Для практичного вирішення цих завдань держава має сформувати стратегічну програму реалізації потенціалу членства України в СОТ, яка сприятиме оволодінню дозволеними механізмами державного стимулювання та розвитку внутрішнього ринку. Серед них - механізми втілення державної політики розвитку внутрішнього ринку України, які загалом відповідають СОТ і містять інструменти валютно-курсової політики, стимулювання капітальних інвестицій, забезпечують ефективну амортизаційну політику, розбудову інфраструктури економіки, створення вільних економічних зон. Сюди ж входить формування соціальної бази (освіта, підготовка та перепідготовка кваліфікованих кадрів, фінансування науки), спрощення механізмів відшкодування ПДВ експортерам, нетарифне регулювання, зокрема технічний, санітарний та фітосанітарний контроль, прискорення реєстраційних процедур у сфері стандартизації та сертифікації, спрощення реєстраційно-митних процедур експорту.

Інший аспект - фінансово-кредитні механізми. Це, зокрема, застосування довгострокового кредитування національних виробництв, інфляційного таргетування, субсидування (компенсації) відсоткової ставки вітчизняним виробникам промислової продукції, рефінансування Національним банком комерційних банків для кредитування потреб національних виробників. Сюди ж можна додати державне гарантування політичних і комерційних ризиків за внутрішніми кредитами та іноземними залученими кредитами під розвиток внутрішнього виробництва, страхування фінансових ризиків вітчизняних виробників, підтримку необхідного рівня купівельної спроможності на внутрішньому ринку. Механізми економічної дипломатії передбачають лобіювання інтересів національних виробників у міжнародних організаціях, приєднання до системи діючих міжнародних угод щодо технічного та процесуального регулювання торгівлі, включення нашої держави до міжнародних науково-технічних коопераційних ланцюгів, моніторинг та розповсюдження інформації щодо національного торговельного середовища, створення інформаційно-консультативних ресурсів, а також сприяння виставково-ярмарковій діяльності вітчизняних виробників.

Такий перелік не можна вважати вичерпним. Водночас це може стати необхідним базисом для держави, адже саме комплексне та послідовне поєднання прогресивних механізмів захисту та стимулювання розвитку внутрішнього ринку спроможне забезпечити реалізацію національних інтересів у цій сфері.

Пріоритети розвитку внутрішнього ринку України:

1. Насамперед, у посиленні координації системної діяльності відповідальних міністерств та відомств, державних адміністрацій у програмі захисту внутрішнього ринку через повномасштабне застосування механізмів обмеження доступу на внутрішній ринок низькоякісної та нелегальної продукції іноземного й українського виробництва. Необхідно створювати сприятливі умови для розміщення в Україні сучасних високотехнологічних виробництв (спрощення адміністративного регулювання, забезпечення державного замовлення на високотехнологічну продукцію, зниження податкового навантаження на підприємства високотехнологічного профілю, забезпечення державних програм створення міжнародних технополісів в межах України тощо).

2. Вкрай назріла потреба у розробці та впровадженні системи середньо - та довгострокових заходів. Серед них - прискорення підготовки нормативно-правової бази функціонування ринку землі, впровадження Державної програми захисту національних селекційних виробництв, розвиток національної сировинної бази відповідно до сучасних викликів на світових продовольчих ринках, зокрема, для виробництва харчової продукції. Доцільно було б прискорити приведення національної системи стандартизації та сертифікації у відповідність до сучасних міжнародних норм та вимог. Результат дасть і запровадження довгострокової програми імпортозаміщення на основі технологічної модернізації національної промисловості, удосконалення системи моніторингу та контролю за цінами на галузевих внутрішніх та регіональних ринках. Загалом потрібно ухвалити оновлену Державну програму розвитку внутрішнього ринку на 2012-2014 роки, в рамках якої розширити систему моніторингу стану галузевих внутрішніх товарних ринків; уточнити параметри стратегічної присутності на внутрішньому ринку виробників та імпортерів, а також критерії збалансування їх позицій.

3. Не зайвим буде й забезпечення у бюджетних процесах на 2012 рік та наступні роки чітких і прозорих процедур використання механізму державного замовлення, державних гарантій, що спрямовуються на стимулювання попиту на продукцію, яка виробляється в Україні. Результат принесе удосконалення системи ціноутворення та контролю за цінами на внутрішньому ринку в частині недопущення спекулятивних дій, що призводять до розбалансування ринків, переосмислення нормативів формування матеріальних резервів на стратегічних сировинних ринках (зерно, цукор, м'ясо, пально-мастильні матеріали) з метою посилення позицій держави як регулятора та гаранта стабільності розвитку ринків та захисту національних інтересів на внутрішньому ринку.

Висновки