Страховий захист в сільському господарстві

1. Визначається фактична середня врожайність пшениці в розрахунку на 1 га засіяної площі.

2. Кількісна втрата врожаю пшениці з 1 га

3. Вартість втраченого врожаю пшениці з 1 га

4. Вартість втраченого врожаю озимої пшениці з усієї площі

5. Вартість урожаю культур, посіяних і підсіяних на площі загиблих і пошкоджених посівів озимої пшениці

6. Сума чистих втрат у розрахунку на 1 га.

7. Сума втрат на застраховану площу озимої пшениці.

8. Сума страхового відшкодування, що має бути перерахована страхувальникові.

Чинний порядок розрахунку суми збитку має певні недоліки. Головний із них полягає в тому, що збитки визначаються без врахування витрат господарств на вирощування врожаю на пересіяних і підсіяних площах. За таких умов господарствам часто буває невигідно або страхувати, або використовувати в поточному році площу, на якій загинули сільськогосподарські культури. Компроміс має полягати в гарантії страхувальникові виплати відшкодування в сумі, не нижчій за нормативні витрати на пересів або підсів площі, зайнятої під загиблими чи пошкодженими посівами.

Розмір збитку, завданого загибеллю тварин, визначається так: установлюють середню страхову суму за одну голову тварини за договором страхування і множать її на кількість загиблих голів. Що ж до вимушено забитих тварин, то слід враховувати ще вартість реалізованого м'яса, придатного для харчових цілей, і шкурок хутрових тварин.

У разі знищення майна, яке входить до складу основних засобів, розмір збитку визначають з огляду на повну балансову вартість (з урахуванням зносу) і витрат на рятування й упорядкування майна після страхового випадку за відкиданням вартості залишків. Якщо йдеться про пошкодження майна, збиток визначають, виходячи з вартості його відновлення за цінами, що встановилися на момент укладення договору страхування.

Збиток у разі пошкодження (загибелі) кормів, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначається на підставі облікових даних про рух цих цінностей.

Зауважимо, що страхове відшкодування за загибле або пошкоджене майно виплачується щоразу в розмірі завданих збитків, але в межах страхової суми, зазначеної у договорі.

3. ШЛЯХИ ЗАЛУЧЕННЯ СІЛЬГОСПВИРОБНИКА ДО СТРАХУВАННЯ

3.1 Визначення й формування попиту на страхові послуги

Регулятором страхової діяльності виступає ринок страхових послуг, проблема формування якого актуальна та важлива для розвитку сільського господарства.

Перед тим, як обрати певну страхову компанію, страхувальник оцінює властивості та якість страхових продуктів, обирає ті, що найбільшою мірою задовольняють його потреби, тобто це об'єкти страхування; ризики, що страхуються (страхове покриття); ціна страхового продукту; додаткові послуги, надані страховиком (крім відшкодування збитків) - юридичне обслуговування, ремонт постраждалого майна; якість і повнота обслуговування на стадії проходження страхового договору. З іншого боку, страховик - страхова компанія - сприяє просуванню своїх страхових продуктів на ринок різними способами, насамперед це інформування потенційних споживачів про страхові послуги і їх позитивні якості, переконання в необхідності придбання страхового покриття.

Розглянуті в другому розділі умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо показують: страховики відійшли від шаблонного, непосильного і неефективного застосування принципу "страхування від усіх бід". Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує істотного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, між натуральними і грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи і звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків.

Якщо говорити безпосередньо про страхування ризиків у сільському господарстві у Мелітопольському районі, то нажаль цей вид страхування не є розвинутим. Мелітопольське відділення НАСК «Оранта» лише розробляє механізм і готує спеціалістів для цього специфічного виду страхування.

Мелітопольські страховики зазначають, що у фермерів відсутнє розуміння необхідності захисту свого врожаю і майна саме через страхування, і звертаються вони до страхової компанії лише під час оформлення кредитів. До того ж для запровадження цієї послуги необхідно мати спеціалістів саме аграрного профілю, тому що дуже важливо вміти оцініти стан як посівів так і худоби.

СК «Еталон» пропонує страховий захист урожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державним сільськогосподарським підприємствам, а також страхування урожаю зернових культур та цукрових буряків на випадок неотримання (недоотримання) врожаю внаслідок стихійних лих -- сільгосппідприємствам усіх форм власності.

Представники цієї компанії наголошують, що їх клієнти:

1. Уникають значних фінансових збитків, пов'язаних із загибеллю або пошкодженням урожаю.

2. Підвищують платоспроможність та покращують фінансовий стан підприємства.

3. Мінімізують ризики невиконання своїх обов'язків перед контрагентами внаслідок форс-мажорних обставин.

4. Виконують вимоги законодавства, що потребує обов'язкового страхування врожаю державними сільськогосподарськими підприємствами, а також врожаю зернових культур і цукрових буряків сільгосппідприємствами усіх форм власності.

Отже, можна зробити висновок, що ринок страхових послуг в сільському господарстві все ж таки певним чином розвинуті в ньому є об'єктивна необхідність. Так свідчать статистичні данні. Адже незабаром цей вид страхування буде охоплений всією країною, звертаючи увагу на темпи росту популярності, які він набирає.

3.2 Використання міжнародного досвіду з страхування сільського господарства

В усьому світі сільське господарство завжди було і залишається дотаційним. І майже в усіх країнах системи страхування і фінансування побудовані виключно на державній підтримці сільськогосподарських виробників.

Наприклад, розглянемо систему страхування у Канаді. Програма страхування врожаю від усіх ризиків, була започаткована в провінції Альберта і досі залишається найбільш універсальною. Передбачається страхування від ризиків пов'язаних із несприятливими погодними умовами. Договір містить безліч культур та перелік ризиків, від яких ці культури застраховано.

Страхові внески розраховуються за формулою:

P=C * A * F (1.1)

Де С - грошова оцінка застрахованого врожаю;

А - індивідуальний коефіцієнт коригування, що показує відношення страхових виплат, до страхових внесків даної ферми в попередні періоди;

F - страховий тариф

Грошову оцінку застрахованого врожаю отримують множенням фізичного обсягу застрахованого врожаю на ціну продукції.

Ціни на продукцію встановлює Канадська зернова комісія.

Фермер отримує державну субсидію на сплату страхового внеску в залежності від обраного ним рівня страхового покриття. Якщо покриття обрано на рівні 50%, то уряд сплачує 80% страхового внеску. При рівні покриття більшому за 50% страховий внесок сплачується рівними частинами урядом і фермером.

Відшкодування відбувається втому випадку, якщо отриманий урожай є меншим за застрахований.

Взагалі розроблено безліч програм і страхування від прямого граду (у місцевостях, де град дуже велика загроза. Страхові відшкодування здійснюються наступного дня після настання страхового випадку, страхувати можна як все поле, такі окрему його частину), і програма відшкодування за незасіяну площу з приводу пересіву культур, а також за площу вкриту снігом, і програма відшкодування шкоди заподіяної дикими тваринами.

У більшості країн Західної Європи застосовується виключно добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тваринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), котрі тісно взаємодіють із національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу.

Азербайджан визначив статтю витрат на страхування ризиків у сільському господарстві. У проекті закону "Про державний бюджет Азербайджану на 2005 рік" уперше передбачена стаття витрат на суму $132 тис. на страхування ризиків у сільському господарстві країни.

Для виділення коштів Державна страхова компанія повинна буде представляти в Міністерство фінансів Азербайджану спеціальну форму, на підставі якої кошти будуть перераховуватись з казначейства на її рахунок для передачі фермеру, що застрахував свої ризики.

Зазначена стаття витрат включена в державний бюджет відповідно до затвердженого Кабінетом міністрів у березні 2004 року правилами страхування сільськогосподарських ризиків за рахунок бюджетних коштів. Згідно з цими правилами, за рахунок бюджетних асигнувань планується часткове страхування ризиків сільськогосподарських виробників, що займаються вирощуванням пшениці. Кошти на страхування з держбюджету можуть виділятися тільки в період посіву пшениці. За рахунок коштів держбюджету будуть покриватися 25% страхового поліса, а інші 75% - виплачуються самими фермерами.

Згідно цих же правил, страхова сума виплачується фермерам при пожежах, повенях, селях, граді та заморозках. При цьому фермер повинен мати посіви пшениці на площі не менше 10 гектарів, а також документи, що підтверджують право на користування землею.

Міністерство сільського господарства, рибальства і продовольства Іспанії збільшить у 2005 році суму, що направляється на субсидії по страхуванню сільськогосподарських ризиків. На це в цілому іспанські селяни одержать у 224 млн. євро, що на 7% більше, ніж торік.

Сума в 224 млн. євро була затверджена в результаті переговорів між Державною страховою аграрною компанією, аграрними профспілками, представниками місцевої влади та приватними страховими компаніями. Відповідно до затвердженого плану страхування сільськогосподарських ризиків на 2005 рік, іспанські селяни одержать доступ до більш розширеного списку страхових полісів, ніж це було раніше.

Отже існує великий досвід страхування та фінансування фермерів варто лише ретельно проаналізувати та запровадити найбільш адекватні для українських виробників сільгосп продукції схеми.

З поліпшенням фінансового становища сільськогосподарських підприємств почнуть, напевно, створюватися й товариства взаємного страхування. Проте нині цілком обґрунтовано вирішується питання про відновлення обов'язкового страхування врожаю, зернових культур і цукрових буряків для всіх товаровиробників за відчутної фінансової підтримки їх з боку держави. Йдеться про те, що не менше як 50 % платежів за страхування таких культур здійснюватиметься за рахунок бюджету.

З метою забезпечення майнового захисту сільськогосподарських товаровиробників від негативного впливу стихійних явищ страхові компанії України, які займаються обов'язковими видами страхування в сільському господарстві, створюють сільськогосподарський страховий резерв. Він формується за рахунок відрахувань в розмірі 5 відсотків від загальної суми страхових внесків, які надійшли за договорами обов'язкових видів страхування.

Сільськогосподарський страховий резерв акумулюється у Аграрному фонді і використовується для:

а) надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування страхових резервів товариствами взаємного страхування в сільській місцевості;

б) надання фінансової допомоги на зворотній основі сільськогосподарським підприємствам, які постраждали від негативного впливу стихійних явищ;

в) проведення протиепізоотичних та карантинних заходів;

г) проведення інформаційно-консультативних заходів щодо забезпечення страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників.

Порядок використання коштів сільськогосподарського страхового резерву встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою страхового захисту майнових інтересів сільськогосподарські товаровиробники можуть створювати товариства взаємного страхування та використовувати для формування страхових резервів таких товариств страхові платежі за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

Державна підтримка товариств взаємного страхування в сільській місцевості здійснюється шляхом надання фінансової допомоги на зворотній основі для формування або поповнення страхових резервів.

Мінагрополітики спільно з ЛСОУ з метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2005 р. № 325 розробило Рекомендації щодо розширення страхування врожаю сільськгоспкультур та порядку використання коштів Державного бюджету.

Рекомендації Міністерства аграрної політики та Ліги страхових організацій щодо розширення страхування врожаю сільськогосподарських культур та порядку використання коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку:

1. Створити постійно діючу спільну робочу групу з розробки пропозицій щодо удосконалення нормативно-правової бази стосовно страхування сільськогосподарських ризиків, виявлення проблем при мінімізації ризиків в аграрному секторі економіки та при використанні коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на здешевлення вартості страхових премій (внесків), фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку. До робочої групи доцільно включити фахівців Управління, представників Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств, Асоціації фермерів та землевласників України, Ліги страхових організацій України, громадських організацій, науковців тощо.

2. Висвітлювати тему страхування сільськогосподарських ризиків у засобах масової інформації.

3. Довести зміст та вимоги постанови Кабінету Міністрів України до сільськогосподарських товаровиробників через місцеву пресу, а також використовувати можливості страхових компаній.

4. Довести до відома та проводити широку роз'яснювальну роботу щодо вимог передбачених у підпункті 10.1.1. статті 10 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 року №І877-ІУ. Неухильно виконувати вимоги зазначеної норми щодо зобов'язання осіб попередньо застрахувати ризики загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції за правилами комплексного або індексного страхування, якщо така особа:

а) продає на організованому аграрному ринку будь-який вид товарного деривативу, базовим активом якого є сільськогосподарська продукція;

б) отримує бюджетну дотацію або субсидію, пов'язану з виробництвом сільськогосподарської продукції або здешевленням її ціни;

в) отримує банківський кредит (позику) на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів, якщо проценти за таким кредитом (позикою) частково або повністю здешевлюються (відшкодовуються) за рахунок бюджету;

г) отримує бюджетний кредит (позику) або банківський кредит (позику) під гарантію держави чи органу місцевого самоврядування на цілі виробництва сільськогосподарської продукції або придбання капітальних активів.

5. Відсутність договорів страхування за правилами комплексного або індексного страхування чи невідповідність таких договорів типовим умовам такого страхування є підставою для відмови видачі фінансової підтримки за державними бюджетними програмами які зазначені у підпунктах «а» - «г» пункту 4 цих рекомендацій.

6. Якщо страхується не вся сільськогосподарська продукція, а лише її частина, то у цьому випадку розмір посівних площ, які підлягають страхуванню складає:

а) у випадку, якщо посіви сільськогосподарських культур є об'єктом застави по залученим кредитам, то страхуванню підлягають посіви цих культур у повному обсязі;

б) у випадку, якщо посіви сільськогосподарських культур не являються об'єктом застави по залученим кредитам, то страхуванню підлягають посіви цих культур у обсязі не менше ніж 25% від загальної площі цієї культури у господарстві.

7. Компенсація надається після фактичної оплати внесків при комплексному та індексному страхуванні сільськогосподарської продукції.

Комплексним вважається страхування усіх з нижче перерахованих ризиків загибелі (втрати) сільськогосподарської продукції або її частини внаслідок: заморозку, ожеледі, вимерзання; граду (або удару блискавки); землетрусу; лавини; земельного зсуву; земельного або земельно-водного селю; пожежі, крім лісових пожеж; бурі; урагану, бурану; зливи, поводі, паводку; посухи чи зневоднення на землях, які підлягають примусовому орошеною або заводненню; епітофітотійного розвитку хвороб, розмноження шкідників рослин, притаманних Україні, а також хвороб, які стали наслідком настання будь-якого з вище означених ризиків; протиправних дій осіб, що виражають у крадіжках, хуліганських діях стосовно рослинних насаджень, зруйнуванні покриттів (несучих конструкцій) теплиць, парників, оранжерей.

Об'єктом комплексного страхування є будь-який з таких об'єктів (їх комбінація):

а) сума витрат, понесених у зв'язку з виробництвом окремого виду сільськогосподарської продукції;

б) очікувана вартість сільськогосподарської продукції, що виробляється.

Індексним вважається страхування ризику втрати врожаю окремої сільськогосподарської культури у відношенні до усереднених натуральних показників її врожайності на визначеній території за попередні п'ять маркетингових періодів.

Для цілей розрахунку розміру страхової виплати за індексним страхуванням використовується спотова ціна метричної одиниці застрахованої сільськогосподарської продукції, діюча на організованому аграрному ринку на момент виникнення страхового випадку.

Мінімальна закупівельна ціна окремого об'єкта державного цінового регулювання встановлюється виходячи із середньостатистичних показників цін продажу такого об'єкта протягом попередніх п'яти маркетингових періодів (у співставних цінах) з урахуванням прогнозного індексу споживчих цін, на який припадає період державного цінового регулювання, за методикою, визначеною Кабінетом Міністрів України.

8. Надавати допомогу сільгоспвиробникам при укладанні договорів страхування (до їх підпису).

9. Здійснювати перевірку укладених договорів страхування врожаю на предмет запобігання фіктивному страхуванню та шахрайству. Основними критеріями перевірки мають бути:

- відповідність ключових умов договору рекомендованим Типовим умовам комплексного та індексного страхування сільськогосподарських культур зразки яких додаються);

- дотримання вимог підпункту 11.4.2.пункту 11.4 статті 11 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 року №1877-ІУ. За умови, якщо будь-яка з цих вимог договором страхування порушена то, за такими договорами страхові субсидії не надаються;

- після набуття чинності договору за умовами комплексного та індексного страхування внесення будь-яких змін та доповнень до нього (додаткова угода), за згодою лише страховика та страхувальника не дозволяється. У разі установлення внесених змін та доповнень у договори, то за наявністю таких обставин надання страхової субсидії не провадиться, а раніше отримана сума субсидії повертається сільгосптовари виробником на рахунок фінансової структури, яка надавала такі субсидії;

- після отримання субсидій розірвання Договору страхування не припускається;

- укладання договорів страхування повинно проводитися по роботам: навесні - до 1.06, по роботам восени - до 1.12.

- розумне співвідношення кількості страхових ризиків та вартості страхування; всі договори за правилами комплексного страхування що містять тариф нижче 3,5 %, а за правилами індексного страхування - 2,5 %, та франшизу більше 50% брати під особливий контроль;

- особливу увагу слід звертати на методику розрахунку суми відшкодування та розділ щодо відмови у виплаті страхового відшкодування;

- перевіряти дійсну наявність у господарстві страхувальника посівів, що були застраховані (за відповідними статистичними формами).

10. Договори, що містять тариф вище 5% страхувальник може подавати на розгляд щодо отримання субсидій з метою здешевлення вартості фактично сплачених страхових премій, проте відшкодування здійснюється лише в межах тарифу 5% (наприклад, якщо тариф, за укладеним договором страхування, складає 7%, то відшкодування складатиме 2,5 % від вартості застрахованого ризику).

Заборонено приймати документи страхувальників на відшкодування понад бюджетні призначення доведені Мінагрополітики, та встановлені відповідно до Державного бюджету на 2005 рік.

11. Не ставити заперечень страхувальнику щодо вибору страховика. Але звертати увагу на страховика, що виступає стороною договору страхування, за такими критеріями:

-чи оперувала раніше така страхова компанія у відповідному регіоні (області);

-чи мала дана компанія попередній досвід у страхуванні сільськогосподарських ризиків, зокрема чи має компанія досвідчених фахівців зі страхування сільгоспризиків, які здібні самостійно визначити фактичну вартість об'єкту страхування, розмір нанесеної шкоди та прямого збитку;

-за якими координатами страховика має звертатись сільськогосподарське підприємство у разі настання страхового випадку (чи зможе страховик забезпечити оперативний огляд та оцінку збитку на полі);

-чи проведена відповідна робота страховиком щодо організації перестрахування сільськогосподарських ризиків, особливо при умові коли страхова сума по одному страхувальнику перевищує 500 тис. гривень.

12. Організувати розширені наради - семінари з метою навчання працівників управління та районних адміністрацій, а також сільгоспвиробників питанням страхування сільгоспризиків. До проведення семінарів залучати відповідних фахівців страхових компаній, освітніх та міжнародних проектів, громадських організацій, що оперують в даній галузі. Запровадити проведення таких семінарів на постійній основі.

13. Налагодити співробітництво зі службою захисту рослин, карантинною службою, міністерством надзвичайних ситуацій, дослідними станціями як потенційними експертами у підтвердженні настання та оцінці розміру збитку за страховими випадками.

14. За підсумками звітного періоду зібрати статистичні дані щодо укладання договорів страхування сільськогосподарських ризиків, настання страхових випадків та виплати страхового відшкодування. Накопичувати таку статистику за тривалий період та подавати звітність до Мінагрополітики.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши стан захисту майна сільського господарства від наслідків страхових випадків на ринку України можна зробити наступні висновки:

Страхування -- це механізм, який дозволяє сільгоспвиробнику скористатися можливістю розділити свої ризики із страховою компанією та покращити доступ до кредитних ресурсів. Однак ринок страхування у сільському господарстві в Україні нині розвинутий слабо і працює не зовсім ефективно.

Страхування майна сільськогосподарських виробників спрямоване на створення умов для відшкодування, насамперед, надзвичайних витрат, що виникли в результаті настання руйнівних страхових випадків. Лише застрахувавши врожай, фермери можуть виконати свій план, замінивши нестриману частку прибутку страховим відшкодуванням.

Господарства мають змогу вибирати обов'язкову чи добровільну форму страхування сільськогосподарського майна. Але ряд науковців вважають, що страхування має бути добровільним. Повинна бути й підтримка у страхуванні ризиків сільськогосподарського виробництва з боку держави.

Взагалі, обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур, як спосіб організації державної підтримки не є ефективним, оскільки державні кошти використовуються не там де в цьому є реальна потреба та зацікавленість обох сторін страхового процесу, а за принципом масового охоплення виробників страхуванням. Як наслідок, коштів буде витрачено більше, а ефект від такого заходу буде меншим. Щодо стимулювання с/г виробників до страхування ризиків їхнього виробництва, то примусовий характер страхування матиме скоріше зворотній ефект: замість формування розуміння необхідності страхування, він сприятиме наростанню невдоволенню виробників, які сприйматимуть його як додатковий податок і обмеження їхнього права вибору.

Частково страхові платежі по обов'язковому страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень компенсуються за рахунок Державного бюджету України у розмірі не менше 50 відсотків витрат, понесених сільськогосподарськими підприємствами.

Згідно Закону України « Про підтримку виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції» Державна підтримка страхування ризиків в сільському господарстві здійснюється шляхом:

а) часткової компенсації страхових платежів за обов'язковими видами страхування господарської діяльності сільськогосподарських підприємств з коштів Державного бюджету;

б) створення сільськогосподарського страхового резерву;

в) підтримки захисту майнових інтересів сільськогосподарських

товаровиробників через товариства взаємного страхування.

Розвиток страхування матиме позитивні соціальні наслідки на селі. Адже коли сільгоспвиробник знатиме, що в разі часткової чи повної втрати врожаю він може розраховувати на достойну компенсацію, то із впевненістю продовжуватиме займатися сільськогосподарським бізнесом. А це сприятиме збереженню робочих місць, зниженню міграції сільського населення до міст та покращенню соціальної структури суспільства.

Щодо фінансової стійкості, то фінансово стійким можна вважати підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредитної заборгованості, своєчасно розраховуватися зі своїми зобов'язаннями. Як ми бачимо з таблиці 2.2, усі показники фінансової стійкості (коефіцієнт автономії, коефіцієнт маневреності, коефіцієнт фінансової стабільності) досить низькі і на протязі досліджуваного періоду мають тенденцію до зниження. Тобто, можна зробити висновок, що ТОВ „АФ Україна” знаходиться у кризовому фінансовому стані, проте навіть не робились спроби уникнути деяких ризиків, таких як посухи, зниження врожаю шкідниками та інші шляхом впровадження страхування.

Керівництво підприємства зверталась до послуг страхових компаній лише під час оформлення кредиту, що свідчить про відсутність інформованості а також впевненості і довіри до страхових компаній.

Також одним із факторів що вплинув на відмову від страхування, як засобу запобігання ризикам, відсутність у Мелітопольському районі страхових компаній, що пропонують страхові послуги у аграрному секторі.

Також в ході аналізу страхового ринку в аграрному секторами встановили, що звертаючись до страхових компаній фермери мають змогу:

1) Уникнути значних фінансових збитків, пов'язаних із загибеллю або пошкодженням урожаю.

2) Підвищити платоспроможність та покращити фінансовий стан підприємства.

3) Мінімізувати ризики невиконання своїх обов'язків перед контрагентами внаслідок форс-мажорних обставин.

4) Виконати вимоги законодавства, що потребує обов'язкового страхування врожаю державними сільськогосподарськими підприємствами, а також врожаю зернових культур і цукрових буряків сільгосппідприємствами усіх форм власності.

Аналізуючи світовий досвід із страхування аграріїв ми бачимо, що існує великий опит страхування та фінансування фермерів і варто лише ретельно проаналізувати та запровадити найбільш адекватні для українських виробників сільгосп продукції схеми.

Однак за для ефективного та повноцінного розвитку страхового ринку України у аграрному секторі слід активізувати роботу щодо розповсюдження досвіду страхування в аграрному секторі провідних страхових компаній України шляхом організації конференцій, семінарів, дискусійних засідань - обговорень серед виробників сільськогосподарської продукції.

А також необхідно передбачити:

- розробку ефективних страхових продуктів, в тому числі і таких, що дозволять використовувати майбутній урожай як заставу при кредитуванні банками аграріїв;

- впровадження страхування цінових ризиків та доходів сільгоспвиробників;

- використання кредитних коштів Світового Банку в рамках проекту розвитку села на підтримку та розвиток системи страхування ризиків у сільському господарстві;

- гармонійне поєднання класичного та індексного страхування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Борисова В.А. Страхові послуги - Суми: Довкілля, 2004р.

2. В.Д. Базилевич, К. С. Базилевич Страхова справа - Київ: Знання, 1998р.

3. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України» N 1877-IV, від 24 червня 2004 року.

4. Закон України «Про підтримку виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції» № 3064

5. Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» № 2514-III від 7 червня 2001 року.

6. М.В. Мних «Визначення ризиків та їх страхування»// Економіка. Фінанси. Право. № 10 - 2003р.

7. М.В. Мних Страхування як механізм надання гарантій підприємницької діяльності та соціального захисту населення: Київ - 2004р.

8. О.Д. Заруба. Страхова справа - Київ: Знання, 1998 р.

9. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку i правил проведення обов'язкового страхування врожаю сiльськогосподарських культур i багаторiчних насаджень державними сiльськогосподарськими пiдприємствами, врожаю зернових культур i цукрових бурякiв сiльськогосподарськими пiдприємствами всiх форм власності» № 1000 від 11 липня 2002 р.

10. Проект Концепції розвитку страхового ринку України до 2010р.

11. Рекомендації Мінагропрополітики та ЛСОУ «Про розширення страхування врожаю сільгоспкультур»

12. С.С. Осадець Страхування - Київ: КНЕУ, 2002 р.

13. www.etalon.aval.ua

14. www.minagro.kiev.ua