Географічна і туристична характеристика Саудовської Аравії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему

Географічна і туристична характеристика Саудовської Аравії

Географічне положення країни

саудовська аравія туристична географічна

Саудівська Аравія -- велика держава на південному заході Азії. Офіційна назва -- Королівство Саудівська Аравія. Країна займає 2/3 Аравійського півострова й низку прибережних островів у Червоному морі й Перській затоці. Саудівська Аравія межує із сімома державами: на півночі -- із Йорданією, Іраком і Кувейтом, на сході -- із Катаром та Об'єднаними Арабськими Еміратами, на південному сході -- з Оманом, на півдні -- із Єменом. Західні береги країни омиваються водами теплого Червоного моря, а північно-східні -- Перської затоки. Має вигідне географічне положення; сприятливі кліматичні та ландшафтні умови для туризму та рекреації, а також різноманіття рекреаційних ресурсів.

Площа території - 2,240 тис. кв. км.

Загальна протяжність кордонів - 4431 км.

У 1975 і 1981 між Саудівською Аравією та Іраком були підписані угоди про розподіл невеликої нейтральної зони на кордоні двох держав, який був проведений в 1987. Ще одну угоду було підписано з Катаром про проведення демаркації кордону до 1998. У 1996 був проведений розділ нейтральної зони на кордоні з Кувейтом (5570 кв. км), але обидві країни продовжують спільно користуватися нафтою та іншими природними ресурсами в цьому районі. До цих пір не вирішені прикордонні питання з Єменом; кочові групи в прикордонних районах з Єменом чинять опір демаркації кордону. Тривають переговори Кувейту і Саудівської Аравії з питання про морський кордон з Іраном. Остаточно не встановлений статус кордону з Об'єднаними Арабськими Еміратами.

Населення - 22,673 млн осіб (2004 р.).

Демографія. У 2003 в Саудівській Аравії проживало 24 293 тис. чол., в т.ч. 5576 тис. іноземців. З моменту першого перепису, проведеного в 1974, чисельність населення зросла в 3 рази. У 1990-1996 середньорічний приріст населення становив 3,4%, в 2000-2003 - 3,27%. У 2003 народжуваність була 37,2 в розрахунку на 1000 чоловік, смертність - 5,79. Тривалість життя - 68 років. У віковому відношенні більше половини жителів країни молодше 20 років. Жінки складають 45% населення. За прогнозами ООН, чисельність населення до 2025 повинна зрости до 39 965 тис. чол.

Склад населення. Переважна більшість населення Саудівської Аравії складають араби (саудівські араби - 74,2%, бедуїни - 3,9%, араби Перської затоки - 3%), здебільшого зберегли племінну організацію. Найбільш великі племінні об'єднання - аназа і шаммар, племена - Аваза, авамір, Аджман, атайба, бали, бейт Яман, Бені Атийя, Бені Муррей, Бені Сахра, Бені яс, вахіба, давасір, дахм, Джанаби, джухайна, кахтан, манасір, манахіль, муахіб, мутайр, субей, сулейба, шарарат, харб, хувейта, хутейм та ін Плем'я сулейба, населяють північні райони, вважається неарабського походження і складається, на деякими даними, з нащадків хрестоносців, захоплених в полон і звернених у рабство. Всього в країні налічується більш ніж 100 племінних об'єднань і племен.

Крім етнічних арабів, в країні проживають саудівські араби змішаного етнічного походження, що мають турецькі, іранські, індонезійські, індійські, африканські корені. Як правило, це нащадки паломників, які осіли в регіоні Хіджаз, або африканці, які ввозилися до Аравії як раби (до скасування рабства в 1962 в країні налічувалося до 750 тис. рабів). Останні проживають переважно в прибережних районах Тіхамі і Ель-Хаси, а також в оазисах.

Іноземні робітники складають біля 22% населення і складаються з не саудівських арабів, вихідців з африканських та азійських країн (Індії, Пакистану, Бангладеш, Індонезії, Філіппін), а також незначного числа європейців і американців. Араби іноземного походження живуть в містах, в районі нафтопромислів і районах, прикордонних з Єменом. Представники всіх інших народів зосереджені у великих містах і на нафтопромислах, де утворюють, як правило, більше половини всього населення.

Робоча сила. Чисельність економічно активного населення складає 7 млн. чоловік, з них 12% зайнято в сільському господарстві, 25% - у промисловості, 63% - у сфері послуг. Число зайнятих у промисловості та сфері послуг в останні роки неухильно зростає. 35% зайнятих в економіці становлять іноземні робітники,спочатку серед них переважали араби з сусідніх країн, з часом їх змінили вихідці з Південної і Південно-Східної Азії.Однак, за неофіційними даними, майже 1/3 економічно активного чоловічого населення (жінки практично не зайняті в економіці) не має роботи. Саудівська Аравія починаючи здійснює політику щодо обмеження найму іноземної робочої сили. Ер-Ріяд розробив 5-річний план розвитку економіки, розрахований на стимулювання прийняття на роботу громадян Саудівської Аравії. Компанії (під загрозою штрафних санкцій) зобов'язані збільшувати прийом на роботу саудівських трудящих не менш, ніж на 5% на рік. Одночасно уряд оголосив закритими для іноземців 24 професії. Сьогодні найбільш успішна заміна іноземців на підданих Саудівської Аравії проходить головним чином у державному секторі, де за останні роки держава найняла на роботу понад 700 тис. місцевих жителів.

Урбанізація. До початку 1960-х більшість населення становили кочівники і напівкочівники. Завдяки стрімкому економічному зростанню частка міського населення зросло з 23,6% (1970) до 80% (2003). Наприкінці 1990-х р. 95% населення перейшли на осілий спосіб життя. Велика частина населення зосереджена в оазисах і містах. Середня щільність 12,4 осіб/кв. км (деякі міста і оазиси мають щільність понад 1,000 осіб/кв. км). Найбільш густо заселені райони біля узбережжя Червоного моря і Перської затоки, а також навколо Ер-Ріяда і на північний-схід від нього, де знаходяться основні нафтопромислові райони. Населення столиці, Ер-Ріяда (з 1984 тут розташовані дипломатичні представництва), становить 3627 тис. або 14% населення країни,в основному це саудівці, а також громадяни інших арабських, азіатських і західних країн. Населення Джидда, основного порту Хіджаз і найважливішого ділового центру Саудівської Аравії, становить 2674 тис. осіб. До 1984 тут розташовувалися дипломатичні представництва іноземних держав. У Хіджаз розташовані і два священних міста мусульман - Мекка (1541 тис.) і Медина (818 тис.), - доступних тільки паломникам-мусульманам. У 1998 ці міста відвідали близько 1,13 млн. паломників, у тому числі бл. 1 млн. - з різних мусульманських країн, а також Північної і Південної Америки, Європи та Азії. Інші великі міста: Дамман (675 тис.), Ет-Таїф (633 тис.), Табук (382 тис.). Їх населення складається з представників різних арабських країн, у тому числі країн Перської затоки, індійців, а також вихідців з Північної Америки і Європи. Бедуїни, що зберігають кочовий спосіб життя, населяють в основному північні і східні райони країни. Більше 60% всієї території (пустелі Руб-ель-Халі, Нефуд, Дахна) не має постійного осілого населення, в деякі райони не проникають навіть кочівники.

Мова. Офіційна мова Саудівської Аравії - стандартна арабська, що відноситься до західно-семітської групи. Один з її діалектів - класична арабська, на увазі свого архаїчного звучання в даний час застосовується головним чином у релігійному контексті. У побуті використовується аравійський діалект арабської (аммія), найбільш близький до літературної арабської мови, який розвинувся з класичної мови (ель-фусха). Всередині аравійського діалекту розрізняються близькі між собою говірки Хіджаз, Ассира Неджд і Ель-Хаси. Хоча відмінності між літературною і розмовною мовою тут менш помітні, ніж в інших арабських країнах, мова міських жителів відрізняється від діалектів кочівників. Серед вихідців з інших країн поширені також англійська, тагальська, урду, гінді, фарсі, сомалі, індонезійська та інші.

Релігія. Саудівська Аравія є центром ісламського світу. Офіційна релігія - іслам. За різними оцінками, від 85% до 93,3% саудівців є сунітами; від 3,3% до 15% - шиїти. У центральній частині країни майже все населення ханбаліти-ваххабіти (до них відноситься більше половини всіх сунітів країни). На заході і південному заході переважає шафіїтський толк сунізму. Тут зустрічаються також ханіфіти, маликіти, ханбаліти-салафійя і ханбадіти-ваххабіти. У невеликому числі проживають шиїти-ісмаїліти і зейдити. Значна група шиїтів (приблизно третина населення) проживає на сході, в Ель-Хасе. Християни становлять близько 3% населення (за оцінкою Американської конференції католицьких єпископів, в країні проживає св. 500 тис. католиків), всі інші конфесії - 0,4%.

Державний устрій. За політичною системою Саудівська Аравія - абсолютна монархія, яка вважає своєю конституцією священну книгу мусульман Коран, а базою для правових актів і рішень - норми ісламського шаріату. Перші юридичні документи, що закріплюють загальні принципи державного устрою і управління країною, були прийняті в березні 1992. Відповідно до Основ системи влади, Саудівська Аравія є абсолютною теократичною монархією, керованої синами та онуками короля-засновника Абдель Азіза ібн Абдель Рахмана аль-Фейсала Аль Сауда. Священний Коран служить конституцією країни, яка управляється на основі ісламського законодавства (шаріату).

Вищі органи влади включають главу держави і наслідного принца; Рада міністрів; Консультативна рада; Вища рада правосуддя. Проте реальна структура монархічної влади в Саудівській Аравії дещо відрізняється від того, як її представляють у теорії. Значною ступеня влада короля спирається на сімейство Аль Сауд, що складається з більш ніж 5 тис. осіб і складає основу монархічного ладу в країні. Король править, спираючись на поради провідних представників сімейства, зокрема своїх братів. На такій же основі будуються його відносини з релігійними лідерами. Настільки ж важливим для стабільності королівства є підтримка знатних родин, таких, як Ас-Судайрі і Ібн Джілюві, а також релігійного сімейства Аль аш-Шейх, що є побічною гілкою династії Саудідов. Ці родини залишаються вірними клану Аль Сауд протягом майже двох століть.

Культура. Формування власне арабської культури належить до періоду виникнення ісламу. На більш ранніх етапах арабська культура перебувала під впливом елліністично-римської та інших культур. Але вона, у свою чергу, також,збагатила культури багатьох народів, зокрема європейців. Це стосується насамперед розвитку філософії, медицини, математики, астрономії, хімії. У Хіджазі в V--VII ст. розвивалася бедуїнська поезія. У першій половині VII ст. з'явився Коран. Особливістю арабського образотворчого мистецтва є унікальний орнамент, що прикрашає мечеті, а також килими, посуд. Він не включає зображень людей і тварин, оскільки це заборонено Кораном. Вироби ремісників зберегли традиції давніх народних промислів. У містах виготовляють срібні й золоті сувенірні- прикраси, свинцеві амулети, сувеніри для прочан; розвинене шиття золотом. Своєрідною столицею кустарних промислів у Саудівській Аравії є місто Дахран.

Найвидатніші пам'ятки середньовічної арабської архітектури -- мечеті, мінарети, медресе -- збереглися в Мецці й Медині.

Розвиток літератури, музики, образотворчого мистецтва в країні тривалий час стримувався консервативним суспільним ладом й ісламською ідеологією.

Історичний розвиток. Із IX ст. до н. є. територію сучасної Саудівської Аравії населяли кочові скотарські арабські племена. Близько 570 р. н. є. в Мецці народився Мухаммед, оголошений пророком. Він об'єднав арабські племена, що жили на заході півострова, у мусульманську теократичну державу Халіфат зі столицею в Медині. Мухаммед уважається засновником однієї з найбільших світових релігій -- ісламу. У VIII ст. ця релігія поширилася на значну частину Азії та Північної Африки. Із XIII ст. країна перебувала під владою єгипетських мамлюків, а в 1517 р. ввійшла до складу Оттоманської імперії. У середині XVIII ст. в Центральній Аравії, на території теократичної держави, що відділилася, -- емірату Неджда -- виникає релігійно-політична течія ваггабітів, названа ім'ям засновника Мухаммеда ібн Абдал-Ваххаба, Ваггабіти відкидали «нововведення», що з'явилися в ісламі в процесі його історичного розвитку, а також унаслідок контактів з іншими релігіями. До початку XIX ст. більша частина Аравії була об'єднана у федеральну державу Саудідів. У січні 1902 р. емір Аб-дель Азиз аль-Сауд що одержав у європейців ім'я Ібн Сауд, захопив столицю Саудідів Ер-Ріяд і проголосив себе головою нової держави в Неджді. До кінця 20-х рр. XX ст. Ібн Сауд зміг підкорити своїй владі північну й східну частини півострова, а потім і державу Хіджаз зі священними містами Меккою, Мединою й важливим торговельним портом Джидда. У 1932 р. Ібн Сауд проголосив створення королівства Саудівська Аравія. Однак величезна за площею держава опинилася майже позбавленою засобів існування, оскільки пустелі, які простягалися на тисячі кілометрів і займали більшу частину країни, були неродючими. "Тоді, через рік, король надав американським нафтовим компаніям концесію на розробку й видобуток нафти. Промисловий видобуток почався в 1938 р. і став швидко набирати темпів. У 1964 р. до влади прийшов король Фейсал, що почав проведення корінних економічних і соціальних реформ. Саудівська Аравія стала одним із засновників ОГІЕК (Організації виробників та експортерів нафти), позбулася диктату іноземних компаній і почала самостійно приймати рішення щодо обсягу нафти, що добувається, і ціни на неї. Завдяки проведеним реформам і розвитку нафтового бізнесу Саудівська Аравія за нетривалий період перетворилася на одну з найбагатших країн світу.

Найкращим часом для відвідування країни є вересень-жовтень і квітень-травень.

Характеристика природного туристичного потенціалу країни

За характером рельєфу більша частина країни представляє собою плато з висотами від 300-600 м на сході до 1520 м на заході. Паралельно узбережжю Червоного моря тягнуться гори Хіджаз (араб. "бар'єр") та Асір (араб. "складний") висотою 2500-3000 м (з найвищою точкою в межах країни г. Ет-Таіфа, 3353 м), які переходять у прибережну низовину Тіхама завширшки від 5 до 70 км Перевалів через Хіджаз мало, тому сполучення між внутрішніми районами Саудівської Аравії та узбережжям Червоного моря обмежено. Вздовж узбережжя Перської затоки простягається низовина Ель- Хаса завширшки до 150 км Морські береги здебільшого низькі, піщані.

На заході країни на поверхню виходить фундамент давньої докембрійської платформи - Нубійсько-Аравійський щит, з ним пов'язані поклади залізних руд, хрому, міді, свинцю, цинку, олова, золота. На північному сході фундамент зникає під осадовим чохлом. Вздовж узбережжя Перської затоки тягнеться Месопотамський крайовий прогин, саме з ним пов'язані поклади нафти. Другим нафтогазоносним районом є синекліза (прогин земної кори в межах платформи) Руб-ель-Халі. Поклади солі, гіпсу, глини, вапняку, граніту, мармуру.

Розташована країна в межах тропічного кліматичного поясу. Середні температури січня вище + 100С, липня + 30+350С Влітку температура часто перевищує +50 0С, проте вночі у пустелі вона може опуститися до 00С. Рідко у горах випадає сніг, трапляються тумани. Кількість опадів становить близько 100 мм, випадають вони здебільшого взимку та навесні. У горах до 400 мм опадів. З огляду на особливості місцевого клімату громадянам, виїжджаючим до Саудівської Аравії, обов'язково мати сонцезахисні окуляри, головний убір, одежу з натуральних тканин (бавовняні, льняні та ін.). При цьому одежа має відповідати місцевим нормам моралі (чоловікам не рекомендується одягати у публічні місця шорти та майки, жінки мають бути одягнуті у місцевий одяг для жінок - „обая”).

Майже вся Саудівська Аравія не має постійних річок або водних джерел, тимчасові потоки утворюються тільки після інтенсивних дощів. Особливо рясні вони на сході країни, в Ель-Хасе, де багато джерел, що зрошують оазиси. Ґрунтові води часто розташовуються близько до поверхні і під руслами пересохлих рік -- ваді. Проблема водопостачання здійснюється за допомогою розвитку підприємств з опріснення морської води, створенням глибоких колодязів та артезіанських свердловин.

У східній Аравії і в Джебель Тувайк артезіанських свердловин і джерел багато. В Аль створено ряд великих, глибоких водозаборів постійно поповнюються з артезіанських джерел, в пластів підземних вод зі східного вододілу Джебель Тувайк. Такі джерела і колодязі основа для іригаційних систем в місцевих оазисах. У районах Хіджаз, колодязі завжди повні, і наявна значна кількість джерел, які часто зустрічаються в гірських районах. У районах Неджд і в великій пустелі, води набагато менше і її джерела розкидані на великій площі.

Близько 3% площі країни займають 10 заповідних територій. У середині 1980-х років уряд організував Національний парк Асір, де зберігаються такі майже зниклі види диких тварин, як антилопа -- орікс і нубійських гірський козел.

Туристичний потенціал королівства формує унікальна природа пустель, поєднання архаїчних традицій та сучасної економіки, численні сакральні святині ісламського світу. Головною причиною приїзду іноземців до Саудівської Аравії є саме святині і поклоніння їм.

Головним музеєм країни є Музей археології й етнографії в Эр-Ріяді. Крім того, в тут перебувають королівський палац, мечеть Джаміда. Аль-Таіф - популярний курорт і літня столиця країни, однак немусульманам заборонено з'являтися в місті. У Медині, однієї з найбільших святинь мусульманського миру, перебуває мечеть Пророка, у якій є гробниця пророка Мухаммада, гробниця дочки пророка Фатими й Умара (другого каліфа мусульманської імперії). У Мецці, найголовнішій мусульманській святині, - мечеть аль-харам, на території якої перебуває Кааба, невеликий будинок кубічної форми, побудоване іудейським патріархом Авраамом. У південно-східному куті Кааби перебуває Чорний Камінь, даний Аврааму архангелом Гаврилом. На території мечеті є також священний колодязь Замзам (Земзем). Біля одного мільйона прочан щорічно приходять у Мекку поклонитися святиням, хоча таке скупчення людей часто приводить до трагедій, наприклад, 2 липня 1990 року у виниклій тисняві загинуло 1426 чоловік, а в травні 1994 року - 270 чоловік.

Коротка політико-економічна характеристика господарства країни та його значення для розвитку туризму

Структура ВВП формується наступним чином: сільське господарство - 5,2 %, промисловість - 51,2 %, сфера послуг - 43,6 %. Галузі: гірничодобувна, нафтохімічна, металургія, харчова.

Основу економіки складає складає експорт нафти (близько 10 % світового). Країна має 25 % запасів всієї світової нафти, до того ж цей показник постійно збільшується завдяки розвідці нових родовищ. Основними районами нафтовидобутку є шельф Перської затоки та схід країни. Найбільшими родовищами є Гавар, Хурайс, Саффанія, Абкайк, Харсанія. Нафта транспортується танкерами, а також нафтопроводами від родовищ до портів Саудівської Аравії, Лівана (трансаравійський нафтопровід "Таплайн", 1720 км) та Бахрейна. Основний експорт іде в країни Південно-Східної та Східної Азії, наприклад, Китай, і в США.

Перший нафтопереробний завод було побудовано у 1945 році у місті Рас-Таннура на узбережжі Перської затоки. Більш широкого розвитку нафтопереробна промисловість набула з кінця 1960-х. Другим нафтопереробним заводом став завод у Джидді (1968 р.). Завод у районі Ер-Ріяда був зведений у 1975 році.

Зараз у Джидді виробляють мастила, Даммані - хімічні добрива, Абкайку - сірку.

Контроль над родовищами нафти й газу, нафтопереробними заводами належить державній компанії Saudi Aramco, яка є найбільшим у світі виробником нафтопродуктів. Компанія була заснована у 1933 році, видобуває нафту з території 1,5 млн. кв. км, від Перської затоки до Червоного моря, їй належить 99 % нафтових запасів країни, тобто майже чверть світових запасів нафти. Штаб-квартира розташована в місті Дахран.

Місцеве паливо використовують на теплових електростанціях. Що стосується атомної енергетики, то згідно із заявами політиків, - це справа не найближчого майбутнього. Проте в країні займаються розвитком альтернативної енергетики.

Металургійна промисловість представлена виробництвом сталевої арматури, різних видів прокату.

Розвивається промисловість будівельних матеріалів: найбільші цементні заводи розташовані у Джидді, Даммані та Ер-Ріяді; скляний завод у Дахрані.

Харчова промисловісь представлена більш ніж 2,5 тис. підприємств. Олійна та кондитерська промисловість розвивається у Мецці, виробництво овочевих консерв і соків - у Джидді, фабрика томатної пасти побудована в Ер-Ріяді, обробка фініків - у Медині.

Велике значення мають кустарні виробництва: найбільшими центрами шкіряного виробництва є Джидда та Мекка, ткацтва - Джидда. Підприємств з виробництва килимів, текстилю, швейних виробів та взуття нараховується близько 3,5 тисяч.

Традиційним для Саудівської Аравії є вирощування фінікової пальми, розведенні овець, кіз та верблюдів. У країні нараховується близько 23 млн. дерев фінікової пальми, фініки є стратегічним продуктом харчування країни. Держава встановлює закупочні ціни, які є вигідними для виробників фініків, влада навіть сплачує грошову винагороду феллахам (селянам), які виростили нову пальму. Про повагу до цієї рослини говорить той факт, що на гербі країни зображено саме фінікову пальму.

В останні десятиліття у сільському господарстві відбулись докорінні зміни, влада приділяє багато уваги розвитку цієї галузі, надає допомогу фермерам. Країна повністю забезпечує свої потреби у пшениці, фініках, овочах, багатьох фруктах, молочних продуктах, яйцях, курятині, рибі та креветках. Надлишки продукції експортуються, що є видатним досягненням для пустельної країни.

Ще у 1950-х роках перевезення вантажів у межах країни здійснювалось здебільшого на верблюдах. У 1970-90-х рр. завдяки доходам від нафтовидобутку була побудована розгалужена транспортна мережа.

Найбільша автомагістраль йде від Даммана на узбережжі Перської затоки через Ер-Ріяд й Мекку до Джидди на узбережжі Червоного моря. У 1986 році побудовано 24-кілометрове шосе по греблі, яка з'єднує Саудівську Аравію і Бахрейн. Протяжність шляхів з твердим покриттям 44 104 км, ґрунтових 102 420.

Загальна протяжність залізниць близько 2000 км перша залізниця ройшла від Ер-Ріяду до Даммама на узбережжі Перської затоки (побудована у 1951 році компанією Aramco), потім до Ель-Джубайля; є гілка до Ель-Харджу (35,5 км)

Розгалужена мережа нафто- (6400 км) й газопроводів (2200 км), є нафтопродуктопровід (150 км). Великий нафтопровід - Трансаравійський, який з'єднує родовища Перської затоки з портами Червоного моря.

Найбільші порти в Перській затоці: Дамман, Рас-Таннура, Ель-Хубар, Міна-Сауд; в Червоному морі: Джидда, Джизан, Янбу.

У країні працюють 27 аеропортів, з них три - міжнародні (у Ер-Ріяді, Джидді та Медині). Протягом найближчих років до категорії міжнародних планується включити й аеропорт у Медині, побудувати п'ять нових портів.У столиці - Ер-Ріяді розпочато будівництво наземного метро.

ЕР-РІЯД

Столиця Королівства Саудівська Аравія, центр провінції Ер-Ріяд (раніше Неджд). Назва міста rawdhaу у перекладі означає "місце садів і дерев", "сади". Дійсно, на вулицях саудівської столиці багато зелені, воно розташоване у родючій долині Ваді-Ханіфа у місці злиття кількох річок (ваді).

Точна дата заснування міста не відома. Воно вирісло на місці давнього торговельно-ремісничого поселення на перехресті караванних шляхів. Столицею Ер-Ріяд став після того, як у 1818 році було зруйновано першу столицю - Дірайях (відому з 1446 року), яка розміщувалась неподалік в оазі. Зараз руїни давньої столиці знаходяться в 30 км від центру Ер-Ріяда. Спочатку Ер-Ріяд був столицею області Неджд, емірами якої були Саудіди. У 1932 році, коли окремі князівства об'єднались у Королівство, а Абдель Азіз ібн Сауд з роду Саудідів став королем, Ер-Ріяд став столицею Королівства Саудівська Аравія.

Ер-Ріяд - одне із найжаркіших міст світу. Клімат тут тропічний пустельний. Середня температура січня +14,40С, липня +36,60С. Річна кількість опадів близько 100 мм, дощі йдуть взимку і навесні. Абсолютний максимум +480С, мінімум -0,50С.

До середини ХХ століття Ер-Ріяд був невеликим (близько 150 тис. чол.) східним містом із лабіринтами вузьких вуличок з глинобитними будинками. Після відкриття нафтових родовищ місто почало стрімко рости (до того ж у районі міста були знайдені джерела підземної води). Із Джидди сюди були переведені державні установи. Було знесено цілі квартали, а на їх місці побудовано широкі вулиці з сучасними будинками. Зазвичай будівлі міста мають 8 поверхів, проте є й хмарочоси.

У місті знаходиться найвища будівля країни - хмарочос "Королівство". Будівництво "Королівства" тривало з 1999 року по 2002 рік. Висота хмарочосу становить 302 м (47 поверх). Будівля входить у 50 найвищих у світі (48 місце). Архітектурний проект був розроблений американською компанією Ellerbe Becket. Вартість будівництва - 458 млн. дол.

Першим хмарочосом країни був Ай Файзалія (Al Faisalah) (267 м, 38 поверхів), будівництво якого завершилось у 2000 році. Башта Ай Файзалія була побудована за проектом відомого британського архітектора Нормана Фостера, лауреата Імператорської та Притцкеровської (аналог Нобелівської в архітектурі) премій, якому королева Великої Британії надала титул барона.

Серед відомих споруд столиці: Історичний центр короля Абдель Азіза (до нього входить королівський палац Мурабба), палац емірів з родини Саудидів, фортеця Масмак, Музей археології та етнографії, Центр дослідження і вивчення ісламу імені короля Фейсала (колекція ісламського мистецтва, давніх книжок, рукописів), Університетський музей короля Сауда. Багато мечетей. Ер-Ріяд відомий також королівськими конюшнями та своїм базаром. Є зоопарк, найкращий на Аравійському півострові. А аеропорт міста обслуговує близько 15 млн. пасажирів на рік.

У місті знаходиться університет, військова академія, технічний інститут.

Промисловість міста орієнтується в основному на нафтовидобуток та нафтопереробку. Значного розвитку набули харчова та цементна промисловість, поширені традиційні ремесла (див. розділ "Промисловість").

ДЖИДДА

Джидда - друге за чисельністю місто Саудівської Аравії, провідний промисловий цент, найбільший порт Червоного моря. Як порт Джидда торгує з Китаєм, та приймає паломників, які прямують у Мекку.

Місто було засновано близько 500 р. до н. е. як рибальське поселення племенами, що прийшли з Ємену. Проте дані археологічних досліджень говорять, що люди жили на цьому місці і раніше. Широко відоме місто з 647 р., коли Джидда стала портом для прийняття паломників до Мекки та центром Хіджазу. Свого часу місто відвідали Олександр Македонський, арабський Мандрівник Ібн Батутта.

Щодо походження назви, існує декілька припущень: вона пішла від імені вождя племен, що прийшли сюди з півдня або від арабського "бабуся".

Клімат міста спекотний. Взимку температура коливається від +150С вночі до +250С вдень, влітку від +300С до +400С відповідно. Найнижча температура спостерігалась взимку 1995 року + 30С.

Джидда - багатонаціональне місто.

Стара частина - район Ель-Балад була заснована у 5 ст. до н.е. Зараз він відреставрований, будинки належать в основному старим кланам, але вони відкриті для туристів і за місцевими законами їх неможна переробляти, щоб зберегти зовнішній вигляд міста.

Ель-Балад не є районом-пам'ятником, з усіх боків він оточений сучасними кварталами з офісними та торгівельними комплексами.

Місто відоме своїми хмарочосами: телевежа Джидди (250 м, 1999 р.), Національний комерційний банк (235 м, 27 поверхів, 1987 р.), Ісламський банк розвитку (210 м, 23 поверхи, 1975 р.), Муніципалітет Джидди (183 м, 20 поверхів, 1987 р.).

Найближчими роками саме у Джидді планується побудувати найвищий хмарочос світу заввишки в милю (1,6 км), який буде нагадувати свічку. Немає сумнівів, що економічний стан країни дозволить це зробити, проблеми будуть швидше інженерного плану. За попередніми розрахунками будівництво "свічки" обійдеться у 10 мільярдів доларів.

Серед визначних місць Джидди: Музей муніципалітету з великою експозицією присвяченою історії міста; Музей Джидди з великою колекцією з археології та етнографії; Музей Абдель Рауфа Хасана Халіла, який розміщує на своїй території десятки художніх виставок різних напрямків.

А ще у місті дії найвищий у світі фонтан короля Фадха, розташований біля палацу Ель-Салам. Він викидає воду на висоту 312 метрів за допомогою двох велетенських насосів. Загальна вага води, яка постійно "висить" над фонтаном 18,8 т Проте він досі не занесений до рекордів гниги Гінессу. Офіційно найвищим вважається фонтан у Аризоні (США), висота якого 171,2 м Фонтан та його комунікації контролюються компютерною системою. Створила це диво саудівська компанія SETE Technical Services.

Саме у Джидді за легендою похована Єва, саме та Єва, яка є праматір'ю людства. До речі, звідси і назва, пов'язана зі словом "бабуся".

Джидда - місто ринків і статуй. Тут знаходяться як традиційні східні ринки - так сучасні торгівельні центри. Проводяться численні виставки. Щодо статуй, то їх у місті близько 400, хоча цей вид мистецтва не є традиційним для мусульманської країни.

Промисловість: нафтопереробка, нафтохімія, будівельних матеріалів (цементний завод, виробництво цегли, обробка мармуру), легка (взуттєва, шкіряна), меблева, харчова. (див. розділ "Промисловість").

МЕККА

Мекка - місто розташоване на заході Саудівської Аравії у невеликій долині, де раніше протікала річка Уаді, на межі між гірським Хіджазом та Тіхамою, приблизно у 75 км від Червоного моря та 72 км від Джидди. Центр провінції Хіджаз.

Місцевість ця дуже спекотна та посушлива. Середні зимові температури становлять +18+190С, літні +370С (червень, серпень) до +400С (липень). Кількість опадів близько 60 мм за рік, випадають вони взимку. За таких природних умов ця територія ніколи не визначалась розвитком рослинництва або навіть тваринництва, проте місцевість, захищена пустелями та горами, виявилась достатньо захищеною для заснування тут торгівельного поселення. Саме через Мекку проходили караванні шляхи в Південну Аравію, Іран, Сірію, до узбережжя Середземного моря. А ще саме сюди йшли паломники, бо саме у Мецці знаходяться мусульманські святині , що також стимулювало розвиток торгівлі.

Арабською мовою назва міста читається як "Макка" або "Макка ал-Муккаррама", що означає "Свята Мека". Арабські святині тут з'явились ще до появи іслама. Серед арабів було поширене язичництво, у тому числі поклоніння каменям, багато з яких приносили у Мекку на ярмарки, іноді їх залишали у храмі Кааба - будівлі кубічної форми у центрі міста. Отже, до того як стати мусульманською святинею, Кааба була центром ідолопоклоніння на Аравійському півострові. Вже до 5 століття навколо та на стінах споруди були численні ідоли.

У релігійний центр ісламу місто перетворилось у 630 р., коли мусульмани Медини на чолі з пророком Мухаммедом, який народився саме у Мецці (570 р.), увійшли в місто, яке здалося без бою. З тих часів Кааба стала мусульманською святинею, а мусульмани почали молитися у бік Мекки. В ісламі існує поняття Кібла - напрямок на Мекку, точніше на Каабу, якого дотримуються під час молитви й відправлення ритуалів.

Не лише Мекка, а й її околиці є священною територією: тут заборонені війни, вирубка дерев, вбивство тварин (лише за необхідністю для харчування).

Точна дата заснування міста не відома. Вперше воно згадується у Птолемея (ІІ ст.) як Макораба.

Усі вулиці міста ведуть до центральної площі, на якій знаходиться мечеть Месджид-ель-Гарам (Заповідна), здатна вмістити одночасно 700 тис. чоловік. Сучасного вигляду вона набула у 1570 році (перша мечеть навколо Кааби виникла у 638 році). Мечеть представляє собою низку низьких споруд, які утворюють чотирикутний двір, оточений колонами та мінаретами. Посеред цього двору знаходиться Кааба, вкрита чорною шовковою тканиною. Кааба - земний будинок Аллаха, навколо неї літають янголи, саме від дмухання їх крил хитається матерія на храмі. На висоті людського зросту у стіну Кааби вмонтований таємничий чорний камінь - аероліт. Пілігрими прикладаються до нього і вірять, що у судний день камінь заговорить та назве усіх вірних Аллахові.

У мечеті Гарам знаходиться і священне джерело Зам-зам.

Згідно із законодавством країни не мусульманам знаходитися у місті неможна. Проте історія знає винятки: першим християнином, який відвідав Мекку був італійський мандрівник Людовико де Вертема (1503 р.); у ХІХ столітті тут побував англійський мандрівник та перекладач Ричард Френсіс Бертон, який здійснив хадж з Афганістану під вигаданим ім'ям.

МЕДИНА

Місто в Хіджазі, центр області Медина, другий релігійний центр мусульман поряд із Меккою. Знаходиться у 193 км від Червоного моря та 485 км від Мекки.

Клімат сухий і спекотний. Середня температура липня +300С, січня +10+200С. Середня висота над рівнем моря 600 м

Точна дата заснування міста невідома. У давнину воно носило назву Ясріб (Ятріб). У 622 році до Медини з Мекки переселився засновник ісламу Мухаммед і створив першу у світі мусульманську спільноту. Саме після цього місто отримало назву Медина (від арабського "мадина" - місто, скорочено від "Мадина-ен-Набі" - "Місто пророка").

Місто було столицею Арабського халіфату (632-656 рр.), знаходилось під владою єгипетських династій, а після завоювання Єгипту турками - у складі Османської імперії (1517-1919 рр.), у період 1919-1924 р. - у королівстві Хіджаз, з 1924 по 1932 - у складі Хіджазу, Неджу й приєднаних областей (з 1932 року - Саудівська Аравія).

Значення Медини як релігійного центру зумовлено тим, що саме в цьому місті знаходиться гробниця пророка Мухаммеда, його доньки Фатіми та Омара - другого халіфа Арабського халіфату (у мечеті Пророка). Мечеть Пророка (інші назви "купол Пророка", "зелений купол") була побудована поряд із будинком Мухаммеда, а пізніше будинок став частиною самої мечеті. Саме під зеленим куполом знаходиться гробниця Мухаммеда, вважається, що тут знаходився його будинок.

У місті знаходиться і перша мусульманська мечеть Куба (Каба). Засновником мечеті вважається сам Мухаммед (622 р.). Мечеть неодноразово перебудовувалась, останнього разу у 1984 році.

Медина, як і Мекка, також зачинена для не мусульман. Але заборона стосується в основному центральної частини міста, на території аеропорту та в готелях знаходження не мусульман не обмежено.

Саудівська Аравія - країна з ортодоксальними ісламськими традиціями, що впливають на туристичні формальності: ввезення алкоголю заборонено; транспортування наркотиків карається стратою; заборонено ввезення друкованої, кіно - і фото продукції порнографічного змісту, а також товарів з маркуванням Ізраїлю та книжок на івриті; жінкам, які виходять на вулицю, бажано вдягати паранджу; наявність "харам" - територій, заборонених для відвідування не мусульманами. Такі правила роблять Саудівську Аравію країною відносно закритою для масового туриста. Основним видом міжнародного туризму в країні є релігійний. Паломництво до Саудівської Аравії засноване на традиціях ісламу. Кожен мусульманин хоча б раз за життя повинен здійснити подорож до священних міст - Мекки і Медини. Не мусульманам в'їзд до Мекки заборонений. Туристичний потенціал королівства формує унікальна природа пустель, поєднання архаїчних традицій та сучасної економіки, численні сакральні святині ісламського світу. Головною причиною приїзду іноземців до Саудівської Аравії є саме святині і поклоніння їм.

Туристичне районування країни

У Саудівській Аравії виділяють Хіджаз на узбережжі Червоного моря, Неджд в центральній частині півострова, Ель-Хаса на узбережжі Перської затоки і невеликий район Асір на південному заході. Саудівська Аравія - це один з найрозвиненіших районів Південно-Західної Азії.

Національний парк Асір, резервати

В Ер-Ріяді -- королівський палац Мурабба («Квадратний», 1944 p.), палац емірів Саудів, мечеть Джаміда, Музей археології та етнографії.

Мекка вважається найбільшою святинею ісламу. Тут знаходиться священний комплекс Аль-Харам, або Бейт-Улах (XVI-XVII ст.). У ньому - священний храм Кааба. Його побудував юдейський патріарх Авраам. Біля південно-східного кутка Кааби в стіну вмуровано чорний камінь, що його архангел Гавриїл дав Авраамові (камінь -- метеоритного походження). На території мечеті є також священний колодязь Замзам. Щороку, в установлений ісламом період, мільйони мусульман із усього світу прибувають до Мекки, щоби вклонитися святиням. Нерідко в товкотнечі гине багато людей. Зокрема, подібне трапилося в липні 1990 р. (загинуло 1426 осіб), у травні 1994 р. (загинуло 270 осіб), у березні 2001 р. (загинуло 35 осіб). Уважається, що їхні душі обов'язково потрапляють до раю.

У Медіні -- Велика мечеть засновника ісламу Мухаммеда, побудована 656 р. на місці будинку пророка. В ній знахо¬дяться гробниці Мухаммеда, його дочки Фатими та другого халіфа Омара.

Ет-Таїф -- літня столиця країни, тут знаходиться популярний курорт.

Саудівська Аравія включає такі історично-культурні об'єкти.

Світова спадщина ЮНЕСКО:

- археологічна пам'ятка Аль-Хіджр Сенегал;

- острів Горе;

- національний парк Ніоколо-Коба;

- орнітологічний резерват Джудж;

- острів Сен-Луї;

- кільця каменів-мегалітів в Сенегамбії.

У наші дні Саудівська Аравія є досить закритим державою, туристичний потенціал якої складають унікальна природа пустель, фантастичне поєднання стародавніх традицій і сучасної економіки, а також численні культові місця ісламського світу.

Одним з інтенсивно розвиваються туристичних регіонів країни є Халф-Мун-Бей, орієнтований на пляжний відпочинок (тут розташований найдовший піщаний пляж в королівстві, що володіє до того ж чудовими засобами обслуговування та інфраструктурою). Величні гори міста Абхі з великою кількістю зелені і красиві пейзажі роблять його популярним курортом і улюбленим місцем проведення вихідних.

Червоне море саме по собі - справжній рай для водного відпочинку. Тут знаходиться одна з найбільших систем коралових рифів у світі (близько 200 різновидів коралів), причому вони відчувають набагато менший пресинг з боку дайверів, ніж лежать на протилежному березі моря курорти Єгипту. У Джидді і курортних містечках узбережжя чудово розвинуті всі елементи інфраструктури відпочинку, безліч торгових точок і готелів. У 50 км на північ від Джидди, в Обір, розташований непоганий водний курорт, а курортні комплекси Durrat Al-Arus, Crystal Resort, Al Nakheel Village, Sands і Sheraton Abhur відомі не тільки своїм високим рівнем, а й вагомим внеском

збереження флори і фауни Червоного моря, в першу чергу - прилеглих коралових рифів.

Серед активних видів спорту особливо популярні глибоководна рибалка, верблюжі перегони, кінний спорт, підводне плавання, яхтинг, екскурсії на кораблях і багато іншого.

Королівство Саудівська Аравія поділяється на 13 провінцій (мінтакат), правління і уряд очолює король з роду Саудів, який водночас і прем'єр-міністр країни. Титул короля переходить у спадщину.

Провінції:

- Ель-Баха;

- Ель-Худуд еш-Шамалійя;

- Ель-Джауф;

- Ель-Мадіна;

- Ель-Касім;

- Ер-Рияд;

- Еш-Шаркійя;

- Асир;

- Хаіль;

- Джізан;

- Мекка;

- Наджран;

- Табук.

Висновки та рекомендації менеджерам по напряму туристичних фірм

Саудівська Аравія прагне активно розвивати туристичний сектор. У найближчі роки королівство має намір вкласти в будівництво готелів і курортів на Червоному морі та інших районах більше $ 16 мільярдів. Туристична галузь дозволить створити понад 1,5 мільйонів робочих місць для саудівських громадян, включаючи жінок.

Здійснення програми з підготовки кадрів розпочнеться з червня цього року, заявив генеральний секретар Вищої комісії з туризму принц Султан бен Сальман. Принц вказав, що, крім моря і сонця, королівство може залучити іноземних туристів багатою історико-архітектурною спадщиною: у країні налічується близько 6, 4 тисяч пам'яток і визначних пам'яток. Саудівська Аравія, в якій знаходяться два головних святилища ісламу, поки залишається в буквальному сенсі Меккою релігійного туризму, приймаючи щороку близько чотирьох мільйонів іноземних паломників. Але суворі норми моралі та поведінки, кодекс одягу для жінок, заборона на спиртні напої в королівстві, обмеження на в'їзд не мусульман поки залишаються перешкодою для іноземних туристів. У цьому році саудівський МЗС оформив всього 5,5 тисяч віз для любителів дайвінгу із західних країн.

Саудівська Аравія є однією з найбільш розвинених країн Близького Сходу. Основу її ВВП складає експорт енергоносіїв. За рахунок прибутків від експорту нафти ведеться розвиток багатьох інших галузей промисловості. Почався розвиток туристичного бізнесу.

У культурному плані вже можна побачити тенденції лібералізації поглядів. Але досить жорстокий контроль за засобами масової інформації.

Використані джерела

1.http://uk.wikipedia.org/wiki/Саудівська_Аравія

2. http://svit.ukrinform.ua/SaudAravi/saudaravi.php

3. http://www.bestreferat.ru/referat-195247.html

4. http://pulib.if.ua/referat/view/24092

5. http://sites.google.com/site/geograf142/home/10-klas/cikavinki/kraieni-aziie/saudivska-aravia

6. Смаль І.В. Туристичні ресурси світу/ Ресурси Близькосхідного туристичного регіону.

7. Смаль І.В. Туристичні ресурси світу. Додатки. Світова спадщина ЮНЕСКО.

Размещено на Allbest