Система державного регулювання економіки України

Оподатковуваний прибуток (дохід) зменшується на ту його частину, що використовується на: проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, підготовку та освоєння нових прогресивних, екологічно чистих технологій і видів продукції (50% витрат); реконструкцію і модернізацію активної частини основних фондів, уведення нових потужностей (за умови повного використання власних амортизаційних відрахувань) та утримання об'єктів соціального призначення; створення через спеціально відкриті рахунки благодійних, екологічних і оздоровчих фондів (у розмірі не більше 2% оподатковуваного прибутку чи доходу). Окрім цього, від сплати податку звільняються: 1) підприємства чи нові виробництва, створені спеціально для виготовлення нової техніки з використанням запатентованого винаходу, придбаної ліцензії, -- протягом п'яти років; 2) підприємства, які виробляють нову продукцію, котра не виготовлялась іншими підприємствами України, чи котра може бути замінником імпортних машин і обладнання: у перший рік виробництва -- повністю, на другий рік -- на 50% від ставки податку; 3) малі підприємства протягом першого року функціонування -- на 50% від ставки податку.

економіка планування оподаткування

5. Взаємозв'язок посилення економічних функцій держави та результативності діяльності господарюючих суб'єктів

Функції держави необхідно відрізняти і від окремих видів державної діяльності, які здійснюються або спеціально уповноваженими на те органами держави, або структурними підрозділами певної кількості органів. Слід також розмежовувати функції держави від форм і методів їх здійснення. Основними формами здійснення функцій держави є правотворчість, в цілому правове регулювання і безпосередня організаторська робота щодо здійснення правових настанов методами переконання, заохочення і примусу. Змістом тієї або іншої функції держави виступає сам процес впливу держави через практичну діяльність її відповідних структур на певні, або на групу споріднених суспільних відносин. Кожна конкретна функція держави поєднує у собі зміст, форми та методи здійснення відповідної гілки єдиної державної влади (законодавча влада, виконавча влада, судова влада), застосування якої пов'язане з особливостями конкретного об'єкту державного впливу.

Це поєднання можна проілюструвати на прикладі здійснення функції охорони правопорядку законності, прав і свобод громадян. Для виконання завдань, що стоять перед цим напрямком державної діяльності,застосовуються всі її форми:

а) правотворча, правове регулювання шляхом видання відповідними державними органами нормативних актів, а також актів конкретних, які спрямовані на зміцнення та охорону правопорядку, законності, визначення змісту та забезпечення здійснення прав і свобод громадян;

б) безпосередньої організаторської роботи при проведенні конкретних заходів, що стосуються вказаних питань (розподіл кадрів, їх навчання, здійснення нагляду за неухильним виконанням положень нормативних актів, організація цієї роботи і тощо).

При здійсненні функції, що розглядаються, використовуються і вказані методи:

а) переконання - шляхом правового виховання населення, проведенням різних профілактичних заходів;

б) заохочення - шляхом пропаганди досвіду та надання різних пільг та нагород колективам і особам, які не допускають правопорушень і беруть активну участь у боротьбі з ними;

в) примус - шляхом застосування до суб'єктів, які скоїли правопорушення, законних заходів покарання, перевиховування та спонукання до діяльності, спрямованої на усунення шкоди,що заподіяна такою поведінкою іншим суб'єктом.

Таким чином, для глибокого і всебічного аналізу тієї або іншої функції держави слід розглядати зміст, форми і методи здійснення відповідного напрямку державної діяльності.

Висновки та пропозиції

Процес державного регулювання економіки створюючи відповідні умови стає рушієм економічного розвитку. Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з об'єктивно притаманних державі економічних функцій. В умовах існування різних форм власності роль державного регулювання полягає, з одного боку, у забезпеченні юридичного механізму їх реалізації, а з іншого - у спрямованому впливі на ринкові параметри, що забезпечують організацію функціонування економічної системи як цілого.

Державне регулювання ринкової економіки здійснюється через економічні функції держави. Ними виступають ті заходи, що здійснюються державою і впливають на деякі сторони та процеси економічної діяльності в межах певної країни. В сучасних умовах держава виконує багатоманітні функції, вичерпний перелік яких скласти дуже непросто.

Позитивним на даний час для України в ситуації кризи світового господарства є, як би парадоксально це не звучало, - нерозвиненість економіки і слабка інтеграція на світові товарний і фінансовий ринок. Крім того, на тлі погіршення кон'юнктури на світовому ринку і зниження ділової активності в розвинутих країнах, ситуація в державі, що розвивається, Україна, для інвесторів, буде більш привабливою. Ці обставини є дуже слабкою втіхою для згладжування негативних факторів, що впливають на економіку України, однак це показує неоднозначність кризоутворюючих факторів і як наслідок антикризового управління як одного з методів державного регулювання ринковою економікою.

Отже основними принципами створення системи державного регулювання економіки в Україні є такі:

· розумної достатності -- державі перепідпорядковуються тільки ті економічні функції, які ні за яких умов не можуть виконувати нижчестоящі ланки господарської системи (виробники та інші суб'єкти ринкових відносин) внаслідок обмеженої компетентності;

· адекватності -- система державних регуляторів економіки та системи їх застосування мають відбивати реально існуючий стан соціально-економічного розвитку;

· поступовості -- командно-адміністративні регулятори замінюються економічними у міру того, як для цього створюються об'єктивні умови у вигляді процесів роздержавлення, демонополізації, приватизації, стабілізації економіки, створення ринкової інфраструктури.

Підприємництво відіграє особливу роль у національному господарстві країни, створюючи інноваційне середовище, руйнуючи традиційні структури і відкриваючи шлях до перетворень, тобто стаючи тією силою, котра прискорює рух економіки шляхом ефективності, раціоналізації, бережливості та постійного оновлення. Досвід індустріальне розвинутих країн показує, що розвиток підприємництва -- необхідна умова економічного зростання.

Схема 7

Державна підприємницька політика має включати такі складові:

* державне регулювання тих процесів, що відбуваються в підприємницькому середовищі та є формотворчими його факторами (політика роздержавлення та приватизації, антимонопольна політика; інститут банкрутства суб'єктів підприємництва тощо;

* державну систему підтримки підприємництва. Світовий досвід показує, що роздержавлення -- це загальноекономічний процес, який може відбуватися в різноманітних формах: як у межах державної власності (демонополізація), так і поза її межами (денаціоналізація), через перетворення великих державних підприємств на акціонерні товариства, тобто корпора-тизацію (акціонування) та трансформацію державної власності в приватну зі зміною суб'єкта права власності (приватизація).

Список використаної літератури

1. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки перехідного періоду (світовий досвід і проблеми України). -- Тернопіль: Збруч, 1995.

2. Мельник А.Ф. Основні моделі місцевого самоврядування // Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія / Кол. авт.; За заг. ред. проф. О.Ю. Оболенського. --Хмельницький: Поділля, 1999.

3. Методичні рекомендації з проведення функціонального обстеження апаратів органів виконавчої влади всіх рівнів. -- Луганськ, 2000.

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури місцевих державних адміністрацій» // Офіційний вісник України. -- 2000. -- № 20.

5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про урядові комітети» // Офіційний вісник України. -- 2000. -- № 7

6. Райт Г. Державне управління. -- К.: Основи, 1994.

7. . Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи /Кол. авт.; Наук. кер. В.В. Цветков -- К.: Оріяни, 1998.

8. Балабанов І.В. Фінанси і держава, Мн.: Економіка, 2007р., 320 с.

9. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Б 44 Політична економія: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 328 с.

10. Колісник М.К., Ільчук П.Г., Віблий П.І. Фінансова санація і антикризове управління підприємством. - К.: Кондор, 2007. - 272 с.

11. Терещенко О.О. Управління фінансовою санацією підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.

12. .Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації : монографія /

13. Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. -- К. : КНЕУ, 2003. -- 394 с.

14. Михайловська О. В. Світова фінансова криза: роль транснаціональних корпорацій /

15. О.В. Михайлівська // Фінанси України. -- 2009. -- № 6. -- С. 93--104.

16. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2001.

17. Економічна теорія. Посібник для вищих навчальних закладів /За ред. С.М. Воробйова - К. - Х., Корвін, 2001.

18. Іващенко А.В. Роль і функції держави у формуванні ринкової економіки // Проблеми науки. №6. - 2008. - С.41-46.

19. Золотарьов В.Ф. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / В.Ф. Золотарьов. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. - 292 с.

20. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / С.М. Чистов, А.Е. Никифоров, Т.Ф. Куценко [та ін.]. - 2-ге вид., доопрац. і доп. - К. : КНЕУ, 2005. - 440 с.

Додаток 1

Деталізована структура дохідної частини Державного бюджету України на 2013 р.

Размещено на Allbest.ru