласній роботі гуртків туристсько-краєзнавчого профілю.

Напрям дослідження стосується складної системи освіти і виховання, в якій існують реальні протиріччя на шляху досягнення неперервності навчання й виховання, оптимізація якого вимагає особливого типу взаємодії з усіма підсистемами, специфічного характеру взаємовпливу і взаємодоповнення.

Характерною саме для позакласних навчальних закладів ми визначаємо ту особливість, що побудувати педагогічний процес в них значно складніше, ніж у шкільному колективі, оскільки педагогу необхідна спеціальна психологічна підготовка і глибокі знання особливостей неформальних стосунків у колективі. Враховуючи зазначене, найважчою справою для керівника гуртка є конкретизація загальної цілі для кожного гуртківця, врахування його особистісних якостей та устремлінь. Так, саме цим принципам ми надаємо одну з пріоритетних ролей у гуманістичному вихованні підлітків в умовах позашкільного навчального закладу, адже саме в умовах дозвілля головна увага надається феноменам співтворчості, високої загальної та діалогічної культури.

У контексті останнього актуальною є думка В.Сухомлинського про те, що творча праця, захоплення улюбленою справою - то найвірніший шлях до серця дитини [7]. Пряму залежність інтересу до творчого пошуку від значущості його результатів для людей виявила також Т.Сущенко. Метою етапу виховання творчої особистості гуртківців на основі їхньої самобутності організації роботи, - для морального розвитку, духовного збагачення, формування гуманістичних цінностей

Саме на основі врахування зазначених особливостей навчання та виховання у позакласній роботі туристсько-краєзнавчого профілю інтенсивно відбувається формування людяності, доброти справедливості, любові до ближнього, глибокій повазі до людської гідності, соціальній відповідальності, здатності до неперервного духовно-творчого удосконалення, позитивного ставлення до власного життя, завдяки реалізації себе в улюбленій діяльності, самореалізації творчого потенціалу.

Потяг до зміни місць, до подорожей притаманна практично будь-якій віковій групі; це є одним з природних прагнень людини до духовного розмаїття життя, непоборне бажання розвернути горизонти власного бачення світу. Як зазначають О.Скрипченко та ін., підлітковий вік багатий на протиріччя. Одним з них, як стверджують автори, є те, що з одного боку підлітковість - це вік соціалізації, врощування у світ людської культури та суспільних цінностей, а з іншого - вік індивідуалізації, відкриття та утвердження власного унікального і неповторного "Я" [3, с. 178].

Орієнтир на це протиріччя підліткового віку дав змогу, аналізуючи психолого-педагогічну та філософську літературу, виділити два підходи до оптимізації організації навчально-виховного процесу в гуртках туристсько-краєзнавчого профілю з метою подолання деривації та невизначеності особистості ? це індивідуалізацію та виховання в колективі.

Підтвердженням правильності сформульованого нами вище положення є те, що основним способом прилучення дитини до світу суспільних духовних цінностей, який пропонує культурно-історичний підхід, як зазначає З.Карпенко, є "...засвоєння представлених у макросередовищі ціннісних ідеалів через посередництво референтної для індивіда малої групи і підключення його до сумісної діяльності зі спільним для її учасників ціннісно-мотиваційним ядром [4, с.44]. Як зазначалося раніше, дитячий колектив у позашкільних навчальних закладах - це об'єднання на основі загальних інтересів і потреб, необхідних для самореалізації, особистісного самовираження та самоствердження. Варто звернути увагу на те, що в групі однолітків, яка є домінуючою сферою життєдіяльності підлітків, як стверджують О.Скрипченко та ін., створюється нова соціальна ситуація розвитку особистості, в якій підліток засвоює ідеальні форми. виробляє переконання, визначає свій соціальний статус, досягає задоволення певних базових потреб, тобто уникає депривованих станів.

У процесі спілкування з однолітками, на нашу думку, засвоюються норми моралі соціальної поведінки, створюються стосунки рівності поваги один до одного [3, с.205]. У руслі цього аспекту проблеми І.Бех підкреслює, що підліток намагається різними способами здобути повагу товаришів - силою відвагою, винахідливістю, вірністю в дружбі тощо, і як наслідок, щоб зрозуміти самосвідомість підлітка, його самопочуття, потрібно знати, яке місце він посідає колективі однолітків [1, с.133].

Про важливість виховання через колектив вказує також і Т.Сущенко, яка зазначає, що згуртований колектив виконує найскладніші виховні духовно-моральні функції збагачує гуманні переживання особистості, пробуджу людську гідність, непримиренність до приниження, не прийняття думки про власну слабкість і нікчемність, надає можливість кожному для максимального творчого вираження, захищає думку, що грунтується на справедливості та моральному авторитеті [8, с.192-193].

На основі аналізу зазначеного вище можемо припустити, що якщо в туристсько-краєзнавчій групі між підлітками створиться атмосфера доброзичливості та життєрадісності, якщо, вирішуючи спільне завдання, вони навчаться згладжувати нерівності своїх характерів, поступатися один одному, поважати гідність товаришів, - в такій групі буде зароджуватися дружба та бажання прийти на допомогу, і, як наслідок, - формуватимуться гуманістичні цінності, задоволення особистими потребами.

У контексті останнього актуальною є думка В.Білоусової про те, що "педагогічна цінність групової справи визначається тим, що вона дозволяє перенести дії учнів у вчинок кожного члена групи. Саме така діяльність створює необхідні умови для осягнення школярами соціокультурних цінностей, набуття здатності жити серед людей на рівні моральності та культури" [2, с.145-146].

Отже, важливою гуманістичною позицією, за якою можна забезпечити сприятливі умови для нормального розвитку і самовиявлення кожного вихованця, є створення колективу як організованого гуманного середовища для дитини, піклуючись про її безпеку, про певний порядок і традиції, які захищають її від сваволі, насильства з боку окремих індивідів. У контексті розв'язання цього аспекту проблеми необхідно зважити й на те, що особистість - невичерпне ціле (моральне, інтелектуальне, емоційне, естетичне, творче), і знайти форми розкриття, вираження, розвитку цього цілого тільки в одному колективі, через обмежені можливості організації відносин між членами цього колективу, за нашим визначенням - завдання нездійсненне.

Актуальною у контексті останнього є й думка Е.Фрома, який наголошував на тому, що "справжній колективізм передбачає безсуперечне визнання унікальної неповторності індивіда, поваги до індивідуальності іншої людини і своєї власної" [9, с.219-220]. Враховуючи це, гуманістичні цінності підлітка, на наш погляд, можна сформувати за умови бережливого ставлення до особистості, бажанні педагогів попри всі складнощі не порушити її індивідуальних особливостей, а зберегти їх та розвинути.

Узагальнюючи наведене вище, можна стверджувати, що якщо у згуртованому колективі підлітків пануватимуть гуманістичні традиції, створюватиметься психологічний комфорт, атмосфера, в якій особистість відчуватиме себе захищеною, потрібною, підлітки з легкістю опановуватимуть складну науку людинознавства, прилучатимуться до розпізнання таємниць саморозвитку та самовдосконалення, опосередковано розв'язуватиметься багато проблем виховання саме кожної окремої особистості, здійснюватиметься гармонія колективного й особистого.

Позитивне значення туристського краєзнавчої роботи ми з'ясовували запитавши підлітків контрольної та експериментальної групи чи вдалось їм досягти особисто важливої мети та яку із базових потреб вдалось задовольнити найбільш повно впродовж другої половини цього навчального року(таблиця 2.3.1.)

Здійснений аналіз дає підстави для певних узагальнень та рекомендацій. По-перше, духовно-моральною метою, яка відображає гуманістичну сутність позакласної туристсько-краєзнавчої роботи, є знаходження способів переконати вихованця, що він неповторний і талановитий, надання можливості кожному гуртківцю розкрити свої здібності, навчитись чомусь новому, задовольнити потреби у спілкування, відновити фізичні сили, загартуватись, покращити фізичний розвиток, усвідомити залежність збагачення його як особистості, від внеску, який він робить у важливу для кожного члена туристичного гуртка справу і гуртківців для нього.

По-друге, різноманітність доступних та емоційно насичених форм та методів туристсько-краєзнавчої роботи відкриває перед підліткам можливості виражати відверте ставлення до різних сторін життя, культурних надбань минулих поколінь, проявляти здібність до співпереживання, вміння поважати гідність іншого, виявляти інтерес до власної особистості, визначати чесноти та недоліки товаришів та впливати на процес корегування своїх недоліків завдяки процесам самовиховання.

Таблиця 2.3.1.

По-третє, спілкування у позашкільному навчальному закладі туристсько-краєзнавчого спрямування у різних ланках взаємин ("педагог-гуртківець", "гуртківець-гуртківець", "гуртківець-навколишнє середовище") може стати дієвим засобом формування гуманістичних цінностей підлітків за умови створення атмосфери психологічного комфорту, встановлення особистого контакту на основі паритетного партнерства з урахуванням етичних норм людських взаємин, забезпечення емоційного благополуччя і задоволення вихованців, використання вербальних і невербальних засобів взаємодії, надання підліткам свободи вибору та волевиявлення, створення сприятливого середовища для самоактуалізації та розвитку індивідуальності та самоцінних форм активності вихованців.

Окрім цього важливо виробити певне ставлення суб'єкта туризму до цієї діяльності та усвідомлення її процесу, що сприяє задоволенню певних потреб.

ВИСНОВКИ

Зниженню рівня депривації сприятимуть інноваційні соціально-педагогічні підходи оптимізації процесу виховання, насамперед, утвердження суб'єкт-об'єктних стосунків між педагогом та підлітком, впровадження творчих нестандартних педагогічних технологій, які передбачають використання досягнень світової та вітчизняної української гуманістичної педагогіки.

Позакласна туристично-краєзнавча діяльність здатна певною мірою компенсувати відсутність інших засобів духовного збагачення депривованого підлітка через створення особливих соціально-педагогічних умов, які полягають в першу чергу у використанні системної виховної роботи, головний акцент якої - власна самодіяльна активність підлітка. Вона включає в себе три основні напрямки: формування та розвиток його соціальної активності, формування та розвиток ціннісних орієнтацій, формування здатності самовизначення підлітків, що здійснюються за допомогою певних методик, властивих педагогічному циклу туристично-краєзнавчої роботи.

В ході констатуючого експерименту щодо виявлення та оцінки рівня депривації підлітків нами були застосовані такі методики: методика-анкета “Виявлення проблем підлітків і тих способів, які вони застосовують для їх вирішення”; морфологічний тест життєвих цінностей; методика дослідження суб'єктивного відчуття самотності Д.Рассела--Н.Фергюсона; методика дослідження самооцінювання психічних станів Г.Айзенка; методика дослідження соціально-психологічної адаптації К.Роджерса--Р.Даймонда; анкета “Дозвіллєві пріоритети підлітків”.

Отримані нами дані показали, що більшість підлітків відчувають проблемні хвилювання, пов'язані з різними сферами життя. Деякі проблеми переживаються ними найбільш гостро. Разом з тим підлітки у більшості не прагнуть активно подолати власні проблеми, застосовуючи соціальні ресурси, що включає обговорення проблем і вирішальні дії за допомогою батьків та друзів, а також звертання до різних інстанцій. В результаті проблеми залишаються не вирішеними тривалий час, що, в свою чергу, викликає стан депривованості з подальшими моральними та психологічними відхиленнями у поведінці та діяльності. Також, за результатами проведеного дослідження нами встановлено, що 33% опитаних підлітків мають невизначену спрямованість щодо значущості тієї чи іншої життєвої сфери. У 60% виявлено прагнення до конформності, замкнутості; у 33% -- високий ступінь самотності. 20% опитаних підлітків мають підвищений рівень тривожності; 34% мають високий рівень фрустрації, низьку самооцінку, побоювання невдач; агресивність, нестриманість, ускладнення в роботі з людьми проявляють 7% опитаних підлітків. Також 17% опитаних підлітків мають низькі індекси соціально-психологічної адаптованості, що пов'язано з наявністю якихось проблемних переживань. Відповідно до даних опитування можна стверджувати, що бюджет вільного часу підлітків доволі обмежений і не зорієнтований на активний відпочинок та фізичну активність. Отримані дані також свідчать, що серед опитаних відвідують гуртки (секції) 43% підлітків, не відвідують відповідно 57%. Серед причин, чому підлітки не відвідують ніяких гуртків (секцій) 12% відповіли, що не вистачає часу; 6% зазначили, що втомлюються від навчання в школі; 23% опитаних зовсім не цікавлять ніякі гуртки; 16% не знають своїх здібностей, тому й не знають який гурток їм краще підійде.

Отже, відповіді підлітків засвідчили про те, що більшість з них не задоволена тим, як вони проводять вільний час і бажають змінити це, але відсутність досвіду, як це зробити, і невміння організувати власний час не дозволяють їм зробити своє дозвілля цікавим. Також ми виявили, що найбільше часу підлітки хочуть приділяти і приділяють телевізору та комп'ютеру, які захоплюють їхню увагу, відволікають від інших пізнавальних, творчих і корисних справ, у той же час викликають агресивні або депресивні стани.

Враховуючи те, що вміння найбільш ефективно використовувати вільний час для свого особистісного й творчого розвитку засвідчує про дозвіллєву культуру людини, можна стверджувати, що більшості підлітків притаманний саме низький рівень дозвіллєвої культури, що призводить до духовної, емоційної та психомоторної депривації і негативно впливає на психічне здоров'я.

В процесі формуючого експерименту були визначені соціально-педагогічні умови, які уможливлюють подолання депривації підлітків в процесі позакласної туристично-краєзнавчої діяльності: оволодіння підлітком навичками організовувати життєвий простір у нестандартних умовах, спілкування з однолітками у неформальних умовах, формування світоглядних, моральних, , соціальних суджень та поглядів; удосконалення вольової сфери і механізмів самозахисту. Виявлено взаємозв'язок між підвищенням творчого потенціалу підлітків і зниженням рівня депривації. Істотним моментом з'ясування характеру цього взаємозв'язку було визначення способів замірів як рівня депривації, так і динамічних тенденцій її зміни. За їх допомогою прослідковується велике значення таких виховних форм і методів роботи, як екскурсії, подорожі, експедиції, подолання труднощів, допомога друзям, виконання суспільно корисних справ, акцентування уваги на аспектах людяності, милосердя, тощо.

Для розв'язання проблематики підліткової депривації, необхідне впровадження ефективних науково-виважених та експериментально перевірених педагогічних практик: широке використання інноваційних засобів та методів виховання в позакласній туристично-краєзнавчої діяльності, вдосконалення роботи спеціалізованої психологічної служби.

До перспективних напрямків подальшого вивчення та розв'язання проблеми, що аналізується, доцільно віднести також дослідження механізмів впливу етнокультурного середовища рідного краю на формування “здорової” психіко-культурної структури особистості на різних етапах розвитку, вивчення можливостей педагогіки раннього дитинства, педагогіки співробітництва та інших різновидів спеціалізованого педагогічного знання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: перевод с английского / Э. Берн. - М.: ПРАМЕБ, 1992. - 384 с.

2.Бех І.Д Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології// Позашкільна освіта та виховання 2007.- №2. - С.2-7.

3.Бех І., Чорна К. Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді / І. Бех, К. Чорна // Світ виховання. - 2007. - № 1. - С.23-34.

4.Большая психологическая энциклопедия. - М.: ЭКСМО, 2007. - 544 с.

5.Большой психологический словарь / сост. и общ. ред. Б.Г. Мещерякова, В.П. Зинченко. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. - 672 с.

6.Братусь Б.С. Аномалии личности / Б.С. Братусь. - М.: Мысль, 1988. - 301 с.125

7.Варій М.Й. Загальна психологія: підручник для студ. психол. і педагог. спеціальностей / М.Й. Варій. - 2-е вид., випр. і доп. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 968 с.

8. Головінський І.З. Національна свідомість як рушійна сила державотворення. Психологічна інтерпретація. К.: Аконіт. 2004. -127с.

9.Дмитриев Ю.А. Пенитенциарная психология / Ю.А. Дмитриев, Б.Б. Казак. - Ростов н/Д: Феникс, 2007. - 681 с.

10..Зязюн І.А. Освітній простір культури в умовах сучасних інформаційних технологій// Рідна школа. 2006. -№5. С.3-6.

11. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. - СПб.: Питер, 2006. - 512 с.

12.Качур М. Патріотичне виховання школярів у художньо-краєзнавчій діяльності // Педагогіка і психологія. - 2002. - №4. - с. 47 - 55.

13.Коркішко О. Патріотичне виховання молодших школярів: Методичні рекомендації вчителям початкових класів, вихователям груп подовженого дня, організаторам виховної роботи // За заг. ред. проф. Сипченка В. - Слов'янськ: Видавничий ценр СДПУ, 2002. - 38 с.

14.Костриця М.Ю. Шкільна краєзнавчо-туристична робота: Навчальний посібник / М.Ю. Костриця, В.В. Обозний. - К.: Вища школа, 1995. - 223 с.

15.Краткий психологический словарь / сост. Л.А. Карпенко; под. общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1985. - 431 с.

16.Крачило М.П. Краєзнавство і туризм: Навчальний посібник / М.П. Крачило. - К.: Вища школа, 1994. - 191 с.

17.Лангмейер И. Психологическая депривация в детском возрасте / И. Лангмейер, З. Матейчек. - Прага: Авиценум, 1984. - с. 195.

18.Лопатинська В. Зміст і форми формування гуманістичних цінностей підлітків засобами туристсько-краєзнавчої роботи. Автореф. дис. канд. пед. наук. -Тернопіль, 2000. - 21 с.

19.Маланюк Т. З. Туризм і краєзнавство в школі: навчально-методичний посібник / Т. З. Маланюк. - 2-ге вид., доповн. - Івано-Франківськ: Плай ЦІТ, 2009. - 104 с.

20.Міщенко Т.М. Педагогічні основи підготовки майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи в сільській школі. Автореф. Дис... канд. пед наук Тернопіль. 2001. - 20с.

21.Новейший психологический словарь / В.Б. Шапарь, В.Е. Россоха, О.В. Шапарь; под. общ. ред. Б.В. Шапаря. - Изд. 3-е. - Ростов-н/Д.: Феникс, 2007. - 806 с.

22..Лисенко А.В. Методика використання літературного краєзнавства в системі підвищення кваліфікації вчителів словесників Автореф. дис… канд. пед наук - К. 2002., -18с.

23.Обозний В.В. Краєзнавча освіта в системі професійної підготовки вчителя Автореф. дис… д-ра пед. наук К., 2002. -40с.

24.Оришко С. Виховання патріотизму шкільної молоді в процесі позашкільної роботи. /Гуманізація навч.- вих. процесу.: Зб.наук. праць - Слов'янськ, 2007. - с. 55 - 62.

25.Пустовіт Г.П. Теоретичні засади і методичні підходи щодо формування творчої особистості в позашкільних навчальних закладах. //Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості учнів в умовах позашкільних навчальних закладів: .Матеріали науково-практичної конференції. - К.: Грамота 2006.- С.11-21

26.Пазенок В.Ф. Філософія туризму: Навчальний посібник / В.С. Пазенок, В.К.Федорченко. - К.: Кондор, 2004. - 268 с.

27. Про поліпшення туристсько-краєзнавчої роботи у навчальних закладах, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України 2007. №13 -травень - С 3-31.

28.Петранівський В.Л. Туристичне краєзнавство: Навчальний посібник / В.Л. Петранівський, М.Й. Рутинський. - К.: Знання, 2006. - 575 с.

29.Петронговський Р.Про формування патріотизму в старшокласників // Шлях освіти. - 2002. - № 2. - с. 40 - 41.

30.Психологическая энциклопедия / под. ред. Р. Корсини, А. Ауэрбаха. - 2-е изд. - СПб.: Питер, 2006. - 1096 с.

31.Психология. Словарь / под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

32.Психологічна енциклопедія / авт.- упоряд. О. М. Степанов. - К.: Академвидав, 2006. - 424 с.

33.Просандєва Л. Філософія виховання у контексті подолання підліткової епривації //Рідна школа. - 2000. - №10. - с. 10 - 11.

34.Розвиток громадянської спрямованості особистості: монографія / М.Й. Боришевський, Т. М. Яблонська, В. В. Янтоненко та ін. [за загальною редакцією М. Й. Боришевського]. - К.: 2007. - 186 с. 4.Редіна В.А Організація пошукової діяльності учнів у позашкільних закладах. Автореф. дис… канд. пед. наук. - К., 2000. - 20с.

35. Словарь психолога-практика / сост. С.Ю. Головин. - 2-е изд., перераб. и доп. - Мн.: Харвест; М.: АСТ, 2001. - 976 с.

36. Соловей М. Туристично-краєзнавча робота у сучасному навчальному закладі / Микола Соловей // Гуманітарний вісник ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди”. Науково-теоретичний збірник. - Переяслав-Хмельницький: ПП „СКД”, 2009. - с. 102 - 104.

37. Струманський В.П. Організація шкільного краєзнавства на засадах системності // Рідна школа 1999 №11. - С.42-45.

38. Терлецька Л. Дослідження особистісних рис підлітків // Психолог. - 2003. - №34. - с. - 16 - 21.

39 Усачова Г.М. Культурно - дозвіллєва діяльність як фактор розвитку основ гуманістичного світогляду молодших школярів //Рідна школа. - 2005. - №7. - с. 14 - 15.

40 Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. Видання 2-ге, виправлене, доповнене. - К.: «Академвидав», 2006. - 560 с.

41. Федоренко В.К. Педагогіка туризму. Навчальний посібник для студентів / В.К. Федорченко, Н.А. Фоменко, М.І.Скрипник, Г.С. Цехмістрова. - К.: Видавничий Дім „Слово”, 2004. - 296 с.

42.Фруктова Я. Сучасні форми позакласної роботи з учнями //Біологія і хімія в школі. - 2007. - №1. - с. 29 - 31.

43. Хімеон Н. Становлення самосвідомості підлітка: почуття дорослості, самоствердження, самооцінка //Психолог. - 2007. - №25 - 27. - с. 7 - 11.

44.Цимбалюк Н., Яковенко Ю. Еволюція дозвілля в контексті соціологічних категорій //Психологія і суспільство. - 2004. - №2. - с. 118 - 124.