Вугільна промисловість України

Третій етап (2015 - 2030 рр.) розглядається як довгострокова перспектива. З урахуванням позитивної динаміки, що відбудеться у попередньому десятиріччі як в економіці держави в цілому, так і у вугільній промисловості зокрема, обсяг видобутку вугілля зросте до 130 млн.тонн.

При зростанні кількості споживання вугілля тепловою електроенергетикою у 2030 р. порівняно з 2015 р. на 39%, потреба національної економіки у вугільній продукції буде забезпечена в енергетичному вугіллі на 97,1%, а в коксівному - на 72,6%. Експорт вугілля не передбачається.

Виробничі потужності на кінець періоду, що розглядається, мають зрости до 144,4 млн.тонн на рік за коефіцієнта їх використання 90%.

Зазначене потребує своєчасної реконструкції діючих вугледобувних підприємств з приростом потужності, а також будівництва нових шахт на розвіданих ділянках вугільних родовищ з досить сприятливими гірничо геологічними умовами, яке розпочнеться після 2015 року.[23]

вугільний ринок шахтний

РОЗДІЛ ІІІ. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

3.1 Проблеми розвитку вугільної промисловості України

Зараз вугільна промисловість має ряд проблем: розробка шарів ведеться на великій глибині і в старих шахтах. Сьогодні до 40% шахт працює понад 50 років, а найбільш старі шахти мають строк служби понад 70 років. Це вимагає модернізації оснащення для покращення видобутку й підвищення безпеки праці шахтарів.

Однією з причин такого важкого стану було обмеження капітальних вкладень на оновлення виробничих потужностей вугільної промисловості України. Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення виробничих потужностей і погіршення структури шахтного фонду в Україні.

З вугільною промисловістю пов'язана низка екологічних проблем. Це, зокрема, порушення рівноваги гірських поверхневих мас, утворення териконів (насипів), погіршення якості підземних вод.

Першочерговим завданням розвитку вугільної промисловості є компенсація вибуваючих потужностей за рахунок завершення вже початого будівництва і реконструкції ряду шахт. Крім того, слід закрити ряд нерентабельних шахт й переглянути політику цін на вугілля і вугільну продукцію. Це дасть змогу дещо сповільнити спад виробництва, а потім стабілізувати видобуток вугілля і створити передумови для його зростання завдяки будівництву нових шахт, збільшенню обсягів реконструкції діючих та приділенню особливої уваги технічному переозброєнню галузі.

У вугільній промисловості світу можна виділити 3 основні проблеми.

1. Збитковість вугільної промисловості.

Починаючи із середини 90-х років, на світовому ринку вугілля ціни мали чітко виражену тенденцію зниження, унаслідок загального здешевлення вартості енергоносіїв і зниженням ролі вугілля в енергобалансах ведучих країн-споживачів.

Вугільна промисловість в усьому світі сама по собі є збитковою і дотаційною сферою, для її стабільного існування в неї необхідні грошові уливання з боку держави. Таким чином, зниження цін на вугілля ще більш знизило рентабельність видобутку і виробництва вугілля, крім того, вугілля значно уступає природному газу і нафті по витратних і екологічних показниках його використання.

2. Травматизм на підприємствах

Як наслідок, у зв'язку з недостатньою підтримкою вугільної промисловості з боку держав деяких країн, а отже і різкому зменшенні виділюваних засобів на охорону праці, збільшився ріст травматизму на підприємствах.

3. Екологічні проблеми.

Однією із серйозних проблем також є шкода, яка завдається природі, при добуванні і переробці вугілля. По-перше, це вивільнення в атмосферу метану при розробці родовищ. По-друге, для одержання, наприклад, ящо коксується вугілля його необхідно нагрівати до визначеної температури. Як наслідок, в атмосферу викидається велика кількість вуглекислого газу і деяких інших з'єднань, що згубно впливають на атмосферу Землі, і сприятливих виникненню парникового ефекту [6, 35].

Отже, основними проблемами розвитку вугільної промисловості є:

- ціни на вугілля навіть не забезпечують відшкодування операційних витрат, не говорячи про витрати на ремонт та обслуговування та капітальні інвестиції. Середня собівартість вугілля значно більша за ціну та існує тенденція до збільшення цієї різниці;

- несприятливе соціальне середовище, безробіття та бідність населення цих регіонів призвело до великого рівня злочинності у головних вугледобувних районах України, поширення наркоманії та ВІЛ-інфекції;

- забруднення повітря, зміна геологічного, гідрологічного та гідрохімічного режимів територій на яких розташовані вугледобувні підприємства;

- питання енергетичної безпеки є надзвичайно важливим для незалежної держави, однак зменшення споживання газу за рахунок заміщення газу вугіллям не є оптимальним підходом. В першу чергу енергетичну безпеку варто підсилювати за рахунок зменшення споживання енергоносіїв. Пріоритетними напрямками має бути максимальне використання потенціалу енергозбереження та відновлювальних джерел енергії;

- викиди парникових газів внаслідок видобутку та споживання вугілля;

- складні гірничошахтні умови та зношеність шахтного фонду зумовлює дуже високий рівень аварійності та виробничого травматизму на українських шахтах. Час від часу на шпальтах українських медіа з'являються повідомлення про трагічні випадки;

- саме можливість отримувати надприбутки, якою володіють потужні приватні компанії, пов'язані з органами державної влади є головною причиною неефективності спроб впровадження як у вугільну галузь, так і в міжгалузеві відносини прозорих ринкових механізмів та легальної приватизації;

- підвищення мінералізації водоносних горизонтів, ґрунтів та вод річкової мережі шахтними водами, які містять велику кількість розчинних хімічних сполук (до 4г/л), у тому числі й шкідливих. Потрапляння цих вод у водоносні горизонти призводить до значного засолення останніх, що робить їх непридатними до використання.

3.2 Напрямки подальшого розвитку вугільної промисловості України

На сучасному етапі, в умовах подорожчання нафти та газу, вугільна промисловість набуває значення стратегічної галузі в Україні і її розвиток визначається пріоритетним напрямом державної політики. Але через недосконалість нормативно-правової бази вона здійснюється непослідовно, а в деяких випадках навіть суперечливо. Внаслідок неврівноваженої державної, регіональної та галузевої політики у минулі роки не було створено сприятливих умов для відродження вугільної промисловості. Тому вихід з кризи та розвиток вугільної промисловості можливий лише при реалізації єдиної, цілеспрямованої, скоординованої політики, яка базується на поглибленому вивченні та використанні власних можливостей, а також досвіді країн, що вирішували аналогічні питання на різних етапах свого розвитку

Для стабілізації роботи підприємств галузі та нарощування вуглевидобутку в Україні необхідне комплексне вирішення проблеми розвитку шахтного фонду на сучасній техніко-технологічній основі та відтворення шахтобудівельного комплексу з його подальшим роздержавленням.

Удосконалення законодавчої бази включає розроблення законодавчих актів, спрямованих на створення умов для адаптації підприємств галузі до ринкового середовища та сприяння її розвитку. У першу чергу розробляються акти, спрямовані на підвищення престижності шахтарської праці, відновлення та зростання людського потенціалу галузі, розв'язання інших проблем, що сприятиме забезпеченню належного рівня техніки безпеки та охорони праці на вугільних шахтах, підвищенню рівня оплати праці шахтарів, соціальному захисту працівників галузі та членів їх сімей.

Пріоритетом є створення законодавчої бази для прискорення процесів приватизації у вугільній галузі з урахуванням її особливостей. У відповідних законопроектах повинні бути враховані специфіка розвитку та структурного реформування вугільної промисловості, порядок приватизації підприємств галузі, механізм залучення недержавних інвестицій, визначення соціально орієнтованих зобов'язань стратегічних інвесторів, забезпечення надійного, безпечного для працівників та навколишнього середовища функціонування приватизованих шахт тощо.

Визначальним напрямом є законодавче врегулювання фінансової санації та вдосконалення механізму державного субсидування вугледобувних підприємств державного сектора з урахуванням норм і вимог СОТ та ЄС. Відповідні законопроекти спрямовуються на створення економічних умов для рівноправної ринкової конкуренції вугледобувних підприємств, які за об'єктивними природними й виробничими показниками мають різний рівень рентабельності; забезпечення ефективної реструктуризації вугільної промисловості, прискорення її науково-технічного розвитку; розв'язання ряду соціальних та екологічних проблем, зумовлених збитковістю шахт.

Удосконалення законодавчої бази передбачає також розроблення актів, які визначають основні засади функціонування ринку вугілля, зокрема регулюють питання щодо вдосконалення відповідного механізму, та суміжних ринків (електроенергії, гірничого обладнання тощо); умови продажу вугільної продукції на біржових торгах, правила й специфіку укладення відповідних біржових контрактів; методи визначення базової ціни вугільної продукції на оптовому ринку вугілля або стартової ціни торгів; впровадження механізму гарантування найкращої ціни, за якого виробники вугільної продукції зможуть максимально відшкодувати свої виробничі витрати та будуть зацікавлені в продажу продукції на внутрішньому ринку вугілля.

Заходи, що здійснюються у сфері відносин власності, спрямовуються на системну приватизацію підприємств галузі. Основним методом приватизації вугільних підприємств і продажу пакетів акцій є відкритий аукціонний продаж.

Підготовка до приватизації включає інвентаризацію всіх об'єктів державного сектора вугільної галузі, резервних ділянок вугільних родовищ для будівництва нових шахт і підприємств виробничої інфраструктури; складення відповідних реєстрів і паспортів на кожний приватизаційний об'єкт із визначенням його основних характеристик (виробничий стан, обсяг запасів вугілля, чисельність персоналу, виробнича та соціальна інфраструктура, фінансове становище, потреба в інвестиціях тощо); групування інвестиційних об'єктів у приватизаційні лоти із забезпеченням їх максимальної інвестиційної привабливості; розроблення та застосування в разі необхідності схеми фінансової санації підприємств з метою підвищення їхньої інвестиційної привабливості.

Окремо пропонуються для приватизації об'єкти вугільної галузі (діючі шахти, шахти-новобудови, резервні ділянки для будівництва шахт) шляхом продажу в складі єдиного лота разом із тепловими електростанціями. Формула визначення стартової ціни лота повинна враховувати, крім балансової вартості об'єкта, цінність вугільного родовища з урахуванням можливостей збільшення об'єму вуглевидобутку, очікувану прибутковість господарської діяльності, обсяг інвестицій, необхідний для забезпечення прибутковості, фінансові та соціальні зобов'язання підприємства, що приватизується [4, 242].

Незважаючи на всі існуючі проблеми, вугільна промисловість у сучасному світі зберегла роль найважливішої базисної галузі економіки. Значення вугілля як одного з основних типів енергоносіїв на рубежі третього тисячоріччя обумовлюється дією наступних ведучих ринкових факторів:

1) Енергетика залишається самою пріоритетною галуззю економіки. Споживачі зацікавлені в безумовному збереженні стабільності енергетичної бази і розмаїтості альтернативних джерел енергетичної сировини.

2) Стабільна і велика ресурсна база. Показник забезпеченості поточного рівня споживання готовими до експлуатації запасами по вугілля - один з найбільш високих серед усіх корисних копалин.

3) Можливість для експортерів вугілля працювати на різних ринках збуту. Для більшості закордонних експортерів є основою власної енергетики. Крім того, географічне положення Австралії, Колумбії, ПАР, Індонезії, США таке, що при сучасних засобах морського транспорту вони в стані практично з однаковими витратами відвантажувати вугілля на обох ведучих споживаючих ринків - у чи Європу в Східну Азію. Тому з випадку проблем зі збутом продукції на одному з цих ринків експортери завжди можуть переключити відвантаження на другий споживаючий чи ринок у національне споживання (обмеживши в енергобалансі частку звичайно імпортованих чи мазуту нафти).

4) Дешевина вугілля в порівнянні з вартістю прямих замінників, стабільність цін вугілля. Стабільність і прогностичність цін вугілля забезпечує для споживачів зручність планування витрат. У той же час, одиниця теплотворної здатності палива при використанні вугілля обходиться споживачу в середньому в 1,5 рази дешевше, ніж при застосуванні мазуту.

Вугільна промисловість, будучи однієї з найважливіших галузей економіки і паливно-енергетичного комплексу, разом з тим залишається збитковою і вимагає вкладення великих фінансових засобів для її розвитку. Ціни на вугілля не можуть піднятися в зв'язку з прямою ціновою залежністю від його основних конкурентів у виробленні енергії - нафти і природного газу. І в найближчі 15 років ніяких серйозних змін у вугільній промисловості, зважаючи на все, спостерігатися не буде.

Довгострокові перспективи пророкувати складно, але можна припустити, що якщо запаси нафти будуть продовжувати зменшуватися і не буде знайдено нових чи родовищ інших альтернативних видів палива, те вже до 2030-му року вугілля може стати основним джерелом паливної енергії, тому що має величезні запаси в порівнянні з нафтою і газом.

Людству неминуче прийдеться вкладати кошти на розробку програм по зниженню забруднення навколишнього середовища через добування і виробництво вугілля. У зв'язку з цим, розвиток вугільної промисловості прийме світові масштаби. Безсумнівно також зростуть і ціни на вугілля, а отже його виробництво стане рентабельним.

Отже, перспективами розвитку вугільної галузі є:

· впровадити жорсткий державний нагляд за виконанням програми розвитку галузі;

· заходи у рамках реструктуризації скоординувати на локальному рівні, забезпечивши тісний зв'язок з місцевою владою.

· відновити практику державного замовлення на видобуток і постачання вугільної продукції та обладнання для видобувних підприємств;

· ліквідувати посередників і створені ними цінові диспропорції;

· сприяти детінізації відносин у вугільній галузі.

Отже, у вугільній промисловості існує ряд проблем ,які необхідно вирішити для подолання збитковості, проте ця галузь є перспективною. Головною проблемою, яка заважає нормальному розвитку вугільної промисловості - це низький рівень капіталовкладень в галузь і майже цілковита відсутність оновлення матеріально-технічної бази. Але енергетика залишається самою пріоритетною галуззю економіки, існує стабільна і велика ресурсна база для експортерів вугілля працювати на різних ринках збуту та дешеве вугілля в порівнянні з вартістю прямих замінників, стабільність цін вугілля.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Вугільна промисловість України вже не відіграє тої ролі, яка в неї була за радянських часів, видобуток вугілля значно знизився і його якість погіршилася внаслідок виснаження пластів. Натомість, у спадок країна отримала абсолютно нерентабельний сектор економіки, що потребує постійних дотацій. Крім того, галузь породжує низку проблем соціального та екологічного характеру, які з кожним роком загострюються, однак в держави не має ні політичної волі, ні фінансових ресурсів для їх вирішення.

Вугілля становить вагоме значення в економіці України, оскільки її обсяг видобутку і споживання формує великий споживчий потенціал, а тому доходи до бюджету, забезпечує потреби населення, та є вагомою складовою управління економікою.

Потенціал вугільної промисловості в Україні займає вагому частку у складі усього наявного потенціалу України, дана галузь є перспективною у розвитку, проте існує ряд проблем.

На сучасному етапі, в умовах подорожчання нафти та газу, вугільна промисловість набуває значення стратегічної галузі в Україні і її розвиток визначається пріоритетним напрямом державної політики.

Але через недосконалість нормативно-правової бази вона здійснюється непослідовно, а в деяких випадках навіть суперечливо.

Вугільна промисловість є однією з базових галузей народного господарства, тому від її ефективної діяльності залежить значний обсяг роботи паливно-енергетичного комплексу, металургійної промисловості, підприємств комунального господарства та ін. Але, існує достатня кількість факторів, які негативно впливають на стан вугільної промисловості протягом тривалого часу, тому необхідно працювати над умовами, які сприятимуть розвитку вугільної галузі України, впроваджувати нові програми, дотримуватися жорсткого їх виконання.

Стан вугільної промисловості України на сьогодні характеризується позитивним значенням, оскільки обсяг його видобутку великий, а тому і великий обсяг реалізації. Проте негативним фактором є велика частка використання ресурсів вугілля, а тому необхідно формувати політику, яка буде збалансовувати видобуток вугілля та його споживання з економією вугільного продукту як ресурсу національної економіки.

Українська вугільна промисловість найбільше з усіх галузей постраждала під час ринкових перетворень. Майже сотню шахт було закрито, хоча більшість з них мали значні запаси вугілля і за належної підтримки з боку держави могла зробити чималий внесок у зростання економіки, але замість цього Україна отримала велику кількість безробітних з числа звільнених гірників. Аргументуючи закриття нерентабельних шахт практикою, яка існує в розвинених країнах, вищі органи влади не зважали на їх досвід щодо забезпечення соціальних гарантій працівникам, які втратили роботу.

Отже, відсутність системного підходу до реалізації державної політики у вугільній промисловості є головною причиною її незадовільного стану. Намагання вирішити питання, пов'язані зі зменшенням обсягів видобутку вугілля, високою аварійністю, нерентабельністю державних підприємств, діяльністю «копанок», низьким технологічним рівнем виробництва, без вирішення першочергових проблем, до яких відносяться відсутність ефективного власника, невідповідність динаміки цін на вугільну продукцію, а також відсутність необхідного обсягу інвестицій, до цього часу робили неможливим реформування галузі.

Для того, щоб закріпити деякі наявні сьогодні позитивні зрушення у функціонуванні ринку вугілля, необхідно прискорити економічні реформи галузі. Розпочата перебудова управління галуззю не доведена до кінця. Приватизація в основному виробництві знаходиться на початковій стадії, механізм господарювання не зорієнтований на ринкові відносини. Зокрема, у ході реалізації антикризових заходів у вугільній галузі держава більшу частину винятково господарських повноважень передала на рівень керівництва підприємств. На сьогодні державою розроблено ряд нових принципових позицій, що стосуються функціонування ринку вугілля, мета яких - зробити кожну шахту, як і вугільну галузь в цілому, рентабельною, поставивши її під контроль держави. За таких умов саме вугільний ринок повинен стати в центрі подальших економічних реформ з метою створення функціонально ефективної, стратегічно зорієнтованої економіки.

Для стабілізації роботи підприємств галузі та нарощування вуглевидобутку в Україні необхідне комплексне вирішення проблеми розвитку шахтного фонду на сучасній техніко-технологічній основі та відтворення шахтобудівельного комплексу з його подальшим роздержавленням. Потребує надалі і збільшення обсягів державної підтримки вугільної галузі.

Першочерговим завданням розвитку вугільної промисловості є компенсація вибуваючих потужностей за рахунок завершення вже початого будівництва і реконструкції ряду шахт. Крім того, слід закрити ряд нерентабельних шахт й переглянути політику цін на вугілля і вугільну продукцію. Це дасть змогу дещо сповільнити спад виробництва, а потім стабілізувати видобуток вугілля і створити передумови для його зростання завдяки будівництву нових шахт, збільшенню обсягів реконструкції діючих та приділенню особливої уваги технічному переозброєнню галузі.

У вугільній промисловості існує ряд проблем ,які необхідно вирішити для подолання збитковості, проте ця галузь є перспективною. Головною проблемою, яка заважає нормальному розвитку вугільної промисловості - це низький рівень капіталовкладень в галузь і майже цілковита відсутність оновлення матеріально-технічної бази.

Але енергетика залишається самою пріоритетною галуззю економіки, існує стабільна і велика ресурсна база для експортерів вугілля працювати на різних ринках збуту та дешеве вугілля в порівнянні з вартістю прямих замінників, стабільність цін вугілля.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гавриленко С.М. Державний раціоналізм в Україні вугільною галуззю як чинник підвищення її конкурентоспроможності / Гавриленко С.М., Мамченко К.Ю. // Проблеми і перспективи розвитку співробітництва між державами північно-східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва і ГУАМ. - №2. - 2011. - с. 162-167.

2. Залознова Ю. Інноваційний розвиток підприємств вугільної галузі: проблеми та напрями забезпечення / Залознова Ю. // Економіка. - № 2 (109). - 2011. - с. 35-39.

3. Макогон Ю.В. Наслідки вступу України до СОТ для вугільної промисловості Донецької області / Ю.В. Макогон, І.В. Хаджинов // Стратегічні пріоритети. - № 2 (3). - 2007. - с. 67-72.

4. Мандрик В.О. Проблеми приватизації вугільної промисловості України та доцільність її проведення / В.О. Мандрик // Науковий вісник НЛТУ України. ? № 20.4. - 2010. - с. 240-244.

5. Середа Л.О. Перспективні напрямки удосконалення стратегії розвитку світової вугільної промисловості у контексті трансформації європейського енергетиччного ринку / Середа Л.О. // Вісник Донецького національного університету. - 2010. Вип. 2. - с. 390-399.

6. Середа Л. О. Стан вугільної галузі в сучасний період / Л.О. Середа // Економіка Промисловості. - № 44. - 2009. - с. 34-37.

7. Сухіна О. Вугільна галузь як критерій формування економічних районів України / О. Сухіна // Наука молода. - № 9. - 2008. - с. 144-147.

8. Петровська Т. Світовий досвід реструктуризації вугільної галузі / Т. Петровська // Формування ринкової економіки в Україні. - № 19. - 2009. - с. 408-412.

9. Фесенко І.А. Перспективи розвитку вугільної галузі в напрямку її диверсифікації / І.А. Фесенко // Бізнесінформ. - № 11(2). - 2009. - с. 105-106.

10. Чернікова Я.В. Механізм формування ринкової ціни на продукцію гірничодобувних підприємств з урахуванням особливостей вугільного ринку України / Чернікова Я.В. // Вісник Донецького університету. - 2011. - с. 367-370.

11. Обсяг видобутку вугільної промисловості за 2011-2012 роки Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

12. Виробництво основних видів готової вугільної продукції по місяцях 2012 року Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

13. Обсяг реалізованої продукції за 2011 рік Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

14. Соціально-економічне становище України за 2011 рік Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

15. Основні показники соціально-економічного розвитку України за 2011 рік Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

16. Виробництво основних видів промислової продукції у 2011 році Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

17. Україна у цифрах у 2011 році. Статистичний щорічник : [Електронний ресурс] Державний комітет статистики України : Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

18. Статистична інформація Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

19. Доповідь «Про соціально-економічне становище України за 2011 рік» Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

20. Географія промисловості світу[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws

21. Особливості інвестування у вугільну промисловість[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://.ccc.org.ua

22. Оцінка ефективності вугільної промисловості України[Електронний

ресурс]. - Режим доступу: http://.rusnauka.com

23. Стратегія розвитку вугільної промисловості [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://masters.donntu.edu.ua

Размещено на Allbest.ru