Взаємодія попиту і пропозиції на ринку товару

У 2009 році річний оборот компанії наблизився до $6 млрд, причому в Україні він становив понад $850 млн. Правда, «Ельдорадо» не в пошані серед офіційних представників виробників техніки - компанію підозрюють у продажу підробок і браку. Але це не заважає їй займати перше місце в рейтингу мереж побутової техніки в Україні і Києві.

За «Ельдорадо» слід у слід ступає ще один гігант ринку побутової техніки й електроніки в Україні, і в Києві зокрема, - компанія «Фокстрот». У неї давня і дивна історія власників, в якій не обійшлося без скандалів, судової тяганини за право власності і навіть напівкримінальних розборок. Отже, «Фокстрот. Техніка для дому» -- це найбільша компанія з продажу побутової техніки і персональної електроніки на Україні (близько 20% ринку). Заснована в 1994 році. Об'єднує 222 магазини «Фокстрот», FoxMart, «Техношара» і «Кіностудія» загальною площею понад 200 тис. кв. м в 93 обласних і районних центрах України і Молдови. У 2007 році виручка становила $765 млн.

Наступний гігант ринку побутової техніки в Україні - компанія «Мегамакс». Її власник - Віктор Кононенко, що очолює ЗАТ «Світ Електроніки». Компанія була створена в 2001 році і входить до групи компаній VICOTEC, що належить тому ж Кононенку. У 2005 році власник компанії був навіть... консультатом парламентської комісії з боротьби з корупцією! У 2006 році компанія відкрила величезний центр на місці заводу «Більшовик».

Що стосується сьогоднішнього дня, то мережу гіпермаркетів «Мегамаркет» об'єднує 5 торгово-розважальних комплексів, чотири з них - безпосередньо в Києві і один в передмісті, в Броварах.

У групу компаній входять також мережа гіпермаркетів «Мегамаркет» і мережа кінотеатрів «Батерфляй». Річний оборот компанії в 2009 році, на думку експертів, перевищив $550 млн.

Четверта за потужністю мережа магазинів побутової техніки в столиці вже другий рік перебуває у стадії конфліктів. Це не менш відома киянам «Домотехніка», яку її нинішні власники Сергій Закревський, Сергій Розанов і Єгор Подільський мають намір продати.

У червні 2009 року на день були закриті чотири з п'яти торгових приміщень мережі. Причина - контролюючі органи влаштували масові перевірки одночасно у всіх магазинах. За одною із заяложених на ринку версій, їх активність могли пролобіювати конкуренти. А чутки про швидкий продаж мережі могли спровокувати «атаку» кого-небудь з рітейлорів на суперника з метою понизити вартість магазинів. Найімовірнішим покупцем «Домотехніки» може стати вже згадувана група компаній «Фокстрот». Можливо, покупцем «Домотехніки» стане один із співзасновників «Фокстроту».

Отже, що ми можемо констатувати? А те, що в Києві залишилися фактично три крупні мережі побутової техніки, які і при зниженні ввізних мит в результаті вступу у СОТ вже не втратять своїх прибутків, та й не допустять цього - вони міцно стоять на ногах. Так само можна говорити про те, що навряд чи ця трійця легко «здасть» свій ринок іноземцяям, а, отже, ціни всетаки диктуватимуть не прийшлі, завдяки СОТ, компанії.

Виробництво побутової техніки в Україні: проблеми конкурентноздатності та перспективи розвитку

Засилля товарів закордонного виробництва на ринках України висунуло жорсткі умови до підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та її виробників. Чи втримає український виробник свою частку ринку у галузі побутової техніки? Що допоможе українським товарам стати конкурентоспроможними?

За ціною майже всі українські вироби у галузі побутової техніки конкурентоспроможні. За якістю - тільки деякі марки холодильників і пральних машин. Відсутність нових технологій є головною причиною не конкурентоспроможності великої частини української техніки. Маркетингова та комерційна складові також пасуть задніх через некомпетентність значної частини керівників.

Треба зауважити, що мати всі конкурентні переваги не може жодне підприємство. Однак, якщо підприємство має лише одну конкурентну перевагу, то конкуренти скоріше за все також скоро її отримають і переможуть у конкурентній боротьбі, що і чекає більшість українських виробників.

У цьому розділі я хочу розглянути основні показники галузі, тенденції на ринку. Через те, що конкурентоспроможність України у виробництві різної побутової техніки відрізняється дуже сильно, я виділила три основні підвиди побутової техніки : холодильники, пральні машини, аудіо-відео-техніка. Обсяг продажу (та обсяг попиту) будь-якої іншої побутової техніки (наприклад, кухонних комбайнів) є порівняно з цими трьома дуже низьким, тому я не буду тут говорити про цю техніку.

Холодильники

Обсяг продажу ринку холодильників у 2000 році становив $80-90 млн. Доля вітчизняної продукції становила 35-37% у грошовому виразі ( у кількісному виразі відсоток цієї продукції буде більшим) , імпортної - 63-67%. Дохід порівняно з 2005 роком суттєво не змінився.

Продаж вітчизняних холодильників скоротився на українському ринку у 2004 році : за даними Держкомстату, з 450 тис. холодильників, що випустив практично єдиний вітчизняний виробник - ЗАО «Норд» ( загальне виробництво усіх інших - не більше 3% обсягів виробництва „Норда”) на експорт пішло більше 280 тис. агрегатів. На українському ринку було реалізовано приблизно 170 тис. холодильників за даними Держкомстату. За данними ж виробника на вітчизняному ринку продано біля 250 тис. холодильників вітчизняного виробника.

На Українському ринку представлені холодильники майже 20 торгових марок: „Норд”, „Атлант”, „Стинол”, „Снайге”, ARDO, Indesit, Iberna, LG, Samsung, Ariston, Zanussi, Candi, Whirlpool, Electrolux, Bosh, Siemens, Liebherr та інші. Вітчизняний „Норд” є традиційним лідером у сегменті дешевих холодильників. Такий холодильник непогано виглядає і поряд з холодильниками з дальнього зарубіжжя - має привабливий дизайн, зручний, надійний, торгова марка досить відома споживачам. Але вже у середній ціновій категорії лідером є білоруський „Атлант”. Тому голови відділу маркетингу ЗАО „Норд” зараз готується випуск і активна рекламна компанія нової моделі вітчизняного холодильника, що буде позиціонуватись дещо дорожче.

Пральні машини

У 2007 році ринок побутових пральних машин збільшився на 10-15% порівняно з 2005 роком. Об'єм продажу у 2000 році - $55-60 млн. Доля вітчизняної продукції у грошовому виразі - 10-15%, імпортної 85-90%.

Пральні машини в Україні виробляють такі підприємства, як «Электробытприбор» (Маріуполь) - торгові марки Донбас і Десна, АО «Старт» (Мелітополь) - Таврія, Каховський єлектромашинобудівний завод - „Малютка”, завод «Электродвигатель» (м. Ужгород) - „Марічка”, Київське авіаційне ПО ім. Антонова - Либідь,” Онікс” (Миколаїв) - „Агат” , СП „Фаворит” (Київ) - „Фаворит”, і знов таки АО „Норд” (Донецьк) - марка Норд IF та деякі інші.

Конкуренція з боку виробників пральних машин-автоматів нам не загрожує- по-перше це інша цінова ніша , а по-друге , в українській глубінці нескоро з'являться необхідні для експлуатації „автоматів” центральне водопосточання і каналізація. А з російськими , молдаванськими та українськими виробниками нам доводиться конкурувати.

Треба зауважити, що виробництво більш сучасних машин є більш прибутковим зараз і цей ринок увесь час розширюватиметься через збільшення доходів споживачів (на скільки з'ясувати фактично неможливо , бо „Норд” і „Фаворит” не афішують свої прибутки). До того ж цікаво, що ,не дивлячись на жорстку конкуренцію, машин активаторного типу в багатьох регіонах України не вистачає. Причиною є дуже слабо розвинута дилерська сіть. Магазини в регіонах часто не закупають пральні машини через те, що грошей для повної чи часткової передоплати вони не мають, а під реалізацію цей товар не дають.

Роздрібна націнка на цей товар складає 25-30%.

Спеціалісти вважають, що попит цими роками буде збільшуватись ще й через те, що почалася хвиля заміни старої техніки, що вже відпрацювала свій термін, на нову.

Аудіо-відео техніка

Обсяг продажу 2005 року - $175-185млн. Доля вітчизняної продукції не перевищує 1-1,5% у кількісному виразі

Іноземні вироби завозяться безмитково як запчастини. Обсяг продажу зараз не збільшується , бо така техніка служить в Україні 10-15 років і час масової заміни ще не настав.

Телевізори користуються найбільшим попитом у споживача. Зараз вони забезпечують торговим організаціям 60-70% виручки. У 2006 році було продано майже 400 тис. імпортних апаратів. А вітчизняних телевізорів заводи виробили лише 40 тис., з яких колоьрових - лише 23 тис., що на 30% менше порівняно з 99 роком. Продавалися вони важко, в основному в регіонах. Більшість столичних операторів торгувати такою технікою не бажали і не бажають.

Зовнішній вигляд та технічні параметри цієї техніки фактично не змінилися за останні 10-15 років.

Отже, засилля товарів закордонного виробництва на ринках України висуноло жорсткі умови до підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та її виробників.

Конкурентоспроможність формується під впливом великої кількості чинників різноманітного походження, які по-різному впливають на неї. Чинники, які безпосередньо впливають на конкурентоспроможність виробу, є чинниками 1-го порядку. Це насамперед якість та ціна виробу. Вони завершують багатоярусну „піраміду”, акумулюючи численні чинники непрямого впливу на конкурентоспроможність, тобто чинники другого, третього та подальших порядків. В міру відхилення від верхівки піраміди вплив чинників послаблюється, а взаємозв'язки стають більш складними і різноманітними. В сучасних умовах великого значення набули такі чинники, як маркетингова та комерційна складові споживчої вартості виробу, наприклад, фірмова марка, реклама, сервісне обслуговування, система продажу тощо. Важливим для споживача є також своєчасність виробництва та збуту на ринку.

Висновок

Україна вже зараз має конкурентоспроможні товари у галузі побутової техніки. Деякі підгалузі галузі є перспективними для інвестування, інші - ні . Але щоб український ринок надійно завоював вітчизняний виробник треба ще дуже добре попрацювати, адже конкуренти не дрімають, особливо наші сусіди з СНГ. Якщо ніщо не зашкодить галузь буде повільно розвиватися навіть за теперишніх умов.

Якщо багато заводів будуть працювати на експорт (що є дуже можливим, бо ,наприклад, „Норд” у 2000 році дві третини вироблених холодильників збував за кордоном), то застосування мита тільки зашкодить вітчизняному виробнику. Адже сусіди у відповідь також встановлять своє мито і конткурентоспроможність наших товарів на їхньому ринку понизиться через підвищення ціни.

Пропозиції до розв'язання проблеми, обгрунтування пропозицій:

По-перше треба зазначити, що важливим тут є рішення розвивати чи не розвивати підгалузь відео-аудіо-апаратури. Подальший розвиток цієї галузі вимагає величезних ресурсів перш за все через те, що цю підгалузь потрібно буде будувати майже з нуля. В Україні не існує технологій та верстатів для виготовлення сучасної відео-аудіо-техніки, немає необхідних коштів для початку виробництва. Єдине, що спадає на думку - це запросити якусь з відомих компаній - виробників такої техніки побудувати у нас свій завод. Деякі привабливі умови для цього в Україні є - це дешева кваліфікована робоча сила, а от деякі доведеться створити: нижчі податки ( або зміна податкової системи, або надання пільг конкретному інвестору), стабільність.

Зараз Україна не виглядає привабливою для інвестування. Можливо світовий паровоз вдосконалення технологій вийде наздогнати знайшовши кошти на купівлю і впровадження найновітніших технологій - переважно цифрових. Але хто погодиться з українських бізнесменів вкласти в таке гроші? Коштів державного іноваційного фонду певно не вистачить. Тобто єдина можливість створити повністю власне виробництво - знайти дуже впливову у бізнесових колах людину, яка б сама вклала гроші і підговорила інших бізнесменів, яка відчувала б себе поборником національних інтересів і сама вірила б в цю ідею, та, власне , це рішення є скоріше політичним ніж економічним.

Підгалузі ж холодильників та пральних машин є більш привабливими для розвитку. По-перше, не потрібно змінювати все устаткування заводів. По-друге, внутрішній попит є стійкішим і підприємство не буде повністю залежати від зовнішньої торгівлі. По-третє, головним недоліком більшої частини техніки є жахливий дизайн, який переробити не коштуватиме шалених грошей. Крім того можна вже побачити успіхи тих , хто вчасно зорієнтувався - АО „Норд” , наприклад. Можливі інвестори отримають прибутки вже досить скоро після інвестицій.

Власне головною проблемою на цих ринках є незнання і нерозуміння директорами більшості заводів основ маркетингу, нездатність оптимально діяти. Цю проблему важко вирішити економічними методами, її вирішать освіта і час, коли на місце старих директорів прийдуть нові.

В сучасних умовах великого значення набули такі чинники, як маркетингова та комерційна складові споживчої вартості виробу, наприклад, фірмова марка, реклама, сервісне обслуговування, система продажу тощо. Важливим для споживача є також своєчасність виробництва та збуту на ринку.

Список використаних джерел

1. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посіб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2005. - Т.4.

2. Косік А. Ф., Гронтковська Г. Е. Мікроекономіка: Навч. посіб. - К. Центр навч. літ., 2004. - Розд. 2, 3.

3. Слухай С. В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. - К.: Лібра,1998.

4. Ястремський О., Гриценко О. Основи мікроекономіки: Підручник. - К.: Т-во «Знання», КОО,1998. - Розд. 2.

5. www.google.com.ua «Холодильное лето», Бизнес №25 (440), 18 июня 2001 года

6. www.google.com.ua «Стиратели 2000», Бизнес №8 (423), 19 февраля 2001 года

7. www.google.com.ua «Вижу. Слышу 2000.» Бизнес №4 (419), 22 січня 2001 року.

8. www.google.com.ua „Про механізм формування конкурентоспроможності підприємства”, Економіст №9, вересень 2007р.

Размещено на Allbest.ru