Основні положення релігії та атеїзму

З приходом в цей регіон марксистських ідей та соціалістично-комуністичного правління атеїзм серед населення поширився до Кореї, Китаю, Центральної Азії, Індокитаю (зокрема В'єтнаму), Закавказзя тощо. Після створення Ізраїлю і тривалих територіальних та етнічно-релігійних воєн на Близькому Сході доля атеїстів у Ізраїлі зросла до 20…25%. Влада у Китаї заохочувала атеїзм, у Камбоджі він насаджувався шляхом залучення військових сил, Цікавим був також конфлікт в Кореї, що призвів до того що Північна частина країни стала атеїстичною через політичні переконання, а південна через переважання серед сусідів, атеїстичних держав. У період 80-х, 90-х років у Азії вже було близько 700 млн. атеїстів. Найбільш атеїстичними країнами в Азії нині вважають Китай, В'єтнам, Південну Корею, Гонг Конг, Ізраїль та Казахстан. Найменш атеїстичними є Країни Близького Сходу, Аравійського півострова, Ірану, Іраку та Пакистану, в цих країнах діє шаріат, за яким відмова від ісламу розцінюється як зрада і карається стратою.

Станом на 2000 рік у Азії було 1 млрд. 17 млн. атеїстів (28% населення), найбільше з них у Китаї. У країнах Аравійського півострова частка атеїстів станом на 2005 рік становила 0%. Окремі статистичні дані також свідчать що у Японії доля атеїстів серед населення становить 65%, а доля активних віруючих близько 4%. У Південній Кореї 32% атеїстів та 20% агностиків. У всіх атеїстичних країнах Азії діють атеїстичні просвітницькі організації та видається науково-просвітницька та філософська атеїстична періодика. Правове відношення до атеїзму у більшості країн Північно-східної та Далекосхідної Азії ліберальніше відносно консервативних країн ісламу та індуїзму. Цікавим фактом є те що 3 березня 2008 року атеїст Сана Едамаруку в прямому ефірі популярного індійського телешоу кинув виклик відомому індійському чаклуну - тантріка Пандіду Сурінда Шарма, попросивши його продемонструвати на ньому свою силу - вбити за допомогою магії. Протягом кількох годин у прямому ефірі чаклун безуспішно здійснював ритуальні дії, і, не домігшись успіху, зробив висновок, що атеїста «захищає дуже сильне божество».

4.3 Атеїзм в Австралії та Океанії

Частка атеїстів серед населення Австралії зростає. Післявоєнна Австралія стала надзвичайно світською державою і релігія вже не грає вагомої ролі в житті австралійців. У 2006 році, підчас перепису населення в Австралії атеїстами себе назвали 18.7% населення країни (або 3,706,555 чоловік), кількість атеїстів тут збільшилась на 3% в порівнянні з 2001 роком. Ще 11,9% вважають себе агностиками. Загалом близько 30% австралійців не релігійні.

Аборигени Австралії до Європейської колонізації були глибоко віруючими і слідували духовній обрядності так званого Dreamtime. Європейська колонізація 1788 року принесла на континент Християнську віру. Після перепису населення у 1901 році в країні було виявлено 0,4% атеїстів, однак це не завадило розвитку Християнських релігійних організацій. Позитивні тенденції зростання кількості атеїстів можна зафіксувати у період до 1933, та після 1973 років. Осередками атеїзму в Австралії в ХХ столітті були урбанізовані регіони які підтримували зв'язки з колишньою метрополією. Цим пояснюють майже одночасне поширення атеїзму в Великобританії та Австралії. У другій половині 70-х років через різке падіння потреб населення в релігії, було визнано відсутність релігійної віри у молодого покоління країни. У 1990 році, за даними Австралійського Статистичного Університету 52% науковців країни були атеїстами або агностиками. У 2010 році Фонд Атеїстів Австралії та Міжнародний Альянс Атеїстів провели з'їзд атеїстів Австралії у Мельбурні. Також у тому році була видана «Австралійська книга атеїзму» що була написана колективом авторів, та мала на меті донести до свідомості громадян держави про негативний вплив релігії на освіту, політику та сімейні стосунки. А також про діяльність культів та сект в Австралії, та переваги атеїстичного світогляду, історії та філософії атеїзму.

В наші дні австралійці дуже підозріло ставляться до поєднання релігії та політичного життя. Вважається що політик поступає негідно коли заявляє що на його стороні бог. Багато політичних діячів Австралії є атеїстами або агностиками. До них можна віднести деяких губернаторів, колишнього прем'єр-міністра Х'юго Уітлмана, та поточного прем'єр-міністра Джулію Джилард, а також політиків Джона Куртена, Джона Гордона та Боба Хоука. На національному телебаченні країни коміки та сатирики часто висміювали релігію. Однак незважаючи на це багато австралійців вважають релігію дуже важливою частиною їх життя.

В 2008 році в глобальному соціологічному опитуванні 70% населення зазначили що релігія для них не важлива. Ці показники є одними з найвищих у світі. Тим часом Австралійська газета SMH проводила опитування «Світ був би кращим без релігії?» на що ствердно відповіли 81% читачів. В тому ж році соціологами було визначено що значний відсоток молоді байдужий до релігії. Відповідно до інших соціологічних досліджень у різні роки частка подружніх пар які брали шлюб згідно з християнськими або будь-якими іншими релігійними обрядами зменшувалась і у 2007 році становила 41,3%. Загалом з початком 70-х років Австралія переживає релігійну кризу, зменшується кількість відвідувачів релігійних установ та пожертв які надходять до релігійних організацій. Кількість віруючих та атеїстів в Австралії в різні роки можна побачити на таблиці (мал. 5).

У Новій Зеландії нині частка атеїстів складає 34,7% також понад 12% є агностиками. Правове відношення ліберальне до проявів різних форм безвір'я. Доля атеїзму в цьому регіоні змінювалась починаючи з другої половини 40-х років і була пов'язана з просвітницькою діяльністю, а також розвитком освіти та науки. В історичному розвитку держави влада ніколи не залежала від офіційної церкви.

У районах Океанії атеїзм донедавна був майже відсутнім явищем. Окремі випадки атеїстичних переконань були пов'язані з переселенцями та колонізаторами. Однак у 90-х роках ХХ століття рівень атеїстів серед населення підвищився і нині за місцевими оцінками становить близько 10-12%, крім островів Нова Каледонія, де він вищий на 3-5%. Сама структурованість релігійно-правових відношень різна в залежності від певної держави. Так наприклад о-ви Піткерн заселені колишніми англійськими колонізаторами, мають світську систему правління, церква не може чинити впливу на справи уряду, на відміну від о-вів Кірибаті або Палау, де хоч і залишився спадок колоніального правління, однак церква активно втручається у справи влади, що подекуди виявляється і у справах освіти. Разом з тим цікавим є те що в цьому регіоні відсутні нестандартні форми безвір'я пов'язані з специфічними культами. Хоча місцеві традиційні релігії дуже різноманітні, і суттєво відрізняються від колонізаторських.

мал. 4

4.4 Атеїзм в Африці

Атеїстична ситуація в Африці нині складається з дрібних не консолідованих осередків антирелігійної культури які виникли відносно недавно і пов'язані з дією в країнах континенту соціалістичних організацій, або з поширенням вільнодумства серед відносно розвинених країн регіону. Релігійний склад регіону дуже різноманітний. На півночі переважають іслам сунітської течії та традиційні вірування кочівників бедуїнів, також, подекуди у країнах північно-східної Африки наявні віруючі католики. Населення Центральної Африки складається з віруючих місцевих традиційних релігій та католиків. У цих двох регіонах континенту атеїсти та агностики майже відсутні. Однак у Південному регіоні де релігійний склад населення здебільшого християнський (наявні католики та протестанти) різні форми атеїзму більш поширені. Так у Анголі за статистичними даними незалежних дослідників у 2007 році виявлено 7 % атеїстів, ще скільки ж мешканців цієї країни агностики. Такі статистичні дані підтверджуються і місцевим переписом населення, котрий визначив такі ж показники. Статистичний інститут Гелепа (The Gallup Organization) у 2007-2008 роках провів подібні дослідження ще у декількох країнах південноафриканського регіону. Найбільш атеїстичної країною, за цими даними, можна вважати Ботсвану де кількість атеїстів складає 22 % відносно всього населення країни. Такі результати пов'язані з загальним високим розвитком країни відносно інших африканських держав, а також з відділом церкви від уряду і ще рядом чинників які відсутні в більш релігійних осередках регіону.

Загальні статистичні дані говорять про зростання чисельності атеїстів серед населення Африки. У 1900 році все населення Африки було релігійним. У 1960 році тут нараховувалось не більше 300 тисяч атеїстів, що правда ця цифра зростала до кінця 80-х років у зв'язку з поширенням соціалістичних організацій. Однак у 2000 році загалом у Африці нараховувалось 5,5 мільйонів атеїстів, при загальному населенні у 794 мільйони осіб, атеїсти складали 0,7 %.

4.5 Атеїзм у Америці

У 2004 році дослідження BBC показали що 9 % жителів США на вірять в бога. Соціологічні опитування The Gallup Organization привели трохи інші дані, за якими 6 % населення країни не вірять в бога і надприродні сили. Близько 29,5 мільйонів жителів США (14,1 %) вважають себе не релігійними. З них тільки 900 тисяч осіб відносять себе до активних (войовничих) атеїстів, а ще 990 тисяч осіб вважають себе агностиками. Найновіші дані вказують на те що кількість атеїстів у США вже сягає 34,2 мільйони (15 %). Найбільше атеїстів спостерігається у Вермонті, Вашингтоні, Орегоні, Неваді та Колорадо. Відповідно найбільший показник релігійності спостерігається у Північній Дакоті, Луїзіані, Міссісіпі та Північній Кароліні.

Загалом кількість не релігійного населення в регіоні зростає, однак серед релігійних осередків помітне різко негативне відношення до безвір'я. У Канаді атеїзм поширеніший ніж у США. Понад 30 % населення є атеїстами або агностиками. Перепис населення у Канаді 2001 року свідчить про те що 16,2 % населення не релігійні, хоча точної статистики атеїстів у цьому переписі населення не велось. В урбанізованих регіонах Канади атеїстів більше. 49,2 % жителів Ванкувера стверджують що вони атеїсти, разом з тим у сільських частинах штату Квебек частка віруючих становить близько 100 %.

В Мексиці ситуація трохи інша. Відділення церкви від влади в цій країні офіційно гарантує 130 стаття Мексиканської Конституції, яка вказує також що релігійні лідери не можуть займати державні посади і впливати на законодавчі процеси країни. Однак разом з тим більшість населення (89,7 %) є католиками. Атеїзм тут, як і в інших країнах Центральної Америки не поширений. Лише близько 0,3 % населення всього центральноамериканського регіону не цікавляться релігією. Існують статистичні дані 2010 року про зростання кількості атеїстів, однак в зв'язку з негативним відношенням до себе атеїсти продовжують відвідувати церкву і мовчати про свої справжні переконання.

У Південній Америці релігія міцно ввійшла у суспільне життя впродовж історичного розвитку регіону. Атеїзм та агностицизм тут не поширені. Однак в 2010 році з'явились певні статистичні дані про атеїстичну ситуацію в регіоні.

Таблиця 2

В інших країнах Південної Америки чисельність атеїстів складає менше одного відсотка від загальної кількості населення. Найменше атеїстів з регіону спостерігається у Болівії (близько 0,07 %). Однак 12 % болівійців стверджують що втратили цікавість до релігії.

5. Загальні статистичні дані про розповсюдження атеїзму. Атеїстична демографія

Досить складно визначити кількість атеїстів у всьому світі. Також учасники опитувань можуть по-різному розуміти термін «атеїзм» і відмінності між атеїзмом, нерелігійними віруваннями, не-теїстичними релігіями та духовними практиками. Крім цього, в деяких релігійних країнах люди намагаються не демонструвати свої атеїстичні погляди з метою уникнути дискримінації та переслідувань. Дослідження, проведене Британської Енциклопедією в 2005 році, показало, що нерелігійними є приблизно 11,9% людей, а атеїстами -- близько 2,3%. Ці результати не включають в себе послідовників не теїстичних релігій, таких, як буддизм. Також в 2005 році Pew Research Center досліджував ставлення американців до представників різних конфесій (світоглядів). Було встановлено, що атеїсти користуються найменшою повагою. 35% американців ставляться до них позитивно, 53% -- негативно. У листопаді-грудні 2006 року опитування серед громадян США і п'яти європейських країн, опубліковане у Financial Times, показало, що американці більше, ніж європейці, схильні вірити у щось «надприродне» (73%). Серед дорослого населення Європи більш віруючими є італійці (62%), а французи -- найменш релігійні (27%). У Франції 32% опитаних назвали себе атеїстами і ще 32% -- агностиками. Офіційне опитування Європейського союзу дало такі результати: 18% населення ЄС не вірять в бога, 27% допускають існування «надприродної духовної життєвої сили», в той час як 52% вірять у якого-небудь конкретного бога. Серед тих, хто припинив навчання в школі, не досягнувши п'ятнадцятиріччя, співвідношення віруючих підвищується до 65%; ті з опитаних, хто вважав себе вихідцем із строгих сімей, більше схильні вірити в бога, ніж ті, чиї родини не мали строгих внутрішніх правил. У 2007 році опитування, проведене Інститутом Соціальних досліджень (США), показало, що найбільшою релігійною країною серед індустріально розвинених держав є США - 90% стверджують, що вірять у бога, 60% щодня моляться, 46% щотижня відвідують храм (синагогу або мечеть). Частка активних віруючих в інших індустріально розвинених країнах значно нижча - 4% у Великобританії, 8% у Франції, 7% у Швеції і 4% в Японії. На 2005 рік перше місце в списку 50 найбільш атеїстичних країн світу, складеному американським коледжем Пітцер, займає Швеція (45-85% жителів є атеїстами). За нею йде В'єтнам (81%), Данія (43-80%), Норвегія (31-72%), Японія (64-65%), Чехія (54-61%), Фінляндія (28-60%), Франція (43-54%), Південна Корея (30-52%) і Естонія (49%).

Опубліковане в 1998 році в журналі Nature опитування показало, що відсоток віруючих в особистісного бога або життя після смерті у США мінімальний серед членів Національної Академії Наук - тільки 7% опитаних, у порівнянні з 85% в усього населення Сполучених Штатів. У тому ж році співробітник MIT Франк Салловей (англ. Frank Sulloway) і співробітник Університету штату Каліфорнія Майкл Шермер (англ. Michael Shermer) провели дослідження серед групи, в якій 12% складали доктори наук і 62% -- випускники Вузів. Дослідження показало, що 64% опитаних вірили в Бога (тобто проміжне значення між таким для академіків і середніх по країні для наведеного вище дослідження). Крім того, було відмічено зменшення числа віруючих з підвищенням рівня освіти. За інформацією Mensa Magazine, така зворотна залежність між релігійністю і освіченістю була встановлена в 39 дослідженнях, проведених з 1927 по 2002 роки. Ці результати в загальному відповідають статистичному мета-аналізу професора Оксфордського Університету Michael Argyle, проведеному в 1958 році. Він проаналізував сім дослідних робіт щодо залежності між ставленням до релігії і коефіцієнтом інтелекту серед опитаних школярів і студентів університетів США. І, хоча була виявлена чітка зворотна залежність, не були враховані такі фактори, як авторитарність сімейного укладу і соціальний клас опитаних, які також могли грати свою роль. Ознаки залежності між релігійністю і рівнем освіти неоднозначні. Вплив релігії на освіту може різнитися в залежності від типу релігії. Наприклад, християнські фундаменталісти, особливо жінки, зазвичай отримують слабшу освіту, ніж інші верстви суспільства.

Географічний розподіл атеїзму та чисельність атеїстів у різних країнах можна спостерігати на відповідній карті складеній на онові досліджень Філа Цукермана (Phil Zuckerman):

А також каті складеній на основі досліджень Dentsu Incorporated (Dentsu Communication Institute):

І статистичних досліджень інституту Gallup:

Дослідження інституту Gallup (2007-2008 років) також приводять дані про кількість не релігійного населення в різних країнах, або населення, яке втратило цікавість до релігії. Це має певну відмінність від звичайного атеїзму, так як люди які втратили інтерес до релігії є у тих країнах де атеїзм заборонений законом.

Таблиця 3

Висновки

атеїзм релігія ноосфера світовий

В цій роботі було розкрито сутність атеїзму в підтексті його залежності від релігії, світової культури та територіального значення ноосфери. Зазначено історію формування релігійних та атеїстичних переконань в межах різних регіонів та культур світу. Розкрито значення атеїзму на деякі структурні компоненти культури, зокрема на науку, політику та релігію.

В роботі викладено картосхеми територіального розповсюдження атеїстичного населення світу за різними статистичними даними, приведено інформацію про просторово-часову зміну кількості атеїстів у різних країнах та регіонах нашої планети. Також складено таблиці з зазначеними частками не релігійного населення в різних країнах на основі літературних джерел та інформації з Інтернет посилань.

Література

1. Зав. ред. Белов А.В. Настольная книга атеиста - М.: Издательство политической литературы, 1974. - 446 с.

2. Дулуман Є. К. Релігія як соціально-історичний феномен. -- К., 1974.

3. Дулуман Є.К., Закович М.М., Рибачук М.Ф., Філіпович Л.О., Яроцький П.Л. Релігієзнавство: Підручник/ За ред. М.М. Заковича. - К.: Вища школа, 2000. - 350с.

4. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: Навч. посібник. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2005. - 376 с.

5. Географический справочник ЦРУ / За ред. Жвакина К. - Е.: У-Фактория, 2005. - 699 с.

6. Ред.: Гнатенко П.І.; Дніпропетровський державний ун-т. Философия и социология в контексте современной культуры: Сб. науч. тр. -- Д., 1998. -- 196 с. -- рус.

7. Зарубіна А.В., Семенюк Л.Л. Навчально-методичний посібник з курсу «Географія культури» - Кіровоград, 2011. - 59 с.

8. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство: Підручник - К.: Наукова думка, 1995. - 254с.

9. За ред. професорів Колодного А. і Лобовика Б. Релігієзнавчий словник - К.: Четверта хвиля, 1996. - 279 с.

10. Колтунюк С.В. Культура. Атеизм. Личность. К.: Издательство политической литературы Украины, 1988. - 138 с.

11. Маслов В.В. Культурологічний підхід до релігії та атеїзму // Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. - 213 с.

12. Мирошнікова В.В., Панкова М.О., Скляренко В.М. Країни світу. Дитяча енциклопедія. Європа - Х.: ФОЛІО, 2005. - 316 с.

13. Новиков М.П. История и теория атеизма. М.: Мысль, 1982. - 430 с.

14. Окулов О.Ф. Науковий атеїзм К.: Вища школа, 1984. - 270 с.

15. Суятінова Л.П. Молодь, релігія і трансформація суспільства // Соціальна психологія. - 2005. - № 1 (9). - C.114-121

16. Толстенко С. М. Курс лекцій з дисципліни Релігієзнавство - Харків: ХНАМГ, 2006. ? 103 с.

17. Черній А.М. Релігієзнавство - К.: Академвидав, 2003. - 351 с.

Размещено на Allbest.ru