Аналіз динаміки матеріальних витрат та структура собівартості продукції в ПП "Вебр"

за 2009-2011 рр.

Таким чином, можна зробити висновок, що матеріальні витрати мають значне збільшення. Так, у 2010 році цей показник ставив 131,6 тис. грн., в порівнянні з 2009 роком - на 23,9% менше і у 2011 році матеріальні витрати збільшились 35,3%.

Обсяг реалізації у 2010 році дорівнював 505,4 тис. грн., що на 58,5% більше ніж у 2009 році, і на 35,5% менше чим у 2011 році.

Сума матеріальних витрат залежить від таких факторів, як обсяг виробленої продукції, кількості матеріалів на одиницю продукції та їх вартість. Але варто зазначити, що на ПП "Вебр" в період з 2010-2011рр., кількість витрачених матеріалів на одиницю продукції залишалося незмінним, а це означає, що при виробництві даного виду запчастини спостерігається чітке дотримання норм витрат матеріалів.

3.3 Резерви скорочення матеріальних витрат з метою оптимізації собівартості продукції в ПП «Вебр»

Для порівняння впливу певних економічних факторів на собівартість продукції, вироблюваної в певному періоді на підприємстві, техніко-економічні фактори групують у такий спосіб:

· підвищення технічного рівня виробництва;

· удосконалення організації виробництва й праці;

· зміна обсягу й структури продукції, галузеві та інші фактори.

Підвищення технічного рівня виробництва включає наступні фактори:

· впровадження нової прогресивної технології;

· механізація й автоматизація технологічних процесів;

· удосконалення застосовуваної техніки й технології виробництва;

· поліпшення використання й застосування нових видів сировини й матеріалів.

Економію від зниження собівартості продукції визначають на одиницю продукції й річний обсяг виробництва з урахуванням строку впровадження заходів. При цьому в суму економії включають ту економію, що прямо відображується на поточних витратах. Економію поточних витрат розраховують за видами витрат. Наприклад, при впровадженні нової прогресивної технології, механізації й автоматизації виробничих процесів економію можна одержати за всіма видами витрат, крім витрат на підготовку й освоєння виробництва, а також витрат на утримання й експлуатацію устаткування.

В процесі дослідження були виділені наступні групи відносно скорочення матеріальних витрат.

За групою «Удосконалення організації виробництва й праці» економію зниження собівартості продукції розраховують за наступними факторами:

· розвиток спеціалізації виробництва;

· поліпшення організації праці, організації й обслуговування виробництва;

· удосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на управління;

· поліпшення матеріально-технічного постачання й використання матеріальних ресурсів;

· зменшення транспортних витрат і ліквідація втрат;

· інші фактори.

При поліпшенні організації праці можна одержати економію сировини й матеріалів, основної й додаткової заробітної плати виробничих робітників. Економія із заробітної плати досягається в основному за рахунок зростання продуктивності праці, що обумовлює скорочення чисельності персоналу й, отже, фонду заробітної плати щодо певного обсягу виробництва продукції.

До групи «Зміни обсягу й структури продукції» входять наступні фактори:

· відносна економія умовно-постійних витрат (цехові, загальнозаводські й внутрішньовиробничі, витрати на зміст й експлуатацію встаткування);

· поліпшення використання основних засобів (відносна економія амортизаційних відрахувань);

· зміна номенклатури й асортименту продукції;

· підвищення якості продукції.

Основними джерелами резервів щодо зниження собівартості продукції на підприємстві є скорочення витрат на виробництво продукції за рахунок:

· підвищення рівня продуктивності праці;

· підвищення технічного рівня організації виробництва й праці;

· збільшення обсягу виробництва продукції;

· збільшення частки продукції, що користується підвищеним попитом споживачів.

Резерви збільшення виробництва продукції виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, у результаті знижується собівартість продукції.

Резерви скорочення витрат виявляють за кожною статтею витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів, які будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії і т.п.

Серйозним резервом зниження собівартості продукції підприємства є розширення спеціалізації й кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижча, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.

Успіх боротьби за зниження собівартості вирішує, насамперед, зростання продуктивності праці робітників, що забезпечує в певних умовах економію на заробітній платі. Слід розглянути, у яких умовах при зростанні продуктивності праці на підприємствах знижуються витрати на заробітну плату робітників. Збільшення вироблення продукції на одного робітника може бути досягнуте за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються, як правило, норми виробітку й відповідно їм розцінки за виконувані роботи. Збільшення виробітку може відбутися й за рахунок перевиконання встановлених норм виробітку без проведення організаційно-технічних заходів. Норми виробітку й розцінки в цих умовах, як правило, не змінюються.

У другому випадку, коли встановлені норми виробітку й розцінки не змінюються, величина витрат на заробітну плату робітників у собівартості одиниці продукції не зменшується. Але із зростанням продуктивності праці збільшується обсяг виробництва, що призводить до економії з інших статтей витрат, зокрема скорочуються витрати з обслуговування виробництва й управління. Відбувається це тому, що в цехових витратах значна частина витрат (а в загальнозаводських майже повністю) - умовно-постійні витрати (амортизація устаткування, утримання будинків, утримання цехового й загальнозаводського апарату та інші витрати), що не залежать від ступеня виконання плану виробництва. Це значить, що їхня загальна сума не змінюється або майже не змінюється залежно від виконання плану виробництва. Звідси виходить, що, чим більший випуск продукції, тим менша частка цехових і загальнозаводських витрат у її собівартості.

Зі зростання обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але й внаслідок збільшення кількості випущеної продукції, тощо. Таким чином, чим більшим є обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більша сума одержуваного підприємством прибутку.

Найважливіше значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії проявляється, насамперед, у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат з обслуговування виробництва й управління, у ліквідації втрат від браку й інших непродуктивних витрат.

Матеріальні витрати, як відомо, у більшості галузей промисловості займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначна економія сировини, матеріалів, палива й енергії при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.

Основною умовою зниження витрат сировини й матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів й удосконалення технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, впровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.

ВИСНОВКИ

Відпуск продукції або надання послуг припускає відповідне ресурсне забезпечення, величина якого впливає на рівень розвитку економіки підприємства, тому кожне підприємство або виробнича ланка повинні знати, у що обходиться виробництво продукції (робіт, послуг). Даний фактор особливо важливий в умовах ринкових відносин, тому що рівень витрат на виробництво продукції впливає на конкурентоздатність підприємства, його економіку. Виробництво продукції пов'язане з певними витратами. У процесі виробництва продукції витрачається праця, використовуються засоби праці й предмети праці. Всі витрати підприємства на виробництво й реалізацію продукції, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції.

Слово «собівартість» залежно від об'єкту й інших ознак класифікації має ряд значень. Коли собівартість підраховують за якийсь період, можливий такий випадок: на початку періоду собівартість одна, а наприкінці його, наприклад, року, інша. Тому собівартість за рік або інший період підраховують як середню величину

Приватне підприємство "Вебр", створене як підприємство відповідно до Законів України «Про підприємництво» правом наймання робочої сили. Підприємство займається виробництвом запчастин та агрегатів для автомобілів, виробництво будматеріалів.

Обсяг реалізації в 2011 році збільшився на 35,3 % і склав 684 тис.грн, в 2010 році показник склав 505,4 тис.грн. У 2009 році обсяг виробництва склав 318,7 тис.грн. Таке значне зростання було пов'язане з розширенням діяльності підприємства.

Загальна сума чистого доходу в 2010 році знизилася порівняно з 2009 роком на 58,5 %, що в сумі склало 421,2 тис.грн, в 2011 році після порівняння з 2010 роком чистий дохід збільшився на 35,3 %. Матеріальні витрати на підприємстві у 2010 році в порівнянні з 2009 роком збільшився на 23,9 %, і в сумі склали 131,6 тис.грн. У 2009 році матеріальні витрати склали 106,2 тис.грн.

Собівартість реалізованої продукції в 2010 році 259,2 тис. грн., У 2011 році собівартість склала 294,5 тис. грн. Чисельність працівників в 2009 році склала 7 осіб, в 2010 році 16 осіб, в 2011 році 17 осіб. Середньомісячна продуктивність праці одного працівника на підприємстві збільшилася до 2011 року й склала 40,2 тис. грн. Витрати на оплату праці збільшилися в 2011 році в порівнянні з 2010 роком на 61,9 тис. грн. і склали 250,4 тис. грн. У 2010 році витрати на оплату праці склали 188,5 тис. грн. Середньомісячна зарплата працівників в 2009 році склала 1200 грн., в 2010 році 990 грн., в 2011 році 1230 грн. Важливим показником, що характеризує роботу підприємства, є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан господарюючих суб'єктів.

Матеріальні витрати у більшості галузей промисловості займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне заощадження сировини, матеріалів, палива й енергії при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.

Основною умовою зниження витрат сировини й матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів й удосконалювання технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, впровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних цінностей.

Провівши аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства, можна зробити висновок, що підприємство за 2009-2011 рр. має тенденцію до зростання доходів. Стан активів ПП "Вебр" сприятливе, що створює перспективу для подальшого розвитку виробничої діяльності, розширення її обсягу та асортименту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Податковий Кодекс України. N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010.

2. План рахунків бухгалтерського активу, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств й організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 р., з наступними змінами й доповненнями з наступними змінами й доповненнями № 1238 від 14.10.2008 р.

3. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз. Д.: ДИС, 2007.

4. Балабонов И.Т. Аналіз і планування фінансів господарюючого суб'єкта. Київ.: Фінанси й статистика, 2008.-231 с.

5. Бандурка О. М., Коробів М. Я., Орлів П. I., Сергєєва Н. Я. Фінансова діяльність підприемства: Підручник.- К.: Либідь, 2009.- 453 с.

6. Бланк И.. Основи фінансового менеджменту. - М.: Ника-Центр, 2009. - 632с.

7. Бланк И.А. Фінансовий менеджмент: Навчальний курс. -Київ.: Ника-Центр, 2008. - 528с.

8. Бланк И.А. Керування прибутком. Ника-Центр. «Эльга»,Київ,2008 р.545 с.

9. Барнгольц С.Б. Економічний аналіз господарської діяльності на сучасному етапі розвитку. М.: Фінанси й статистика, 2008.- 289 с.

10. Зубкова В.І. Экономический анализ: Учебное пособие. Симферополь, 2005.

11. Бирман Г., Шмидт С. Економічний аналіз інвестиційних проектів: М.: Банки й біржі ИО «ЮНИТИ», 2009 -234 с.

12. Ван Хорн Дж. Основи керування фінансами: Пер. с англ./Під ред. И.И.Єлисєєвій. х.: Фінанси й статистика, 2009. 459 с.

13. Дембинский Н.В. Питання теорії економічного аналізу. К.: Фінанси, 2010. - 239 с.

14. Ермолович Л.Л. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. Мн.: БГЭУ, 2009. -567 с.

15. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. Х.: Бухгалтерський облік, 2009.- 238 с.

16. Иваниенко В.В. Фінансовий аналіз. Навчальна допомога. Харків.2009- р.176 с.

17. Ковальов В.В. Волкова О.Н. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: ПБОЮЛ, 2009 р. - 424 с.

18. Ковальов В. В. Фінансовий аналіз. Керування капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Фінанси й статистика, 2008.-231 з.

19. Ковальов В.В., Патров В.В. Як читати баланс. М.: Фінанси й статистика, 2011.- 456 с.

20. Коваленко Л.О., Ремньова. Л.М. Фінансовий менеджмент. Начальний посібник. Київ. Знання,2008 р- 485 с. .

21. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент. Київ. 2011 р. -498 с.

22. Лахтионова Л.А.Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств. Навчальний посібник. КНЕУ.Київ.2008 р.

23. Панків Д.А. Сучасні методи аналізу фінансового становища. Мн.: 000 «Профіт», 2007- 231 с.

24. Русак Н.А. Економічний аналіз в умовах самофінансування підприємств. Мн.: Бєларусь, 2011-233 с.

25. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності промислового підприємства. Мн.: ИСЗ, 2009-453 с.

26. Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецька С.О., Нестеренко Н.В., Салига К.С.. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. -київ. Центр начальної літератури. 2009 р.-210 с.

27. Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика фінансового аналізу. - М.: ИНФРА-М, 2009

Размещено на Allbest.ru