Психологічні аспекти пошуку сенсу життя в ранньому юнацькому віці

Отже, пошук сенсу життя в ранній юності є передумовою майбутнього включення у соціальні відносини. Однак проблема сенсу життя переживається на цьому віковому етапі далеко не всіма.

Загальні світоглядні пошуки в ранній юності конкретизуються у життєвих планах, які є надзвичайно важливими у становленні мотиваційної сфери особистості [68]. Провідна роль у світогляді старшокласників належить ідеалам, які нерідко набувають спонукальної сили, стають мотивами їхньої діяльності. У юнака змістова наповненість ідеалів зовсім інша, ніж у підлітка. Якщо ідеалом підлітка є конкретна людина, яка викликала у нього яскраві враження, то у ранній юності школяр починає свідомо формувати власні ідеали [40]. У старшокласника він спирається на загальні принципи, які можуть бути реалізовані в різних ситуаціях і утворюють чітко усвідомлювану моральну позицію. Перехід до узагальненого ідеалу є важливим етапом у розвитку особистості.

Усі учні старших класів роздумують про своє майбутнє, вибудовують найрізноманітніші плани, ставлять певні цілі, які нерідко виявляються нереальними. У процесі реалізації задуманого багатьох із них підстерігають розчарування в накреслених планах, часто і в собі, внаслідок чого вони нерідко збиваються з обраного шляху, бо замість того щоб мобілізуватися, схиляються до сумнівних життєвих цілей [32]. Як правило, це є наслідком або надто конкретного (стати саме таким спеціалістом, вступити на такий-то факультет), або надто загального (служити прогресу людства, бути корисним суспільству) окреслення життєвих перспектив. Надто конкретне визначення перспектив позбавляє юну особистість необхідного маневру, надто загальне -- нерідко унеможливлює необхідну для успішного самовизначення концентрацію сил [29].

Ми вважаємо, що кожна молода людина раніше чи пізніше вирішує проблему власної оцінки свого існування. У період старшого шкільного віку відбувається рефлексія власного життєвого шляху, з'являється потреба реалізувати себе, тобто стати людиною, яка зробила саму себе.

Потреба у сенсі життя проявляється у тому, що без появи у старшокласника цінностей, які визначають сенс існування, його життєдіяльність не відповідає власним можливостям, не спрямована в майбутнє і негативно ним оцінюється.

Деякі психологи, наприклад А. Маслоу, вважають, що задоволення вищих потреб, їх виникнення пов'язане з задоволенням нижчих та є можливим лише за цієї умови. В. Франкл дотримується іншої точки зору. Потреба в актуалізації, яка виражається в формі пошуків людиною сенсу життя, виступає на перший план, незважаючи на те, чи задоволені «нижчі» потреби. Потяг до пошуку та реалізації людиною смислу життя В. Франкл розглядає як природжену потребу, притаманну всім людям, як основний двигун поведінки та розвитку особистості. В. Франкл узагальнив основні шляхи, з допомогою яких людина може зробити своє життя осмисленим по-перше, це те, що людина дає світу (творчість та її результати): по-друге, це те, що людина бере від світу (переживання цінностей); по-третє, позиції, які людина обирає відносно кого, що вона не в змозі змінити, а може лише оцінити.

Відповідно до цього відокремлюють три групи смисложиттєвих цінностей: цінності творчості, цінності переживання та цінності відношення [19,с. 256].

Сутність цінностей творчості становить праця, яка с внеском у суспільство, а не просто виконання певних функцій. Тобто, не від нашої професії, а від нас самих залежить, чи самореалізуємося ми на роботі. Серед цінностей переживання В. Франкл особливо виділяє кохання, яке, на його думку, не осліплює, а навпаки, робить людину зрячою. Кохання дозволяє побачити те, що є лише можливістю. Третя група цінностей стосується ставлення людини до свого життя. Те, як вона сприймає тягар долі, мужність, яку виявляє у стражданнях та випробуваннях. Отже, людина завжди в змозі віднайти смисл свого буття за будь-яких обставин.

Те, що кожна людина вільна у виборі позиції не тільки стосовно своєї фізичної, але й психічної природи, найяскравіше та найдраматичніше проявляється у тих випадках, коли необхідно обирати позицію по відношенню до своєї нездорової психіки.

В. Франкл започаткував новий напрямок у психотерапії, так звану «логотерапію», яка нині дуже популярна в західник країнах і виконує завдання корекції смисложиттєвих уявлень людини. Причому йдеться не про те, щоб дати людині конкретні вказівки, як і для чого їй жити, а про те, як допомогти їй віднайти свою власну мету, шлях, життєве завдання, відповідні її індивідуальності та унікальним обставинам життя, допомогти зрозуміти, що життя ніколи, навіть перед смертю, не буває безнадійним та безглуздим. У служінні справі, або в коханні до іншої людини, або у відношенні до власної долі існує сама людина, сенс її буття. «Двері» до щастя відкриваються «ззовні».

Старшокласники активно засвоюють дані положення, вивчаючи різноманітні предмети, відвідуючи театри, беручи участь у диспутах. Якщо у людини немає сенсу в житті, наявність якого робило б її щасливою, вона намагається здобути відчуття щастя, насолоди, відкидаючи необхідність сенсу життя, і робить страшну помилку. Чим сильніше людина відчуває потяг до насолоди, тим швидше вона від неї тікає. В нормі насолода ніколи не являється метою людських прагнень. Вона с побічним ефектом досягнення мети-цінності, якщо людина робить щастя предметом своїх прагнень, вона втрачає з поля зору причини для щастя, і щастя зникає. Говорячи про самознищення, яке сховане в прагненнях до насолоди, щастя. згадується історія про те, як Господь запропонував Соломону загадати бажання. Трохи подумавши, Соломон сказав, що хоче стати мудрим суддею свого народу. Тоді Господь сказав: «Добре, Соломон, я виконаю твоє бажання і зроблю тебе наймудрішим за усіх людей, що колись жили на землі. Оскільки ти не думав про довге життя, здоров'я, багатство та владу, я дарую тобі їх на додаток до того, що ти попросив, і зроблю тебе не тільки наймудрішим, але й наймогутнішим за усіх царів». Соломон отримав ті дари, які він не намагався отримати спеціально.

Таким чином, втілюючи смисл свого життя, людина реалізує сама себе, стає зрілою. Смисли не можуть даватися готовими, вони повинні знаходитися старшокласниками в результаті власні їх пошуків. Справді, жити легше, коли нічого не треба обирати й додумувати самому, коли тебе заздалегідь навчено до чого прагнути, що й як робити. От тільки людина, разом з тягарем свободи вибору, втрачає радість власного існування. Більше того: який власний смисл може бути в житті, коли воно - лише такий от відробіток чиїхось задумів.

Як відзначає Б.С.Братусь [18], смисл життя, як найбільш узагальнений регулятор життя людини, може існувати у двох формах: як свідоме уявлення людини щодо головних цілей та цінностей її існування і як реальна спрямованість її життя на реалізацію певних цілей та цінностей. Смисл життя так чи інакше притаманний людині зовсім не обов'язково як розгорнута «філософія життя», а здебільшого як віра у певні цінності, що утворюють стрижень особистості і не дозволяють життю людини розпастися на непов'язані між собою етапи існування. Хоча сенс життя і осмислює людські справи і може надихати людину на істинно великі справи, але, навпаки жодна справа не може осмислити сама по собі людського життя.

Питання про смисл життя зароджується спочатку у вигляді неясної мрії, а потім виростає в уявлення про певну життєву перспективу, майбутнє самовизначення, життєвий ідеал тощо. Смисло-життєві роздуми в юнацькому віці спрямовані у майбутнє, на пізнання свого життєвого призначення, а відповідь на це питання звичайно розгортається у системі конкретних життєвих планів, які старшокласник має намір реалізувати. У цьому віці питання про смисл життя (для чого?) не відділяється від уявлень про життєві цілі (що робити?).

На наш погляд, розгляд проблеми смислу життя - актуальна і суто психологічна проблема для раннього юнацького віку, коли саме життя потребує від юнаків та дівчат здійснювати пошук сенсу свого життя.

Висновки до розділу 2

В процесі теоретичного дослідження за другим розділом зроблені наступні висновки:

1. Великого значення для розгляду проблеми сенсу життя в ранньому юнацькому віці відіграє відкриття юнаком свого неповторного внутрішнього світу, індивідуальності своєї особистості та усвідомлення незворотності часу.

2. Результатом роздумів про себе, діалогів із собою, самоаналізу стає обґрунтування моральних мотивів, визначення духовно-моральної позиції. Рефлексія дає змогу юнацтву аналізувати життя, дивитися на нього збоку, що є важливим моментом його психічного розвитку. Пізнання життя і свого місця в ньому зумовлює глибоке розуміння своїх зв'язків, стосунків з іншими людьми, правил, моральних основ цих взаємин, усвідомлення потреби в духовному.

3. Важливою ознакою самосвідомості особистості у ранній юності є самоповага -- узагальнене ставлення людини до себе, міра прийняття чи неприйняття себе як особистості, яка виявляється у задоволенні собою, почутті власної гідності, позитивному ставленні до себе, узгодженні свого Я-реального з Я-ідеальним. Позитивне ставлення до себе свідчить про високу самоповагу; незадоволеність собою, негативна оцінка своєї особистості -- про низьку.

4. У ранньому юнацькому віці інтенсивно формується світогляд -- система поглядів на об'єктивний світ і місце в ньому людини. Формування світогляду включає в себе соціальну орієнтацію особистості -- усвідомлення своєї належності до соціальної спільноти (національної, професійної, вікової), вибір свого майбутнього соціального становища і шляхів його досягнення.

5. У процесі формування світогляду старшокласника особливо важливою є проблема сенсу життя, яка фігурує в роздумах учнів про себе і своє призначення. Пошук сенсу життя допомагає молодій людині інтегрувати численні вимоги, що виникають у різних сферах її життєдіяльності, вибудовувати життя не як послідовність розрізнених подій, учинків, а як цілісний процес, а також максимально інтегрувати, мобілізувати всі здібності і можливості для розв'язання життєвих проблем та досягнення значущих цілей. Потреба у сенсі життя проявляється у тому, що без появи у старшокласника цінностей, які визначають сенс існування, його життєдіяльність не відповідає власним можливостям, не спрямована в майбутнє і негативно ним оцінюється.

6. Соціальна позиція юнаків і дівчат зорієнтована на здобуття статусу самостійної дорослої людини. У зв'язку з цим старшокласники виявляють підвищений інтерес до способу життя дорослих, що сприяє їх життєвому і професійному самовизначенню.

7. Центральним новоутворенням раннього юнацького віку є особистісне самовизначення, що постає як потреба юнаків і дівчат зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити своє місце в суспільстві, зрозуміти себе і свої можливості.

8. Великого значення набуває життєвий план. Життєвий план - явище одночасно соціального та етичного порядку, тобто, ким бути (професійне самовизначення) та яким бути (моральне самовизначення).

9. У період ранньої юності відбувається становлення моральної самосвідомості, яка характеризується переходом на новий рівень конвенційний та пост конвенційний.

Таким чином, пошук сенсу життя в ранній юності є передумовою майбутнього включення у соціальні відносини. Загальні світоглядні пошуки в ранній юності конкретизуються у життєвих планах, які є надзвичайно важливими у становленні мотиваційної сфери особистості. Старшокласники, опинившись на порозі дорослості, спрямовані у майбутнє. Критичність по відношенню до минулого дитинства супроводжується відносно високою самооцінкою та спрямованістю життєвих перспектив у майбутнє. У ранньому юнацькому віці, у порівнянні з підлітковим, відбувається часткова гармонізація особистості, її подальше становлення.

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ПОШУКУ СЕНСУ ЖИТТЯ В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

3.1 Процедура проведення емпіричного дослідження

старшокласник ціннісний ідентичність міжособистісний

Серед основних психологічних аспектів, на нашу думку, які складають зміст пошуку сенсу життя в ранній юності, ми виокремили ціннісні орієнтації, міжособистісні взаємини та локус контролю особистості. Саме на ці аспекти нами буде звернена увага в процесі емпіричного дослідження.

Метою емпіричної частини є визначення ціннісних орієнтацій як показника сенсу життя в ранньому юнацькому віці, виявлення показників соціально-психологічної готовності випускника школи до самостійного життя та дослідження локусу контролю особистості старшокласника.

Емпіричне дослідження спрямовується на розв'язання таких завдань:

- діагностика ціннісних орієнтацій старшокласників;

- діагностика міжособистісних відносин, встановлення впливу соціального оточення та спілкування на визначення сенсу життя в ранньому юнацькому віці;

- дослідження показників соціально-психологічної готовності випускника школи до самостійного життя;

- діагностика локусу контролю у дітей раннього юнацького віку;

- аналіз результатів дослідження, інтерпретація та висновки.

З метою вивчення проблеми сенсу життя в ранньому юнацькому віці нами було проведено емпіричне дослідження на базі Первомайської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Загальна кількість дітей, які приймали участь у дослідженні - 26 старшокласників, віком 16-17 років. Серед них 14 хлопчиків та 12 дівчаток.

Емпіричне дослідження було проведено за наступною програмою.

1. Діагностика ціннісних орієнтацій в ранньому юнацькому віці. Діагностику ціннісних орієнтацій старшокласників та її вплив на визначення сенсу життя було проведено за допомогою методики М.Рокича „Ціннісні орієнтації”(Додаток А).

2. Діагностика міжособистісних відносин в ранньому юнацькому віці. Діагностику міжособистісних відносин було проведено за допомогою методики незакінчених речень (Додаток Б), виявлено вплив соціального оточення на визначення старшокласниками сенсу життя.

3. Діагностика показників сенсу життя в ранньому юнацькому віці.

З метою вивчення показників сенсу життя в ранньому юнацькому віці було використано метод бесіди та спостереження. Метод бесіди допоміг встановити соціально-психологічну готовність випускника до дорослого життя.

4. Діагностика локусу контролю старшокласників.

Діагностику суб'єктивного контролю старшокласників було проведено за допомогою тесту-опитувальника, розроблений Є. Ф. Бажіним на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера. Тест-опитувальник представлено в Додатку В.

Обробка результатів дослідження включала якісний та кількісний аналіз виявлених особливостей, визначення достовірних відмінностей у прояві психологічних характеристик особистості, які мають значення для вибору подальшої психологічної та педагогічної тактики роботи.

3.2 Діагностика ціннісних орієнтацій старшокласників

Як зазначила Л.Е.Орбан-Лембрик, ціннісно-смислова сфера - складне цілісне утворення, представлене передусім ціннісними орієнтаціями, які формуються при засвоєнні соціального досвіду, виявляються у цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах і є важливим чинником соціальної регуляції взаємин людей і поведінки індивіда [54, c.84].

З цих позицій для визначення особливостей ціннісних орієнтацій учнів, як показника певного рівня розвитку їхньої особистості, необхідно враховувати два основних показники: а) ступінь сформованості ієрархічної структури ціннісних орієнтацій; б) зміст ціннісних орієнтацій, що характеризуються конкретними цінностями, що входять до вказаної структури. Ціннісні орієнтації, як якісна характеристика особистості, є системоутворювальним фактором соціальної позиції дитини. Оскільки через поняття „ціннісні орієнтації”, яке містить в собі нормативні відносини, з'являється можливість виразити інтегративні особливості особистості, вони набувають все більшого значення в її характеристиці, стають вагомим засобом розкриття провідних тенденцій її розвитку.

Діагностику ціннісних орієнтацій старшокласників було проведено за допомогою методики М.Рокича „Ціннісні орієнтації” . методика наведена в Додатку А. Ціннісні орієнтацій визначають змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самій, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і «філософії життя». Найпоширенішою в даний час є методика вивчення ціннісних орієнтацій М. Рокича, заснована на прямому ранжируванні списку цінностей. М. Рокич розрізняє два класи цінностей:

- термінальні - переконання у тому, що кінцева мета індивідуального існування коштує того, щоб до неї прагнути;

- інструментальні - переконання у тому, що якийсь образ дій або властивість особистості є переважним в будь-якій ситуації.

Цей розподіл відповідає традиційному розподілу на цінності-цілі і цінності-засоби. В своєму дослідженні нами також було враховано гендерний аспект, тобто прослідковано за ціннісними орієнтаціями дівчат та юнаків.

Робота була проведена наступним чином. Респондентам були пред'явлені два списки цінностей (по 18 в кожному), або на листах паперу в алфавітному порядку, або на картках. У списках випробовуваний привласнює кожній цінності ранговий номер, а картки розкладає по порядку значущості. Остання форма подачі матеріалу дає надійніші результати. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей. З метою вивчення ціннісних орієнтацій в ранньому юнацькому віці нами було проведено емпіричне дослідження на базі Первомайської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Загальна кількість дітей, які приймали участь у дослідженні - 26 старшокласників, віком 16-17 років. Серед них 14 хлопчиків та 12 дівчаток. Результати дослідження термінальних цінностей за допомогою методики М.Рокича „Ціннісні орієнтації” представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Розподіл термінальних цінностей серед старшокласників 16-17 років за методикою М.Рокича

Стать Цінності	Юнаки	Дівчата
	відсоток (%)	відсоток (%)
Найбільш домінуючи:
Активне діяльне життя	12,0	7,5
Здоров'я	18,0	14,0
Цікава робота	12,0	13,0
Матеріально забезпечене життя	20,5	8,0
Наявність добрих та вірних друзів	7,0	9,0
Розваги	11,0	8,0
Найменш домінуючі:
Щастя інших	1,5	3,0
Краса природи та мистецтва	2,0	4,0
Життєва мудрість	2,0	7,0
Пізнання	2,0	7,5
Продуктивне життя	6,5	4,0
Творчість	2,0	3,0
Любов	3,5	12,0

Отже, з таблиці 3.1 бачимо, що юнаки серед термінальних цінностей життя виділяють матеріально забезпечене життя (20,5%), здоров'я (18,0 %); дівчата віддають перевагу здоров'ю (14,0%), цікавій роботі (13,0%) та любові(12,0%). Результати дослідження інструментальних цінностей за допомогою методики М.Рокича „Ціннісні орієнтації” представлені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Розподіл інструментальних цінностей серед старшокласників 16-17 років за методикою М.Рокича

Стать Цінності	Юнаки	Дівчата
	відсоток (%)	відсоток (%)
Найбільш домінуючи:
Акуратність	8,0	15,0
Вихованість	7,0	12,0
Життєрадістність	13,0	13,0
Ефективність в справах	23,0	8,0
Незалежність	19,0	5,0
Тверда воля	8,0	4,0
Найменш домінуючі:
Чесність	1,5	10,0
Чуйність	2,0	14,0
Широта поглядів	3,0	2,0
Терпимість	6,0	5,0
відповідальність	5,5	9,0
старанність	4,0	3,0

З таблиці 2.2 бачимо, що юнаки серед інструментальних цінностей життя виділяють ефективність в справах(23,0%), незалежність(19,0%) та життєрадістність(13,0%); дівчата віддають перевагу акуратності (15,0%), вихованості(13,0%) та чуйності(14,0%).

Таким чином, в таблиці 3.1, в таблиці 3.2 представлена систематизація результатів дослідження ціннісних орієнтацій в ранньому юнацькому віці.

3.3 Дослідження міжособистісних відносин в ранньому юнацькому віці

Однією зі значущих сфер активності особистості на етапі ранньої юності є міжособистісне спілкування. У цьому віці змінюється його зміст і загальна спрямованість, воно стає вибірковим, інтимним, виконує функцію головного, соціального полігону самоствердження і самовираженні юнаків і дівчат. Великого значення в визначенні сенсу життя у юнацькому віці відіграє система соціальних стосунків, а саме спілкування з батьками, з однолітками, друзями, родиною, вчителями. Діагностику міжособистісних відносин було проведено за допомогою методики незакінчених речень И.С.Полонського, виявлено вплив соціального оточення на визначення старшокласниками сенсу життя. Методику незакінчених речень представлено в Додатку Б.

З метою вивчення між особистісних відносин в ранньому юнацькому віці нами було проведено емпіричне дослідження на базі Первомайської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Загальна кількість дітей, які приймали участь у дослідженні - 26 старшокласників, віком 16-17 років. Серед них 14 хлопчиків та 12 дівчаток.

Старшокласникам було запропоновано 28 незакінчених речень: прочитати їх і закінчити, дописуючи першу будь-яку думку.

З таблиці 3.3, бачимо, що в міжособистісних відносинах велику значимість для юнаків відіграють ставлення до друзів (35,7%); дівчата віддають перевагу ставленню до сім'ї (33,2%).

Результати дослідження за допомогою методики незакінчених речень представлені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Результати дослідження міжособистісних відносин за методикою незакінчених речень

№ II/п	Група речень	Результати дослідження (в%)
		Юнаки	Дівчата
1	Ставлення до сім'ї	7,1	33.2
2	Ставлення до чоловіків (жінок)	14,3	-
3	Ставлення до себе	21,6	16,6
4	Життєві цілі	7,1	24,9
5	Ставлення до батька	7,1	8,3
6	Ставлення до матері	7,1	8,3
7	Ставлення до друзів і знайомих	35,7	8,3

З метою вивчення показників сенсу життя в ранньому юнацькому віці було використано метод бесіди. Метод бесіди допоміг встановити соціально-психологічну готовність випускника до дорослого життя та виявити показники, які впливають на визначення сенсу життя.

Закінчуючи школу, старшокласник повинен бути соціально і психологічно готовим до вступу в доросле життя. Ця готовність полягає в наявності здібностей, знань, умінь і навичок, які дали б змогу реалізуватися йому в суспільстві як неповторній особистості, яка прагне успіху, забезпечили б розвиток його як громадянина, працівника, творця сім'ї. Також данні показники реально підтверджують існуючу проблему сенсу життя в ранньому юнацькому віці.

За допомогою методу бесіди виявлені конкретні компоненти готовності випускника школи до самостійного життя. Серед яких:

Велика сила духу, знання законів життя і готовність дотримуватись їх, щоб само реалізуватися, самовиразитися та самоствердитися.

Освіченість, яка полягає в наявності знань з різних сфер суспільного життя, життєвого досвіду, стійких і реалістичних поглядів на життя, політичні події; в усвідомленні свого місця в житті, обов'язків і прав; у сформованості національної самосвідомості, знанні історичного минулого і перспектив розвитку свого народу і держави, готовності захищати їх інтереси.

Розсудливість, що виявляється в умінні не піддаватися негативному впливові, аналізувати явища, події, раціонально долати складні, екстремальні ситуації.

Здатність до праці. Свідченням її є виконання різних видів робіт, уміння раціонально використовувати свій час, оволодіння навичками ведення домашнього господарства, готовність забезпечити себе матеріально. Основним виявом цієї здатності є обрання професії, яка відповідає можливостям особистості і потрібна суспільству.

Особистісна культура, яка виявляється в адекватній оцінці своєї особистості, знанні своїх сильних сторін і недоліків. Важливими ознаками особистісної культури є впевненість у собі, вміння самореалізуватися, керувати своїм настроєм, контролювати себе, дбати про своє здоров'я (правильно харчуватися, займатися фізкультурою, дотримуватися особистої гігієни, режиму сну, праці і ВІД" починку), відсутність шкідливих звичок (куріння, вживання спиртних напоїв, наркотиків тощо), заняття самовихованням, наявність різнобічних інтересів.

Готовність до сімейного життя, свідченням якої є усвідомлення особливостей ролей дружини чи чоловіка, обов'язків щодо виховання дітей.

Любов і повага до батьків, допомога їм, доброзичливе ставлення до старших.

Культура спілкування, яка полягає в умінні поводитися, веселитися і відпочивати серед людей, у здатності доброзичливо, справедливо, гуманно, по-товариськи ставитися до них. Вона передбачає також розуміння людей, вміння об'єктивно оцінювати їхні вчинки, давати поради, вибачати помилки, допомагати у складних ситуаціях.

Результати дослідження за допомогою методу бесіди представлені в | таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 Результати дослідження соціально-психологічної готовності старшокласника до самостійного життя за допомогою методу бесіди

№ II/п	Група речень	Результати дослідження (в%)
		Юнаки	Дівчата
1	Велика сила духу, знання законів життя і готовність дотримуватись їх	35,7	8,3
2	Освіченість	21,6	16,6
3	Розсудливість	7,1	8,3
4	Здатність до праці	7,1	8,3
5	Особистісна культура	7,1	8,3
6	Готовність до сімейного життя	7,1	33,2
7	Любов і повага до батьків	7,1	8,3
8	Культура спілкування	7,1	8,3

Як видно з таблиці 3.4, для юнаків вирішальним в підготовці до самостійного життя виступає сила духу та знання законів, у дівчат переважає готовність до сімейного життя та освіченість.

Отже, головним досягненням в соціально-психологічному розвитку старшокласників, в пошуку сенсу життя є внутрішня духовна сила, самоусвідомленість, освіченість, готовність до самостійного дорослого життя, здатність бути суб'єктом власного життєвого шляху, висока особистісна культура, яка виявляється в усіх сферах їх актуальної життєдіяльності, виразно проектується у майбутнє.

3.4 Дослідження локусу контролю старшокласників

В процесі вивчення психологічних аспектів пошуку сенсу життя ми вирішили звернути увагу на формування локусу контролю у старшокласників.

Діагностику суб'єктивного контролю старшокласників було проведено за допомогою тесту-опитувальника , розроблений Є. Ф. Бажіним на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера. Тест-опитувальник представлено в Додатку В.

З метою вивчення міжособистісних відносин в ранньому юнацькому віці нами було проведено емпіричне дослідження на базі Первомайської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Загальна кількість дітей, які приймали участь у дослідженні - 26 старшокласників, віком 16-17 років. Серед них 14 хлопчиків та 12 дівчаток.

Мета дослідження - визначити локус суб'єктивного контролю у старшокласників.

Для проведення дослідження необхідними матеріалами стали: тест-опитувальник, розроблений Є. Ф. Бажіним на основі шкали локусу контролю Дж. Роттера, бланк для відповідей та ручка.

Методика дослідження дозволяє порівняно швидко й ефективно визначити рівень сформованості суб'єктивного контролю як в однієї, так і в кількох осіб. Кожного досліджуваного старшокласника ми забезпечили індивідуальним текстом опитувальника і бланком для відповідей з нумерацією тверджень, яка відповідає тесту опитувальника.

Інструкція досліджуваному: «Запропонований Вам опитувальник має 44 твердження. Прочитайте їх і дайте відповідь, чи згодні Ви з даним твердженням, чи ні. Якщо згодні, то в бланку для відповідей перед відповідним номером поставте знак «+», якщо ні -- знак «-». Пам'ятайте, що в тесті немає «правильних» і «неправильних» відповідей. Свою думку висловлюйте відверто. Надавайте перевагу тій відповіді, яка перша спала Вам на думку».

За результатами дослідження ми отримали показник локусу суб'єктивного контролю у дітей раннього юнацького віку, тобто показник загальної інтернальності Іо. Це -- сума збігів відповідей досліджуваного з відповідями, які наведено в ключі, що представлений в Додатку В.

Локус контролю -- це характеристика вольової сфери людини, яка відображає її нахил приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам або власним здібностям і зусиллям. Приписування відповідальності за результати своєї діяльності зовнішнім силам називається екстернальним, або зовнішнім, локусом контролю, а приписування відповідальності власним здібностям і зусиллям -- інтернальним, або внутрішнім локусом контролю.

Таким чином, можливі два полярних типи особистостей залежно від локалізації контролю: екстернальний та інтернальний. Будь-якій людині властива певна позиція на континуумі від екстернального до інтернального типу. У цілому, чим більша величина інтернальності, тим менша екстернальність.

Локус контролю, характерний для людини, є універсальним стосовно будь-яких типів подій і ситуацій, з якими їй доводиться стикатися. Один і той же тип контролю проявляється як у разі невдач, так і в разі успіхів, причому це спостерігається в різних сферах життєдіяльності суб'єкта.

Для певного рівня локусу контролю користуються певними межами шкали інтернальності, що представлені в таблиці 3.5

Таблиця 3.5 Межі шкали інтернальності за шкалою локусу контролю Дж. Роттера

Показник інтернальності (Іо)	Рівень локусу контролю
0-11	Низький рівень інтернальності
12-32	Середній рівень інтернальності
33-44	Високий рівень інтернальності

Характеристика рівнів локусу контролю за тестом-опитувальником представлена в таблиці 3.6

Таблиця 3.6 Загальна характеристика рівнів локусу контролю

Рівень локусу контролю	Характеристика рівнів локусу контролю
Низький рівень інтернальності	Старшокласники майже не бачать зв'язку між своїми діями і важливими для них подіями життя. Вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і гадають, що більшість їх є результатом випадку чи вчинків інших людей. Тому «екстернали» емоційно нестійкі, схильні до неформального спілкування і поведінки, слабкокомунікабельні, у них поганий самоконтроль і висока напруженість.
Середній рівень інтернальності	Властивий більшості людей. Особливості їхнього суб'єктивного контролю можуть дещо змінюватися залежно від того, чи здається людині ситуація складною чи простою, приємною чи неприємною тощо. Хоча їхня поведінка і психологічне почуття відповідальності за неї залежать від конкретних соціальних ситуацій, усе ж можна і в них встановити перевагу того чи іншого локусу контролю.
Високий рівень інтернальності	Відповідає високому рівню суб'єктивного контролю над будь-якими значущими подіями. Люди, які мають такий локус контролю, вважають, що більшість важливих подій у їхньому житті -- результат власних дій, що вони можуть ними керувати і відчувають відповідальність і за ці події, і за те, як складається їхнє життя в цілому. «Інтернали» з високими показниками суб'єктивного контролю мають емоційну стабільність, вони вперті, рішучі, відрізняються комунікабельністю, значним самоконтролем і стриманістю.

Таким чином, суб'єктивний локус контролю пов'язаний з відчуттям людиною своєї сили, відповідальності за те, що відбувається в її житті, із самоповагою, із соціальною зрілістю і самостійністю особистості.

Результати дослідження за допомогою методики дослідження локусу суб'єктивного контролю старшокласників представлені в | таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 Результати дослідження локусу контролю старшокласників за тестом-опитувальником

Група старшокласників	Рівні локусу контролю
	Низький рівень інтернальності	Середній рівень інтернальності	Високий рівень інтернальності
	%	%	%
Старшокласники жіночої статі (n=12)	8,3	58,3	33,2
Старшокласники чоловічої статі (n=14)	49,7	42,6	7,1
Загалом, група старшокласників жіночої та чоловічої статі (n=26)	30,8	50,00	19,2

Таким чином, нами було визначено, що у дівчат раннього юнацького віку переважає середній рівень в розвитку інтернальності - 58,3% досліджуваних, тобто поведінка і психологічне почуття відповідальності старшокласниць за неї залежать від конкретних соціальних ситуацій. Крім того, у 4 дівчат - це 33,2 % високий рівень розвитку інтернальності.

У хлопців раннього юнацького віку переважає низький рівень в розвитку інтернальності - 49,7 % досліджуваних, тобто старшокласники не бачать зв'язку між своїми діями і важливими для них подіями життя, вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і гадають, що більшість їх є результатом випадку чи вчинків інших людей. Крім того, у 6 хлопців - це 42,6 % середній рівень розвитку інтернальності.

Загалом, серед досліджуваних старшокласників переважає група учнів з середнім рівнем розвитку інтернальності (50 %). Але, великий відсоток займають досліджувані з низьким рівнем розвитку інтернальності (30,8%).

Складаючи рекомендації для самовдосконалення старшокласників, ми враховували наступне:

- конформна, поступлива поведінка більшою мірою притаманна людям з екстернальним локусом контролю;

- інтернали менш схильні підкорятися тискові (думкам, емоціям та ін. інших людей);

- людина з інтернальним локусом контролю краще працює на самоті;

- інтернали більш активно шукають інформацію, як правило, більше ознайомлені із ситуацією, ніж екстернали;

- в інтерналів більш активна, ніж в екстерналів, позиція щодо свого здоров'я.

Треба відзначити, що в роботі з інтернальним локусом контролю практичні психологи повинні надавати перевагу недирективним методам виховання і психокорекції. А в роботі з екстерналами важливо звертати увагу на тривожність та депресію.

Таким чином, дослідження показало: інтернали-старшокласники більш популярні, займають сприятливу позицію в системі міжособистісних стосунків. Вони більш бажані для суспільства, впевненіші в собі й терпимі.

Висновки до розділу 3

В результаті проведеного емпіричного дослідження були зроблені наступні узагальнення:

1. Юнаки-старшокласники серед термінальних цінностей життя виділяють матеріально забезпечене життя (20,5%), здоров'я (18,0 %).

2. Дівчата-старшокласниці віддають перевагу здоров'ю (14,0%), цікавій роботі (13,0%) та любові(12,0%).

3. Юнаки серед інструментальних цінностей життя виділяють ефективність в справах (23,0%), незалежність (19,0%) та життєрадісність (13,0%).

4. Дівчата віддають перевагу акуратності (15,0%), вихованості (13,0%) та чуйності (14,0%).

5. В міжособистісних відносинах велику значимість для юнаків відіграють ставлення до друзів (35,7%).

6. В міжособистісних відносинах велику дівчата віддають перевагу ставленню до сім'ї (33,2%).

7. Для юнаків вирішальним в підготовці до самостійного життя виступає сила духу та знання законів, у дівчат переважає готовність до сімейного життя та освіченість.

8. У дівчат раннього юнацького віку переважає середній рівень в розвитку інтернальності - 58,3% досліджуваних, тобто поведінка і психологічне почуття відповідальності старшокласниць за неї залежать від конкретних соціальних ситуацій. Крім того, у 4 дівчат - це 33,2 % високий рівень розвитку інтернальності.

9. У хлопців раннього юнацького віку переважає низький рівень в розвитку інтернальності - 49,7 % досліджуваних, тобто старшокласники не бачать зв'язку між своїми діями і важливими для них подіями життя, вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і гадають, що більшість їх є результатом випадку чи вчинків інших людей. Крім того, у 6 хлопців - це 42,6 % середній рівень розвитку інтернальності.

10. Загалом, серед досліджуваних старшокласників переважає група учнів з середнім рівнем розвитку інтернальності (50 %). Але, великий відсоток займають досліджувані з низьким рівнем розвитку інтернальності (30,8%).

Таким чином, головним досягненням в соціально-психологічному розвитку старшокласників, в пошуку сенсу життя є внутрішня духовна сила, самоусвідомленість, ціннісні орієнтації, освіченість, готовність до самостійного дорослого життя, здатність бути суб'єктом власного життєвого шляху, висока особистісна культура, яка виявляється в усіх сферах їх актуальної життєдіяльності, виразно проектується у майбутнє.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Теоретичний аналіз та емпіричний аналіз психологічних аспектів пошуку сенсу життя в ранньому юнацькому віці дозволив нам зробити загальні висновки:

1. Великого значення для розгляду проблеми сенсу життя в ранньому юнацькому віці відіграє відкриття юнаком свого неповторного внутрішнього світу, індивідуальності своєї особистості та усвідомлення незворотності часу.

2. Пізнання життя і свого місця в ньому зумовлює глибоке розуміння своїх зв'язків, стосунків з іншими людьми, правил, моральних основ цих взаємин, усвідомлення потреби в духовному.

3. Результатом роздумів про себе, діалогів із собою, самоаналізу стає обґрунтування моральних мотивів, визначення духовно-моральної позиції.

4. Соціальна позиція юнаків і дівчат зорієнтована на здобуття статусу самостійної дорослої людини. У зв'язку з цим старшокласники виявляють підвищений інтерес до способу життя дорослих, що сприяє їх життєвому і професійному самовизначенню.

5. У ранньому юнацькому віці розширюється коло їх дружнього спілкування з однолітками за одночасного підвищення, порівняно з підлітками, вибірковості особистісних контактів і уподобань.

6. Центральним новоутворенням раннього юнацького віку є особистісне самовизначення, що постає як потреба юнаків і дівчат зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити своє місце в суспільстві, зрозуміти себе і свої можливості.

7. Потреба юнака - зайняти внутрішню позицію дорослої людини, вибрати професію усвідомити себе членом суспільства, виробити світогляд вибрати свій життєвий шлях.

8. Важливою особливістю психічного розвитку особистості в ранньому юнацькому віці є становлення самосвідомості, яке відбувається як відкриття учнем свого неповторного внутрішнього світу, індивідуальності своєї особистості, усвідомлення незворотності часу, формування цілісного уявлення про себе.

9. Важливою ознакою самосвідомості особистості у ранній юності є самоповага -- узагальнене ставлення людини до себе, міра прийняття чи неприйняття себе як особистості, яка виявляється у задоволенні собою, почутті власної гідності, позитивному ставленні до себе, узгодженні свого Я-реального з Я-ідеальним.

10. Позитивне ставлення до себе у старшокласників свідчить про високу самоповагу; незадоволеність собою, негативна оцінка своєї особистості -- про низьку.

11. Формування світогляду включає в себе соціальну орієнтацію особистості -- усвідомлення своєї належності до соціальної спільноти (національної, професійної, вікової), вибір свого майбутнього соціального становища і шляхів його досягнення.

12. Однією зі значущих сфер активності особистості на етапі ранньої юності є міжособистісне спілкування. У цьому віці змінюється його зміст і загальна спрямованість, воно стає вибірковим, інтимним, виконує функцію головного, соціального полігону самоствердження і самовираженні юнаків і дівчат.

13. Система ціннісних орієнтацій старшокласників визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самій, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції.

14. Юнаки-старшокласники серед термінальних цінностей життя виділяють матеріально забезпечене життя (20,5%), здоров'я (18,0 %). Дівчата-старшокласниці віддають перевагу здоров'ю (14,0%), цікавій роботі (13,0%) та любові(12,0%).

15. Юнаки серед інструментальних цінностей життя виділяють ефективність в справах (23,0%), незалежність (19,0%) та життєрадісність (13,0%). Дівчата віддають перевагу акуратності (15,0%), вихованості (13,0%) та чуйності (14,0%).

16. В міжособистісних відносинах велику значимість для юнаків відіграють ставлення до друзів (35,7%). В міжособистісних відносинах велику дівчата віддають перевагу ставленню до сім'ї (33,2%).

17. Для юнаків вирішальним в підготовці до самостійного життя виступає сила духу та знання законів, у дівчат переважає готовність до сімейного життя та освіченість.

18. У дівчат раннього юнацького віку переважає середній рівень в розвитку інтернальності - 58,3% досліджуваних, тобто поведінка і психологічне почуття відповідальності старшокласниць за неї залежать від конкретних соціальних ситуацій. Крім того, у 4 дівчат - це 33,2 % високий рівень розвитку інтернальності. У хлопців раннього юнацького віку переважає низький рівень в розвитку інтернальності - 49,7 % досліджуваних, тобто старшокласники не бачать зв'язку між своїми діями і важливими для них подіями життя, вони не вважають себе здатними контролювати розвиток таких подій і гадають, що більшість їх є результатом випадку чи вчинків інших людей. Крім того, у 6 хлопців - це 42,6 % середній рівень розвитку інтернальності.

Серед досліджуваних старшокласників переважає група учнів з середнім рівнем розвитку інтернальності (50 %). Але, великий відсоток займають досліджувані з низьким рівнем розвитку інтернальності (30,8%).

Головним досягненням в соціально-психологічному розвитку старшокласників, в пошуку сенсу життя є внутрішня духовна сила, самоусвідомленість, ціннісні орієнтації, освіченість, готовність до самостійного дорослого життя, здатність бути суб'єктом власного життєвого шляху, висока особистісна культура, яка виявляється в усіх сферах їх актуальної життєдіяльності, виразно проектується у майбутнє.

Таким чином, старшокласники, опинившись на порозі дорослості, спрямовані у майбутнє. Критичність по відношенню до минулого дитинства супроводжується відносно високою самооцінкою та спрямованістю життєвих перспектив у майбутнє, відбувається розвиток життєвих ціннісних орієнтацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Практическая психология: Учебник для студентов вузов. - М.: Академический Проект, 2001. - 480с.

2. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. - М., 1980. - 364с.

3. Анастази А. Дифференциальная психология // Психология индивидуальных различий: Тексты. - М.,1982. - 752с.

4. Анисимов С.Ф. Мораль и поведение. - 2-е изд., доп. - М.: Мысль, 1985.- 158 с.

5. Антонова Г.П., Антонова И.П. Обучаемость и внушаемость младших школьников // Вопросы психологии. - 1991. - №4. - С.42-49.

6. Асмолов А.Г. Личность: педагогическая стратегия воспитания // Новое педагогическое мышление: (Сб.статей)/ По ред. А.В.Петровского. - М.:Педагогика, 1989. -№3 - с.45-53.

7. Ануфриев А.Ф., Костромина С.Н. Как преодолеть трудности в обучении детей. - М., 1998. - 224с.

8. Батаршев А.В. Психология индивидуальных различий: От темперамента к характеру и типологии личности. - М.:Владос, 2000. - 256с.

9. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М.:Прогресс,1986. - 424с.

10. Бех І.Д. Психологічні умови ефективності виховної дії // Радянська школа. - 1992. - N 1. - C.41-46.

11. Бех І.Д. Від волі до особистості - К.: Україна-Віта,1995.- 202 с.

12. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. - К.: І3МН, 1998. - 204 с.

13. Блонский П.П. Память и мышление. - СПб:Питер, 2001.- 288с.

14. Богословский В.В. Учебное пособие для пед. ин-в. - 3-е изд.,перераб. и доп. - М.:Просвещение,1981.- 383 с.

15. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте: Психологическое исследование. - М.: «Просвещение», 1968.-464с.

16. Божович Л.И., Конникова Т.Е. О нравственном развитии и воспитании детей.//Вопросы психологии. - 1975.-N1.- С.80-89.

17. Бондарчук О.І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001. - 96с.

18. Братусь Б.С. К проблеме нравственного сознания в культуре уходящего века // Вопросы психологии. -1993. - №1. - С.8-9.

19. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001.- 416с.

20. Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. - К.,1976.

21. Возрастная и педагогическая психология. Учеб. пособие для студентов пед.институтов. // Под ред. проф. А.В.Петровского. М.: Просвещение, 1973. - 288с.

22. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. - М.: АПН РСФСР, 1960. - 364с.

23. Выготский Л.С. Собр. соч. в 6-ти тт./ Гл. ред. А.В.Запорожец. -Т. 1. - М.: Педагогика, 1982. - 412 с.

24. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения // Вопросы психологии. - 1994. №3. - С.43-52

25. Громкова М.Т. Психология и педагогика профессиональной деятельности: Учеб. пособие для вузов. - М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 415с.

26. Гуревич К.М. Индивидуально - психологические особенности школьников.- М.:Знание.- 1988.- 80 с.

27. Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ ст.) // Освіта. - 1994. - №2.

28. Дружинин В.Н. Психология общих способностей.- М.: Лантерна:Вита, 1995.- 150 с.

29. Заброцький М.М. Основи вікової психології: Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. - 112с.

30. Запорожец А.В. Избранные психол. труды: В 2-х т. - Т.1. -Психология развития ребенка. - М.: Педагогика, 1986. - 320 с.

31. Ингенкамп К. Педагогическая диагностика. - М.: Педагогика, 1991.-360с.

32. Когнитивная психология. Учебник для вузов / Под ред. В.Н.Дружинина, Д.В.Ушакова. - М.: ПЕР СЭ, 2002. - 480с.

33. Кон И.С. Дружба: Этико-психологический очерк. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.:Политиздат, 1987. -346с.

34. Кон И.С. Ребёнок и общество: (Историко-этнографическая перспектива). - М.: Наука, 1988. - 270с.

35. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.:Освіта, 1989. - 364с..

36. Костюк Г.С.Психологія: Підручник для пед-х вузів.-К.: Радянська школа, 1968.- 571 с.

37. Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, 2002. - 992с.

38. Кресіна І. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси. - К.: Вища школа, 1998.

39. Крутецкий В.А.Психология / Учебник для учащихся пед. уч-щ.- 2-е изд.,перераб. и доп.- М.: Просвещение,1986. - 336 с.

40. Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій):Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 128с.

41. Лейтес Н.С. Умственные способности и возраст.- М.: Педагогика,1971.- 277 с.

42. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - 2-е изд. - М.:Политиздат, 1977. - 304с.

43. Лесгафт П.Ф. Избранные педагогические сочинения. / Сост. И.Н.Решетень. - М.: Педагогика, 1988. - 400 с.

44. Лурия А.Р. Лекции по общей психологии. - СПб.: Питер, 2004. - 320с.

45. М'ясоїд П.А.Загальна психологія: Навч. посіб.- 3-є вид.,випр. - К.: Вища школа.,2004.- 487 с.: ил.

46. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2003. -592с.

47. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник.. - Видання друге, перероблене та доповнене. - Київ: „Центр навчальної літератури”, 2004. - 272с.

48. Мухина В.С. Психология детства и отрочества. Учебник для студентов психолого-педагогических факультетов вузов. - М.: Институт практической психологии, 1998. - 448с.

49. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта. - 2002р. - № 26. - С. 2.

50. Немов Р.С.Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. центров:ВЛАДОС,2001.- Кн.1.:Общие основы психологии.- 688 с.

51. Немов Р.С.Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. центров:ВЛАДОС,2001.- Кн.1.:Общие основы психологии.- 688 с.

52. Обухова Л.Ф. Возрастная психология. - М., 1996. - 394с.

53. Основи практичної психології/ В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник. - К.: Либідь, 2001. - 536с.

54. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник. - К.: Академвидав, 2003. - 448 с.

55. Основы общей психологии: В 2-х Т. / Л.С.Рубенштейн ; АЛН СССР.- М.: Педагогика. Т. 2.- 1989.- 323 с.

56. Пауэр Ф.К., Хиггинс Э., Кольберг Л. Подход Лоуренса Кольберга к нравственному воспитанию/ Психол. журн.1992. Т.13. №3, с.175-182.

57. Пиаже Ж. Избранные труды. - М, 1994. - 364с.

58. Платонов К.К., Голубев Г.Г. Психология (Учебное пособие для повыш. квал. инжен.-педаг. работников). - М.; Высшая школа,1977. - 247 с.

59. Психологічний словник / За ред. В.І.Войтка - К.: Вища школа, 1983. - 215с.

60. Психология развития. // Хрестоматия. / Гл. ред. Е.Строганова. - Питер,2001. - 504с.

61. Психология самосознания. // Хрестоматия. / Гл. ред. Д.Я.Райгородский. - Самара, 2003. - 671с.

62. Психология : Словарь / Под ред. Петровского А.В., Ярошевского М.Г.- 2-е изд., испр. и доп.- М.: Политиздат, 1990.- 494 с.

63. Психология индивидуальных различий: Тексты / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер. В.Я.Романова.- М.: Из-во Моск. ун-та, 1982.- 319 с.

64. Психологія: Підручник / Ю.Л.Трофімов,В.В.Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л.Трофімова- 3-є вид., стереотип.-К.:Либідь,2001.- 560 с.

65. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учеб. Пособие: В 2 кн. - 2-е изд.- М.:Владос, 1999. - Кн.1: Системаработы психолога с детьми разного возраста. - 384с.

66. Родинна педагогіка: Навчально-метод. Посібник / А.А.Марушкевич, В.Г.Постовий, Т.Ф.Алексєєнко та ін. - Видавець ПАРАПАН, 2002. - 216с.

67. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб.: Питер,2003. - 720с.

68. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: навчальний посібник. - К.:Академвидав, 2005. - 360с.

69. Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибр.твори: В 5-ти. - К.: Рад.школа, 1977. - Т.3. - С.283-582.

70. Теплов Б.М. Современное состояние вопроса о типах высш. нерв.деят. и их определения // Психология индивидуальных различий. Тексты.- М., 1982.- 535 с.

71. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Академія, 2002. - 528с.

72. Фрейд З. Введение в психоанализ. - М,1991.- 364с.

73. Фрейд З. Психология масс и анализ человеческого «Я». - Москва, 1925.

74. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Под ред. И.И. Ильясова. - М.: МГУ, 1981. - 464с.

75. Шаповаленко И.В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология). - М.: Гардарики, 2004. - 349с.

76. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. - М, 1989. - 364с.

77. Эриксон Э. Идентичность: юность, кризис. - М, 1996. - 364с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Методика „Ціннісні орієнтації” (автор методики М. Рокич)

Зміст методики

Респонденту пред'явлені два списки цінностей (по 18 в кожному), або на листах паперу в алфавітному порядку, або на картках. У списках випробовуваний привласнює кожній цінності ранговий номер, а картки розкладає по порядку значущості. Остання форма подачі матеріалу дає надійніші результати. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей.

Інструкція: «Зараз Вам буде пред'явлений набір з 18 карток з позначенням цінностей. Ваша задача - розкласти їх по порядку значущості для Вас як принципів, якими Ви керуєтеся у Вашому житті. Кожна цінність написана на окремій картці. Уважно вивчите картки і, вибравши ту, яка для Вас найбільш значуща, помістіть її на перше місце. Потім виберіть другу по значущості цінність і помістіть її вслід за першою. Потім виконайте те ж зі всіма картками, що залишилися. Як найменш важлива залишиться останньою і займе 18 місце. Розробіть не поспішаючи, вдумливо. Якщо в процесі роботи Ви зміните свою думку, то можете виправити свої відповіді, помінявши картки місцями. Кінцевий результат повинен відображати Вашу істинну позицію».