Аутсорсінг як чинник розвитку інформаційних технологій

2.4 Розвиток аутсорсингу в світі

У контексті еволюції світових тенденцій нагальної уваги потребує позиціонування країн із перехідною економікою. І тут можна відзначити певну специфіку. Світовим лідером на ринку аутсорсингу є США. Західноєвропейські ж фірми, які дещо відстали у цій глобальній тенденції, почали практикувати аутсорсинг насамперед у Центральній і Східній Європі, переваги якої, крім традиційних (нижча вартість робочої сили), полягають у географічній близькості й відсутності мовних проблем. Останнім часом регіон почав конкуренцію з Індією як провайдер офісних послуг і обслуговування ТНК. Свідченням цього є спорудження Philips (Нідерланди) -- центру з надання фінансових послуг зі штатом у 500 осіб у м. Лодзь (Польща) для обслуговування понад 100 своїх філій у 20 країнах, а також інших ТНК, що планують інвестування у створення регіональних сервісних центрів.

Аутсорсинг бізнес-послуг (АБП) поступово перетворюється у регіональний масштабний бізнес, особливо в чотирьох нових членів ЄС -- Чехії, Угорщині, Польщі й Словаччині. Протягом 1990-х років ТНК шляхом участі в приватизації вкладали капітали у виробничий сектор і широкий спектр обслуговування -- від банківського сектору до роздрібного продажу. Нині можна констатувати появу нової комбінованої форми вкладення коштів -- у створення сервісних центрів, призначених для обслуговування клієнтів у Європі й за її межами [4, 146].

ЄС приділяє значну увагу цій проблемі. Аналіз переконує, що, на відміну від США, він не прагне до створення офшорних сервісних центрів у Азії, а віддає перевагу їхньому формуванню на ближчій відстані. Так, у доповіді Федерації зайнятості ЄС (вересень 2004 року) було відзначено необхідність протистояти викликам глобалізації, враховуючи "перенесення місць із надання складних бізнес-послуг", що свідчить про націленість на максимізацію конкурентоспроможності за рахунок пошуку й ефективного використання резервів інтеграції внаслідок кількісного розширення.

Варто знову повернутися до співвідношення/взаємозв'язку між аутсор-сингом й інвестиціями. Інвестування у створення потужностей із надання аутсорсингових послуг у середньому обходиться у 5--25 млн дол і, природно, не є таким масштабним порівняно зі спорудженням виробничих/заводських приміщень -- 100 млн дол і більше. Однак економічний вплив першого досить значний з огляду на створення тисяч робочих місць професій широкого діапазону, враховуючи обробку даних для банків, бронювання/продаж авіаквитків, ведення бухгалтерського обліку тощо. За прогнозами, кількість персоналу в обслуговуванні подібних процесів підвищиться у Польщі з приблизно 3 тис. осіб у 2004 році до 200 тис. у 2008 році. Тому наростання глобальної корпоративної реструктуризації за рахунок офшорингу бізнес-процесів генерує новий спалах інвестиційної активності. Це важливо, оскільки в країнах, що стали членами ЄС 1 травня 2004 року, масштабну приватизацію здебільшого завершено, а вкладення у ключові галузі обробної промисловості й надання внутрішніх послуг сповільнилися. Тому інвестиції, що створюють нові робочі місця, досить важливі [4, 147].

Можна виділити виграшні й слабкі чинники у цій площині. Зарплата персоналу в сфері надання бізнес-послуг у країнах Центральної й Східної Європи майже втричі вища, ніж в Індії й Китаї, що досить невигідно в секторах із високою трудомісткістю. Тому англомовна робоча сила в комбінації з її професіоналізмом в Індії й інших азіатських країнах на кшталт Малайзії й Філіппін роблять їх привабливішими для американських і британських груп. Але для багатьох європейських фірм ключовим під час прийняття рішення про переміщення послуг, тобто офшорингу, є знання інших, крім англійської, мов -- французької, німецької, іспанської тощо. І фахівців із цих мов знайти набагато легше в Центральній і Східній Європі, ніж в Азії. Саме цим аргументовано рішення компанії Lufthansa (Німеччина) про передислокацію у м. Краків (Польща) європейського центру із ведення бухгалтерського обліку в 2003 році.

Також при взаємодії із клієнтами має значення ментальна близькість, особливо при вирішенні питань заборгованості, скарг і конфліктних ситуацій. Зокрема, Д. Пул, віце-президент з аутсорсингу компанії Capgemini (Франція), що має сервісний центр у Кракові, охарактеризував місцевий персонал як європейців, котрі розуміють Європу і не потребують професійного й культурного навчання [5].

Ще одним позитивним моментом є географічна близькість, що важлива для забезпечення частих контактів між обслуговувальним персоналом і клієнтами. Зокрема для компанії GFT (Великобританія), шо спеціалізується на наданні ІТ-послуг інвестиційним банкам і має центр у Будапешті, знаходження в одному часовому поясі з Німеччиною дає Угорщині перевагу перед Індією.

Роль регіону домінує у стратегії компаній, які проводять АБП, таких як уже згадана Capgemini (Франція), Accenture (США, консалтинг у сфері міжнародного менеджменту), що має великий центр у Празі), й International Business Machines (США, сфера оргтехніки) із великим сервісним центром у Словаччині й кількох містах Польщі й Угорщини. Центральні європейські сервісні центри цих компаній інтегровані в глобальні мережі, до яких також входять Індія й Китай. Наприклад, Capgemini, як і Краків, має центр аутсорсингу в Бангалорі (Індія), Гуанчжоу (Китай), Торонто (Канада) і Далласі (США). Специфіка розподілу проектів між різними підрозділами полягає в тому, що найпростіші функції (зокрема оброблення даних) виконуються у Китаї, тоді як складніші завдання, що передбачають контакти із клієнтами, є прерогативою центрів, розташованих у максимальній близькості від них [22].

Водночас констатується негативне ставлення західноєвропейських держав до трансферу робочих місць у Східну й Центральну Європу. Зокрема компанії Німеччини й Франції, що мали наміри скоротити місцевий персонал і створити робочі місця за рубежем, зіштовхнулися з публічними й урядовими протестами. Міністерство фінансів Франції запропонувало надавати фінансову допомогу компаніям, які не практикують аутсорсингу, і попередило нових членів ЄС про необхідність підвищення корпоративних податкових ставок до західноєвропейського рівня з метою зменшення конкуренції за інвестиції.

2.5 Проблеми та перспективи розвитку аутсорсингу в Україні

Варто зробити спробу прогнозування подальшої еволюції аутсорсингу/офшорингу. Офшоринговий бізнес ускладниться і значно удосконалиться, відійде від традиційних колл-центрів і надання офісних функцій, змістить акцент на інвестиційні й фінансові послуги, використання людських ресурсів, медичне обслуговування, роздрібний продаж, логістику й функції підтримки клієнтів. За прогнозами, аутсорсинг 18 млн робочих місць із розвинених країн генеруватиме мультиплікаційний ефект -- створення 60 млн робочих місць у країнах, що розвиваються.

Потребують розкриття стан і перспективи розвитку аутсорсингу в Україні.

Якщо на світовому ринку аутсорсинг -- традиційний засіб підвищення ефективності роботи підприємств, то для України -- порівняно нова модель ведення бізнесу, до якої багато замовників ставляться з обережністю. При порівнянні із ставленням до аутсорсингу в інших країнах можна побачити величезну різницю. Зокрема в Росії у 2001 році у сфері аутсорсингу працювало 8 тис. програмістів, які щорічно створювали послуг на 60--100 млн дол; за прогнозами, цей показник найближчим часом збільшуватиметься на 60 %. У 2003 році російський експорт ПЗ становив приблизно 475 млн дол, що на 60 % більше, ніж у 2002 році, і в дев'ять разів -- ніж у 1999 році. Уряд Росії усвідомив, що країна є найбільшим індустріальним і науковим центром, вигідним місцем для розгортання робіт програмістів, і в російському бюджеті на 2001 рік навіть з'явилася спеціальна стаття "Витрати на створення індустрії програмних продуктів" [4, 149].

Створені під контролем держави технопарки Індії забезпечують плідну співпрацю невеликих розробників, заощадження коштів і підвищення ефективності. В Україні до подібних відносин між державою й індустрією високих технологій поки що далеко, оскільки розвитку високотехнологічного бізнесу приділяється недостатньо уваги.

Український ринок програмного забезпечення у 2005 році, за різними оцінками, становив від 250 млн дол до 350 млн дол (за іншими оцінками -- 320--350 млн дол) порівняно з 125--175 млн дол у 2004 році. Сьогодні на ІТ-ринку працює близько 50 великих компаній (понад 100 осіб) і кілька тисяч дрібних (менш як 100 осіб). За цих умов до 2010 року експорт українського ПЗ становитиме 5 млрд дол на рік, що дасть змогу Україні посісти сьоме місце на світовому ринку. Але без державної підтримки українське програмування завжди буде на околиці світової ІТ-індустрії [4, 150].

Реалізація українського потенціалу гальмується нерозробленістю законодавства. Особливо потерпає сфера інформаційних технологій унаслідок відсутності законів, що регулюють оподаткування й експорт технологій. Зокрема у податкової інспекції немає розуміння, що деякі товари -- такі як програми -- можуть транспортуватися у США й інші розвинені країни через телефонні лінії. Потреба Великобританії у фінансових аналітиках (при їхній фактичній наявності, але великій вартості праці) для інвестиційних банків цілком реально може бути задоволена за рахунок українських математиків. Україна мігруватиме через мережі комунікацій, віртуально продаючи свої знання за кордон. Скажімо, з участі у розробленні програмних ігор Україна посідає 12-те місце у світі. Висока кваліфікація і порівняно низька вартість праці українських програмістів робить співпрацю з ними надзвичайно вигідною для західних компаній. Середня зарплата українського програміста становить близько 10 тис. дол на рік, що трохи більше, ніж в Індії, але у сім-вісім разів менше, ніж середня зарплата програміста у США. Завдяки цьому американський замовник, що працює з українськими програмістами, має змогу заощадити на створенні ПЗ 40-60 %.

Якщо говорити про імідж України, то вона позиціонується у світі як один із головних конкурентів Індії. Індуси вельми професійні в написанні коду, Україна ж і Росія сильні у створенні й реалізації проектів. Це є їхньою конкурентною перевагою.

У сфері систем управління вітчизняні позиції сильні в автоматизації окремих функцій підприємства. Але треба усвідомити, що у створенні комплексних систем Україна ніколи не зможе наздогнати Microsoft, SAP, IBM, Oracle та інші компанії, які у свої розробки вклали мільярди доларів і багато часу (по 10--20 років).

Перспективи розвитку аутсорсингу в Україні неоднозначні й залежать від низки обставин. Україна з її значним науковим потенціалом і кількістю кваліфікованих програмістів і математиків може скласти конкуренцію Індії на світовому ринку офшорного програмування -- у написанні комп'ютерних програм на замовлення з-за кордону. Однак саме тут важливим є вибір моделі для українських розробників: "індійської", у якій програмісти виконують замовлені розробки, що згодом випускаються на ринок під торговельною маркою замовника, або "ізраїльської", у якій споживачеві пропонується кінцевий програмний продукт [4, 151].

У першому випадку одержати згадування про те, що українські розробники брали участь у створенні системи, практично неможливо. У другому ця схема є реальнішою для українських офшорних програмістів. Однак у контексті курсу на інноваційну модель розвитку необхідне створення ноу-хау, чого немає в тій самій Індії, де код продається разом із правами на володіння ним. В Україні цього не можна допустити. Нагальною необхідністю є збереження бодай частини інтелектуальних прав, що дасть можливість нашій країні стати інтелектуальним експортером. Тому треба забезпечити реалізацію другої схеми взаємодії з іноземним замовником -- на базі продажу ліцензій на технології або окремих фрагментів програм, одержуючи за це ліцензійні відрахування. "Продуктова" модель привабливіша, але потребує підготовки й коштів.

В Україні існує досить стабільний попит на окремі види аутсорсингу. Здебільшого це стосується інтелектуальних послуг (консалтинг, маркетинг, юридична практика) і транспортних перевезень. Можна прогнозувати найближчим часом активізацію попиту на аутстафінг (аутсорсинг людських ресурсів).

Особливої значущості набуває логістика -- комплекс послуг, пов'язаних із перевезенням і складським зберіганням вантажів, у деяких випадках -- також із пакуванням готової продукції й навіть комануфактурингом -- доведенням продукту до товарної кондиції (наприклад, кінцевого складання комп'ютерів). Для 60 % західних компаній стало нормою вирішення логістичних завдань у режимі аутсорсингу, тобто за рахунок використання спеціалізованих корпорацій, що дає можливість зменшити витрати на логістику в сфері роздрібної торгівлі на 12--20 %¹⁹. Але аутсорсинг в умовах специфічного вітчизняного бізнес-середовища є досить ризикованим, компаніям-замовникам доводиться спрямовувати зусилля на власне убезпечення. Основне джерело ризику -- непередбачуваність поведінки аутсорсера, оскільки неадекватне виконання навіть другорядних функцій може спричинити безліч незручностей. Віддаючи, наприклад, логістику зовнішньому провайдерові, компанія стає залежною від нього. При можливому майбутньому погіршенні відносин між компаніями зовнішній ресурс стане тимчасово недоступним, і колишній замовник уже не зможе самостійно виконати необхідних операцій, а пошук нового партнера потребуватиме часу [4, 152].

До основних видів логістичних послуг, які можуть бути передані аутсорсинговим компаніям, належать: управління закупівлями; прогнозування попиту на вироблену продукцію або послуги, що надаються; організація й підтримка функціонування інформаційної системи; перевезення усередині підприємства й зовнішнє транспортування; формування виробничого плану; управління запасами компанії; управління замовленнями й закупівлями; розподіл продукції або надання послуг; підтримка стандартів обслуговування споживачів на заданому рівні; організація складування; вантажопереробка; пакування; організація повернення товарів; забезпечення запасними частинами й післяпродажним сервісом. При цьому основним методом контролю за виконанням зобов'язань аутсорсингової компанії є контракт, що укладається між сторонами.

Для українських замовників передача операторові повного комплексу логістичних послуг поки що не практикується, майже всі вони обмежуються лише транспортуванням. Але це тимчасове явище, оскільки подальше просування економіки на ринкових засадах і західний досвід закономірно змусять їх переглянути принципи й методи функціонування.

Ідентифікація нинішнього стану українського ринку розробок і впровадження програмного забезпечення й систем управління, а також тенденцій його розвитку дає можливість відзначити ось що.

Існує проблема нестачі кваліфікованого персоналу й підбору ІТ-фахівців, на яких підвищується попит із зростанням ринку, забезпечення їхнього навчання й підвищення кваліфікації. Приміром, західні компанії при замовленні проектів вимагають, щоб їх реалізовували фахівці, досвід роботи яких становить принаймні 3--5 років, чого недавні випускники не мають. Тому варто акцентувати увагу на вихованні національних кадрів. Можливий і їхній набір з Індії, де вони дешевші, ніж в Україні. Вразливою є і проблема хед-хантингу -- перекуповування персоналу з боку не лише українських горизонтальних компаній, а й представництв великих західних корпорацій і навіть клієнтів, здатних запропонувати IT-фахівцям набагато вищу зарплату. Тому, щоб запобігти цьому на першому етапі, можливе зворотне перекуповування фахівців, створення певного кадрового тиску на компанію-перекупника, вихід на її керівництво.

Ще одна обставина, що заважає розвитку галузі, -- неабияка (до 50 % ринку) частка напівлегальних фірм, які працюють без сплати податків і стають на заваді функціонуванню легальних компаній явним демпінгом, який потребує приборкання.

Аналіз ринку консалтингу свідчить, що здебільшого репрезентовані вітчизняні компанії. Однак найближчим часом можна спрогнозувати появу західних консалтингових агентств.

Що стосується колл-центрів, то, на наш погляд, передумов для бурхливого розвитку цього виду бізнесу Україна поки що не має. Національні підприємці тільки придивляються до подібних послуг. У країні ще немає масштабних фірм на кшталт McDonald's або Coca-Cola у США, які здатні різко підняти попит на вищий рівень. До того ж потенційні клієнти не готові користуватися послугами сторонніх колл-центрів із двох основних причин: по-перше, через побоювання витоку інформації із клієнтських баз, по-друге, від невпевненості у високій якості спілкування "чужих" операторів із "своїм" клієнтом. Таким чином, розвиток ринку аутсорсингу послуг колл-центрів можливий тільки після значного підвищення попиту на подібні послуги, а також апробації високої якості їхнього рівня [4, 152].

Ще один аспект, який потребує уваги, пов'язаний із відмиванням капіталу й функціонуванням тіньової економіки. Відмивання грошей в Україні нині відбувається, зокрема, з допомогою оплати неіснуючих послуг. Суть цих операцій полягає в тому, що фірма, яка бажає легалізувати кошти, нажиті нечесним шляхом, замовляє іншим фірмам деякі послуги. Це дуже зручно для тих, хто прагне приховати справжню вартість робіт. Адже якщо гроші перераховуються за товар, завжди можна перевірити наявність цього товару і бодай приблизно визначити його вартість. Що ж стосується послуг, то їхні результати -- річ практично невідчутна. Ці послуги вельми щедро оплачуються, а компетентним органам, котрі зацікавилися діяльністю фірми, подають звіти, цінність яких не може бути оцінена об'єктивно. А гроші тим часом опиняються за кордоном, як правило, в офшорних зонах.

Зарубіжний досвід також переконує у можливості обійтися без застосування аутсорсингу -- за рахунок знаходження дешевших національних працівників. Це на практиці було доведено під час реалізації проекту компанії eMarket (США), яка сприяє збільшенню доходів неприбутковим організаціям через проведення електронних фандрейзингових аукціонів.

Спочатку була виявлена можливість різкого скорочення витрат на розроблення ПЗ за рахунок передавання замовлень в аутсорсинг індійським програмістам і оголошено про набір чотирьох програмістів (вартість подібної роботи у США -- 80 тис. дол плюс річні бонуси у розмірі 5--10 тис. дол і в 40 тис. дол -- кожний індійський програміст). Використання праці індусів мало принести економію близько 200 тис. дол на рік, чого не можна було проігнорувати. Через це американським програмістам запропонували виконати роботу за зарплату, на яку зголосилися індуси. Було розмішено оголошення про пошуки програміста на тимчасову роботу на повний робочий день за 45 тис. дол (зарплату збільшено на 5 тис. дол на рік порівняно з індусами при можливості контролю праці нових співробітників). У результаті надійшло близько 90 пропозицій від висококваліфікованих програмістів, які мали проблеми із працевлаштуванням і коштували лише на 10 % більше порівняно з індійськими фахівцями [4, 153].

Це є свідченням можливості обійтися без аутсорсингу. Наслідування прикладу eMarket із боку інших американських компаній дасть можливість побачити позитивні й негативні аспекти відмови від аутсорсингу.

Проблема розвитку інформаційно-комунікаційних технологій і надання професійних офшорингових послуг перебуває серед пріоритетів розвитку багатьох країн. Це сприяє не лише піднесенню цього сегмента промисловості, створенню робочих місць і розширенню експорту, а й появі позитивних ефектів у економічній діяльності: підвищенню стимулів до освіти/кваліфікації й перепідготовки, рівня технології, захисту навколишнього середовища, удосконалення якості нада-ваних місцевих послуг. Аутсорсинг -- реалія глобалізації, яку неможливо зупинити. Водночас слід пильно аналізувати світові тенденції і враховувати зарубіжний досвід.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем розвитку сучасних інформаційних технологій - аутсорсинг як чинник розвитку інформаційних технологій. Вивчення та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Інформаційні технології дозволяють на основі вивчення науково-технічної, патентної, та економічної інформації одержувати аналітично-синтетичні матеріали, які характеризують стан і тенденції розвитку іншої галузі знань, перспективні напрямки науки, економіки і техніки. Ця інформація стає основою для вироблення розумної і ефективної стратегії управління. Розглядаючи інформацію, як ресурс, рівнозначний іншим ресурсам суспільства, необхідно навчитися оберігати і раціонально використовувати бази даних, створити бази знань, без яких неможлива інтелектуалізація процесу управління. Можливість освоєння інформаційних ресурсів залежить тепер в основному від ефективного використання і вдосконалення технічних і програмних засобів інформаційних технологій, їх проникнення у всі сфери людської діяльності.

Нові досягнення інформаційних технологій визначають темпи розвитку економіки і є гнучким інструментом формування людського мислення й інтелектуального розвитку суспільства, який поєднує в собі принципи і технічні засоби, що сприяють «підсиленню» інтелектуальних можливостей людини. Це сприяє їх інтенсивному використанню для покрашення і вдосконалення економічних відносин в розвинутих країнах. Виникла проблема економічної оцінки і захисту інформації, а також визначення правових норм використання і обміну інформації.

Аутсорсінг для компанії - це, у першу чергу, виконання таких задач, для рішення яких компанії вимушені створювати свої власні внутрішні підрозділи. Найчастіше аугсорсінгу підлягають інформаційні технології, ведення бухгалтерії, адміністративна підтримка, обслуговування корпоративної власності, організація харчування та прибирання офісу, служба безпеки і деякі інші. Переваги використання аутсорсінгу, як нової стратегії управління, полягають у можливості сфокусувати увагу на основному бізнесі, знизити інвестування в неосновні фонди, гнучко реагувати на зміни на ринку та усередині компанії; обійтися без розширення штату і скоротити накладні витрати на навчання персоналу, інформаційну підтримку тощо.

В XXI ст. з'являються нові сфери застосування аутсорсинга. Крім аутсорсинга сервісних центрів (центрів по обслуговуванню клієнтів і ухваленню їх дзвінків) і аутсорсинга програмного забезпечення, зараз активно розвивається аутсорсинг бізнес-процесів і ділових послуг - бухгалтерських, медицинсько-діагностичних, послуг з роботи з персоналом, банківських, консалтингових, маркетингових та ін.

Компанії-замовники, що частіше за інших користуються послугами аутсорсинга, розташовані в основному в розвинених країнах - США, Великобританії, Німеччині, Японії і т.д. Компанії-виконавці представлені широким довкола країн - від Канади і Ізраїлю до держав Східної Європи і Азії.

Сьогодні аутсорсинг є базовим трендом розвитку світової економіки в умовах глобалізації, тому що сучасний технологічний рівень розвитку засобів комунікації дозволяє використовувати найбільш відповідні і найбільш якісні ресурси, незалежно від того, де вони розташовані. Цей ефект помітно нівелює ті конкурентні переваги компаній і індивідів, які пов'язані з місцем їх перебування. Кінець кінцем, вирішальне значення сьогодні мають чинники вартості і якості послуг.

Кожен учасник глобальної економіки, має можливість, вивчивши свої конкурентні переваги, знайти або створити ту нішу, в якій він якнайповніше і вигідно зможе реалізувати себе. Аналізуючи нинішню ситуацію у сфері аутсорсинга, можна зробити прогноз, що при лідерстві Індії, що зберігається, в нині добре освоєних галузях аутсорсинга інші гравці цього ринку розвиватимуть напрями, що дозволяють їм використовувати власні унікальні знання, якими не володіє лідер галузі. Такими можуть бути, наприклад, знання потенційного клієнта, близьке знайомство з його культурою і мовою, інноваційне застосування нових технологій, знання конкретних потреб ринку і ін.

Що стосується фахівців, які із-за аутсорсинга позбавляються робочих місць, то в їх рядах ще якийсь час наростатиме незадоволеність і навіть звучати вимоги заборони аутсорсинга. Проте ці фахівці в більшості своїй будуть вимушені пройти кваліфікаційну перепідготовку по нових професіях.

Подібний процес вже почався в США. Багато компаній, що мають великий досвід роботи із зарубіжними постачальниками послуг, зрозуміли, що хоча аутсорсинг дозволяє економити на робочій силі і виконанні багатьох виробничих процесів, секрет успіху і процвітання полягає не в тому, щоб скорочувати витрати і персонал в головній компанії, а в тому, щоб за рахунок засобів, заощаджених завдяки аутсорсингу, розширювати свої операції і переучувати своїх фахівців ва нові позиції у сфері менеджменту і маркетингу.

У будь-якому випадку, аутсорсинг слід сприймати не в негативному, а в креативном світлі. Як будь-яка технологічна революція, розвиток аутсорсинга спричиняє за собою певні втрати, але і відкриває нові перспективи і горизонти глобальної економіки. Потрібно лише розробити стратегію їх освоєння.

ЛІітература

1. Ашмянская И. Индия и глобальный аутсорсинг, или «бангалоризация» мировой экономики // Азия и Африка сегодня. - 2007. - № 1. - С. 6-10.

2. Баронін А.С. Аналіз і прогноз у політиці та бізнесі: Курс лекцій. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. - 128 с.

3. Веревченко АЛ. Информационные ресурсы: определение, основные понятия, параметры, особенности открытого потока информации, помехи возникающие в каналах поступления информации. -- http://www.mai.ru/-gr08x07/vap/verin010.htm.

4. Гаврилюк О.В. Ідентифікація аутсорсингу// Фінанси України. - 2006. - № 10. - С. 139-153.

5. Гайкова Л.В. Информационные системы и качество информации. -- Информационные технологии в образовании // Конгресс конференций. -- М.: 1998. -- http://ito.edu.ru/ 1998-99/a/gaikova.html.

6. Глобальная инициатива по преодолению информационного неравенства. ООН. http://www.e-government.ru/pub/ pravo/985430332. html

7. Горшков Й.Д. Информатизация общества. -- М.: Наука, 2001.

8. Гужва В.М., Постовой А.В. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі. -- К.: Вид-во КНЕУ, 2001. -- 164 с.

9. Зуев С.Е. Измерения информационного пространства (политики, технологии, возможности), http://www.future.museum.ru/ partOl

10. Інформатика, комп'ютерна техніка, комп'ютерні технології. Посібник за ред. Пушкаря О.І. К.: ВЦ "Академія", 2001. - 693 с.

11. Кузнецов И.Н. Учебник по информационно-аналитической работе. - М.: Яуза, 2001. - 320 с.

12. Кулицький С. П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2002. -- 224 с.

13. Литвин І.С. Інформаційні процеси в управлінні. - Тернопіль, ТАНГ: Економічна думка, 1998. - 303 с.

14. Литвин І.С. Інформаційні технології. Т.: Економічна думка, 2000. - 196 с.

15. Твердохліб М.І. Інформаційне забезпечення менеджменту. К.: КНЕУ, 2000. - 208 с.

16. Пінчук А.С. та інші. Інформаційні системи і технології маркетингу: навчальний посібник. К.: КНЕУ, 1990. - 328 с.

17. Почепцов Г.Г., Чукут СА. Інформаційна політика: Навч. посіб. -- Ч. 1. -- К.: УАДУ, 2002. -- 296 с.

18. Asma Lateef. Linking up with the Global Economy: A Case Study of the Bangalore Software Industry // International Institute for Labour Students. ILO - http://www.iIo. org/public/english/bureau/inst/papers/1997/ dp96/ch3.htm

19. NASSCOM in BPO Newsline Issue № 63. January 2007 - http://www,nasscom

20. National Taskforce on Information Technology and Software Development - http://it-taskforce.nic.in

21. Outsourcing 'to Earn India $60bn' // http://news.bbc.co.Uk/2/hi/ south_asia/4522548.stm -- 12 December, 2005.

22. Rediff Software Exports Touch $4-billi-on Mark. July 3,2000 - http://www.rediff.com

Размещено на Allbest.ru