Джерела формування основних засобів підприємства та шляхи їх оптимізації

Так, при податковому обліку:

- амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення виробничих фондів, їхній капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення. Безкоштовно отримані фонди і невиробничі фонди не амортизуються;

- нарахування амортизації відбувається щоквартально;

- використовується єдиний для усіх груп метод нарахування амортизації з різними коефіцієнтами;

- база для нарахування амортизації - балансова (залишкова) вартість груп основних фондів на початок (перше число) звітного кварталу;

- амортизація окремого об'єкта основних фондів І групи здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат із результатами відповідного податкового періоду;

- амортизація основних фондів ІІ і ІІІ груп здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення. Балансова вартість об'єктів цих груп не змінюється при виведенні з експлуатації окремих об'єктів, за винятком продажу цих об'єктів;

- балансова вартість основних засобів І групи зменшується при виведенні об'єкта основних фондів з експлуатації у будь-якому разі.

Стосовно бухгалтерського обліку варто зауважити, що:

- амортизуються будь-які основні засоби, які перебувають на балансі підприємства, у тому числі виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані;

- нарахування амортизації проводиться щомісяця за кожним об'єктом окремо;

- амортизується первинна вартість основних засобів з урахуванням поліпшень, які привели до зростання економічних вигод від використання об'єкта;

- використовується вибірково будь-який із шести методів нарахування амортизації основних засобів. При цьому до різних об'єктів можуть застосовуватися різні методи амортизації. Підприємство може змінювати метод нарахування амортизації протягом періоду експлуатації об'єкта;

- нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта в експлуатацію, і припиняється в місяці, що настає після виведення об'єкта зі складу основних фондів. Якщо змінюється метод амортизації, новий метод повинен застосовуватися з місяця, що настає за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації;

- у разі реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації об'єкта основних засобів нарахування амортизації призупиняється.

Як видно, бухгалтерський облік амортизації основних засобів ліберальніший порівняно з податковим обліком. Це дає можливість удосконалювати амортизаційну політику підприємств.

За побудови ефективної амортизаційної політики підприємства одним з основних показників, який має бути постійним об'єктом моніторингу, є термін окупності активів. Серед сукупності чинників, котрі впливають на окупність активів, варто насамперед виділити два: ціна продукції (робіт, послуг); обсяг збуту продукції (робіт, послуг). На рис. 3.1 показано результати, які можуть бути отримані підприємством унаслідок зміни величини амортизаційних відрахувань при застосуванні різних методів амортизації.

1

56

Рис. 3.1 Результати, які можуть бути отримані підприємством унаслідок зміни методу амортизації

Незважаючи на наведені на рис. 3.1 типові результати, які можуть мати місце внаслідок зміни підприємством методу амортизації, слід пам'ятати про те, що на ціноутворення впливає попит і пропозиція. Тому при збільшенні норми амортизації можливе падіння ціни в результаті зниження попиту на продукцію підприємства. При зниженні величини амортизації можливе зростання ціни внаслідок зростання попиту. З огляду на це методи амортизації слід розглядати не як умову, а як інструмент впливу на ціноутворення і результати діяльності підприємств.

Підприємства мають за результатами кожного звітного місяця здійснювати розрахунок через зміни методу амортизації на ціну продукції і обсяг її реалізації, виходячи з кон'юнктури ринку. Це дасть змогу вибирати оптимальний варіант. Як свідчить практика, вибір методу амортизації потребує такої послідовності дій: 1) прогнозування обсягу продажу продукції на найближчий звітний період за заявками-замовленнями торговельних підприємств; 2) прогнозування зміни цін із урахуванням кон'юнктурного, сезонного попиту на товар тощо; 3) розрахунок норм амортизації за різними методами з метою порівняння зміни розміру собівартості продукції; 4) прогнозування ціни продукції з урахуванням вибраного методу амортизації.

При веденні бухгалтерського обліку підприємства широко використовують різні методи амортизації: прямолінійного списання, суми чисел років, зниження залишку, подвійного зниження залишку, амортизаційного фонду, розрахунок амортизації за методом ануїтету, суми одиниць продукції, - причому для кожного основного засобу можна використовувати свій вид амортизації.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не містять вичерпного переліку методів, які слід використовувати для розрахунку величини амортизаційних відрахувань. У стандартах зазначається, що метод амортизації має забезпечити розподіл вартості активу на систематизованій основі й відображати спосіб, у який економічна вигода від цього активу споживається підприємством. На практиці переважно рівномірної амортизації досягають із допомогою методу прямолінійного списання, тому цей метод розглядається як базовий. За даними розрахунків, проведених за матеріалами промислових підприємств, виявлено, що зміна методу амортизації підприємством може привести до зміни величини амортизаційних відрахувань у межах від 91% до 100% щодо методу прямолінійного списання.

3.2 Оцінка економічної ефективності запропонованих заходів

На основі розробленої С.Ф. Головим і В.М. Костюченко методики аналізу амортизації виконано розрахунки величини амортизаційних відрахувань. Наприклад, первісна вартість об'єкта амортизації становить 24000 грн., ліквідаційна вартість -- 2400, а термін корисної служби 4 роки. У відповідності з методом прямолінійного списання сума щорічних відрахувань (S) дорівнює:

Згідно з методом подвійного зниження залишку річна сума амортизації встановлюється шляхом знаходження річної норми амортизації, яка подвоюється, і перемноженням цієї норми на амортизаційну вартість об'єкта амортизації:

Використовуючи метод зниження залишку, норму амортизації розраховують за формулою:

Підставивши дані у формулу, отримаємо:

Відповідно річна сума амортизації становитиме:

При застосуванні методу суми чисел років річна сума амортизаційних відрахувань розраховується як добуток норми амортизації і амортизаційної вартості об'єкта:

Метод суми одиниць продукції використовується у тому разі, коли доцільно амортизувати об'єкт у прив'язці до фактичного виробітку або кілометражу автомобіля. Нехай верстат придбано для виготовлення 90000 одиниць продукції, тоді норма амортизації становитиме:

Якщо протягом першого року експлуатації фактично виготовлено 30000 одиниць продукції, то річна сума амортизації становитиме:

Розрахунок розміру амортизаційних відрахувань за методом ануїтету здійснюється за формулою:

де Q - первісна вартість об'єкта; W - теперішня оцінка очікуваної ліквідаційної вартості об'єкта; J - теперішня вартість одиниці ануїтету.

Підставивши дані з використанням таблиць теперішньої вартості (теперішня вартість ануїтету для і = 5%, n = 4 дорівнює 3,546), дістанемо:

В умовах застосування методу амортизаційного фонду річну суму відрахувань до амортизаційного фонду розраховують шляхом ділення амортизаційної вартості об'єкта на майбутню вартість ануїтету. Вартість ануїтету -- це таблична величина, яка, наприклад, для і = 5%, n = 4 дорівнює 4,3101. У цьому прикладі річна норма амортизації за цим методом становитиме:

Проведені розрахунки зміни значення величини амортизаційних відрахувань у результаті зміни методу амортизації наведено у таблиці 3.1.

За її даними побудовано залежність у площині абсцис і ординат, яка відображає ефективність рішення про зміну методу амортизації відносно прогнозованої зміни обсягу доходів від реалізації готової продукції (рис. 3.2).

На рис. 3.2 на осі „X” показано прогнозовану зміну доходу підприємства від реалізації готової продукції у відсотках, а на осі „Y” - зміни величини амортизації при використанні перелічених у таблиці методів.

Таблиця 3.1

Величина амортизаційних відрахувань при застосуванні різних методів амортизації

Як видно з рис. 3.2, зміна величини амортизаційних відрахувань унаслідок ухвалення рішення про зміну методу амортизації забезпечить відповідну зміну доходу від реалізації готової продукції. Так, при переході від методу зниження залишку до методу подвійного зниження залишку величина доходу від реалізації готової продукції збільшиться на 4% (200% - 196%).

1

56

Рис. 3.2 Взаємозв'язок методів амортизації та зміни доходу від реалізації готової продукції

Отже, оскільки метод прямолінійного списання прийнято за базовий, усі зміни прогнозованого доходу мають розглядатися відносно необхідного розміру доходу, тобто мінімальної суми доходу, яка забезпечить вчасну окупність інвестованих у активи коштів.

Використовуючи такий підхід до управління амортизаційними відрахуваннями, підприємство зможе значно прискорити процес оновлення необоротних активів, що сприятиме поліпшенню економічних результатів його діяльності.

ВИСНОВКИ

Основні засоби -- це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію.

Невиробничі основні засоби -- це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств.

Розрізняють два види зносу основних засобів-- фізичний і моральний.

Фізичний знос -- це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Моральний знос -- це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування.

Амортизація -- це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами.

Підприємства всіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію балансової вартості груп основних, засобів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації.

З метою створення фінансових умов для прискорення впровадження у виробництво науково-технічних досягнень та підвищення заінтересованості підприємств у поновленні активної частини основних засобів підприємства мають право самостійно застосовувати прискорену амортизацію основних засобів.

Проведений фінансовий аналіз дає можливість зробити висновки, що базове підприємство є ліквідним і платоспроможним. Визначивши фінансовий стан підприємства, розглянемо стан використання основних засобів та інших необоротних коштів.

До показників, що характеризують рівень забезпечення підприємства основними виробничими фондами, відносяться: питома вага основних виробничих фондів у майні підприємства; фондоозброєність і фондомісткість.

Коефіцієнт співвідношення по ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг” відповідає нормованому значенню (>0,5) і складав як у 2004, так і у 2005 році 0,53;

фондоозброєність ВАТ „Міттал Стіл Кривий Ріг” у 2004 році склала 217,1 грн., а у 2005 році вона збільшилася до 232,1 грн.;

фондомісткість у 2004 році дорівнювала 1,6 грн., а у 2005 році вона збільшилася до 2,5 грн.;

фондовіддача у 2004 році склала 0,6, а у 2005 році вона зменшилася до 0,4;

рентабельність основних виробничих фондів у 2004 році склала 27,9%, а у 2005 році збільшилась до 42,3%.

Абсолютний показник ефективності використання основних засобів по ВАТ „Міттал Стіл Кривий Ріг” у 2004 році 0,27 на одиницю (гривню), а у 2005 році він збільшився і склав 0,42 грн.

Отже, основні засоби на ВАТ „Міттал Стіл Кривий Ріг” використовують ефективно.

Підприємства всіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію балансової вартості груп основних засобів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації. Сума капітального доходу включається до складу валових доходів кожного звітного кварталу і дорівнює одній четвертій відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних засобів від суми капітального доходу такої групи.

Розрахунки показали, що існуюча на підприємстві амортизаційна політика недостатньо ефективна, тому підприємству можна рекомендувати для удосконалення управління основними засобами використовувати інші сучасні методи амортизаційних відрахувань.

На основі розробленої методики аналізу амортизації виконано розрахунки величини амортизаційних відрахувань.

Використовуючи метод зниження залишку, розраховано норму амортизації. Річна сума амортизації становить 10560 грн.

Розраховано розмір амортизаційних відрахувань за методом ануїтету. Річна норма амортизації за цим методом становитиме 5011,48 грн.:

Отже, оскільки метод прямолінійного списання прийнято за базовий, усі зміни прогнозованого доходу мають розглядатися відносно необхідного розміру доходу, тобто мінімальної суми доходу, яка забезпечить вчасну окупність інвестованих у активи коштів.

Використовуючи такий підхід до управління амортизаційними відрахуваннями, підприємство зможе значно прискорити процес оновлення необоротних активів, що сприятиме поліпшенню економічних результатів його діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Господарський кодекс України // Бухгалтерія - 2004 - № 3

2. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебник / Под ред. В.И. Стражева - Минск: Высшая школа, 1997 -363 с.

3. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом - М.: Финансы и статистика, 1995 - 328 с.

4. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. Фінансова діяльність підприємства : Підручник - К.: Либідь, 1998 - 424 с.

5. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента - К.: Ника-центр - т. 2, 1999 - 512 с.

6. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник - Львів: Видавництво СПОЛОМ, 1999 - 436 с..

7. Грузинов В.П. Экономика предприятия: Учебник - М.: ЮНИТИ, 1999 - 378с.

8. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного - К.: КНЕУ, 2001 - 314 с..

9. Економіка підприємства: Навчальний посібник / За ред. А.В. Шегди - К. Знання-Прес, 2001 - 486 с.

10. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник - К.: Знання-Прес, 2000 - 284 с.

11. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств - К.: Видавничий дім “Скарби”, 2001 - 336 с.

12. Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінанси: система моделей і прогнозів: Навчальний посібник - К.: Четверта хвиля, 1998 - 304 с.

13. Кузьмин О.Є., Князь С.В., Тувакова Н.В. Амортизаційна політика підприємств // Фінанси України - 2002 - № 12 - С. 20-25

14. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навчальний посібник - К.: КНЕУ, 1999 - 132 с.

15. Орлов П., Орлов С. Удосконалення державної амортизаційної політики // Економіка України - 2003 - № 2 - С. 32-36

16. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання - Тернопіль: Економічна думка, 2001 - 454 с.

17. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник - К.: ЦУЛ, 2002 - 460 с.

18. Терещенко О.А. Комплексный анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия и оценка его санационной способности // Экономика предприятия - 1999 - № 7-8 - с. 13-25.

19. Філімоненко О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник - К.: Ніка-Центр,2001 - 360 с.

20. Финансы / Под ред. А.М. Ковалевой - М.: Финансы и статистика, 1998 - 382с.

21. Финансовый менеджмент / Под ред. Н.Ф. Самсонова - М.: ЮНИТИ, 2001 - 495 с.

22. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. А.М. Поддєрьогіна - К.: КНЕУ, 1999 - 478 с.

23. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навчальний посібник - К.: ЦУЛ, 2002 - 360 с.

24. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий - М.: ИНФРА -М, 2002 - 323с.

Додаток А

Додаток Б

Додаток А-1

Додаток Б-1