Банківська система України

Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку. Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.

Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, який здійснює контроль за діяльністю правління банку.

До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені ВРУ, Президентом України та урядом. Строк повноважень членів наглядової ради державного банку - п'ять років.

Рішення про зміну розміру статутного капіталу державного банку та припинення його діяльності приймається урядом. При цьому уряд зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України

В даний час в Україні функціонують два державних комерційних банка: Український експортно-імпортний банк (Укрексімбанк) та Ощадний банк України (Ощадбанк). Решта мають статус акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.

АТ «Ощадбанк» - один із найбільших фінансових інститутів України, що має найрозгалуженішу мережу установ - близько 6000 по всій країні, де працює майже чверть баківського персоналу. Це дає можливість банку обслуговувати населення по всій території України. Понад 6000 його установ виконують функції з виплати пенсій, соціальної допомоги, компенсаційних виплат громадянам, приймання комунальних платежів, надання повного спектру банківських та інших операцій.

Це єдиний в Україні банк, що має закріплену Законом України „Про банки і банківську діяльність” державну гарантію повного збереження грошових коштів громадян, довірених банку.

Ощадний банк - універсальна банківська установа, яка зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських продуктів та послуг, збільшенні присутності на ринку.

Сьогодні послугами банку користуються всі категорії населення, що зумовлює провідну позицію банку на ринку роздрібних банківських послуг. Банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування корпоративних клієнтів.

Стратегія банку спрямована на максимальний розвиток бази клієнтів, розширенні переліку послуг, збільшенні присутності на ринку банківських послуг.

«Ощадбанк» пропонує своїм клієнтам повний перелік банківських послуг, зокрема: відкриття та ведення поточних рахунків; кредити на придбання житла, автомобілів,товарів тривалого користування,короткострокові та довгострокові кредити підприємствам, установам, організаціям; переказ грошових коштів у національній та іноземній валюті в Україні та за кордон з відкриттям та без відкриття рахунку; обслуговування і продаж чеків, векселів та іших платіжних інструментів;купівля-продаж банківських металів;розміщення коштів на депозитних рахунках, відкриття карткових рахунків та обслуговування банківських платіжних карток міжнародних систем MasterCard International і Visa International;депозитарні послуги зберігача цінних паперів;та інші.

На сьогодні у своїй роботі Ощадбанк керується спеціально розробленим стратегічним планом на 2012-2015 роки. Це настановчий документ, що визначає стратегічні цілі, пріоритетні завдання, та напрями розвитку Ощадбанку з 2012 по 1015 роки з урахуванням його ролі та значення для суспільства, а також досвіду з попередніх програм та змін[19].

Основні показники діяльності Ощадбанку наведені в додатку Д. З таблиці видно, що по всіх показниках діяльності за останній рік спостерігається позитивна динаміка. Власний капітал банку зільшився на 2,1 млрд. грн. Відповідно обсяг кредитного портфеля, обсяг залучених коштів, обсяг інших залучень також мають тенденцію до збільшення. Це все говорить про стабільний розвиток Ощадбанку та його розширення діяльності[20].

Державний експортно-імпортний банк України створений 3 січня 1992 року згідно з Указом Президента України №29 та 23 січня того ж року банк отримав свою першу ліцензію від Національного банку України.

Сьогодні АТ «Укрексімбанк» - це публічне акціонерне товариство, 100% акцій якого належать державі в особі уряду. Структура АТ «Укрексімбанк» складається з Головного банку, 29 філій та 95 відділень (станом на 01.11.2013) і охоплює практично всю територію України. За кордоном працює 2 представництва Банку - у Лондоні та Нью-Йорку. Балансовий капітал банку - найбільший серед українських банків.

Місія банку - фінансування інвестиційних проектів (державних і приватних), спрямованих на розвиток галузей з високою доданою вартістю, підприємств-виробників експортоорієнтованої та імпортозамінної продукції, залучення зовнішніх кредитних ресурсів для поліпшення ефективності економіки України, обслуговування зовнішньоекономічних операцій клієнтів, виконання функцій агента Уряду України з міжнародного кредитування

Як головний партнер держави з впровадження економічних реформ Укрексімбанк спрямовував основні обсяги кредитних вкладень на підтримку реального сектора економіки - підприємств промисловості, будівництва, транспорту, сільського господарства. З таблиці2 видно, що в банку спостерігалась тенденція до збільшення всіх показників, як залучених коштів так і активів[21].

Таблиця 2 Основні показники діяльності Укрексімбанку станом на 01.01.2014 р[21,22].

Проте останні роки в банку є певні тенденції в зменшенні прибутку.

Якщо говорити про рейтинг банків, то як і Ощадбанк так і Укрексімбанк займають високі позиції в рейтингах банків по різних показниках. Є одними із найбільших банків по обсягу активів.

Найбільші банки України за обсягом активів (01.01.2014, млн.грн.)

Рис 3.8 Найбільші банки України за обсягом активів (01.01.2014, млн.грн.)[39]

Проте, відповідно до зведених рейтингів позичальників для ТОП-25 банків ринку роздрібних вкладів, станом на 30.03.2014 р. вони отримали різні оцінки (Додаток Г).

3.3 Іноземні банки в економіці України

Непередбачувано високі темпи зростання попиту на банківські послуги, слабкість національних банків, високі темпи інфляції в країні -все це сприяло проникненню іноземних банків на банківський ринок України.

На думку багатьох дослідників, визначальними мотивами входження фінансових установ на ринки східно- та центральноєвропейських країн були ринкові, а саме експансія нових регіонів з метою досягнення вищого рівня прибутковості[24].

Крім того, проникненню іноземного капіталу сприяли регуляторні мотиви[25], адже переживаючи трансформаційну кризу, яка зачіпала насамперед національні банки, контроль за діяльністю іноземних фінансово-кредитних інститутів бувпослаблений. Так, серед десятків банків, в яких було введено тимчасові адміністрації чи перебували в стані ліквідації, не було жодного з іноземним капіталом.

Відповідно до статті 2 Закону України « Про банки та банківську діяльність», банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10%. поряд з поняттям банку з іноземним капіталом. виділяють поняття «іноземний банк». головними ознаками іноземного банку є розташування центру прийняття стратегічних рішень за кордоном і контроль іноземних власників.

Перспективи та наслідки функціонування іноземного капіталу в банківському секторі фінансового ринку України неоднозначні.

З моменту вступу України до Світової організації торгівлі іноземні банки отримали можливість відкривати свої відділення на території держави. Так, станом на 01.02.2013 р. питома вага іноземного капіталу в банківській системі України становила 39,5 %, серед 53 банків з іноземним капіталом 22 мають 100 % іноземний капітал. Зазначимо, що в докризовий період (2007 р.) цей показник становив 27,8 % (Додаток А).

Починаючи з 2008 р., розпочався новий етап на ринку банківських послуг.

Політика банків з іноземним капіталом в галузі роздрібного кредитування в результаті активного залучення іноземних запозичень значно ускладнила процес економічної кризи в Україні. Залучаючи дешеві кредитні ресурси іноземних материнських банків та інвесторів, банки надавали кредити в іноземній валюті за високими ставками на придбання товарів споживання, переважно іноземного виробництва. Внаслідок такої кредитної політики в країні сформувалася велика заборгованість в іноземній валюті.

Крім того, слід зауважити, що кризовий період також мав негативні наслідки для банків з іноземним капіталом[26]. Банки з іноземним капіталом навряд чи утримали б високий рівень фінансової стійкості без фінансової допомоги материнських структур. Проте, фінансова стійкість материнських холдингів є неоднорідною. Так, наприклад, результати стрес-тестування за 2011 р. показали, що ПАТ «Укрсиббанк», який входить до європейської банківської групи BNPParibas, отримав збитки в розмірі14,9 млн.євро, ПАТ «Банк ФОРУМ» (належить COMMERZBANK AG, Німеччина) -битки в розмірі 40,5 млн. євро.

Напружена ситуація на фінансових ринках ЄС у світлі кризи суверенних боргів лише посилила невизначеність щодо частки іноземних банків в Україні. Менеджмент банків, що демонстрували низькі показники діяльності,схильний до застосування радикальних антикризових інструментів, зокрема до згортання діяльності філій. Так, австрійський банк «Volksbank» продав міжнародну філію холдингу ПАТ «Сбербанку Росії». Шведський банк «SEB продав роздрібну мережу відділень в Україні групі «Євробанк».Чеськийбанк «HomeCreditBank» та ізраїльський«VAB bank»були продані українським інвесторам.ПАТ «Форум» банк, який входить до німецького холдингу «Commerzbak», протягом дев'яти місяців 2011 р. отримав збитки на суму 429,7 млн. грн.

На відміну від західних колег, банки Росії активно розширюють сфери свого впливу на українському банківському ринку. Протягом 2005-2012 рр. частка активів російських банків у вітчизняній банківській системі зросла з 1,5% до 12% (рис. 1).

Рис. 1 - Динаміка частки російських банків в активах банківської системи України протягом 2005-2012 рр., %

Акціонерами найбільших російських банків, які діють в Україні, є уряд, центральний банк та потужні енергетичні холдинги. Високі ціни на нафту і газ надають банкам з російським капіталом конкурентну перевагу внаслідок доступу до валютної ресурсної бази.У даному контексті варто згадати ПАТ «ВТБ Банк», який надав урядові України кредит обсягом 2 млрд. дол.

Незважаючи на традиційну думку, що ефективність роботи російських банків обчислюється не стільки в економічній, скільки в геополітичній площині, наприкінці 2012 р. керівники окремих банків з російським капіталомпідвищували рентабельність бізнесу в Україні шляхом планового скорочення персоналу.

Маючи більший ресурсний потенціал, залучаючи більш дешеві грошові ресурси в материнських установах, іноземні банки займають найбільш дохідні та привабливі позиції на ринку, витісняючи при цьому менш конкурентоспроможних конкурентів - вітчизняні банки.

Таким чином, банки з iноземним капiталом , з одного боку, має позитивний вплив на розвиток фiнансової системи, сприяє залученню iноземних iнвестицiй, розширенню ресурсної бази та соцiально-економiчного розвитку. Однак є досить серйознi фiнансовi й економiчнi ризики, пов'язані з можливою втратою суверенiтету у сферi грошово-кредитної полiтики, можливим посиленням нестабiльностi, коливаннями. лiквiдностi банкiв, спекулятивними змiнами попиту i пропозицiї .

4. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України

Банківська система України є однією із найрозвиненіших eлементів гoсподарського мeханізму, oскільки її рефoрмування булo розпочатo раніше, ніж інших секторів економіки України. Проте, незважаючи на всі позитивні зрушення, залишається низка невирішених проблем. Про це свідчить і низький рівень конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи, переважання конкуренції в площині кількісних показників, а не в площині якісних показників обслуговування клієнтів та ефективного функціонування.

Серед основних труднощів банківської системи України постає проблема її низької капіталізації (додаток Е ). Власний капітал українських банків станом на 1 лютого 2014 р. становив 195 292 млн. грн. [28]. За цим пoказником вiтчизняні банки суттєвo відстають від іноземних. Причинами цього є значний рівень тінізації економіки, а також те, що значна кількість кредитних інститутів була заснована для розв'язання проблем фінансово-промислових груп або для обслуговування торгівельно-посередницьких та валютно-обмінних операцій. Недостатність фінансових ресурсів у банківському секторі призводить до витіснення національних банків іноземними, затримує економічне зростання країни. [31, c. 67]

Для банків з недостатньою капіталізацією з боку НБУ має бути передбачено такі заходи впливу: зобов'язання продажу акцій; заборона на виплату дивідендів; обмеження відсоткових ставок за зобов'язаннями; заборона на виплату надлишкових компенсацій менеджменту; введення обмежень на сплату відсотків за боргами та здійснення операцій, які істотно відрізняються від їх звичайної діяльності [32].

Щоправда, систематичне спрямування прибутку на поповнення капіталу (а отже, несплата дивідендів) знижує привабливість банківських акцій для потенційних інвесторів. За таких обставин стимулом для відповідного розподілу прибутку на користь капіталізації може бути запровадження певних пільгових умов для оподаткування тієї його частини, яку спрямовують на збільшення банківського капіталу [32].

Підґрунтям низького рівня капіталізації банків є й ситуація, яка характеризується припливом іноземного капіталу, зумовленим процесами інтенсифікації та глобалізації фінансових ринків. В статутному капіталі банків України частка іноземного капіталу перевищує нормативне значення межі економічної безпеки на рівні 30%. Впродовж 2008-2012 років простежувалася позитивна динаміка щодо присутності банків з іноземним капіталом. Якщо на 1 січня 2008 року кількість банків з іноземним капіталом становила 47 установ, у тому числі 17 із 100% іноземним капіталом, то станом на 1 січня 2012 року - 53 і 22 установи відповідно. Проте, за останні два роки виявилася позитивна тенденція: за даними НБУ у 2012 році частка іноземного капіталу в українській банківській системі скоротилася з 41,9% на 1 січня 2012 року до 39,5% на 1 січня 2013 року, а за 2013 рік зменшилася до 34%. Кількість банків з іноземним капіталом у 2013 році скоротилася на 4 банки й на 1 січня 2014 року становила 49, кількість банків із 100% іноземним капіталом скоротилася на 3 банки до 19, загальна кількість банків, що мають банківську ліцензію, збільшилася на 4 і становила 180 банків (додаток А) [37, c.30].

Отож, на сьогоднішній день банки з іноземним капіталом становлять значну частку банківської системи України та чинять значний вплив на неї. За таких умов гострим залишається питання співвідношення між часткою вітчизняних та іноземних фінансових інститутів, адже присутність іноземних банків з однієї сторони забезпечує розширення можливостей національної економіки отримувати додаткові грошові ресурси, а з іншого - виступає загрозою, пов'язаною з процесами глобалізації й полягає у втраті контролю над національною банківською системою.

На коротку перспективу слід запровадити систему протекціоністських заходів щодо банківської системи України, а з точки зору довгострокових дій - постає необхідність вжиття заходів підвищення рівня концентрації національного банківського капіталу, покращення його структури, підвищення рівня конкурентоспроможності. [34, c.12]

Розв'язання проблеми недостатньої капіталізації банків можливе не лише за рахунок прибутків банків та додаткових внесків акціонерів, а й за умови довіри суспільства до вітчизняних банків як до надійних грошово-кредитних установ. Брак довіри населення до банків зменшує мобілізацію рeсурсів банкaми пoрівняно з потенційними можливoстями. Аналізуючи варіанти здійснення заощаджень, доводиться констатувати, що в Україні велика їх частина робиться в іноземній валюті й зберігається поза кредитно-фінансовими установам. Це обумовлено відсутністю в банківській практиці зрозумілого для громадян механізму захисту вкладів. Окрім того, світова фінансова криза, нестабільна політична ситуація в Україні викликали побоювання у громадян, що спричинило вилучення вкладів досить інтенсивними темпами, що у свою чергу призвело до зменшення ресурсної бази банків і значно похитнуло їх фінансовий стан. Така ситуація призводить до формування суспільної думки про банки як недостатньо надійне місце заощадження та примноження нагромаджень. Як наслідок, головний механізм розширення виробництва - трансформація заощаджень в інвестиції через банківську систему в Україні працює неефективно [35].

Таким чином, підвищення довіри до банків - це актуальне завдання загальнодержавної ваги, зволікання з її вирішенням може найближчим часом відчутно загальмувати розвиток економіки країни. Тому необхідно невідкладно вживати заходів: насамперед, самі банки повинні створювати нові вигідніші для вкладників пропозиції; потрібно підняти питання про перегляд, тої частини закону «Про податок з доходів фізичних осіб», яка стосується оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих від депозитних операцій; налагодити законодавчий і судовий захист прав та інтересів банкірів; нарощення капіталу потрібно здійснювати відкрито й публічно, щоб населення знало організаційну форму банків, їх власників; банки мають щомісячно оприлюднювати власні активи, широко використовувати фондовий ринок для визначення реальної вартості банківських акцій; просувати Інтернет-технології для підвищення ефективності та прискорення фінансово-господарських операцій клієнтів шляхом застосування інноваційних рішень; дослідити можливості та розробити відповідні механізми використання у майбутньому перспективних для української економіки фінансових послуг таких, як хеджування валютних ризиків та депозитів; розгляд можливості випуску привілейованих пластикових карток і надання, відповідно до них, повноцінного пакету послуг для підвищення привабливості вітчизняних комерційних банків для найбільш заможних громадян України [32].

Ще одна проблема - слaбка дифeренціація бaнківських послуг. Якщo пoглянути на кiлькість банків та їх фiлiй у розрiзі регiонів, то фактичнo кожен регiон хaрактеризується дoсить висoкою конкуренцією бaнківських установ, якi в оснoвному прeдставлені фiліями банків, а майжe усі головнi офіси бaнківських устанoв рoзташовані у м. Києвi. По сутi, такa велика кiлькість банкiвських установ пoвинна була б повнiстю забeзпечувати потрeби населення у бaнківських послугах, але спeктр тa oбсяги пoслуг щo нaдаються бaнками залишaються досить обмеженими - тодi як сучaсні умoви гoсподарювання вимaгають нoвих фoрм та мeтодів бaнківської пiдтримки. У прoмислово-рoзвинутих крaїнах Захoду накoпичений бaгатий дoсвід іннoвацій, в тoму числі і в бaнківській сфері, які можуть бути з успіхом використані в Україні [35].

Невирішеною проблемою залишається низький рівень якості послуг та їх висока вартість. Одним з головних показників, який характеризує ситуацію, що склалася, є базова облікова ставка, яка встановлюється центральним банком країни. Чим вища відсоткова ставка, тим дорожче надаються кредити банкам і, відповідно, підприємствам і населенню. Облікова ставка Національного банку України з 13.08.2013 становить 6,5%, тоді як у провідних країнах світу даний відсоток коливається від 0,0% (Швейцарія) до 2,75% (Нова Зеландія) (Додаток Ж) [36].

Слід зазначити, що нині недостатньо приділяється уваги проблемам управління розвитком банківської системи як системи в цілому. Основною функцією Національного банку України, відповідно до ст. 99 Конституції України, є забезпечення стабільності грошової одиниці. Фактично, розвитком банківської системи, крім неї самої, ніхто не займається. Основна увага Національного банку України зосереджена на реалізації грошово-кредитної політики, на оперативному управлінні діяльністю банків шляхом ужиття заходів регулятивного впливу та здійснення банківського нагляду. Свідченням цього є відсутність уНБУ структурного підрозділу, який би предметно займався виключно проблемами розвитку банківської системи [37].

Таким чином, зважаючи на необхідність підвищення рівня надійності, фінансової стійкості та конкурентоспроможності банківської системи України на внутрішньому й міжнародних ринках, необхідно вжити такі заходи:

- підвищення ефективності контролю за діяльністю банків, досягнення повної відповідності принципам банківського нагляду, що передбачає вдосконалення чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ;

- підвищення рівня капіталізації банків, шляхом залучення нових акціонерів, коштів населення, збільшення резервного фонду, активізації процесів об'єднання банків, інтенсивнішого застосування процедури реорганізації банків шляхом приєднання та злиття малих і фінансове нестійких банків. При цьому надавати перевагу внутрішньому капіталі, а не іноземному;

- оптимізації структури капіталу, активів та зобов'язань, виходячи із завдань забезпечення фінансової стійкості банків та їх позитивного впливу на розвиток реального сектора економіки;

- забезпечення довгостроковості й доступності кредитних ресурсів, вдосконалення фінансових інструментів, розширення спектру банківських послуг, підвищення прибутковості банківських операцій, орієнтації на доходи від кредитування та обслуговування реального сектора економіки й зниження витрат за рахунок підвищення технологічності та комп'ютеризації банківських операцій, зменшення необґрунтованих витрат;

- вдосконалення корпоративного управління в банківській системі, сприяння підвищенню кваліфікації менеджерів і спеціалістів;

- отримання довіри населення шляхом підвищення надійності та фінансової стійкості банків, розвитку системи страхування банківських ризиків, поліпшення інвестиційний клімат в країні в цілому;

- упередження здійснення банками сумнівних банківських операцій шляхом ідентифікації клієнтів та їх операцій, посилення боротьби з відмиванням брудних грошей [35].

Отже, рівень розвитку національної банківської системи залишається, за європейськими мірками, відносно низьким. Низька капіталізація банків, висока ризикованість банківської діяльності послаблюють посередницьку роль і трансформаційну функцію банків і банківської системи в цілому. Українські банки не можуть належним чином задовольнити попит на позичкові капітали. З іншого боку, всі економічні суб'єкти, в яких з'являються вільні грошові кошти, не можуть їх надійно розмістити й віддають перевагу їх конвертації в іноземну валюту, інвестуванню в тіньову економіку чи переведенню за кордон.

Таким чином, щоб запобігти негативним тенденціям вітчизняної банківської системи необхідно, з урахуванням світового досвіду, розробити і задіяти механізми підвищення конкурентоспроможності банківської системи України. Зокрема, удосконалити законодавчу базу, посилити контроль за діяльністю банків, особливо в напрямі їх капіталізації, обмежити частку іноземного капіталу та регулювати діяльність банківської системи у напрямі, що забезпечує стабільність її функціонування та відповідає загальнонаціональним інтересам нашої держави.

Висновки

З проведеного дослідження можна зробити висновок, що банківська система України - сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв'язку, які діють у тій чи іншій країні в певний історичний період, з допомогою яких здійснюється мобілізація коштів, надаються клієнтурі кредити та різноманітні послуги щодо прийому вкладів і наданих кредитів. Ця система є внутрішньо організованою, має загальну мету і завдання, є цiлicним мexaнiзмом, щo взaємoдiє з iншими cиcтeмними cтpуктуpaми фiнaнcoвoгo pинку. Отримані результати дозволяють зробити наступні висновки:

1. Банківська система України має дворівневу структуру, як і в інших економічно розвинених сучасних країнах. Ланкою першого рівня, центральним банком України, особливим центральним органом державного управління є Національний банк України. Його юридичний статус, завдання, функції, повноваження й принципи організації визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» та іншими законами. Відповідно до Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Ланкою другого рівня є банківські установи та комерційні банки, останні у свою чергу є основою банківської системи України. Їх задача - обслуговування юридичних і фізичних осіб, надання їм різноманітних видів послуг, тобто вони здійснюють грошово-кредитне обслуговування всіх суб'єктів ринкової інфраструктури.

2. Розвиток банків в новій незалежній українській державі відбувався досить швидкими темпами порівняно з провідними країнами світу. Результативність діяльності банківської системи ринкового типу доцільно оцінювати поетапно, зважаючи на зміну параметрів функціонування як власне банківської системи, так і її окремих складових. Еволюцію розвитку банківської системи України можемо подати чотирма блоками: перший - становлення (перші чотири етапи), другий - стабільності (п'ятий та шостий етап), третій - кризовий (сьомий етап) та після кризовий блок

3. Банківська система України продовжує характеризуватись низькою діловою активністю, що пов'язано з досить високими вимогами до потенційних позичальників, а також погіршенням кон'юнктури основних промислових ринків, що компенсується активністю банків у розміщенні коштів в ОВДП та інших цінних паперах.

4. Основними напрямами розвитку вітчизняної банківської системи на сучасному етапі є:

1. Підвищення рівня капіталізації банків,

2. Розширення спектра та підвищення якості банківських послуг,

3. Активне впровадження міжнародних стандартів корпоративного управління,

4. Удосконалення управління ризиками та забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників банків.

Сучасний зарубіжний досвід державного регулювання банківського сектора демонструє, що успішними виступають ті країни, які змогли забезпечити дійову мережу контролю над банківською системою загалом та Центральним банком зокрема, зуміли зорієнтувати банківські ресурси у реальну економіку, не давали проводити спекулятивні операції. А це саме ті принципи, що практично відсутні в діяльності чинного механізму вітчизняного державного регулювання банківської сфери і впровадження яких повинно передбачати реформування цього механізму. До того ж, метою реформи повинно бути не просто ускладнення самого механізму регульованості банківської діяльності, а насамперед створення ситуації, коли банківська система буде краще відповідати інтересам національної економіки, зорієнтованої на соціально-економічний розвиток.

Список використаних джерел

1. Колісник М.Б. Сутність та структурна побудова банківської системи України / М.Б. Колісник // Науковий вісник НЛТУ України. Збірник науково-технічних праць. - 2010. - Випуск 20.1. - с.220.

2. Костюченко О.А. Банківське право: Підручник. - К.: Атіка, 2011. - 332 с.

3. Михайловська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит

4. Костюк О. Євразійські перспективи розвитку банківських систем: монографія / за заг. ред. О. Костюка, М. Лін, Г. Омета. - Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2010. - 157 с.

5. Івченко К.А. Щодо визначення банківської системи України/Івченко К. А.//Актуальні проблеми права: теорія і практика. - 2012. - №25. - C. 295-300.

6. Гарбар Ж.В. Актуальні проблеми становлення та розвитку банківської системи України / Ж.В. Гарбар // Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. 21-23 травня 2013 року. Київський національний торговельно-економічний університет. - 2013. - С. 149.

7. Банківська система України в європейському контексті: генезис, структура, конкурентний потенціал: монографія, за ред. Р. Ф. Пустовійта. - К.: УБС НБУ, 2009. - 399 с.

8. Поляк Н.П. Формування банківської системи України та розвиток банківського кредитування реального сектору економіки / Н.П. Поляк // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2009. - № 3. - С. 106-107.

9. Ризики посткризового розвитку фінансового сектору України: джерела, оцінки, інструменти стабілізації: аналітична доповідь // Автори: Д.С. Покришка О.О. Молдован, к.е.н. ,А.П. Павлюк, к.е.н., с.н.с., Є.О. Медведкіна, к.е.н., доц. Н.С. Мєдвєдкова, к.е.н. О.М. Шаров, д.е.н., проф. І.В. Ус, А.О. Горбачова/ К- 2013 с. 7-14

10. Ващенко Ю.В Банківське право: підручник - Центр навчальної літератури, 2006

11. Про Національний банк України: Закон України № 679-ХІУ від 20 трав. 1999 р.

12. Про банки і банківську діяльність: Закон України № 2121-ІІІ від 07 груд. 2000 р.

13. Вовчак О.Д. Кредит і банківська справа

14. Щетитнін А.І Гроші та кредит

15. Положення про процентну політику Національного банку України //Постанова Правління Національного банку України від 18.08.2004 р. № 389

16. Бюлетень Національного банку України №4/2014 (253) ст. 30-31

17. Воронова Л. К.Фінансове право України: Підручник

18. Вісник Національного банку України № 2(204) лютий, 2013р. с. 56-58

19. Аналітичний огляд банківської системи України за 2013 рік. - К.: НРА “Рюрік”. - 2014. - 18-30 с.

20. Стратегічний план АТ"Ощадбанк" 2012-2015 роки

21. Публічне акціонерне товариство «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» Окрема фінансова звітність та звіт незалежного аудитора за рік, що закінчився 31 грудня 2013 року

22. АТ «УКРЕКСІМБАНК»РІЧНИЙ ЗВІТ ЗА 2012 РІК

23. АТ «УКРЕКСІМБАНК Звіт про фінансовий стан за І квартал 2014 року

24. Вплив іноземного капіталу на банківську систему України в умовах посткризової стабілізації Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ, Серія: Економічні науки, №4/2013 УДК 339.727.23:336.71 (477)

25. Гольченко І. Мотиви виходу іноземних банків на ринки країн Східної Європи та наслідки такої експансії для місцевих банків / І. Гольченко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. тез доповідей Х Всеукраїнської науково-практичної конференції (22 - 23листопада 2007 р.): у 2 т. - 2007. - Т.1. - С. 162 - 163.

26. Корнилюк Р З України тікають західні банки [Р. Корнилюк // Реальна економіка

27. Післякризовий розвиток економіки України: Засади Стратегії модернізації аналітична доповідь// К.: НІСД, 2011. - 66 с

28. Основні показники діяльності банків України

29. Підсумки діяльності комерційних банків України за 2007-2013 роки

30. Річний звіт Національного банку України за 2012 рік

31. Вінник І.Ю., Фаюра Н.Д. Розвиток банківської системи в умовах антикризового періоду // Збірник наукових праць ВНАУ. - 2011. - №2(53). - С. 65-71.

32. Демчук Н.І. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України в умовах фінансової глобалізації // Ефективна економіка.

33. Тисячна Ю.С. Сучасний стан та розвиток банківської системи України в контексті забезпечення безперервності відтворювальних процесів / Тисячна Ю.С. // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. - 2012. - №4(20). - С.28-51.

34. Абрамова А.С. Концентрація капіталу українських банків в умовах глобалізації / Абрамова А.С. // Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків: Тези доповідей та виступів ІV міжнародної науково-практичної конференції. - 2011. - С. 11-13.

35. Возняк В.Ю. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України / Возняк В.Ю. // Стратегічні орієнтири

36. Відсоткові ставки провідних центральних банків

37. Мандрек А.Г. Проблеми та перспективи банківської системи в Україні в період економічної кризи

38. Члени Ради Національного банку України.// Дані Національного банку України

39. Рейтинги банків України -- 2013-DEC-20

Размещено на Allbest.ru