Архітектурна спадщина Чернівців кінця XIX - поч. XX ст.

Натомість необхідно зазначити, що процес творення забудови, її стильових ознак, а скоріш її відтворення, часто-густо наслідування, проходив на Буковині, у Чернівцях, дещо пізніше, ніж у столиці - Відні. Явища архітектурного чи мистецького плану відображались або безпосередньо (брався віденський зразок - копіювався у будові), або опосередковано - через малопомітні впливи чи творчі уподобання великих австрійських архітекторів.

1850-1890 роки

Епоха історизму -1848-1914 рр. - майже збігається з часом правління цісаря Франца Иосифа. Його культурна політика зумовила виникнення Рінгштрасе, її забудову монументальними спорудами10. Внаслідок революційних рухів та перетворень у Відні з'являються численні розвідки із національної історії, пробуджується інтерес до культури, зокрема історії архітектури. Ідеалом стає всебічно розвинута людина епохи ренесансу. Звідси - посилена зацікавленість архітектурою минулого, поява ініціатив Віоле лє Дюка і Ґотфріда Земпера, виникнення теорії наукової реставрації та поняття історизму. Історичні стилі - ренесанс, готика, бароко та їх поєднання - надихали архітекторів того часу. За визначенням Р. Ваґнер-Ріґер, епоха історизму поділяється на романтичний, строгий чи зрілий і пізній історизм.

Паралельно історизму мав вплив прийшлий з Німеччини на австрійські землі стиль "Рундбоґен"11 (друга чверть XIX століття), метою якого було впровадити принципи раціональної, "правдивої" архітектури, продемонструвати непідробні властивості будівельного матеріалу та його природного кольору. Приніс і розвинув у своїх віденських творах цей напрямок архітектор Теофіл Ганзен, який будучи водночас зацікавленим візантійською культурою, застосовував у своїх творах її мотиви. Його музей зброї, що входив до комплексу "Арсеналу" 1850-1857 рр.12, мав великий вплив на архітектуру раннього історизму з опрацюванням переважно романських, готичних прийомів та декору. Взагалі "Арсенал" (1849-1856) є прикладом романтичного історизму - синтезу різних стилів минулого, його можна вважати "програмним твором" цього стилю. Мотивація та ідейна установка архітектора Йосифа Главки стає зрозумілою дещо згодом, під час роботи над створенням комплексу Резиденції Буковинських митрополитів (1864-1884 рр.). Закономірно, що автори Дому коменданта, який входив до даного комплексу, Едуард ван дер Нюль та Август Сіккардсбург - професори архітектури Віденської академії, визнані авторитети з оцінки художнього рівня віденських будівель історизму - були свого часу вчителями Главки. На нашу думку, на створення Й.Главкою його видатного ансамблю Резиденції великий вплив мала також ганзенівська архітектура, що з'явилась хронологічно раніше. Деякі особливості цього напрямку помітні при порівнянні чернівецького ансамблю з вирішенням греко-східної церкви у Відні (1858 р.). Об'єднує споруди також застосування в них подібного будівельного матеріалу: клінкерної цегли для стін та піщаника для порталів входів, обрамлення дверних, віконних отворів, облицювання цоколя.

Вихований на австрійській архітектурі, Главка водночас глибоко вивчив архітектурну спадщину буковинського регіону, в якій відбивалась візантійська традиція через монументальну архітектуру Молдови, Сербії, Волощини13. Ці чинники були визначальними при створенні комплексу Резиденції, яка, вважаємо, займає особливе, окреме місце в історії архітектури та потребує глибшого, ніж до цього моменту, вивчення.

Широкого розповсюдження стиль "Рундбоґен" у Чернівцях, як,скажімо, у Львові не знайшов, хоча відлуння його можна спостерігати трохи згодом, у поодиноких будівлях: пивоварний завод, 1870 р.; палац хасидів (нині М. Тереза, 198); в облицюванні площин стін фасадів нижньої частини будівель (вул. Українська, 24; Головна, 73).

Найхарактернішою рисою чернівецької рядової забудови 60-70-х років є переважання типу будинку з масивною аркою входу-проїзду, симетричного, з балконом над аркою, з ренесансним декором різної міри насиченості. Саме цей тип склався на території міста як власне чернівецький, без зайвої помпезності у вирішенні, в дусі естетики раннього історизму. Пожвавленню забудови центру Чернівців кам'яними спорудами сприяла заборона дерев'яного будівництва у 1866 році14.

У другій половині XIX ст. архітектура Чернівців зазнала подальшого впливу Відня, який ставав визначним мистецьким центром. З іншого боку, на процес будівництва впливала типологія та уніфікація всіх галузей та сторін життя імперії в регіонах. Проте, забудова міста поступово набуває власних рис: прийоми і деталі - не пряма ремінісценція італійського чи французького ренесансу, а ніби розчинений, з домішками місцевих уявлень та уподобань, його вплив. Найвпливовішим чинником на європейську архітектуру взагалі та на чернівецьку зокрема став процес, пов'язаний із реконструкцією та забудовою віденського історичного центру - "стиль Рінґштрасе", який характеризувався парадно оформленими будівлями, інтерпретацією історичних стилів. Це стало поштовхом для інтенсивного будівництва монументальних громадських споруд 80-х років у місті. Пануючий неоренесанс знайшов відображення у вирішенні низки чернівецьких будівель: кафе "Європейське" -вул. О. Кобилянської; "будинок-корабель"-нарозі вул. Головної-Шолома-Алейхема; будівля Дирекції православного релігійного фонду - вул. О. Кобилянської, 28 та інші.

Одним із прикладів зрілого історизму в Чернівцях, що має спільну художню основу з віденськими аналогами, є поштамт, побудований у 1873 році (авторство приписують Юліану Захаревичу). Прототипом будівлі за композицією, декором можна вважати палац ерцгерцога Вільгельма (1864-67 рр., архітектор Т. Ганзен) Риси зрілого історизму представлені у споруді Промислового музею (1885 р. - К. Ромшторфер, Е. Кольбенгаєр), університету (80-ті рр. XIX ст. - Й. Ляйцнер по вул.Університетській, 19). Період віденського строгого історизму дав зразки будівель, де гармонійно поєднано архітектуру, скульптуру, образотворче мистецтво. Ці характеристики ще більш були розвинуті в пізньому історизмі, що відзначався надмірною помпезністю, пишним, подекуди нестримним декором.

Тривала практика запрошення професійних кадрів інженерів, архітекторів чи їх призначення з метрополії: з Відня, інших міст Австрії, Польщі (Галичини), Чехії. Середньотехнічна ланка забезпечувалась випускниками Вищої технічної школи у м. Брно до відкриття у 1873 році промислового училища у Чернівцях, що спричинило формування місцевої архітектурної еліти.15

Залишив свій творчий доробок в Чернівцях найвизначніший львівський архітектор зрілого історизму - Юліан Захаревич, апологет віденської неоренесансної архітектури в галицькому регіоні. У 1873-77 роках за його проектом побудовано Темпль по вул. Університетській, що став на довгий час однією з образних домінант міста. Тут втілено притаманний синагогам принцип наслідування рис та прийомів пануючого на той час стилю; в даному випадку -історизм з елементами східної, мавританської архітектури. Подібно, з ренесансними мотивами, вирішена синагога по вул. Садовського, 5.

Продовжувалась орієнтація на віденські зразки та творчість відомих архітекторів, що запрошувались з Відня на поодинокі замовлення. Послідовники віденського неоренесансу та необароко, видатні майстри, що спеціалізувались на проектуванні театральних споруд Фельнер і Гельмер побудували у 1905 р. міський театр, а також, трохи раніше, філіал Австро-Угорського банку (вул. І. Франка, 4-вул. Штерна, 1). Мав досвід роботи в Чернівцях один із найвідоміших архітекторів історизму, учень Ферстеля - Карл Кьохлін,16 який відігравав важливу роль у мистецькому житті Відня: був куратором австрійських музеїв мистецтв, членом верховної будівельної ради. Вища православна реальна школа, побудована ним у 1869 році, виконана в класицизуючому історизмі. Заслуговує на увагу нездійснений проект 1905 року Буковинського сейму віденського архітектора Франца Крауза, що міг стати наймонументальнішою спорудою центру міста.17 Необхідно додати, що над цим проектом разом із Краузом працював чернівецький архітектор Роберт Віттек, який згодом проявив себе в модерні. Водночас, переважно в класицизуючому історизмі, виявили свій талант відомі місцеві архітектори: А. Павловський, Йозеф Ґреґор, Йозеф Ляйцнер. Останній, крім вагомого внеску в забудову Чернівців як архітектор-практик, зарекомендував себе послідовним прибічником історизму, теоретиком та педагогом.

Зацікавлення історичними стилями, архітектурною спадщиною, започатковане у Відні, паралельно відбувалось і в Чернівцях. У столиці створено було Центральну державну комісію з охорони історичних і художніх пам'яток та відповідні структури у крайових містах. Так, у Чернівцях у 1904 році уповноваженим комісії був призначений Еріх Кольбенгайєр. По всій Буковині працювали експедиції з дослідження історико-архітектурного надбання, очолювані архітектором К. Ромшторфером. Результатом цієї справи стало переосмислення історичних стилів, традиційних прийомів, застосування історичних знань та естетичних засад у тогочасному проектуванні та будівництві, тим більше що обидва майстри - і Е. Кольбенгаєр, і К. Ромшторфер - долучились до підготовки архітекторів у чернівецькій Промисловій школі.

Урізноманітнює тематику історизму унікальна будівля - Палац юстиції відомого львівського архітектора Франца Сковрона, побудований у 1906 р. У його формах відображено мотив італійського ренесансного палаццо та ознаки зацікавлення засобами опорядження, притаманними модерну, -облицювальною цеглою, поліхромною керамікою. Це перегукується з рухом за нові підходи, що розповсюдився по всій території Австрії (зокрема, експерименти архітектора Івана Левинського з застосування в архітектурі виробів його керамічної фабрики, Львів).

Зростаючий економічний потенціал міста, середнього класу, буржуа, розвиток всіх форм суспільного життя як у столиці імперії, так і у столиці Буковинського краю зумовили розширення міста, яке набувало імпозантнішого вигляду: виникають багатоповерхові будівлі, нові типи споруд. "Чернівці стають повноправним адміністративним, торговим, культурним осередком імперії, одною з рівних крайових столиць Австрії. У Чершвцях знаходиться уряд краю; правлшня Чернівецького повіту; Крайовий суд, дирекція фінансів та фінансова прокуратура; дирекція греко-православного реліїійного фонду; дирекція пошт і телеграфів; управління залізниць; лісна шспекція на Буковині. Місто розширило свою територіїо, з'явились нові квартали, впорядковувалась об'ємно-просторова структура. У 90-х роках XIX ст. населення займало 5006 будинків; з них у самому місті - 2354, решта - в передмісті"18. У суспільному плані зростає усвідомлення самобутності свого регіону, краю, що складалося з багатьох чинників: багатонаціональності населення, що було носієм різних традицш, світосприйняття, автохтонної культури. Це проявилось в естетичному аспекті: в забудові Чернівців чи не вперше після молдавських часів, поряд з інтернаціональними віденськими рисами, з'явились елементи національно-романтичного напрямку на основі народних традицій - будинки по вул. Університетській, 15; по вул. Котляревського, Грушевського; Сучавській, 2; комплекс дитячої лікарні архітектора В. Кемплера.

Модерн, сецесія, 1900-1914 роки

Творення нового стилю - модерну - у Чернівцях необхідно розглядати як у площині загальноєвропейського процесу, так і конкретно у площині впливу віденської Сецесії, яка започаткувалась у другій половині 90-х років. Різноманітність прояву стилю у Чернівцях автор визначає поділом на основні чотири напрямки: віденська сецесія, символістський, національно-романтичний, раціоналістичний.19 У забудові міста елементи неоренесансу та необароко залишаються до кінця століття, співіснуючи паралельно чи у вигляді взаємовпливів із модерном. Міська палітра на зламі століть перетворилась у більш масштабну, змінилась і образно збагатилася. Забудовуються одночасно фрагменти з рисами і підходами нового стилю: забудова теперішніх вулиць Шіллера, Гете, Лисенка20. У планувальній та архітектурній композиції зберігаються засади еклектики - історизму: анфіладність, значна довжина коридорів, присутність флігелів, водночас декор піддається зміні, трактується на засадах естетики модерну (насиченість гнучкими, плавними лініями). Таким характеристикам відповідають будинки по вулиці Шіллера, 3; 5; О. Кобилянської, 42; Ватутіна, 11 - акцент робиться на наріжні еркери та аттики пластичного силуету. Подібність вирішення відмічаємо у віденських житлових будинках по Ротентурмштрасе, 29 (Rotenturmstrasse); Ламмґасе, 1 (Lammgasse) архітектора Рудольфа Ґьобля,учня Отто Вагнера. Школа Вагнера всесвітньо відома своїми раціоналістичними установками, творенням самобутнього напрямку. Проголошені її засновником і апологетом принципи стали підґрунттям віденського модерну, що вплинув на розвиток європейської архітектури, подібно впливу свого часу такого ж мистецького рівня віденського неоренесансну. У 1901 році з'являється найбільш "вагнерівський" твір чернівецької архітектури - монументальна будівля Дирекції ощадкас (нині Художній музей), автором, якої був Губерт Ґесснер, послідовник і учень віденського майстра21. На нашу думку, Ґесснер був автором ще одноїчфнівецькоїспоруди-житлового будинку по вул. Українській, 57, прототипом якої є вирішення віденського Arbeiterheim, Laxenburger Strasse 8 (1901-1902 рр.) цього ж архітектора22. Впроваджували модерн на чернівецькому терені місцеві архітектори Иозеф Прошке, Густав Фріч, Роберт Віттек. З цією метою Прошке, Косинським, Кепелом та іншими було засновано Товариство архітекторів, що ставило завдання пошуку нових підходів та втілення ідей модерну. Принципи віденської школи модерну втілені в спорудах залізничного вокзалу (1909 р.), у будівлі Управління залізниць (1906 р., архітектор Г. Гроніхштадтен). Особлива увага до декоративного начала, яке відобразилось у примхливих, вишуканих композиціях, що тяжіють до символізму, спостерігається в деяких чернівецьких будівлях (вул. Федьковича, 24; 27-а; Саксаганського, 5; Коцюбинського, 1), що перегукуються з особняками по Sankt-Veit-Gasse, 59 (арх. Карл Штьогер, 1904)23; Gloriette, 21 у Відні24. У другій половині 1900-х зростає обсяг будівництва. З'являються громадські, адміністративні споруди, розвивається на засадах, відмінних від періоду історизму, спорудження прибуткових будинків. Пізніше, ніж у Відні, виникає тип секційного будинку з великими за площею квартирами, з високим рівнем комфортності, раціональнішою структурою плану. Відмічаються нові, сучасного рівня підходи в містобудуванні: з'являються елементи комплексної забудови - одночасове формування цілісного фронту забудови (так забудована вулиця Челюскінців, 13; 15; 10; 12; вулиця Першотравнева -11; 13; 15; 12,14,16). Виникнення на початку 10-х років XX ст. двох значних міських домінант пізнього модерну - готелів "Брістоль" та "Під золотим левом" такого високого рівня та класу - змушує шукати аналогії побудови у Відні. Особливість формування стилю в Чернівцях полягає в тому, що поряд з загальноавстрійським впливом і зразками появляється національно-романтична течія, в дусі і в традиції східно-візантійської, молдавської, волоської, що пізніше стало підґрунтям неороманяску. Від цього моменту утворюється симбіоз в архітектурі космополітичного віденського та національного місцевого характеру, з мотивами та прийомами різних національних традицій. Але це вже інша тема.

Отже, спадщина модерну в Чернівцях свідчить про розмаїття його проявів, що характеризується взаємовпливами різних течій та стильових ознак, про переваги віденського модерну. Особливістю є те, що цей стиль значно пізніше, ніж у Відні, став панівним, і утримався довше, майже до кінця 20-х рр. XX ст. паралельно з раціоналізмом, ар-деко, "неороманяску".

Вплив Відня на архітектуру Чернівців був абсолютним з кінця XVIII - до початку XIX ст. Це мало об'єктивні причини - домінуюча роль Відня як столиці Габсбурзької монархії у політичному, економічному, культурному аспектах. Якщо на початку це вплив - диктат, швидше політичного характеру, то згодом, у міру зростаючого значення Відня як мистецького центру, це вплив естетичних концепцій, теорій, інженерної думки з високими будівельними технологіями та технічними можливостями. Всебічне дослідження віденських впливів дає розуміння картини формування забудови Чернівців.

Примітки:

1 ДАЧО. - Фонд 1. - Оп. 5. - № 401.

2 ДАЧО. - Фонд 1. - Оп. 5. - № 1803,1804.

3 ДАЧО.-Ф.1-Оп.5.-№4699.

4ДАЧО.-Ф.1--Оп.5.-№427.

5ДАЧО.-Ф.1-Оп.5.-№52.

6ДАЧО.-Ф.1 -Оп.5.-№3216.

7ДАЧО.-Ф.1-Оп.5.-№2269.

8ДАЧО.-Ф.1-Оп.5.-№2978.-Оп.5.-№427. -Оп.5.-№52. -Оп.5.-№3216. -Оп.5.-№2269. -Оп.5.-№2978.

9 Rudolf Wagner, Vom Halbmond zum Doppeladler. - Augsburg. -1996. - S. 57.

10 Peter Dressler Ein Kaisergedanke, Wiener Architektur des Historismus. 1848 -1914. - Karolinger Verlag Wien, 1987.-S. 22.

11 Яцек Пурхля Віденські впливи на архітектуру Львова (1772-1918)// Українсько-австрійські культурні зв'язки, 1996.-С. 82.

12 Р. Dressler, Ein Kaisergedanke.. .,-S. 18,19.

13 Hlavka Joseph Kirchenbauten in der Bucowina, Czernowitz, 1866.; 14ДАЧО.-Ф.39.-Оп.1.-№761...; 15ДАЧО,оЗ.ЗБ.-С.99841 Kalendar, 1889.

16 Цsterreichisches biographisches Lexicon. 1815- 1950 Bd. 3 S. 47.;

17 ДАЧО. - Ф.2. - Оп. 1. - № 430...;

18 Буковина. Ч. 2. - Матеріали, опрацьовані ст. лейтенантом Едуардом Фішером. - Чернівці, 1898.

19 Лариса Вандюк Стиль модерн у забудові Чернівців - 1998р; 2000р. (Матеріали конференції до 10 річниці Художнього музею, 1998р.; Матеріали конференції до 125-літгя ЧНУ,2000р.);

20 Andreas Lehner Jugendstil in Wien-Wien, 1996, S. 29.

21 Akos Moravanszky. Die Architektur der Donaumonarchie, 1988. - Berlin: Wilhelm Ernst. S.95.

22 Andreas Lehner. Jugend Stil in Wien - Wien, 1996, S. 101.

23 Там само, c. 115.

24 Там само, c. 109.

Размещено на Allbest.ru