Структурно-агрегатний стан чорноземів типових за різних систем землеробства лівобережного лісостепу України

Аналіз наукової літератури показав, що в процесі обробки відбувається руйнування структури ґрунту, що тягне за собою деградацію його агрофізичних властивостей. Погіршення структурного стану чорноземів , тобто розпилення структури, утворення глибистої в результаті тривалого сільськогосподарського використання, плужної підошви і деградації всього комплексу агрофізичних показників, та зменшення стійкості до ерозії, зазначалося ще багатьма вченими (В.В. Докучаєв, 1949;П.А. Костичев, 1891 та ін.). Відзначалось (П.А. Костичев, 1891), що в нетривало розораних цілинних чорноземах переважають зернисті агрономічно цінні агрегати. Але при тривалій обробці цих ґрунтів, структурні грудочки в орному шарі руйнуються, у зв'язку з чим, погіршується водний і повітряний режими . В той же час, стійкість ґрунтів до деградації визначається як протидія ґрунтів процесів руйнування їх структури, тобто здатність зберігати в оптимальному стані свою будову і щільність. Разом з тим, деякі фахівці використовують параметри макроструктури ґрунтів як визначальні показники диференціації фізичного стану цілинних ґрунтів і ґрунтів після антропогенного навантаження (В.В. Медведев, 1973). Також варто відзначити той факт, що інтенсивні системи землеробства призводять не тільки до порушення структурного стану, а й до порушення екологічної рівноваги агроекосистем, а також забрудненню ґрунтів пестицидами, важкими металами - канцерогенами та іншими хімічними речовинами, що в кінцевому результаті впливає на якість і безпеку сільськогосподарської продукції. Тому на сучасному етапі розвитку сільського господарства важливе місце в розвитку землеробства займає органічне землеробство, яке забезпечує виробництво екологічно безпечними продуктами харчування за умови збереження родючості ґрунту та охорони навколишнього середовища.

Проведені дослідження в цілому показали, що структурний стан чорнозему типового в цілому залежить від використовуваних систем землеробства. Так, дані сухого просіювання показують, що при всіх системах землеробства в ґрунті переважають структурні агрегати > 5 мм і, відповідно , найменше міститься структурних агрегатів менше 1 мм. Така тенденція зберігається по всіх трьох фазах розвитку проса (до посіву , фаза викидання волоті, після збирання врожаю). Що не можна сказати , про агрономічно цінні агрегати розміром 1 - 3 мм , в яких при різних системах землеробства відбуваються деякі варіації у всіх трьох періодах.

Отже, у період до посіву в (0 - 20 см) шарі ґрунту органічної системи землеробства контроль уміст агрономічно цінних агрегатів 1 - 3 мм складає 28,6%. З глибиною їх вміст зростає на 4,9%. Варто відмітити, що в орному шарі ґрунту кількість структурних агрегатів розміром менше 1 мм становить 19,7%. З глибиною їх вміст варіює, так у досліджуваній товщі 20 - 40 см органічної системи землеробства без добрив міститься структурних окремостей на порядок менше. Слід відзначити, що кількість структурних агрегатів фракції розміром більше 5 мм, в орному шарі ґрунту становить 51,8%, з відривом на 1,6% більше в досліджуваній товщі 20 - 40 см.

У той же час, в орному шарі ґрунту (0 - 20 см) органічної системи землеробства с інокулянтами кількість структурних агрегатів розміром 1 - 3 мм становить на 1,8% вище у порівнянні с підорним шаром грунту. При цьому, майже аналогічна ситуація вимальовується із фракцією менше 1 мм. Але слід зазначити, що кількість структурних агрегатів більше 5 мм у верхньому шарі ґрунту становить 52,2. З глибиною (20 - 40 см) їх уміст зменшується на 2,7%.

Проведені дослідження показують, що у досліджуваній товщі 0 - 20 см інтенсивної системи землеробства без добрив кількість агрономічно цінних агрегатів розміром 1 - 3 мм практично однакова у порівняні з більш глибоким шаром ґрунту (20 - 40 см). Слід звернути увагу, що з глибиною уміст структурних окремостей розміром менше 1 мм майже не варіюється . Аналогічна картина вимальовується із більш крупною фракцією розміром більше 5 мм.



Рис.4.1. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 0 - 20 см чорнозему типового

Варто відмітити, що при інтенсивній системі землеробства з добривами в орному шарі ґрунту (0 - 20 см) кількість структурних агрегатів 1 - 3 мм становить 25,4%. Але, з глибиною (рис.4.2.) їх уміст зростає на 3,2%.

Рис.4.2. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 20 - 40 см чорнозему типового

У той же час, з діаграми витікає (рис.4.1.), що уміст структурних агрегатів розміром менше 1 мм у товщі ґрунту (0 - 20 см) не значно вищий у зіставленні з підорним шаром ґрунту. Необхідно зазначити, що на варіанті інтенсивній системі землеробства (нітроамофоска) у дослідженому шарі ґрунту 0 - 20 см вміст структурних окремостей розміром більше 5 мм складає 54,2%, у шарі ґрунту 20 - 40 см їх кількість зменшується на 2,3% .

Таким чином , у період до посіву в досліджуваних шарах ґрунту обох варіантів органічної системи землеробства (контроль та органічної з інокулянтами) спостерігалося практично однаковий вміст агрономічно цінних агрегатів розміром 1-3 мм. З глибиною їх кількість дещо варіюється. Така ж картина вимальовується і в обох умовах інтенсивної системи землеробства (без добрив і з добривами). Отже, застосування інокулянтів при органічної системі землеробства і мінеральних добрив при інтенсивній системі землеробства не робить впливу на структурний стан чорнозему типового в передпосівний період. Порівняння ж систем землеробства показує при органічної системі землеробства кількість агрономічно цінних агрегатів на порядок вище, ніж при інтенсивній системі землеробства. Але слід звернути увагу на те, що кількість структурних агрегатів розміром менше 1 мм в досліджуваних шарах ґрунту відзначалась варіабельність у всіх чотирьох варіантах. Варто також в свою чергу підкреслити той факт, що варіабельність фракції більше 5 мм не спостерігається

Хотілося б особливо зупинитися на структурному стані чорнозему в фазу викидання волоті, так як в цей період йде основна підготовка до формування майбутнього врожаю. У цю фазу розвитку рослин у грунті найбільш інтенсивно відбуваються фізіологічні та біологічні процеси, що в кінцевому рахунку позначається на всьому ґрунтовому тілі. Структурний стан грунту теж зазнає певних змін.

Сухе просіювання показало, що кількість структурних агрегатів розміром більше 5 мм на варіанті органічної системи землеробства без добрив у товщі ґрунту 0 - 20 см становить 53,4%, з глибиною (20 - 40 см) їх вміст зменшується на 3,4%. У той же час, в орному шарі ґрунту кількість структурних окремостей розміром 1 - 3 мм становить 19,8, в підорному шарі ґрунту відсоток зростає до 23%. З діаграми витікає, що у товщі ґрунту 0 - 20 см міститься структурних окремостей 24,7%. З глибиною ( 20 - 40 см) містить найбільша кількість структурних агрегатів < 1 мм порівнюючи з усіма досліджуваними варіантами і становить 27,1%.

Рис.4.3. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 0 - 20 см чорнозему типового

При цьому у шарі 0 - 20 см агрегати розміром > 5 мм на варіанті органічної системи землеробства с інокулянтами 51,9. В підорному шарі (20 - 40 см) їх кількість незначно зменшується (1,1%). Але слід зазначити, що кількість структурних агрегатів 1 -3 мм у верхньому шарі ґрунту становить 22,0. З глибиною (20 - 40 см) їх уміст зменшується на 1,4% (рис.4.4). У той же час, майже аналогічна ситуація вимальовується із фракцією менше 1 мм.

Проведені дослідження показують, що у досліджуваній товщі 0 - 20 см інтенсивної системи землеробства без добрив кількість структурних агрегатів розміром більше 5 мм становить 54,7%. З глибиною (20 - 40 см) їх вміст зменшується на 2,1% Слід звернути увагу, що з глибиною уміст структурних окремостей розміром менше 1 - 3 мм помітно варіюється. Так у шарі ґрунту 0 - 20 см кількість агрегатів 1- 3 мм становить 23,5%. З глибиною їх кількість поступово зростає і у шарі 20 - 40 см складає 28,6%. Дещо інша картина вимальовується із меншою фракцією розміром менше 1 мм. У той же час, в орному шарі ґрунту (0 - 20 см) їх вміст становить 21,9%. У більш глибоких шарах ґрунту (20 - 40 см) уміст агрегатів менше 1 мм падає на 3,1%

Рис.4.4. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 20 - 40 см чорнозему типового

Порівняно з органічною системою землеробства без добрив, кількість структурних агрегатів < 1 мм у інтенсивної системи не удобреної менша.

Варто відмітити, що при інтенсивній системі землеробства з добривами в орному шарі ґрунту (0 - 20 см) кількість структурних агрегатів більше 5 мм становить 54,3%. Але, з глибиною їх уміст зменшується на 1,8%. У той же час, з діаграми витікає, що уміст структурних агрегатів розміром менше 1 - 3 мм у товщі ґрунту (0 - 20 см) на 2,8% менше у зіставленні з підорним шаром ґрунту. Слід зазначити, що на варіанті інтенсивній системі землеробства (нітроамофоска) у дослідженому шарі ґрунту 0 - 20 см вміст структурних окремостей розміром менше 1 мм складає 22,4%, у шарі ґрунту 20 - 40 см їх кількість не значно зменшується на 1,0% .

Так, в цю фазу зменшився вміст структурних агрегатів розміром 1-3 мм в ґрунті всіх систем землеробства. Виключення представляє контрольний варіант інтенсивної системи землеробства , де їх кількість дещо вище в порівнянні з контролем органічної системи землеробства. Аналогічна тенденція відзначається в умовах варіантів органічного землеробства з інокулянтами, а також у варіанті інтенсивної системи землеробства з використанням мінеральних добрив. Отже , було зафіксовано найменшу кількість структурних агрегатів < 1 мм в умови органічної системи землеробства (контроль) і з інокулянтами на відміну від інтенсивної системи землеробства. Тим самим, заслуговує на увагу, те що особливої ??різниці у вмісті дрібних фракцій між органічною системою землеробства (контроль) та органічної системою землеробства (інокулянти) не зафіксовано ; аналогічна ситуація відбувалася і в системах інтенсивного землеробства.

Однак, в післязбиральний період вміст агрономічно цінних агрегатів зросла по всіх досліджуваних варіантів. Причина цього, на нашу думку, вплив культури суцільного посіву : розгалужена мочковата коренева система проса володіє скріплюючей дією завдяки густій мережі дрібних корінців, які оструктурюють ґрунт у зоні ризосфери за рахунок ворсинок детриту і молодого активного гумусу, що утворюються після розкладання коренів.

Треба звернути увагу на те, що наприкінці вегетації ми не відстежили особливої диференціації в кількості структурних агрегатів менше 1 мм в умовах всіх досліджуваних системах землеробства.

Отже, виходячи з діаграми в (0 - 20 см) шарі ґрунту органічної системи землеробства контроль уміст агрономічно цінних агрегатів 1 - 3 мм складає 27,4% (рис.4.5). З глибиною їх вміст зростає на 4,9%.

Рис.4.5. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 0 - 40 см чорнозему типового

Варто відмітити, що в орному шарі ґрунту кількість структурних агрегатів розміром менше 1 мм становить 22,4%. З глибиною їх вміст практично не варіює, так у досліджуваній товщі 20 - 40 см (рис.4.6.) органічної системи землеробства складає 21,7%. Слід відзначити, що кількість структурних агрегатів фракції розміром більше 5 мм, в орному шарі ґрунту становить 50,2%, з відривом на 4,1% менше в досліджуваній товщі 20 - 40 см.

Рис.4.6. Кількість структурних агрегатів в шарі ґрунту 20 - 40 см чорнозему типового

Варто відмітити, що при органічній системі землеробства з добривами в орному шарі ґрунту (0 - 20 см) кількість структурних агрегатів 1 - 3 мм становить 24,5%. Але, з глибиною їх уміст зростає на 3,1%. У той же час, з діаграми витікає, що уміст структурних агрегатів розміром менше 1 мм у товщі ґрунту (0 - 20 см) не значно вищий у зіставленні з підорним шаром ґрунту. На варіанті органічній системі землеробства (інокулянти) у дослідженому шарі ґрунту 0 - 20 см вміст структурних окремостей розміром більше 5 мм складає 53,8%, у шарі ґрунту 20 - 40 см їх кількість зменшується на 2,2% .

У той же час, в орному шарі грунту (0 - 20 см) інтенсивної системи землеробства без добрив кількість структурних агрегатів розміром 1 - 3 мм становить на 2,4% менше у порівнянні с підорним шаром грунту. Варто підкреслити, як зазначалось вище, майже немає варіаціїх із фракцією менше 1 мм. Але слід зазначити, що кількість структурних агрегатів більше 5 мм у верхньому шарі ґрунту становить 51,9%. З глибиною (20 - 40 см) їх уміст зменшується на 2,9%.

Дослідженнями встановлено, що в ґрунті інтенсивної системи землеробства удобреної відбувається практично аналогічний перерозподіл структурних окремостей у зіставлені з інтенсивною системою землеробства без добрив.

В той же час, ступінь оструктурення ґрунту виражається у вигляді коефіцієнта структурності ґрунту (К). Результати розрахунку даного коефіцієнта показали, що він, з деякими варіаціями , має приблизно однакові значення. Так, в допосівній період в шарі ґрунту 0-20 см контрольного варіанту органічної системи землеробства коефіцієнт структурності становить 4,1, що майже в два рази нижче його значень в ґрунті контрольного варіанту інтенсивної системою землеробства (2,4) . Однак , вже в середині і в кінці вегетації значення їх вирівнюються. Аналогічна ситуація спостерігається і по решті варіантів . Майже ідентична тенденція зберігається і в більш глибоких шарах ґрунту.

Таким чином, проведені дослідження є свідченням того, що структурний стан чорнозему типового в динаміці зазнає різних варіацій, а також багато в чому залежить від використовуваної системи землеробства.



Розділ V. Вплив антропогенного навантаження на вміст водостійких агрегатів

Відомо, що самоорганізуючий стан ґрунту найкраще проявляється під цілиною і перелогом, структурні агрегати набувають зернистого характеру, а великі грудки мають грудкувато-розсипчасту будову. Тривале розорювання ґрунту призводить до формування брилувато-грудкуватої та грудкувато-пилуватої структури ґрунту, отже до її погіршення та втрати агрономічної цінності за рахунок утворення брил, також відбувається зниження вмісту водотривких агрегатів. Ці зміни відбуваються, в основному, в орному шарі ґрунту.

Академік О.Н.Соколовський (1919) підкреслював необхідність знання факторів, що сприяють утворенню та збереженню агрономічно цінної зернистої структури. Він вказував, що основними факторами структури є цементуючі речовини ґрунту, ґрунтові колоїди - гумус та глина. Але їх зв'язуюча здатність проявляється лише в тому випадку, якщо вони в достатній мірі насичені іоном кальцію. Заміщення іону Са2+ на Na+, К+, Н+, NH4+ веде не тільки до пептизації ґрунтових колоїдів (цементуючих речовин), але і до переміщення їх в більш глибокі шари ґрунту та формування ущільнених горизонтів.

У той же час не досить лише наявності структури, а необхідно, щоб структурні агрегати не руйнувались під дією води, що відбувається при змочувані та промиванні атмосферними опадами, які містять в собі СО2, в результаті чого кальцій вилуговується з ґрунту. У цьому випадку в якості структуроутворюючого факторі виступає гумус, який під впливом періодичного висушування та віку частково втрачає здатність пептизуватись, навіть після видалення коагулятора - Са2+. Руйнування структури можливе тільки після руйнування гумусу внаслідок дії мікроорганізмів або хімічних реагентів.

За К.К.Гедройцем (1975), механізм утворення водотривкої структури в тучних чорноземах такий: ґрунти ці багаті гумусом, отже, і органічними колоїдними речовинами; кількість мінеральних колоїдних часточок буде залежати від ступеня глинистості материнської породи. Вбирний ґрунтовий комплекс насичений кальцієм і частково магнієм; навколо колоїдних часточок вбирного комплексу ґрунтова волога завжди багата сильним коагулятором - гідроксидом кальцію; тому такі ґрунти, незважаючи на багатство їх колоїдними фракціями, ніколи не мають вільних колоїдних часточок; часточки ці склеєні у мілкі агрегати, утворюючи мікроструктуру, яка не руйнується навіть при збовтуванні з водою. Внаслідок високої клеючої здатності, головним чином високодисперсної органічної частини вбирного комплексу, здатність ця зберігається і у тих первинних агрегатів, хоча і в меншій мірі, ніж у колоїдних часточок. Тому первинні агрегати дають у подальшому більш крупні структурні елементи, виконуючи, разом з тим, роль цементу для склеювання часточок більш крупних механічних фракцій; утворюються макроструктурні елементи, які, в той же час, не можуть досягати більш-менш крупних розмірів, оскільки клеюча здатність колоїдних часточок у тій чи іншій своїй частині витрачена вже на утворення первинних агрегатів. Але ця мілка структура (зерниста) має велику стійкість відносно розпиляючої дії води і подрібнюючої дії знарядь обробітку. Вчений Вершинін П.В. (1958) підкреслює, що не кожна органічна речовина, що входить до складу ґрунтового гумусу, може надавати ґрунтовим агрегатам водотривкості, а лише та, яка розчиняється в лугах і не розчиняється у кислотах, тобто гумінова кислота. Роботами Є.М. Мішустіна (1945), М.М. Лазарєва (1949) та інші вчені зазначають важливу роль ґрунтових мікроорганізмів у створенні водотривкої структури. Мікроорганізми сприяють накопиченню у ґрунті міцелію грибів та клеючих речовин (бактеріальний слиз), які є обов'язковою умовою формування структури. Але варто підкреслити, якщо орні ґрунти не поповнювати енергетичними і поживними речовинами, то присутня в них мікробіологічна діяльність буде відбуватися за рахунок руйнування органічних речовин самого ґрунту, що в кінцевому рахунку призведе до погіршення водотривкості структурних агрегатів

Соколовський О.Н. (1956) висловлював, що глина і гумус повинні самі бути коагульовані кальцієм, для утворення структури. Він підтверджує тот факт, що гумус є фактором водостійкості структури. Отже стосовно вчення О.Н. Соколовського (1921) гумусові речовини зв'язуються з мінеральною частиною ґрунту двома шляхами: 1) через "місточки" з багатовалентних катіонів, і перш за все, кальцію; 2) внаслідок взаємної дегідратації (коагуляції) мінеральних і органічних колоїдів. Вивчаючи механіз утворення водотривкої ґрунтової структури, І.В. Кузнєцова (1966) приходить висновку, що макроагрегати більшості досліджуваних ґрунтів утворюються за участю органічних речовин. При незначному вмісті органічних речовин (< 2% С) вони беруть участь у формуванні мілких фракцій ґрунтових агрегатів (0,25-3 мм), при більш високому їх вмісті вони беруть участь в утворенні і крупних фракцій агрегатів (>3 мм). Більша частина (понад 50%) макроагрегатів утворюється за участю вільних і рухомих форм органічних речовин. Менша (17-25%) і найбільш водотривка утворюється за участю міцнозв'язаних з мінеральною частиною ґрунту органічних речовин. Основна маса мікроагрегатів (40-60%) утворюється за участю органічних речовин, що міцнозв'язані з мінеральною частиною ґрунту.

Давно вченими висвітлено, що структурний ґрунт здатний у сотні і навіть тисячі разів ефективніше всмоктувати вологу порівняно з безструктурним, розпиленим. При цьому, в просторі пор агрегатів, буде збережена волога і стане доступною для численних мешканців у ґрунті. . Чим структурніше ґрунт, тим краще в ньому умови для забезпечення мешканців ґрунту вологою, біоремедіації, збереження біорізноманіття, зменшення надмірної мінералізації органічної речовини і особливо для секвестрації вуглецю.

Слід зазначити, що однією з основних причин погіршення водотривкості агрегатів є антропогене навантаження. В кінцевому результаті призводить до погіршення щільності, яка за даними В.В.Медведєва (2008) досягає 1,3 г/см і більше. Кількість агрономічно цінних водостійких агрегатів в типових і звичайних чорноземах знизилась на 20-28 %.

Нашими дослідженнями встановлено, що на варіанті органічної системи землеробства (контроль і органічна з інокулянтами) в цілому міститься найбільша кількість агрономічно цінних агрегатів і тим самим зменшенням відсотку водотривких агрегатів розміром < 1 мм у зіставлені з інтенсивною системою землеробства (з добривами і без добрив). Слід підкреслити, що у фазу викидання волоті та після збиральний період спостерігається збільшення мілких фракцій, що в свою чергу, вплинуло на вміст структурних агрегатів розміром 1 - 3 мм по всім досліджуваним варіантам.

Отже у період до посіву, аналіз показав, що вміст водотривких окремостей розміром 1 - 3 мм (агрономічно цінні) у шарі ґрунту 0 - 20 см становить 25,8% (рис.5.1), у дослідженій товщі 20 - 40 см - 27,4%.

Рис. 5.1. Кількість водотривких агрегатів в шарі ґрунту 0 - 20 см чорнозему типового.

Кількість водотривких агрегатів розміром більше 3 мм на глибині 0 - 20 складає 25,6%, ідентичні значення вимальовуються і в підорному шарі (20 - 40см). Варто відмітити, що в орному шарі ґрунту кількість водотривких агрегатів розміром менше 1 - 0,25 мм становить 18,8%. З глибиною їх вміст варіює, так у досліджуваній товщі 20 - 40 см (рис.5.2) органічної системи землеробства без добрив міститься водотривких окремостей на порядок менше. Слід відзначити, що кількість водотривких агрегатів найменшої фракції розміром менше 0,25 мм, в орному шарі ґрунту становить 29,6%, з відривом на 2,7% менше в досліджуваній товщі 20 - 40 см.

Рис. 5.2. Кількість водотривких агрегатів в шарі ґрунту 20 - 40 см чорнозему типового.

У той же час, в орному шарі ґрунту (0 - 20 см) органічної системи землеробства с інокулянтами кількість водотривких агрегатів розміром 1 - 3 мм становить на 1,4% вище у порівнянні с підорним шаром ґрунту. При цьому, майже аналогічна ситуація вимальовується із фракцією менше 1 - 0,25 мм. Але слід зазначити, що кількість водотривких агрегатів менше 0,25 мм у верхньому шарі ґрунту становить 29,1%. З глибиною (20 - 40 см) їх уміст збільшується на 2,1%. Дещо інша ситуація виникає з водотривкими окремостями більше 3 мм. Так, у шарі ґрунту (0 - 20 см) їх кількість становить 24,8%. З глибиною вміст водотривких агрегатів розміром більше 3 мм незначно збільшується і у шарі ґрунту 20 - 40 см складає 25,2%.

Проведені дослідження показують, що у досліджуваній товщі 0 - 20 см інтенсивної системи землеробства без добрив кількість водотривких агрегатів розміром більше 3 мм становить 18,4%. З глибиною (20 - 40 см) їх вміст практично не змінюється. З глибиною уміст водотривких окремостей розміром 1 - 3 мм помітно варіюється. Так у шарі ґрунту 0 - 20 см зафіксовано 21,1%. В підорному шарі (20 - 40см) їх кількість поступово зростає - 23,9%. Дещо інша картина вимальовується із меншою фракцією розміром 1 - 0,25% мм. Так, в орному шарі ґрунту (0 - 20 см) їх вміст становить 21,1%. У більш глибших шарах ґрунту (20 - 40 см) уміст агрегатів 1 - 0,25%мм не значно зменшується. У той же час, спостерігається найбільша кількість водотривких агрегатів дрібної фракції розміром менше 0,25 мм. Так, в орному шарі інтенсивної системи землеробства без добрив становить 39,6%. З глибиною їх вміст практично не змінюються.

Варто відмітити, що при інтенсивній системі землеробства з добривами в орному шарі грунту (0 - 20 см) кількість водотривких агрегатів більше 3 мм становить 19,1%. З глибиною їх уміст практично не змінюється. У той же час, з діаграми витікає, що уміст водотривких агрегатів розміром менше 1 - 3 мм у товщі ґрунту (0 - 20 см) на 1,1% менше у зіставленні з підорним шаром ґрунту. На варіанті чорнозему типового інтенсивної системи землеробства (нітроамофоска) у дослідженому шарі ґрунту 0 - 20 см вміст водотривких окремостей розміром менше 1 - 0,25 мм зафіксовано 21,7%, у шарі ґрунту 20 - 40 см їх кількість незначно збільшується. Кількість водотривких агрегатів менше 0,25 мм в шарі ґрунту 0 - 20 см складає 37,1%, у дослідженій товщі 20 - 40 см зменшується вміст на 3,3%.

З цього впливає , що у період до посіву в досліджуваних шарах ґрунту обох варіантів органічної системи землеробства (контроль та органічної з інокулянтами) спостерігалося найбільша кількість агрономічно цінних агрегатів розміром 1-3 мм у зіставлені інтенсивної системи землеробства (без добрив і з добривами). Але слід звернути увагу на те, що при всіх системах землеробства в ґрунті переважають водотривкі агрегати менше 0,25 мм у всіх чотирьох варіантах.

Необхідно зазначити, що однією із важливих фаз розвитку проса виявляється фаза викидання волоті. Так як, в цю фазу завершується формування усіх органів суцвіть, що в свою чергу, є запорукою майбутнього врожаю.

«Мокре» просіювання показало, що в обох варіантах органічної системи землеробства (контроль і органічна с інокулянтами) не відзначаються певних варіацій та диференціації з глибиною всіх досліджуваних фракцій (рис.4.3).

Проведені дослідження показують, що у досліджуваній товщі 0 - 20 см інтенсивної системи землеробства без добрив кількість водотривких агрегатів розміром більше 3 мм становить 18,5%. З глибиною (20 - 40 см) їх вміст практично не змінюється. Аналогічна картина вимальовується із дрібними фракціями розміром 1 - 0,25 мм та розміром менше 0,25 мм. Слід звернути увагу, що з глибиною уміст водотривких окремостей розміром менше 1 - 3 мм помітно варіюється. Так у шарі ґрунту 0 - 20 см кількість агрегатів 1- 3 мм становить 21,4%. З глибиною їх кількість поступово зростає і у шарі 20 - 40 см складає 23,0%.

Треба зазначити, що при інтенсивній системі землеробства з добривами в орному шарі ґрунту (0 - 20 см) кількість водотривких агрегатів більше 3 мм становить 54,3% (рис.5.3.).

Рис. 5.3. Кількість водотривких агрегатів в шарі ґрунту 0 - 20 см чорнозему типового.

Але, з глибиною (рис.5.4.) їх уміст збільшується на півтора відсотка. У той же час, з діаграми витікає, що уміст водотривких агрегатів розміром менше 1 - 3 мм у товщі ґрунту (0 - 20 см) у зіставленні з підорним шаром ґрунту майже ідентичні значення.



Рис. 5.4. Кількість водотривких агрегатів в шарі ґрунту 20 - 40 см чорнозему типового.

Слід зазначити, що на варіанті інтенсивній системі землеробства (нітроамофоска) у дослідженому шарі ґрунту 0 - 20 см вміст водотривких окремостей розміром 1 - 0,25 мм складає 23,0%, у шарі ґрунту 20 - 40 см їх кількість збільшується на 1,9% . Так, в дослідженій товщі 0 - 20 см чорнозему інтенсивної системи землеробства удобреної кількість водотривких окремостей розміром менше 0,25 мм (агрономічно цінні) становить 37,8%, у шарі ґрунту 20 - 40 см - 34,2% .

З вище описаного, витікає, що в фазу викидання волоті було зафіксовано найменшу кількість найдрібнішої фракції менше 0,25 мм в умовах органічної системи землеробства (контроль) і з інокулянтами на відміну від інтенсивної системи землеробства. В свою чергу, треба відмітити, що особливої ??різниці у вмісті водотривких агрегатів розміром 1 - 3 мм (агрономічно цінні) між органічною системою землеробства (контроль) та органічної системою землеробства (інокулянти) не зафіксовано ; аналогічна ситуація відбувалася і в системах інтенсивного. Але, найбільша їх кількість виявлена на дослідженому варіанті органічної системи землеробства (контроль). Причину цього ми вбачаємо, наявності аборигенного мікроценозу, який наявний при органічній системі ведення землеробства.

В після збиральний період у зі ставленні з фазою викидання волоті не значно зменшується вміст водотривких агрегатів розміром 1 - 3 мм (агрономічно цінні) в усіх чотирьох досліджених варіантах, тим самим йде зростання кількості водотривких окремостей більше 3 мм.

Таким чином, аналіз показав, що в орному шарі (0 - 20 см) органічної системи землеробства без добрив кількість водотривких агрегатів розміром більше 5 мм становить 25,4%.

З глибиною (20 - 40 см) їх вміст не варіює Слід звернути увагу, що аналогічна ситуація виникає з фракціє розміром 1 - 3 мм (агрономічно цінні). Дещо інша картина вимальовується із меншою фракцією розміром менше 1 - 0,25 мм. Так, в орному шарі ґрунту (0 - 20 см) їх вміст становить 22,1%. У більш глибоких шарах ґрунту (20 - 40 см) відсоток зменшується на 0,9%. При цьому, майже ідентична ситуація виникла і із дрібною фракцією розміром менше 0,25 мм.

У той же час, практично аналогічна картина вимальовується з перепорозділом водотривких агрегатів на варіанті органічної системи землеробства з інокулянтами у порівнянні з органічною системою без добрив.

Проведені дослідження показують, що у досліджуваній товщі 0 - 20 см інтенсивної системи землеробства без добрив кількість водотривких агрегатів розміром більше 3 мм становить 20,2%. З глибиною (20 - 40 см) їх вміст практично не змінюється. Слід звернути увагу, що з глибиною уміст водотривких окремостей розміром менше 1 - 3 мм майже не варіюється. Так у шарі ґрунту 0 - 20 см кількість агрегатів 1- 3 мм становить 21,2%. З глибиною їх кількість поступово зростає і у шарі 20 - 40 см складає 22,3%. . У той же час, спостерігається найбільша кількість водотривких агрегатів дрібної фракції розміром менше 0,25 мм. Так, в орному шарі інтенсивної системи землеробства без добрив становить 33,0%, у більш глибших шарах їх вміст зменшується - 31,2%.

«Мокре» просіювання чорноземів типових показує, що при інтенсивній системі землеробства з добривами в орному шарі ґрунту (0 - 20 см) кількість водотривких агрегатів більше 3 мм становить 19,1%. З глибиною їх уміст практично не змінюється. У той же час, з діаграми витікає, аналогічна ситуація, щодо вмісту водотривких агрегатів фракцій розміром 1 - 3 мм (агромічно цінні) та з дрібними фракціями.

Треба звернути увагу на те, що наприкінці вегетації ми не відстежили особливої диференціації в кількості водотривких агрегатів різних фракцій в умовах всіх досліджуваних системах землеробства.

Разом із тим, результати розрахунку коефіцієнта водотривкості чорноземів типових показали, що він має приблизно однакові значення в умовах всіх досліджуваних систем. Так, в допосівній період в шарі ґрунту 0-20 см контрольного варіанту органічної системи землеробства коефіцієнт структурності становить 0,8, не значно нижче в ґрунті контрольного варіанту інтенсивної системою землеробства (0,7) . Однак , вже в середині і в кінці вегетації значення їх вирівнюються. Аналогічна ситуація спостерігається і по решті варіантів . Майже ідентична тенденція зберігається і в більш глибоких шарах ґрунту.



Розділ VI. Охорона навколишньго середовища

Представлена дипломна робота на тему: структурно-агрегатний стан чорноземів типових в природних та агроекосистемах. У процесі обробітку ґрунтів у зв'язку з механічним подрібненням руйнується структура і в результаті погіршуються водний, повітряний, поживний та інші режими, тобто спостерігається деградація агрофізичних властивостей. Найбільш вагомим фактором, який впливає на фізичні властивості чорноземів, є високий вміст гумусу.

Найбільший вміст гумусу спостерігається в цілинних грунтах. Освоєння цілинних земель та тривале їх використання зумовлює дегуміфікацію -- змешнення вмісту гумусу в орному горизонті. Основною причиною цього явища є зменшення: кількості органічних речовин, які надходять у ґрунт. Мікроорганізми, які пристосовані до розкладання певної кількості органічних решток, використовують частину гумусу для свого живлення. Це призводить до порушення природної рівноваги між синтезом і розкладанням гумусних речовин.

Зменшення вмісту гумусних речовин у ґрунті зумовлює погіршення їх фізичних властивостей і насамперед структурного стану їх і водопроникності. Погано оструктурені ґрунти легше піддаються водній і вітровій ерозії. Внаслідок ерозії посилюється процес дегуміфікації. Для регулювання деградаційних процесів розроблена низка законів та положень «Про охорону земель»

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ҐРУНТІВ.

В Україні вже створено певне правове поле законодавчого забезпечення охорони земельних ресурсів, а саме:

- Конституція України;

- Земельний кодекс, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс, водний кодекс, Лісовий кодекс;

- система законів України (ЗУ) щодо управління земельними ресурсами та земельними відносинами;

- закони України „Про охорону земель ” і „Про державний контроль за використанням та охороною земель ”

- Розробляється низка проектів законів, що передбачені прикінцевими статтями означених кодексів як рамкових законів України; уточнюються самі кодекси, наприклад, останні зміни до КУАП внесені 15 квітня 2008 р. ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення вимог земельного законодавства» N 271-VI.

Отже, в Україні існують певні юридичні підстави для ефективної боротьби з прогресуючою деградацією земельних ресурсів що прогресує, та робляться активні кроки щодо покращання законодавчого забезпечення охорони земель, зокрема, прийнятий перелік законопроектів, що мають бути розглянуті в першочерговому порядку Кабінетом Міністрів України (Указ Президента України № 1643/2005 від 21.11. 2005 р). Однак треба відмітити, що земельне законодавство України лишається ще досить недосконалим, крім того, недостатня увага приділяється правовому забезпеченню соціальних та економічних аспектів боротьби з деградацією земель і ґрунтів.

На теперішній час законодавство в частині захисту земель від деградації фактично не працює. Це пов'язано із рядом причин:

- низький рівень передбачених законом штрафних санкцій, які фактично не можуть стимулювати землекористувача застосовувати витратні ґрунтозахисні технології;

- недостатня розробленість і низький рівень стандартизації методик оцінки деградації земель;

- складність процедури встановлення порушення законодавства в частині, що стосується погіршення властивостей ґрунтів, спричиненого недбалим землекористуванням;

- не відпрацьований механізм економічного стимулювання сталого землекористування, зокрема стимулювання застосування ґрунтозахисних технологій;

- соціально-економічні проблеми сільськогосподарської галузі взагалі, низький рівень прибутковості сільськогосподарського виробництва та слабка платоспроможність значної частини землекористувачів;

не відпрацьований механізм екологічного обмеження використання земель, запобігання їх деградації.

Основним юридичним документом, що регулює використання земель в Україні є Земельний кодекс (чинний з 2002 р.). Основні положення Земельного кодексу України в сфері охорони земель такі.

Закон «Про охорону земель» визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Охорона земель та інші основні поняття і терміни

Охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення…

Стаття 3. Принципи державної політики у сфері охорони земель

Основними принципами державної політики у сфері охорони земель є:

забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу;

пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;

відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель;

нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси;

поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель;

публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.



Розділ. VII.Охорона праці

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні (Закон України про охорону праці вiд 14.10.1992 № 2694-XII)

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [ДСТУ 2293-99].

Правила безпеки при відбиранні проб ґрунту.

Будь-яка організація, яка бере участь у дослідженні ділянки і відбиранні проб, повинна мати правила безпеки, що установлюють вимоги для безпеки роботи. Дотримання правил має бути частиною умов прийому на роботу всього персоналу . Правила повинні:

- наполягати на суворому дотриманні відповідного законодавства й інструкцій;

- підкреслити необхідність обережності і пильності з боку персоналу ділянки, щоб захистити себе від небезпек під час досліджування і відбирання проб;

- підкреслити вимоги дотримуватись стандартних методів роботи, якщо вони існують;

- описати обов'язки кожного члена команди досліджування, охоплюючи обов'язки стосовно будь-якого підзаконтрактованого персоналу і широкого загалу; (ДНАОП 0.00-4.12-99.).



Таблиця 1

Здоров'я і заходи для убезпечнення, які можуть знадобитися під час досліджування ділянки (ДНАОП 0.00-4.26-96.)

Захисний одяг і устатковання	Контролююче устатковання	Заходи безпеки
Комбінезони, черевики, рукавички і шоломи	Переносні прилади для визначання вмісту газів Автоматичні газові давачі	Навчання Системи “дозвольте працювати”
Захист очей	Персональні монітори	Повідомлення аварійним службам
Захист вух	Контроль навколишнього середовища	Доступ до телефонного контакту
Маски для обличчя і фільтри		Знезаражувальні засоби для заводу
Дихальний апарат		Знезаражувальні засоби для персоналу
Спорядження і ремені безпеки		Безпечні методи відбирання проб
Ліхтарі безпеки		Безпечні методи обробляння проб
Вогнегасники		Доступ до аварійних транспортних засобів
Устатковання першої допомоги

Загальні положення

Кожну ділянку потрібно вивчити до відвідування й у світлі виявлених специфічних особливостей розглянути заходи безпеки. У випадку сільськогосподарських досліджень, ймовірно, буде потрібна лише невелика їхня зміна від однієї ділянки до іншої. У випадку досліджень забрудненої ділянки, хоча загальні вимоги будуть ті самі, є ймовірність, що знадобляться специфічні перестороги або більш суворе дотримання заходів безпеки через специфічні особливості ділянки.

У більшості випадків на ділянці має бути як мінімум дві людини з засобами зовнішнього зв'язку. Якщо на ділянці перебуває тільки одна людина, наприклад, для сільськогосподарських цілей, потрібно встановити якусь систему повідомлення, щоб убезпечити робітника на ділянці.

Після завершення відбирання проб будь-який захисний одяг потрібно акуратно зняти і загорнути, щоб запобігти поширення забруднення. Якщо одяг потрібно очистити, його потрібно послати відповідному фахівцю з чищення разом із записами про будь-яке особливо небезпечне забруднення, яке могло відбутися. Одяг і інше захисне устатковання ні за яких обставин не можна брати ні в які житлові приміщення для миття або чищення.

Руки й обличчя перед від'їздом з ділянки потрібно вимити.

Устатковання для відбирання проб потрібно очищати від будь-яких забруднювальних речовин, які на них є, щоб запобігти їхньому поширенню. Проби потрібно підготовлювати до відправлення з відповідними ярликами, які засвідчують, що на зовнішній стороні контейнера немає забрудненого матеріалу. На ярлику має бути спеціальна примітка, яка повідомляє лабораторію, або інших осіб, які одержують зразок, якщо є будь-яке відоме чи передбачуване забруднення, що становить особливу небезпеку. Метод відправлення має забезпечувати цілісність проб до досягнення місця призначення і запобігати поширення забруднення.

Техніка безпеки при роботі в хімічній лабораторії

При користуванні електроприладами ніколи не слід забувати,що напруга 220 і 127 В може бути смертельним для людини. У різних електроприладах, що живляться від мережі як нагрівальних (муфелі, сушильні шафи, електроплитки і т.д.) так і силових (компресори, насоси) металевий корпус може виявитися під напругою, внаслідок підгоряння ізоляції проводів або недостатньо акуратного монтажу (ГОСТ Р 50571.3-94.).

Тому всі прилади, що живляться від мережі, повинні бути заземлені. Перед їхнім включенням і вимиканням необхідно переконатися в справності заземлення за допомогою спеціального пробника.

Усі працюючі в лабораторії повинні знати, де знаходиться рубильник, чи вимикач запобіжні пробки, за допомогою яких електропроводка лабораторії відключається від мережі споживання. Якщо в лабораторії виникла пожежа від електропроводки, необхідно відключити її від мережі. Після відключення пожежу можна згасити різними засобами: облямівкою, піском, водою (ГОСТ Р 50571.3-94).

При роботі з вогненебезпечними речовинами (ефір, ацетон і т.д.) коли не слід ставити судини з ними близько від нагрівальних приладів (ДНАОП 0.01-1.01-95., ДСТУ 2272-93.).

Роботу з отруйними хімічними речовинами ведуть тільки у витяжних шафах. Отрутні рідини в піпетку не можна набирати ротом, для цього користаються гумовою грушею.

При роботі із сухими реактивами грудочки їх беруть щипцями, совочками, шпателями, але не голими руками. Ні в якому разі не можна приносити їжу в лабораторію і тим більше приймати її там.

Під час виконання аналізування слід дотримуватися вимог безпекиза ГОСТ 12.1.007 і санітарно-гігієнічних вимог згідно з ГОСТ 12.1.005.

Операції, пов'язані з приготуванням розчинів кислот та лугів, потрібно проводити у приміщеннях, обладнаних загальнообмінною вентиляцією. Джерела виділень шкідливих хімічних речовин та пилу повинні бути обладнані місцевою вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021.

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочого приміщення не повинні перевищувати нормативів, установлених Міністерством охорони здоров'я згідно з ГОСТ 12.1.005.

Особи, які виконують вимірювання, повинні бути забезпечені спецодягом та засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.034 і чинними типовими галузевими нормативами.

До виконання аналізування допускаються особи, які пройшли інструктаж з правил безпеки та роботи у хімічних лабораторіях, проінформовані про ступінь токсичності застосовуваних речовин та засоби захисту від їх впливу.

При роботі з кислотами, лугами й іншими хімічними реактивами, а також з різними приладами й устаткуванням слід дотримуватися особливої акуратності.

У разі потреби при роботі з кислотами і лугами слід підкладати під прилад стійкі проти дії агресивних середовищ пластинки. Перекинувши судину з чи кислотою лугом необхідно швидко посипати це місце чи піском витерти ганчіркою, ретельно промити водою і нейтралізувати: кислоту - лугом, а луг -кислотою. Залишки кислот, лугів і інших хімічних реактивів не можна виливати в раковину. їх потрібно збирати в загальний чи сулію банку і передати лаборанту.

Раціональне використання робочого місця, ощадливе використання реактивів, посуду, устаткування і електроенергії є головним при виконанні лабораторних робіт.



Висновки

1. Проведені дослідження в цілому показали, що структурний стан чорнозему типового в цілому залежить від використовуваних систем землеробства. Так, дані сухого просіювання показують, що при всіх системах землеробства в грунті переважають структурні агрегати > 5 мм і, відповідно , найменше міститься структурних агрегатів менше 1 мм. Така тенденція зберігається по всіх трьох фазах розвитку проса (до посіву , фаза викидання волоті, після збирання врожаю). Що не можна сказати , про агрономічно цінні агрегати розміром 1 - 3 мм , в яких при різних системах землеробства відбуваються деякі варіації у всіх трьох періодах.

2. Аналіз показав, що на варіанті органічної системи землеробства (контроль і органічна з інокулянтами) в цілому міститься найбільша кількість агрономічно цінних агрегатів і тим самим зменшенням відсотку водотривких агрегатів розміром < 1 мм у зіставлені з інтенсивною системою землеробства (з добривами і без добрив). Слід підкреслити, що у фазу викидання волоті та після збиральний період спостерігається збільшення мілких фракцій, що в свою чергу, вплинуло на вміст структурних агрегатів розміром 1 - 3 мм по всім досліджуваним варіантам.

3. Проведені дослідження є свідченням того, що структурний стан чорнозему типового в динаміці зазнає різних варіацій, а також багато в чому залежить від використовуваної системи землеробства і разом із тим впливають на вміст водостійких агрегатів.



Список використаної літератури

Адерихин П.Г. Изменение физических свойств почв черноземного типа лод влиянием антропогенных факторов / П.Г. Адерихин // Тезисы совещания "Проблемы повышения продуктивности черноземных почв".-Харьков, 1983. --С.53-54.

Адерихин П.Г. Изменение черноземных почв ЦЧО при использовании их в сельском хозяйстве / П.Г. Адерихин // В кн.: Черноземы ИДЧО и их плодородие /Под ред. А.А. Родег М.: Наука, 1964. -С. 61-69..

Александрова Л.H. Процессы взаимодействия гуминовых веществ с минеральной частью почвы / Л.H. Александрова // Почвоведение.-1954.-№9.- С.23.

Антипов-Каратаев И.Н., Келлерман В.В., Хан Д.В. О почвенном агрегате и методах его исследования. М.:Изд-во АН СССР, 1948.82с.

Атлас почв Украинской ССР / Под ред.Н.К. Крупского и Н.И. Полупана. К.: Урожай, 1979. 159 с.

Афанасьева Е.А. Образование и режим мощных черноземов /В кн.: Черноземы ЦЧО и их плодородие/Под ред. A. JI. Роде. --М.: Наука, 1964. -С. 5-60

Бондарчук В.Г. Геоморфологія УРСР (геологічний розвиток рельєфу УРСР). - К.: Радянська школа, 1959 р.

Булигін С.Ю. Формування екологічно сталих агроландшафтів. Харків: ХДАУ, 2001.-113 с.

Булигін С.Ю. Формування екологічно сталих ландшафтів. -- Київ:Урожай,2005.-295 с.

Бураков В.І. ґрунтозахисно-меліоративне впорядкування агроландшафту як основоположний етап культурного агроландшафту / В.І. Бураков //Автореф.днс. ... доктора географічних наук . --Харків, 1997. --33 с.

Верховна Рада України; Закон України про охорону праці вiд 14.10.1992 № 2694-XII

Вершинин П.В. О физико-химической природе почвенной структуры / П.В. Вершинин // сборник трудов по агрономической физике. Вып.6. М.; JL, 19536 С. 208-218.

Вершинин П.В. Почвенная структура и условия ее формирования.- М.-Л.:Изд-во АН СССР.- 1958. -187 с.

Вершинин П.В. Структура и физические условия в почвах Каменной Степи / П.В. Вершинин, И.Б. Ревут // сборник трудов по агрономической физике. Вып. 6. М.; Л., 1953. С. 149-161.

Вершинин П.В. Формирование почвенной структуры: Автореф. Дис.д-ра с.-х. наук. Л., 1953. 32 с.

Вильямс В.Р. Почвоведение. Земледелие с основами почвоведения. 4-е изд. М.: Сельхозгиз, 1949. 472 с.

Вильямс В.Р. Значение органических веществ почвы / Вильямс В.Р. // Сбор. Соч. М.: Сельхозгиз, 1949а. Т. 1 С. 254-259.

Вильямс В.Р. Прочность и связность структуры почвы / В.Р. Вильямс // Почвоведение,- 1935.- № 5-6.- С. 797-814.

Владиченский С. А. Непрочносвязаные гумусовые вещества почвенных коллоидов как фактор агрономически ценной структуры почвы / С. А. Владиченский // Почвоведение. 1939. № И.

Гедройц К.К. Избранны труды.- М.: Наука, 1975.

Гедройц К.К. К вопросу о почвенной структуре и ее сельскохозяйственном значении / К.К.Гедройц // Избр. тр.; М.: Наука, 1975.- С. 172-183.

Гельцер Ф.Ю. Процес образования деятельного перегноя дернового типа / Ф.Ю. Гельцер // Почвоведение. 1943. № 9-10. С.62-74.

Гоголев И.Н. Изменение природно-мелиоративной обстановки и почв под влиянием орошения / И.Н. Гоголев // В кн.: Орошение на Одесщине. -Одесса 1992-С. 99-169.

Гоголев И.Н. Эволюция черноземоворошаемых водами опресненного озера Сасык / И.Н. Гоголев, С.П. Лозняк, Н.И. Тортик // В кн.: Антропогенная и естественная эволюция почв и почвенного покрова. М.: Пущино, 1989. -С. 18-20.

Гост МВВ 31-497058-012-2005. ґрунти. Визначення структурно - агрегатного складу ґрунту за методом Н.І. Саввінова // Методики визначення складу та властивостей ґрунтів.- X., 2005.

ГОСТ Р 50571.3-94. Требования по обеспечению электробезопасности. Защита от поражения электрическим током.

Гринченко А. М. Теория и практика окультуривания почв и воспроизводство их эффективного экономического плодородия. / А. М. Гринченко// Сб.: Окультуривание почв и их плодородие. Труды ХСХИ. т. 185. --Харьков, 1973.--С. 3-13.

Дегтярьов В.В. Гумус і структурний стан ґрунту // Агрохімія і ґрунтознавство: ґрунти- екологія-продовольство / Між від. темат. наук, з б./ Спец. вип. до V з'їзду УТГА.- 4.2. - X., 1998.- С.59.

Дегтярьов В.В. Значення окремих компонентів органічної частини ґрунту у ф ормуванні водостійкої структури цілинних та орних чорноземів / Дегтярьов В.В. // Вісник ХДАУ. Серія "Ґрунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство": 36. наук.пр. / Харк. держ.аграр. ун-т.- Х.,1998.-№ 2.-С.35-43.

ДНАОП 0.00-1.20-98. Правила безпеки систем газопостачання України.

ДНАОП 0.00-4.12-99. Типове положення про навчання з питань охорони праці.

ДНАОП 0.00-4.26-96. Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

ДНАОП 0.01-1.01-95. Правила пожежної безпеки України.

Докучаев В.В. Русский чернозем/В.В. Докучаев//Соч.Т.З.м.; Л., 1949

ДСТУ 2272-93. Пожежна безпека. Терміни та визначення.

ДСТУ 4287:2004. Якість груту. Відбирання проб.

Измальский А.А. Как высохла наша степь / А.А. Измальский // Избр.соч. М., 1949. 336с.

Качинский Н.А. Механический и микроагрегатный состав почвы, методы его изучения. М.: Изд-во АН СССР, 1958. 192 с.

Качинский Н.А. Физика почв Ч. 1. Москва. Изд. МГУ. 1965. 323 с.

Ковда В. А. Проблемы защиты почвенного покрова и биосферы планеты. Изд. АН СССР. Пущино, 1989. -155 с.

Ковда В.А. Биосфера. Почвы и их использование. Доклад на X Международном Конгрессе почвоведов. М., 1975. --128 е.

Ковда В.А. Прошлое и будущее чернозема Сб.:Русский чернозем. 100 лет после Докучаева /Под ред В.А.Ковды и Е.М.Самойловой. -- М.: Наука, 1983. -С. 253-280.

Ковда В.А. Советское почвоведение на службе сельского хозяйства СССР. Доклад на VI съезде почвоведов. --Тибилиси, 1981. --106 с.

Костычев П.А. К вопросу об обработке черноземных почв / П.А. Костычев // Сельское хозяйство и лесоводство. СПб , 1891.

Костычев П.А. Почвоведение. / П.А. Костычев // Курс лекций. M.I. II, III -- M.-: Сельхозгиз, 1940.

Костычев П.А. Почвы черноземной области России. Их происхождение, состав и свойства. М.: Сельхозгиз, 1949. 238 с.

Кудзин Ю. К. Влияние 50-летнего внесения навоза и минеральных удобрений на содержание и состав органического вещества в черноземе / Ю. К. Кудзин, А.Я. Гетманец // Агрохимия. 1968. №5. --С. 3-8.