Соціологія: становлення та сучасність

В кластерному відборі в якості одиниць дослідження відбираються не окремі респонденти, а цілі групи або колективи. Кластерна вибірка дає науково обґрунтовану соціологічну інформацію, якщо групи максимально подібні за найважливішими ознаками ( наприклад за статтю, віком видом навчання і т. д. )

В цілеспрямованій вибірці найчастіше використовуються методи стихійної вибірки, основного масиву і квотної вибірки та ін. Метод стихійної вибірки - це звичайне поштове опитування телеглядачів, читачів газет, журналів. Висновки такого дослідження можна розповсюджувати лише на опитану сукупність.

Метод основного масиву застосовується при проведенні пілотажного або розвідувального дослідження на великих генеральних сукупностях, для яких немає сенсу проводити вибіркове дослідження. Він практикується при задаванні якогось конкретного запитання. В подібних випадках оптується до 60 - 70% респондентів, які опинились у відбірковій сукупності.

Метод квотної вибірки застосовується при вивченні громадської думки. Ним користуються в тих випадках, коли до початку дослідження є в наявності статистичні данні по контрольні ознаки (наприклад рівень освіти, кваліфікації тощо) елементів генеральної сукупності. Наявні данні про ту або іншу контрольну ознаку виступають в якості квоти, а їх числові значення =- показників квоти. Респонденти за таким методом відбираються цілеспрямовано, із збереженням показників квот. Число показників, данні про які відбираються в якості квот, не повинно перевищувати чотирьох, бо за більшим числом показників відбір респондентів стає затрудженим. Цей метод спеціалісти не рекомендують використовувати в дослідженнях соціальної структури, стратифікації, мобільності.

Метод доступної вибірки застосовується при дослідженні генеральних сукупностей, які є досить складними для дослідження іншими методами. Зазвичай це гіпотетичні генеральні сукупності - аудиторія ЗМІ (яка оптується безпосередньо за допомогою ЗМІ), споживачі певних товарів, члени релігійних конфесій і т. д.

Метод «снігового клубка» являє собою щось середнє між методом доступної вибірки і основного масиву. Він застосовується до мало чисельних гіпотетичних генеральних сукупностей (наприклад, експертів з якоїсь вузької проблеми. Кожного знайденого члена такої сукупності питають, кого із своїх колег він знає.

46. Вимірювання в соціології. Види соціологічних шкал: номінальна, рангова, метрична (інтервальна)

Вимірюванням називається процедура, з допомогою якої об'єкти вимірювання розглядаються як носії певних співвідношень відображуються в певну математичну систему з відповідними відношеннями між елементами цієї системи.

Адекватне вимірювання припускає наявність загального уявлення про об'єкти, які спостерігаються, про сторони, які вивчаються. Таке уявлення дасть можливість виділити співвідношення поміж об'єктами, які мають відображатись в певних співвідношеннях поміж елементами математичної системи, яка використовується.

Шкалою називають той алгоритм, з допомогою якого кожному об'єкту спостереження ставиться в певну відповідність деяке число. Числа, які приписуються об'єктам, називаються шкальним значенням цих об'єктів.

Номінальні шкали - шкали, допустимими перетвореннями яких є довільні, взаємо однозначні перетворення, тобто перетворення, які зберігають співвідношення рівності і нерівності поміж числами. (Взаємо однозначними називаються перетворення, з допомогою яких різні числа переводяться в різні і одному і тому ж числу відповідає лише одне число.)

Метричним (інтервальним) шкалам відповідають позитивні лінійні перетворення, тобто такі перетворення для яких вірно збереження співвідношення рівності, нерівності і порядку поміж їх різницями. Метричні шкали отримують як в процесі вимірювання та моделювання при використання порядкової шкали, так і в співвідношенні рівностей (або різностей) інтервалів для об'єктів, які вивчаються.

47. Опитування як метод соціологічного дослідження

Соціологічна практика виробила цілий комплекс методів збору соціологічної інформації: опитування, інтерв'ю спостереження, експеримент, аналіз документів, експертна оцінка, тестування, ведення бесіди, тощо.

Серед розповсюджених методів опитування респондентів важливе місце займає метод опитування. Надзвичайна популярність цього методу пояснюється різноманітністю і якістю соціологічної інформації , яку можна одержати за його допомогою. Даний метод засновується на висловлюваннях окремих осіб і проводиться з метою виявлення найтонших нюансів в думках респондентів.

Вимоги до опитування

- опитування не повинно тривати більше 30 - 40хвилин у зв'язку з тим, що респондент втомлюється, і останні запитання зазвичай залишаються без повноцінних відповідей, за цей час опрацьовується 25 - 30 запитань;

- важливо, щоб інтерес до предмету опитування не спадав, а поступово підвищувався. Тому більш складні за змістом (і розумінням) запитання повинні йти слідом за більш простими;

- перше питання не повинно бути ні дискусійним, ні насторожливим. Хай краще воно буде нейтральним;

- важкі запитання доцільно вмістити в середині опитування, щоб респондент «включився» в тему;

- запитання повинні бути ясними, чіткими і зрозумілими всім респондентам;

- запитання повинні відповідати всім вимогам: спочатку мова має йти про встановлення того чи іншого факту, події, а потім вже про його оцінку.

48. Класифікація соціологічних запитань за змістом, формою та функціями

За предметним змістом запитання поділяють на;

- Запитання про факти, за допомогою яких отримують інформацію про соціальні явища, про стан справ в колективі, про поведінку і дії самого респондента, його вік, стать, освіту, соціальне становище і т. д.;

- запитання про знання , мета яких - з'ясувати, що знає і що може повідомити респондент. Як правило це запитання, які мають за мету виявити рівень поінформованості респондента і його знань в певній галузі. Такі запитання можуть містити завдання, експериментальні та ігрові ситуації;

- Запитання про думку респондента, вони мають на меті зафіксувати факти, побажання, очікування, плани на майбутнє і можуть торкатися будь - яких проблем і особистості самого респондента;

- Запитання про мотиви покликані викликати суб'єктивне уявлення людини про мотиви своєї діяльності.

За своєю логічною природою питання класифікуються таким чином:

Основні запитання відповіді на які є основою побудови висновків про явища, що вивчаються;

Запитання фільтри ставляться для того, щоб відсіяти некомпетентних осіб при опитуванні з проблем дослідження або ж для того, щоб виділити частину респондентів з всього масиву за мовною ознакою;

Контрольні запитання служать для перевірки стійкості, правдивості відповідей, визначення їх достовірності і щирості.

Запитання, які наводять на думку, допомога ять респонденту у правильному осмисленню основного запитання, знайти правильну відповідь. За своєю психологічною функцією, яка визначає ставлення респондента до самого факту опитування і до тих запитань, на які йому треба буде відповідати, останні діляться на:

Контактні запитання, які слугують встановленню контакту з респондентом. Їх мета створити інтерес до дослідження, надихнути взяти в ньому участь. Як правило це перше, або одне із перших запитань, яке за формою повинно бути досить простим і торкатися самого респондента;

Буферні запитання починаються із загальної форми «як ви думаєте?» - і далі йде опис нової проблеми. Мета цього виду запитань перевести увагу респондента з однієї проблеми на іншу;

Прямі запитання спрямовані на виявлення ставлення респондента, щодо проблеми, яка вивчається, її оцінку з його власної позиції;

Опосередковані запитання дозволяють респонденту ніби приховати свою власну позицію і посилити критичний акцент своїх висловлювань. Респондент відповідає від імені групи, колективу, в безособовій формі. Такі запитання ставляться тоді, коли незручно ставити прямі запитання або є пересторога, що на них не буде одержана щира відповідь.

За характером відповідей на поставлене запитання останні розподіляються на такі види:

Відкриті запитання передбачають вільну форму відповідей;

Запитання закритого типу Ставиться конкретне запитання і дається кілька варіантів відповідей. Респондент має вибрати один з запропонованих відповідей;

Запитання напівзакритого типу засноване на додаванні до списку відповідей фрази: «вкажіть інші варіанти». Запитання дає можливість респонденту навести окрім запропонованих відповідей свій варіант відповіді;

Запитання - меню дає можливість респонденту будь - яке поєднання варіантів відповідей;

Шкальні запитання - відповідь на це запитання дається у вигляді шкали, в якій необхідно відмітити той чи інший показник;

Дихотомічні запитання загальні запитання, які вимагають відповіді «так» чи «ні». Наприклад, «Чи вірити Ви у гороскопи?».

49. Особливості анкетування як виду опитування

Серед розповсюджених методів опитування респондентів важливе місце займає метод анкетного опитування. Даний метод засновується на висловлюваннях окремих осіб і проводиться з метою виявлення найтонших нюансів в думках респондентів.

Формулювання запитань для анкет вимагає не аби якої майстерності, адже існує велика різниця між науковими термінами і буденною мовою людей, тому різні поняття можуть мати для простих людей і науковців не співпадаючі інтерпретації. Отже, якщо не враховувати особливостей формулювання запитань в анкеті, то навіть при дотриманні всіх інших вимог методики анкетного опитування, можна отримати хибний результат. В процесі переведення дослідницьких (програмних) запитань в анкетні запитання мета соціологічного дослідження стає все менш ясною. Вважається, чим кращій проект анкети, тим менш ясною є тема дослідження для читача.

Анкета складається із преамбули (звернення до респондента), основної частини - блоку запитань до опитуваних, паспортички, в якій представлені відомості про опитуваних ( вік, стать, освіта, місце мешкання, соціальний стан та ін.)

Вимоги до анкети і анкетного опитування

- опитування не повинно тривати більше 30 - 40хвилин у зв'язку з тим, що респондент втомлюється, і останні запитання зазвичай залишаються без повноцінних відповідей, за цей час опрацьовується 25 - 30 запитань;

- важливо, щоб інтерес до предмету опитування не спадав, а поступово підвищувався. Тому більш складні за змістом (і розумінням) запитання повинні йти слідом за більш простими;

- перше питання не повинно бути ні дискусійним, ні насторожливим. Хай краще воно буде нейтральним;

- важкі запитання доцільно вмістити в середині опитування, щоб респондент «включився» в тему;

- запитання повинні бути ясними, чіткими і зрозумілими всім респондентам;

- запитання повинні відповідати всім вимогам: спочатку мова має йти про встановлення того чи іншого факту, події, а потім вже про його оцінку.

За допомогою анкетного опитування ми можемо зібрати основну масу соціологічної інформації, але щоб вона була більш достовірною, можна поєднувати його з іншими методами: анкетування і спостереження, анкетування і вільне інтерв'ю.

50. особливості інтерв'ю як виду опитування

Інтерв'ю це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв'юера і є предметом соціологічного дослідження.

Характер спілкування, ступінь контакту, взаємодії, взаєморозуміння інтерв'юера і опитуваного багато в чому визначають глибину, якість одержуваної інформації про той чи інший соціальний факт або явище. При проведенні інтерв'ю соціолог виходячи із ситуації і спостереження за поведінкою співрозмовника, може одержати ту інформацію, яку навряд чи одержав би при анкетному опитуванні. Інтерв'юеру відводиться ведуча роль в ініціатора в організації і проведенні бесіди, в той час, як респондент виступає в ролі веденого, в ролі джерела інформації. Дослідник запитує, респондент відповідає, дослідник, оперуючи запитаннями, скеровує бесіду, респондент у своїх відповідях дотримується його.

Сфера застосування інтерв'ю:

- воно може бути використано на ранній стадії дослідження з метою уточнення загальної проблематики і формулювання дослідницьких гепотизи;

- інтерв'ю часто використовується для розробки методики великих опитувань - досліджень;

- воно може бути застосовано в якості основного методу одержання інформації при обмеженій або малій вибірці;

- інтерв'ю застосовують в якості додаткового методу отримання інформації разом з анкетуванням, спостереженням та ін.;

- воно використовується в так званих контрольних дослідженнях для уточнення і перевірки даних, отриманих іншими методами.

На сам процес інтерв'ю впливають такі фактори:

- Фактор часу (час має бути зручним для респондента);

- Вік і стать його учасників. Результати інтерв'ю краще, коли його учасники приблизно одного віку;

- Стать інтерв'юера (вважається, що жінкам, інтерв'юерам вдається одержати більш щирі відповіді ніж чоловікам).

Успіх інтерв'ю багато в чому залежить від підготовки інтерв'юерів .Вона передбачає:

- ознайомлення із загальними принципами вимірювання, роз'яснення ім. ролі і значення збору первинної соціологічної інформації;

- засвоєння інтерв'юерами основних принципів поведінки в процесі опитування;

- навчання їх техніці інтерв'ювання;

- надання їм можливості пройти практику проведення інтерв'ю;

- набуття інтерв'юером вміння ретельно аналізувати і оцінювати процедуру інтерв'ю.

51. Спостереження як метод соціологічного дослідження

Соціологічне спостереження - планомірне, цілеспрямоване простежування за розвитком явищ, результати якого в тій або іншій формі фіксуються дослідником і потім перевіряються.

Особливості застосування соціологічного спостереження:

- воно зазвичай застосовується в комплексі з іншими методами збору інформації, такими як аналіз документів, опитування та ін.;

- його специфіка в порівнянні з іншими методами полягає в здатності давати багаті конкретними деталями, живі, безпосередні враження про об'єкт що досліджується, а не в спогадах і інтерпретації респондента;

- спостереження дає можливість одержати данні незалежно від вміння респондента описати словами свою поведінку, а також від того, чи бажає він взагалі щось говорити про свою поведінку.

Види спостережень за різними критеріями:

За умовами організації

- польове спостереження - спостереження, яке здійснюється у реальній життєвій ситуації;

- лабораторне спостереження - спостереження, умови якого створюються самим дослідником;

За місцезнаходженням дослідника

- невключене спостереження - спостереження за якого дослідник перебуває поза процесом чи явищем котрі вивчає, тобто є зовнішнім спостерігачем;

- включне спостереження - спостереження за якого дослідник тією чи іншою мірою безпосередньо включений у досліджуваний процес.

За тривалістю здійснення:

- систематичні - проводяться за здалегіть суворо розробленим планом вивчення об'єкта протягом певного часу;

- несистематичні (коротко часові) проводяться іншими способами (за допомогою опитувань, документів тощо).

Розрізняють також відкриті спостереження, яке характеризується тим, що членам досліджуваної групи відомий факт спостереження за ними, від групи він не приховується, і спостереження інкогніто, коли члени спостережної групи не підозрюють, що за ними ведеться спостереження.

52. Соціальний експеримент

Соціологічний експеримент - це спосіб одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показників діяльності і поведінки соціального об'єкту внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольованих чинників.

Етапи соціологічного експерименту;

- збирання емпіричних даних;

- визначення вихідного стану досліджуваного об'єкту;

- виявлення тенденцій його розвитку;

- розробка теоретичних концепцій та умов експериментування;

- створення експериментальної ситуації;

- визначення та аналіз підсумків експерименту;

- запровадження висновків експерименту в життя.

Різновиди експерименту

За умовами проведення:

- польові - коли соціальний об'єкт перебуває у природних умовах свого функціонування;

- лабораторні - коли експериментальна ситуація і сам об'єкт формуються штучно.

За специфікою завдання:

- науково - дослідні - в ході яких перевіряється гіпотеза, яка містить елементи наукового знання;

- практичні - які мають на меті запровадження корисної новизни в масових масштабах;

За специфікою зведення гіпотези:

- Паралельні - у яких існують як експериментальна так і контрольна група, і доведення висунутих гіпотез здійснюється на основі порівняння стану двох об'єктів (експериментального і контрольного) в один і той же час;

- Послідовні - у яких контрольна група як самостійно існуючий, розташований поруч з експериментальною групою об'єкт відсутня.

Соціальний експеримент проводиться за тією ж схемою, лише в більших масштабах (наприклад на рівні країни).

53. Аналіз документів як метод соціологічного дослідження

Найдавнішим і найпоширенішим методом одержання соціологічної інформації є метод вивчення документів.

Під документом в соціології розуміють ті або інші джерела, які містять інформацію про соціальні факти і явища суспільного життя, про ті або інші соціальні суб'єкти, що функціонують в суспільстві.

Аналіз документів дає можливість побачити важливі сторони соціальної дійсності, допомагає виявити норми і цінності, притаманні суспільству, одержати відомості, необхідні для опису тих або інших соціальних структур і систем, простежити динаміку взаємодії між різними соціальними групами і окремими людьми.

За формою фіксації інформації документи діляться на:

- письмові документи ( в них відомості приводяться у формі тексту);

- статистичні данні (цифрова викладка інформації);

- іконографічна документація (кіно - відео - фото документація, картини);

- фонетичні документи (аудіо записи).

За статусом джерела документи ділять на офіційні і на неофіційні.

З точки зору спонтанності появи документи ділять на:

- мимовільні (створені незалежно від дослідника);

- задані (створені на прохання дослідника).

За ступенем опосередкованості виділяють первинні і вторинні документи - одні створені на основі безпосереднього досвіду автора, інші - на базі узагальнення первинних документів.

За критерієм авторства документи ділять на індивідуальні (створені одним автором) і колективні (створені декількома авторами, групою).

Методи аналізу документів

Традиційні: Формалізовані (контент -аналіз)

- Загальні (розуміння, інтуїція, осмислення);

- спеціальні (джерелознавчі, психологічні, юридичні методи).

В соціології найбільш поширеними є традиційний (класичний) і формалізований (якісно - кількісний) метод аналізу документів.

Традиційний аналіз дає суб'єктивну ( з точки зору дослідника) оцінку змісту документа.

Формалізований ( або котент - аналіз) - це метод дослідження, якій застосовується в різних гуманітарних науках. Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти такі ознаки , риси, властивості документа (наприклад частота вживання певних термінів), які з необхідністю віддзеркалювали б певні суттєві сторони змісту. Тоді зміст документу стає вимірюваним, доступним точним обчислювальним операціям.

Основні напрямки використання контент - аналізу:

- виявлення і оцінка характеристик тексту як показників певних сторін об'єкту;

- виявлення причин, що обумовили появу повідомлення;

- оцінка ефекту впливу повідомлення.

Умови, за яких використання контент - аналіз в КДС стає необхідним:

- при вимозі забезпечити високій ступінь точності і об'єктивності аналізу;

- за наявності обширного за обсягом і несистематизованого матеріалу, коли безпосереднє використання останнього є затрудненим;

- при роботі з відповідями на відкриті запитання анкет і глибоких інтерв'ю, якщо категорії важливі для цілей дослідження, характеризуються певною частотою появи в документах, що вивчаються;

- коли велике значення для досліджуваної проблеми має сама мова джерела інформації, що вивчається, його специфічна характеристика.