Основні принципи побудови мобільного зв'язку

Існує третій спосіб розподілу сигналів у регіональних мережах, заснований на застосуванні пейджингових репиторів. Кожна базова станція обладнується не тільки передавачем, але і приймачем пейджингових повідомлень, що працюють на одній частоті. Під час передавання сигналів сусідніми станціями повідомлення надходять у приймач і накопичуються в спеціальному буфері, а потім передаються у визначений час. Проте застосування в мережі одного пейджингового репитора приводить до зниження абонентської ємності системи приблизно до двох разів.

При створенні будь-якої пейджингової мережі виникає ряд проблем, без вирішення яких неможливо успішно використовувати її. Основними з яких є забезпечення:

однієї і тієї ж самої частоти в різних комірках стільників без виникнення інтерференційних перешкод;

потрібних розмірів області, що перекривається однією коміркою, і зони обслуговування всієї мережі;

певної пропускної здатності і завантаженості кожної окремої комірки;

достатньої проникності переданих сигналів, яка визначає якість передачі повідомлень користувачам, що знаходяться в шахті ліфта. В підвальному приміщенні, в автомобілі, що рухається і т.д.

Перелік екзаменаційних питань

1. Міський радіопейджинг та технологія стільникового радіопейджингу;

2. 3агальні відомості про системи персонального супутникового зв'язку;

3. Системи зв'язку з використанням геостаціонарних супутників;

4. Основні поняття та визначення пейдженгового зв'язку;

5. Супутниковий радіопейдженг та протоколи пейдженгового зв'язку;

6. Розвиток пейдженгу в Україні;

Тести

1. Вкажіть швидкість передачі супутникового радіопейджингу?

а) 32кбіт/с в) 128 кбіт/с

б)64 кбіт/с г) 16 кбіт/с

2. Вкажіть вихідну потужність передавання радіопейджингу?

а)100…150 Вт в) 300…400Вт

б)150…300Вт г) 50…150Вт

3. Вкажіть швидкість передачі інформації в радіопейджингу?

а) 256 кбіт/с в) 1000 кбіт/с

б) 512 кбіт/с г) 1200 кбіт/с

4. Визначте розмір 1 повідомлення текстового пейджера ?

а) 80…..2000 знаків в) 200…3000 знаків

б) 100…2048 знаків г) 10….200 знаків

5. Вкажіть швидкість передачі цифрового повідомлення по протоколу РОСSAG

а) 2400 Бад в) 512 Бад

б) 200 Бад г) 1200Бад

Тема 7. Аналогові транкінгові системи

В зоновій мережі рухомого зв'язку, в якій кожна ЦРС функціонує повністю самостійно і утворює окрему значну за площею зону обслуговування РА, в якій використовуються лише одноразово, суттєво обмежує можливу ємність системи. Аналогічно побудовані і так звані «транкінгові» мережі, що фактично відрізняються лише можливостями безпосередньої взаємодії, ПКР різних ЦРС та інколи наявністю власного центра комутації через яке з'єднується ЦРС інших зон. ЦРС звичайно називають базовими станціями (БС). Подібні системи мали виключно професійне призначення (поліція, транспорт тощо.), незначну пропускну спроможність і часто навіть не з'єднувались з ТфМСК, оскільки припускалося, що їх абоненти будуть потребувати виключно ділового взаємного спілкування. Але надалі були створені технічні можливості виходу на ТфМСК, впровадженні різноманітні послуги зв'язку то зросло припустиме навантаження. Це дозволило організувати не лише виділені, але й загальнодоступні зонові мережі рухомого зв'язку. Останні можна розглядати як розширення ТфМСК зонові РТС можуть передбачати симплексний, двох частотний симплексний (приймання і передача передбачені, але лише не разом - двобічна передача інформації неможлива) та дуплексний спосіб організації інформаційного обміну.

Формування групового сигналу може бути незалежним або централізованим. У першому випадку кожний індивідуальний абонентський сигнал має фіксовану позицію у груповому сигналі, який складається з цих незалежно сформованих підсумованих у спільному каналі сигналів. Передавачі абонентів при цьому працюють самостійно. Груповий сигнал спільного радіоканалу надходить до абонентських приймачів і кожен з них виділяє призначений йому радіосигнал. У випадку централізованого формування групового сигналу передавачем ЦРС абонентські повідомлення не мають фіксованих позицій і надходять до нього без попереднього формування. Тому абонентські приймачі мають забезпечувати селекцію призначених їм сигналів.

Оскільки кожен абонент РТС з множинним доступом має свою власну радіостанцію, то РТС називають ще багато станційною. Груповий сигнал складається з окремих індивідуальних абонентських сигналів, що займають у ньому певні позиції і тому спільний радіоканал є багатоканальним. Ці позиції можуть розрізнятись за частотою, за часом, або ж мати колове розділення відповідно є множинний доступ до радіоканалів з частотним МДЧР, з часовим МДЧсР та кодовим МДКР, їх розділенням.

Індивідуальні канали можуть жорстко закріплятись за певним абонентом, тоді стан абонентів не контролюється і РТС називають неконтрольованою. Ступінь використання каналів у такій системі дуже низькі і в середньому не перевищує 0,15Ерл у ГНН.

Якщо ж індивідуальні канали надаються абонентам тільки у час сеансу зв'язку, то РТС повинна постійно контролювати їх стан і відповідно називається контрольованою, а корисне завантаження декілька разів і залежить від обставин, може досягати 0,4-0,8Ерл. В цьому разі число каналів є помітно меншим кількості РА, тому не виключені випадки одночасного їх зайняття та необхідності очікування викликаючим абонентом звільнення каналу.

З'єднання між РА багато станційних РТС можуть бути безпосередніми або через ЦРС відповідно РТС називають некоординованими і координованими.

Зонові і транкінгові системи і мережі В зоновій мережі рухомого зв'язку, в якій кожна ЦРС функціонує повністю самостійно і утворює окрему значну за площею зону обслуговування РА, в якій виділені частоти використовуються лише одноразово, що суттєво обмежує можливу ємність системи.

На відміну від зонових стільникові мережі уможливлюють багаторазове використання радіоканалів на територіально віддалених одна від одної ділянках мережі. Уся обслуговувана територія поділяється на малі робочі зони умовно шестикутної форми, які називаються чарунками мережі. Радіус г чарунки залежить від очікуваної в ній щільності мобільних абонентів. Здебільшого він дорівнює 10...20 км за містом і в приміській зоні, 2..,5 км в місті, а в його центрі і 0,5...2 км.

У чарунках встановлюються індивідуальні або спільні для декількох чарунок базові приймально-передавальні радіостанції, які називаються базовими станціями. Така станція може розміщуватись у центрі чарунки і мати антену з коловою діаграмою випромінення або стику кількох чарунок і для кожної з них мати секторні антени. У певній чарунці абоненти за допомогою базової станції мають повний доступ до певної кількості радіоканалів, призначених цій чарунці. Базові станції, якими використовується однаковий набір каналів, розділяються захисним інтервалом D.

Щоб перекрити якусь територію достатньо С=7 багаторазово використовуваних наборів радіоканалів, але деякі стільникові РТС передбачають 4, 9, 12 або 21 набір каналів. Група з С суміжних чарунок, у яких набори каналів не повторюються, називається кластером. Значення С є розміром кластера, тобто частотним параметром системи, оскільки визначає максимально можливу кількість каналів N. Загальна ширина частотної смуги F_c=F_kCv. За умови С=7, v=30 і ширина смуги частот окремого каналу в напрямку передавання Р_к=20 кГц матимемо N=210 радіоканалів, які займатимуть смугу завширшки 4,2 МГц.

З погляду ефективності використання частотного спектра доцільно вибирати малі радіуси чарунок і розміри кластерів, зважаючи на те що захисний інтервал D в разі застосування базової станції із не спрямованими антенами має бути не менше за V30². Зменшення параметру С обмежене вимогами до захисного інтервалу, а зменшення радіуса призводить до збільшення частоти перетинання чарунок рухомими абонентами під час розмови, що може спричинити лавиноподібне завантаження керуючої системи мережі даними щодо перемикання абонентів з чарунки в чарунку. Тому в межах однієї системи використовують чарунки та кластери різних розмірів. їх вибирають з врахуванням реального електромагнітного впливу та рельєфу місцевості.

У деяких системах застосовують накладені чарунки. При цьому мікро- і навіть пікочарунки з радіусом дії 10... 17м обслуговують закриті приміщення (аеропорти, вокзали, магазини тощо). Такі структури стільникової мережі інколи називають зонтовими. За цим алгоритмом рекомендується будувати глобальну мережу мобільного радіозв'язку.

Стільникові мережі часто проектують з фіксованим розподілом каналів між базовими станціями, тобто для кожної чарунки виділяють однакову їх кількість. У цьому разі важливо вибрати розподіл каналів, за якого можна було б зменшити між канальну інтерференцію. Найчастіше використовують такий принцип розподілу каналів: j-й чарунці кластера надають канали з номерами j, j+C, j+2C, j+vC. Фіксований розподіл каналів має свої недоліки, зумовлені не стаціонарністю розподілу активних мобільних абонентів у чарунках мережі. Імовірність втрат викликів зростає в тих чарунках, де з різних причин зростає кількість мобільних абонентів. Тому інколи для кожної чарунки, крім фіксованих, виділяють ще певну кількість каналів, які динамічно розподіляються між базовими станціями залежно від реальної потреби.

Всі базові станції з'єднуються радіорелейним або кабельними лініями зв'язку з центром комутації стільникової мережі (ЦКСМ), який управляє встановленням і підтриманням з'єднань абонентів між собою та з абонентами ТфМЗК, зокрема забезпечує перемикання на іншу базову станцію під час руху абонента.

Комутація та управління мережею можуть бути:

централізованими, тобто зосередженими на ЦСКМ;

децентралізованими (ієрархічними) з установленням, наприклад, у кожному кластері спрощеної комутації станції, яка обслуговує взаємні з'єднання мобільних абонентів кластера забезпечує вихід на ЦКСМ для інших зв'язків;

розподіленими, коли комутаційне й керуюче обладнання встановлюється безпосередньо на кожній базовій станції.

Кожна СММР будується за певним стандартом, в Україні за стандартами NMT-450 і GSM-900.

Сусідні СММР одного стандарту, що належать одному операторові мережі, разом утворюють зону СММР відповідного стандарту. Сукупність одностандартних СММР сусідніх операторів називається зоною відповідного стандарту. Територію, що обслуговується одним ЦКСМ, називають зоною обслуговування ЦКСМ. Сукупність чарунок мережі, яка має спільну базову станцію, називають зоною цієї станції. Частина СММР, на якій діють однакові тарифи називають тарифною зоною.

Аналогічно побудовані і так звані «транкінгові» мережі, що фактично відрізняються лише можливостями безпосередньої взаємодії, ПКР різних ЦРС та інколи наявністю власного центра комутації через яке з'єднується ЦРС інших зон. ЦРС звичайно називають базовими станціями (БС). Подібні системи мали виключно професійне призначення (поліція, транспорт тощо.), незначну пропускну спроможність і часто навіть не з'єднувались з ТфМСК, оскільки припускалося, що їх абоненти будуть потребувати виключно ділового взаємного спілкування. Але надалі були створені технічні можливості виходу на ТфМСК, впровадженні різноманітні послуги зв'язку то зросло припустиме навантаження. Це дозволило організувати не лише виділені, але й загальнодоступні зонові мережі рухомого зв'язку. Останні можна розглядати як розширення ТфМСК зонові РТС можуть передбачати симплексний, двох частотний симплексний (приймання і передача передбачені, але лише не разом - двобічна передача інформації неможлива) та дуплексний спосіб організації інформаційного обміну.

Системи з вільним доступом

Розвиток мобільного зв'язку в усьому світі відбувся дивовижно і стрімко, стосується це і України.

Розглянемо принцип побудови мереж рухомого радіозв'язку. Для функціонування систем необхідний вільний багато станційний доступ у частотний стовбур, що дає можливість абонентам передавати і приймати інформацію за допомогою своїх радіостанцій саме тоді коли в цьому виникає потреба. Багато станційний доступ є найбільш ефективним методом побудови супутникових систем радіозв'язку, а також систем повітряного морського чи сухопутного радіозв'язку. Зазначимо, що багато станційний доступ називається множинним.

Конкретизація систем, тобто її класифікація групується на принципах формування групового сигналу, методу розпаду загального каналу зв'язку, а також способу організації спільної роботи абонентів і об'єднання їх у мережу. Якщо груповий сигнал формується в центральному передавачі, то така система передавання інформації називається централізована багатоканальна.

А якщо формування групового сигналу здійснюється в загальному тракті, то такі системи називаються незалежними багато станційними.

Усі канали в даному стовбурі можуть заздалегідь розподілятися абонентами або комутуватися на час чергового сеансу зв'язку.

Тому і система з багатостанційним доступом поділяються на :

о неконтролюючі:

о контролюючі з каналами, що комутуються;

о з обмеженим доступом.

З погляду сеансу систем сигналів з кращими характеристиками, які займають менші за обсягом смуги частот із кращою завадостійкістю і

ефективністю контролююча багато станційні системи є здебільшого неконтрольовані

Однак підвищення ефективності досягається введенням пристроїв контролю за станом завантаження стовбура і розподілення вільних абонентських каналів.

Управління абонентами багато станційних систем може бути некоординованим у разі безпосереднього зв'язку абонентів або координованим, тобто абоненти підтримують зв'язок через центральну станцію.

У класичних багатоканальних радіотелефонних системах (РТС) передавання інформації широко використовується методом розподілу сигналів (каналів):

частотний розподіл каналів - ЧРК;

часовий розподіл - ЧсРК;

кодовий КРК.

Ці ж методи розподілу набувають застосування у багато станційних системах передавання інформації про те їх технічна реалізація є складнішою. Однією з основних концепцій будь-якої рухомої РТС є концепція «багатостанційного доступу», яка передбачає підтримку системою роботи в мережі кількох абонентів одночасно. Принцип багатостанційного доступу з частотним розподілом використовується зокрема в ретрансляторах «Интепсот-IV».

Багато станційний доступ з часовим розподілом сигналів (БДЧсР або ТОМА) є основною альтернативою БДЧР, так само як ЦРК і ЧсРК.

Ефективність використання потужності супутника досягає 90% тому, що максимально можливе значення сигналу в разі застосування цього методу

Загальне уявлення про метод БДсР. Метод БДсР є методом багато станційного доступу, при якому пакети окремих наземних станцій повинні прийматися на супутнику в виділені інтервали часу. Отже кожна наземна станція визначає систему часу по супутнику і передає свої сигнали в часі так щоб вони надходили на супутник і відповідні моменти часу. Як і у звичайних системах БДЧсР так само використовується захисні інтервали в часі між пакетами переданих даних

Зазначимо, що в системах БДЧсР пристрій синхронізації за складністю може бути таким самим або навіть перевищувати канал передавання Інформації.

Технологія безпроводового зв'язку одна з наймогутніших комутаційних платформ. Розроблення концепції стільникових мереж дає змогу багаторазово використовувати радіоканати способом рознесення, однойменних каналів територіально віддалених одна від одної ділянки па чарунки стільникової мережі.

Перші реальні способи організації радіотелефонного зв'язку з рухомими об'єктами зроблені майже одночасно з відкриттям радіо. Проте помітного розвитку мобільний зв'язок набув саме в 50 роках 20 ст. Подальший розвиток впровадження нових засобів радіозв'язку тісно пов'язані з вирішенням ряду проблем, найголовнішою з яких є природна обмеженість часткового ресурсу.

Загальна характеристика транкінгової СРРЗ системи TETRA

TETRA (трансєвропейська система транкінгового зв'язку) -- цифрова транкінгова система, яка забезпечує абоненту широкий набір послуг. Склад систем транкінгового зв'язку стандарту TETRA типовий: центр комутації, базові станції, диспетчерські пульти, термінали обслуговування та експлуатації, абонентські станції.

Стандартом TETRA передбачено використання АС як ретранслятора для розширення зони обслуговування.

У стандарті TETRA використовується доступ МДЧсР з чотирма часовими каналами (вікнами) в одному частотному. Ширина смуги частотного каналу 25 кГц; діапазон частот 890...915 і 935...960 МГц; дуплексне рознесення -- 45 МГц.

Стандарт передбачає дистанційне (з БС) керування потужністю сигналу, якийвипромінюється АС.

Інформація передається пакетами довжиною 510 кадрів, з яких 432 інформаційні і 78 -- службові.

Загальна швидкість передачі мовного сигналу після його перетворення з аналогової форми в цифрову, наступного його кодування, перемеження і формування пакетів складає 36 кбіт/с.

У стандарті TETRA застосовується цифрова двократна відносна фазова модуляція (ДВФМ), що дозволяє знизити швидкість передачі з 36 кбіт/с до 18 кбіт/с. Зниження швидкості передачі вдвічі пояснюється тим, що кожний з елементів сигналу з ДВФМ утримує два біти інформації (використовується алфавіт з чотирьох символів: ±7с/4, ±Зя/4, кожному з яких відповідають два біти:00,01,10або11).

Стандарт TETRA передбачає можливість дистанційного включення бонентської станції на передачу, що забезпечує прослуховування обставин у абонента, що, зокрема, дозволяє виявляти неординарні ситуації (наприклад,напад на співробітників охоронної служби, служби суспільної безпеки та ін..).

Історично склалося так, що перші ТСЗ створювалися і використовувалися переважно в інтересах відомств (пожежних бригад, швидкої допомоги, служб безпеки й охорони суспільного порядку і т. д.), установ, комерційних структур. Тому їх називають ще професійними системами радіозв'язку. Територія, на якій розміщується транкінгова система зв'язку, може бути зоною обслуговування однієї базової станції (однозонова ТСЗ), чи кількох базових станцій (багатозонова ТСЗ) Базові станції зазвичай з'єднані між собою і кожна з них -- із ТМЗК.

Стільникові СРРЗ свою назву одержали відповідно до принципу організації зв'язку, за яким територія обслуговування поділяється на чарунки у формі правильних шестикутників (стільників). Вони забезпечують зв'язок абонентів системи як між coбою, так і з абонентами ТМЗК та інших мереж зв'язку.

Системи персонального радіовиклику (СПРВ) -- пейджингові системи забезпечують однобічну передачу сигналів виклику і кодованих повідомлень абонентам пейджингової мережі.

До складу ТСЗ входять базова станція і абонентські станції. В свою чергу до складу базової станції входять кілька (від 2 до 16) канальних прийомопередавачів (ретрансляторів), пристрій об'єднання (роз'єднання) канальних радіосигналів, антена, пристрій керування, комутатор та інтерфейси ТМЗК і мережі передачі даних (МПД).

Абонентські станції можуть бути стаціонарними, перевізними (автомобільними), портативними, що можуть використовуватися у напівдуплексному або дуплексному режимах.

Ретранслятором є прийомопередавач, що працює на одній парі носійних одного частотного каналу. При дуплексному режимі носійні рознесені на величину від 3-х до 45 МГц. У кожному частотному каналі шляхом часового ущільнення може бути організовано від 2-х до 4-х часових каналів.

Для збільшення дальності зв'язку антену з круговою діаграмою спрямованості розміщують на найвищому місці зони обслуговування, використовують передавачі з потужністю 2')...50 Вт. Для зменшення впливу багатопромеиквого поширення радіохвиль на базовііі станції може використовуватися рознесений прийом.

Пристрій керування забезпечує взаємодію всіх вузлів базової станції.

Комутатор обслуговує весь потік вхідних і вихідних викликів (весь трафік системи).

Рис.1. Узагальнена структурна схема транкіигової системи зв'язку

Інтерфейс ТМЗК у різних ТСЗ реалізується по двопроводовій лінії (наприклад, у ТСЗ Smar Trunk), або по чотирипроводовій лініії з використанням ДСП. Крім з'єднання з ТМЗК в умовах зростаючих потоків даних організовується інтерфейс з мережею передачі даних.

Термінал технічного обслуговування й-експлуатації забезпечує контроль за станом системи, діагностику несправностей, облік тарифікаційної інформації, внесення змін у базу даних.

Транкінгові системи призначені, в першу чергу, для створення мереж диспетчерського радіозв'язку. Тому характерною рисою ТСЗ є наявність у них диспетчерських пультів. Ці пульти можуть підключатися по виділених лініях до комутатора БС або включатися-в систему по абонентських радіоканалах.

У ТСЗ залежно від навантаження використовується обладнання, що складається з кількох каналів, максимальна кількість яких може бути 32. Для роботи транкінгових систем виділені діапазони частот 160, 450 і 900 МГц із дуплексним рознесенням між каналами передачі і прийому 4,6; 10,0; 45,0 МГц відповідно. При цьому частоти передачі базової станції вибирають більш висотними, ніж частоти передачі абонентської станції. Обладнання ТСЗ, яке виробляється промисловістю, орієнтоване на фіксоване значення зони обслуговування базової станції. Залежно від діапазонів (160; 450; 900 МГц) радіуси зон обслуговування складають величину 20; 10...15 і 5...10 км відповідно.

Транкінгові системи розрізняють за такими ознаками:

¦ метод передачі мовних сигналів;

¦ кількість зон;

¦ метод об'єднання базових станцій у багатозонових системах;

¦ тин багатостаиційпого доступу;

¦ спосіб пошуку і призначення каналу;

¦ тип каналу керування;

¦ спосіб утримання каналу.

За методом передачі мовних сигналів розрізняють аналогові і цифрові ТСЗ. В аналогових системах для передачі мовних сигналів використовується частотна модуляція. Ширина смуги частотного каналу -- 12,5 кГц або 25 кГц. У цифрових системах використовуються перетворювачі мови (вокодери), які перетворюють мовний сигнал у цифровий. Використовують швидкості 4,8 кбіт/с і 9,6 кбіт/с. Історично першими були аналогові системи. В них вимагається перевищення рівня сигналу над шумом 16...20 дБ. Перешкодостійкість аналогових систем нижча від цифрових. У цифрових ТСЗ використовують перешкодостійке кодування, перестановки (неремеження) розрядів повідомлень, які передаються, просторове і частотне рознесення, тому потрібне відношення сигнал/шум може сягати 10... 16 дБ.

За кількістю зон ТСЗ поділяються на однозонові і багатозонові. Більшість сучасних ТСЗ -- багатозонові. Організація багатозонової структури здійснюється через інтерфейс ТМЗК. Крім того базові станції можуть бути з'єднані безпосередньо лініями зв'язку.

Базові станції у багатозонових системах можуть об'єднуватися за допомогою загального для всіх базових станцій єдиного комутатора (системи з централізованою комутацією) або з'єднуватися одна з одною безпосередньо, або через мережі загального користування (системи з розподіленого комутацією).

У переважній більшості ТСЗ використовується спосіб доступу МДЧтР. У цифрових системах використовується змішаний спосіб МДЧтР/МДЧсР, при якому на кожній з носійних організовується частотний канал, а в кожному частотному каналі організовується 2...4 часових.

За способом пошуку і призначенням каналу розрізняють системи з децентралізованим і централізованим керуванням. У системах з децентралізованим керуванням пошук вільного каналу виконує абонентська станція, що здійснює послідовний пошук (сканування) вільного каналу у виділеному діапазоні частот. У системах з централізованим керуванням пошук і призначення вільного каналу виконує базова станція. У цих системах організовуються канали двох типів -- робочі (РК) і керування. Канали керування (КК) використовуються для організації вхідних і вихідних з'єднань між абонентами. В усіх транкінгових системах по каналах керування передається цифрова інформація.

Розрізняють системи з виділеним частотним каналом керування і системи з розподіленим каналом керування. У системах першого типу передача керуючої інформації здійснюється спеціально виділеними каналами керування, а в системах другого типу передача керуючої інформації здійснюється одночасно з мовною по одному й тому ж частотному каналу шляхом його частотного ущільнення.

За способом утримання каналу розрізняють транкінг повідомлень і транкінг передачі. Перший спосіб припускає утримання виділеного каналу на весь час розмови. Цей спосіб використовується у всіх випадках при організації дуплексного зв'язку при з'єднанні з абонентами ТМЗК. Другий спосіб припускає використання каналу тільки на час проголошення абонентом фраз розмови. У паузах розмови передавач вимикається. Канал, що звільнився, може використовуватися для передачі фраз розмови іншого абонента. Таким чином, репліки розмови абонента можуть передаватися різними каналами. Недоліком такого способу є зниження чіткості мови при підвищенні навантаження. Переваги -- висока ефективність використання каналу.

Методи організації зв'язку в транкінгових системах

Організація зв'язку в ТСЗ з децентралізованим керуванням практично аналогічна організації зв'язку в ТСЗ з централізованим керуванням за винятком того, що в перших службові (керуючі) сигнали передаються робочими каналами, а в других -- службові сигнали передаються спеціально виділеними каналами керування. І головне: в системах з децентралізованим керуванням пошук вільних радіоканалу здійснює абонентська станція, а в системах з централізованим керуванням пошук і надання робочого радіоканалу забезпечує базова станція.

Розглянемо спрощений протокол вхідного виклику в ТСЗ з централізованим керуванням (рис. 5.4).

На абонентській і базовій станціях здійснюються такі процедури:

¦ АС у черговому режимі настроюється на канал керування і чекає команду, що може надійти по цьому каналу;

якщо каналом керування надходить сигнал виклику, АС підтверджує його прийом передачею на БС відповідного сигналу; БС приймає сигнал підтвердження і надає АС робочий канал;

АС настроюється на вказаний робочий канал, повідомляє про це БС цим (робочим) каналом;

БС після прийому сигналу підтвердження про настройку АС передає на АС команду на ввімкнення сигналізації, після чого організовує наскрізний розмовний тракт.

Рис. 2. Спрощений протокол організації вхідного виклику

Рис. 3. Спрощений протокол організації вихідного виклику

Розглянемо спрощений протокол вихідного виклику в ТСЗ з централізованим керуванням (рис. 5.5).

Згідно з цим протоколом на АС і БС здійснюються такі процедури:

з АС каналом корування на БС видається виклик (номер абонента, який викликається);

БС після прийому виклику надає для АС один з вільних робочих каналів;

АС настроюється на робочий канал і повідомляє про це БС;

БС приймає підтвердження й організовує наскрізний розмовний тракт.

В ТСЗ з децентралізованим керуванням БС безперервно передає по всіх вільних каналах спеціальний (маркерний) сигнал, а по інших (зайнятих) -- передає розмовні або службові сигнали (сигнали виклику, інформацію про заняття каналу, про скінчення сеансу зв'язку). Пошук вільного каналу виконує АС.

Транкінгова система зв'язку «Алтай-ЗМ»

Типовою транкінговою СРРЗ є система «Алтай». В експлуатації знаходяться кілька модифікацій цієї системи: « Алтай-3», «Алтай-ЗМ», «Алтай-ЗС». Основні технічні характеристики системи «Алтай» наведені в таблиці 5.1.

Таблиця 1. Технічні характеристики СРРЗ

Параметр	Вязова станція	Абонентська станція
Діапазон частот передачі, МГц	301Д375...305,8125	337,1375... 341,8125
Діапазон частот прийому, МГц	337,1375.. 341,8125	301Д375...305.8125
Дуплексне рознесення частот передачі і прийому, МГц	36	36
Смуга частот каналу, кГц	25	25
Можливо число груп каналів (стволів)	22	-
Кількість каналів у стволі	8	8
Вихідна потужність передавача, Вт	40±10	6...10
Чутливість приймача (при співвідношенні сигнал/шум 12дВ), мкВ	1,7	1.2
Максимальний радіус зони (при висоті антени 100 м), км	35	-
Споживана потужність, Вт	3000	44-передавач " 38-приймач

Зазвичай, базовій станції виділяється три стволи з 22-х можливих. Кожний ствол працює автономно, має власну нумерацію абонентів, відомчих диспетчерів і циркулярних викликів. З'єднання абонентів різних стволів здійснюється відомчими диспетчерами або автоматично (абонентів, що мають право виходу на телефонну мережу). Можлива кількість вибірних викликів (тобто рухомих абонентів з індивідуальними номерами) -- 989, вибірних циркулярних викликів -- 10, вибірних номерів відомчих диспетчерів -- 18, центрального диспетчера -- 1.

Структурна схема БС «Алтай-ЗМ» наведена на рисунку.

Рис. 4. Структурна схема транкінгової СРРЗ «Алтай~ЗМ*

Апаратура цієї станції містить радіо- і комутаційне обладнання. До складу радіообладнання входять прийомопередавачі (ретранслятори), дві прийомо-передавальні антени, антенні розподільники (АР), мостові (МФ) і резонаторні (РФ) фільтри, що забезпечують поділ трактів передачі і прийому.

Генераторне устаткування (ГУ) формує вісім носійних частот, контрольно-вимірювальна апаратура (КВА) безперервно оцінює рівні сигналів у контрольних точках радіоустаткування. Кожна з двох антен обслуговує чотири прийомопередавачі.

Комутаційне обладнання забезпечує з'єднання абонентів системи як між собою, так і з абонентами ТМЗК, а також з центральним і відомчим диспетчерами. До складу канального устаткування входять вісім канальних комплектів місцевого зв'язку (ККМЗ) із двочастотними приймачами сигналів взаємодії (ПСВ-2), п'ять регістрів (РЕГ) з п'ятичастотними приймачами (ПСВ 5), вхідні і вихідні комплекти реле з'єднувальних ліній (РЗЛ_вх і РЗЛ_вих відповідно) із пристроями узгодження (ИУ) для переходу від двопроводових до чотирипроводовнх ліній, комплекти відомчих диспетчерів (КВД) і комплект центрального диспетчера (КЦД). З'єднання між зазначеними комплектами забезпечує комутаційне поле (КП) сигналами пристрою керування (ПКк).

Генераторне устаткування комутаційного поля формує в межах спектра каналу тональної частоти частотні сигнали з інтервалами між ними, що дорівнюють 34 Гц. Тридцять з них призначені для формування сиі'налів виклику радіоабонентів, десять використовуються для циркулярного виклику десяти груп абонентів і три -- для формування сигналів керування радіоканалами.

До складу абонентської станції входять нрийомопередавач, пульт керування і мікротелефонна трубка. Пульт керування містить тестатурний номеронабірник, підсилювач низької частоти, гучномовець, генератори і фільтри низьких частот. Генератори формують частотні сигнали, що використовуються для передачі адресної інформації (десяти цифр від нуля до дев'яти частотним кодом «два з п'яти»), для передачі сигналу про заняття радіоканалу вихідним від АС викликом і один -- сигналу про закінчення сеансу зв'язку («Відбій»).

Розглянемо організацію зв'язку між абонентами системи «Алтай».

Передача мовної і службової інформації здійснюється в загальній смузі частотного каналу. Базова станція по всіх вільних каналах безперервно передає маркерний сигнал.

Абонентська станція в черговому режимі здійснює пошук (сканування) вільного каналу. Абонент АС, який здійснює виклик, піднімає трубку, в результаті чого АС припиняє сканування на вільному каналі, включає свій передавач і цим каналом передає на ВС сигнал повідомлення про заняття каналу. На БС цей сигнал приймається двочастотним приймачем (ПСВ-2) комплекту ККМЗ, після чого БС припиняє передачу по зайнятому каналу сигналу маркера і передає по ньому сигнал «Готовність станції». На АС при отриманні цього сигналу припиняється передача сигналу сповіщення про заняття каналу. Абонент на тестатурі набирає номер напрямку зв'язку (вихід на систему «Алтай», телефонну мережу чи на диспетчерів), де може знаходитися абонент, який викликається, а потім набирає його номер.

Набрані цифри передаються на БС частотним кодом «два з п'яти». На БС цей код надходить у п'ятичастотний приймач (ПСВ-5). Значення напрямку зв'язку транслюється з регістра в комутаційне поле. Комутаційне поле вмикає вільний комплект ККМЗ, з'єднує його з регістром, що передає в радіоканал цього комплекту сигнал з визначеним номером абонента, який викликається.

АС абонента, який викликається, в процесі сканування вільного каналу виявляє в одному з них свій номер, після чого припиняє сканування і цим каналом передає на БС сигнал про одержання виклику (підтвердження). Одержавши цей сигнал, БС припиняє передачу номера АС і видає в канал тоновий сигнал. Після одержання цього сигналу абонент піднімає телефонну трубку, АС припиняє видачу в канал сигналу підтвердження. На БС після припинення прийому сигналу підтвердження двочастотний приймач (ПСВ-2) переводить з'єднання в розмовний тракт. Після закінчення розмови (один з абонентів кладе трубку) АС видає по цьому ж каналу сигнал «Відбій». На БС після одержання цього сигналу ПСВ-2 забезпечує в комутаційному полі роз'єднання розмовного тракту, а по каналу, що звільнився, починає передаватися сигнал маркера.

Перелік екзаменаційних питань

1. Транкінгові системи;

2. Аналогові транкінгові системи;

Тести

1. Скільки часових каналів може бути організовано у кожному частотному каналів ТС-3?

а) 1 в) 2-4

б) 2 г) 6

2. Яка потужність передавачів ТС-3?

а) 20-50 Вт в) 20Вт

б) 10-20 Вт г) 60Вт

3. Вкажіть максимальну кількість каналів ТС 3?

а) 16 в) 48

б) 32 г) 64

4. Вкажіть діапазон частот ТС-3

а) 16,32,64 МГц в) 56, 160, 450 МГц

б) 64,128, 256МГц г) 160,450, 900 МГц

5. Вкажіть ширину смуги частотного каналу в аналогових ТС 3?

а) 2кГц або 5 кГц в) 10 або 12кГц

б) 5 або 10 кГц г) 12,5 або 25 кГц

Тема 8. Цифрові транкінгові системи

Цифрові транкінгові ССРР у даний час активно впроваджуються в існуючі телекомунікаційні системи, заміняючи аналогові системи. У системах групового (транкінгового) радіозв'язку широке застосування знайшли цифрові технології TEТRA, SEQURENET, ASTRO, розроблені фірмою Motorola. Функціонально найповнішою є технологія ASTRO, розроблена для цифрового зв'язку служб суспільної безпеки країн Північної Америки. Технологія ASTRO використовує протокол АРС025, що дає змогу реалізувати перспективні цифрові способи передавання - приймання інформації, поєднуючи їх з розповсюдженими аналоговими транкінговими системами, забезпечуючи міграційну гнучкість при нарощуванні системи і збільшення площі покриття. Застосування протоколу АРС025 уможливлює побудову системи зв'язку за звичайним (конвенціальним) принципом.

Технологія ASTRO забезпечує істотне підвищення якості мовних повідомлень і даних, розширення обсягу цифрових команд управління порівняно з аналоговими системами, ефективніше використання виділеної смуги частот, гарантоване закриття (конфіденційність) інформації.

Цифрові транкінгові ССРР, що використовують технологію ASTRO, як і аналогові транкінгові системи виробництва фірми Motorola, можуть будуватися шляхом організації і нарощування односайтових (Smart Net II ASTRO) або багатосайтовкх (Smart Sone ASTRO) систем. Плануючи транкінгові системи та організовуючи сайти, потрібно враховувати різні умови електромагнітного доступу рухомих і базових станцій у межах площ електромагнітного покриття. Це зумовлено різними вихідними потужностями передавачів цих станцій і ступенем пересіченості місцевості зони електромагнітного покриття. Так, типова випромінювана потужність портативних рухомих станцій транкінгових систем становить 2...5 Вт, бортових - 15... 100 Вт, а передавачів базових станцій - 25...350 Вт. Істотно розрізняються також використовувані АФП, У рухомих станціях застосовуються штирові антени з малими коефіцієнтами спрямованої дії, а в базових - здебільшого спеціалізовані (секторіальні) АФП. Неоднаковість енергетичних потенціалів дуплексних радіоліній між рухомими і базовими станціями спричиняє появу так званих мертвих точок у зонах обслуговування, коли базова станція не приймає сигнали від рухомих станцій, а вони приймають сигнали від базової з високою якістю. Цей недолік виявляється в цифрових системах радіозв'язку реєструванням великих "пачок" помилок, які не піддаються виправленню. Ефект неоднаковості якості радіоканалів, створюваних рухомими і базовими станціями у цифрових транкінгових системах, що будуються за технологією ASTRO, усувається використанням віддалених приймачів, розташованих відповідним чином у зоні обслуговування і зв'язаних з'єднувальними лініями ЗЛ з ASTRO- компаратором (рис. 16.4). ASTRO-компаратор приймає цифрові сигнали передавальної рухомої станції одночасно від кількох віддалених приймачів, що дає змогу відслідковувати якість сигналу і вибирати той віддалений приймач, який приймає сигнал з найменшими спотвореннями. Така структура наділяє систему здатністю "голосувати", тобто вибирати канал з найвищою якістю передавання з безлічі каналів, створюваних різними розосередженими приймачами. Системи транкінгового зв'язку, наділені здатністю "голосувати", часто називають системами повного покриття зони обслуговування.

Рис.5. Структура цифрової транкінгової ССРР Smart Net II ASTRO

До базового устаткування односайтової системи належать: диспетчерський пульт, інтерконект, контролер сайту, ASTRO-компаратор, повно дуплексний

ретранслятор, каналотвірне обладнання і вилучені приймачі. Технологія ASTRO дає змогу використовувати до 16 віддалених приймачів за одного повно-дуплексного ретранслятора.

Диспетчерський пульт містить центральний електронний банк СЕВ, що з'єднується з цифровим інтерфейсним модулем АСІМ, Модуль АСІМ забезпечує введення сигналів від цифрових інтерфейсів DIU і інтерфейсу статусу STIM. Цифрові інтерфейси DIU забезпечують можливість організації як цифрового, так і аналогового зв'язку в системі. Вони є спеціальними груповими перетворювачами, застосовуваними для перетворення аудіосигналів у цифрову форму і цифрових сигналів - в аналогову. Інтерфейсами DIU каналотвірного обладнання і портів ASTRO-компаратора управляє системний контролер диспетчерського пульта, що забезпечує взаємодію між ними, а також з інтерфейсами інтерконекту і сайтового контролера.

Каналотвірне обладнання застосовується для зв'язку базового обладнання сайту з диспетчерським пультом. Для того щоб сигнали могли передаватися по чотирьох проводових з'єднувальних лініях до складу портів ASTRO-компаратора, віддалених приймачів і базового ретранслятора, вводяться ASTRO-модеми або спеціальне каналотвірне обладнання, що забезпечує передавання інформації зі швидкістю 9,6 кбіт/с.

Під час з'єднання з аналоговими станціями, приймаючи повідомлення від інтерконекту або від порту ASTRO-компаратора, цифровий інтерфейс DIU забезпечує перетворення аналогових сигналів у сигнали D/A (типу VCELP або ІМВЕ). Інтерфейс інформаційного канапу STIM служить для одержання від ASTRO-компаратора інформації про статус територій, що обслуговуються віддаленими приймачами, тобто дає можливість визначити які віддалені приймачі не були задіяні системою. Побудова "голосуючої"" цифрової системи виявляється неможливою без забезпечення жорсткої синхронізації елементів системи (віддалених приймачів і ретранслятора) у межах зони обслуговування. Особливістю цифрової транкінгової системи зв'язку, що використовує технологію ASTRO, є те, що голосуючий елемент у такій системі - не мобільна станція, а ASTRO-компаратор, який забезпечує синхронне приймання сигналів від ретранслятора і кількох віддалених приймачів.

Відповідне до алгоритму роботи транкінгової системи мобільні станції приймають цифрові сигнали управління, які надходять від контролера сайту через компаратор і ретранслятор, що випромінює на загальній робочій частоті (загальному каналі управління). Прийняті сигнали повертаються назад на компаратор по кількох каналах, де порівнюються. Оцінювання проводиться за принципом найменшого спотворення прийнятої цифрової послідовності. Диспетчером, що здійснює спостереження за усіма переданими І прийнятими сигналами та має пріоритетне право доступу до каналу зв'язку в системі, є системний контролер диспетчерського пульта.

Якщо у межах зони обслуговування використовується велика кількість віддалених приймачів, система утворює єдиний неподільний суперсайт. Такий суперсайт може надалі увійти в багатосайтову (зонову) систему зв'язку SmartZone на правах окремого сайту.

Забезпечення жорсткої синхронізації приймачів і передавачів цифрової транкінгової системи, що використовує технологію ASTRO, здійснюється на основі використання супутникової системи GPS, яка застосовується для глобального позиціонування об'єктів на поверхні Землі. При цьому віддалені приймачі і передавачі ретрансляторів ASTRO мають працювати в режимі зовнішньої синхронізації від приймача системи GPS, розташовуваного разом з базовим обладнанням. Частота опорного задавального генератора системи GPS має точність до ±0,004 Гц, яка забезпечується рубідієвим еталоном. Технологія ASTRO уможливлює формування гібридної аналого-цифрової транкінгової системи. У цьому разі польове обладнання системи може містити як цифрові радіостанції типу ASTRO XTS-3000 і ASTRO Digital SPECTRA, так і аналогові станції (LCS/LTS-2000, MCS/MTS-2000). Проте розмовні групи, сформовані аналоговими рухомими станціями, не можуть працювати в режимі шифрування інформації.

Застосування технології ASTRO дає змогу використовувати радіоканали з кроком сітки частот 12,5 і 25 кГц під час роботи в аналоговому і цифровому режимах. Шифрування сигналів у разі роботи в цифровому режимі з кроком сітки частот 25 кГц здійснюється за технологією Securenet; якщо ж крок сітки частот становить 12,5 кГц, то використовується спеціальне ASTRO-шифрування. Цифровий режим дає можливість подвоїти кількість робочих частот. Це забезпечує істотне підвищення ефективності системи із синхронним випромінюванням завдяки збільшенню кількості одночасно працюючих мобільних станцій.

Крім формування цифрових сигналів управління, використання гібридного принципу ASTRO-технології сприяє забезпеченню: формування субтонових сигналів управління протягом усього сеансу зв'язку з безперервним передаванням даних про характер сеансу зв'язку (забезпечення групових та індивідуальних розмов); безперервного передавання ідентифікаційних даних (номера) розмовної групи, індивідуального номера абонентів у разі вибіркового виклику, захисту від несанкціонованого прослуховування розмови за неправильного підключення радіостанції до мовного каналу; оповіщення абонента про активність пріоритетних розмовних груп, аварійну сигналізацію і реєстрацію абонентів у системі; динамічного розподілу радіоканалів контролером сайту в режимі ведення пївдуплексного зв'язку; формування гнучкої системи пріоритетів з організацією черг обслуговування запитів на встановлення і продовження сеансів зв'язку; функції адміністрування абонентів системи (відключення рухомої станції із системи у разі її втрати, визначення доступу до телефонного інтерконекту, перегрупування розмовних груп у разі зміни оперативної обстановки).

Цифрові багатосайтові системи зв'язку будуються як простим нарощуванням односайтових систем з базовими контролерами типу Smart Net ASTRO, так і формуванням багатосайтової системи Smart Net Sone ASTRO. Перший шлях створення багатосайтових систем не потребує заміни існуючого базового обладнання. При цьому багатосайтова система зберігатиме основні функціональні можливості односайтових систем.

Багатосайтова система Smart Net Sone ASTRO наділяється додатковими функціями, що збільшують її функціональні можливості. До них належать: програмування списку сайтів системи; контроль виходу мобільної станції за межі зони радіопокриття сайту і визначення її місцезнаходження в межах інших сайтів; надання мовних каналів і каналів передавання даних рухомим станціям різних сайтів із указівкою номерів сайтів, номерів розмовних груп та індивідуальних номерів станцій, якими виділяються мовні радіоканали; формування команд зонової сигналізації, використовуваних для наскрізного управління системою; безперервне передавання по каналах управління сайтів і каналах інфраструктури системи сигналів управління по безперервному контролю якості наскрізного каналу і динамічній зміні радіоканалів у разі їхньої відмови під час зв'язку; автоматична реєстрація рухомих станцій у сайті й у системі; безперервний моніторинг мовних каналів сайтів і прогнозоване системне ранжирування каналів за їхньою якістю; дозвіл або заборона принципу динамічного розподілу каналів для системи в цілому; централізоване надання каналів Виділеним абонентам системи для зв'язку з абонентами ТфМЗК; одночасний виклик кількох розмовних груп або усіх користувачів системи і передавання загальної інформації або команди тривоги; динамічне перегруповування розмовних груп у сайтах; забезпечення самодіагностики окремих компонентів і всієї системи.

До операторських функцій і функцій виклику абонентів системи Smart Net Sone ASTRO належать такі: груповий виклик розмовної групи; виборчий селективний виклик окремого абонента системи у межах одного сайту, в межах списку сайтів і в межах усієї системи; автоматична реєстрація радіостанції в новому сайті.

Технологія ASTRO дає змогу формувати багатосайтову систему, що містить 48 сайтів з високою і низькою щільністю та загальною кількістю абонентів -48 тис. абонентів у зоні обслуговування.

Перелік екзаменаційних питань

1. Цифрові транкінгові системи;

Тести

1. Вкажіть ширину смуги частотних каналу СРР3 системи ТЕТРА

а) 25кГц в) 26кГц

б) 59кГц г) 30 кГц

2. Вкажить ширину смуги частотного каналу в аналогових ТС 3 ?

а) 2кГц або 5 кГц в) 10 або 12кГц

б) 5 або 10 кГц г) 12,5 або 25 кГц

3. Тракінгові СRP виділено діапазон (301..305) МГц і (337…341) МГц; DF_к =25кГц. Визначте F_р, n_к? ?

а) F_р=36 мГц, n_к? = 160 каналів в) F_р=42 мГц, n_к? = 210 каналів

б) F_р=25 мГц, n_к? = 90 каналів г) F_р=30 мГц, n_к? = 120 каналів

4. Вкажіть смугу частот стандарту DECT ?

а) 1024-2048мГц в) 1880…1900мГц

б) 512…1024 мГц г) 1600…1800мГц

5. Вкажіть кількість несучих частот в стандарті DECT?

а) 4 в) 6

б) 8 г)10

Тема 9. Принципи побудови і використання транкінгових мереж

Мобільні системи транкінгового радіозв'язку

Список скорочень

АФП - антенно-фідерний пристрій

ДВ - дані про відключення зв'язку

ССРР - стільникова система рухомого радіозв'язку

ТфМЗК - телефонна мережа загального користування

ЦІС^рР - центр комутації рухомого радіозв'язку

ЧсРК - часовий розподіл каналів

АОІМ (ASTRO Controlc Interface Module) - цифровий інтерфейсний модуль

СЕЛ (Central Electronic Bank) - центральний електронний банк

DIU (Digital Interface Unit) - інтерфейс каналотвірного обладнання і портів

PMR (Private Mobile Radio) - персональний рухомий радіозв'язок

STIM - інтерфейс статусу

TETRA (Trans Europen Trunked Radio) - транс'європейська система тракінгового радіозв'язку

Побудова транкінгових радіосистем

Транкінгові системи на відміну від стільникових систем індивідуального радіотелефонного зв'язку є системами групового радіозв'язку і будуються за принципом формування розмовних груп (радіомереж), що складаються з абонентів - рухомих станцій. Розмовні групи (радіомережі) формуються на основі загальної зацікавленості абонентів в одержуваній інформації.

Кожній розмовній групі на час розмови виділяється один дуплексний або симплексний радіоканал. Сукупність рівнодоступних каналів, виділених кільком розмовним групам (радіомережам), утворює канальну базу (trunk) системи. Для забезпечення зв'язку великій кількості М мобільних радіоабонентів, розподілених за розмовними групами, виділяється обмежена кількість N радіоканалів (робочих частот). Використання умови М> N ґрунтується на статистичній нерівномірності потоку заявок на виклики навіть у години найбільшого навантаження системи [55].

Організація радіозв'язку по радіомережах дає змогу значно економити радіочастотний ресурс у разі великої кількості радіоабонентів. Це забезпечує істотне зниження експлуатаційної вартості транкінгових радіосистем порівняно зі стільниковими системами такої самої абонентської ємності.

Іншою принциповою відмінністю систем транкінгового зв'язку є спосіб організації телетрафіка. У стільникових системах комутація каналів і управління здійснюються на рівні фіксованої радіомережі єдиним на всю зону обслуговування центром комутації рухомого зв'язку (ЦКРР), а базові станції тільки ретранслюють повідомлення в ЦКРР. У транкінгових системах ця функція виконується на радіорівні (базовим комутаційним устаткуванням кожного сайту).

Як і в стільникових, у транкінгових системах реалізується можливість виклику абонента стаціонарної телефонної мережі рухомим радіотелефонним абонентом розмовної групи, а також виклику рухомих абонентів абонентами стаціонарної телефонної мережі. Але на відміну від стільникових систем ці функції поширюються тільки на привілейованих абонентів. Крім функцій радіотелефонного зв'язку транкінгові системи забезпечують можливість передавання даних і реалізацію функцій визначення координат місцезнаходження рухомої станції.

Організація телетрафіка між абонентами в розмовній групі здійснюється базовими контролерами, що приймають виклики від рухомої станції і надають їм дуплексні радіоканали для забезпечення розмов, тобто радіозв'язок у розмовній групі здійснюється через сайтовий радіоретранслятор. Базові контролери також реалізують саморегулювання системи і контролюють якість каналів у процесі роботи. У разі великих завантажень системи і складних завадах комутація може виконуватися в так званому динамічному режимі, коли пошкоджені частоти передачі та прийому під час зв'язку автоматично заміняються.

Транкінгові ССРР залежно від площі зон обслуговування можуть бути одно- і багатосайтовими.

У багатосайтовій системі (рис. 1) зона обслуговування створюється кількома сайтами, які з'єднуються між собою високошвидкісними каналами через зоновий комутатор передавання даних. Для цього базове устаткування кожного сайту містить каналотвірне обладнання КО, що забезпечує формування цифрових потоків з іншими сайтами. Для організації міжсайтового зв'язку використовують виділені багатоканальні з'єднувальні лінії ЗЛ, які будують за допомогою апаратури радіорелейного зв'язку, волоконно-оптичних ліній і кабельних ліній зв'язку. До системних комплектів базового обладнання сайтів також належать антенно-фідернй пристрій(АФП), базовий радіоретранслятор і базовий контролер.

Для передавання інформаційних "потоків в інші зони обслуговування використовується зонове обладнання, а саме: зонове каналотвірне обладнання, зоновий контролер, зоновий телефонний інтерконект і зоновий аудіокомутатор.

Отже, міжзонова система телекомунікацій дає змогу маршрутизувати основні інформаційні потоки, не користуючись міжміською ТфМЗК.

В односайтових системах (рис. 2) зона обслуговування формується як один телекомунікаційний осередок, що обслуговується комплектом базового обладнання.

Рисунок 1. Структура багатосайтової транкінгової ССРР Start Zone