Сучасні нестероїдні протизапальні препарати
Загальна характеристика та класифікація нестероїдних протизапальних препаратів. Лікарські речовини - похідні ароматичних кислот та амінокислот. Патофізіологія та фармакодинаміка. Метаболізм арахідонової кислоти. Фармакокінетична характеристика НПЗП.
Рубрика | Химия |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 21.10.2013 |
Размер файла | 733,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Препарати золота: висипка на тілі, виразковий стоматит, протеїнурія, тромборитопенія, порушення функції печінки, вазомоторні реакції у вигляді колапсу.
Купреніл: втрата смакових відчуттів, нудота, тромбоцитопенія, протеїнурія, „пізня” висипка у вигляді пемфігусу.
Цитостатики: пригнічення імунітету, тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, анорексія, нудота, блювота, підвищення ризику виникнення інфекційних захворювань, гіперурікемія, гіперурікурія, порушення функції печінки, оліго-азооспермія, канцерогенез.
Метотрексат: виразковий стоматит, гастрити, пригнічення кровотворення (мієлосупресія), алопеція, порушення функції печінки, зниження опірності до інфекцій.
Лефлуномід (арава): незначне підвищення АТ, пронос, нудота, блювота, анорексія, афтозний стоматит, біль в черевній порожнині, підвищення показників печінкових тестів (трансаміназ, лужної фосфатази, білірубіну), гепатит, холестаз, жовтяниця, печінкова недостатність, гострий печінковий некроз з можливими фатальними наслідками, зменшення маси тіла, головний біль, запаморочення, астенія, парестезії, тендовагініт, алопеція, сухість шкіри, екзема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, поліморфна еритема, алергічні шкірні прояви, анафілактичні реакції, лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія, панцитопенія
3.4 Взаємодія базисних препаратів з іншими ліками
Лефлуномід: одночасне застосування з гепатотоксичними та гематоксичними препаратами - зростає частота побічних проявів. Холестирамін та активоване вугілля призводять до значного зменшення концентрації активного метаболіту арави. Потенціюють дію арави НПЗП та ГКС.
Препарати золота: імунодепресанти посилюють токсичний ефект; D пеніциламін - зменшення ефективності через утворення хелатних комплексів, НПЗП та ГКС - посилення клінічної ефективності при зменшенні доз НПЗП та ГКС.
Купреніл: хінолінові, протипухлинні засоби, левамізол, фенілбутазон - збільшують ризик виникнення побічних ефектів; препарати алюмінію, магнію, заліза - утворення комплексів, що не всмоктуються; ГКС, мідь - посилення ефекту дії.
Хінолінові препарати: препарати золота, купреніл - взаємне посилення токсичних ефектів; інгібітори МАО - взаємне посилення токсичної дії; фенілбутазон, левамізол, цитостатики - підвищення ризику розвитку нейротоксичності та шкірних реакцій; алкоголь - посилення токсичності; НПЗП - протилежний вплив на шлункову секрецю; серцеві глікозиди - підвищений ризик глікозидної інтоксикації; оротат калію, рибоксин - підвищення розвитку міопатій; метилурацил - попередження або зменшення лейкопенії.
Метотрексат: НПЗП, сульфаніламіди, фенітоїн, тетрациклін, аспірин - підвищення плазменної концентрації метотрексату; антикоагулянти - потенціювання побічних впливів; сульфасалазин - достовірне клінічне покращення; фолієва кислота - зменшення ефекту дії; ГКС, пеніцилін, канаміцин, вінкристин, вінбластин - зменшення вираженості клінічного ефекту і токсичного впливу; алкоголь - потенціювання гепатотоксичного впливу.
Сульфаніламіди: фолієва кислота - зменшення всмоктування ФК; антибіотики - зменшення бактеріального розщеплення сульфаніламідів в товстому кишківнику; холестирамін, препарати заліза - посилення виведення через ШКТ; НПЗП - зменшення побічної дії НПЗП (гастроінтестінального синдрому).
Цитостатики - аміноглікозиди, НПЗП, ципрофлоксацин, амфотерицин В - посилення нефротоксичності; ловастатин, симвастатин та інші - міопатія, м'язева слабкість; макроліди, антагоністи кальцію - підвищення плазменної коцентрації цитостатиків; преднізолон - підвищення плазменної коцентрації цитостатиків і зниження кліренсу преднізолону. Ніфедіпін - незворотня гіперплазія ясен; препарати калію - небезпека розвитку гіперкаліємії; барбітурати, карбамазепін, анальгін, рифампіцин, ізоніазид - зниження плазменної концентрації; аллопуринол - підвищення інтенсивності і токсичності; антиоксиданти - зменшення токсичного ефекту; похідні сульфосечовини - посилення гіпоглікемічного ефекту; ГКС - посилення ефекту.
3.5 Клінічне застосування базисних препаратів
Ревматизм. Плаквеніл 0,2 г/д; делагіл 0,25 г/д (одночасно з ГКС або застосовується при злоякісній формі перебігу).
Системний червоний вовчак. Імунодепресанти.
- Азатіоприн (імуран) 50-200 мг/д не менше 10 тижнів; можна в поєднанні з преднізолоном (30 мг).
- Циклофосфан (циклофосфамід) 50-200 мг/д не менше 10 тижнів з переходом на підтримуючу дозу. При люпус-нефриті і нейролюпусі 1000 мг циклофосфану в/в 1 раз в місяць - 6 місяців, потім по 1000 мг кожні 3 місяці - 1,5 року.
- метотрексат: 10-15 мг/тиждень 4-6 тижнів.
- Циклоспорин А (сандімун) - 150 мг/д із розрахунку 2,5 мг/кг - 1 місяць. Схеми комбінованого лікування: поєднання пульстерапії - 1000 мг метипреду + 1000 мг циклофосфану в перший день, в 2 і 3 тільки 1000 мг метипреду; азатіоприн+циклофосфан по 2,0-2,5 мг/кг/добу; лейкеран 0,2-0,4 мг/кг/добу і низька (25 мг) чи середня доза (40 мг) преднізолону; азатіоприн всередину+циклофосфан 1000 мг/м2 кожні три місяці
Амінохінолінові препарати при низькій активності процесу на фоні фотосенсебілізації і помірного ураження шкіри і суглобів: можна в комбінації з ГКС: делагіл 0,5 г/д; плаквеніл - 0,4 г/д.
При церебральних кризах: циклофосфан в/в 2 г 1р/тиждень - 4 тижні, потім 200 мг 1 р/тиждень 2-2,5 роки; комбінація пульс-терапії з циклофосфаном.
Системна склеродермія: купреніл: 150-300 мг/д - 2 тижні, потім кожні 2 тижні по 300 мг/д до 1800 мг/д. Цю дозу приймають 2 місяці, потім поступове зниження до підтримуючої дози 300-600 мг/д.
Імунодепресанти: азатіоприн 100-200 мг/д, циклофосфан 100-200 мг/д; хлорбутин (хлорамбуцил - 8 мг/д; метотрексат - 5-10 мг/тиждень).
Дерматоміозит. Цитостатики в поєднанні з ГКС: циклоспорин А (сандімун) - 5 мг/кг, підтримуюча доза 2-2,5 мг/кг/д; метотрексат - 7,5 мг/тиждень до 25-30 мг/тиждень; азатіоприн (імуран) - 2-3 мг/кг/д, підтримуюча доза 50 мг/д.
Антихінолінові препарати за наявності пошкодження шкіри: делагіл 0,25 г/д не менше 2 років.
Синдром Шарпа. Цитостатики при виражених побічних діях ГКС і при високому ступені активності.
Синдром Шегрена. Цитостатики в поєднанні з ГКС при високій активності: лейкеран 4-8 мг/д; циклофосфан 200 мг 1-3 р/тиждень; азатіоприн 100-150 мг/д. Амінохінолінові препарати: в поєднанні з ГКС: плаквеніл 0,4 г/д; делагіл 0,25 г/д.
Вузликовий поліартеріїт: цитостатики: азатіоприн 2-4 мг/кг при всіх формах за винятком шкірної. Підтримуюча доза 50-100 мг/д; циклофосфан в поєднанні з ГКС. Амінохінолінові: делагіл, плаквеніл.
Ревматоїдний артрит.
Амінохінолінові препарати: плаквеніл 0,2 г 2 р/д; делагіл - 0,25 2 р/д від 2 до 4 місяців. Сульфасалазин 0,5 г 2 р/д - 1-2 місяці. Метотрексат 7,5-15 мг/тиждень - 1-2 місяці. Лефлуномід 10-20 мг 1 місяць. Азатіоприн 50 мг 1-3 р/д 2-3 місяці.
Висновок
Наявні на сьогодні дані вказують на те, що селективні інгібітори ЦОГ-2 мають побічні впливи на серцево-судинну систему -- підвищений ризик ІМ, інсульту, серцевої недостатності та артеріальної гіпертензії. Ризик виникнення цих розладів є найвищим у пацієнтів з наявністю в анамнезі серцево-судинних захворювань або з високим ризиком їх розвитку. У вказаного контингента хворих застосування інгібіторів ЦОГ-2 з метою усунення больового синдрому має обмежуватися лише випадками, коли ефективні альтернативи відсутні; препарати мають використовуватися в найнижчих дозах протягом найкоротшого часу.
Для оцінки того, наскільки позитивна дія препаратів на серцево-судинну систему переважає зазначені побічні впливи, необхідним є проведення довготривалих досліджень. Потрібна також повна інформації щодо серцево-судинної безпечності звичайних НПЗП. До того ж часу, поки ці дані будуть отримані, тривале лікування будь-яким інгібітором ЦОГ, у тому числі препаратами, що використовуються при самолікуванні, має проводитися лише під контролем лікаря.
Список літератури
1. http://ua.convdocs.org/docs/index-153058.html
2. http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/magistr/classes_stud/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0/1%20%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81/%D0%BA%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D1%84%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%BA%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D1%84%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B2.htm
3. http://www.mif-ua.com/archive/article/4842
4. Фармацевтична хімія: Підручник для студ. вищ. фармац. навч. закл. і фармац. ф-тів вищ.мед. для студ. вищ. фармац. навч. закл. / За заг. ред. П.О.Безуглого. - Вінниця, НОВА КНИГА, 2008.
5. Машковский М.Д. Лекарственные средства: пособие для врачей. Изд.15-ое -- Москва: Новая волна, 2005.
6. Туркевич М.М., Владзімірська О.В. та ін. Фармацевтична хiмiя. -- Вінниця: Нова книга, 2003.
7. Державна фармакопея України / Державне підприємство “Науково-експертний фармакопейний центр”. - 1-е вид. - Харків: РІРЕГ, 2001. - 556с.
8. Державна фармакопея України , доповнення 1, Харків, 2004. - 494 с.
9. Державна фармакопея України. - 1-е вид., Доповнення 2. - Х.: Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр», 2008. - 620 с.
10. Державна фармакопея України. - 1-е вид., Доповнення 3. - Х.: Державне підприємство «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», 2009. - 280 с.
11. Державна фармакопея України. - 1-е вид., Доповнення 4. - Х.: Державне підприємство «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», 2011. - 540 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Класифікація нестероїдних протизапальних препаратів. Загальна характеристика мелоксикаму, методи його визначення. Синтез іонних асоціатів для іоноселективних електродів. Приготування полівінілхлоридної мембрани. Характеристики іоноселективних електродів.
дипломная работа [529,2 K], добавлен 12.09.2012Загальна характеристика і склад нуклеопротеїдів. Нуклеїнові кислоти – природні біополімери. Структурні елементи нуклеїнових кислот: нуклеозид; нуклеотид; нуклеїнова кислота. Класифікація і будова нуклеїнових кислот. Біологічна роль нуклеїнових кислот.
реферат [35,2 K], добавлен 25.02.2009Вивчення хімічного складу і структурної будови нуклеїнових кислот. Характеристика відмінних рис дезоксирибонуклеїнових кислот (ДНК) і рибонуклеїнові кислоти (РНК). Хімічні зв'язки, властивості і функції нуклеїнових кислот, їх значення в живих організмах.
реферат [1,2 M], добавлен 14.12.2012Антранілова (2-амінобензойна) кислота, її характеристика, добування та застосування. Фізичні властивості антранілової (2-амінобензойної) кислоти. Похідні антранілової (2-амінобензойної) кислоти по карбоксильній групі, аміногрупі та бензойному кільцю.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 20.10.2014Значення амінокислот в органічному світі. Ізомерія. Номенклатура. Шляхи отримання амінокислот. Фізичні властивості. Хімічні властивості. Біосинтез амінокислот. Синтез незамінних амінокислот. Білкові речовини клітини: структурні білки, ферменти, гормони.
реферат [20,0 K], добавлен 25.03.2007Амінокислоти як безбарвні кристалічні речовини, деякі солодкуваті на присмак, дають солі з кислотами й основами: розгляд хімічних властивостей, знайомство з методами одержання. Характеристика окремих представників амінокислот та їх основних похідних.
курсовая работа [724,5 K], добавлен 21.05.2019Біологічна, фізико-хімічна та структурна класифікація ліпідів. Попередники і похідні ліпідів. Жирні кислоти, гліцерол, стероїди, кетонові тіла, жиророзчинні вітаміни і гормони. Складні ефіри стеринів і вищих жирних кислот. Одноатомні циклічні спирти.
презентация [1,9 M], добавлен 25.04.2013Вивчення вітаміну С, опис його властивостей, методик ідентифікації і кількісного визначення. Медичні та фізико-хімічні властивості аскорбінової кислоти, її біосинтез. Фармакодинаміка та фармакокінетика. Залежність між будовою і біологічною активністю.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 30.11.2014Характеристика лимонної кислоти та способів її отримання. Аналіз принципів і способів отримання оцтової кислоти. Властивості і застосування ітаконової кислоти. Біологічний синтез лимонної, оцтової та ітаконової кислоти, особливості і умови даних процесів.
курсовая работа [119,9 K], добавлен 26.08.2013Поняття ароматичних вуглеводних сполук (аренів), їх властивості, особливості одержання і використання. Будова молекули бензену, її класифікація, номенклатура, фізичні та хімічні властивості. Вплив замісників на реакційну здатність ароматичних вуглеводнів.
реферат [849,2 K], добавлен 19.11.2009