Кредит, його суть, форми і значення в ринковій економіці

Протягом 2000-2007 років закріпилися тенденції до зростання основних показників кредитної діяльності українських банків, посилення їх позитивного впливу на процеси економічного розвитку, підвищення довіри до банківської системи.

Питома вага банківських кредитів у ВВП станом на 1.01.2007 року у порівнянні з попереднім збільшилася на 11,8 %, що є непрямою ознакою активізації кредитних вкладень комерційних банків у напрямку кредитного забезпечення підприємницької діяльності (табл. 1). Зазначимо, що така ж тенденція збереглася і у січні-листопаді 2007 року: частка кредитних вкладень комерційних банків у ВВП за даний період становила 64,1 %.

Таблиця 1. Частка банківських кредитів у ВВП України, млн. грн

Значні зрушення у сторону збільшення спостерігаються у активізації діяльності комерційних банків України щодо кредитування домашніх господарств. Так, протягом 2003-2005 років питома вага кредитних вкладень невпинно зростала, а станом на 1.01.2007 року у порівнянні з аналогічним показником минулого року зросла майже удвічі і становила уже 15,3 % ВВП. Станом на 1.11.2007 року аналізована частка уже складала 23,8 %. Причиною такого збільшення є орієнтація кредитної політики вітчизняних банків на стимулювання внутрішнього попиту на ринку.

Наведені у табл. 2 дані, свідчать про послаблення кредитування комерційними банками суб'єктів господарської діяльності і орієнтацію кредитної політики на співпрацю із фізичними особами, що не варто розглядати однозначно як виключно позитивне явище, адже зниження темпів зростання кредитних вкладень не відповідає стратегічним завданням стимулювання економічного росту.

Таблиця 2. Динаміка обсягів кредитних вкладень комерційних банків України

Пріоритетними за видами економічної діяльності серед підприємств малого бізнесу в Україні, куди спрямовуються банківські кредити, користується сільське господарство, переробна промисловість, будівництво, торгівля, відповідно на які припадає 4,8%, 18,1%, 4,3% та 26% станом на кінець 2006 року. У січні-листопаді 2007 року найбільше зростання вимог банків спостерігалося за кредитами. Наданими на операції з нерухомим майном ( у 2,1 рази), і будівництвом (у 1,9 рази), унаслідок чого їх частки в загальному обсязі вимог за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, збільшилася відповідно на 2,6 і 1,6 процентного пункту до 10,6 та 7,9 %. Така динаміка певною мірою пов'язана зі зростанням цін на нерухомість. [17]

Однак, як свідчать статистичні дані, залишається стійка тенденція до збереження значної частки кредитних вкладень в оптову та роздрібну торгівлю, що суттєво позначиться на спрямуванні кредитного забезпечення підприємницької діяльності не так у сферу виробництва, скільки у сферу обміну, де швидший оборот капіталу.

На рівні кредитного забезпечення суб'єктів малого та середнього бізнесу позначаються деякі чинники, які впливають на кредитний ринок у цілому. Насамперед йдеться про низьку рентабельність суб'єктів господарювання реального сектору (за даними Держкомітету України зі статистики, у 2006 році рентабельність операційної діяльності підприємств економіки становила: промислових - 5,8%, сільськогосподарських 2,8%, будівництва - 3,1%) [18], а також високі ризики кредитування цього сектора економіки. Крім того, розвиток кредитування гальмується через відсутність реальних інструментів захисту інтересів банку. Бракує, цивілізованого механізму впливу на позичальників, зокрема стосовно малого та середнього бізнесу, необхідно створити загальні передумови для зниження банківських ризиків. Зростанню комерційної зацікавленості банків у розширенні можливостей кредитного забезпечення суб'єктів малого та середнього бізнесу сприятиме також скорочення витрат банків, пов'язаних із опрацюванням кредитних заявок, інвестиційних проектів клієнтів тощо.

Серед інших чинників, які стримують розвиток банківського кредитування малого підприємництва, - низький рівень капіталізації банків, переважання у пасивах "коротких" депозитних вкладень, невідпрацьованість технології кредитування суб'єктів малого та середнього бізнесу й те, що, надаючи позичку без застави, банки повинні формувати резерви під кредитні операції за рахунок власного прибутку.

Загалом діяльність банківської системи України спрямовується на поліпшення обслуговування економіки, передусім - депозитно-кредитного та розрахункового. Базою успішного реформування є зміцнення стійкості банків та розвиток конкуренції у фінансовому секторі. Саме системна стійкість банків забезпечує зростання довіри до них, а відтак приплив інвестицій у банківський сектор та розширення ресурсної бази банків. Посилення конкуренції у банківській сфері створює передумови для зниження вартості послуг, підвищення їх якості та зростання попиту реального сектора економіки.

Таким чином, макроекономічний аспект аналізу ефективності кредитної діяльності комерційних банків свідчить про те, що банківська система України усе ще перебуває на стадії розвитку. Ринкові перетворення в країні обумовлюють необхідність переорієнтації кредитної політики вітчизняних банків на кредитне забезпечення підприємницької діяльності, спрямування кредитних коштів саме у сферу виробництва. З цією метою за необхідне видається окреслення можливих шляхів удосконалення діяльності комерційних банків щодо кредитного забезпечення суб'єктів підприємництва.

Найбільш вагомими макроекономічними чинниками, котрі перешкоджають діяльності комерційних банків, знижують ефективність їх функціонування у механізмі кредитного забезпечення підприємницької діяльності, нині залишається економічна нестабільність в країні, недосконалість податкового законодавства і нормативно-правового регулювання банківської діяльності, а також високий ступінь ризику кредитного забезпечення реального сектора економіки.

Відтак основні напрями щодо вирішення цих проблем можна було б, умовно поділити на дві групи: загальноекономічний та суто банківського спрямування.

Загальноекономічний напрям передбачає потребу у наступних заходах:

структурна перебудова економіки із тим, щоб поліпшити фінансовий стан підприємств і підвищити їхню кредитоспроможність;

- скорочення рівня державних витрат, які поглинають значні обсяги як емітованих коштів, так і кредитних ресурсів, не створюючи при цьому нову вартість;

- реформування податкової системи і зниження частки готівки в обігу, яка, обслуговуючи тіньовий оборот поза банківською системою, суттєво знижує потенціал мультиплікаційного ефекту.

Що ж стосується власне банківського напряму, то його основна мета має полягати у вдосконаленні відповідних елементів організації кредитних відносин, а саме:

- на рівні взаємовідносин "банк-клієнт", з точки зору підвищення ефективності кредитних операцій і поліпшення схеми надання позик;

- на рівні НБУ, з точки зору удосконалення діючого механізму рефінансування;

- на рівні самого комерційного банку, з точки зору вдосконалення відповідних аспектів фінансового менеджменту, що охоплюють продукування кредитних послуг і підтримання стабільності банківської системи шляхом мінімізації ризиків та оптимального управління портфелем кредитних вкладень загалом.

Необхідно відзначити, що у період ринкових перетворень в економіці України у розрізі банківського напряму виокремлюються наступні можливі шляхи удосконалення кредитних взаємовідносин, а саме:

1) застосування відповідних заходів щодо стимулювання довгострокового кредитування банками суб'єктів підприємницької діяльності;

2) оптимізація процентної політики банку щодо встановлення диференційованих підходів до кредитування підприємств малого та середнього бізнесу;

3) удосконалення механізму зменшення або унеможливлення кредитних ризиків шляхом створення єдиної нормативної бази для визначення фінансового стану підприємств і системи рейтингів надійності позичальників, поліпшення умов забезпечення кредиту;

4) створення належної інфраструктури кредитного ринку та розробка відповідних, правових документів щодо захисту прав кредиторів;

5) удосконалення юридичної основи реструктуризації заборгованості та відповідних економічних механізмів видозміни заборгованості;

У той же час однією з проблем реформування економіки та становлення банківської системи в цілому, є досить висока ризиковість кредитних операцій. Основна причина банківських банкрутств - неповернення раніше виданих кредитів. За наявними даними більше половини сум неповністю або невчасно повертають позичальниками. Тому, застосовувані в даний час і рекомендовані заходи щодо запобігання кредитних ризиків зводяться до того, щоб не допустити неповернення позички. Через це доцільно контролювати якість роботи конкретного кредиту ще не стадії його використання, постійно перевіряти забезпечення позички чи гарантії її повернення третьою особою. Преш опричинами такої ситуації є: невирішеність питання захисту інтересів кредитора від кредитних ризиків, незадовільний фінансово-господарський стан суб'єктів підприємництва, недостатня кадрова підготовка працівників банківської системи. [15]

Погіршення в останні роки фінансового стану окремих банків, невиконання ними економічних нормативів, банкрутство деяких з них, - усе це, передовсім, спричинено збитками у кредитній діяльності. Виникли вони внаслідок несплати процентів за користування кредитами та неповернення самих кредитів, головною причиною чого є недосконала система оцінки кредитних проектів і відсутність ефективної системи внутрішнього контролю за існуючими ризиками, що притаманні кредитним операціям. Тому, з метою удосконалення кредитних взаємин комерційних банків із суб'єктами підприємницької діяльності в Україні, становлення якісно нових партнерських відносин, необхідно вжити такі заходи:

По-перше, сучасна стратегія банків потребує суттєвого коригування з метою спрямування кредитних ресурсів на потреби реального сектора економіки. Задля цього необхідно переглянути зміст кредитної політики комерційних банків та вжити відповідних заходів НБУ в плані розширення обсягів рефінансування.

По-друге, стратегія комерційних банків щодо кредитного забезпечення підприємницької діяльності має бути орієнтована на задоволення виробничих потреб підприємств малого та середнього бізнесу, а також повинна бути спрямована на аналіз інноваційних можливостей потенційних позичальників, якісний інноваційний менеджмент проектів, що пропонуються до фінансування.

По-третє, необхідний систематичний аналіз (в режимі моніторингу) макроекономічної інформації з метою покращення галузевої структури кредитного портфеля, пошуку перспективних клієнтів у різних галузях та секторах економіки.

Висновки

В результаті проведеної роботи можна зробити наступні висновки. У курсовій роботі розкриті сутність, класифікація і призначення кредитів комерційних банків України, зокрема по аналізованому ЗАТ «Успіх Банк». Відокремлені такі форми кредиту: банківський, державний, міжгосподарський, комерційний, міжнародний, споживчий кредит. Також названа і розкрита класифікація кредитів, охарактеризовані кредитні операції. У організації кредитного процесу відокремлено п'ять етапів кредитування, а також чинники, що впливають на організацію кредитного процесу.

Зроблений аналіз кредитної діяльності на прикладі ЗАТ «Успіх Банк»: розглянуто структуру активних операцій банку, якість кредитного портфеля, динаміку показників ВВП та обсягу кредитного портфеля, простежено стратегічні пріоритети банку. Розглянуто загальні принципи кредитування Положення «Про кредитування фізичних осіб».

Комерційні банки виконують функції кредитування і інвестування підприємств, держав і населення. Банки виступають у якості фінансових посередників, одержуючи кошти в кінцевих кредиторів і даючи їхнім кінцевим позичальникам. За рахунок кредитів банку здійснюється фінансування промисловості, сільського господарства, торгівлі, забезпечується розширення виробництва. Ефективне розміщення активів приносить банку прибуток, що дозволяє йому здійснювати свою роль у розвитку держави.

Кредитування позичальників має здійснюватися додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів. Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредитуванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; граничні розміри кредиту на одного позичальника; методику оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо.

Також у роботі розглянуто основні проблеми банківської діяльності на сучасному етапі розвитку ринкових відносин та напрямки удосконалення функціонування банківської системи в частині посилення її дієвості щодо забезпечення належного економічного зростання в Україні.

Для вдосконалення діяльності банківської системи необхідні сприятливіші умови кредитування. Доцільно розробити законопроект про кредитування, в якому передбачити ефективний захист прав та інтересів кредиторів, посилення відповідальності учасників договірних відносин за неналежне виконання ними зобов'язань; удосконалити порядок реалізації заставленого манна з метою захисту інтересів кредиторів, стимулювати зростання обсягів грошових вкладів населення для створення міцної клієнтської бази.

Потрібно створити механізм довіри клієнта банкові і навпаки. Фізичні особи, маючи розрив між їхніми можливостями і бажанням купити, з радістю беруть кредит в банках і особливо на довгі терміни. Банки, хоча і з радістю отримують проценти за надані кредити, все ж ризикують. Отож, схема надання кредитів потребує вдосконалення.

У 2009 році за умови економічного зростання в Україні, стабільності національної грошової одиниці налагодиться позитивна тенденція до стабільного функціонування та розвитку банків, посилиться їх сприятливий вплив на економічне зростання. Структура банківського кредитування залишиться досить стійкою. Основну частку кредитів становитимуть позички, надані суб'єктам господарювання, збільшуватиметься питома вага довгострокових кредитів, а також позичок, наданих населенню. У структурі залучених коштів очікується збереження тенденцій до швидкого зростання обсягів залучених коштів фізичних осіб, збільшення терміну зберігання, що свідчитиме про зміцнення довіри населення до банків.

Література

1. Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.

2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991р.

3. Положення Національного банку України "Про кредитування" Затверджено Постановою Правління Національного банку України 28.09.1995р. №246.

4. Положення «Про кредитування фізичних осіб» № 251/1 від 8 листопада 2006 р.

Передумови кредитної діяльності в Україні: історія і сучасність// Банківська справа. К, 2002 - №4 - с. 54-80.

5. Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - 598 с.

6. Основи економічних знань: Навч. пос. / А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, 2-е вид.,. перероб. і доп.- Н: Вища школа, 2002 - 543 с.

7. Гроші та кредит: Підручник для студ. вищих навч. зал. / Б. С. Івасів - 2-е вид. змін. і доп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2005 - 527 с.

8. Банківські операції: Підручник // А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф. Пуховіна та ін. - К.: КНЕУ, 2000р. - 384с.

9. Деньги, кредит, банки: Учебн. для вузов/ По ред.. О. И. Лаврушина/ О. И. Лаврушин, М.М. Ямпольский, Ю.П. Савинский - 2-е изд., перераб., доп. - М: Финансы и статистика, 2004 - 461 с.

10 Проблеми та перспективи структурної перебудови банківської системи України/ Фінанси України, 2006 - №1 - с.94-100.

11. Роль кредитування в економічному зростанні України,2004 - №1 - с. 96.

12. Кредитна експансія та стійкість кредитного сектору в Україні/ Фінанси України - К, 2007, №10 - с. 148-156.

13. Макроекономічна стратегія шлях до ефективної грошово-кредитної політики// Вісник НБУ з додатком «Законодавчі і нормативні акти у банківській діяльності», 2006 - №2 - с.8-19.

14. Макроекономічні аспекти розвитку банківської системи України // Вісник Тернопільського економічного університету - Тернопіль, 2008 - №2 - с.37-47.

15. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, від 28 грудня 1994 р.

16. www.bank.gov.ua

17. www.ukrstat.gov.ua

Размещено на Allbest.ru