Основні етапи становлення і розвитку політичної економії

Характеристика та сутність політичної економії. Характеристика основних етапів та напрямків розвитку політичної економії. Значення українських вчених-економістів у розвитку теорії, методології та практики економічного аналізу, політичної економії.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.01.2012
Размер файла 428,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Така схема управління промисловістю грунтувалася на основному принципі, запропонованому Ліберманом: те, що вигідно суспільству, має бути вигідним і кожному підприємству. І навпаки, те, що невигідно суспільству, має бути невигідним і для колективу будь-якого підприємства.

Саме в цей час виходять з друку праці українських вчених-економістів І. Лукінова, Ю. Пахомова, В. Корнієнка, І. Ястремського та ін., які наполягають на зміні підходів до визначення ролі політичної економії в соціально-економічних перетвореннях, шукають нових шляхів вирішення її проблем.

Однак період піднесення знову змінився періодом застою. Економічна теорія повернулася до вихідних ідеологічних рубежів з тією тільки різницею, що одвічні проблеми політичної економії соціалізму тепер розглядаються в контексті „розвинутого соціалізму”.

Та навіть у цих межах дослідження ведуться у дещо інших напрямках: розширюються їхні об'єкти, виробничі відносини вивчаються у взаємозв'язку з продуктивними силами та з надбудовою, що дає змогу проаналізувати не тільки класові фактори суспільного розвитку.

З'являється багато фундаментальних праць щодо проблем розвитку економічного механізму, теоретичних підходів до використання ринкових форм за умов соціалізму. Відомі українські автори В. Корнієнко, Ю. Пахомов, В. Черняк, А. Чухно звертаються до проблем загальносуспільного розвитку.

Саме в цей час з'являються праці з історії економічної думки, де аналізується і вагомий позитивний внесок зарубіжних дослідників.

У творах Ю. Пахомова, В. Черняка, А. Чухна, В. Логвиненка, О. Гоша та ін. проводиться ідея щодо необхідності дослідження проблем соціалістичної власності з погляду її економічної доцільності та ефективності. Отже, наприкінці 80-х рр. уже починається формування засад сучасної концепції суспільного розвитку.

Повернення української економічної теорії в лоно світової економічної думки тільки розпочинається. Її ставлення до процесів, котрі відбуваються в суспільстві, ще остаточно не визначено. Але вже зараз в економічній літературі панує плюралізм поглядів, що сприяє розвиткові науки. Тільки в такий спосіб може відбутись відродження теорії, що стане колись основою ефективної економічної політики.

Українські вчені-економісти відіграли значну роль у розвитку теорії, методології та практики економічного аналізу. При цьому дещо суперечним є визначення національної належності вчених, оскільки вони часто публікували свої праці іноземною мовою або проживали в інших країнах, насамперед у Росії. Проте серед тих учених-економістів, які були за національністю українцями або тривалий час проживали в Україні, та залишили помітний слід в аналізі, економічній теорії та історії, слід назвати В.Н. Каразіна, М.І. Туган-Барановського, I.І. Каракоза, М.І. Ковальчука, Г.Т. Лещенка, О.А. Бугуцького, Ю.Я. Литвина, Г.М. Мельничука, Г.В. Постнікова, В.І. Самборського, М.Г. Чумаченка та інших відомих учених-економістів.

Василь Назарович Каразін (1773-1842 pp.) народився на Слобожанщині, був відомим громадським діячем та економістом. Він виступив з ініціативою заснування Харківського університету у 1805 p., де почали викладати політичну економію. Крім того, за допомогою методів економічного аналізу (деталізація, узагальнення, синтез, порівняння, індексний, факторний аналіз) він показав наявні територіальні диспропорції у розміщенні продуктивних сил країни - зосередження в одних регіонах видобувної, а в інших - оборонної промисловості, економічну залежність від Росії, а також обґрунтував необхідність і шляхи удосконалення такого розміщення.

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919 pp.) народився у Харківській губернії. У 1888 р. він закінчив Харківський університет, у 1917-1918 pp. займав посаду першого Генерального секретаря фінансів У HP, був головою Ради українського центрального кооперативного комітету. У 1895-1899 pp. працював приват-доцентом на кафедрі політекономії Петербурзького університету, а згодом - Політехнічного інституту. Тому його часто вважали російським економістом. Після повернення в Україну М.І. Туган-Барановський доклав багато зусиль до заснування Української академії наук, займався науковими дослідженнями, викладацькою та громадською роботою. Він був професором і деканом правничого факультету Київського університету, головою Українського наукового товариства економістів.

Вагомим науковим здобутком М.І. Туган-Барановського у галузі економічного аналізу є широке застосування економіко-статистичних методів, зокрема деталізації та узагальнення, статистичних групувань, рядів динаміки, відносних, середніх величин, факторного, індексного аналізу. Він вміло використовував їх у вивченні процесів у сільському господарстві країн Західної Європи, Сходу і США.

За допомогою групування і рядів динаміки вчений дослідив тенденції та оцінив рівень розвитку споживчої кооперації майже за 50 років - 1861-1910 pp. - і запропонував шляхи її подальшого розвитку. Він також зробив типологічне групування кооперативів, розділивши їх на 9 груп залежно від виду діяльності: кредитні, споживчі, домобудівні, закупівельні і збутові, переробні товариства та ін. Систематизувавши та узагальнивши результати проведених численних наукових досліджень як України, так і зарубіжних країн (Західна Європа, Схід, СІЛА), отримавши аналітичні результати, вчений зробив висновок про те, що кооперація є вищим рівнем організації праці і виробництва, ніж колективне усуспільнене господарство. Ці та інші думки він виклав у своїй праці "Соціальні основи кооперації".

У своїй праці "Основи політичної економії" (1919 р.) М.І. Туган-Барановський, заклав основи теорії аналізу господарської діяльності та факторного аналізу. Так, у першому розділі вказаної праці "Вчення про господарство" він одним із перших дав чітке визначення господарської діяльності як об'єкта наукового дослідження. За допомогою аналітичного апарату обґрунтував залежність заробітної плати як від продуктивності праці, так і таких мало досліджених чинників, як стан соціального законодавства, технічного поступу, ринків збуту і попиту, організованої сили власників капіталу тощо. При цьому вчений довів зв'язок ідей, теоретичних концепцій з реальними економічними умовами та обґрунтував необхідність підкріплення їх відповідними аналітичними розрахунками.

Серед інших відомих українців, які застосовували методи економічного аналізу, статистики, демографії у своїх працях, сприяючи тим самим їх розвитку, можна назвати І.Я. Франка і М.П. Драгоманова. Зокрема І.Я. Франко зробив аналіз аграрних відносин, фінансового стану банків, банкрутства, оподаткування селян, промислових робітників Галичини. Він також обґрунтував важливість використання в аналізі статистичних даних, рядів динаміки, групувань для виявлення тенденцій і закономірностей тих чи інших суспільних явищ, наприклад цьому присвячена стаття І.Я. Франка "Статистика яко метода і яко наука".

Свій внесок у розвиток економічного аналізу вніс також професор Г.Т. Лещенко. Він був одним із перших в Україні, хто написав підручник з аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Крім нього, підручник з цієї дисципліни опублікувала професор Г.В. Постнікова.

Значний вклад у становлення та розвиток економічного аналізу внесли також такі українські вчені, як Є. Слуцький, І. Вернадський, В. Левицький, Г. Цихановський, О. Білімович та ін.

За часів, коли були зроблені спроби проведення економічних реформ радянського часу, багато українських економістів протягом 1962-1965рр. розробляли пропозиції щодо удосконалення системи управління, планування, стимулювання виробництва, обговорювалися пропозиції щодо розширення самостійності та ініціативи підприємств на принципах госпрозрахунку. Ініціаторами цієї розробки виступили вчені-економісти України на чолі з О. Ліберманом.

Схема управління промисловістю грунтувалася на основному принципі, запропонованому Ліберманом: те, що вигідно суспільству, має бути вигідним і кожному підприємству. І навпаки, те, що невигідно суспільству, має бути невигідним і для колективу будь-якого підприємства.

З'являється багато фундаментальних праць щодо проблем розвитку економічного механізму, теоретичних підходів до використання ринкових форм за умов соціалізму. Відомі українські автори В. Корнієнко, Ю. Пахомов, В. Черняк, А. Чухно звертаються до проблем загальносуспільного розвитку.

У творах Ю. Пахомова, В. Черняка, А. Чухна, В. Логвиненка, О. Гоша та ін. проводиться ідея щодо необхідності дослідження проблем соціалістичної власності з погляду її економічної доцільності та ефективності. Отже, наприкінці 80-х рр. уже починається формування засад сучасної концепції суспільного розвитку.

Висновок

Історичний екскурс у минуле економічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності, а відтак, розгадавши таємниці економічних процесів, спробувати управляти ними. Практичні потреби регулювання економічного життя й зумовили виникнення економічної теорії. Могутнім поштовхом до формування економічної науки стало становлення в усіх структурах суспільного життя капіталістичних відносин, коли бурхливими темпами почали розвиватися продуктивні сили, стали формуватися ринок, обмін, торгівля. З'явилася потреба в дослідженні всіх цих явищ, вивченні закономірностей функціонування економіки в цілому. Врешті-решт постало питання і про джерела багатства націй і народів, груп людей, окремих осіб, засоби їх виміру. Не відразу, суперечливо, але формується система поглядів на всі ці питання. Відбувається і становлення економічної теорії як науки під назвою політична економія. Цей термін був уперше застосований французьким економістом Антуаном Монкретьє у праці "Трактат політичної економії" (1615). Тривалий час саме під цією назвою розвивалася економічна теорія.

Результати досліджень, основні висновки класиків буржуазної політекономії високо оцінює й сучасна економічна наука. Водночас слід зазначити, що через «вузькість кругозору» творців класичної буржуазної політекономії (так само, як і через недостатню розвиненість на той час самих капіталістичних відносин) вони не зуміли в повному обсязі розкрити суть даної економічної системи. Економічні інтереси й погляди дрібних товаровиробників міста й села капіталістичного суспільства покликали до життя дрібнобуржуазну політекономію в особі Ж. Сісмонді, Ж. Прудона та ін. Ці економісти викрили багато недоліків і суперечностей капіталістичного суспільства, але вони мріяли про їх усунення через повернення назад, до старих форм господарювання.

Зі здобуттям незалежності наша країна розпочала важкий шлях до ринку. Йдеться про перехід суспільно-економічного укладу до якісно нового стану, до формування нового економічного простору. Теоретикам належить складна робота щодо оновлення теоретичного арсеналу, вивчення досягнень економічної теорії зарубіжних країн, особливо розвинутих.

На сьогоднішній день сучасна економічна теорія має дуже багато напрямків. Провідними напрямами є неокласицизм і неокейнсіанство. Неокласицизм розвиває основні ідеї класичної буржуазної політекономії (А. Маршал - Англія, Дж. Кларк - США), неокейнсіанство (засновник Дж. Кейнс - Англія) розробляє концепції державно-монополістичного регулювання економіки. Зближення неокейнсіанської теорії зростання з неокласичними концепціями розподілу зумовило виникнення неокласичного синтезу. Зростає також значення ліберального критичного напряму нових теорій, в яких порушується питання про утворення єдиного індустріального суспільства, розглядається необхідність посилення перерозподілу доходів.

Українські вчені-економісти відіграли значну роль у розвитку теорії, методології та практики економічного аналізу, політичної економії. А саме, вони розробляли пропозиції щодо удосконалення системи управління, планування, стимулювання виробництва, обговорювалися пропозиції щодо розширення самостійності та ініціативи підприємств на принципах госпрозрахунку.

Також українськими вченими були проведені дослідження у дещо інших напрямках: розширюються їхні об'єкти, виробничі відносини вивчаються у взаємозв'язку з продуктивними силами та з надбудовою, що дає змогу проаналізувати не тільки класові фактори суспільного розвитку.

Значним внеском є поява багато фундаментальних праць щодо проблем розвитку економічного механізму, теоретичних підходів до використання ринкових форм за умов соціалізму.

Список використаної літератури

1.Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2001.

2.Економічна політика: Навч. посібник / І. В. Буян, П. Д. Гуменюк, Р. М. Березюк та ін. -- Тернопіль: ТАНГ, 1997.

3.Нестеренко О.П. Історія економічних вчень, К., МАУП, 2000.

4.Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть: Навч. посібник / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський та ін. -- К.: Либідь, 2002.

5.Розпутенко І. Пріоритетні напрями економічної політики України. -- К.: УАДУ, 2000

6.Экономическая теория / Под ред. А. И. Добрынина, Л. С. Тара севича. -- 3-е изд. -- СПб.: Питер, 2002.

7.Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень. - К., 2000.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Етапи зародження та становлення, розвитку політичної економії як науки. Сутність поняття та характеристика предмета, методів дослідження політичної економії. Розвиток економічної думки на Україні, його основні напрямки та специфічні особливості.

    курсовая работа [46,0 K], добавлен 09.05.2011

  • Поняття та зміст, історія виникнення та розвитку політичної економії. Заслуга класичної школи та її найвідоміших представників. Предмет політичної економії. Методи дослідження економічних процесів на сучасному етапі. Сутність нормативного підходу.

    контрольная работа [13,8 K], добавлен 07.12.2010

  • Характерні особливості класичної політичної економії. Виникнення класичної політичної економії в Англії і Франції. Економічна теорія фізіократів у Франції, їх постулати. Економічне вчення А. Сміта. Д. Рікардо - економіст епохи промислової революції.

    реферат [26,4 K], добавлен 05.02.2008

  • Аналіз причин зародження школи класичної політичної економії. Еволюція ідей класичної школи політичної економії. Визначення головних положень школи фізіократів. Праця французького фізіократа Анн Тюрго "Роздуми про створення і розподіл багатств".

    реферат [75,9 K], добавлен 18.11.2010

  • Зародження і розвиток політичної економії. Основні напрямки, школи і течії в політичній економії. Закони, принципи і категорії політичної економії. Система економічних законів. Виробництво та його основні фактори. Межа виробничих можливостей.

    шпаргалка [168,8 K], добавлен 16.01.2008

  • Розвиток радянської економічної науки, та економічної теорії в Україні: розвиток економічної науки в 30–90-ті рр. ХХ ст., розвиток економічної теорії в Україні в радянський період. Внесок українських економістів у розвиток політичної економії.

    контрольная работа [23,8 K], добавлен 02.12.2007

  • Маржиналістська революція – це перехід від концепції класичної економічної школи до неокласичної теорії. К. Менгер "Основа політичної економії". У. Джевонс "Теорія політичної економії". Л. Вальрас розподілив раціональних суб'єктів на дві великі групи.

    контрольная работа [28,3 K], добавлен 04.04.2007

  • Банкрутство меркантилістської доктрини. Витоки невдалої політики Кольбера. Засновник класичної політичної економії у Франції. Історичні передумови виникнення кейнсіанства, його розвиток та сутність. Зміст економічної теорії Джона Мейнарда Кейнса.

    контрольная работа [55,2 K], добавлен 15.11.2010

  • Вивчення історії виникнення класичної політичної економії. Ознайомлення із життєвим шляхом Адама Сміта, його поглядами на економічне вчення та розуміння понять поділу праці, теорії вартості, класів, доходів, заробітної плати, земельної ренти та капіталу.

    реферат [36,6 K], добавлен 28.05.2010

  • У. Петті як основоположник класичної політичної економії в Англії, ізіократи – її представники у Франції. "Економічна таблиця" Ф. Кене. Економічні вчення А. Сміта й Д. Рікардо. Передумови трансформації класичної політекономії на межі ХVШ-ХІХ ст.

    реферат [30,3 K], добавлен 19.02.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.