Розвиток властивостей уваги молодших школярів в ігровій діяльності

Різкі коливання по всій довжині кривої працездатності або зниження наприкінці роботи свідчать про швидке виснажування уваги.

Оцінювання результатів. Під час роботи потрібно спостерігати за дитиною і відзначати, через який час починає знижуватися її працездатність. Помилкою вважається не тільки неправильно закреслена, але й пропущена буква або фігура. Як інтерпретувати отримані результати? Насамперед не забувайте, що ця методика є багатоплановою, тобто Ви аналізуєте кілька психологічних параметрів. Один з найважливіших - це рівень довільної регуляції діяльності дітей. Ви звертаєте увагу, по-перше, на вміння сприйняти завдання, а по-друге, - на форму, в якій це завдання сприймається.

Діти, в яких не сформована вольова готовність, тобто діти з низькою довільністю, взагалі не можуть сприйняти завдання, відволікаються навіть за наявності зразка, припускаються багатьох помилок уже в перші хвилини роботи, іноді навіть починають малювати або розфарбовувати фігурки. Тільки нагадування дорослого, його постійний контроль здатні повернути їх до роботи.

Не менш важливим є параметр - рівень концентрації уваги. Його характеризує насамперед кількість помилок, які робить дитина. Діти 6 років можуть працювати протягом 4 - 5 хвилин. Для дітей цього віку нормою вважають наявність 1-2 помилок за хвилину ро1 боти. Через 5 хвилин роботи в п'яти-, шестирічних (або 10 хвилин у семирічних) дітей кількість помилок різко збільшується, вони починають відволікатися, саме в цей момент Ви й даєте нову інструкцію (говорите, що залишилося попрацювати всього одну хвилину). Після усунення невизначеності, коли діти розуміють, що робота є близькою до завершення, їхня діяльність повинна нормалізуватися, а помилки, що з'явилися, - зникнути.

Цей тест свідчить також і про ступінь стомлюваності, астентичності дітей. Слабкі діти дуже швидко утомлюються і припускаються багатьох помилок не через 5-10 хвилин (що є цілком нормальним), а вже через 2-3 хвилини. Однак будьте уважні і не плутайте цих дітей із дітьми, в яких дуже низький рівень вольової готовності, тому що астеничні діти в першу хвилину сприймають завдання та починають правильно закреслювати фігури, просте порушення діяльності в них починається раніше, у той час як у дітей із низькою довільністю помилки, спроби відходу і відволікання з'являються із самого початку.

Відомо, що особливого значення увага набуває на етапі, коли потрібно оціните результати своєї роботи і внести необхідні корективи. Недостатньо уважному учневі молодших класів буває нелегко виявити і виправити власні помилки. Тим, які від цього особливо сильно потерпають (а серед дітей 7-10 років таких більшість), може допомогти оволодіння способом порівняння. Тренувати цей спосіб можна шляхом дослідження натуральних предметів, наприклад, детально вивчаючи їх з різних сторін і різними методами - зважуванням, вимірюванням, розчленовуванням, поєднанням з іншими предметами.

Ми провели дослідження визначення властивостей уваги із учнями 2-В класу Луцької гімназії № 4. У дослідженні брали участь 28 дітей, 15 хлопчиків і 13 дівчаток.

Дослідження 1. Визначення об'єму уваги в учнів класу.

Аналізуючи результати дослідження, ми порівнювали кількість дітей, які змогли правильно відтворити зображення, які бачили на картках, до спеціальних тренувальних занять і після них (табл. 2.1.)

Таблиця 2.1

Варіант	Кількість правильно відтворених зображень	% успішності
	До занять	Після занять
	2-3	4-5		4-5
А	9 учнів	3 учня	50,7%	7 учнів	20 %
Б	5 учнів	4 учня	50%	8 учнів	50 %
В	8 учнів	2 учня	66,6%	5 учнів	66,6 %
Г	7 учнів	2 учня	66,6%	6 учнів	66,6 %
Сер значення	7 учнів	3 учня	50,7%	7-8 учнів	50,8 %

Перевіривши записи учнів, можна зробити висновок, що кількість дітей, які успішно справляються з завданням, тобто відтворюють 4-5 зображень суттєво зростає - приблизно на 50% (додаток Б).

Дослідження 2. Вивчення розподілу уваги між двома одночасно виконуваними діяльностями.

Ми аналізували процент успішності виконання завдань на перерозподіл уваги між двома діями. Результати записуємо в табл. 2.2.

Таблиця 2.2.

Варіант	Кількість учнів, які успішно справилися з завданням	% успішності
	До занять	Після занять
А	8	10	22 %
Б	5	10	51 %
В	2	6	72,4 %
Г	1	3	81,2 %
Середнє значення			56, 6 %

Ми спостерігаємо, що в міру переходу від варіанта «А» до варіанту «Д» одночасне виконання двох діяльностей стає усе більш важкою справою. Але спеціальні тренувальні ігри та вправи допомагають підвищити увагу молодших школярів (додаток А).

Дослідження 3. Вивчення переключення уваги. При аналізі результатів враховувався час виконання завдання і кількість помилок. Проводимо порівняння за кількістю помилок (табл. 2.3). За результатами експерименту можна зробити такі висновки: більше 10 помилок не робить жоден учень; збільшилась кількість дітей, які допускають менше 5 помилок - 8 учнів, і лише 2 учні допустили від 6 до 10 помилок.

Таблиця 2.3

	До занять	Після занять
Менше 5 помилок	2 учень	7 учнів
Менше 10 помилок	6 учнів	1 учні
Більше 10 помилок	3 учні	--

Отже, спеціальні ігри та завдання суттєво підвищують увагу, зокрема такі її властивості як об'єм, переключення та розподіл.

Таким чином, при організації навчально-виховного процесу в школі необхідно враховувати особливості всіх видів уваги. Важливу роль відіграє довільна увага. Особлива велика роль довільної уваги в початкових класах, так як у молодших школярів слабо розвинута здатність до довільного зосередження. Однак навіть в молодших класах будувати навчально-виховний процес тільки на основі цього виду уваги недоцільно. У шкільній практиці слід поєднувати довільну і мимовільну увагу і, спираючись на мимовільну, виховувати довільну.

Під час проведених досліджень ми вивчили властивості уваги в учнів молодших класів. Експеримент показав, що проведення спеціальних заходів (ігор, вправ, спеціальних занять) дають змогу значно підвищити рівень уваги в школярів.

2.2 Психологічні прийоми розвитку властивостей уваги молодших школярів у процесі навчальної діяльності

З метою поліпшення сприймання слухової інформації, доцільно використовувати різні способи фіксації уваги на прослуханому залежно від мети його повідомлення. Якщо на слух сприймається пояснення, його варто супроводжувати лаконічною зоровою опорою, розповідь - виразними ілюстраціями. Педагогічна практика із учнями 2-В класу Луцької гімназії № 4 показала, що під час тривалого слухання мобілізуюче значення мають відповідна настанова на зміст і важливість повідомлення, ритміко-інтонаційна виразність мовлення (обґрунтовані пауза, зміна темпу для різних за значущістю речень, емоційне забарвлення голосу).

Для тренування гостроти сприймання слухової інформації ми радимо такі прийоми: під час слухання учням пропонувати фіксувати кількість вживання певного слова, оплеском чи іншою дією слово, вираз, які попередньо записані на дошці. Для тренування слухової пам'яті в третіх-четвертих класах корисним є диктант-гра «Будь точним». Його методика: учитель читає ланцюжок із 2-3 слів і вимовляє його лише раз, потім робить паузу, під час якої діти записують те, що запам'ятали. Кількість слів поступово нарощується до 10-12, змінюється і принцип добору слів. За умов систематичної роботи цей підхід тренує не тільки слухову пам'ять, а й увагу і швидкість письма. На уроках на учнів діє багато подразників. Залежно від спрямованості уваги, уміння зосередитися центром уваги стає той чи інший предмет. Найважливіша умова виразного зорового сприймання - уміння виділити предмет на загальному фоні на основі чіткого розпізнавання контуру. Цьому сприяють різні види завдань.

1. Знаходження добре відомих предметів в умовах, що відволікають. Приклад завдань для індивідуальної і колективної роботи:

а) скільки предметів зображено на кожному малюнку?

б) розпізнавання предмета за істотними ознаками контуру

Скільки тут вісімок?

в) знаходження однакових предметів зоровим зіставленням їх форми - розташуванням, розміром, кольором

Скільки однакових фігур на двох малюнках?

2. Вибір маршруту на основі зорового зіставлення різних напрямів руху.

Яка дорога приведе ведмедика до дому?

Якою дорогою дівчинці найшвидше дібратися додому? Де живе зайчик, а де - білочка? Якою дорогою вони бігли?



Яким способом найшвидше можна знайти відповідь? Чому?

3. Пошук виходу з лабіринтів. Покажіть лінією шлях, яким хлопчик може вибратися з лісу.

Через які ворота можна знайти вихід?

4. Вправи на тренування обсягу й точності зорового сприймання групи об'єктів.

Учитель демонструє дітям картку чи малюнок на дошці протягом кількох секунд: а) зображено 8 листочків жовтого і зеленого кольорів; Не лічачи, скажіть, яких листочків більше - жовтих чи зелених. Усіх листочків більше чи менше п'яти? б) зображено 12 кульок трьох кольорів. Кульки однакові за розміром; Яких кольорів кульки? Яких найбільше? Яких найменше?

в) на дошці розсипані слова, які складаються з одного і двох складів. Після їх сприймання протягом 0,5-1 хв (з настановою роздивитися якомога уважніше) вчитель пропонує сказати, хто встиг помітити найкоротше слово, найдовше, слова, що означають назви рослин, та ін.

5. Тренування зорової пам'яті відтворенням образу сприйнятого об'єкта:

а) ігрові завдання типу «Що змінилось?» Їх можна використовувати на різних уроках, причому до одного набору предметів чи окремого об'єкта ставити запитання, що потребують дедалі гострішого сприймання. Наприклад, на крилі дошки 6-7 малюнків овочів і фруктів. Після короткочасного розгляду вчитель непомітно для класу додає ще один малюнок. Цю зміну учням визначити найлегше. А потім зміни ускладнюються: замість жовтого яблука з'являється червоне, фрукти, що були зверху, пересуваються вниз, змінюється їх взаєморозташування;

б) гра «Фотограф». Через невеликий отвір у картонній планці кожна дитина уважно вдивляється в якийсь куточок лісу, шкільного двору тощо. Те, що їй вдається помітити, вона потім відтворює в словесному опису чи малюнку;

в) гра-вправа «Що я помітив, йдучи до школи?» на спостережливість і подальше відтворювання;

г) складання такого самого візерунка з пам'яті; відтворення розташування фігур;

д) вправи на розрізнювання кольорів та їх відтінків в ускладнених умовах сприймання [6; 46-54].

Ми переконані, що гостре око учня - найважливіша передумова формування спостережливості, уміння помічати характерні, але малопомітні особливості предметів і явищ. Ця якість передбачає цілеспрямоване планомірне сприймання об'єктів, що викликають інтерес. Тому спостереження в навчанні характеризується великою активністю сприймання, тісно зв'язане з мисленням, мовленням, почуттями, довільністю уваги.

У дітей 6-7-річного віку сприймання об'єктів дещо пасивне. Вони схильні помічати в предметах випадкові, але яскраві, рухливі деталі, а істотні часто залишаються поза увагою, що зумовлює нерідко поверхове або навіть і помилкове засвоєння матеріалу. Значною мірою це пояснюється слабким розвитком довільної уваги й аналізуючого сприймання.

Уміння спостерігати в молодших учнів можна розвивати на будь-яких уроках. Особливо широкі можливості для цього на уроках ознайомлення з навколишнім, образотворчого мистецтва, розвитку мовлення, читання, трудового навчання.

Які ж дидактичні і психологічні завдання розв'язуємо, залучаючи дітей до цілеспрямованих спостережень? Керуючи спостереженнями учнів, учитель: 1) уточнює і збагачує їхні уявлення і поняття про відомі об'єкти; 2) формує нові поняття про зв'язок, відношення між предметами і явищами; 3) активізує різні форми сприймання; 4) навчає послідовності розумових і практичних дій під час спостереження одного чи кількох об'єктів; 5) збуджує інтерес і допитливість дітей.

Роботу з розвитку спостережливості треба організувати так, щоб максимально використати розвивальні можливості багаторазових прогулянок різними маршрутами. Наприклад, проходячи в різний час екологічною стежкою, діти уважніше помічають зміни в природі; мандруючи стежкою «веселки», помічають різноманітність забарвлення оточуючого; «збирають» ознаки, дієслова руху.

Для тривалих спостережень учителеві слід попередньо визначити об'єкт і мету спостережень, засоби зацікавлення дітей, способи фіксації учнями спостережень і можливості використання їх результатів на різних уроках. Наприклад, учням шести-семи років доцільно запропонувати спостереження за польотом сніжинок, за снігопадом, заметами. Які за формою і розміром сніжинки? Як лягає сніг? Коли він рипить? Коли добре ліпиться? Від чого залежить форма заметів?

Багато корисного для розвитку мовлення та уяви дітей дають спостереження за слідами людей і тварин на снігу, розпізнавання вигляду засніжених дерев і кущів.

Запитання для спостережень мають активізувати мислення, викликати бажання пояснити взаємозв'язки між об'єктами, спробу самостійно визначити елементарні залежності, зробити висновок. Наприклад, на основі спостережень діти розмірковують: «Де раніше на шкільному дворі починає танути сніг і чому? Де товщий сніг: у лісі чи в полі? Чим це можна пояснити?»; «Поспостерігаємо, де раніше з'являться листочки: на гілці берези, яка стоїть у банці з водою на вікні, чи на дереві? Чому так? Який можна зробити висновок?»

Під час спостережень важливо домагатися стійкості довільної уваги, всебічного розгляду об'єктів. Для цього вчитель керує сприйманням дітей, накреслює уявний маршрут розгляду. Спочатку варто спрямовувати увагу на основне, типове, властиве усім предметам даного виду, створити цілісне уявлення про весь об'єкт, а потім зацікавити дітей пошуком тонких ознак, деталей. Дуже важливо заохочувати дітей відображати результати спостережень у практичній діяльності на різних уроках: у процесі усного мовлення і написання творів, описів; під час складання задач, тематичного й предметного малювання.

Таким чином, ми переконалися, що закінчуючи спостереження, корисно, щоб діти під керівництвом учителя з'ясували, що ж нового, незвичного вони відкрили для себе; зробили висновок про те, як саме спостерігали, за якими ознаками; що треба врахувати в майбутніх спостереженнях.

2.3 Практичні поради для розвитку властивостей уваги в учнів початкової школи

Учителю необхідно враховувати вікові особливості уваги школярів, особливо молодших. Їм, наприклад, буває важко довго в зосереджено працювати, тому одноманітна діяльність швидко стомлює їх, і вони відволікаються від роботи. Для створення зосередженої уваги необхідно викликати в дитини інтерес до роботи, дати можливість активно брати участь у навчальному процесі, звертати увагу і на емоційні моменти в навчанні. Розподіляти властивості увагу, особливо в 1-2 класах, дитині важко. Якщо вона захопилася навчальною роботою, то одночасно контролювати свою поведінку часто не в змозі і тому розмовляє вголос, підхоплюється з місця, відповідає без виклику вчителя, приймає неправильні і некрасиві пози.

Відомо, що навчання в школі - найсильніший стимул розвитку уваги.

Увага - одна з основних умов успішної навчальної діяльності, у той же час у навчальній діяльності вона і розвивається. У школі увага учня підкоряється розпорядку навчальної роботи, від дитини вимагається бути уважною не тільки до того, що цікаве, так і до того, що менш цікаве, але обов'язкове для неї як учня. Навчальна діяльність вимагає від дитини визначених вольових зусиль, а також постановки мети: вивчити, написати, зробити, слухати, і вона змушує себе виконувати необхідне. На цій основі відбувається поступовий перехід від переважного на початкових етапах навчання мимовільної і хитливої уваги до зміцнення і розвитку властивостей довільної, зосередженої і стійкої уваги. Уміння керувати своєю увагою наростає з кожним роком.

Як же організовувати властивості уваги учнів на уроці і на цій основі поступово розвивати довільну увагу, формувати уважність як рису особистості?

Увага розвивається не в результаті окремих заходів, не шляхом застосування окремих прийомів, а всією системою навчальної і виховної роботи школи. Успішне виховання уваги залежить від наступних основних умов.

1. Виховання довільної (вольової) уваги в значній мірі зводиться до виховання почуття відповідальності і до тренування вольового зусилля.

В учня необхідно поступово і наполегливо виховувати прагнення домагатися мети, неодмінно зробити намічене. Вимагати, щоб учень завжди, у будь-якій діяльності, при виконанні будь-якої роботи, навіть якщо вона звична, легка, добре освоєна, був уважним. Ніколи не працювати неуважно. Тільки в цьому випадку буде вихована звичка бути уважним. Треба цілеспрямовано виховувати в школяра уміння самому змушувати себе бути уважним, робити увагу слухняною. Учень повинний повірити у свої сили, повірити, що він може це зробити.

До речі, не слід абсолютизувати у принципі правильну вимогу, щоб робота учня відбувалася в сприятливій атмосфері, без перешкод і відволікаючих подразників. У таких умовах може виробитися зманіжена, розпещена увага, і учень (а потім і доросла людина) не зможе працювати при різного роду перешкодах (наприклад, інженер не зможе зосередитися в умовах виробничого шуму). Тому іноді корисно загартовувати, тренувати увагу учня, привчати його працювати в будь-яких умовах, не завжди цілком сприятливих, привчати не відволікатися на сторонні подразники, а не просто усувати їх.

2. Вихованню звички бути уважним сприяє чітка організація уроку. Робочий ритм уроку, динамічне ведення занять, яскравість і новизна викладу, образна, виразна мова вчителя, сполучення емоційності і логічності викладу створюють в учнів установку бути уважними. Особливо важливо знайти оптимальний темп ведення уроку, не поспішно-квапливий, але і не надто уповільнений, тому що квапливість у роботі учнів приводить до їх неуважності і помилок, а уповільнений, млявий темп роботи сприяє відволіканню уваги. Треба пам'ятати, що одноманітна, монотонна робота швидко стомлює, з чим пов'язане притуплення і відволікання уваги. Діти ж стомлюються від одноманітної роботи швидше, ніж дорослі. Тому необхідно урізноманітнювати роботу учнів на уроці. Зрозуміло, занадто часта зміна занять не сприяє формуванню стійкої уваги - учень не встигає втягтися в одну роботу, як йому приходиться переключатися на іншу.

3. Необхідно створювати умови для активної, самостійної і творчої роботи учнів.

Спостереження показують, що прямі словесно виражені вимоги вчителя до школярів бути уважними, не відволікатися часто не приводять до мети. Якщо ж вчитель активізує розумову діяльність учнів, домагається, щоб учні були захоплені роботою, а не перебували в стані інтелектуальної пасивності, бездумно слухаючи вчителя і споглядаючи те, що він їм показує, якщо вони активно осмислюють матеріал, роблять з ним визначені дії - порівнюють, зіставляють, спостерігають, роблять висновки, вирішують конкретні задачі, то в цьому випадку не виникає необхідності спеціально піклуватися про увагу школярів. Особливо важливо, щоб і при опитуванні окремих учнів активно працював весь клас, адже багатьом просто набридає слухати відповіді товаришів (особливо слабких). «Доповни відповідь»; «Поправ товариша»; «Хто скаже коротше і точніше?»; «Наведи приклад» - у такий спосіб учитель включає в опитування весь клас.

Виконувана дітьми робота повинна бути посильною для них, не надмірно важкою і складною, але і не дуже простою і легкою. Якщо робота надто важка, то учень швидко стомлюється, втрачає інтерес до неї, починає відволікатися. Якщо робота дуже легка, вона також перестає цікавити учня, увагу його розсіюється.

4. Як уже згадувалося, мимовільна увага учнів пов'язана з безпосереднім інтересом до матеріалу уроку. Одне із завдань учителя - зробити урок цікавим для учнів.

Але це не значить, що урок завжди повинен бути цікавим. По-перше, тому, що на цій основі в школярів може виробитися знов-таки розпещена увага - звичка звертати увагу тільки на те, що цікаве. По-друге, не весь навчальний матеріал може становити безпосередній інтерес для школярів. Щось є цікаве, щось є менш цікавим, а дещо і взагалі не може викликати безпосереднього інтересу, хоча це важливе і потрібне. Учень повинний звикати бути уважним у будь-якому випадку. Великий педагог К. Д. Ушинський з цього приводу писав: «Зрозуміло, зробивши цікавим свій урок, ви можете не боятися наскучити дітям, але пам'ятайте, що не все може бути цікавим в навчанні, що неодмінно є і нудні речі, і повинні бути. Привчити ж дитину робити не тільки те, що її займає, але і те, що не займає - робити заради задоволення виконати свій обов'язок» [43; 295].

Справжній інтерес учня до навчального предмета повинен обумовлюватися не зовнішньою цікавістю. Справжній інтерес залежить від змісту навчального матеріалу, коли учні усвідомлюють, що знання, які їм повідомляє вчитель, нехай і позбавлені зовнішньої цікавості, але мають велике пізнавальне і практичне значення. Учитель спеціально підкреслює це: «Те, що я вам зараз повідомлю, може бути, і не занадто цікаве але дуже важливе в житті і це постійно вам буде потрібне».

5. Важлива умова виховання уваги - праця школярів у шкільних майстернях, міжшкільних учбово-виробничих комбінатах.

Чіткий режим праці, визначений розпорядок, правильна організація робочого місця, необхідність точно виконувати вказівки інструктора мобілізують увагу, привчають зосереджуватися на роботі.

6. Важливо направляти довільну увагу школярів (особливо молодшого віку), виховуючи їхню спостережливість.

Вчити школярів спостерігати на уроці, в дома, на природі. Вчити дитину орієнтуватися на вулиці, дотримуючись правил вуличного руху.

7. Велике значення має колективна думка класу. Колектив повинен бути організований так, щоб весь клас працював уважно, засуджував тих, хто відволікається, працює неуважно і заважає працювати іншим.

Отже, педагогові слід знати індивідуальні особливості уваги кожного учня. Тільки тоді можна ставити визначені завдання виховання уваги й усунення визначених недоліків у кожної дитини. Треба знати причини, що спричинили недоліки уваги.

ВИСНОВКИ

У процесі проведеного дослідження було зроблено такі висновки.

Увага посідає помітне місце в структурі особистісних властивостей. У ній дістають вияв орієнтаційні цінності особистості молодшого школяра. Від організованості особистості залежить організованість уваги (її стійкість, переключення та розподіл).

Зміст поняття «увага» у сучасній психологічній науці визначають як психічний процес, що полягає у зосередженості діяльності суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті - предметі, події, образі, міркуванні тощо, або умову діяльності всіх психічних процесів.

Увага має такі властивості як обсяг, концентрація, стійкість, розподіл, переключення. Особливо велике значення для розвитку властивостей уваги має навчальна діяльність школяра. Навчання створює умови для формування в учнів навичок переключення, розподілу та інших властивостей уваги, можна сказати воно допомагає вчитися. Розвиток властивостей уваги залежить від вікових та індивідуальних особливостей учнів. Уже з першого класу учні вчаться розподілити увагу на зміст завдання, на свою поставу під час письма та на пояснення вчителя.

Учителеві, вихователеві, психологу при вивченні індивідуальних особливостей уваги молодших учнів слід поставити завдання об'єктивно відтворити картину реально існуючих особливостей. При цьому доцільно розглядати увагу як складну ієрархічну систему, організаційним чинником якої є мета діяльності. З огляду на це у характеристиці уваги особистості враховують рівень розвитку цієї системи (мимовільна, довільна регуляція своєї поведінки), співвідношення різних видів уваги, окремі особливості уваги.

Проведені дослідження показали, що одні молодші школярі виявляють більшу здатність до зосередженої та концентрованої уваги, інші - до розподілу або переключення, учні можуть відрізнятися й обсягом уваги. Індивідуальні особливості уваги є результатом виховання особистості. Вони пов'язані з мотивацією діяльності, вмінням працювати, зі спрямованістю особистості в цілому та рівнем її інтелектуального розвитку.

З'ясовано, що особливості уваги великою мірою залежать від властивостей вищої нервової діяльності. Рухливість, інертність, сила та слабкість нервової системи впливають на всі властивості уваги. Стійка увага, її легке переключення та успішний розподіл зумовлюються сильною і рухливою нервовою системою. Інертна і слабка нервова система виявляє себе в нестійкій і менш здатній до успішного розподілу та переключення увазі. Поєднання інертності з силою зумовлює стійкість, середньої ефективності переключення і розподіл уваги.

Встановлено, що увага молодшого школяра виникає на основі таких властивостей особистості, як ставлення до праці, вольових зусиль, умінь і навичок тощо. Разом з тим увага є передумовою формування інших властивостей особистості, зокрема організованості в поведінці й діяльності, а також тактовності у спілкуванні з іншими людьми. Увага школяра залежить від її ставлення до праці, підвищеного інтересу, захопленості роботою або нестійкого ставлення до неї, слабкості розвитку інтересу і потреби у цьому виді діяльності.

Результати нашого дослідження показали, що в молодшому шкільному віці головне організувати індивідуальну увагу. Розвиток властивостей уваги пов'язаний з розвитком волі, емоцій та почуттів, молодші школярі дуже емоційні, не завжди можуть керувати собою. Педагог повинен організувати навчальну діяльність так, щоб воно сприяла розвитку властивостей уваги.

З'ясовано, що увага важлива складова людської діяльності, на розвиток якої слід звернути увагу в дитинстві та молодшому шкільному віці з метою забезпечення оптимального темпу роботи. Зміну видів діяльності характеризує чіткість установки: будь уважніший, включення школярів у роботу на початку уроку, використання наочності, перехід до іншого виду діяльності, формування мотивів навчальної діяльності.

Таким чином, велике значення для розвитку властивостей уваги молодшого школяра має спосіб організації ігрової, навчальної і трудової діяльності, вміле керівництво вчителя.

ДОДАТКИ

Додаток А

1. Гра «Селектор»

У грі одночасно приймає 4-5 учасників. Один гравець виконує роль «приймача» (він приймає сигнали», решта - «передавачі» (передають сигнали). Кожний передавач передає свою інформацію. Наприклад, один рахує до 12, другий називає у певній послідовності предмети, зображені на картинках, третій вимовляє назви кольорів веселки тощо. Все це вони роблять одночасно, приблизно однаково голосно і безперервно (тобто, як тільки «передавач» доходить до останньої цифри або картинки, відразу ж починає спочатку).

Приймач мовчки слухає. Він повинен почергово налаштуватися на кожного з «передавачів». Якщо йому надто складно почути той чи інший сигнал, він може наказовим жестом примусити «передавач» говорити голосніше, якщо якийсь передавач працює надто голосно - зменшити звук. Коли «приймач» вже може відтворити, що говорив кожний із «передавачів», він зупиняє гру.

2. Гра «Веселе триборство»

«Веселе Триборство»: слід вибрати три види «спорту», наприклад, конструювання будиночка з кубиків, малювання якоїсь тварини і проказування лічилки. Кожне завдання слід виконувати дуже швидко і точно. Для контролю за швидкістю виконання використовується секундомір або годинник із секундною стрілкою. У змаганні перемагає найшвидший і найточніший. Гру можна урізноманітнювати, змінюючи види завдань і збільшуючи їх кількість.

Ця гра - хороший метод тренування переведення уваги і швидкості.

3. Гра «Ранкова гімнастика»

Якщо регулярно проводите з учнями ранкову гімнастику, то пограти у гру «Ранкова гімнастика» вам буде нескладно (а якщо не робите - хороший привід почати). Правило: цифри слід називати у порядку спадання (починаючи з 25), а літери - за алфавітом. Друге правило залишається незмінним. Наприклад, «25» - «А», «24» - «Б» і так до того часу, поки не будуть названі цифра «1» і літера «Ч».

Цю гру, як і гру «Цифри за порядком» бажано проводити з врахуванням часу виконання завдання, а також в умовах змагання. За одними й тими ж таблицями можна грати декілька разів, поки ви не побачите, що місце знаходження багатьох цифр учнів уже знають на пам'ять.

4. Гра «Заборонений рух»

Рухлива гра «Заборонений рух» може бути використана для тренування довільної уваги. При виконанні завдання слід орієнтуватися лише на вербальну інструкцію дорослого, незалежно від того, що він реально демонструє. Зміст такий: він послідовно на пальцях показує певну цифру. За цією командою учні повинні показувати ту ж кількість пальців, яка відповідає даній цифрі.

Виграє той, хто зробить менше помилок.

5. Гра «Знайди ознаки»

Учитель читає слово, що означає назву предмета. Учні повинні знайти у тексті і прочитати ознаки цього предмета. (Наприклад: «країни» - «далекі», «звірі» - «небезпечні» і т. д.)

Слова для гри можна називати або показувати на картках - блискавках: книга, богатир, залізо, слово, людина, палітурки, букви.

6. Гра «Впіймай на гачок»

Учитель називає однакові слова, а серед них таке, що відрізняється лише одним звуком. Діти повинні назвати це слово («спіймати на гачок») і запам'ятати. Лети - лети - мети - лети - лети. Кулак - кулак - кулак - кулик кулак. Комашка - комашка - ромашка - комашка. Які слова ви «впіймали на гачок»?

Додаток Б

1. Дослідження розподілу уваги між двома одночасно виконуваними діяльностями

2. Дослідження переключення уваги молодших школярів

3. Визначення об'єму уваги в учнів 2- В класу Луцької гімназії № 4

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г. С. Возрастная психология. - Екатеринбург: Деловая книга, 1999. - 278 с.

2. Абрамова Г. С. Практикум по возрастной психологии. - М.: Академия, 2001. - 347 с.

3. Аверин В. А. Психология детей и подростков. 2-е изд. - СПб., 1998. - 448 с.

4. Андреев О., Хрромов Л. Тренировка внимания. - М.: Знание, 1996. - 320 с.

5. Асеев В. Г. Возрастная психология. - Иркутск: ИГУ, 1989. - 244 с.

6. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 1998. - 248 с.

7. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование. Проблемы психического развития детей. М.: Изд-во МГУ, 1990. - 416 с.

8. Введение в психологию / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Педагогіка, 1997. - 496 с.

9. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1976. - 278

10. Возрастная психология: Детство, отрочество, юность: Хрестоматия / Сост. и науч. ред. В. С. Мухина, А. А. Хвостов. - М.: Академия, 2001. - 768 с.

11. Возрастная психология: личность от молодости до старости / М.В.Гамезо, В.С.Герасимова, Г.Г. Горелова, Л.М. Орлова. М.: Ноосфера, 1999.- 288 с.

12. Вопросы психологии внимания / Под ред. В.И. Страхова. - Саратов: Сарат. гос. пед. ин-т , 1995. - Вып. 7. - С.31-62.

13. Гальперин П.Я., Кабыльницкая С.Л. Экспериментальное формирование внимания. - М.: из-во Моск. ун-та, 1984. - 100 с.

14. Гоноболин Ф.Н. Внимание и его воспитание. - М.: Педагогика, 1972. -159 с.

15. Добрынин Н.Ф. О новых исследованиях внимания // Вопр. психологи. -2000.-№3.- С.121-128.

16. Дормашев Ю.Б., РомановВ.Я. Психология внимания. - М.: Тривола, 1995.-348 с.

17. Забродський М.М. Основи вікової психології. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002. - 112 с.

18. Заброцький М. М. Вікова психологія. - К.: Освіта, 1998. - 216 с.

19. Загальна психологія / О.Скрипченко. - К.:А.П.Н, 2001. - 464с.

20. Зеньковский В. В. Психология детства. - Екатеринбург: Деловая книга, 1995. - 324 с.

21. Крайг Г. Психология развития. 7-е изд. - СПб.: Питер, 2000. - 288 с.

22. Кулагина И. Ю. Возрастная психология. М.: Изд-во РОУ, 1996. - 304 с.

23. Левитина С.С. Можна ли управлять вниманием школьника? - М.: Знание, 1980.-96с.

24. Люблінська Г. О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1994. - 384 с.

25. М'ясоїд П.А. Загальна психологія. - К.: Вища школа, 2000. - С.341-345.

26. Максименко С. Д. Основи генетичної психології. -К.: НПЦ Перспектива, 1998. - 236 с.

27. Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. Изд. 3-е. - М.: Академия, 1998. - 278 с.

28. Немов Р.С. Психология. - М.: Академія, 1997. - 304 с.

29. Нечаев А.П. Психология и школа: Избр. псизол.тр. - М.-Воронеж: НПО МОДЭК, 1997. - 350с.

30. Обухова Л. Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. 2-е изд. М.: Тривола, 1996. - 178 с.

31. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. - 3-е изд. перероб. и доп. - М.: Просвещение, 1986. - 464 с.

32. Основи психології / За ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. - 3-є вид. - К.: Либідь, 1997.- С.202-210.

33. Психология человека от рождения до смерти / Под общ. ред. А. А. Реана. - СПб.-М., 2002. - 376 с.

34. Психология / Под ред. Крутецкого В.А. - М.: Просвещение, 1986. - 336с

35. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. 8-е изд. - СПб., 2000. - 294 с.

36. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В. 2 т. - М.: Педагогика, 1989. - Т.1 - 488 с.

37. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. К.: Академвидав, 2005. - 360 с.

38. Страхов В.И. Внимание школьников в процессе труда. - Саратов: СГУ, 1991.-С.42-75.

39. Страхов И.В. Воспитание внимание школьников. - М.: Уч.пед.гиз., 1998. - 104 с.

40. Стюарт-Гамильтон Я. Психология старения. 3-е изд. - СПб.: Просвещение, 2002. - 276 с.

41. Узнадзе Д.Н. Психологические следования. - М.: Педагогика, 1966. - 248 с.

42. Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. - М.: Академия, 1996. -361 с.

43. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: в 2-х т. - Т.1. - К.: Рад. школа, 1983. - 274 с.

44. Хрестоматия по внеманию / Под ред. А.Н. Леонтьева, А.А.Пузырея, В.Я.Романова. - М.: изд-во Моск.ун-та, 1976. - 295 с.

45. Хрестоматия по психологи / Сост. В.В.Мироненко / Под ред. А.В.Петровского. - 2-е изд., перероб.и доп. - М.: Просвещение, 1987. - С.169-174.

Размещено на Allbest.ru