Мета цієї книги полягає у просторово-часовому розгортанні процесу становлення та розвитку обліку, який у XV ст. був названий бухгалтерським. Зрозуміло, що сутність обліку проявляється не у формі ведення (інвентар, папірус, глиняні таблички, книги), а в його змісті.

17

Рудницький B.C. Організація первинного обліку та економічного аналізу на прикладі підприємств торгівлі. - К.: ВД „Професіонал”, 2004 .- 480с.

Навчальний посібник - перше систематизоване видання в Україні щодо організації обліково-аналітичного процесу, що базується на первинних документах, регістрах обліку та фінансовій звітності і враховує вимоги Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та П(С)БО.

18

Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. -- К.: Знання, 2004. -- 654 с.

Це один із найбільш відомих навчальних посібників з економічного аналізу в Росії, Білорусі та інших країнах, що утворилися на пострадянському просторі. Книгу написано з урахуванням найновіших досягнень теорії економічного аналізу діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Значну увагу приділено використанню економіко-математичного інструментарію економічного аналізу.

19

Савченко В. Я. Аудит: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 322 с.

У навчальному посібнику розкриваються теоретичні та методичні засади аудиторської діяльності на основі національних та міжнародних стандартів аудиту. Розглядаються питання організації аудиту фінансово-господарської діяльності підприємств різних форм власності.

20

Сопко В.В., Кім С.Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення: Навчальний посібник -- Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 440 с.

У навчальному посібнику розглянуті основні поняття первинних документів господарської діяльності підприємств, наведені їхні форми і порядок заповнення відповідно до вимог нормативних актів України. Щодо найбільш складних первинних документів подано зразки їхнього заповнення.

21

Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник. -- 2-е вид.. перероб. і доп. -- Київ: ЦУЛ. 2002. -- 360 с.

Навчальний посібник представлений у вигляді нормативно-аналітичного дослідження методики складання і аналізу фінансової звітності підприємства. Викладення матеріалу супроводжується прикладами аналітичних розрахунків, що створює передумови для самостійних роздумів. творчих дискусій, науково-практичних висновків та узагальнень.

Отже, ми розглянули достатньо нормативної бази та спеціальної літератури зі складання Балансу, аудиту його статей та аналізу фінансового стану підприємства.

Розділ 2. Методика складання і представлення бухгалтерського балансу

2.1 Загальні вимоги до фінансової звітності

Фінансова звітність -- це така бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [36, c. 47].

Поняття бухгалтерської звітності - більш широке за змістом, адже фінансова звітність -- це всього лише її різновид. Часто виникає питання про те, що ж включається до складу іншої (нефінансової) бухгалтерської звітності. Сюди відносять ту звітність, яку прийнято називати неформальною, або управлінською. Вона теж ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, але призначена не для зовнішніх, а для внутрішніх користувачів. Наприклад, звіт про структуру собівартості виготовленої продукції, підготовлений головним бухгалтером на прохання виробничого відділу є бухгалтерською, але не фінансовою звітністю.

Фінансова звітність призначена для загального користування зовнішніми користувачами та передбачена Законом. Закон встановлює перелік організацій, які зобов'язані оприлюднювати фінансову звітність шляхом її публікації. Однак, крім відкритої для зовнішніх користувачів, існує ще й закрита звітність. Вона задовольняє інтереси власника, її призначення - забезпечити ефективне управління внутрішніми підрозділами, прийняття оперативних рішень на рівні цехів, дільниць, бригад тощо. Це досягається шляхом створення системи додаткового внутрішньогосподарського або управлінського обліку. Тому в Законі визначені суб'єкти, які зобов'язані надавати фінансову звітність вузькому колу осіб: органам, в сферу управління яких вони входять, власникам (засновникам) та трудовим колективам на їх вимогу, або органам, що уповноважені трудовим колективом, тобто раді трудового колективу, профспілковому комітету тощо. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до чинного законодавства.

Зміст фінансової звітності забезпечує задоволення потреб користувачів в інформації, що необхідна для: прийняття рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами; прийняття рішень щодо участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; оцінки забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства; прийняття інших рішень [41, c. 79].

Формування бухгалтерської і фінансової звітності підприємств має здійснюватися відповідно до принципових положень стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерська звітність має відповідати таким вимогам: гарантувати об'єктивність і достовірність звітних даних; забезпечувати своєчасність даних; відображати дані про всі господарські операції за звітний період та дані про результати інвентаризації майна і зобов'язань; забезпечувати єдність методики формування звітних показників, порівнюваність звітних даних тощо.

Фінансова звітність підприємства містить:

- баланс (форма № 1);

- звіт про фінансові результати (форма № 2);

- звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

- звіт про власний капітал (форма № 4);

- примітки до фінансової звітності (форма № 5).

Бухгалтерський баланс характеризує склад і обсяг активів, зобов'язань та власного капіталу підприємства на певну дату. Зміст і форму бухгалтерського балансу встановлено положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс".

У звіті про фінансові результати міститься інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства (операційної, звичайної, надзвичайної) за звітний період. Загальні вимоги щодо розкриття статей звіту про фінансові результати визначено стандартом 3 "Звіт про фінансові результати".

У звіті про рух грошових коштів подають дані про рух грошових коштів (їх надходження і вибуття) протягом звітного періоду внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Зміст і форму звіту про рух грошових коштів визначено стандартом 4 "Звіт про рух грошових коштів".

Звіт про власний капітал призначений для подання узагальненої за звітний рік інформації про зміни (збільшення, зменшення) статутного капіталу, пайового капіталу (у кооперативних організаціях), додаткового, резервного несплаченого капіталу, а також нерозподіленого прибутку. Форму і зміст звіту про власний капітал визначено стандартом 5 "Звіт про власний капітал" [28, c. 47].

У примітках до фінансової звітності подають додаткову інформацію, розкриття якої дає більш повну й об'єктивну картину про фінансовий стан і результати діяльності підприємства відповідно до вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку (методи оцінювання запасів, нарахування амортизації тощо). Примітки до фінансової звітності подають за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України -- типова форма фінансової звітності № 5 "Примітки до річної фінансової звітності".

Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок заповнення встановлює Міністерство фінансів України за погодженням із Державним комітетом статистики України.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати і подавати консолідовану фінансову звітність. Консолідована фінансова звітність -- це звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Порядок складання консолідованої фінансової звітності регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність".

Форма та зміст фінансової звітності, принципи її підготовки, вимоги до визнання, оцінки та розкриття окремих її елементів та методологія їх обліку визначаються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємству організацій та інших юридичних осіб (далі -- підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

Фінансова звітність -- бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період [32, c. 47].

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Суб'єкти підприємницької діяльності згідно з Законом повинні надавати різні види фінансової звітності (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Річна фінансова звітність підприємства

Підприємства	Складові звітності
	Баланс	Звіт про фінансові результати	Звіт про рух грошових коштів	Звіт про Власний капітал	Примітки
Всі підприємства (крім бюджетних організацій, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва)	+	+	+	+	+
Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності	+	+

Згідно зі ст. 12 П(С)БО 1 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. При цьому існує таке поняття, як проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період та складається наростаючим підсумком з початку року.

Квартальна звітність (вона є скороченою) складається тільки з Балансу і Звіту про фінансові результати. Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом кварталу і за рік складають спрощену форму звітності - Баланс і Звіт про фінансові результати.

У фінансовій звітності повинна бути зазначена валюта, в якій відображаються елементи звітності, та одиниця її виміру. Згідно з Законом бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться кожним підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються лише на даних бухгалтерського обліку. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу [36, c. 58].

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх у відповідні групи за економічними характеристиками. Виділяють п'ять груп елементів фінансових звітів. Активи, зобов'язання та власний капітал безпосередньо пов'язані з визначенням фінансового стану в Балансі підприємства, а доходи і витрати пов'язані з оцінкою діяльності, відображеною в Звіті про фінансові результати.

Існує п'ять якісних характеристик фінансової звітності (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Якісні характеристики фінансової звітності

Назва характеристики	Визначення	Пояснення
Зрозумілість та адекватність тлумачення	Однозначне тлумачення інформації користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйнятті цієї інформації	Наявність необхідних реквізитів, що дозволяють ідентифікувати підприємство, звітний період, одиницю виміру тощо, а також приміток до фінансових звітів, що роблять фінансову звітність більш зрозумілою користувачам
Достовірність	Відсутність помилок і перекручень, які можуть вплинути на рішення користувачів звітності	Маються на увазі не ті помилки, які пов'язані з порушенням податкового законодавства, а саме ті, які виникають в процесі прийняття рішення про оцінку і відображення статей у фінансових звітах на підставі вимог П(С)БО. Правила їх виправлення наведені у П(С)БО 6
Зіставність	Надання можливості користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств	Передумовою зіставлення є наведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику та зміни в примітках до фінансової звітності. Зіставність досягається стабільністю облікової політики підприємства, а також послідовністю й застосування
Доречність	Наявність інформації, яка впливає на прийняття рішень користувачами, надає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому	Структура фінансових звітів і приміток враховує використання інформації для ретроспективного і перспективного аналізу діяльності підприємства. Наприклад, поділ статей балансу за ознакою часу на оборотні (поточні) і необоротні (довгострокові) передбачає їх використання для розрахунку показників ліквідності і платоспроможності. Додаткова інформація, необхідна для таких розрахунків, надається у примітках до відповідних статей балансу
Доступність	Інформація, що надається у фінансовій звітності, має бути доступною і розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйнятті цієї інформації	Інформація повинна бути легкодоступною та зрозумілою користувачам з певним рівнем економічних знань

Якісні характеристики фінансової звітності досягаються за рахунок дотримання наступних принципів її підготовки:

- обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- повного висвітлення, який забезпечує інформацією, що дає можливість отримати правильне, повне та достовірне уявлення про майно, зобов'язання, власний капітал та прибуток (збиток) від господарської діяльності підприємства;

- автономності, який передбачає, що кожне підприємство є юридичною особою, відокремленою від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

- послідовності, який передбачає, що підприємство повинно дотримуватись обраної облікової політики, постійно користуватись одними й тими ж методами обліку, принципами оцінки, видами звітності та схемами складання звітів;

- безперервності, згідно з яким оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі, що є передумовою для амортизації вартості його основного майна частинами, виникнення довгострокових зобов'язань та проведення оплати;

- нарахування та відповідності доходів і витрат, який дозволяє визначити фінансовий результат звітного періоду шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів;

- превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- історичної (фактичної) собівартості, який визначає, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- єдиного грошового вимірника, який дозволяє узагальнити всі господарські операції підприємства у його фінансовій звітності;

- періодичності, який передбачає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

За періодичністю подання фінансову звітність поділяють на:

- річну звітність -- звітність про результати діяльності підприємства за звітний рік (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності);

- проміжну звітність -- звітність, що складається щоквартально наростаючим підсумком із початку звітного року до останнього дня звітного періоду (баланс, звіт про фінансові результати) [25, c. 47].

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менший 12 місяців, але не більший, як 15 місяців.

Підприємство, що ліквідується, звітує за період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Перед складанням річної фінансової звітності неодмінно слід проводити інвентаризацію активів та зобов'язань підприємства.

Підприємство зобов'язане подавати квартальну та річну фінансову звітність:

- органам, до сфери управління яких воно належить;

- трудовому колективу на його вимогу;

- власникам (засновникам) підприємства;

- органам виконавчої влади.

Датою подання фінансової звітності на підприємствах вважається день фактичної її передачі за належністю, а в разі надсилання її поштою -- дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата.

Квартальну фінансову звітність підприємства подають не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річну -- не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15-го квітня наступного за звітним року.

Кожну форму фінансової звітності підписують керівник і головний бухгалтер, а завіряють печаткою підприємства.

При поданні адресатам до форм фінансової звітності додають листа підприємства з інформацією про склад поданої звітності.

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

- назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

- короткий опис основної діяльності підприємства;

- назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності [27, c. 45].

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство повинне висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

Принципів оцінки статей звітності.

Методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

Облікову політику підприємства.

Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами).

Інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

2.2 Оцінка та характеристика статей балансу

І розділ Активу Балансу "Необоротні активи".

У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними Положеннями (стандартами). У цій статті наводиться окремо первинна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума зносу. Залишкова вартість визначається як різниця між первинною вартістю і сумою зносу.

У статті "Незавершене будівництво" показується вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними Положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів. У цій статті наводиться окремо первинна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку Балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первинною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату Балансу.

У статті "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідним Положенням (стандартами) обліковуються методом участі в капіталі.

У статті "Довгострокова дебіторська заборгованість" показується заборгованість фізичних та юридичних осів, яка не виникає в ході матеріального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати Балансу.

У статті "Відстрочені податкові активи" відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базою оцінки.

У статті "Інші необоротні активи" наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Необоротні активи".

II розділ Активу Балансу "Оборотні активи".

У статті "Виробничі запаси" показується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

У статті "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" відображається вартість: дорослих тварин, вибракуваних з основного стада для реалізації, та молодняку тварин.

У статті "Незавершене виробництво" показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги). У статті "Готова продукція" показуються запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним вимогам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва.

У статті "Товари" показується вартість товарів, які придбані підприємствами для наступного продажу.

У статті "Векселі одержані" показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

У статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). У підсумок Балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

У статті "Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом" показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

У статті "Дебіторська заборгованість за виданими авансами" показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів.

У статті "Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів" показується сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті тощо, що підлягають надходженню.

У статті "Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків" показується заборгованість пов'язаних сторін та дебіторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків [36, c. 22].

У статті "Інша поточна дебіторська заборгованість" показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

У статті "Поточні фінансові інвестиції" відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

У статті "Грошові кошти та їх еквіваленти" відображаються кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти в національній та іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати Балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, треба виключити зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.

У статті "Інші оборотні активи" відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Обороні активи".

III розділ Активу Балансу "Витрати майбутніх періодів" (статті відсутні).

У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Для заповнення статей активу Балансу використовуються дані залишків за рахунками синтетичного обліку з обліку активів, зобов'язань і власного капіталу (дод. 7).

І розділ Пасиву Балансу "Власний капітал".

У статті "Статутний капітал" наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

У статті "Пайовий капітал" наводиться сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

У статті "Додатковий вкладений капітал" акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість [31, c. 74].

У статті "Інший додатковий капітал" відображається сума дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних та фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

У статті "Резервний капітал" наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті "Неоплачений капітал" відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті "Вилучений капітал" господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

II розділ Пасиву Балансу "Забезпечення наступних витрат і платежів".

У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання тощо), величина яких на дату складання Балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.

III розділ Пасиву Балансу "Довгострокові зобов'язання".

У статті "Довгострокові кредити банків" показується сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язанням.

У статті "Інші довгострокові фінансові зобов'язання" наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки.

У статті "Відстрочені податкові зобов'язання" показується сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

У статті "Інші довгострокові зобов'язання" показується сума довгострокових зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей розділу "Довгострокові зобов'язання".

IV розділ Пасиву Балансу "Поточні зобов'язання".

У статті "Короткострокові кредити банків" відображається сума поточних зобов'язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками.

У статті "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" показується сума довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати Балансу. У статті "Векселі видані" показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядчиків та інших кредиторів.

У статті "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги" показується сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).

У статті "Поточні зобов'язання за одержаними авансами" відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).

У статті "Поточні зобов'язання із розрахунків з бюджетом" показується заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

У статті "Поточні зобов'язання з позабюджетних платежів" показується заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.

У етапі "Поточні зобов'язання зі страхування" відображається сума заборгованості за відрахуваннями до Пенсійного фонду, на соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників.

У статті "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" відображається заборгованість підприємства його учасниками (засновниками), пов'язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формування статутного капіталу.

У статті "Поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків" відображається заборгованість підприємства пов'язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків. У статті "Інші поточні зобов'язання" відображаються суми зобов'язань, які не можуть бути включені до інших статей, наведених у розділі "Поточні зобов'язання".

V розділ Пасиву Балансу "Доходи майбутніх періодів" (статті відсутні).

До складу доходів майбутніх періодів включаються доходи, отриманні протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів [36, c. 78].

Заповнення статей пасиву балансу відбувається наступним чином (дод. 8).

2.3 Особливості організації складання балансу в умовах застосування комп'ютерної техніки та інформаційних технологій

У ПП „ККК” завдання обліку, аналізу і аудиту виконує програма 1С: Бухгалтерія.

До складу вхідної інформації, що використовується при складанні балансу відноситься:

інформаційна база на машинних носіях про необоротні активи;

інформаційна база на машинних носіях про оборотні активи;

інформаційна база на машинних носіях про витрати майбутніх періодів;

інформаційна база на машинних носіях про власний капітал;

інформаційна база на машинних носіях про забезпечення майбутніх витрат і платежів;

інформаційна база на машинних носіях про довгострокові зобов'язання;

інформаційна база на машинних носіях про поточні зобов'язання;

інформаційна база на машинних носіях про доходи майбутніх періодів.

Таблиця 2.3

Перелік і опис вхідних повідомлень

Назва вхідного повідомлення	Ідентифікатор	Форма Подання	Періодичність видачі	Термін видачі
Необоротні активи.	НА	масив, документ	по запиту	щомісяця
Оборотні активи.	ОА	масив, документ	по запиту	щомісяця
Витрати майбутніх періодів.	ВМ	масив, документ	по запиту	щомісяця
Власний капітал.	ВК	масив, документ	по запиту	щомісяця
Забезпечення майбутніх витрат і платежів.	МВ	масив, документ	по запиту	щомісяця
Довгострокові зобов'язання.	ДЗ	масив, документ	по запиту	щомісяця
Поточні зобов'язання.	ПЗ	масив, документ	по запиту	щомісяця
Доходи майбутніх періодів.	ДМ	масив, документ	по запиту	щомісяця

Таблиця 2.4 Перелік і опис структурних одиниць вхідних інформаційних повідомлень

№ п/п	Найменування структурної одиниці	Позначення у формулах	Точність	Джерело інформації	Ідентифікатор джерела інформації
1	Активи Балансу	АБ	0,01	Масив	АКТИВ
2	Зобов'язання	ЗБ	0,01	Масив	ЗОБОВ
3	Власний капітал	ВК	0,01	Масив	ВЛАСНКАП

При розрахунках всі обчислення виконуються з точністю до однієї копійки.

Бази даних з вихідною інформацією експортують до інших інформаційних систем підприємства, наприклад, для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таблиця 2.5

Перелік і опис вихідних повідомлень

Назва вихідного повідомлення	Ідентифікатор	Форма подання	Періодичність	Термін видачі
Баланс	БАЛАНС	Документ	щомісяця, по запитанню	по запиту кожного місяця
Запит за складовими балансу	ЗАПИТ	Машинограма	По запитанню	по запиту кожного місяця

Таблиця 2.6

Перелік та опис структурних одиниць вихідної інформації

№ п/п	Найменування структурної одиниці	Позначення у формулах	Точність	Ідентифікатор
1	Активи Балансу	АБ	0,01	АКТИВ
2	Зобов'язання	ЗБ	0,01	ЗОБОВ
3	Власний капітал	ВК	0,01	ВЛАСНКАП
4	Баланс	БЛ	0,01	БАЛАНС

Підсумок активу Балансу має дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу:

АБ = ЗБ + ВК,

де АБ - актив балансу; ЗБ - зобов'язання; ВК - класний капітал.

Вхідні Введення Формування БД

дані даних облікових

регістрів

Довідники

Запит Обробка

за складовою даних

БАЛАНСУ

Вибірка Відеограма Машинограма

з БД

Рис. 2.1 Алгоритм розв'язання задачі “Розрахунки балансу підприємства”

2.4 Міжнародна практика складання та подання балансу

Основним документом фінансової звітності у всіх країнах є бухгалтерський баланс підприємства, який виступає головним джерелом інформації про фінансово-майновий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів [39, c. 42].

Не дивлячись на відмінності у назві та побудові балансу (в США - балансовий звіт, в Росії -- бухгалтерський баланс; іноді його ще називають звітом про фінансовий стан), в його основу будь-якої країни покладено основне рівняння бухгалтерського обліку, що відображає взаємозв'язок між активами, пасивами (зобов'язаннями) та власним капіталом:

Актив = Капітал + Зобов'язання

Джерелом даних для складання балансового звіту є Головна книга. В країнах, де немає законодавче закріпленої форми балансу, структура рубрик звіту про майновий стан відповідає специфіці конкретного підприємства і встановлюється відповідно до принципу повного розкриття господарської інформації, особливо це характерно для країн англо-американської системи обліку. Зупинимося на характеристиці структури балансу детальніше.

Однією з відмінностей побудови бухгалтерського балансу у зарубіжних країнах є форма розташування активу та пасиву - вертикальна чи горизонтальна - та групування статей. Порядок розміщення статей в балансі може значно варіюватись. Так, в горизонтальній формі - актив ліворуч, пасив праворуч - баланс подається в Бельгії, Італії, Німеччині, Португалії, Росії, США, Україні, Франції тощо. У Великобританії було прийнято зворотне розміщення, а в останній час статті балансу записуються одна за одною. В Нідерландах законодавче закріплені дві форми балансу, які можуть використовуватись - або вертикальна, або горизонтальна.

Італійськими підприємствами баланс надається у звичайній горизонтальній формі - ліворуч "актив", праворуч - "пасив". Принцип групування статей - за їх економічним змістом, як і в Німеччині. В кінці балансу вказують всі позабалансові зобов'язання компанії - гарантії видані і отримані, доручення, договірні зобов'язання по майбутніх купівлях і продажах, майбутні виплати по лізингу тощо. Безумовно, це досить суттєва інформація, вона дає зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності можливість отримати більш реальне уявлення про фінансовий стан компанії і оцінити ризики, які можуть виникнути в майбутньому.

В Швейцарії взагалі не встановлена обов'язкова форма балансу, він може бути представлений в горизонтальній або вертикальній формі. Порядок класифікації не має значення: оборотні засоби і кредиторську заборгованість (до одного року) можна відображати до або після основних засобів і капіталу. Однак законом встановлена мінімально необхідна структура балансу. Так, відповідно до Кодексу зобов'язань, він повинен містити обов'язково чотири розділи: оборотні засоби, основні засоби, кредиторську заборгованість та капітал.

Принцип групування статей в балансі в різних країнах також неоднорідний. Так, в Італії і Німеччині статті групуються за економічним змістом. В деяких країнах групування здійснюється за ступенем ліквідності. Наприклад, у Франції, Росії, Україні, Молдові, Німеччині та інших країнах, які використовують МСБО в якості національних стандартів, статті розташовуються в порядку збільшення ліквідності, в країнах англо-американської системи обліку, Естонії - в порядку її зменшення. Так, відповідно до вимог США основні компоненти балансового звіту групуються та викладаються в такому порядку:

активи - в порядку зменшення їх ліквідності;

зобов'язання - в порядку строків їх погашення. Чим ближче строк, тим раніше повинно бути показано зобов'язання;

власний капітал - в порядку його постійності, тобто першими показуються його різновиди, що найменшою мірою піддаються змінам.

У Великобританії "Закон про компанії" 1985 р. передбачає використання обох форм побудови балансу.

Відповідно до МСБО 1 "Подання фінансових звітів" кожному підприємству, базуючись на характері своєї діяльності, слід самостійно вирішувати: подавати чи не подавати поточні та непоточні активи й поточні та не поточні зобов'язання у вигляді окремої класифікації в балансі. Якщо підприємство вирішить не робити цієї класифікації, слід подавати всі активи та зобов'язання в порядку їх ліквідності [34, c. 89].

В Португалії кожний рядок балансу відповідає двох- або трьохзначному номеру рахунку бухгалтерського обліку. Узагальнення наведених даних (комбінування рахунків) можливе тільки при складанні звітності малих підприємств. Цифрові дані в балансі надаються у вигляді трьох колонок: первісна вартість активів, нарахована амортизація, залишкова вартість.

Як свідчать дослідження в більшості випадків ті країни, які мають єдиний загальноприйнятий план рахунків, мають, відповідно, і регламентовану форму балансу. Ті ж країни, де підприємства розробляють власний план рахунків, форма балансу представлена у довільній формі, і законодавство лише регламентує мінімальний набір інформації, яка повинна бути відображена у балансовому звіті.

Адресна частина балансу у всіх країнах повинна містити назву компанії, її юридичний статус та дату складання. Підкреслимо, що дата складання звітності може бути будь-якою. Єдина вимога - постійність вибраної дати. В більшості країн це останній день звітного періоду.

Відповідно до МСБО не можна згортати активи та зобов'язання (крім випадків коли є на те законне право) та об'єднувати вагомі статті з іншими статтями.

МСБО 1 "Подання фінансових звітів" (п. 66) зазначено, що основна частина балансу як мінімум повинна включати рядки, які відображають такі суми: основні засоби; нематеріальні активи; фінансові активи; інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі; грошові кошти та їх еквіваленти; запаси; торговельна та інша дебіторська заборгованість; торговельна та інша кредиторська заборгованість; податкові зобов'язання та активи згідно з вимогами МСБО 12 "Податки на прибуток"; забезпечення; непоточні зобов'язання, на які нараховуються відсотки; частка меншості; акціонерний капітал; випущений капітал та резерви.

Наведені рядки є широкими за своїм характером і згідно зі стандартом не повинні обмежуватися статтями, які підпадають під сферу застосування інших стандартів. Наприклад, рядок "Нематеріальні активи" включає гудвіл і активи, що виникають від витрат на розробки.

Додаткові рядки, заголовки та проміжні підсумки додаються у балансі, якщо цього вимагає будь-який інший МСБО або якщо їх відображення необхідне для правдивого показу фінансового стану підприємства.

Судження щодо того, чи подавати окремо додаткові статті, ґрунтується на оцінці:

характеру і ліквідності активів та їх суттєвості, що, як правило, веде до окремого подання гудвілу та активів, що виникають від витрат на розробки монетарних і немонетарних активів, а також поточних активів;

їх функції у межах підприємства, що веде, наприклад, до окремого подання операційних та фінансових активів, запасів, дебіторської заборгованості, а також монетарних активів та їх еквівалентів;

сум, характеру та строків зобов'язань, що веде, наприклад, до окремого подання зобов'язань, на які нараховуються відсотки, а також забезпечень, поділених на поточні та непоточні (в разі доречності).

Стандарт вимагає, щоб підприємства розкривали в балансі (або у примітках до нього) подальшу підкласифікацію поданих рядків. Кожну статтю (якщо це доречно) слід поділяти на підкласи за їх характером, а також слід окремо розкривати суми дебіторської та кредиторської заборгованостей щодо материнського підприємства, споріднених дочірніх підприємств, асоційованих компаній та інших пов'язаних сторін.

Детальна інформація (яку подають у підкласах) у балансі або у примітках залежить від вимог конкретного МСБО, а також від розміру, характеру і функції задіяних сум. Розкриття інформації відрізняється для кожної статті, наприклад:

матеріальні активи класифікують за класами, як описано в МСБО 16 "Основні засоби";

дебіторську заборгованість аналізують за сумами дебіторської заборгованості від покупців, інших членів групи, дебіторської заборгованості взаємопов'язаних сторін, авансових платежів та за іншими сумами;

згідно з МСБО 2 "Запаси" запаси поділяють на такі підкласи: товари для перепродажу, основні та допоміжні матеріали для виробництва, незавершене виробництво та готова продукція;

забезпечення аналізують для окремого відображення забезпечень витрат на виплати працівникам та на будь-які інші статті, класифіковані відповідно до операцій підприємства;

власний капітал та резерви аналізують для окремого відображення різних класів сплаченого капіталу, премії за акціями та резервів.

Відповідно до 4-тої Директиви ЄС розроблені загальні схеми подання балансу.

Основні відмінності щодо відображення в обліку подій, які сталися після дати складання балансу наведено в табл. 2.7.

Таблиця 2.7 Основні відмінності щодо відображення подій, які відбулися після складання балансового звіту

Країни	Події після складання балансового звіту
Великобританія	Всі значні події розглядають як такі, що потребують коригування звітів
Данія	Бухгалтерське законодавство розмежовує події, які сталися після складання балансового звіту, але які пов'язані із умовами, що мали місце на дату складання, та іншими подіями, які можуть вимагати спеціального згадування у звіті керівництва компанії
Ірландія	Вимоги аналогічно діючим у Великобританії
Іспанія	Події, які не знайшли відображення в балансовому звіті але вплинули на матеріальний стан компанії, повинні бути відображені в коментарях до звітних документів та звіті керівництва
Люксембург	Події, які не увійшли до балансового звіту, ніде не розкриваються
Німеччина	Бухгалтерське законодавство розмежовує події, що сталися після складання балансового звіту, які свідчать про умови, що існували на дату закриття балансового звіту. До таких подій повинні бути включені події, які належать до умов, що виникли після дати закриття балансового звіту. В цьому випадку, якщо вони значимі, про них потрібно надати роз'яснення у звіті керівництва за рік
Франція	Будь-які факти, що стосуються ризиків та збитків, які з'явилися або проявили себе після підготовки бухгалтерських звітів, але перед списанням їх керівництвом компанії, повинні бути зафіксовані у звітних документах, а також у звіті керівництва. Якщо умови, які призвели до ризиків та збитків, існували на дату складання бухгалтерських документів, їх обов'язково потрібно внести до цих документів
Швеція	Події, які відбулися після складання балансу та вплинули в матеріальному плані на діяльність компанії, повинні бути відображені в звітності

За міжнародними стандартами визначення, коли підприємству слід коригувати фінансові звіти відносно подій після дати балансу та зміст інформації, яку слід надавати про дату, коли фінансові звіти затверджені до випуску, та про події після дати балансу, регулюється МСБО 10 "Події після дати балансу". Даний стандарт вимагає, щоб підприємство не складало фінансові звіти на безперервній основі, якщо події після дати балансу свідчать про неприйнятність припущення про безперервність. Так, зокрема, в стандарті зазначено, що події після дати балансу - це сприятливі чи несприятливі події, які відбуваються від дати балансу до дати затвердження фінансових звітів до випуску. Можна ідентифікувати два типи подій:

події, які свідчать про умови, що існували на дату балансу (події, які коригують після дати балансу);

події, які свідчать про умови, що виникли після дати балансу (події, які не коригують після дати балансу).

Підприємству не слід коригувати суми, визнані в його фінансових звітах для відображення подій, які не коригують після дати балансу.

Підприємству слід розкривати інформацію про дату затвердження фінансових звітів до випуску та про те, хто дав дозвіл на затвердження. Якщо власники підприємства або інші особи мають повноваження вносити зміни до фінансових звітів після випуску, підприємству слід розкривати інформацію про цей факт.

Якщо підприємство після дати балансу отримує інформацію про умови, які існували на дату балансу, підприємству слід оновити розкриття інформації, пов'язаної з цими умовами, з урахуванням нової інформації [47, c. 39].

У разі, коли події, які не коригують після дати балансу, настільки важливі, що нерозкриття інформації про них вплинуло б на здатність користувачів фінансових звітів належно оцінювати та приймати рішення, підприємству слід розкривати таку інформацію про кожну значну категорію подій, які не коригують після дати балансу: характер події; оцінка її фінансового впливу або констатація, що така оцінка не можлива.

баланс аудит аналіз фінансовий підприємство

Розділ 3. Економічний аналіз фінансового стану підприємства

3.1 Методичні прийоми економічного аналізу фінансового стану підприємства

Комплексний аналіз являє собою сукупність заходів, спрямованих на збір, консолідацію, узагальнення та обробку вхідної фінансової інформації, з метою ідентифікації економічного потенціалу об'єкта аналізу, а також форма подання результатів такої ідентифікації [55, c. 69].

Комплексний економічний аналіз використовується власниками для обґрунтування рішень стратегічного характеру, менеджерами підприємства - для інформаційного забезпечення потреб оперативного фінансового планування. Такий аналіз є складовою інструментарію антикризового управління. Вважається, що цей вид аналізу, який уможливлює проведення як ретроспективної, так і перспективної оцінки фінансового стану підприємства, оптимально відповідає вимогам виконання таких завдань:

залучення фінансових ресурсів;

оцінка надійності партнерів;

оптимізація фінансової діяльності підприємства;

комплексне фінансове оздоровлення суб'єкта господарювання.

Загалом, комплексна оцінка фінансових результатів діяльності підприємства передбачає визначення економічного потенціалу ПП „ККК” та забезпечення ідентифікації його місця в економічному середовищі. Оцінка фінансових результатів діяльності ПП „ККК” створює необхідну інформаційну базу для прийняття різноманітних управлінських та фінансових рішень щодо проблемних питань бізнесу, напрямків розвитку, тощо (рис. 3.1).

Метод аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є системним комплексним вивченням, вимірюванням і узагальненням впливу факторів на результати діяльності підприємства шляхом обробки спеціальними прийомами системи показників плану, обліку, звітності й інших джерел інформації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Комплексний економічний аналіз
Об'єкт	Мета	Завдання	Суб'єкти	Організація	Результат
Економічний потенціал підприємства	Обґрунтування прийняття фінансових рішень	Ідентифіація рівня економічного потенціалу підприємства	Замовники: менеджери, власник, кредитори, ділові партнери, потенційні інвестори, державні органи Виконавці: аналітичні служби підприємства, аналітичні служби замовника, консалтин-гові фірми	Математичні, статистичні та аналітичні алгоритми обробки інформації	Кількісний показник економічного потенціалу підприємства, сценарії подальшої зміни ситуації

Рис. 3.1 Структурна модель комплексного економічного аналізу

Однією з характерних рис метода економічного аналізу фінансової діяльності є необхідність постійних порівнянь, оскільки всі явища і процеси розглядаються у постійному русі, зміні, розвитку. Порівняння дуже широко застосовуються у аналізі фінансової діяльності та її результатів. Фактичні результати діяльності порівнюються з результатами минулих років, досягненнями інших підприємств, плановими показниками, середньо галузевими тощо.