Управління дебіторською заборгованістю підприємства

Факторинг є оптимальним рішенням для підприємств малого бізнесу в Україні за таких умов: традиційні джерела фінансування (банківський кредит і овердрафт) вже вичерпали свої можливості; компанії не мають достатнього обсягу активів для надання застави; сезонні коливання попиту спричиняють брак коштів; кошти компанії «заморожені» в дебіторській заборгованості; стрімкий ріст бізнесу потребує накопичення додаткового капіталу; внаслідок великого попиту [27].

На сьогодні через обслуговування проблемної заборгованості немає можливості нарощування портфелів під факторингові операції. Велика частина проектів з міжнародного факторингу була призупинена. Також зменшились ліміти та частка авансування, а процентна ставка виросла, незважаючи на те, що сумарна дебіторська заборгованість у 2009 р. зменшилась на 20% порівняно з минулим аналогічним періодом [27].

Основною аудиторією користування факторинговими послугами залишається середній бізнес, який характеризується найвищою динамікою розвитку, тобто найбільше потребує постійного поповнення оборотних коштів.

Зміст обліку або дисконту векселів полягає в тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі терміну погашення. [18, С. 370-372].

Економічною суттю операції дисконтування є дострокова реалізація векселя його держателем банку та переведення комерційного кредиту в банківський. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто оплачує вексель за мінусом знижки. Різниця між сумою, яку банк сплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає на цей вексель в день настання платежу, також називається дисконтом.

Форфейтинг полягає у трансформації комерційного кредиту в банківський кредит. У цьому випадку продаж боргу, оформленого обіговими документами (перевідним векселем або перевідним акредитивом), здійснюється на умовах відмови (або форфейтингу) банку від регресу вимог на кредитора (продавця продукції) у разі, якщо боржник (покупець) виявився неплатоспроможним. Але для того, щоб зменшити ризик можливих втрат при неповерненні частини боргу, банк вимагає значну знижку з ціни (дисконт).

Величина цього дисконту виступає ціною рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою форфейтингу. Найчастіше форфейтинг використовується при експортних операціях. [18, С. 370-372].

2.3 Основні напрямки вдосконалення управління дебіторською заборгованістю на вітчизняних підприємствах

У процесі здійснення виробничої та комерційної діяльності в підприємства виникає дебіторська заборгованість за розрахунками з покупцями продукції, акціонерами, персоналом, бюджетом і позабюджетними фондами тощо. Господарська практика промислових та торгівельних підприємств свідчить, що на розрахунки з покупцями за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги припадає більше ніж 80% загального обсягу дебіторської заборгованості, що робить її одним з основних об'єктів фінансового управління підприємства. [8]

Вирішити актуальні проблеми в галузі економіки не можна без удосконалення бухгалтерського обліку. Чітко налагоджений бухгалтерський облік своєчасно забезпечує управлінські потреби необхідною та вірогідною інформацією для виконання всебічного аналізу господарської діяльності та обґрунтування відповідних управлінських рішень.

Методологія обліку та порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності визначається П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Норми цього П(С)БО застосовується підприємствами та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних).

Питання щодо напрямків удосконалення процесу управління дебіторською заборгованістю розглядали такі вчені: як М.Д. Білик, Т.М. Браславська, Т.В. Момут, Ф.Ф. Бутинець.

На сьогоднішній час, в період фінансової кризи, підприємствам необхідно сформувати політику управління дебіторської заборгованості. Це може привести до зменшення безнадійної дебіторської заборгованості, збільшення дохідності і прибутковості підприємства.

Серед головних проблем, що стосуються дебіторської заборгованості, варто відмітити те, що наявність простроченої та безнадійної дебіторської заборгованості негативно впливає на фінансовий стан підприємства та його платоспроможність. Відволікання з обігу значних сум коштів за рахунок збільшення дебіторської заборгованості змушує підприємство підвищувати власну кредиторську заборгованість, що веде до зростання витрат підприємства, а відповідно і до зниження його прибутків (або до збільшення збитків). Саме удосконалення процесу управління дебіторською заборгованістю дасть можливість вирішити ряд проблем, що викликані наявністю дебіторської заборгованості та неконтрольованим її зростанням.

Виникнення дебіторської заборгованості - це об'єктивний процес, який зумовлений існуванням ризиків при проведенні взаєморозрахунків між контрагентами за результатами господарської операції. [11, С. 24-36]

Головна мета управління дебіторською заборгованістю в умовах фінансово-економічної кризи полягає в мінімізації її обсягу та строків інкасації боргу. Крім того, якщо існує дебіторська заборгованість в іноземній валюті, через нестабільність курсу валюти ризик ЇЇ несплати значно збільшується. Політикою управління дебіторською заборгованістю є частина загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, направленої на розширення обсягу реалізації продукції.

Таким чином, основними пріоритетними напрямами управління дебіторською заборгованістю підприємства є:

1. Організація повного та достовірного обліку дебіторської заборгованості підприємства і перенесення облікових даних до його звітності.

2. Аналіз структури та динаміки дебіторської заборгованості підприємства в попередніх періодах.

3. Оптимізація структури дебіторської заборгованості підприємства.

4. Визначення кола потенційних дебіторів та суворе планування дебіторської заборгованості підприємства на майбутні періоди.

5. Постійний моніторинг дебіторської заборгованості.

6. Визначення можливості застосування кредитної політики щодо окремих покупців продукції та формування її принципів і умов.

7. Прискорення процесу погашення дебіторської заборгованості за допомогою сучасних форм її рефінансування.

8. Здійснення ефективного контролю за формуванням та погашенням дебіторської заборгованості підприємства та розрахунок розміру резерву сумнівних боргів.

Аналізуючи дебіторську заборгованість підприємств необхідно звернути увагу на розмір сумнівних боргів. В практиці західних країн розмір резерву складає від 1% до 6% від розміру дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Також потрібно розглядати фактори, які на сучасному етапі розвитку підприємств дають змогу покращити механізм формування та використання оборотних активів.

Тому для ефективного управління дебіторською заборгованістю слід, перш за все, розробити стандарти кредитування, які дають змогу, за допомогою аналізу платоспроможності потенційних дебіторів, визначити строки кредитування. [20, С. 201-211]

А також для вирішення поставленої проблеми необхідно враховувати міжнародний досвід і застосовувати його на підприємствах України.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що управління дебіторською заборгованістю безпосередньо впливає на прибутковість підприємства і визначає дисконтну і кредитну політику для покупців, шляхи прискорення повернення боргів і зменшення безнадійної заборгованості, а також вибір умов продажу, що забезпечують гарантоване надходження коштів і є однією з проблем підприємства.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки курсової роботи я можу зробити наступні висновки: Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

У сучасній практиці в Україні управління дебіторською заборгованістю є одним із найважливіших і водночас складних елементів управління оборотними активами. Порушення нормального циклічного процесу її утворення та погашення може бути не тільки причиною виникнення проблем для підприємства (зниження рентабельності активів, втрата їхньої ліквідності), а й спричинити розвиток глобальної кризи неплатежів.

Більшість вітчизняних підприємств приймають рішення щодо утворення і погашення дебіторської заборгованості на інтуїтивній основі. Часто з цього питання відсутня навіть більш-менш обґрунтована і постійна політика. Це може призвести до прямих фінансових втрат або до недоотримання частини прибутку. Все це робить дуже актуальною проблему управління дебіторською заборгованістю.

Досягнення більших прибутків за рахунок регулювання товарообороту визначається не тільки політикою ціноутворення, а й політикою реалізації товарів у кредит. При цьому оборотність товарних запасів підвищується, але збільшується обсяг інвестицій у дебіторську заборгованість, що затримує повернення коштів. Тому обґрунтоване управлінське рішення щодо доцільності надання товарного кредиту та його розміру повинно базуватися на визначенні оптимальної дебіторської заборгованості (в абсолютному вимірі та як частки продажу в кредит у загальному товарообороті).

Систему управління найзначнішими чинниками впливу звичайно відносять до категорії "кредитна політика". У цілому політика управління дебіторською заборгованістю являє собою частину загальної політики управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства. Вона спрямована на розширення обсягу реалізації продукції та цієї заборгованості та полягає в оптимізації загального розміру й забезпеченні своєчасної її інкасації. При проведенні аналізу стану дебіторської заборгованості на підприємствах України прослідковується динаміка зростання загального показника дебіторської заборгованості.

Виходячи з вищенаведеного аналізу стану дебіторської заборгованості необхідно значну увагу приділяти управлінню портфелем дебіторської заборгованості для досягнення результатів її зменшення, проте цей процес є досить складним і трудомістким.

У сучасних умовах господарювання основна мета аналізу полягає в розробці класифікації дебіторської заборгованості, що дозволить ефективніше управляти нею на рівні підприємства, та відповідно в перспективі призведе до покращення фінансового стану підприємства.

Проаналізувавши стан дебіторської заборгованості у 2006 та 2007 р. автори дійшли висновку про зростаючу кризу неплатежів на підприємствах.

Аналіз поточної та довгострокової і дебіторської заборгованості на підприємствах України за 2006 та 2007 р., сприятиме зверненню уваги для вирішення питань по зростанню дебіторської заборгованості та здійсненню подальшого, більш глибокого аналізу не лише на рівні держави, а й на самих підприємствах.

Список використаної літератури

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року із змінами, внесеними згідно із Законом № 2952-VI від 01.02.2011 р.

2. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16 липня 1999 р.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. „Загальні вимоги до фінансової звітності”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. „Баланс”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3. „Звіт про фінансові результати”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4. „Звіт про рух грошових коштів”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5. „Звіт про власний капітал”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10. „Дебіторська заборгованість”. Затверджено наказом Мінфіну України від 08.10.99 р. № 237

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11. „Зобов'язання”. Затверджено наказом Мінфіну України від 31.01.2000 р. № 20

10. Бабаев В.Ю. Управление дебиторской задолженностью предприятий / В.Ю. Бабаев, И.А. Гальченко // Теория и практика государственного управления. - 2011. - №2(33). - С. 203-209.

11. Білик М. Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств / М.А. Білик // Фінанси України. - 2003. - №12.-С. 24 - 36.

12. Бондаренко, О. Методика управління портфелем дебіторської заборгованості / О. Бондаренко // Фінанси та кредит. Податки. - 2006. - № 4 (58). - С. 17-23.

13. Глінкіна Д.В. Регулювання розрахункових відносин через управління дебіторською заборгованістю // Вісник Східноєвропейського університету економіки та менеджменту. - 2007. - №1 - 2. - С. 80-87.

14. Городянська, Л. Особливості організації обліку дебіторської заборгованості на підприємстві / Л. Городянська // Бухгалтерський облік та аудит. - 2007. - № 6. - С. 9-16.

15. Дубровська Є.В. Формування підходів щодо класифікації дебіторської заборгованості // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - №5. - С. 18 - 23.

16. Іванчук Р.М., Іванчук О.А. Деякі міркування щодо методологічних засад формування інформації про дебіторську заборгованість // Економічний вісник Донбасу. - 2005. -№1. - С. 11 - 22.

17. Коваленко Л.А. Финансовый менеджмент: Учебное пособие / Л.А. Коваленко, Л.М. Ремнева. - К.: Знание, 2005. - 485 с.

18. Курта Н.В. Современные проблемы управления дебиторской задолженностью / Н.В. Курта // Государство и регионы. - 2008. - № 6. - С. 370-373.

19. Матицина, Н. Основні засади регулювання розрахункових відносин через управління дебіторською заборгованістю / Н. Матицина // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - № 12. - С. 38-42.

20. Момот Т.В., Сучасні моделі управління дебіторською заборгованістю підприємства / Т.В. Момот, Г.М. Бреславська // Науково-технічний збірник «Комунальне господарство міст». - 2008. - №85.- С. 201-211. (2.3)

21. Прус Л.Р. Управление дебиторской задолженностью субъектов хозяйствования / Л.Р. Прус // Вестник Хмельницкого национального университета. - 2010. - №1. - Т.2. - С.126-131.

22. Василюк М.М. Механизм управления дебиторской задолженностью в современных условиях хозяйствования // М.М. Василюк. - Вестник Прикарпатского университета. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу:

<http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vpu/ Ekon/2009_7/56. pdf >

23. Єдинак Т.С. Проблемы управления дебиторской задолженностью предприятий в условиях финансово-экономического кризиса // Т.С. Єдинак. - Государство и регионы. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

<www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ep/2009_3/files/ECON_03_2009_Edinak_T.pdf>

24. Топоркова О.В., Янчев А.В. Особливості формування кредитної політики управління дебіторською заборгованістю // Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

<http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Es/2008_1/08_1_1.htm>

25. Топоркова О.В., Євлаш Т.О. Аналіз стану та динаміки дебіторської заборгованості на підприємствах України // Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

<http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Es/2008_1/08_1_1.htm >

26. Юрчук Д.Д. Аутсорсинг как инструмент повышения эффективности антикризисного управление // Д.Д. Юрчук, Б.В. Федінчук. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

<http://www.rusnauka.com/13_NMN_2011/Economics/3_83009.doc.htm>

27. Официальный сайт Государственной комиссии по регулированию рынков финансовых услуг. . - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

<http://www.dfp.gov.ua>

Размещено на Allbest.ru