Внутрішній аудит

10. Стандарт «регламентація внутрiшнього аудитора». Детально регламентує дiяльнiсть ввутрiшнiх аудиторiв з тим, щоб виключити необ'єктивність i небезпечнiсть вузького бачення проблеми на кожному з об'єктiв, що перевiряється. Керiвнику служби аудиту необхiдно розробить базовi методики перевiрок рiзних об'єктiв iз зазначенням в них цiлей та завдань аудиту, джерел iнформацiї, класифiкацiї можливих вiдхилень i типових помилок, послiдовностi робiт (у тому числi перелiкiв дiй внутрішнього аудитора в тих або iнших ситуацiях), типових робочих та звiтних документiв. Кожна така методика дає можливість скоротити час на здiйснення аудиторської перевiрки. Розробленi методики слiд постiйно удосконалювати для їх вiдповiдності умовам, що швидко змiнюються.

11. Стандарт «контроль якості роботи внутрiшнiх аудиторiв». Може бути попереднiм (на стадiї планування перевiрки при поясненнi внутрiшнiм аудиторам їх обов'язкiв), поточним (з боку старших внутрiшнiх аудиторiв), наступним (з боку головного внутрiшнього аудитора при затвердженнi висновку по результатах перевiрки). Керiвник аудиторської служби несе вiдповiдальнiсть за забезпечення контролю якостi робота аудиторiв. Вiн перевiряє об'єктивнiсть висновкiв аудиторiв, адекватнiсть їх робочих документів отриманим у ході аудиту результатам, достатність аудиторських підтверджень розглядає претензії до їх роботи. Контроль якості включає також нагляд за дотриманням внутрішніми аудиторами своїх посадових обов'язків, кодексу етики та стандартів внутрішнього аудиту.

2.2 Типи структур апарату внутрішнього аудиту

В сучасних умовах зростають вимоги до служб внутрішнього аудиту щодо пошуку резервів удосконалення результатів роботи підприємств, вирішення нових економічних завдань, надання допомоги керівництву у виборі найефективніших варіантів господарської діяльності та прогнозування її подальшого розвитку.

Для повнішого забезпечення виконання функцій аудиту потрібно відповідним чином організувати апарат внутрішнього аудиту та запровадити наукову організацію праці аудиторів, що є важливими складовими елементами організаційної структури внутрішнього аудиту.

Провідне місце в структурі організації внутрішнього аудиту належить раціональній побудові його апарату та оптимальному застосуванню його організаційних форм. Залежно від адміністративного порядкування розрізняють три типи побудови структури апарату внутрішнього аудиту: лінійно-просту, лінійно-штабну та комбіновану (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Типи структур апарату внутрішнього аудиту[8, c.194]

Залежно від розподілу праці співробітників сфери контролю і відповідно побудови служби внутрішнього аудиту, розрізняють централізовану i децентралізовану її форми (рис. 2.1). [8, c.194]

При централізованій формі організації внутрішнього аудиту аудитори знаходяться в штаті бухгалтерії і підпорядковуються головному бухгалтерові в адміністративному і методологічному відношенні. При децентралізованій - аудитори виділені в самостійний структурний підрозділ.

Загальне керівництво службою внутрішнього аудиту здійснює начальник, який безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства.

У службі внутрішнього аудиту повинні працювати переважно працівники з вищою освітою. Бажано, щоб до цієї служби залучались працівники, які б мали ґрунтовні знання не тільки з обліку i аудиту, а й фінансів, банківської справи, страхування, права, менеджменту, маркетингу тощо.

Без чітко визначених функціональних обов'язків i достатньо високої кваліфікації працівників внутрішнього аудиту мета створення такої служби не буде досягнута, тому в посадових інструкціях внутрішніх аудиторів слід чітко фіксувати як права, так й обов'язки.

Функціональні обов'язки керівника служби внутрішнього аудиту проявляються на початковій, дослідній i завершальній стадіях аудиту. Вони визначаються Положенням про відділ внутрішнього аудиту, яке затверджує власник (керівник) підприємства.

Централізована форма внутрішнього аудиту

Децентралізована форма внутрішнього аудиту

Рис.2.1. Форми організації внутрішнього аудиту

В Положенні відображаються питання загального планування аудиту, розподілу роботи між аудиторами та з контролю за їх роботою, реалізацією результатів проведеного аудиту та здійснення наступного контролю за виконанням прийнятих рішень.

Керівник служби внутрішнього аудиту безпосередньо відповідає за організацію роботи відділу з виконання поставлених перед ним завдань: за своєчасне виконання плану роботи підрозділу, подання на розгляд керівництву підприємства достовірної інформації внутрішнього аудиту та пропозицій щодо прийняття управлінських рішень.

Права та обов'язки внутрішніх аудиторів та їх відповідальність визначені також Кодексом законів про працю, Положенням з організації внутрішнього аудиту, контрактами, посадовими інструкціями, якщо вони працюють на постійній основі або виконують роботу за угодами цивільно - правового характеру.

Так, наприклад, для внутрішніх аудиторів Положення може передбачати:

- самостійне визначення способів i прийомів проведення аудиту, виходячи із погоджених плану та програми аудиту;

- вимоги й можливість отримання необхідних документів, пояснень у письмовій або усній формі, які мають відношення до об'єкта перевірки;

- огляд й опечатування при необхідності приміщень кас, складів, комор, архівів тощо;

- перевірку наявності майна, грошей, цінностей, проведення або вимоги проведення контрольних обмірів виконаних робіт, застосування інших прийомів перевірки для вивчення стану використання у господарській діяльності підприємства матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Внутрішні аудитори можуть мати досить широкі повноваження, передбачені внутрішніми нормативними актами. Вони можуть проводити інвентаризацію майна та зобов'язань, зустрічні перевірки, вимірювання обсягів виконаних робіт тощо.

На внутрішніх аудиторів та інших спеціалістів, залучених до аудиторської перевірки, покладаються обов'язки:

- знати закони України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні та інструктивні документи органів державного управління, що регулюють діяльність підприємства;

- на науковій основі використовувати методи та форми проведення аудиту;

- належним чином перевіряти стан бухгалтерського обліку та достовірність звітності, інші питання, передбачені планом внутрішнього аудиту;

- повідомляти керівництво про всі факти виявлених під час аудиту недоліків у здійсненні господарської діяльності та вносити пропозиції щодо їх усунення тощо.

За неналежне виконання своїх обов'язків аудитор та інші спеціалісти, які залучені до внутрішнього аудиту, несуть майнову та іншу відповідальність, визначену чинним законодавством, контрактом та умовами договору, за яким вони працюють.

2.3 Організаційна структура внутрішнього аудиту на підприємстві

Співробітники служби внутрішнього аудиту повинні мати освіту, що відповідає характеру їх діяльності.

В складі служби внутрішнього аудиту бажано передбачити наявність аудитора, що має відповідний кваліфікаційний сертифікат, оскільки такий спеціаліст володіє спеціальними прийомами перевірки.

Приблизний склад і структура служби внутрішнього аудиту можуть бути наступними: [8, c.196]

1. Керівник служби (сертифікований аудитор). Складає план-графік перевірок всіх пiдроздiлiв, визначає склад групи для перевірки діяльності філій, контролює підготовку до перевірки філій i документальне оформлення результатів дій, здійснює аналіз фінансово-господарської діяльності, проводить консультації з окремих питань, контролює виконання наказів i розпоряджень керівника головного підприємства з господарських питань, складає загальний звіт про виконану службою внутрішнього аудиту роботу.

2. Спеціаліст по розрахунках. Проводить аналіз фінансових потоків між підрозділами та головним підприємством, надає консультації з фінансових питань, бере участь у складанні загального плану i програми внутрішнього аудиту, в поточному контролі за фінансовою діяльністю пiдроздiлiв, складанням звітів про результати внутрішнього аудиту.

3. Спеціаліст з документальних перевірок звітності. Складає план - графік перевірок пiдроздiлiв, комплектує виїзну групу, організовує i здійснює поточний контроль роботи з підрозділами, складає загальний план i програму внутрішнього аудиту, доводить до відома керівників служби основні результати аудиту, які можуть вплинути на зміст i висновки звіту про внутрішній аудит, бере участь у підготовці, безпосередньо здійснює i документально оформлює результати аудиторських дій, складає звіт за результатами внутрішнього аудиту, організовує i контролює роботу учасників виїзної групи внутрішніх аудиторів, проводить консультації, перевірку виконання наказів i розпоряджень керівника головного підприємства з фінансово-господарських питань.

До складу аудиторської служби також можуть входити й інші спеціалісти (з оподаткування, правових питань, фінансового аналізу тощо). Вони можуть не входити до штату служби, а залучатись до роботи на договірних засадах поряд з експертами, які за необхідності можуть залучатись до роботи.

Залучені аудитори мають повноваження надані їм договором i несуть за це відповідальність i виступають у ролі зовнішніх аудиторів.

2.4 Планування внутрішнього аудиту

Внутрішній аудит з метою досягнення максимальних результатів, повинен здійснюватись у певній послідовності (рис.2.2). [8, c.197]

Етапи внутрішнього аудиту

Рис.2.2. Загальна схема (модель) процесу внутрішнього аудиту

Для внутрішніх аудиторів однією з умов успішного проведення перевірки є ефективно організований процес планування. При цьому керівник аудиторської служби на основі проведеного аналізу складає плани, що визначають пріоритети внутрішнього аудиту та відповідають цілям підприємства. Плани повинні бути ретельно відпрацьовані з відповідними службами та їх керівниками, відповідати вимогам власника, який створив службу внутрішнього аудиту. Плани робіт із зазначенням коштів, необхідних для їх виконання, керівник служби аудиту подає на розгляд i затвердження керiвництву, інформує його, коли до плану вносяться істотні зміни протягом звітного періоду. Керівник внутрішнього аудиту, у свою чергу, повинен інформувати про це вище керівництво.

При формулюванні цілей аудиторського завдання слід звертати увагу на систему контролю i процес корпоративного управління, що стосується об'єктів аудиту. Цілі аудиту є основою процесу планування, від якого залежить ефективність аудиту, а також результат оцінки діяльності аудиторської служби.

Відповідність i взаємозв'язок цілей господарюючого суб'єкта з цілями внутрішнього аудиту наведено в таблиці 2.2. [8, c.198]

Таблиця 2.2. Взаємозв'язок цілей підприємства i цілей внутрішнього аудиту.

Поставлені перед співробітниками служби індивідуальні завдання повинні включати:

- аналіз і оцінку адекватності елементів системи внутрішнього контролю;

- дотримання підприємством положень нормативних і законодавчих актів;

- наявність та ефективність ведення бухгалтерського обліку й облікових процедур;

- наявність у системі управління підсистеми, що контролює виявлення і виправлення можливих помилок.

2.5 Методика проведення внутрішнього аудиту

Методика є важливим інструментом роботи системи внутрішнього аудиту. Керівник використовує її при підготовці перевірки, складанні програми і розподілу обов'язків між внутрішніми аудиторами. Пропонована методика розроблена на прикладі загального аудиту і включає три розділи: [18, c.15]

1. Планування внутрішнього аудиту і інша підготовча робота.

2. Основні напрями аудиторської перевірки, що складає безпосереднє рішення задач по перевірці: операцій з наявними грошовими коштами; операцій на рахунках в банках; операцій зовнішніх розрахунків; розрахунків по заробітній платні; операцій з основними засобами; обліку виробничих запасів; фінансових вкладень; витрат; фінансових результатів, фундацій, резервів, кредитів і позик; правильності нарахування і сплати податків.

3. Порядок складання звіту, його узгодження і представлення керівництву.

Направлену на досягнення цілей при рішенні задач внутрішнього аудиту методику необхідно проаналізувати в різних аспектах, яким властиві: вертикальний, горизонтальний, трендовий аналіз окремих статей балансу, а також розрахунок і оцінку коефіцієнтів (ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності, фінансової незалежності і визначення його впливу на стратегії управління). Необхідна для визначення цих коефіцієнтів інформаційна база, яка готується на основі бухгалтерської і статистичної звітності, а також даних бухгалтерського обліку.

Залежно від специфіки сегмента, що перевіряється, аналіз може, проводиться по наступних напрямах:

- аналіз фінансового стану за даними балансу, при цьому проводиться вертикальний аналіз (аналіз питомої ваги окремої статті балансу в його загальному підсумку), горизонтальний (аналіз темпів зростання або зниження сум по статтях балансу в звітному періоді в порівнянні з попереднім), трендовий (аналіз визначається середньорічним темпом приросту по статтях балансу і розраховується його прогнозне значення, хоча при цьому і присутній недолік заснований на тенденції екстраполяції, перенесенні даних тенденції на майбутнє);

- розрахунок і оцінка коефіцієнтів ліквідності, таких як загальний показник ліквідності, коефіцієнт абсолютної і поточної ліквідності; коефіцієнтів забезпечення власними засобами, коефіцієнтів відновлення або втрати платоспроможності (варто відмітити, що в Україні це основний коефіцієнт, який характеризує життєдіяльність підприємства);

- розрахунок і оцінка фінансової стійкості: абсолютна стійкість, нормальна стійкість, нестійкий фінансовий стан, кризовий стан.

- оцінка ділової активності; розрахунок і аналіз фінансового циклу;

- аналіз чинника прибутку від реалізації;

- аналіз рентабельності організації; розрахунок коефіцієнта фінансової незалежності, його вплив на вибір стратегії управління;

- аналіз руху власного капіталу; розрахунок чистих активів;

- аналіз руху грошових коштів; оцінка достатності грошових коштів.

- аналіз руху позикових засобів;

- аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості;

- аналіз майна, що амортизується (обсяг, динаміка, структура, ефективність);

- аналіз руху засобів фінансування довгострокових фінансових вкладень.

Варто відзначити, що при оцінці і розрахунку фінансової стійкості важливо розглядати не окремо взяті показники, а їх різні комбінації і залежність.

Загальний порядок організації та проведення внутрішнього аудиту наведений нижче (табл. 2.3). [8, c.197]

Таблиця 2.3. Порядок організації проведення внутрішнього аудиту

Виявлені в ході перевірки відхилення, що не вимагають істотних змін в діяльності підрозділу і входять до компетенції керівника підрозділу, необхідно усунути в ході перевірки. Про їх усунення в процесі перевірки робляться відповідні записи в звіті.

Підвищенню ефективності перевірки сприяє обговорення їх підсумків із засновниками, керівниками і відповідальними працівниками підприємства. При необхідності питання збереження власності обговорюються з персоналом підрозділу, вносяться їх пропозиції по організаційно-технічних заходах і затверджуються плани по усуненню виявлених відхилень і міри по підвищенню ефективності роботи даного підрозділу. Звітні документи по аудиторських перевірках, проект рішення по перевірці (наказ), додаток, інші документи по перевірці і перелік вжитих заходів представляються на розгляд посадовцю, що призначив аудиторську перевірку.

Внутрішній аудитор результати своєї роботи відображає у звіті, який дає йому можливість звернути увагу керівництва на відповідну проблему. Щоб досягти намічених цілей, звіт не варто розтягувати і перевантажувати зайвими подробицями. Він має бути чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через багатогранність об'єктів перевірки, відмінності у здібностях та інтересах керівників.

У висновку коротко викладаються факти порушення правил, інструкцій і законів, дається висновок аудитора за кожним встановленим фактом, називається конкретна винна особа того чи іншого порушення.

Висновки аудитор складає самостійно, підписує тільки сам. В аудиторському звіті викладаються усі факти порушень, виявлені перевіркою, а у висновках робляться висновки за найбільш суттєвими з них. Складаючи висновки, аудитор повинен робити посилання на конкретні сторінки аудиторського звіту.

Аудитор вправі складати тільки ті висновки, які відображають результати проведених ним досліджень. Якщо аудитор одночасно є спеціалістом i в іншій галузі, то він вправі складати висновки i спеціального характеру. Аудитор зобов'язаний відобразити в аудиторському звіті усі виявлені ним порушення, але у своїх висновках не повинен виходити за межі своєї компетенції.

Аудитор не може робити висновків з питання, хто саме здійснив крадіжку. Перевірка може тільки виявити осіб, що несуть матеріальну відповідальність за нестачу, неправильне ведення обліку та ін.

Таким чином, в компетенцію аудитора входить з'ясування обставин, пов'язаних з відступами i порушеннями правил ведення бухгалтерського обліку: недотримання термінів i правил проведення інвентаризацій; несвоєчасне та неповне оприбуткування i списання цінностей; неправильне оформлення документів; неправильне списання природних втрат; порушення правил ведення касових операцій; помилки i зловживання в облікових регістрах тощо.

Результати внутрішнього аудиту не можуть вважатись досягнутими до того часу, поки не будуть впроваджені рекомендації й усунуті виявлені відхилення.

Висновки та пропозиції

Таким чином, розглянувши питання організації внутрішнього аудиту на підприємстві, можна зробити такі висновки:

- внутрішній аудит - складова загального аудиту, організованого на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентованого його внутрішніми документами з дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, охорони власності і надійності функціонування системи внутрішнього контролю;

- особливість внутрішнього аудиту полягає в тому, що він відбувається в момент здійснення і документального оформлення господарських операцій, що дає змогу своєчасно виявити недоліки в роботі і вживати відповідних заходів до їх попередження;

- головна мета внутрішнього аудитора - визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві порушення;

- висновки і рекомендації внутрішніх аудиторів повинні сприяти скороченню витрат і підвищенню ефективності діяльності підприємства, цим самим створюючи умови для реалізації його генеральної стратегії.

На наш погляд, доцільно в усіх галузях економіки, на кожному підприємстві запровадити систему внутрішнього аудиту з тим, щоб за цю роботу відповідала конкретна особа чи спеціальний відділ. Асигнування на утримання такої аудиторської служби слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішнім аудитом резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості й збільшення прибутків.

Основну увагу внутрішньому аудитору слід приділяти перевірці тих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які можуть позитивно вплинути на ефективність виробництва. Така перевірка має спрямовуватися на попередження (профілактику) відхилень від нормативно-правових актів чи зловживань. Важливо також ретельно дослідити ті господарські операції, які мають бути документально оформлені й своєчасно відображені в облікових регістрах та у фінансовій звітності.

Внутрішньому аудиту доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з питань дотримання законів, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Плану рахунків та Інструкції про його застосування, Інструкції з інвентаризації, Положення про ведення касових операцій тощо.

Отже, внутрішній аудит контролює раціональне витрачення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, дотримання законності господарських операцій, виявлення допущених зловживань чи порушень.

Список використаної літератури

1.Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.93 р. №3125 (із змінами та доповненнями)

2.Про господарські товариства: Закон України від 19.09.91 р. №1576 - ХІІ.

3.Кодекс професійної етики аудиторів України: Затв. Аудиторською палатою України від 18.12.98 р. №73

4.Національні нормативи аудиту: Затв. Аудиторською палатою України від 18.12.98 р. №73

5.Роз'яснення Аудиторської палати України з питань застосування положень Закону України «Про аудиторську діяльність» та Національних нормативів в практиці незалежного аудиту: Затв. Аудиторською палатою України від 10.03.2000 р.

5.Аудит: Збірник задач та практичних ситуацій: Навч. посібник/ Г.М. Давидов, І.К. Дрозд, І.Г. Давидов та ін.; За ред. Г.М. Давидова. - 2 - ге вид., перероб. і доп. - К.: «Т - во Знання», КОО, 2001. - 170 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

6.Аудит: Учебник для вузов/ В.И. Подольский, Г.Б. Поляк, А.А. Савин, Л.В. Сотникова; Под ред. проф. В.И. Подольского. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ: ДАНА, 2000. - 655 с.

7.Богомолов А.М., Голощапов Н.А. Внутренний аудит. Организация и методика проведения. - М.: Экзамен, 1999. - 192 с.

8.Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. - 2-е вид., перероб. та доп. - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 672 с.

9.Бухгалтерский учет и аудит №7. - 2004. Научно - практический журнал/ Оксана Нетыкина «Организация службы внутреннего аудита и ее работы на предприятии».

10.Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч. посібник. - Львів. Світ, 2002. - 296 с.

11.Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. - 3-тє вид., стер. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 363 с. (Вища освіта ХХІ століття).

12.Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 402 с.

13.Дорош Н.І. Внутрішній аудит: поняття і призначення // Удосконалення обліку та аудиту господарської діяльності на основі впровадження нових Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні: Тези доповідей міжнар. наук.- практ. конф. 16 - 18 жовт. 2000 р. - К.: КНЕУ, 2000. - с. 190 - 191.

14.Камышанов П.И. Практическое пособие по аудиту. - М.: ИНФРА - М, 2001. - 522 с.

15.Макоев О. Внутренний аудит: понятие и предназначение // Аудитор. - 2001. - №11. - с. 35 - 44.

16.Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка: Учеб. пособие. - М.: Высш. шк., 1999. - 192 с.

17.Романов А.Н., Одинцов Б.Е. Компьютеризация аудиторской деятельности: Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Бухгалтерский учет и аудит»: - М.: Аудит: ЮНИТИ, 2000. - 270 с.

18. Финансовый менеджмент №4. - 2003. Научно - практический журнал/ Бурцев В.В. «Внутренний аудит компании: вопросы организации и управления»