Розвиток емоційної чутливості молодших школярів засобами українського пісенного фольклору на уроках сольфеджіо

У міру проникнення християнської релігії в широкі народні маси язичництво як цілісна система вірувань починало розпадатися, і окремі його елементи зберігалися тільки як пережиток. Сталося своєрідне змішення двох релігійних систем, яке староруський книжник іменує «двовірством».

Пісні календарно-обрядового циклу (на відміну від ліричних і ряду інших) співаються тільки в певну пору року, і змусити сільського співака виконати їх в який-небудь інший час було важко.

Характерна також і особлива манера, в якій їх було прийнято співати. Парубки тримаються під час колядування дуже серйозно і строго, дівчата - невимушено, але сором'язливо. Обличчя парубков виражали свідомість важливості здійснюваної дії і зосередженість.

Обрядова пісня була невід'ємною частиною того складного синтетичного цілого, яким був язичницький обряд, і не мислилася поза цим синтезом. Це пісня колективної дії, що співається завжди хором і, як правило, сопровождаемая відповідними рухами (хоровод, танець) [25].

Згідно Л.Л. Купріянової стійкість і постійність форм народного обряду дає основу припускати, що і наспіви обрядових пісень зберегли у своїй мелодико-ритмическом і ладі будові риси віддаленого минулого. Ритуальний момент, наявний у виконанні багатьох пісень, сприяє дбайливому відношенню до традиції і примушує строго і ретельно охороняти її від індивідуального свавілля і проникнення чужих елементів. Особливо важливу роль в консервації наспівів грає функціональність фольклору взагалі і зокрема - зв'язок пісень з обрядом, колективний спів і глибока прихильність селян старшого покоління до традицій, які можна назвати «неписаними законами села». Тому традиційні селянські пісні стали носіями такої конкретної інформації, що по одному лише наспіву можна визначити жанрову приналежність пісні. Наспіви традиційних селянських пісень, а в першу чергу тих, які належать до обрядових або трудових і виконуються колективно, представляють надійний матеріал для дослідження далекого минулого музичної культури людства.

Російська народна обрядова поезія найтіснішим чином пов'язана із старим традиційним побутом і в той же час таїть в собі дивовижне багатство поезії, яка витримала багатовікове випробування часом [44].

На думку С.В. Мішанич обрядова поезія - це твори фольклору, які виникли і виконувалися під час здійснення обрядів - встановлених традицією дій, які мають для виконавців магічне, юридично побутове і ритуально ігрове значення.

Календарно-обрядова поезія - цикл фольклорних пісенних творів, зміст і виконання яких з доісторичної давності пов' язані з річним народним відліком часу - народним обрядовим календарем. Святкові обряди і ритуали супроводжували пісенні твори відповідного змісту, які і складають цикл календарно-обрядової поезії. До нього належать: колядки, щедривки, посивання (новорічні поздоровлення), ринд зивки (рогульки), веснянки (гаївки), русальні (троїцькі, петривчани, царинні), купальські (собіткови), обжинкові пісні.

Календарна обрядова поезія - один з найдавніших видів народної поетичної творчості, який виник і розвивася в тісному зв'язку з виробничою діяльністю людського суспільства. Ця поезія розділялася на визначені художньо поетичні цикли, які відповідали циклам робіт впродовж господарського року хліборобів. Звідси відбувається і її найменування - календарна поезія.

Щедрівки, колядки, веснянки - усе це обрядові пісні древнішого дохристиянського складу, мають просту будову.

В українському фольклорі існує два види новорічних пісень - колядки і щедривки. Назва щедривка походить від щедрого вечора - як здавна називали вечір під новий рік. Колядка, як припускають, - видозміна латинського «calendae» (так в древньому Римі називалися перші дні місяця) або «kalandai» - від назви нового року у Візантії. Цей вплив відбився також на назвах новорічних свят у інших народів: у болгар коленде, в румун колинда, у абхазів коланда. Але самі пісні - колядки і щедривки .набагато давніші чим ці назви.

Серед усіх слов'янських народів новорічна пісенність найбільше розвинена у українців. У змісті колядок і щедривок виразно виділяються дві групи образів : землеробство і сим'я.

Колядки - жанр величальних календарно-обрядових пісень, які в дохристиянську епоху були пов' язані із зимовим святковим циклом, а із затвердженням християнства - з різдвяним(від Різдва 7 до Богоявлению 19 січня за н.ст.).

Характерною ознакою колядок і щедривок треба вважати правильне вживання приспівів-рефренів, які часто дорівнюють колядковому віршовані, а навіть переростають його довжиною. Це показує, що ці пісні виконуваний завжди хором. Притим вірша в колядках не з'єднуються в строфи: кожен вірш разом з рефреном творить саме по собі ритмічну і мелодійну цілість, начебто строфу; тому і рима в колядках слабо розвинена: її заступають у більшій частині асонанси. Ознаки глибокої старовини знаходимо також в музичній формі колядок і щедривок.

Щедрівки - жанр народних величальних обрядових пісень, якими зустрічали початок нового хліборобського року, початок весняної землеробської праці, яка починалася у кінці березня. Під впливом християнського календаря пісенно обрядовий цикл хліборобського весняного новоріччя праукраинцив перенесений до Різдва і календарного Нового року (за юліанським календарем, ст. стилем в ХХ ст. - напередодні 14 січня) [55].

Провідна мета новорічної пісенності - звеличити трудову людину, піднести її на крилах поетичного слова над буденними складними умовами життя, виразити їй найкращі побажання і бажання. Контрастуючи з дійсним станом речей, щедривки і колядки, по суті, були своєрідним засобом відображення бажаного в житті. Тим-то вони глибоко імпонували їх виконавцям і слухачам. Своєю граціозною поетичністю колядки і щедривки якнайкраще відповідали святковій атмосфері новорічної урочистості.

У колядках і щедривках на повну силу рясніє народна фантазія, бажане видається за дійсне; іскрить казковий світ.

Від інших народних пісень виконання новорічних пісень відрізняється рядом особливостей:

- колядки і щедривки співаються конкретному адресатові, а після виконання співака отримують якусь винагороду;

- особливістю виконання колядок і щедрівок є і організований характер колядних групп;

- виконання новорічних пісень випливає з вікового і статевого розділення колядних груп. Існує п'ять видів об' єднань: дитячі віком 7-12 років; групи хлопченят віком 14-15 років, мішані групи (хлопці і дівчата шлюбного віку), а також групи, з сімейних пар старших людей.

На Україні весняні ігри та пісні існують зараз в двох різновидах: веснянок і гагилок. Гагілки (інакше - гаївки, ягилки, маївки) виконуються лише впродовж декількох днів на пасхальні свята в Галичині, на Волині, Подилли. На Волині існує також назва рогульки, які, можливо. Належали колись до окремого різновиду веснушек-гаївок. Веснянки співаються з ранньої весни і до завершення сівби - аж до русального тижня (до зелених свят). Цей різновид існує на лівобережжі, в Поднипров'ї, в Поліссі. Між веснянками і гагилками з функціонального і тематичного поглядів особливих відмінностей немає. Проте якщо гагилки - це танково-ігрові пісні, то веснянки обіймають різнотипні групи молодіжних ігор і пісень, у тому числі і такі, які співаються без руху.

У весняній обрядовості можна виділити такі різновиди:

- пантомімічні сценки та ігри;

- зрів весняних песен-закличок;

- водіння танківта ігор (із співом) [55].

Веснянки в основному - це дівочі пісні. Хлопці ж були тільки слухачами і втручалися в дівочий спів жартівливими репліками, на які дівчата відповідали дотепними веснянками.

За часом виникнення і функціональністю веснянки умовно можна розділити на дві групи: старовинні та нові. До першої належать хороводи, танки, пантоміми, які супроводжуються протяжними піснями. Їм властива магічна у відношенні до природи, помітні відблиски язичництва. Друга група - веснянки ліричного та жартівливого характеру - вже мало зв'язані з хороводами і танками. Вони виконувалися молоддю під час вечірніх гулянок. Саме до цих веснянок до нас прийшло більше. На характер їх тематики, образну систему, ритміку вже мали помітний вплив ліричні пісні.

Веснянки насичені пісенною символікою, закохані часто виступали в образах голуба, зіроньки, сокола, зозулі, і тому подібне. Досить часто натрапляємо на образ верби - символу зустрічі і побачень молоді; калини - символу краси, дівоцтва і любові; рути - символу дівоцтва і суворості звичаїв; барвінку - символу браку та ін. [55].

Згідно М. Дмитренко русальні пісні (троїцькі) - вид календарно-обрядової лірики, яка супроводжувала зазвичай обрядові дії впродовж «русального тижня», що за християнським календарем починається в П'ятидесятницю, на Святу трійцю, на 50-й день після Пасхи (переважно на кінець травня - початок червня).

Відсутність відомостей про існування окремого петривчаного свята за часів язичництва спонукає на такі припущення:

- петривки колись належали до купальского обряду;

- через переслідування купалий в християнські часи, а також через збіг у часі двох церковних свят (Івана та Петра - між ними всього 6 днів) основна частина древніх купальских пісень закріпилася за святом літнього сонцестояння (24 червня за старим стилем), інша ж відщепнулася і з мінімальними змінами в тематиці - лише згадки Петривної ночі - перейшла на Петра;

- згодом петривчани пісні були спеціалізовані і підлягали лиризации, особливо в пізніх багатоголосих версіях;

- з музичного боку петривчани пісні також не занадто відрізняються від купальских. Це дозволяє розглядати ці дві групи пісень сукупно (зокрема, з музичної точки зору.

Купальски пісні - вид календарної обрядової лірики, яка з часів язичництва супроводжувала обряд величання бога плодючості, згоди і любові, - Купала. До новітнього часу цей святковий обряд дійшов фрагментарно, з впровадженням християнства він об'єднався зі святом Івана Хрестителя (відбувався в ніч з 23 на 24 червня за ст. ст.), став називатися в народі Іваном Купалом.

За змістом пісні купальско-петривчані діляться на дві групи:

- найдавніші, де знаходять відгомін релікти прадавньої магії, повир'я, обрядові дії язичницьких часів;

- нова тематика (любов, сватання, весільні мотиви, сімейні стосунки, а також велика кількість жартівливих пісень) почала проникати в купалії, коли різко посилилася лиризация фольклорних жанрів, у тому числі і обрядових, а « магічний» календарний спів став усе більш сприйматися у світському плані - як розваги молоді [25].

Згідно І. Вартанової емоційне сприйняття музичного фольклору формує у дитини здатність до співпереживання, вчить взаємовиручці. На прикладі народних традицій у дітей виховуються такі якості як працьовитість, доброта, уміння дружити, повага до старших. Музичний фольклор виконує не лише етичну та естетичну функції, але й сприяє фізичному та розумовому розвитку.

Характерною особливістю фольклорного твору є імпровізація. Вона безпосередньо пов'язана з варіативною тексту. Імпровізація (іт. improvvisazione - непередбачено, несподівано) - створення фольклорного твору або його частин безпосередньо в процесі виконання. Ця особливість більшою мірою характерна для голосінь і плачів.

Музичний фольклор існує в одноголосній (сольній), антифонній, ансамблевій, хоровій та оркестровій формах. Типи хорового та інструментального багатоголосся різноманітні від гетерофонії і бурдону (безперервно звучний басовий фон) до складних поліфонічних і акордових утворень. Кожна національна народна музична культура, яка включає систему музично-фольклорних діалектів, утворює при цьому музично-стильове ціле і одночасно об'єднується з іншими культурами у більші фольклорно-етнографічні спільності.

Основний вид музичного фольклору - пісні, епічні оповіді (билини), танцювальні мелодії, танцювальні приспівки (частівки), інструментальні п'єси (танці). Кожен твір музичного фольклору представлений цілою системою стилістично та семантично споріднених варіантів, які характеризують зміни народної музики в процесі її виконання [15].

З точки зору Л.І. Мельникової, А.Н. Зіміної народна музика (музичний фольклор) - вокальна, інструментальна та вокально-інструментальна колективна творчість народу. Будучи надбанням усього народу, музичний фольклор існує завдяки виконавчому мистецтву талановитих самородків (кобзар, гусляр, скоморох та ін.). Витоки народної музики відходять далеко в минуле. Музичні традиції різних суспільств, формацій виключно стійкі, живучі. У кожну історичну епоху співіснують більш менш древні музичні твори, а також наново створювані на їх основі. В сукупності вони утворюють традиційний музичний фольклор [53].

Багато пісень створені народом: потешки, колискові, заклички, примовки, небилиці. Виховні функції їх різні, але загальна - ця естетична дія музики і слів, моральний вплив змісту, виховання колективізму і душевної чуйності.

Народна пісня - це цінний художній образ. Щоб усвідомлено сприймати наспів, необхідно направити свою увагу на його будову по фразах, на характер руху, структуру ладу та ін. Слід підходити осмислено до того або іншого засобу її виразності, враховуючи рівень слухового розвитку учнів, краще всього в процесі роботи над її виконанням. Важливе значення в розвитку інтересу до народної музики мають різні педагогічні прийоми, які спонукають дітей думати про музику, знаходити відповіді на свої питання самим, висловлюватися про неї.

Стисла, лаконічна форма народної пісні дуже зручна для знайомства з будовою мелодії. Це і різна кількість фраз (рівних і нерівних по довжині), повторної і варіюючої будови із заспівом і приспівом, без приспіву та ін.

Необхідно аналізувати будову кожної розучуваної пісні, оскільки це допоможе учням при сприйнятті складнішої форми музичних творів.

Спів в народній манері - це цілий комплекс вокально-технічних і виконавських засобів і прийомів, які відрізняється стилістикою місцевого діалекту (говору), специфічними прийомами співецької манери виразності. Тому співецька манера виконання народних пісень - тривалий і диференційований процес, який вимагає традиційної стійкості, але в той же час під впливом сучасних умов життя творчого розвитку.

З виникненням культури письмової традиції, музичний фольклор набуває нового життя: з'являється фольклор в інтерпретації композиторів, професійних виконавців. Паралельно музичний оригінал продовжує своє колишнє існування як творчість усної традиції. Проте культура усної традиції, що передається від покоління до покоління ізустно, - з вуст в вуста, є іншим способом музичного мислення і іншою сукупністю прийомів передачі музичного досвіду від одного покоління до іншого. У освоєнні народної музики: необхідність поєднання культури усної і письмової традицій з пріоритетом першої.

Народні українські пісні дуже складні для виконання: широкі розспіви, великі скачки на сексту, октаву, зміна ритму і темпу, зміна ладотональності, часто пісня починається в мінорі, а закінчується в мажорі, і навпаки, відрізняються великим діапазоном. Усе це потрібно враховувати на першому етапі навчання, де діти отримують, передусім, загальне уявлення про виразність музичної мови, потім поступово знайомляться із засобами музичної виразності.

Дуже важливо виховати у дітей молодшої школи розспів: звуки проспівувати активно, а не тільки злегка торкаючись їх голосом. Маючи на увазі виховання розспіву ще до знайомства з розміром, потрібно пояснити порівняльну протяжність звуків в часі довших і коротших звуків [47].

Усі сучасні програми з музики для загальноосвітніх шкіл, так або інакше, включена народна музика, освоєння фольклору на уроках музики в загальноосвітній школі дозволяє дітям досліджувати народний фольклор на уроках, а також виносити фольклорні традиції за межі школи. Вона сприяє створенню єдиного виховного простору; забезпечує цілісність шкільної, додаткової і сімейної освіти в співпраці дітей і дорослих, учителів та батьків.

Головне завдання педагога полягає в розвитку у учнів здатності і навички слухати, чути і відчувати музику. На уроках сольфеджіо педагог виховує у учнів любов до народної музики, творчості українських композиторів, зарубіжних класиків, розвиває їх музичні дані, знайомить з теоретичними основами музичного мистецтва, розвиває творчі завдатки учнів. Музичне зайняття відкриває перед учнями світ музичних образів і почуттів, емоційних фарб та фантазій.

Розвиток емоційної чутливості молодших школярів в процесі вивчення пісенного фольклору на уроках сольфеджіо починається з розвитку мелодичного слуху на його власній основі. Це відбувається на початку вивчення сольфеджіо. Займаючись з учнями молодших класів треба передусім дати їм поняття про мелодійну лінію, мелодійний малюнок, виробити у них відчуття висхідного і низхідного руху. Хоча ці характеристики і не є ознаками ладів мелодії, їх освоєння виступає як необхідний етап виховання слуху ладу [40].

Класичною музичною дисципліною є сольфеджіо, іде широко використовуються методики емоційно-образного виховання.

Основними, визначальними формами роботи є: сольфеджування, слуховий аналіз, запис музичних диктантів, допоміжними - інтонаційні і ритмічні вправи. На уроках сольфеджіо педагог знайомить з теоретичними основами музичного мистецтва, виховує у учнів любов до народної музики, творчості російських композиторів-класиків, кращих представників зарубіжної музики, розвиває їх музичні дані, допомагає виявленню і розвитку творчих здібностей учнів. Отримані на уроках сольфеджіо знання, уміння і навички повинні допомогти учням в їх зайнятті на музичному інструменті, на музичній літературі і хорі, на уроках хореографії [65].

Е.Г. Карпова вважає, що підходи до рішення цієї задачі можуть бути різними. Не можна повністю виключити абстрактний підхід, який включає теоретичне пояснення і елементарний показ простих мелодійних приспівок, ґрунтованих на русі вгору або вниз, на їх різних комбінаціях, наприклад, на підйомі від цього звуку і поверненні до нього (мелодійна хвиля), на оспівуванні опорного звуку та ін. Краще всього таку роботу проводити на відповідному музичному матеріалі, як правило народно-пісенному [34].

В.В. Медушевський розглядає глибший підхід, який припускає музичне переосмислення мовної інтонації. Мовна і музична інтонація (при усій їх специфічності) характеризуються відомою спільністю функцій, спорідненістю принципів організації. Це дає можливість розглядати мову як одну з найважливіших опор, що вводять людину у світ музики. У мовній формі, в синкретичній єдності із словом проявляються перші ознаки музичності. Провідними організуючими чинниками в наспівах є, по-перше, вербальний початок - сам вірш, слово з особливими формами його вимовлення, продиктованими життєвим сенсом, функціональним призначенням того або іншого фольклорного тексту. По-друге, метро-ритмічний лад, в основі якого легко виявляються прості ритмопримітиви, пов'язані з різними формами рухів [52].

Народну пісню можна також використати і в якості диктанту - усного і письмового, для підбору. Хорошою вправою для розвитку почуття ладу буде сольфеджування знайомих пісень, перед яким необхідно проаналізувати мелодійний рух пісні.

У програмному репертуарі необхідно враховувати різноманітність пісенних жанрів: дитячі ігрові пісні, календарні, хороводи, протяжні та ін.

Українська народна музика, пісні і усна народна творчість, систематично використовувані педагогом в роботі на уроках музики з учнями молодшої школи, розвивають у дітей художній смак, дають можливість тонше відчувати характер, настрій народних творів. А також виразніше передавати образ того або іншого твору, будь то пісня, примовка або гра. Народні пісні будять почуття у молодших школярів любові до природи, рідної мови, рідної музики, розвивають емоційну чутливість [52].

Таким чином, фольклор, будучи школою соціального досвіду, дає дитині певний об'єм життєво необхідній інформації і тим самим допомагає глибшому розумінню дійсності. Народні пісні зберігають в собі початок глибокої моральності. У них відбита усе різномаїття людських почуттів, думки, настрою народу. Музичний фольклор характеризується такими властивостями, як: традиційність, устністъ, синкретизм, варіативність, колективність, функціональність. Основний вид музичного фольклору - пісні, епічні оповіді (билини), танцювальні мелодії, танцювальні приспівки (частівки), інструментальні п'єси (танці). Використання музичного фольклору націлене на формування у дітей системи знань (про традиції народу, пісні, ігри, хороводи) та системи умінь (слухати, сприймати та відтворювати).

Висновки до 1 розділу

На основі проведеного теоретичного аналізу можна зробити наступні висновки:

1. Музичне мистецтво представляє невичерпні можливості для розширення і збагачення емоційного досвіду. У музиці кристалізується багатство інтонацій, які виражають різноманітні відтінки людських почуттів і переживань. Музика найглибше захоплює людину і організовує її емоційну сутність, в спілкуванні з нею дитина легко знаходить вихід своєї емоційної активності і творчій ініціативі.

2. Емоційна чуйність використовується як узагальнювальне визначення для різноманітних форм небайдужого відношення людини до переживань, виражених в творах мистецтв, почуттів інших людей і усього живого. Різний рівень емоційної чуйності характеризує рівень відношення суб'єкта до об'єкту взаємодії, будучи об'єктивним показником цього відношення. Початковий рівень прояву емоційної чуйності зв'язується з чутливістю або вразливістю, елементарною емоційною реакцією. Високий рівень емоційної чуйності пов'язаний з емоціями вищого порядку, що мають моральний, естетичний зміст, і вимагає цілеспрямованої роботи по її формуванню. Емоційна чуйність чинить глибоку дію на становлення таких якостей, як чуйність, гуманність, доброта, і виступає першопричиною активних дій дитини.

3. Фольклор - це народна творчість, найчастіше саме усна; художня колективна творча діяльність народу, життя, що відбиває його, переконання, ідеали; створювані народом і існуючі в народних масах поезія (пісні, частівки, анекдоти, казки, епос), народна музика (пісні, п'єси), театр (драми, сатиричні п'єси, театр ляльок), танець, архітектура, образотворче та декоративно-прикладне мистецтво. Фольклор, увібрав в себе народну мудрість, моральні ідеали, які втілилися в цілу систему художніх образів, відіграє величезну роль в розвитку духовності дітей. Обрядові пісні, ігри, танці, народні казки, малі фольклорні жанри - це те неоціниме багатство, яке здатне допомогти дитині здолати скутість, соромливість, стати творчою особистістю. Характерною особливістю фольклорного твору є імпровізація. Вона безпосередньо пов'язана з варіативною тексту. Основний вид музичного фольклору - пісні, епічні оповіді (билини), танцювальні мелодії, танцювальні приспівки (частівки), інструментальні п'єси (танці). Існують наступні види народних пісень: частівка, весільні пісні, календарний фольклор.

Музичний фольклор існує в одноголосній (сольній), антифонній, ансамблевій, хоровій та оркестровій формах. Дитячий фольклор складає велику і глибоко оригінальну область традиційної народної творчості.

4. Фольклор позитивно впливає на розвиток музичних емоцій та емоційної чуйності у дітей молодшого шкільного віку. Емоційне сприйняття музичного фольклору формує у дитини здатність до співпереживання, вчить взаємовиручці. Використання музичного фольклору націлене на формування у дітей системи знань (про традиції народу, пісні, ігри, хороводи) та системи умінь (слухати, сприймати та відтворювати).



Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота з розвитку емоційної чутливості молодших школярів вивченням українського пісенного фольклору на уроках сольфеджіо

2.1 Принципи розвитку емоційної чутливості молодших школярів на уроках сольфеджіо

Розвиток емоційної чуйності у молодших школярів пов'язаний з активізацією процесів уподібнення звучанню музичним інтонаціям на основі дієво-практичного відчуття і емоційно-оцінного співпереживання змісту музики. Розвиток емоційної чуйності в молодшому шкільному віці призводить до більш опосередкованих процесів мислення емоційно-ціннісному ставленню до музики, у зв'язку з яким чуйність проявляється як особистісна якість школярів.

Емоційна чуйність формується і розвивається в органічному зв'язку з індивідуальним емоційним профілем молодших школярів, їх особистісними та віковими особливостями. Експериментально доведено, що емоційна чуйність піддається розвитку в процесі навчання на уроках сольфеджіо.

Педагогічний процес, який забезпечує виховання емоційної чуйності, включає наступну систему роботи:

а) діагностика рівня і спрямованості емоційної чуйності молодших школярів;

б) аналіз «композиційної виразності», закладеної в нотному тексті;

в) виявлення художнього образу і динаміки його розвитку;

г) аналіз конкретних виконавських засобів.

Розвиток емоційної чуйності у молодших школярів на уроках сольфеджіо забезпечується:

- спрямованістю змісту уроків на дослідження змісту музики, виявлення емоційної спрямованості музичних творів;

- використанням принципів художності, творчої активності, підтримки постійного інтересу, зв'язку з життям і різними видами мистецтв, цілісності методів розвитку емоційної чуйності («розширення емоційного поля», змістовного аналізу інструментальних творів, виконавського редагування, пластичної інтонації, візуалізації та вербалізації).

Важливою умовою досягнення позитивних результатів я вважаю конкретний підхід до вікових особливостей школярів. Визначальним є те, що вплив пісенного фольклору повинен здійснюватися у відповідності з особливостями розвитку вихованців.

Педагогічний експеримент переконливо підтвердив ефективність запропонованої методики; показав, що розвиток емоційної чуйності цілком досяжний, якщо свідомо і цілеспрямовано проводити роботу, побудовану на педагогічних принципах, методах і прийомах, розроблених в дослідженні.

Основні завдання на уроках сольфеджіо - формувати музичну культуру і музично-естетичний смак, залучати до народної, класичної і сучасної музики, формувати інтерес і любов дому зичної творчості та розвивати музичне сприйняття.

При розучуванні твору молодші школярі повинні дотримуватися наступного плану роботи над ним:

1) сольфеджування і спів на голосні у поєднанні з приголосними (па-склади), вироблення правильного співецького дихання, звукоутворення;

2) робота над виконанням твору, при використанні усіх засобів музичної виразності для передачі художнього образу.

Важливо на уроках сольфеджіо формування у молодших школярів вокального слуху, на його основі розвивається творче мислення школярів.

Обов'язковий принцип індивідуального підходу: доцільно поєднувати індивідуальну та групову форми роботи.

У нашому дослідженні ми використовували групову форму роботи з молодшими школярами.

Розглянемо принципи розвитку емоційної чутливості молодших школярів на уроках сольфеджіо:

1. Аналіз музичного твору на слух

Схема аналізу:

- визначити характер музики: дати їй назву, асоціації пов'язані з нею;

- визначити жанрові особливості, визначити інструменти, які виконували твір;

- охарактеризувати лінію розвитку музики;

- визначити структуру мелодії: встановити скільки фраз, які вони;

- визначити темп, розмір, лад;

- виділити окремі характерні інтонації, обороти і ритм фігури;

- встановити тональність, визначити відхилення, наявність хроматизмів, альтерації;

- детально проаналізувати структуру, визначивши засоби формоутворення: варіювання, розширення, доповнення та ін.

2. Інтонаційні вправи

Різноманітні слухові вправи служать для накопичення внутрішніх слухових уявлень і є засобом розвитку різних сторін слуху, гімнастикою слуху. Вони дають можливість удосконалювати сприйняття різних елементів музичної мови, опанувати навички їх відтворення. Надалі інтонаційні вправи повинні допомогти пізнаванню цих елементів при аналізі на слух, при записі диктантів.

3. Структура. Для того, щоб учні не сприймали мелодію як суму звуків, треба, щоб вони зрозуміли структуру мелодії, кількість побудов, фраз, характер завершальних оборотів.

4. Лад. Визначення ладофункціонального значення окремих частин і оборотів музичного твору. Почуття ладу - здатність розрізняти функції ладів звуків мелодії або відчувати емоційну виразність звуковисотного руху;

5. Почуття ритму, яке проявляється в сприйнятті мелодії і упізнанні її; чутливість до точності інтонації - здатність до музично-слухового уявлення - проявляється у відтворенні мелодії за слухом;

6. Лінеарність. Розвиває вміння учнів розрізняти звуки і окремі інтонаційні обороти, усвідомлюючи лінію руху мелодії.

7. Інтервали. Значення інтервалів має велике, але значення їх має бути початком, не основою методики, а підсумком усвідомлення структурних, ладів і графічних особливостей мелодії.

8. Метроритм. Методи усвідомлення метроритмічної організації звуків тісно пов'язані із специфічною областю сприйняття і часто вимагають особливих прийомів освоєння.

У теорії та практиці музичного виховання прийнята діагностика, ґрунтується на виявленні трьох основних музичних здібностей - почуття ладу, музично-слухових уявлень та почуття ритму.

Емоційна чуйність на музику у найбільшому ступені проявляється в першій та третій здібностях. Виходячи з цієї структури музичності, важливо визначити показники розвиненості кожної музичної здатності у дітей молодшого шкільного віку.

Одним з показників розвиненості почуття ладу є любов та інтерес до слухання музики. Музично-слухові уявлення проявляються в двох видах музичної діяльності: співі та підборі мелодій за слухом на музичних інструментах. До показників розвиненості почуття ритму (ритмічного слуху) відносяться виразність рухів, їх відповідність характеру та ритму музики.

Виховуючи у молодших школярів почуття ритму, педагог підвищує раціональну організацію рухів, їх працездатність в швидкому оволодінні руховими навичками та уміннями. Послідовна, систематична робота над вирішенням завдань музичного виховання, і зокрема музично-ритмічній діяльності, розвиває уяву школярів, їх творчу активність, вчить усвідомленому відношенню до сприйманої музики, сприяє розвитку емоційної чутливості на уроках сольфеджіо.

Звідси витікає головне завдання педагога - створення позитивного емоційного настрою у школярів під час уроку, формування уміння відчувати загальний емоційний зміст музики і передавати його, стимулювання школярів до активного творчого пошуку на уроках сольфеджіо.

Важливо передати молодшим школярам музичний досвід поколінь, розвивати музичну культуру і формувати позитивні риси і властивості особистості. Основний засіб досягнення цієї мети - постійне спілкування школярів з музикою, розвиток потреби у високих зразках художньої творчості.

Розглянемо методи розвитку емоційної чутливості на уроках сольфеджіо:

1. слухання музичного твору. Під час слухання музичних творів учням були запропоновані класичні музичні твори з різним емоційним забарвленням (веселі, сумні). Після прослухування творів учням були задані завдання:

- визначити, які емоції викликав у них цей твір;

- визначити, які емоції та настрій хотів виразити в цьому творі композитор;

- визначити, як змінюється настрій та емоційне забарвлення під час твору;

- визначення, які емоційні настрої переживав під час виконання даного твору композитор.

2. порівняння музичних творів. Після прослухування музичних творів учням було запропоновано порівняти декілька творів, а саме:

- визначити емоційну насиченість обох творів та обрати більш емоційно насичений твір, аргументувати свою відповідь;

- визначити домінуючі емоції у обох творах та вказати, який твір має позитивне емоційне забарвлення, а який - негативне, аргументувати свою відповідь;

- визначити місця емоційного підйому та спаду, аргументувати свою відповідь.

3. створення власної музичної композиції на задану тему в якості домашнього завдання, а саме:

- передати емоції хвилювання, радості, смуту;

На уроці сольфеджіо після прослухування даних творів учні визначають, які саме емоції передані у даних композиціях, відповіді аналізуються під час групової дискусії в кінці уроку підводиться підсумок - сформувалося або не сформувалося у учнів здатність до емоційної чуйності змісту музичного твору.

4. активізація процесів уподібнення звучанню музичним інтонаціям на основі дієво-практичного відчуття і емоційно-оцінного співпереживання змісту музики. Учням було запропоновано вдома створити власну композицію на основі прослуханих 4-х композицій різних за емоційним забарвленням. Для успішного виконання даного завдання їх необхідно основі дієво-практичного відчуття і емоційно-оцінного співпереживання змісту музики визначити, які саме емоції простежуються в усіх 4-х творах та визначити спільні емоції, на основі яких їх необхідно створити власну композицію.

5. аналіз «композиційної виразності», закладеної в нотному тексті. Після прослухування декількох музичних творів, учням було запропоновано визначити їх тональність, а також визначення семантики тональності, учням необхідно визначити як семантика тональності пов'язана з дією інших компонентів музичного твору.

6. виявлення художнього образу і динаміки його розвитку. Учням було запропоновано визначити, який художній образ зображений в музичному творі.

Таким чином, нами були використані наступні методи розвитку емоційної чутливості на уроках сольфеджіо: слухання музичного твору, порівняння музичних творів, створення власної музичної композиції, активізація процесів уподібнення звучанню музичним інтонаціям на основі дієво-практичного відчуття і емоційно-оцінного співпереживання змісту музики, аналіз «композиційної виразності», закладеної в нотному тексті, виявлення художнього образу і динаміки його розвитку. На основі даних методів у молодших школярів були сформовані навички емоційної чутливості.

2.2 Діагностування наявного рівня емоційної чутливості молодших школярів на уроках сольфеджіо

При дослідженні проблеми визначення емоційної насиченості музичного твору у формувальному та контрольному експерименті застосовувався метод евристичної бесіди (див. Додаток 1).

Результати представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Дослідження вміння визначати емоційну насиченість музичного твору у молодших школярів

Рівні емоційної насиченості музичного твору	Кількість учнів на кожному рівні
	Формувальний етап	Контрольний етап
	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ
	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%
Високий	3	20	5	33,33	11	73,33	5	33,33
Середній	7	46,66	8	53,33	4	26,66	8	53,33
Низький	5	33,33	2	13,33	-	-	2	13,33

Дослідження емоційної насиченості музичного твору у молодших школярів показало, що у формувальному експерименті в ЕГ та КГ домінує середній рівень емоційної насиченості музичного твору. В ЕГ у 7 учнів, що складає 46,66% від вибірки досліджуваних, а в КГ у 8 учнів, що складає 53,33% від вибірки досліджуваних. Середній рівень емоційної насиченості музичного твору свідчить про те, що молодші школярі можуть з помилками розпізнавати та описувати емоційні відчуття, які вони переживають під час прослуховування музичного твору. Деякі учні можуть сказати, що композитор хотів «сказати» даним музичним твором, відчувають музичні настрої твору, але більшість не можуть чітко відповісти на дане запитання. Учні не можуть доповнити або змінити щось у музичному творі, для покращення його звучання. Молодші школярі можуть описати емоції у одному-двох словах, які передає даний музичний твір. Отже, молодші школярі мають середній рівень відчуття емоційної насиченості та забарвлення музичного твору.

У контрольному експерименті в ЕГ домінує високий, а в КГ - середній рівень емоційної насиченості музичного твору. В ЕГ у 11 учнів, що складає 73,33% від вибірки досліджуваних, а в КГ у 8 учнів, що складає 53,33 % від вибірки досліджуваних. Високий рівень емоційної насиченості музичного твору свідчить про те, що молодші школярі вміють чітко розпізнавати та яскраво описувати емоційні відчуття, які вони переживають під час прослуховування музичного твору. Вони можуть сказати, що композитор хотів «сказати» даним музичним твором, відчувають музичні настрої твору. Учні можуть доповнити або змінити щось у музичному творі, для покращення його звучання. Молодші школярі можуть яскраво та насичено описати емоції, які передає даний музичний твір. Отже, молодші школярі мають розвинені відчуття емоційної насиченості та забарвлення музичного твору. Середній рівень емоційної насиченості музичного твору свідчить про те, що молодші школярі можуть з помилками розпізнавати та описувати емоційні відчуття, які вони переживають під час прослуховування музичного твору. Деякі учні можуть сказати, що композитор хотів «сказати» даним музичним твором, відчувають музичні настрої твору, але більшість не можуть чітко відповісти на дане запитання. Учні не можуть доповнити або змінити щось у музичному творі, для покращення його звучання. Молодші школярі можуть описати емоції у одному-двох словах, які передає даний музичний твір. Отже, молодші школярі мають середній рівень відчуття емоційної насиченості та забарвлення музичного твору.

Можна зробити висновок, що в експериментальній групі значно збільшилася кількість учнів, які мають високий рівень здатності до визначення емоційної насиченості музичного твору, що свідчить про ефективність запропонованої авторської методики та підтвердження доцільності педагогічного експерименту.

При дослідженні розширення емоційного поля у формувальному та контрольному експерименті застосовувався метод розширення емоційного поля (В.Г. Ражнікова) (див. Додаток 2).

Результати представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Дослідження рівня емоційної чутливості у молодших школярів

Рівні емоційної чутливості	Кількість учнів на кожному рівні
	Формувальний етап	Контрольний етап
	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ
	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%
Високий	4	26,66	5	33,33	9	60	4	26,66
Середній	6	40	7	46,66	6	40	8	53,33
Низький	5	33,33	3	20	-	-	3	20

Дослідження розширення емоційного поля у молодших школярів на уроках сольфеджіо показало, що у формувальному експерименті в ЕГ та КГ домінує середній рівень емоційної чутливості. В ЕГ у 6 учнів, що складає 40% від вибірки досліджуваних, а в КГ у 7 учнів, що складає 46,66% від вибірки досліджуваних. Середній рівень емоційної чутливості свідчить про те, що молодшим школярам властива зосередженість уваги під час звучання музичного твору, тривалість сприйняття музичного твору пов'язана з наявністю яскравих образів музичного твору. В учнів відсутні ініціативні творчі дії, емоційно-рухові прояви, такі як пантоміміка, вокалізи, танцювальні, образні рухи, вони носять схемний, одноманітний характер, виразність і художня оформлена з'являються за підтримки вчителя. Учні діляться враженнями про прослухане, мають улюблені музичні твори.

У контрольному експерименті в ЕГ домінує високий, а в КГ - середній рівень емоційної чутливості. В ЕГ у 9 учнів, що складає 60% від вибірки досліджуваних, а в КГ у 8 учнів, що складає 53,33% від вибірки досліджуваних. Високий рівень емоційної чутливості свідчить про стійкий інтерес та увагу молодших школярів під час прослухування музичного твору. Під час слухання вони демонструють виразність і різноманітність емоційно забарвлених, образних і танцювальних рухів ритмопластик, дрібної моторики, вокалізів, мімічних уподібнень, інтонації фрагментів мелодії та ін. Учні проявляють ініціативу в слуханні музики, емоційно зацікавлені в спілкуванні з вчителем. Середній рівень емоційної чутливості свідчить про те, що молодшим школярам властива зосередженість уваги під час звучання музичного твору, тривалість сприйняття музичного твору пов'язана з наявністю яскравих образів музичного твору. В учнів відсутні ініціативні творчі дії, емоційно-рухові прояви, такі як пантоміміка, вокалізи, танцювальні, образні рухи, вони носять схемний, одноманітний характер, виразність і художня оформлена з'являються за підтримки вчителя. Учні діляться враженнями про прослухане, мають улюблені музичні твори.

Можна зробити висновок, що в експериментальній групі значно збільшилася кількість учнів з високим рівнем емоційної чутливості, тоді як у контрольній групі збільшився показник учнів з середнім рівнем емоційної чутливості. Отже, педагогічний експеримент підтвердив ефективність запропонованої методики, показав, що можливе формування, виховання і розвиток емоційності, але в тому випадку, якщо свідомо і цілеспрямовано проводити роботу, побудовану на викладених в роботі педагогічних принципах, методах і прийомах.

З метою закріплення навичок емоційної чутливості у молодших школярів у формувальному та контрольному експерименті застосовувався метод вікторини (див. Додаток 3).

Результати представлені в таблиці 3.

емоційний музичний пісенний молодший школяр



Таблиця 3

Дослідження навичок емоційної чутливості у молодших школярів

Рівні сформованості навичок емоційної чутливості	Кількість учнів на кожному рівні
	Формувальний етап	Контрольний етап
	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ
	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%
Високий	4	26,66	4	26,66	9	60	5	33,33
Середній	7	46,66	6	40	6	40	7	46,66
Низький	4	26,66	5	33,33	-	-	3	20

Дослідження сформованості навичок емоційної чутливості у молодших школярів на уроках сольфеджіо показало, що у формувальному експерименті в ЕГ та КГ домінує середній рівень сформованості навичок емоційної чутливості. В ЕГ у 7 учнів, що складає 46,66% від вибірки досліджуваних, а в КГ у 6 учнів, що складає 40% від вибірки досліджуваних.

Середній рівень сформованості навичок емоційної чутливості свідчить про те, що молодшим школярам властивий середній рівень зосередженості уваги під час звучання музичного твору, учні можуть визначити домінуючі емоції та настрої у творі. Молодші школяри можуть визначити рівень емоційної насиченості твору. Вони вміють визначати та помічати на слух переходи від однієї емоції до іншої під час прослухування твору. Молодші школяри можуть чітко визначити та назвати емоції, які викликав у них даний музичний твір.

У контрольному експерименті в ЕГ домінує високий, а в КГ - середній рівень сформованості навичок емоційної чутливості. В ЕГ у 6 учнів, що складає 40% від вибірки досліджуваних, а в КГ у 7 учнів, що складає 46,66% від вибірки досліджуваних.

Високий рівень сформованості навичок емоційної чутливості свідчить про те, що молодшим школярам властива зосередженість уваги під час звучання музичного твору, учні можуть легко та швидко визначити домінуючі емоції та настрої у творі. Молодші школяри можуть легко визначити рівень емоційної насиченості твору. Вони вміють визначати та помічати на слух переходи від однієї емоції до іншої під час прослухування твору. Молодші школяри можуть чітко визначити та назвати емоції, настрої та відчуття, які викликав у них даний музичний твір.

Можна зробити висновок, що в експериментальній групі значно збільшилася кількість учнів з високим рівнем сформованих навичок емоційної чутливості, тоді як у контрольній групі збільшився показник учнів з середнім рівнем сформованості навичок емоційної чутливості. Отже, педагогічний експеримент підтвердив ефективність запропонованої методики, показав, що можливе формування, виховання і розвиток емоційності, але в тому випадку, якщо свідомо і цілеспрямовано проводити роботу, побудовану на викладених в роботі педагогічних принципах, методах і прийомах.

При дослідженні рівня емоційної чутливості школярів у формувальному та контрольному експерименті застосовувався метод інтерв'ю (див. Додаток 4).

Результати представлені в таблиці 4.

Таблиця 4

Виявлення здатності до емоційної чутливості у молодших школярів

Рівні здатності до емоційної чутливості	Кількість учнів на кожному рівні
	Формувальний етап	Контрольний етап
	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ
	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%
Високий	5	33,33	5	33,33	11	73,33	5	33,33
Середній	7	46,66	6	40	4	26,66	10	66,66
Низький	3	20	4	26,66	-	-	-	-

Дослідження здатності до емоційної чутливості у молодших школярів показало, що у формувальному експерименті в ЕГ та КГ домінує середній рівень здатності до емоційної чутливості. В ЕГ у 7 учнів, що складає 46,66% від вибірки досліджуваних, а в КГ у 6 учнів, що складає 40% від вибірки досліджуваних. Середній рівень здатності до емоційної чутливості свідчить про те, що молодшим школярам властиве вміння відчувати зміни у своєму настрої та визначати вплив музичного твору на нього. Деякі учні вміють визначити емоції, викликані даним музичним твором, вміють порівнювати музичні емоції з іншими емоціями, знаходити в них спільне та відмінне. Для молодших школярів музика має значення, але не займає провідне місце у їх житті.

У контрольному експерименті в ЕГ домінує високий, а в КГ - середній рівень здатності до емоційної чутливості. В ЕГ у 11 учнів, що складає 73,33% від вибірки досліджуваних, а в КГ у 10 учнів, що складає 66,66% від вибірки досліджуваних. Високий рівень здатності до емоційної чутливості свідчить про те, що молодші школярі вміють відчувати та описувати зміни у своєму настрої та визначати вплив музичного твору на нього. Учні вміють визначити емоції, викликані даним музичним твором, вміють порівнювати музичні емоції з іншими емоціями, знаходити в них спільне та відмінне. Молодші школярі відводять музиці провідне місце у своєму житті. Середній рівень здатності до емоційної чутливості свідчить про те, що молодшим школярам властиве вміння відчувати зміни у своєму настрої та визначати вплив музичного твору на нього. Деякі учні вміють визначити емоції, викликані даним музичним твором, вміють порівнювати музичні емоції з іншими емоціями, знаходити в них спільне та відмінне. Для молодших школярів музика має значення, але не займає провідне місце у їх житті.

При дослідженні рівня засвоєння знань школярами на уроках сольфеджіо у формувальному та контрольному експерименті застосовувався метод кросворда (див. Додаток 5).

Результати представлені в таблиці 5.



Таблиця 5

Виявлення рівня знань з музики у молодших школярів

Рівні засвоєння учбового матеріалу	Кількість учнів на кожному рівні
	Формувальний етап	Контрольний етап
	ЕГ	КГ	ЕГ	КГ
	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%	Кількість досл.	%
Високий	5	33,33	4	26,66	12	80	4	26,66
Середній	6	40	5	33,33	3	20	9	60
Низький	4	26,66	6	40	-	-	2	13,33

Дослідження рівня знань з музики у молодших школярів показало, що у формувальному експерименті в ЕГ домінує середній рівень знань з музики. В ЕГ у 6 учнів, що складає 40% від вибірки досліджуваних. А в КГ домінує низький рівень знань з музики у 6 учнів, що складає 40% від вибірки досліджуваних. Середній рівень, свідчить про інтерес до музики, умінні концентрувати свою увагу на окремих питаннях. Школяри володіють музичною термінологією, мають достатні знання з вибраної теми, вміють логічно побудувати структуру кросворду. Низький рівень, свідчить про обмежение коло музичних інтересів школярів, вони мають недостатній запас музичних термінів, не вміють їх застосовувати, не вміють логічно вірно та коректно будувати структуру свого кросоврду, отже, мають низький рівень логічного мислення.

У контрольному експерименті в ЕГ домінує високий, а в КГ - середній рівень знань з музики. В ЕГ у 12 учнів, що складає 80% від вибірки досліджуваних, а в КГ у 9 учнів, що складає 60% від вибірки досліджуваних. Високий рівень, говорить не лише про гарну пам'ять, але й про велику допитливість, уміння мислити абстрактними категоріями, високий рівень інтелектуального розвитку, розвинене логічне мислення. Школярі відмінно володіють музичною термінологією та мають знання, які виходять за межі шкільної програми. Свідчить про широку загальну ерудицію, різнобічні та глибокі знання з музики, допитливий розум, добре натреновану пам'ять. Середній рівень, свідчить про інтерес до музики, умінні концентрувати свою увагу на окремих питаннях. Школяри володіють музичною термінологією, мають достатні знання з вибраної теми, вміють логічно побудувати структуру кросворду.

Можна зробити висновок, що в експериментальній групі значно збільшилася кількість учнів з високим рівнем здатності до емоційної чутливості, тоді як у контрольній групі збільшився показник учнів з середнім рівнем здатності до емоційної чутливості та зник показник з низьким рівнем здатності до емоційної чутливості. Отже, педагогічний експеримент підтвердив ефективність запропонованої методики, показав, що можливе формування, виховання і розвиток емоційності, але в тому випадку, якщо свідомо і цілеспрямовано проводити роботу, побудовану на викладених в роботі педагогічних принципах, методах і прийомах.

2.3 Методи розвитку емоційної чутливості молодших школярів засобами українського пісенного фольклору на уроках сольфеджіо

Дане дослідження проводилося серед учнів 2 та 3 класів Запорізької дитячої музичної школи №7 з них 10 хлопців та 20 дівчат всього 30 учнів.

У досліджені були використані наступні методи: метод евристичної бесіди, метод розширення емоційного поля (В.Г. Ражнікова) та метод інтерв'ю.

Учні були розділені на дві групи по 15 чоловік - контрольну та експериментальну групу. Умовно контрольну групу позначимо - КГ, а експериментальну - ЕГ.

Проведений формувальний та контрольний експеримент. В ході формувального експерименту учні експериментальної і контрольної груп були поставлені в різні умови навчання. У експериментальній групі заняття проводилися за авторськими методами, учні контрольної групи продовжували займатися за традиційною системою, їм лише було запропоновано вивчити конкретні музичні твори, ті ж, які вивчалися в експериментальній групі. Формувальний експеримент продовжувався протягом півроку. Контрольний експеримент необхідний для виявлення ступеня розвитку емоційної чутливості у молодших школярів на уроках сольфеджіо.

У роботі з розвитку емоційної чутливості представляється доречним використовувати різні методи, які сприяли розширенню художнього образу, емоційної складової твору, засвоєнню музичного твору. Зупинимося на характеристиці найбільш важливих методів:

1. метод евристичної бесіди (див. Додаток 1).

Мета евристичної бесіди - вирішення проблеми визначення емоційної насиченості музичного твору.

Евристичні методи навчання - це засоби спільної діяльності учнів і викладача в процесі навчання, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, навичками і уміннями, формується світогляд учнів, розвиваються їх здібності. До евристичних методів відносяться: методи смислового, символічного, образного бачення, метод вигадування, метод «Якби…», метод евристичних питань, «мозковий штурм» та ін.

Евристичні питання служать додатковим стимулом, формують нові стратегії і тактики вирішення творчої задачі. Метод евристичних питань базується на наступних закономірностях і принципах, що відповідають їм:

1. проблемності та оптимальності. Шляхом майстерно поставлених питань проблемність завдання знижується до оптимального рівня;

2. дроблення інформації (евристичні питання дозволяють здійснити розбиття завдання на підзадачі);

3. цілепокладання (кожне нове евристичне питання формує нову стратегію - мету діяльності).