Планування означає розроблення загальної стратегії і загального підходу до очікуваного характеру, строків та масштабу аудиторської перевірки.

Призначення планування полягає у:

розробленні загального плану аудиту з визначенням очікуваного обсягу, графіків та термінів проведення аудиту;

підготовці аудиторської програми з встановленням обсягу, видів та послідовності проведення аудиторських процедур, достатніх для збору аудиторських доказів та формування обґрунтованої думки про достовірність фінансової звітності підприємства.

Планування аудиту здійснюється на основі МСА 300 «Планування аудиту фінансової звітності»

Першим етапом планування аудиту є узгодженість сторін про основні умови та обмеження аудиту.

На цьому етапі клієнт надсилає аудитору лист-пропозицію (Додаток Г), а аудитор, у свою чергу - лист-згоду (Додаток Д).

Наступним, другим, етапом є попереднє планування, в процесі якого здійснюється наступне:

· розуміння бізнесу клієнта;

· визначення зобов'язань, які можуть вплинути на діяльність;

· ознайомлення з організацією і веденням бухгалтерського обліку;

· ознайомлення з функціонуванням системи внутрішнього контролю;

· визначення складу та кваліфікаційного рівня спеціалістів;

· оцінка можливості проведення аудиту.

Після узгодження з клієнтом усіх організаційних питань і підписання договору, аудитор приступає до розроблення загального плану аудиту. На даному етапі аудитор здійснює:

· аналіз наданої інформації;

· визначення завдань і цілей аудиту;

· встановлення рівня суттєвості;

· оцінка системи внутрішнього контролю;

· оцінка ризиків;

· вибір аудиторського підходу;

· визначення обсягу робіт та графіка проведення аудиту;

· формування бюджету проекту;

· управління та контроль якості аудиту.

Після цього здійснюється планування програми тестів контролю та програми аудиторських процедур по суті.

Основним документом, що засвідчує факт досягнення згоди між аудитором і клієнтом є договір. (Додаток Е)

Економічний потенціал підприємства визначається загальною величиною джерел фінансування і дорівнює вартості засобів, що знаходяться у його розпорядженні. Дослідження економічного потенціалу здійснюється за майновим і фінансовим аспектами згідно з методиками загального та коефіцієнтного аналізу.

Передусім необхідно розібратися, що ж являє собою аудит економічного потенціалу підприємства.

Під аудитом економічного потенціалу підприємства необхідно розуміти організовану на самому підприємстві, чи поза його межами, що діє в інтересах інвесторів та власників підприємства, регламентовану нормативними документами систему оцінки та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, перспектив його розвитку, надійності функціонування внутрішньої системи обліку та контролю на підприємстві [23].

Аудит та аналіз економічного потенціалу підприємства тісно взаємопов'язані між собою. Аудит слугує своєрідною базою для проведення аналізу економічного потенціалу. Основним завданням аудиту економічного потенціалу підприємства є підтвердження достовірності наданої користувачам інформації для проведення аналізу, її відповідності реальній ситуації,що склалася на підприємстві, та її релевантності по відношенню до мети та предмета проведення аналізу.

Оскільки поняття економічного потенціалу в загальному аспекті можна розуміти набагато ширше, аніж поняття фінансового стану, - тобто економічний потенціал охоплює елементи внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування підприємства, то аудит економічного потенціалу насамперед спрямовується на дослідження цих елементів. При цьому проводиться визначення основних елементів, необхідних для проведення аналізу, та оцінка рівня їх достовірності.

Аудит економічного потенціалу підприємства в переважній мірі є зовнішнім аудитом. При цьому основним джерело інформаційного забезпечення для проведення аудиту економічного потенціалу є публічна фінансова звітність, на основі якої проводиться аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства, а також виявляються перспективи його розвитку при наявній інформації про зовнішнє середовище його функціонування (наприклад, стан зовнішнього регіонально ринку, на якому працює підприємство; конкурентне середовище його діяльності, тощо).[36]

Основними користувачами інформації під час проведення аудиту економічного потенціалу є:

Потенційні та наявні інвестори - банки; страхові компанії; інвестиційні компанії та фонди;

Потенційні та наявні партнери - в основному постачальники.

На підставі аналізу показників фінансового стану аудитор може зробити висновок про реальність та перспективи економічного потенціалу акціонерного товариства та підприємства -- емітента облігацій і оцінити (за власною думкою) вірогідність його безперервного функціонування (у тому числі вірогідність можливого банкрутства) як суб'єкта господарювання.

При проведенні аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан» використовуємо напрямки аудиторської перевірки економічного потенціалу. Такими напрямками визначаються основні етапи аудиту з зазначенням терміну проведення кожного з них, який необхідний для повного та точного здійснення всіх поставлених завдань (дод. Є).

Узагальнюючі вищесказане, можна зробити висновок, що аналіз та аудит економічного поетнціалу є способом накопичення, трансформації та інтерпретації інформації фінансового характеру та має за мету: оцінити поточний і перспективний майновий і фінансовий стан підприємства, виявити доступні джерела коштів і визначити можливість і доцільність їх мобілізації, спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів. Він може виконуватися з тим чи іншим степенем деталізації в залежності від наявного інформаційного забезпечення, степеня володіння методиками аналізу, часового параметру, наявності технічних засобів для виконання розрахунків і т. ін.

Базуючись на представленій схемі можна з тим або іншим ступенем деталізації виділити напрями аналізу і відібрати конкретні показники для кількісної оцінки, в цьому випадку забезпечується логічний взаємозв'язок цих показників та повнота аналізу. Деталізація процедурної сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, часового, методичного, кадрового та технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи передбачає її організацію у вигляді двохмодульної структури: 1) експрес-аналіз фінансово-господарської діяльності; 2) поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності. В першому випадку передбачається отримати тільки загальну уяву про підприємство, у другому, аналітичні розрахунки та очікувані результати більш деталізовані і докладні.

Незалежно від того, за якою схемою проводиться аналіз, можна сформулювати ряд загальних питань, відповіді на яки необхідно отримати [42]:

- який майновий потенціал підприємства на звітні дати і які зміни здійснилися в ньому за звітній період;

- наскільки є оптимальною структура активів підприємства на початок і кінець звітного періоду;

- якою є структура джерел засобів підприємства і як вона змінилася;

- в яких умовах здійснювалась діяльність підприємства у звітному періоді;

- яких результатів досягло підприємство за цей період;

- чи забезпечувалась платоспроможність у звітному періоді;

- чи забезпечена фінансова стійкість підприємства в динаміці;

- чи рентабельна діяльність підприємства;

- які перспективи фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповіді на більшість сформульованих питань можна отримати або з річного звіту безпосередньо, або шляхом розрахунку загальновідомих аналітичних коефіцієнтів.

Отже, концепція аналізу та аудиу економічного потенціалу торговельного підприємства виходить з основоположних принципів проведення аналізу та здійсненння аудитосрької діяльності. Основний її зміст полягає систематичному розкритті інформації про стан фінансово-господарської діяльності підприємства шляхом проведення відповідних процедур, що вимагає формування адекватних передумов їх реалізації.

економічний потенціал аудит

2.3 Оцінка системи внутрішнього контролю економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»

Оскільки ПАТ „Меридіан” є недержавною комерційною установою, то методика організації процесу контролю та аналізу на даному підприємстві відрізняється від методики бюджетних установ. Для комерційних структуру використовується система внутрішньогосподарського контролю (внутрішньогосподарського контролю) фінансових ресурсів. Розглянемо її більш детально.

Впровадження системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві в умовах конкурентної боротьби, що загострилася, стає, не просто модним, але і актуальним. Управління в режимі реального часу, як стверджують керівники, дозволяє значно поліпшити економічні показники роботи підприємства і підвищити ефективність використання всіх ресурсів. Фахівці жартують: в умовах сучасного ринку на зміну обліковцям -- Несторам Літописцям -- повинні прийти бізнес-контролери -- Нострадамуси. [41]

Значення внутрішньогосподарського контролю в сучасних умовах постійно зростає, оскільки управлінський процес кожен раз є одночасно комунікаційно-інформаційним процесом. Без контролінгових служб досить важко утримати під контролем процеси, що належать управлінню, і забезпечити здійснення універсальних управлінських функцій в процесі здійснення господарської діяльності підприємства.

Впровадження системи внутрішньогосподарського контролю економічного потенціалу на підприємстві надає цілий ряд переваг керівництву компанії та її співробітникам, наприклад, його реалізація дозволяє [45]:

1) керівникові підприємства:

· реально оцінити рівень фінансової стабільності та потенціал компанії;

· передбачити перспективи розвитку компанії та одразу прийняти стратегічно слушне рішення, що сприятиме підвищенню конкурентоздатності підприємства;

· отримувати оперативну й достовірну інформацію про поточний стан основних показників діяльності компанії в зручному вигляді;

· забезпечити зацікавленість не лише керівництва, а й інших співробітників у реалізації стратегічної мети та завдань компанії;

2) фінансовому директорові та головному бухгалтеру:

· здійснювати бухгалтерський, управлінський, податковий облік та оперативне планування;

· регулярно порівнювати планові показники з фактичними, оперативно впливати на ситуацію та своєчасно реагувати у разі наявності значних відхилень;

· формувати бухгалтерські, податкові та управлінські звіти в поточному режимі;

· моделювати різні варіанти розвитку ринку та бізнесу за принципом варіативності сценаріїв розвитку;

3) іншим працівникам підприємства:

· успішно виконувати закріплені за ними обов'язки;

· підвищити кваліфікаційний рівень.

Можна виділити наступні основні принципи побудови системи фінансового внутрішньогосподарського контролю на підприємстві [40]:

1. Спрямованість системи фінансового внутрішньогосподарського контролю на реалізацію розробленої фінансової стратегії підприємства. Для того, щоб бути ефективним фінансовий контролінг повинен носити стратегічний характер, тобто відображати основні пріоритети фінансового розвитку підприємства.

2. Багатофункціональність фінансового внутрішньогосподарського контролю. Він повинен забезпечувати контроль реалізації пріоритетних показників фінансового розвитку не лише по підприємству в цілому, але і в розрізі окремих його центрів відповідальності, передбачати можливість порівняння контрольованих показників з середньогалузевими, забезпечувати взаємозв'язок даних фінансових показників з іншими найважливішими показниками господарської діяльності підприємства.

3. Орієнтованість фінансового внутрішньогосподарського контролю на кількісні стандарти. Ефективність управляючих дій внутрішньогосподарського контролю значно зростає, якщо контрольовані стандарти діяльності виражені конкретними кількісними показниками. Це не означає, що контролінг не повинен охоплювати якісні аспекти -- йдеться лише про те, що ці якісні аспекти повинні бути виражені в системі кількісних стандартів, що виключить різне їх тлумачення.

4. Відповідність методів фінансового внутрішньогосподарського контролю специфіці методів фінансового аналізу і фінансового планування. В процесі організації внутрішнього фінансового контролю необхідно орієнтуватися на весь арсенал систем і методів фінансового планування (при підготовці стандартів контролю) і аналізу (при підготовці показників, що відображають фактично досягнуті результати, і виявленні причин їх відхилень від стандартів).

5. Своєчасність операцій внутрішньогосподарського контролю. Ця своєчасність полягає в адекватності періодів контрольних і коректуючих дій періоду здійснення окремих операцій, пов'язаних з формуванням результатів фінансової діяльності. Він повинен носити характер "раннього попередження кризового розвитку", тобто дозволяти усувати поточні відхилення перш, ніж вони приймуть серйозний характер.

6. Гнучкість побудови внутрішньогосподарського контролю. Фінансовий контролінг повинен бути побудований з урахуванням можливості пристосування до нових фінансових інструментів; до нових норм і видів здійснення операційної, інвестиційної і фінансової діяльності; до нових технологій і методів здійснення фінансових операцій.

7. Простота побудови внутрішньогосподарського контролю. Найпростіші форми і методи фінансового внутрішньогосподарського контролю, побудованого відповідно до його цілей, вимагають менших зусиль менеджерів і, як правило, більш економічні.

8. Економічність внутрішньогосподарського контролю. Це означає, що об'єм витрат по організації внутрішньогосподарського контролю не повинен перевищувати розміру того ефекту (зниження витрат, приросту доходів, збільшення прибутку і т.п.), який досягається в процесі його здійснення.

9. Визначення об'єкту внутрішньогосподарського контролю. Об'єктом фінансового внутрішньогосподарського контролю є управлінські рішення по основних аспектах фінансової діяльності підприємств.

Рисунок 2.5 Схема етапів впровадження системи внутрішньогосподарського контролю

10. Визначення видів і сфери внутрішньогосподарського контролю. Кожному з перерахованих видів внутрішньогосподарського контролю повинна відповідати певна його сфера і періодичність здійснення його функцій.

11. Формування системи пріоритетів контрольованих показників. Вся система показників, що входять в сферу кожного виду фінансового внутрішньогосподарського контролю, ранжується по значущості. В процесі такого ранжування спочатку в систему пріоритетів першого рівня відбираються найважливіші з контрольованих показників даного виду внутрішньогосподарського контролю; потім формується система пріоритетів другого рівня, показники якого знаходяться в факторному зв'язку з показниками пріоритетів першого рівня; аналогічним чином формується система пріоритетів третього і подальших рівнів. Такий підхід до формування системи контрольованих показників полегшує підхід до їх розкладання при подальшому поясненні причин відхилення фактичних величин від передбачених відповідними завданнями.

12. Розробка системи кількісних стандартів контролю. Після того, як визначений і ранжований перелік контрольованих фінансових показників, виникає необхідність встановлення кількісних стандартів по кожному з них. Такі стандарти можуть встановлюватися як в абсолютних, так і у відносних показниках. Крім того, такі кількісні стандарти можуть носити стабільний або рухомий характер (рухомі кількісні стандарти можуть бути використані при контролі показників гнучких бюджетів, для коректування стандартів при зміні облікової ставки, темпів інфляції і т.п.). Стандартами виступають цільові стратегічні нормативи, показники поточних планів і бюджетів, система державних або розроблених підприємством норм і нормативів і т.п.

13. Побудова системи моніторингу показників, що включаються у фінансовий контролінг. Система моніторингу (або як її часто перекладають "стежача система") складає основу фінансового внутрішньогосподарського контролю, найактивнішу частину його механізму. Система фінансового моніторингу є розробленим на підприємстві механізмом постійного нагляду за найважливішими показниками фінансової діяльності, визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхиленні.

14. Формування системи алгоритмів дій по усуненню відхилень є завершальним етапом побудови фінансового внутрішньогосподарського контролю на підприємстві. Принципова система дій менеджерів підприємства в цьому випадку полягає в трьох алгоритмах:

а) “Нічого не робити”. Ця форма реагування передбачається в тих випадках, коли розмір негативних відхилень значно нижче передбаченого "критичного" критерію.

б) “Усунути відхилення”. Така система дій передбачає процедуру пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або нормативних показників. При цьому резерви розглядаються в розрізі різних аспектів фінансової діяльності і окремих фінансових операцій. Може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії (за принципом "відсікання зайвого"), використовування системи фінансових резервів і інші.

в) “Змінити систему планових або нормативних показників”. Така система дій робиться в тих випадках, якщо можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку за наслідками фінансового моніторингу вносяться пропозиції по коректуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обгрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.

В спеціальній економічній літературі, присвяченій проблемам внутрішньогосподарського контролю, нажаль відсутні чіткі рекомендації та пропозиції по розробці етапів його впровадження та формування обліково-аналітичнолї бази даних, що притаманна кожному з етапів.

Більш структуровану та детальнішу схему впровадження системи внутрішньогосподарського контролю на підприємстві навів Петренко С.Н. в учбовому посібнику “Контролінг”. Запропонована автором послідовність дій по впровадженню системи внутрішньогосподарського контролю відображає необхідний обсяг робіт, який необхідно здійснити в процесі реалізації кожного з етапів.

Отже, перший етап полягає у вивченні цілей та пріоритетних напрямів розвитку підприємства для органічного підпорядкування системи внутрішньогосподарського контролю завданням підприємства. Контролінг пронизує всі сектори життєдіяльності підприємства і для досягнення результату вони всі повинні працювати інтегровано.

Другий етап містить в собі розробку системи координації та контролю за процесом досягнення кінцевих результатів. Метою даного етапу є формування системи підконтрольних показників, здатних найкращим чином реагувати на будь-які зміни в діяльності підприємства. Кожний показник системи може бути використаний в цілях аналізу, він повинен легко коректуватися і піддаватися управлінню, забезпечуючи, тим самим, гнучкість і маневреність всієї системи в досягненні кінцевих результатів роботи підприємства. В якості кінцевий показник діяльності підприємства рекомендується брати не прибуток, а рентабельність засобів, вкладених в поточну діяльність.

Перелік підконтрольних показників визначається на основі поточних показників діяльності підприємства, аналізу вузьких місць діяльності з урахуванням специфіки і особливостей підприємства. Принципи їх формування полягають у наступному [45]:

q обмеженість об'єму показників, тобто скорочення їх до числа важливих і наочних. Необхідно оптимізувати перелік підконтрольних показників так, щоб вони були наочні і зрозумілі, а також були зрозумілі напрями дії на ті або інші показники з метою попередження негативних ситуацій;

q багатофункціональність викладення, тобто включення даних всього підприємства і по центрах відповідальності. Досягнення кінцевої мети підприємства можливе за умови злагодженої роботи всіх організаційних структур підприємства. Недотримання цієї умови спричиняє за собою упущення цілей і можливостей як конкретного підрозділу, так і підприємства в цілому;

q динамізація і перспективність, тобто дослідження показників в динаміці в цілях надання перспектив розвитку. Показники звичайно орієнтуються на минуле. Для того, щоб визначити або підтвердити перспективність напрямів розвитку підприємства, необхідне вивчення показників в динаміці;

q запобіжність, тобто можливість попередити негативність ситуацій або неправомірність шляху розвитку. Зіставлення планових показників з фактичними слід доповнювати включенням певних параметрів, що характеризують наслідки відхилень і, тим самим, застережуючих про можливість створення несприятливих умов для виконання поставлених цілей;

q зіставність, тобто забезпечення умов для порівняльного аналізу показників всередині підприємства.

Третій етап впровадження внутрішньогосподарського контролю визначає обсяг робіт, пов'язаних з виявленням відхилень фактичних підконтрольних показників від планових.

Уміле і правильне використання інформації, що міститься у відхиленнях, свідчить про успішне функціонування внутрішньогосподарського контролю і орієнтації його на вузькі місця діяльності підприємства.

Подібні розрахунки можна проводити за допомогою різних відомих методів економічного аналізу, таких як метод ланцюгових підстановок, метод різниць, кореляційно-регресивний метод, матричний і т.д. Найбільш простий і менш трудомісткий метод ланцюгових підстановок, який може поєднуватися з іншими методами факторного аналізу.

Загальне відхилення фактичних показників від планових не може тлумачитись однозначно, оскільки воно викликано багатьма причинами. Порядок здійснення аналізу відхилень визначається логікою і розробкою певної послідовності дій, початковий етап якого позначається сукупністю факторів, що зумовили появу даної причини відхилення. Це допоможе виявити причини значних відхилень в місцях їх появи. Узагальнені ж результати аналізу розкриють реальну картину надійності співвідношення даних про підприємство і зовнішнє середовище, а також дозволять поліпшити планування в майбутньому.

Мета даного етапу впровадження внутрішньогосподарського контролю -- формування внутрішньої документації (звітності), що визначає місця виникнення відхилень, причини і винуватців їх появи.

Отже, впровадження на підприємстві системи внутрішньогосподарського контролю економічного потенціалу дозволить істотно підвищити ефективність всього процесу управління його фінансовою діяльністю. Значною мірою контролінг співпадає із задачами фінансового менеджменту. Якщо досягнуті бажані фінансові показники підприємства, можна говорити, що контролінг на підприємстві працює.

2.4 Формування висновків за результатами аудиту економічного потенціалу ПАТ «Меридіан»