Поворотна тара - це, як правило, тверда тара під товаром і тара-обладнання, що є власністю постачальників торгових підприємств. Поворотну тару (під товаром і порожню) прийнято називати заставною тарою. Звучить цей термін двозначно, тому його значення слід уточнити.

Слід підкреслити, що заставна тара не має нічого спільного із заставою як видом забезпечення виконання зобов'язань. Для того щоб тара, отримана від постачальника, вважалася заставою, треба, як мінімум, виконати дві умови:

1) дати цьому постачальникові гроші у борг з оформленням відповідного договору позики;

2) підписати на доповнення до цього договору договір застави, де як предмет застави буде зазначено тару. Але нічого подібного у випадку заставної тари не відбувається.

Заставну тару покупці отримують від постачальників під зобов'язання повернути її, а не в обмін на кошти.

Тож торгові підприємства заставну тару не купують. Її просто отримують під відповідальність, сума якої вимірюється за допомогою заставної ціни на таку тару, що зазначається у супровідних документах постачальника. А далі ця тара "обертається" між покупцем і тим же самим постачальником (лише тим же самим), як кулі у барабані револьвера. І лише за умови, що який-небудь із тих самих заставних ящиків буде з вини покупця безнадійно зіпсований, його слід буде оплатити за заставною ціною на користь постачальника, який позбувся, таким чином, одного ящика.

Заставний (поворотний) характер тари у багатьох випадках обумовлений і специфікою відпускання товарної продукції, коли торгове підприємство приймає товар не інакше як у тарі постачальника.

Уся власна тара підприємства - це його активи, адже, згідно з п.4 П (С) БО 2 "Баланс", активами вважаються ресурси, що контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, спричинить отримання економічних вигод у майбутньому. При цьому інвентарна тара відноситься до необоротних активів, а вся інша власна тара (упакування) входить до складу запасів.

Уся власна багатооборотна тара підприємства (крім тари, що перебуває безпосередньо під товарами або тимчасово вільна від них) обліковується, незалежно від її первісної вартості, на субрахунку 115 "Інвентарна тара" (рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи").

З цього приводу в літературі висловлюється "рацпропозиція" розподіляти інвентарну тару на тару-обладнання та іншу з обліком тари-обладнання на спеціальному субрахунку другого порядку до субрахунку 104 "Машини й устаткування".

Проте чи варто так розосереджувати в обліку інвентарну тару, коли для неї Інструкцією №291 ("Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку") призначено субрахунок 115.

Що ж до субрахунка 104, то на ньому торгові підприємства обліковують усе стаціонарне холодильне обладнання (закритого типу, розташоване на складах, і відкритого типу (або з прозорими дверцятами, кришками), розташоване у торгових залах магазинів). Знос інвентарної тари підприємства торгівлі нараховують проведенням Д-т 93 К-т 132, тому що використання такої тари сприяє збуту товарів.

Тара - обладнання, що підлягає поверненню постачальникам, не потребує спеціального (балансового або забалансового) обліку, оскільки на торгових підприємствах вона, як правило, не затримується і відразу, після розвантаження поставленого товару, повертається постачальникам.

Упакування і пакувальні матеріали одноразового використання (рулони обгортувального целофану (харчової плівки, стрейч-плівки) для передпродажної підготовки товарів; пластмасове упакування для харчових продуктів, приготованих кухнями супермаркетів; поліетиленові пакети, що використовуються при самообслуговуванні клієнтів тощо) не є ні тарою, ні тарними матеріалами. Тому їх обліковують за дебетом рахунка 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети". У міру передачі їх в експлуатацію вони списуються (за балансовою вартістю) проведенням Д-т 93 К-т 22, адже тут маємо витрати обігу, що відносяться у торгових організаціях до складу витрат на збут.

Скляний посуд (пляшки з-під алкогольних та безалкогольних напоїв, банки тощо) обліковують у підсумковому виразі разом із товарами на одному субрахунку (281 або 282). З цього субрахунка її списують разом з реалізованими товарами у Д-т 902.

Таким же чином відображають в обліку, наприклад, і картонні ящики під апаратурою та побутовими приладами, оскільки вони теж "ідуть" разом із товаром до споживача.

Для обліку наявності та руху тари під товарами і порожньої тари (за винятком скляного посуду) призначений субрахунок 284 "Тара під товарами" (рахунок 28 "Товарів").

Тут обліковують пластмасові ящики під напоями у склопосуді, картонні ящики, що містять пакети (упакування) харчових продуктів, мішки (тканинні і паперові) та бочки під харчовими продуктами тощо.

Торгові підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, що їх встановлює керівництво підприємства за видами (групами) тари і цінами на тару. Різниця між цінами придбання та середніми обліковими цінами на тару відноситься на субрахунок 285 "Торгова націнка".

Що стосується заставної тари (під товаром і порожньої), то хоча вона і не відповідає вищенаведеному визначенню активу (оскільки не є власністю торгового підприємства), проте на практиці існує давня традиція обліковувати таку тару на балансі торгового підприємства (нині - на субрахунку 284 "Тара під товарами"). І це правильно, адже облік постійного руху цієї тари (оприбуткування за однією накладною та передача назад постачальникові - за іншою) може бути адекватним тільки із застосуванням подвійного запису (якщо ж її обліковувати за балансом, то дуже швидко виникне плутанина через велику кількість операцій).

Облік заставної тари аналогічний до обліку активів, отриманих за договорами позики, оскільки різниця між заставною тарою і позиковими грошима або матеріалами лише у тому, що підприємство торгівлі не має права розпорядження такою тарою, а тільки - правомочність володіння і користування.

Розділ 3. Практична частина

Задача 1