Фауна та біологія двостулкових молюсків ландшафтного заказника "Згоранські озера"

До токсичних речовин належить і сірководень, який нерідко утворюється у великих кількостях в мулистих грунтах і концентрується в придонних шарах води стоячих водойм під час зимової і літньої стагнації. В таких водоймах перлівницеві й кулькові не живуть.

Каламутність води в текучих водоймах значною мірою залежить від швидкості течії та характеру грунту, в стоячих водоймах -- від ступеня розвитку в них планктону, переважно фітопланктону, і кількості детриту.

Більшість двостулкових відзначаються фільтраційним способом живлення, вони вилучають з води планктон і детрит. Отже, певна каламутність води зумовлена концентрацією в ній часточок органічного походження, -- неодмінна умова нормального живлення цих гідробіонтів. Оптимальними умовами щодо цього фактору для перлівницевих і кулькових є такі, що спостерігаються в його мезотипі (йому відповідає мезотип прозорості води). У водоймах з дуже високими значеннями прозорості води (літня прозорість вища за 200 см) популяції перлівницевих і кулькових, як правило, мало чисельні.

Стале перебування молюсків у водоймах з високою каламутністю води, викликаною суспендованими в ній грубими часточками мінерального походження (глина, мул та ін. ), негативно впливає на функції зябрового апарату тварин, зокрема на інтенсивність фільтрації, що прямо пропорційно залежить від ступеня дисперсності суспендованих у воді часточок

Є, однак, підстави думати, що перлівницеві, і кулькові значно більш витривалі до каламутності води, ніж досі зважали. За В. І. Жадіним, перлівницеві не живуть у водоймах з дуже каламутною водою, літня прозорість якої не перевищує 50 см. В досліджуваних водоймах ми неодноразово знаходили деяких двостулкових в надто каламутній воді, з літньою прозорістю 13,5.

Глибина. Провідне значення має сукупна дія ряду інших факторів, головним чином газового і температурного режиму водойм, характеру дна, умов живлення.

Перлівницеві -- вузькостенобатні організми, звичайні мешканці прибережної зони водойм. Статевозрілі особини зосереджуються на глибині 0,5--0,8 м, а з настанням осінніх холодів мігрують на глибину 1,0--1,5 м. Їх нерідко знаходять і на значно більших глибинах -- до 9-10 м. Проте сталих численних популяцій молюски там не утворюють.

Кулькові відрізняються від перлівницевих набагато більшим діапазоном поширення по вертикалі, їх реєструють від поверхні до глибини кілька десятків метрів. Серед них є стенобатні мілководні види, приурочені до неглибоких тимчасових водойм (калюж, канав тощо).

Більшість кулькових -- широко еврибатні молюски. Вони живуть здебільшого на невеликих глибинах, в інших ділянках своїх ареалів часто виявляють ознаки батифільності

Із зростанням глибини водойм змінюються термічні умови, кількісне співвідношення розчинених у воді газів, значно погіршуються умови живлення гідробіонтів, тому що в найбільш глибоководні ділянки водойм органічна речовина потрапляє здебільшого лише у вигляді «дощу трупів» і екскрементів планктонних організмів. Все це і, особливо, нестача їжі спричинюють збіднення фауни кулькових з глибиною як в якісному , так і в кількісному відношенні. Крім того, недостатнє насичення води карбонатами у прісних водоймах на великих глибинах позначається на якості черепашок молюсків. Стулки їх дуже стоншуються, м'якшає лігамент, дуже звужується замкова ділянка, стають нижчими і притуплюються кардинальні зуби, стоншуються латеральні. Черепашки у різних видів кулькових стають однакової овально-яйцевидної форми .

Здатність кулькових заселяти глибинні зони водойм свідчить про значну витривалість цих тварин в умовах високого тиску. В прісних водоймах із збільшенням глибини приблизно на 10 м гідростатичний тиск зростає на 1 атм. Взявши до уваги максимальні глибини, на яких знаходили певні види, можна вирахувати величину тиску, який витримують ці тварини. Значна витривалість при дії високого тиску -- загальна особливість майже всіх гідробіонтів.

Активна реакція середовища визначає межі поширення молюсків у водоймах, впливає на обмін речовин через ферментні системи організму. У перлівницевих і кулькових вона визначає також інтенсивність процесу фільтрації Збільшення або зменшення значення рН за межі 6,5--7,8 супроводжується зниженням темпу дії гідрокінетичного апарату

Діапазон активної реакції середовища в місцях знаходження перлівницевих і кулькових змінюється в досить вузьких межах -- від рН 5,15 до 9,7. Отже, ці молюски віддають перевагу нейтрально-лужним водоймам і належать до категорії стеноїдних олігогідрогеніонних організмів.

Переважна більшість перлівницевих знаходить оптимальні умови існування в мезотипі досліджуваного фактора.

На відміну від перлівницевих кулькові виявляються більш толерантними до дії на них підкисленого середовища.

Окислюваність. Кількість розчинених у воді органічних речовин, як і суспензованих в ній частинок органічного походження, є лімітуючим фактором , який визначає можливість поширення молюсків. Ступінь гумінізації води зумовлює інтенсивність перебігу процесів життєдіяльності тварин, зокрема, швидкості росту.

І перлівницеві і кулькові характеризуються досить вузьким діапазоном толерантності до умов гумінізації водойм, нижня межа якого є рівень окислюваності 3,5 мг кисню на 1 л, а верхня -- 14 мг кисню на 1 л.

Мінералізація води. Розчинені у воді мінеральні речовини, які зумовлюють особливості водного і сольового обміну молюсків, у водоймах представлені переважно карбонатами, сульфатами і хлоридами. Двостулкові молюски зустрічаються в досить широкому діапазоні мінералізації водойм .

Численні популяції цих тварин, однак, виявлено здебільшого у водах середньої і дещо підвищеної мінералізації.

Серед компонентів, які формують іонний режим прісних водойм, для молюсків одним з найважливіших є кальцій. Останній поглинається з води і у вигляді карбонатної солі концентрується в черепашках в кількостях, що в багато разів перевищують процентний вміст цих речовин у воді.

Слід зазначити також, що у багатих на кальцій водоймах черепашки молюсків більш товстостінні.

Грунти в житті молюсків відіграють роль опорного субстрату. Перлівницеві -- компоненти ін фауни. Вони живуть, занурені в субстрат, виставивши на поверхню лише задню частину тіла. Кулькові оселяються здебільшого в товщі грунту, але їх нерідко зустрічають і в складі онфауни. Якісна різноманітність і кількісний розвиток цих молюсків в певних ділянках бенталі в значній мірі залежать від механічних і хімічних властивостей грунтів .

В щільних грунтах умови для заривання молюсків несприятливі. В зв'язку з цим в літореофільному біоценозі відмічено лише деякі види перлівницевих .

Рідко зустрічаються перлівницеві і в біотопах щільних глинистих грунтів. Є лише окремі повідомлення про знаходження в складі аргілофільних і аргілореофільних біоценозів. Слід зазначити, однак, що молюсків було виявлено не на дні, а в «норах» стрімкого берега водойм.

Глинисті грунти (при наявності намулу) більш придатні для кулькових, ніж кам'янисті, гравійно-кам'янисті і гальково-кам'янисті. До біотопів глинистих грунтів приурочені нерідко досить численні популяції. Біотопам піщано-мулистих грунтів притаманні значна якісна різноманітність фауни перлівницевих і кулькових і найвищі показники щільності їх поселення і біомаси. Підвищення ступеня замуленості грунтів супроводжується зростанням видової різноманітності цих тварин, яка досягає найбільшого значення на мулистих грунтах, однак при значному скороченні чисельності популяцій і щільності їх населення. Останнє пов'язане з негативними властивостями мулу як опорного субстрату для молюсків, його досить рідкою консистенцією. Найрізноманітнішою в якісному відношенні є малакофауна сірих (окислених) мулів. Чорні в'язкі мули, які містять велику кількість неокислених органічних сполук і внаслідок цього поглинають майже весь кисень з придонного шару води, слабо заселяються молюсками.

Рідко відмічаються молюски на грунтах, які містять значну кількість черепашника. [17]

Розділ 8. Загальне значення двостулкових молюсків

В наш час різко зростає значення двостулкових молюсків.

Встановлено, що завдяки черепашкам двостулкових можна встановити якість навколишнього середовища, в якому мешкають молюски під час вегетаційного періоду. Чим довше тварина знаходиться в оптимальних умовах, тим більший приріст має черепашка. Таким чином, в структурі черепашки живих молюсків закладена інформація в вигляді системи елементів, що періодично чергуються. Ця система характеризує якість середовища за весь постембріональний період життя особини. [11].

Біогідрологічна роль цих тварин безсумнівна. Як компоненти біофільтру ці молюски сприяють очищенню води від мінеральних і органічних суспензій. Вилучення молюсками суспензованих у воді речовин коливається від 92 до 100 % і залежить від діаметра часточок, їх складу і концентрації, а також від віку особин. Наприклад, із збільшенням розміру часточок від 1--3 до 20--32 мк воно зростає від 92--97 до 100 %. Підвищення концентрації мулу і детриту від 5--20 до 120--140 мг/л призводить до збільшення кількості седиментованих молюсками часточок від 54,8--61,4 до 96,3-- 97,2 %.

Враховуючи високу фільтраційну здатність перлівницевих, а також те, що у багатьох прісноводних екосистемах ці молюски складають істотну частину біофільтра, їх рекомендують використовувати з метою профілактики забруднення природних вод. При високій щільності населення популяції перлівницевих являють собою потужний біофільтр. Так, один «фільтраційний контейнер» з 200 екз. молюсків за 12 діб вилучає з оточуючого середовища 25,7 кг (за сирою масою) мінеральних та органічних речовин.

Молюски описуваних родин здатні окислювати органічні речовини, вони беруть участь в процесах, самоочищення природних вод, забруднених комунально-побутовими стоками.

Молюски -- індикатори сапробності відіграють певну роль при застосуванні біологічного методу визначення ступеня забруднення водойм комунально-побутовими стічними водами, багатими на органічні сполуки. Встановлено, що перлівницеві адсорбують з оточуючого середовища, акумулюють і досить міцно утримують радіонукліди, що має неабияке значення для санітарної охорони водойм від радіоактивного забруднення. Звичайно радіоактивність молюсків на 1--2 порядки вища за радіоактивність оточуючого середовища. Більшість радіоізотопів накопичуються в м'яких частинах тіла, та все ж деякі -- в черепашці. В зв'язку з цим у молюсків природних популяцій більшою радіоактивністю відзначається зола м'яких частинок тіла

Слід зазначити, що радіонукліди можуть потрапляти в організм молюсків і з інших біонтів. Наприклад, при проходженні мірацидіїв, мічених радіоактивним селеном, через фільтраційний апарат радіонуклід накопичується в тілі молюска. Перлівницеві і кулькові, наприклад , концентрують ряд мікроелементів -- кобальт, мідь, залізо, марганець, нікель, цинк, молібден, натрій, свинець, магній, олово, ванадій, титан, кремній, срібло, які акумулюються в різних органах (зябра, мантія, нога, гонади , органи травлення) внаслідок адсорбції, дифузії та метаболізму. Перлівницеві накопичують всі зазначені вище мікроелементи. У кулькових кобальт, нікель, молібден, олово і срібло не виявлені. Здатність молюсків акумулювати мікроелементи може бути використана для оцінки ступеня забруднення ними водойм.

Молюски вилучають з води також пестициди і кумулюють їх в своїх органах і тканинах. Концентрація цих речовин в молюсках перевищує звичайно на 4--5 порядків вміст їх в оточуючому середовищі, тому ці гідробіонти можуть розглядатися як біоіндикатори на забруднення водойм пестицидами. Здатність накопичувати пестициди має водоочисне значення, бо ці речовини на якийсь час вилучаються з певних ланок кругообігу речовин. Акумульовані в молюсках пестициди через різні трофічні ланцюги можуть потрапляти в організм людини і створювати загрозу її здоров'ю. Кормова цінність молюсків підпадає сезонним змінам (найбільша влітку), збільшується з віком тварин і у статевозрілих особин під час дозрівання статевих продуктів , що необхідно брати до уваги при складанні харчових раціонів. [ 32 ]

Велика роль двостулкових молюсків спостерігається в утворенні осадових порід.

Двостулкових молюсків використовують для годівлі свиней і домашніх птахів, здебільшого гусей і качок. При цьому використовують в основному м'які частини тіла тварин, які у перлівниць складають 31--35, а у беззубок 28-- 36 % загальної маси тіла. Черепашки, які лишаються при цьому, можна перемелювати на муку і додавати до корму домашнім птахам. Підгодівля підсвинків двостулковими молюсками приводить до збільшення живої маси на 11 --12 % порівняно з утримуваними на звичайному раціоні.

У природних водоймах двостулкових молюсків споживають риби та водоплавні птахи.

Більшість досліджуваних молюсків є облігатними проміжними хазяїнами трематод, дефінітивні стадії яких, паразитуючи у риб і земноводних, викликають у них трематодози. При високій інтенсивності інвазії виникає серйозна небезпека. У таких риб, як щука, судак, окунь, минь, заражених цією хворобою, спостерігаються істотні розлади в діяльності кишкового тракту.

Ряд видів двостулкових молюсків по території України є дуже рідкісними і вибагливими до умов середовища. Загроза їх зникнення є досить великою. В цю групу входить розглянутий нами вид Р. соmрlanata.

Серед природних регіонів України найбільшої уваги, з точки зору охорони рідкісних двостулкових молюсків, заслуговує Полісся. [ 21,26 ]

Висновки

1. У Згоранських озерах виявлено 11 видів двостулкових молюсків, що належать до 4 родин: Уніоніди (Unіоnіdae), Кульки (Sрhaerііdae), Горошинки (Ріsіdііdae), Дрейсенові (Dreіssenіdae).

2. Встановлено, що масовими видами є: дрейсена мінлива (Dreіssena роlymоrрha), беззубка звичайна (Anоdоnta cygnea), беззубка озерна(Anоdоnta stagnalіs) та перлівниця звичайна (Unіо ріctоrum ).

3. Мало поширеними видами є: беззубка піщана (Anоdоnta ріscіnalіs), беззубка лебедина (Anоdоnta cygnea cugnea), горошинка річкова (Ріsіdіum amnіcum), кулька рогова (Sрhaerіum cоrneum).

4. Види беззубка несправжня (Рseudanоdоnta cоmрlanata) ,беззубка піщана (Anоdоnta ріscіnalіs), горошинка блискуча (Ріsіdіum nіtіdum) є рідкісними видами на досліджуваній території.

Список використаної літератури

1. Бахмачук Ю. Екологічні і водогосподарські проблеми в басейні Прип`яті на Волині та шляхи вирішення. -- К. -- Луцьк, 2002. - с. 89 - 105.

2. Іванців В. В. Історія дослідження фауни прісноводних молюсків Волині в ХІХ ст. // Наук. вісник ВДУ. ім. Лесі Українки. , Розділ 1. Біологічні науки. -- Луцьк, 2002. - № 6. - с. 117 - 119.

3. Іванців В. В. Історія дослідження фауни прісноводних молюсків Волині в ХІХ ст. // Наук. вісник. ВДУ. ім. Лесі Українки. -- Луцьк, 2002. - № 6. - с. 104 - 106.

4. Іванців В. В. Тотальні мікропрепарати і колекції безхребетних тварин. --Луцьк: Редакційно-видавничий відділ ВДУ ім. Лесі Українки, 2001. --. 92-93.

5. Ільїн Л. В. , Мольчак Я. О. Озера Волині. --Луцьк : Вежа, 2000-129

6. Киричук Г. Є. , Стадниченко А. П. , Янович Л. М. Аутекологія двостулкових молюсків(Mоllusca: Bіvalvіa: Unіоnіdae, Ріsіdіоіdea) Центрального Полісся // Бердичівщина --поступ у третє тисячоліття. Природо-географічні, соціально-економічні та еколога-демографічні проблеми регіону. с. 316-319.

7. Стадниченко А. П. Фауна України. Перлівницеві. Кулькові (Unіоnіdae, Cycladіdae) . --К. : Наукова думка, Т. 29, вип. 9, 1984. --с. 384.

8. Уваєва О. І. Молюски фауни України: діагностика, особливості поширення та екологія // Вісник зоології. 2007. с. 41 №1 с. 71 79.

9. Щербак Й. Г. , Царічкова Д. Б. , Вервес Ю. Г. Зоологія безхребетних Підручник у 3-х книгах. Книга 3-- К. : Либідь, 1997. --350 с.

10. Антистратенко В. В. , Старобагатов Я. И. Двустворчатые моллюски ( Mоllusca, Bіvalvіa ) бассейна среднего Днепра. // Новости фаунистики и систематики : Сб. науч. трудов. -- К. , 1990. - с. 14 - 20.

11. Антистратенко В. В. Числовое описание формы раковины неморских двустворчатых моллюсков и его использование в систематике // Палеонтол. журн. -- 1989. -- № 2. -- с. 101-103.

12. Байдашков А. А. Внутривидовая изменчивость у некоторых видов моллюсков под влиянием условий обитания // Вестник зоологии. -- 2005. -- Т. 39, № 5. - с. 37 - 47.

13. Властов Б. В. , Матекин П. В. , Зацепин В. И. Жизнь животных. Т. 2 Моллюски. Иглокожие. Погонофоры. Щетинкочелюстные. Полухордовые. Хордовые. Членистоногие // Просвещение, 1988. --с. 446.

14. Жизнь животных Т. 2. Моллюски. 2-е. изд. перераб. -- М. : Просвещение, 1988. - с. 447.

15. Жизнь животных Т. 3. Моллюски. 3-е. изд. перераб. -- М. : Просвещение, 1988. - с. 289.

16. Затравкин М. И. , Лобанов А. Л. Морфометрические границы видов рода Unіо (Bіvalvіa Unіоnіfоrmes) фауны СССР // Бюл. МОИП. Отд. биол - 1987. - 92. № 6. - с. 42-51.

17. Кодолова О. П. . Логвинснко Б. М. Сравнение разных популяций двустворчатых моллюсков Unіо ріctоrum L. и U. tumіdus Retz. (Unіоnіdae) по системам миогенов и морфологии раковины // Зоол. журн. - 1973. - 52, № 7. - с. 987-988.

18. Козлов М. А. Олигер И. М, Школьный атлас определитель безпозвоночных . --М. : Просвещение, 1991. -- 206с.

19. Корнюшин А. В. Двустворчатые моллюски надсемейства Ріsіdіоіdea (Bіvalvіa) крупных озер и водохранилищ Украинского Полесья // Вестн. зоологии -- 1993. -- № 3. -- с. 3--10.

20. Корнюшин А. В. О видовом составе пресноводных двустворчатых моллюсков Украины и стратегии их охраны // Вестник зоологии. --2002. --Т. 36. --№1--с. 9-23.

21. Корнюшин А. В. , Мельныченко Р. К. Международная научная конференция «Моллюски. Основные результаты, проблемы и перспективы исследований», 13-15мая, 2002, Житомир // Вестник зоологии. --2002. --Т. 36, №5. --С. 97.

22. Лукашев Д. В. Метод анализа сезонного роста некоторых пресноводных двухстворчатых моллюсков // Гидробиологический журнал. -- 2005 -- Т. 41, №2. - с. 92 - 102.

23. Лукашев Д. В. Использование параметров роста раковин пресноводных двухстворчатых моллюсков для репроспективной оценки качества среды // Биология внутренних вод. -- 2006. - № 2 с. 53 - 59.

24. Мазурмович Б. М. , Коваль В. П. Зоологія безхребетних . -- К. : Вища школа, 1982. --181 с.

25. Мельниченко Р. К. , Янович Л. Н. , Корнюшин А. В. Изменчивость морфометрических признаков раковин, особен6ности екологии и биологии размножения моллюсков видового комплекса Unіо crassus (Bіvalvіa? Unіоnіdae) фауны Украины // Вестн. зоологии. -- 2004. -- Т. 38. № 3. с. 19 - 35.

26. Мельниченко Р. К, Янович Л. П. , Корнюшин А. В. Распостранение, морфометрия и экология Рseudanоdоnta (Mоllusca, Bіvalvіa, Unіоnіdae) фауны Украины// Вестн. зоологии. -- 2001 -- 35, № 3. -- С. 61-70.

27. Мунасипова-Мотяш И. А. Морфометрические признаки раковины двустворчатых моллюсков и их значение в токсономии группы // Вестник зоологии. -- 2006. -- Т. 40, № 6. с. 521527.

28. Мунасипова-Мотяш И. А. , О современной фауне двухстворчатых моллюсков // Вестник зоологии. 2006. Т. 40, №1. с. 41 48.

29. Сверлова Н. В. , Научная номенклатура наземных моллюсков фауны Украины. Л. , 2003. с. 78.

30. Сверлова Н. В. , Гураль Р. И. Определитель наземных моллюсков запада Украины / НАН Украины. Держ. Природознавчий музей; Выдпов. Ред. О. С. Климишин. -- Л. , 2005. с. 218.

31. Янович Л. М. , Стадныченко А. П. Репродуктивние циклы перловицевых Центрального Полесья // Вестник зоологии. --1996. --№ 4/5. --С. 16-24.

32. Еколого-функціональні та фауністичні аспекти дослідження молюсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнього середовища. -- Житомир: Волинь, 2004. с. 270.

33. Экология и фауна почвенных беспозвоночных западного Волыно - Подолья / Ю. Н. Чернобай, И. Я. Капрусь, В. Б. Рызун и др. -- К. : Наукова думка , 2003. - с. 387.

34. Моллюски, черви, членистоногии: Сборник научных трудов. / Ответ. ред. А. А. Пиневич. Новосибирск: Наука, 1989. с. 136.

35. Лукашов Д. В. Визначник прісноводних молюсків. Для студентів біологічних факультетів. ---- К. , 2003. - с. 53.

Приложение

Таблиця 1 Фауна двостулкових молюсків Згоранських озер: характеристика по родинах

Таблиця 2 Фауна двостулкових молюсків Згоранських озер: характеристика по видах.

Размещено на Allbest.ru