Теорія граничної корисності

Не можна не відзначити, що товариства економістів у 20-і роки створювалися й в еміграції. Так, у 921-1924 р. у Лондоні активно працювало Російське економічне товариство. Було декілька випусків його видань. Цікаво, що в центрі уваги авторів статей такі проблеми, як відновлення і розвиток залізниць у Росії, державне регулювання економіки і, звичайно, левина частка уваги - кооперація - самий головний для Росії питання, на думку величезної більшості економістів школи політичної економії. Характерною рисою всієї російської науки перших десятиліть XX в. було просвітительство. Мабуть, економісти тут були в найперших рядах, прямуючи не тільки розробити теорію або здійснити переклад новітнього закордонного видання, але неодмінно зробити всім новим надбанням студентства і самої широкої публіки. Головним шляхом популяризації економічних знань рахувалася робота над лекційними курсами і підручниками. До другого десятиліття XX в. у Росії було три самі знаменитих підручники: А.И.Чупрова, В.Я.Железнова і М.І.Туган-Барановського. У 1915 р. був оголошений конкурс на кращий підручник, виграний Туган-Барановським (премія Імператорської Академії наук ім. адмірала Грейга). Раніше підручник Железнова разом із триступінчастою програмою самоосвіти була подана на Всесвітній виставці в Парижі 1900 р. Програма визнана гідною Срібної медалі. Важливим засобом просвітительської діяльності російські професори розглядали Курси по кооперації, що читалися в Народному університеті ім.Шанявського, а також публікацію в популярних часописах статей по економічних питаннях. Їх регулярно друкували часописи "Світ Божий", "Нове слово", "Просвітництво" і ін. Чудовою уявою економічної журналістики може служити "Вісник кооперації", що видавався М.И.Туган-Барановським. Останній був також редактором дуже цікавого видання "Нові ідеї в економіці". У історії економічної думки Росії кінця XIX - початку XX сторіччя ще багато "білих плям", проблем, що потребують серйозного спеціального вивчення. Очевидно, що обраний ученими російської школи політичної економії шлях розвитку науки був винятково плідним, що серйозно вплинули на формування ряду напрямків світової науки. Вони були дійсними генераторами ідей. Першими звернули увагу на виняткову значимість макроекономічного аналізу. "Візитною карткою" російської школи стали дослідження суспільного відтворення, циклів і криз, господарської кон'юнктури, розробка методів прогнозування. Сполучення економічного і соціального аналізу дозволило створити оригінальні, що не мають аналогів у світі, практично значимі теорії кооперації, зробити перші кроки в розробці моделей соціального ринкового господарства. У області "чистої теорії" були формульовані оригінальні концепції цінності, ринку, уперше проведений порівняльний аналіз суспільної ефективності конкуренції і монополії, розроблені основи моделі "випускання-витрата-випуск".

Відсутність сухого академізму, прагнення зробити теорію практично значимої для країни, участь у розробці економічних реформ, просвітительська діяльність зробили російську економічну науку невід'ємною складовою частиною культури Срібного сторіччя. Праці російських економістів і в наш час перекладаються, цитуються, більш того - із ними і зараз полемізують. Їхні ідеї затребувані сучасною наукою і практикою господарювання.

граничний аналіз користь споживач

ВИСНОВКИ

Корисність - це задоволення, яке отримує людина від споживання товарів та послуг (U).

Форми корисності:

Загальна - корисність, яку людина отримує від споживання товарів та послуг

Гранична корисність - це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватись по мірі збільшення кількості товарів, що споживаються.

Ординальна - це впорядкованість наборів благ за ступенем привабливості для людини. Тому її називають порядковою вимірюваністю корисності

Кардинальна корисність - вимірність корисності числом.

Тактична корисність - корисність сьогомоментна. Вона вимірюється жертвою, на яку здатна особа заради отримання певного набору благ заради поліпшення самопочуття у даний момент

Стратегічна корисність - корисність з урахуванням наслідків довготривалого споживання можливо систематичного певного набору благ.

Благом з прямою корисністю називаються благо, яке безпосередньо впливає на умови життя людини. З'їдене яблуко має пряму корисність. Воно приносить людні задоволення.

Благо має непряму корисність, якщо воно безпосередньо не впливає на добробут людини, але використовується для виготовлення благ, які мають пряму корисність.

Сукупність прямої та непрямої корисності є повною корисністю блага.

Функція корисності - співвідношення між обсягом товарів та послуг, що споживаються і рівне корисності, якого досягає споживач.

U=f(Qx,Qy)

Крива граничної корисності має від'ємний нахил. Крива загальної корисності має додатній нахил, так як з ростом кількості благ корисність зростає. Коли досягається максимум загальної корисності, гранична корисність дорівнює нулю. Це означає, що потреба в даному товарі чим послузі повністю задоволена.

У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки споживача: кардиналістський або кількісний та ординалістський або порядковий.

Кардиналістська версія поведінки споживача ґрунтується на теорії граничної корисності і виходить з припущення, що корисність може мати кількісний вимір.

Гранична корисність - це додаткова корисність, яку одержує споживач від споживання додаткової одиниці блага. В міру нарощування споживання гранична корисність кожної наступної одиниці блага зменшується доки не досягне нуля в точці повного насичення потреби. Ця залежність становить суть закону спадної граничної корисності (першого закону Госсена). В той же час з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає.

Максимізація сукупної корисності становить мету споживача, є основним мотивом його поведінки.

Ординалістська версія поведінки споживача, яка ґрунтується на аналітичному апараті кривих байдужості, відкидає необхідність кількісного вимірювання корисності і передбачає лише порядкове ранжирування споживачем множини споживчих наборів.

Ординалістську функцію корисності представляє крива байдужості, яка відображає множину наборів благ однакового рівня корисності. Вона являє собою "модель бажаного", описує поведінку споживача без врахування видатків на будь-який споживчий кошик. Форма кривих байдужості визначається уподобаннями споживача і залежить від ступеня замінності благу споживанні.

Із застосуванням аналітичного інструменту кривих байдужості поняття граничної корисності в теорії поведінки споживача замінюється категорією граничної норми заміни одного блага іншим, закон спадної граничної корисності - законом спадної граничної норми заміни благ.

Аналіз двох версій поведінки споживача показує, що, незважаючи на відмінність аналітичних підходів, вони дають один і той самий результат: гранична норма заміни благ є співвідношенням їх граничних корисностей. Споживач може легко змінювати комбінацію товарів у ринковому копійку без втрат рівня корисності.

Доход споживача та ціни товарів і послуг формують бюджетне обмеження споживача. Бюджетне обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу. Бюджетна лінія - лінія рівних видатків - показує межу між; можливим і неможливим, описує всі комбінації товарів, видатки на які не перевищують доходу споживача.

Вибір оптимального рішення споживача за кардиналістською теорією полягає у порівнянні співвідношень між: граничними корисностями і цінами товарів на основі правила максимізація корисності. Загальне правило оптимізації вибору споживача: вибір є оптимальним, якщо в границях бюджетного обмеження відношення граничних корисностей будь-якого виду благ дорівнює відношенню їх цін. Прийнявши оптимальне рішення, споживач знаходиться у стані рівноваги, яку описує другий закон Госсена.

Споживчий вибір на основі ординалістської теорії передбачає пошук оптимального ринкового кошика, який повинен розміщуватись на бюджетній лінії і належати до найвищої з можливих кривих байдужості. Він відповідає точці дотику бюджетної лінії та кривої байдужості, в якій їх нахил є однаковим. Ця точка є точкою рівноваги споживача, вона задовольняє умові максимізації корисності.

Аналіз оптимізації споживчого вибору за двома моделями - на основі кардиналістської і ординалістської теорій - показує, що вони дають один і той самий результат: еквімаржинальний принцип визначення стану рівноваги споживача: MUХ / РХ = MUY / РY. Цей принцип застосовується до ситуацій вибору з двох абсолютно необхідних благ. Існують і особливі випадки рівноваги, пов'язані з різними функціями корисності. [16,с.92].

Узагальнена модель споживчого вибору з розширеним бюджетним обмеженням показує, що споживач буде нарощувати споживання даного блага доти, доки спадна гранична корисність блага не зрівняється з ринковою ціною товару |MUX| = PX, що слугує підтвердженням "кориснішої" основи пропорцій обміну товарів і ринкового ціноутворення.

Умова оптимізації споживчого вибору має й значно ширший вимір, вона відображає умову оптимізації в ринковій економіці в цілому: оптимальний стан досягається, коли гранична норма заміни (MRS) для всіх споживачів стає рівною співвідношенню цін товарів (РХ / РY).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ