Зниження собівартості продукції є підвищення економічної ефективності виробництва і забезпечення розширеного відтворення в сільському господарстві. Воно передбачає збільшення виробництва сільськогосподарської продукції і зменшення витрат праці і виробничих ресурсів на її одиницю.

Головний шлях зниження собівартості продукції сільського господарства - це підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. Основні витрати по вирощуванню культур і утриманню тварин здійснюються незалежно від рівня врожайності і продуктивності, а додаткові витрати пов'язані лише з одержанням додаткової продукції. При цьому витрати з розрахунку на одиницю продукції, як правило, зменшуються.

Збільшення виробництва та поліпшення якості продукції за рахунок підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин відбуваються на основі інтенсифікації сільського господарства, яка є важливою умовою зниження собівартості продукції.

Тому фактори, що сприяють інтенсифікації виробництва, можна вважати факторами зниження собівартості продукції. Найважливішими серед них є: ефективне використання землі на основі впровадження науково-обгрунтованих систем землеробства та інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур, використання високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур та порід тварин, зміцнення кормової бази тваринництва і підвищення рівня годівлі тварин на основі раціонів, збалансованих за перетравним протеїном, мінеральними та іншими речовинами. Ці та інші заходи вимагають збільшення виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських культур і голову худоби, але одночасно сприяють зменшенню собівартості одиниці продукції.

Одним із шляхів зниження собівартості є підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації і автоматизації виробництва, широкого використання прогресивних форм організації і оплати праці. З підвищенням рівня механізації скорочуються затрати праці на одиницю продукції що сприяє зменшенню витрат на її оплату і зниженню собівартості продукції. Оскільки оплата праці є однією з основних статей витрат у собівартості продукції, підвищення продуктивності праці має вирішальне значення для її зниження. При цьому собівартість продукції зменшується лише тоді, коли економія коштів на оплату праці перевищує зростання амортизаційних відрахувань і витрат на поточний ремонт засобів механізації, які впроваджуються у виробництво.

Важливим резервом зниження собівартості продукції є інтенсивне використання машино - тракторного парку, сільськогосподарських машин, знарядь, механізмів й обладнання для тваринницьких ферм, транспортних та інших засобів праці. За цих умов зменшуються витрати з розрахунку на одиницю виконаних робіт, що сприяє зниженню собівартості продукції.

Значний резерв зниження собівартості продукції - раціональне використання матеріальних оборотних фондів (насіння, добрив, пального, кормів). Особливого значення набуває додержання науково обґрунтованих норм витрачання кормів на виробництво тваринницької продукції. Внаслідок незбалансованості кормових раціонів за перетравним протеїном та іншими речовинами господарства перевитрачають значну кількість кормів на одиницю продукції. При такому самому обсязі витрат повноцінних кормів можна забезпечити збільшення продуктивності тварин і здешевлення виробництва продукції.

Важливим напрямом зниження собівартості продукції є поглиблення спеціалізації с/г виробництва і досягнення його оптимальних розмірів відповідно до особливостей природно - економічних умов господарської діяльності с/г підприємств.

Значну частку в собівартості сільськогосподарської продукції, займають послуги обслуговуючих підприємств. Аналіз показує, що вартість цих послуг постійно зростає, причому не лише в результаті збільшення їх обсягу, а в основному за рахунок підвищення вартості одиниці послуг.

Раціональне ведення господарства повинно супроводжуватись як загальним зростанням обсягу, так і здешевленням виробництва продукції. Тому велику роль у зниженні собівартості продукції відіграє такий фактор, як підвищення матеріальної зацікавленості працівників у кінцевих результатах господарської діяльності.

Досить поширеним у країнах ринкової орієнтації методом контролю витрат на виробництво є директ-кост. Цей метод ґрунтується на тому, що всі витрати на виробництво і реалізацію продукцію поділяються на постійні і змінні. Зробити чітке розмежування між витратами не завжди просто, а тому і не існує однозначних рекомендацій з такого розподілу. Крім того, розподіл витрат на постійні і змінні вимагає інтеграції управлінського (виробничого) і фінансового обліку, що не завжди бажане, оскільки більш прийняте. Коли результати управлінського обліку є комерційною таємницею. Застосування цього методу і складання фінансового звіту має деякі особливості, тобто стадійний характер, а саме алгоритм прибутку такий: віднімаючи від виручки змінні витрати, одержують маржинальний дохід, а від нього постійні витрати - чистий фінансовий результат (прибуток чи збиток).

Незважаючи на недоліки, даний метод розвивається і удосконалюється. Це пов'язано також з тим, що є можливість графічно відобразити взаємозалежність між виручкою, прибутком та собівартістю.

Зниження собівартості продукції забезпечується сукупністю основних напрямів використання внутрішньо - господарських резервів скорочення витрат і реалізації одиниці продукції. Фактори, які забезпечують збільшення і здешевлення виробництва с/г продукції, органічно взаємопов'язані і взаємозумовлені. З урахуванням цього в окремих галузях як і господарства розробляються конкретні заходи щодо зниження собівартості продукції.

Висновок