Семіотика багатоквартирного житла

Той же метод кодування застосовується до обмежених-мотивів і під-мотивів. Однак, певні під-мотиви не належать до якогось певного елементу і тому закодовані окремим пунктом, як наприклад пат терн цегли, який зустрічається в перемичках, фрізах, стінах і перемичках, і закодовані пунктом "B". Мал. 12 показує нижній підграф для дверей і перемички в Мал. 11

Обмежені-мотиви і під-мотиви сполучені зв!язками з мотивами, які вони утворюють. Ця процедура аналізує елементи через мотиви, що їх утворюють. Елементи можуть таким чином бути порівняні завдяки їх формальній кількості їх варіацій , що характеризують кожен.

Альтернативний метод полягає у маркуванні всіх мотивів, обмежених-мотивів і під-мотивів, з групами симетрії, які їх утворюють. Це спростило кодувальну процедуру , але надало перевагу загальноприйнятій системі кодування. Це дозволило порівняння мотивів, обмежених-мотивів і під-мотивів, через всі елементи, як і ототожнення груп характерної симетрії, для кожного елементу.

Аналіз Лексичних і Синтаксичних Аспектів Житлового Фасаду

Процедура моделювання вище описала, які переваги має виявлення формальних характеристик архітектурних елементів як парадигм варіацій, також як і весь контекст фасаду , в межах якого вони використані. Окрім одночасного збігу елементів в межах одного фасаду, граф також кодує їх відносне просторове положення. Тому можна проаналізувати лексичне повторення кожного елементу, синтогматичні відмінності між елементами так само як і їх можливої граматики, або синтаксичного кодифікування, в межах фасаду.

Коли фасади створюються, їх графи групують вулиці і конвертуються у набори тривимірних матриць. Аналіз може потім відновити компіляцію частоти використання елементів та їх комбінацій в межах фасаду . У вивченому зразку, повна кількість елементів була двадцять-дев'ять з середньою величиною одинадцяти елементів на фасад.

З цих двадцяти-дев'яти елементів лише тринадцять були повністю відмінними елементами, або категоріями елементів, залишок, що був варіаціями від цих елементів, як наприклад інакше стилізовані двері або вікна в межах того ж фасаду ( двері b і c, і т.п.). Найчастіша комбінація елементів,що співпадають в більшості фасадів, складалася лише з семи елементів внесених в Таблицю 1. Вони можуть бути названі "загальними" в протилежність іншим шести "рідкісним" елементам.

Потім, верхні підграфи розділяються внизу на ланцюги,що пов'язують елементи з повною симетрією фасаду. Всі елементи і їх відповідні ланцюги потім вносяться до списку відповідно до частоти їх використання. Результуюча таблиця показує загальний словник елементів, їх загальний синтаксис, або правила комбінації на фасаді що вивчається.

Це акцентує увагу на незвичайних ланцюгах, які, разом з рідкісними елементами призначають засоби, через які будинки ідентифікуються і індивідуалізовуються. Навіть така велика компіляція викликає думки відносно природи архітектурного вираження.

Відносно ланцюгів і їх вивчення у нашому прикладі, з'ясовано, що поза всіма п'ятдесят-шістма чіткими ланцюгами лише чотирнадцять мали високу частоту для елементів, і лише чотири з них були винятковими для цих елементів. Іншими словами, цих ланцюги не використовувалися з рідкісними елементами. Навпаки, відсоток незвичайних ланцюгів виключних для загальних елементів був вищий, ніж ланцюги що відносилися до рідких елементів.

Здається, це вказує, на те що введення рідких елементів в фасаді - це достатнє вираження індивідуальності в межах вивчуваної середи ,і що доповнення до незвичайних комбінаторних патернів до цих елементів вважає даремним, тому що це створює надлишкову інформацію.

Також з'ясовано, що встановлення незвичних зв'язків та рідкісних елементів в межах блоку будинків, виявило, істотну різницю між фасадами розміщеними на вулицях, і на авеню, останні мають двічі більше рідких елементів і незвичайних ланцюгів комбінацій .

На відміну від житлової вулиці, будинки на авеню здебільше проектувалися, щоб пристосувати магазини на їх нижніх поверхах і ця комерційна функція, здається, спонукала більшу кількість індивідуальних відмінностей між сусідніми фасадами. Іншими словами, звернення до громадських функцій вподобало більш галасливий засіб ідентифікації, ніж приватної.

Наступний крок складається з співставлення числа мотивів , обмежених-мотивів і під-мотивів, для кожного елементу. Колонка 1 в Таблиці 1 відображує сума чітких комбінацій мотивів і під-мотивів для кожного елементу в прикладі, що вивчається. Колонка 2 показує їх відповідний номер і колонка 3 кількість фасадів, у яких вони зустрічаються.

Колонка 4 повідомляє індекс мінливості для кожного елементу, який має форму співвідношення між сумою різних комбінацій і кількістю їх застосувань . З семи поточних елементів, лише три - карниз, поручні і вікно, - демонструють високий індекс мінливості, це - можна сказати, найвища міра варіацій форми, які відрізняють один фасад від іншого, індивідуалізуючи кожен будинок.

Подальші дослідження цих елементів (Таблиця 1) показують, що карниз має велику кількість мотивів і декілька під-мотивів, вікно має приблизно таку ж саму кількість, так і поручні мають набагато більшу різноманітність під-мотивів, ніж мотивів. Такі відмінності між елементами, здається, не є випадковим результатом. Навпаки, вони, зустрічаючись у корнизі, вони збігаються з двома іншими просторовими властивостями елементів.

Спершу, три елементи - кожен розташований на різних просторових кордонах: карниз підкреслює вертикальну границю між будівлею і піднебінням; поручні розміщуються на межі між суспільними і приватними просторами квартири; і нарешті, вікно відзначає перепонку між приватним "всередині" і публічним простором.

По-друге, три найбільш варіабельні елементи мають відношення до трьох різних масштабів : карниз завжди є видимим з певної відстані; тому, його артикуляція з прекрасними паттернами матиме мале значення у сприйнятті . Вікна, проте, можуть розглядатися в межах двох чітких діапазонів - обох сторін вулиці. Їх мотиви домінують з більшої відстані, поки їх дрібні патерни під-мотивів стають помітними при наближенні до фасаду.

Нарешті, поручні, що характеризуються нечисленністю мотивів але найбільшим числом під-мотивів (деякі на значному масштабі), здається, проектуються, щоб створити враження формальної єдності з відстані, та різноманітності від коротшої відстані і нарешті, мати дрібні багаті деталі, які можна сприймати з безпосередньо близької відстані.

Таким чином можливо і в подальшому демонструвати відповідність між формальною артикуляцією форм та масштабом сприйняття, за допомогою обчислення співвідношення між числом під-мотивів і мотивів для кожного елемента (індекс артикуляції). Фактично, це співвідношення корелюється з масштабом сприйняття для більшості елементів , за винятком стіни і фрізу (Таблиця 1). Проте, низький рівень артикуляції стіни компенсується витонченими варіаціями кольору.

Навпроти, елемент фрізу має дуже високий рівень артикуляції, не дивлячись на факт, що він може сприйматися лише з відстані. Ця багата артикуляція фрізу може пояснюватися тим фактом , що він несе суто декоративну функцію (навпроти, багато-функціональна природа карниза, вікна і поручнів має більшу міру грайливого вираження в його використанні. Багатство фрізу, також може бути компенсацією монотонного елементу стіни, у якому вони всі використані.

Просторове поширення комбінацій мотиву може також вивчатися відносно розташування фасаду, в якому вони використані.

У вивченому зразку, з'ясовано, що кожна вулиця і має подібну кількість комбінацій виняткового мотиву. Цей пошук вказує на те, що мотиви архітектурних елементів не лише служать для того, щоб індивідуалізувати будівлі, але і, щоб диференціювати вулиці.

Нарешті, групи симетрії залучені у склад елементів так само як і ті, характеризуючи їх мотиви порівнюються в термінах їх різноманітності і частоти. Для цієї мети використовується альтернативний метод кодування мотивів , використовуючи саме ті групи симетрії. Таблиця 2 описує число чітких наявних груп симетрії, які було знайдено на різних масштабах в нашому зразку.

Ця таблиця показує, що число груп симетрії, залучених в композицію мотивів, значно більший, ніж ті,що залучені в склад елементів в межах фасаду. Мотиви мають більшу різноманітність композиції, ніж повний фасад. Таблиця 2 також показує, що в межах верхнього підграфа виявлено лише три чіткі групи симетрії на масштабі І, при п'ятнадцяти що відбуваються на масштабі ІІ.

Ці результати показують, що різноманітність груп симетрії зростає, по мірі зменшення просторового масштабу . Це є принципом, що лежить в основі архітектурного кодування в оточенні, що вивчається.

Аналіз графів описує засоби, які служать, щоб диференціювати і ідентифікувати індивідуальні будинки.

На основі різних індексів, що були описані вище, - частота комбінацій елементів в фасаді, тип і частота ланцюгів для елементу і частоти груп симетрії, за стихію - це допомагає отримати парадигматичний граф всього зразка. Кожен граф фасаду може тому бути порівняний з парадигматичним графом у їх типах і кількості відхилень, які визначають його індивідуальні властивості.

Подальша стилістична регулярність, повинна виражатися у виділенні таких індивідуальних властивостей в межах фасаду,так само як і в їх просторовому представленні в межах зразка.

Підсумок

Моделююча процедура в цьому способі представила метод для аналізу архітектурного вираження.

Його засновано на розкладанні фасадів на певну кількість парадигматичних елементів, чиї варіації форми і комбінаторні патерни закодовані групами симетрії і лінійними графами. Метод має перевагу формалізації специфічної конфігурації кожного елементу, так само як і його контекстової позиції і, як таке, це представляє фасад як виразну структуру.

Застосування методу до житлового фасаду показує, що процес вираження має свій власний морфологічний синтаксисом, який, як в лінгвістиці, може виражати вміст індивідуального виразного елементу, який він означає.

Далі, аналіз формальної структури фасаду виявляє, що певна кількість ясно декодованих значень знаходиться в залежності від архітектурного вираження, або до його процесу виробництва, наприклад, взаємовідношення між просторовим масштабом, позицією елементів і кількістю їх парадигматичних варіацій.

Аналіз описаний вище може бути завершений паралельним аналізом кольорової композиції і контрастів, і різних фізичних даних як наприклад матеріал, виробництво, знакові і невербальні рівні. У нашому власному дослідженні ми вивчаємо суб'єктивне означення домінуючих характеристик ідентифікованих у формальному аналізі. Ми також маємо намір застосувати цю методологію до порівняльного вивчення соціальних і географічних варіацій у мові архітектури .

Хоча моделююча процедура, описана в цьому прикладі,була вироблена для специфічної мети аналізу формальної структури житлового фасаду, метод має далекосяжний потенціал в інших областях архітектурного вивчення, наприклад, в архітектурній історії, де це могло сприяти ідентифікації і диференціюванню стилів, чи специфічного архітектора або специфічного періоду.

Також завдяки цьому методу впізнавати аналогічні процедури для аналізу архітектурних планів і секцій. Наразі тривимірні утворення могли бути проаналізовані, використовуючи просторові групи симетрії. Застосування груп симетрії до аналізу архітектурної мови міг також бути розширене завдяки використанню поліхроматичної симетрії, описаної математиками Shubnikov і Belov (1964).

Використання багатоколірної симетрії може дозволити, через зміну кольору як додаткової операції, моделювати динамічні процеси, як наприклад зміни в характерах використання у певний час.

Список літератури

BOUDON. P. (1981), "Introduction a une semiotique des lieux" (Presses de I'Universite de Montreal).

BOUDON, P. (19731, Recherche semiotique sur le lieu, Setiliotica, 7 (1973), No. 3.

ECO, U. (1972), A Componential Analysis of the Architectural Sign (Column), Se~~liorica, 5

FEJES-TOTH, H. (1964), "Regular Figures" (Pergamon, Oxford).

HAMMAD et al. (1979), Semiotique de I'espace et semiotique de I'architecture, in CHATMAN,

KLINKENBERG, J.-N., Eds.. "Panorama semiotique" (Mouton, Paris).

NICOLLE, J. (1950), "La symetrie et ses applications" (Albin Michel, Paris).

SHUBNIKOV, A. V. (1974), "Symmetry in Science and Art" (Plenum, New York).

WEYL, H. (1952). "Symmetry" (Princeton University, Princeton).

http://esw.w3.org/RDFSemiotics

http://gardenweb.ru/fasad-zhilogo-doma

http://lasur.epfl.ch/revue/A&C%20Vol%203%20No.1/NEUMANN.pdf

http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Eko_Funk/02.php

http://www.syntone-kazan.ru/library/books/?item_id=4432&current_book_page=all

http://www.syntone-kazan.ru/library/books/?item_id=4432&current_book_page=all

http://www.countries.ru/library/ant/rimdom.htm

http://www.mcfr.ru/journals/13/806/18232/18236/