Політика рефінансування та її види

Протягом останніх років після світової фінансової кризи відбулося хоч і незначне, але достатнє для позитивних зрушень в банківському секторі, економічне зростання.

Зростання обсягів кредитування підприємств продовжувалося в першому півріччі 2011 р. При цьому зростання кредитування в основному відбувалося в національній валюті на поточну діяльність компаній. В другому кварталі 2011 року відбулося деяке зміщення нових кредитів з корпоративного до роздрібного сегменту на фоні зростання доходів населення. Частка нових кредитів, виданих фізичним особам, в загальному обсязі кредитів зросла за 7 місяців з 5.9% до 7.5%, при цьому обсяг нових кредитів, наданих юридичним особам, знизився з 93.5% до 90.5%. Роздрібне кредитування зростало в основному за рахунок короткострокових споживчих кредитів та автокредитування в національній валюті [19, С. 4-5].

Зниження ставок за депозитами спричинило зміну в структурі депозитних портфелів банків, що в свою чергу викликало зростання обсягів таких депозитів, як депозити «до запитання» та довгострокових депозитів.

Депозитні вклади населення як і раніше залишилися найбільшим джерелом ресурсів для банківської системи і становили відповідно 65,7 % відповідно до загального обсягу усіх депозитів банків станом на перше півріччя 2011 року.

При цьому середньомісячний темп зростання за 7 місяців склав 3.4%. Корпоративні депозити склали 24.2% обсягу портфелю, знизившись в середньомісячному вимірі на 0.1%. Депозити в національній валюті залишаються основною складовою портфелю (52.4%), проте темпи зростання депозитів в доларах США є доволі високими, при чому населення України продовжує довіряти заощадженням в доларах США, незважаючи на коливання курсу американської валюти та проблеми в економіці США. В корпоративному сегменті продовжили домінувати короткострокові депозити в національній валюті (68.6% від загального обсягу депозитного портфелю станом на 1 серпня). Дефіцит кредитування реального сектору економіки разом з нестачею робочого капіталу змусили компанії скоротити довгострокові заощадження, зосередившись більше на короткострокових заощадженнях або депозитах «до запитання», що викликало зростання ставок кредитування [19, С. 5-6; 36].

За даними Національного банку України станом на 1 листопада 2011 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 176 банків України (публічні акціонерні товариства). Капітал банків за десять місяців 2011 року зріс на 12,0% і за станом на 01.11.2011 становив 154,3 млрд. грн., або 14,8% пасивів банків. Сплачений зареєстрований статутний капітал банків збільшився на 15,0% - до 167,7 млрд. грн. Зобов'язання банків зросли на 10,3% - до 886,8 млрд. грн.

Основними складовими зобов'язань на 01.11.2011 були [36]:

- кошти фізичних осіб - 302,5 млрд. грн., або 34,1%;

- кошти суб'єктів господарювання - 175,8 млрд. грн., або 19,8%;

- міжбанківські кредити та депозити - 167,1 млрд. грн., або 18,8%.

Структура коштів фізичних осіб у банках така:

- строкові кошти - 229,3 млрд. грн., або 75,8%;

- кошти на вимогу - 73,2 млрд. грн., або 24,2%.

Активи банків України збільшилися на 10,5% і на 01.11.2011 становили 1 041,1 млрд. грн., загальні активи - 1 204,1 млрд. грн. (А.1).

Структура загальних активів банків [36] (рис.2.3):

- готівкові кошти, банківські метали та кошти в Національному банку України - 4,7%;

- кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках, - 6,1%;

- кредитні операції - 68,8%;

- вкладення в цінні папери - 6,5%;

- дебіторська заборгованість - 3,9%;

- основні засоби та нематеріальні активи - 4,4%;

- нараховані доходи до отримання - 4,5%;

- інші активи - 1,1%.

Рисунок 2.3 - Структура загальних активів банків України

З початку 2011 року середньозважені ставки по депозитам населення скоротилися майже на 1%. На річний строк найбільші банки пропонували 9-13% по депозитам в гривні та 5-7% по депозитам в доларах. На такий самий термін компанії можуть розмістити свої кошти під 9% в гривні та 3-4% в доларах США. За останні декілька місяців Національний Банк проводив більш жорстку монетарну політику з метою боротьби з інфляцією та послаблення тиску на обмінний курс гривні. З іншого боку, поступове відновлення кредитування поглинає надлишкову ліквідність банківської системи. В результаті цього, обсяг кореспондентських рахунків знизився до мінімальних показників за останні декілька років, що викликало зростання ставок грошового ринку. Середньомісячна ставка овернайт KIEIBOR зросла з 1.9% в січні до 5.5% в серпні [19, С. 6-7].

Перепоною для розвитку банківського сектору залишаються так звані проблемні кредити, причому найбільша їх кількість припала саме на перше півріччя 2011 року.

Загальний обсяг проблемних кредитів (згідно з визначенням НБУ) з початку року навіть дещо знизився - з 84.9 млрд. грн. станом на кінець 2010 року до 83.5 млрд. грн. станом на кінець липня. Беручи до уваги зростання кредитного портфелю, частка проблемних кредитів знизилася з 11.7% до 10.9% в період з січня по липень 2011 р. При цьому, реальний рівень проблемних кредитів може бути значно вищим у порівнянні з даними НБУ. За оцінками МВФ частка проблемних кредитів складає 40.3% станом на кінець 2011 р. (залишається незмінною з кінця 2010 р., знизившись водночас з максимуму в 41.6%, зареєстрованому у вересні 2010 р.) [19, С. 5-6].

Окрім змін що відбулися безпосередньо в діяльності банківського сектору змінилась і структура самих банків, що входять до банківської системи, а саме велика кількість банків перебувають у стані ліквідації, що зазначено у додатку Б.1.

Після фінансової кризи 2008 року, та проведених заходів таких як, рекапіталізація та використання механізмів рефінансування, як вже зазначалось в попередньому пункті відбулося значне вливання коштів в банківський сектор, а саме близько 163 млрд. грн. у 2008 році та приблизно 14 млрд. грн. у 2009 році.

Після проведення даних заходів деякі банки в яких проводились програми по оздоровленню під кредити у вигляді рефінансування змогли відновити власну ліквідність. До них можна віднести:

- ПАТ «РОДОВІД БАНК»;

- АБ «Укргазбанк»;

- «Київ»;

- ТОВ «Діалогбанк»;

- АБ «Банк регіонального розвитку» та ін.

В банках «Імпром» і «Банк столиця» продовжують діяти тимчасові адміністрації.

Таблиця 2.5 - Структура доходів і витрат банків України за станом на 01.11.2011 [36]

Доходи банків України за десять місяців 2011 року порівняно з відповідним періодом 2010 року збільшилися на 2,8% і становили 115,2 млрд. грн. Витрати банків за зазначений період зменшилися на 1,9% і становили 120,4 млрд. грн. Фінансовий результат діяльності банків України був від'ємним (- 5,2 млрд. грн.), за десять місяців 2010 року збиток становив 10,6 млрд. грн.[36].

Висновки

Таким чином, можемо зробити висновок, що рефінансування - це останній шанс банку нормалізувати свою ліквідність та запозичити фінансові ресурси. НБУ в даному випадку виступає кредитором останньої інстанції.

Сутністю рефінансування є економічні відносини фінансової установи з центральним банком держави, які здійснюються у разі потребування банком коштів для виконання власних зобов'язань з метою надання певної кількості коштів для підтримки ліквідності і стабільності безпосередньо того банку який цього потребує так і опосередковано всієї банківської системи, де з одного боку фінансова установа виступає позичальником а центральний банк кредитором. В Україні інструменти політки рефінансування встановилися еволюційним шляхом.

Найбільш вживаними на сьогоднішній день інструменти: кредити овернайт, стабілізаційні кредити, операції РЕПО, кількісні і проценті тендери.

Значною мірою довелося використовувати політику рефінансування під час кризи 2008 року, коли в банківську систему через надання стабілізаційних кредитів було надано близько 163 млрд. грн. під програми по фінансовому оздоровленню проблемних банків, в яких НБУ вводив тимчасові адміністрації та інших банків. Протягом серпня 2008 року і грудня 2009 року кошти отримали близько 70 банків.

Із 22 банків, де діяли тимчасові адміністрації, 3-м банкам вдалося повністю відновитися, ще 3 банки перейшли в державну власність і 11 банків було ліквідовано. Та все ж таки треба сказати, що вцілому банківську систему вдалося вивести на нормальний рівень функціонування.

В інших державах світу також застосовуються механізми рефінансування, але вони покликані нормалізувати ліквідність банку лише в короткостроковому періоді, а взагалі банки повинні самі залучати фінансові ресурси через фінансові ринки. Кошти надаються строком від 3 до 7 днів під більш менш високі проценти. Особливістю політики рефінансування закордоном є також те, що неповернення кредитних грошей карається величезними штрафами, та й взагалі якщо гроші і видаються то лише на чітко визначені цілі.

В Україні ж спостерігається абсолютно інша тенденція. НБУ під час кризи надавав доволі дешеві кошти у величезній кількості. Тобто можна сказати, що кризові наслідки вдалося подолати в більшій мірі за рахунок фінансування НБУ, в той час коли банки самі повинні знаходити шляхи для мобілізації коштів, щоб мати змогу виконувати власні зобов'язання. Іншою проблемою з якою зіштовхнувся НБУ було те, що під час видачі кредитів, не відбулося чіткого визначення цільової направленості їх застосування, через, що банки отримавши кошти змогли виконати операції на валютних ринках і отримати прибуток.

В даному випадку доцільним є перегляд вже існуючих вимог до банківських установ стосовно термінів діяльності, наявності ліцензій, структури та ліквідності активів, дотримання встановлених нормативів, формування резервів, своєчасного погашення одержаних кредитів від центрального банку тощо [5].

Крім того, НБУ в період кризи обмежує доступ до рефінансування малих банків, потреба в якому спричинена стрімким скороченням їх строкових депозитів (постанова Правління НБУ від 11.11.2008 № 367). До того ж постановою Правління НБУ від 03.02.2009 № 42 передбачено зменшення обсягів та інтенсивності доступу банків до всіх видів рефінансування. Натомість у міжнародній практиці закладено принцип, за яким будь-який банк у разі необхідності має впевненість в отриманні рефінансування [32].

Хоч інструмент рефінансування і виявися дієвим в складній ситуації і всеж таки з його допомогою довелося реанімувати банківську ситему, та як показує закордонний досвід, даний інструмент повинен спямовуватися на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, а не для фінансування всієї банківської системи за рахунок грошових коштів держави.

Додаток

Таблиця А.1 - Основні показники діяльності банків України [36]

Перелік банків України, що перебувають у стані ліквідації

Размещено на Allbest.ru