Органічні сполуки у лікарських рослинах родини Asteraceae

Препарати зі свіжих коренів і кореневищ використовують в гомеопатії. У вітчизняній та зарубіжній народній медицині настоянки і екстракти кореневища вживали всередину при малярії, набряках, сечокам'яної хвороби, мігрені; як відхаркувальний, при коклюші, бронхіальній астмі, епілепсії, як кровоспинний, сечогінний, протизапальний засіб, при шкірних захворюваннях, тахікардії; насіння - при деяких жіночих захворюваннях. Настоянку свіжого кореня на вині (портвейн і кагор) використовували при гіпоацидний гастрит.[6]

4.6 Деревій звичайний Achillea millefolium L

Рослина широко використовується в медицині різних країн як кровоспинний (при носових, маткових, легеневих, гемороїдальних та інших кровотечах), при коліті, різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, запальних захворюваннях сечовивідних шляхів, як в'яжучий при шлунково-кишкових розладах, має протизапальні і бактерицидні властивості. Застосовується у вигляді настоїв, відварів, екстрактів. Входить до складу шлункових і апетитних чаїв.

Препарати деревію з кропивою застосовують як кровоспинний і заспокійливий засіб при внутрішніх і зовнішніх кровотечах.

У народній медицині деревій звичайний застосовували при білях, малярії, безсонні, сечокам'яної хвороби, деяких захворюваннях печінки, при нетриманні сечі, як ранозагоювальний і кровоспинний при рясних менструаціях.

4.7 Полин гіркий Artemisia absinthium L

У медицині багатьох країн світу рослина використовується як засіб, що поліпшує травлення і збуджує апетит. Препарати полину гіркого застосовують при диспепсії, гіпоацидний гастритах, при захворюваннях печінки, жовчного міхура, безсонні, малярії, грипі, катарі верхніх дихальних шляхів. Хамазулен, що отримується з надземної частини полину гіркого, використовують при лікуванні бронхіальної астми, ревматизму, екзем та опіків рентгенівськими променями. Полин входить до складу жовчогінного, апетитного і шлункового зборів, зменшують метеоризм.

Вживання полину гіркого протипоказано при вагітності. Через її токсичності при внутрішньому застосуванні слід дотримуватися обережності. Надмірне застосування препаратів полину може викликати судоми, конвульсії, галюцинації.

У вітчизняній народній медицині відвар трави полину вживається при лихоманці, захворюваннях печінки, шлунка і селезінки, при водянці. [1]

4.8 Арніка гірська Arnica montana L

У медицині використовують спиртову настойку суцвіть як кровоспинний засіб при маткових і носових кровотечах, в акушерській та гінекологічній практиці - при недостатньому зворотному розвитку матки після пологів і запальних процесах, а також набряках і серцевої слабкості.

У гомеопатичної медицині застосовується як серцевий засіб, як кровоспинний, при різних травмах.

У народній медицині використовують при лихоманці, як сечогінний, потогінний, в'яжучий засіб при шлунково-кишкових розладах, як протизапальний при гінекологічних хворобах, при бронхіті та грипі, а також при епілепсії і струс мозку. Зовнішньо водний настій квіткових кошиків використовували при шкірної висипки (особливо на губах), фурункульозі, виразках, ударах, ревматизмі, подагрі, невралгії, люмбаго, зубному болю. Настоянку коріння застосовували усередину при серцевих ангіоспазмах, кардіосклероз, міокардит, як збудливий засіб; при синцях, ударах, дрібних пораненнях, абсцесах.[6]

4.9 Волошка синя Centaurea cyanus L

У науковій медицині волошка використовується в сечогінних зборах, особливо при набряках ниркового і серцевого походження, як протизапальні засіб, а також як протиспазматичний при хворобах печінки. Квітки у вигляді настою і екстрактів застосовуються при нефриті, нефрозонефрітах, циститах, уретритах як сечогінний засіб і при захворюваннях печінки і жовчних шляхів як жовчогінний.

У народній медицині відвари квіток застосовують при запальних захворюваннях очей, зорової стомлюваності. Примочки з відваром застосовують при фурункульозі, екземі, трофічних виразках, маткових кровотечах. Відвар кошиків використовують як сечогінний, при циститах, кашлі і кашлюку, нервових і шлункових захворюваннях, при маткових кровотечах і проносі у дітей.

Хороший медонос, дає бджолам нектар і пилок. Мед зеленувато-жовтий, густий, з приємним легким мигдальним запахом і іноді з гіркуватим присмаком.

4.10 Цмин пісковий Helichrysm arenarium (L.) Moench

У народній медицині безсмертник піщаний застосовують при гастритах, запорах, колітах, використовують як печінковий засіб, для регуляції жовчоутворення і жовчовиділення, призначення препаратів безсмертника виправдано при початкових стадіях жовчнокам'яної хвороби.

Застосування безсмертника у вигляді сухого водного екстракту сприяє зворотному розвитку дрібних конкрементів жовчного міхура. Крім того, призначення препаратів безсмертника показано після операції видалення жовчного міхура з метою профілактики повторного утворення конкрементів.

Із сировини отримують настій, сухий екстракт, препарат фламін і зіфлан, використовувані як жовчогінні засоби при гострих і хронічних захворюваннях печінки, жовчного міхура та жовчних шляхів, а також при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і нирок.

Інсектицид, його можна використовувати для запобігання одягу від молі.

4.11 Череда трироздільна Bidens tripartita L

Надземна частина. Настій, настоянка - при порушенні обміну речовин як засіб, що поліпшує апетит і травлення, легке потогінний, сечогінний, жовчогінний і седативну; як засіб для зниження кров'яного тиску; зовнішньо (у вигляді ванн і обмивань) - при рахіті, подагрі, артритах і ексудативному діатезі . У народній медицині настій, відвар (всередину) - при захворюваннях печінки, селезінки, при бронхітах, цукровому діабеті, поганому травленні, застуді; як сечогінний при запаленні сечового міхура. Всередину і зовнішньо при золотусі, рахіті, вуграх, прищах, фурункулах та інших гноячкових захворюваннях. Зовнішньо (у вигляді примочок, загальних ванн, ванночок) - при фурункульозі, нейродермітах, екземі, себореї.

Листя. Свіжі (розтерті) прикладають до інфікованих ран і виразок. Порошок (у вигляді присипки) - при гнійних ранах і виразках.[1]

4.12 Цикорій дикий Cichorium intybus L

Завдяки вмісту в молочному соку гірких речовин цикорій підвищує апетит. З коренів отримують смачні ароматні напої, які мають антимікробну і в'язким дією, підвищують апетит, зменшує потовиділення покращують функціональний стан травної системи. Згідно з експериментальними даними, настій з суцвіття цикорію надає заспокійливу дію на центральну нервову систему, тонізує роботу серця, має жовчогінну дію.

Цикорій особливо цінується в дієтичному харчуванні хворих на цукровий діабет. У клінічних випробуваннях отримано позитивні результати при лікуванні цукрового діабету екстрактом з коріння цикорію: спостерігалося поліпшення самопочуття хворих в початковій стадії захворювання, в запущених випадках досягалося часткове зниження вмісту цукру в сечі.

У вітчизняній та зарубіжній народній медицині коріння і надземну частину вживали як засіб, що підвищує апетит і седативну, при цинзі, безсонні, гіпоацидний гастрит, гепатиті, циститі, нефриті, як сечогінний, при ентериті, виразкової хвороби шлунка, жовтяниці, туберкульозі, набряках, особливо серцевого походження, пітливості, анемії, подагрі, малярії, нетриманні сечі, запорі, жовчнокам'яної хвороби, геморої, зубного болю; золою рослини лікували лейшманіоз, настоєм і відваром - запалення очей, різні шкірні хвороби, пов'язані з порушенням обміну речовин (фурункульоз, алергію, екзему), застарілі рани, виразки; розпарену надземну частину рослини у вигляді компресів використовували при болях в суглобах, запаленні лімфатичних залоз.[6]

4.13 Пижмо звичайне Tanacetum vulgare L

У вітчизняній народній медицині листя і квітки використовували при гепатиті, холециститі, ангіохоліт, як в'яжучий, при ентероколіті, анацидном гастриті, лямбліозі.

У зарубіжній народній медицині рослина застосовували при ревматизмі, подагрі, виразковій хворобі шлунка, дизентерії, метеоризмі, мігрені, для регуляції менструального циклу, при епілепсії, істерії, малярії, набряках, жовтяниці, спазмах шлунка, як сечогінний, при пієлонефриті, сечокам'яній хворобі, для лікування гнійних ран, виразок, корости, забитих місць, фурункулів, при лупи.

Пижмо як отруйна рослина вимагає обережності при внутрішньому застосуванні.

Висновок

В наш час синтезовано дуже багато органічних речовин, тому традиційна медицина насилу визнає погляд на траволікування народною медициною. Дійсно, хімік дивиться на рослину як на набір хімічних елементів, а народний цілитель як на живий організм, зв'язку в якому не здатна описати жодна хімічна формула.

Завжди слід пам'ятати, що лікування травами - це процес природний для людського організму і пройде ще чимало часу, поки поняття фототерапія і траволікування стануть позначати одне і теж.

У даній курсовій роботі було досліджено:

- видову різноманітність родини Asteraceae, в якій було виявлено 17 видів лікарських рослин;

- органічні речовини лікарських рослин родини Asteraceae: фруктани, каротиноїди, жирні напіввисихлі олії, терпеноїди, іридоїди, флавоноїди, лігніни;

- практичне значення лікарських рослин родини Asteraceae;

- вплив на організм людини органічних речовин, які містяться в лікарських рослин родини Asteraceae (спазматичну, бактерицидну, гіпотензивні, послаблю вальну, антисептичну та ін.)

Список літератури

1. Лекарственные растения и и их применение. Изд. 5-5, перераб. и доп. «Наука и техника». Мн., 1974. 592 с. с ил. (АН БССР. Ин-т эксперим. ботаники им. В. Ф. Купревича).

2. Фармакогнозія: Підручник / І.А. Бобкова, Л.В. Варлахова, М.М. Маньковська. - К.: Медицина,2006. - 440 с.

3. Универсальная энциклопедия лекарственных растений / сост. И. Н. Путырский, В. Н. Прохоров. -- М.: Махаон, 2000.

4. [Выпуск 7] : Семейство Asteraceae (Compositae) // Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование / РАН; Бот. ин-т им. В. Л. Комарова; Отв. ред. П. Д. Соколов. -- СПб.: Наука, 1993.

5. Зимин В. М. Профессиональный справочник фитотерапевта: Подробные сведения о 750 лекарственных растениях. -- СПб.: Центр гомеопатии, 2003.

6. Кузнецова М. А. Лекарственное растительное сырье и препараты. -- М.: Высшая школа, 1987.

7. Березовский В.М. Химия витаминов. Изд. 2-е, М, «Пищевая промышленность», 1973, 317 с.

8. Костина Л. Лечение ромашкой. -- М: ООО «АСС-Центр», ООО «Авеонт», 2005. -- С. 128. -- 30 000 экз.

9. Растительные лекарственные средства/ Максютина Н.П., Комиссаренко Н.Ф., Прокопенко А.П. и др. - К.: Здоровя 1985.-280 с.

10. Лікрські рослини: Енциклопедичний довідник/ ред. А.М. ГроздінськийК.: Видавництво «Українська Енциклопедія», 1992. - 544 с: іл.

Размещено на Allbest.ur