Роль лізингу в оновленні технічної бази виробництва

Мета інвестицій, спрямованих на підвищення економічної ефективності ведення сільського господарства з урахуванням екологічних інтересів (тобто, еколого- економічних інвестицій) у сільському господарстві, на наш погляд, повинна полягати не у руйнації елементів попередньої системи аграрного виробництва, а у їх переході на якісно новий рівень, який би відповідав сучасним вимогам розвитку суспільства. Сутність такого переходу - кількісне нагромадження якісних змін у елементах системи підвищення платоспроможного попиту на техніку та створення сучасної ринкової інфраструктури, вдосконалення нормативно-правового забезпечення, зміни і доповнення до відповідних нормативно-правовоих актів мають бути спрямовані на підтримку і захист вітчизняного виробника відповідно до норм, які мають західноєвропейські виробники сільгосппродукції.

Здійснення зазначених заходів забезпечить відродження та розвиток галузі машинобудування для АПК, переоснащення аграрного сектору сучасною конкурентоспроможною технікою вітчизняного виробництва, підвищення врожайності сільгоспкультур та збільшення валового виробництва продукції та надходжень до бюджетів усіх рівнів. При цьому політику в агропромисловому комплексі та у сфері матеріально-технічного забезпечення села формує Міністерство аграрної політики, а Міністерство промислової політики є інструментом втілення її в життя.

Висновок

У сучасних умовах господарювання, коли основні виробничі фонди практично в більшості галузей народного господарства морально і фізично застаріли і потребують зміни, лізинг як новітня форма ринку засобів виробництва має важливе значення для оновлення технічної бази виробництва.

Лізинг дає можливість залучати у виробництво найновіші досягнення

західної економіки за відсутності власних вільних коштів.

Активізація лізингових операцій безумовно мала б позитивний ефект на макроекономічному рівні: для підприємств багатьох галузей (машино- і літакобудування) лізинг є важливою формою стимулювання попиту на продукцію, активізації взаємодії виробників і споживачів на ринкових засадах.

Цікавим є дослідження напряму фінансування як самої програми розвитку ринку лізингових послуг, так і створення консультаційних центрів, що має здійснюватися частково за рахунок державного бюджету, зацікавлених підприємств і компаній, а також за можливої участі у фінансуванні міжнародних фінансових організацій.

Для всебічного розвитку економічних процесів у країні, активізації підприємницької діяльності, розвитку малого та середнього бізнесу необхідно впроваджувати нові методи фінансування реального сектору економіки, здійснювати оновлення матеріально-технічної бази. Одним із таких методів фінансування є лізинг.

Лізинг розглядається як особливий вид інвестиційної діяльності. Це пояснюється тим, що держава, регулюючи податкові та амортизаційні ставки, управляючи різними видами пільг, розширює чи звужує інвестиційні надходження в ті чи інші галузі виробництва. На загальнодержавному рівні стимулювання лізингових операцій -- це стимулювання капітальних вкладень в основні засоби. Цей вид фінансових операцій застосовується насамперед тоді, коли вирішується проблема швидкого промислового освоєння технічних інновацій, які потребують значних капіталовкладень. Як правило, лізинг значно вигідніший ніж використання позичкових коштів.

Отже, на загальнодержавному рівні розвиток лізингу -- це не лише засіб стимулювання реалізації нової техніки, пришвидшення оновлення основних фондів, а й інтенсифікація розвитку національної економіки в цілому, підвищення її якісного рівня.

Список використаної літератури

1. Бадзим О.С. Удосконалення функцiонування ринку лiзингових послуг // Актуальнi проблеми економіки,-2010.-№9.-С. 182-190.

2. Брус С.І. Розвиток ринку лiзингових послуг в Українi // Фiнанси України,-2008.- №11.-С. 75-86.

3.Гринчук, Ю.С. Методологiчнi засади дослiдження лiзiнгової дiяльностi сiльськогосподарських підприємств //Економiка АПК,- 2005.-№24.-С. 90-94.

4. Дорофєєва О.В. Методика страхування портфельних ризикiв лiзiнгових компанiй // Актуальнi проблеми економіки,-2003.-№9.- С.34-42.

5. Кір'ян Т.К. Управлiння лiзiнгом робочої сили // Україна: аспекти праці,-2004.-№3.-С10-16.

6. Косенков А.Р. Страхування лiзiнгових об'єктiв. Українськi особливості // Страхова справа,- 2010.-№2.-С. 44-46.

7. Лукаш С.М. Регулювання лiзингових вiдносин у сiльскому господарствi //

Механiзм регулювання економіки,-2008.-№2.-С. 215-221.

8. Підлісецький Г.М. Фiнансовий лiзинг як механiзм державної пiдтримки технiко-технологiчного забезпечення сiльського господарства // Економiка АПК,- 2011.-№4.- С. 75-78.

9. Подік А.В. Використання лiзингу як фiнансового iнструменту iнвестування розвитку економіки // Iнвестицiї: практика та досвід, - 2008.-№9.- С. 5-9.

10. Сисоєва Л.Ю. Взаємодiя лiзингових компанiй з банкiвськими установами щодо iнвестицiйного забезпечення вiдтворення економіки // Формування ринкових вiдносин в Українi, -2010.- №4.- С.96-100.

11. Радіоненко О.М. Стан та перспективи розвитку лiзiнгу в сiльському господарствi України // Економiка АПК,-2003.-№4.- С.98-103.

1. Размещено на Allbest.ru