Вдосконалення фінансово-кредитного механізму агропромислового комплексу на прикладі СТОВ "Зоря"

Другій підхід до розгляду поняття “фінансовий механізм” полягає в тому, що його розуміють як сукупність методів і форм, інструментів, прийомів і важелів впливу на стан та розвиток підприємства. Даний підхід відображає зовнішню дію функціонування фінансів підприємств, характеризує фінанси як вирішальний фактор впливу апарату управління на економічний стан підприємства. Завдяки такому аспекту суті фінансового механізму необхідно чітко визначити його складові, його структуру.

Фінансово-кредитний механізм - це сукупність методів фінансового впливу на соціально-економічний розвиток суб'єктів господарювання і систему фінансових індикаторів та фінансових інструментів, що дають можливість оцінити цей вплив. Він включає дві підсистеми: фінансове забезпечення і фінансове регулювання, а також систему управління за допомогою фінансових індикаторів та фінансових інструментів. До структури фінансового забезпечення входять джерела фінансування підприємств: самофінансування, акціонерний капітал, кредитування і безповоротна фінансова допомога. До фінансового регулювання відносяться податки, внески до цільових і корпоративних фондів, процентні ставки, субсидії та дотації. Вони реалізуються через фінансові інструменти (податки, внески, відрахування та інші обов'язкові платежі) й фінансові індикатори (категорії, показники, коефіцієнти) [20 ст.302].

В умовах поглиблення ринкової і структурної перебудови аграрного сектора економіки України особливого значення набувають розвиток та удосконалення фінансово-кредитного механізму, спрямовані на гарантування продовольчої безпеки країни і регіону, створення умов стійкого нарощування конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції та забезпечення державної підтримки товаровиробників агропромислової сфери. В процесі становлення ринкових відносин підвищується відповідальність і самостійність суб'єктів господарювання у підготовці та прийнятті управлінських рішень. Їх ефективність зумовлюється обґрунтованою, своєчасною та всебічною оцінкою існуючого та прогнозного фінансово-економічного стану підприємств АПК.

Дуже складними для аграрного сектора економіки в ринкових умовах виявилися фінансово-кредитні відносини. Попит сільськогосподарських товаровиробників на фінансові та кредитні ресурси не задовольняється повною мірою. Основна причина - непомірно висока плата за користування кредитами, що при нинішньому рівні рентабельності робить залучення кредитів збитковим.

У сучасних ринкових умовах, що супроводжуються спадом виробництва в більшості галузей народного господарства, має бути підсилення але державне регулювання агропромислового виробництва країни, з метою забезпечення його нормального і ефективного функціонування АПК з урахуванням законів товарного виробництва та розвитку підприємницької діяльності. У формуванні економічного механізму державного регулювання і підтримки агропромислового підприємництва важливу роль відіграють фінансово-кредитні відносини. Їх функціонування здійснюється за допомогою фінансово-кредитного механізму, який є важливим структурним елементом економічного механізму державного регулювання АПК. Основне його призначення освіту, розподіл і використання фінансових і кредитних ресурсів національної економіки. В основі фінансово-кредитного механізму лежать такі економічні категорії, як фінанси, кредит і ціни з притаманними їм механізмами функціонування, але у взаємодії один з одним.

Ринкова економіка підвищила роль фінансів, яка проявляється в посиленні впливу фінансового механізму на розширення ініціативи та самостійності господарюючих суб'єктів. У свою чергу фінансова самостійність суб'єктів ринку повинна створити міцну основу для ефективного управління фінансовими відносинами і ресурсами з метою забезпечення економічного зростання народного господарства.

Також активний розвиток повинні отримати всі форми і види кредиту. Разом з іншими економічними важелями він покликаний зайняти ключове положення в стимулюванні виробництва та зміцненні взаємовигідних зв'язків між усіма галузями АПК. Сільське господарство внаслідок своїх особливостей не може функціонувати без залучення позикових коштів, використання яких за останній час скоротилася.

Основною проблемою кредитування підприємницьких структур в АПК в ринкових умовах є недоступність кредитних ресурсів з-за високих процентних ставок. Збиткова діяльність підприємств АПК, не дозволяє їм повернути отримані позикові кошти. В даний час перспективи формування нової системи кредитування агропромислового підприємництва, адекватної вимогам і умовам ринкової економіки з певною часткою державного регулювання, практично і теоретично не опрацьовані і не мають чіткої цілеспрямованості.

Розвиток ринкових відносин вимагають подолання багатьох теоретичних і методологічних норм, в тому числі і в галузі державного регулювання освіти і застосування цін. Ціни і ціноутворення є одним з ключових елементів ринкової економіки. Ціна - складна економічна категорія. У ній перетинаються практично всі основні проблеми розвитку економіки, суспільства в цілому. У першу чергу це відноситься до виробництва і реалізації товарів, формування їх вартості, до створення, розподілу та використання ВВП і національного доходу. Саме ціни визначають структуру виробництва, мають вирішальний вплив на рух матеріальних потоків, розподіл товарної маси, рівень прибутковості підприємства [21 ст.320].

Для кращого розуміння сутності фінансово-кредитного механізму, слід дати визначення фінансового механізму і кредитного механізму функціонування фінансових і кредитних відносин. Фінансовий механізм являє собою сукупність форм і методів організації фінансових відносин через систему дії фінансових важелів, що виражається в плануванні, організації, координації, стимулювання та контроль фінансових ресурсів національної економіки. Кредитний механізм являє собою механізм управління кредитними відносинами через систему дії кредитних важелів, що виражається в плануванні кредиту, організації механізму кредитування, його контролі і стимулювання.

Кредитування є способом фінансування суб'єктів економіки, що являє собою складний процес і здійснюється на основі фінансових взаємовідносин шляхом укладення відповідних договорів між економічними суб'єктами і кредитними установами.

Фінансово-кредитний механізм з урахуванням вимог системного походу, являє собою не механічну суму методів, важелів і стимулів, а їх певну сукупність, яка має нові властивості, відмінні від властивостей складових її елементів.

Фінансово-кредитний механізм як система управління має свої підсистеми різного рівня, структурно відповідні складу фінансово-кредитної системи України. Також фінансово-кредитний механізм припустимо розглядати як підсистеми управління економікою країни. Таким чином, відбувається поділ системи на дві частини: підсистему управляючу і підсистему керовану. Керуюча підсистема - це суб'єкт управління фінансами, або фінансово-кредитний механізм. У теж час фінанси не тільки засіб управління, але й об'єкт управління, тобто керована система [23 ст.55-61].

Ще один аспект системного підходу полягає в необхідності врахування зовнішньої по відношенню до системи управління середовища. Для фінансово-кредитного механізму як системи управління зовнішнім середовищем будуть системи управління інших компонентів економічного механізму, вся сукупність товарно-грошових відносин з властивими їм вартісними категоріями, економічними методами, важелями і стимулами.

Фінансово-кредитний механізм являє собою систему управління, і його успішне функціонування прямо пов'язане з використанням категорій теорії управління виробництвом. В даний час сутність фінансово-кредитного механізму розкрита не повністю, оскільки закономірності управління фінансами досліджені ще не достатньо. Щоб змінити такий стан, на нашу думку, необхідно зробити упор у вивченні основних досягнень теорії управління виробництвом, яка дає методологію до вирішення актуальних для всього народного господарства проблем посилення впливу фінансів і кредиту на виробництво.

Держава, виконуючи регулюючі функції, повинна використовувати широкий набір сучасних інструментів планування. Зокрема, доцільно використовувати систему індикативного планування, органічно пов'язану з довгостроковою соціально-економічною стратегією держави і спрямовану на її реалізацію. Сутність індикативного планування полягає у розробці плану розвитку економіки країни в цілому і галузей АПК зокрема. При цьому даний план повинен носити рекомендаційний характер.

Необхідно розробляти єдині скоординовані і синхронні по всіх стадіях агропромислового виробництва перспективні, поточні та оперативні плани. Для цього потрібен перехід від зведеного до програмно-цільового планування економічного і соціального розвитку АПК.

При цьому необхідно враховувати, що негативні моменти на попередніх етапах виникли в наслідок: відсутність розмежування між поняттями "план" і "цільова програма"; не завжди обґрунтованого збільшення кількості всіляких програм; недостатнього використання економіко-математичного моделювання та сучасної електронно-обчислювальної техніки при розробці та реалізації програм; недостатньою опрацювання питань наукового та кадрового забезпечення реалізації комплексних розробок; порушення принципу цільового фінансування заходів та завдань програм.

В даний час більшість вітчизняних і зарубіжних дослідників розглядають цільовий підхід в управлінні як взаємопов'язану сукупність організаційних, економічних, кадрових та інформаційних заходів, реалізація яких дозволяє підпорядкувати господарську діяльність чітко певної кінцевої мети.

Основна відмінність програмно-цільового планування полягає в тому, що воно здійснюється шляхом з'єднання переваг централізованого (не в сенсі вищестоящого органу, а в сенсі обліку як можна більшого числа існуючих і потенційних споживачів) планування з самостійністю наданих проектів розвитку для підприємництва. При цьому обсяги виробництва та реалізації продукції для підприємців на перед плановій стадії повинні визначатися не адміністративно, а за допомогою економічних стимулів.

Для повної реалізації програмно-цільового планування необхідно передбачити гнучку систему цін і чітку систему стимулювання 100% - го виконання договірних зобов'язань.

На сучасному етапі програмно-цільове планування забезпечує найбільш повну реалізацію основних принципів планування [25 ст.11-16].

Програмно-цільове планування значно розширює можливість застосування широкого арсеналу сучасних методів і способів практичного здійснення планових рішень. В якості їх використовується сукупність балансового, нормативного та статистичних прийомів угруповань і кореляційних рівнянь математичного моделювання та інших способів розрахунку та обґрунтування показників.

На перехідному етапі в країні замість прискорення використання досягнень науково-технічного прогресу відбулося різке падіння виробничого потенціалу, повернення до найпростіших технологій. Координація виявляється в сучасному виявленні причин невиконання фінансового плану та вироблення пропозицій щодо фінансового оздоровлення підприємств, вишукуванні додаткових джерел фінансування і кредитування виробництва, а також у ліквідації фінансових труднощів. Ефективність координаційної діяльності знаходиться в прямій залежності від чіткості постановки загальної проблеми і формування її кінцевих і проміжних цілей. Щоб рішення проблеми було ефективним і цілісним, необхідно узгодити її цілі з необхідними ресурсами. Це може вплинути на постановку цілей проблеми, або змусити вишукувати додаткові ресурси. Але в будь-якому випадку слід здійснювати координацію використання ресурсів.

Висновки

Темою курсової роботи я обрала саме вдосконалення фінансово-кредитного механізму АПК на прикладі СТОВ “Зоря”, тому що дана тема є досить актуальною в даний час. На сьогодні стан агропромислового комплексу України потребує підтримки з боку держави, та чіткого регулювання. В загальному ж фінансово-кредитний механізм АПК являє собою сукупність форм і методів організації та управління фінансово-кредитними відносинами в агропромисловій сфері економіки країни та її регіонів.

На сучасному етапі діяльність сільських фінансових посередників обмежується господарствами, які мають різноманітні джерела доходів, і не поширюється на малозаселені сільські території, економічна активність яких є мало диверсифікованою. Основними причинами такої ситуації є високі трансакційні витрати, цінові і врожайні ризики, сезонність доходів, обмеження щодо застави, які характеризують сільські території.

Об'єктом мого дослідження виступає СТОВ “Зоря”, Ульнівського району Кіровоградської області. До СТОВ “Зоря” відноситься один населений пункт - село Лозувата. По відношенню до основних місць збуту і покупців с/г продукції господарство розташоване досить непогано.

У СТОВ “Зоря” найбільш поширені ґрунти - чорноземи типові мало гумусні , сприятливі для механізованого обробітку землі . Порівняно великі запаси азоту, фосфору, калію, але для одержання запланованої урожайності сільськогосподарських культур рухомих форм цих елементів недостатньо.

СТОВ “Зоря” має досить позитивні показники від реалізації продукції сільського господарства. Так на протязі досліджуваних років 2007-2009 відбувалося чітке збільшення даних показників.

Сума оборотних засобів СТОВ “Зоря” виросла на протязі 2007-2009 років на 32553,5 тис.грн.

СТОВ “Зоря” є достатньо прибутковим, і рентабельним. Це дало змогу зрівноважити свою кредитну діяльність та обрати шлях переважного самофінансування.

Що ж до шляхів удосконалення фінансово-кредитного механізму АПК, то можна виділити наступні варіанти:

пряме фінансування; бюджетні інвестиції; субсидії, дотації; субвенції; система позичок; державні фонди; регіональні позабюджетні фонди.

Також активний розвиток повинні отримати всі форми і види кредиту. Разом з іншими економічними важелями він покликаний зайняти ключове положення в стимулюванні виробництва та зміцненні взаємовигідних зв'язків між усіма галузями АПК. Сільське господарство внаслідок своїх особливостей не може функціонувати без залучення позикових коштів, використання яких за останній час скоротилася.

Основною проблемою кредитування підприємницьких структур в АПК в ринкових умовах є недоступність кредитних ресурсів з-за високих процентних ставок. Збиткова діяльність підприємств АПК, не дозволяє їм повернути отримані позикові кошти. В даний час перспективи формування нової системи кредитування агропромислового підприємництва, адекватної вимогам і умовам ринкової економіки з певною часткою державного регулювання, практично і теоретично не опрацьовані і не мають чіткої цілеспрямованості.

Фінансово-кредитний механізм являє собою систему управління, і його успішне функціонування прямо пов'язане з використанням категорій теорії управління виробництвом. В даний час сутність фінансово-кредитного механізму розкрита не повністю, оскільки закономірності управління фінансами досліджені ще не достатньо. Щоб змінити такий стан, на нашу думку, необхідно зробити упор у вивченні основних досягнень теорії управління виробництвом, яка дає методологію до вирішення актуальних для всього народного господарства проблем посилення впливу фінансів і кредиту на виробництво.

Список використаних літературних джерел

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств. -- К.: ІЗМН, 2005. -- С. 17--30.

2. Благодатний А.В., Мармуль Л.О. Фінансово-кредитне забезпечення розвитку підприємства в АПК України // Матеріали ІІІ-х збор. Всеукраїнського конгресу „Нова економічна парадигма формування” стратегії національної продовольчої безпеки України у XXI столітті”. - К.: ІАЕ УААН, 2001. - С. 204-209. (Обгрунтовано основні напрямки удосконалення кредитного забезпечення аграрних підприємств).

3. Благодатный А.В,, Кузьмин В.В. Финансовые рычаги регулирования инвестиций в Украине: 3б. наук. праць “Економіка: проблеми теорії та практики” Вип. 130. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 153-160. (Доповнено систему показників для розрахунків нормативів фінансової стійкості підприємств, пов'язаних з інвестиціями).

4. Благодатний А.В., Мармуль Л.О., Фінансово - економічні особливості врегулювання земельних відносин на зрошуваних землях і землях з багаторічними насадженнями: Вісник академії економічних наук України. - Донецьк, 2002, № 1. - С. 62-64. (Згідно Земельного Кодексу України зроблена спроба деталізації положень статей 26, 28 та 124 щодо ефективного фінансового забезпечення використання великих земельних масивів з державними зрошувальними системами та багаторічними насадженнями при їх приватизації).

5. Благодатний А.В., Абсава Л.О. Стан та прогноз інвестиційної привабливості аграрного сектора Херсонщини: Вісник академії економічних наук України. - Донецьк, 2002, № 2. - С. 37-39. (Уточнена кореляційно-регресивна модель визначення рейтингу інвестиційної привабливості різних адміністративно-економічних районів Херсонщини).

6. Благодатний А.В. Сучасний стан та проблеми фінансування регіонального АПК: Зб. наук. праць „Проблеми та шляхи оптимізації економічних та екологічних взаємовідносин у сталому розвитку Причорноморського регіону”. - Миколаїв: ДГУ ім. Петра Могили, 2003. - Вип. 17. Том. 30. С. 135-140.

7. Благодатний А.В. Фінансовий лізинг АПК в пореформений період - важливий засіб державного регулювання: Зб. наук. праць „Вісник аграрної науки Причорномор'я”. - Миколаїв: МДАУ, 2003. - Вип. 4(24). - С. 77-82.

8. Благодатний А.В. Аналіз стану державної підтримки при кредитуванні АПК: Таврійський науковий вісник - Херсон: Айлант, 2004. - Вип.30. - С.296-301.

9. Благодатний А.В. Напрями інноваційного розвитку аграрної сфери Херсонщини: Зб. наук. праць „Економіка: проблеми теорії та практики”. Вип. 187. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 558-561.

10. Указ президента України “Про Основні напрями розвитку агропромислового комплексу України” від 29 квітня 1998 року.

11. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу та заставних операцій з зерном через механізм здешевлення кредитів” від 28 " січня 2003 р.

12.Закон України „Про заставу" із змінами і доповненнями від 1.01.2004 р. № 47.

13. Як отримати банківський кредит сільськогосподарському підприємству/ Н. Колінько/ Баланс-Агро - 2005 - № 24 - ст. 30-33.

14. Проблеми забезпечення повернення банківських кредитів/ М.В. Тітенкова/ Економіка, Фінанси, Право - 2005 - № 5, - ст. 17-19.

15. Зятковський І.В. - Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2002.

16. Люта О.В. Фінансові аспекти політики сприяння розвитку підприємництва // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. Випуск 2'2000. - Суми: Вид-во Сумського державного університету, 2000. - С. 156-161.

17. Калашнікова Т.В. Інвестиційне забезпечення розвитку аграрного сектору економіки // Економіка АПК. - 2009. - №8. - С. 79-84.

18. Коденська М.Ю. Інтеграція як фактор активізації інвестиційної діяльності // Економіка АПК. - 2006. - №6. - С. 24-31.

19. Мазур Н.А. Проблеми і перспективи інвестицій в АПК України // Економіка АПК. - 2009. - №4. - С. 73-77.

20. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах. Ред. Л.Я. Зрібняк. - К.: Вища школа, 1999. - 302 с.

21. Економіка сільського господарства. П.П. Руснак, В.В. Жабка, М.М. Рудий, А.А. Чалий; За ред., П.П. Руснака. - К.: Урожай, 1998. - 320с.

22. Ґудзь О.Є. Проблеми удосконалення державної фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів // Облік і фінанси АПК. - 2005. - № 6. - С. 31-36.

23. Бородіна О. М. Коригування політики державної підтримки сільського господарства України / О. М. Бородіна, О. М.Могильний // Економіка АПК. - 2007. - № 6. - C. 55-61.

24. Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р.

25. Малік М. До питання фінансового забезпечення підприємницької діяльності на селі // Проблеми фінансової підтримки малих та середніх підприємств на селі. - К.: ННЦ ІАЕ, 2004. - С. 11-16.

Размещено на Allbest.ru