Сидерати замінюють щонайменше 30-40 % повної потреби гною, але дешевші за гній приблизно вдвічі. Висока ефективність та економічна доцільність використання сидератів для підвищення родючості грунтів сумнівів не викликає, це надійний резерв високої врожайності не тільки цукрових буряків, а й всіх інших культур, які мають їх своїм попередником. Що ж до надзвичайно гострої проблеми - боротьби з бур'янами, то їх можна успішно знищувати класичними агротехнічними заходами, якими послуговувалися українські господарі в минулому. У їхній основі -правильний обробіток грунту і старанний догляд за посівами, де працівники бурякових плантацій з сапкою успішно завершують попередню боротьбу з цими шкідливими для культури рослинами. При існуючій колгоспно-радянській системі господарювання боротьбу з бур'янами перекладали на гербіциди. Але вони дорогі і не кожному під силу, до того ж не завжди складалися сприятливі погодні умови для їх ефективного використання. В такому випадку не слід нехтувати попереджувальними заходами, які набагато дешевші і екологічно безпечніші [Дод. 7].

Філософія рекомендованої технології така. Проторена стежка в землеробстві - інтенсивне використання продуктів хімії для підвищення врожайності цукрових буряків та боротьби з бур'янами і шкідниками вимагає дуже багато грошей, надзвичайної обережності при роботі з хімікатами. Крім того, буряководи від цих заходів не дістають належного морального задоволення. Отже, потрібно зайнятися пошуками більш досконалих методів ведення буряківництва, бо добре відношення до землі повинно побудити і кращі відчуття в душі господаря. Тут потрібно дотримуватися принципу: все, що буде взято у землі, потрібно їй повернути.

Якщо не змінити суті підходу до роботи в буряківництві, то воно з кризи не зможе вийти. Застосовуючи гербіциди для боротьби з бур'янами, мінеральні добрива та інші продукти хімії, буряководи на кожному гектарі втрачають 30 гривень. Їх рятує лише оригінальна державна дотація - списування боргів. Застосовуючи класичну українську систему землеробства, буряководи зможуть виграти 60 гривень з кожного гектара бурякових плантацій. То чи ліпше, коли з бур'янами боротися класичними агротехнічними заходами - два рази боронувати і два рази культивувати, чи може з насінням внести гербіциди - і все. Тут треба добре подумати, якої якості буде врожай, де гербіциди знищують не тільки бур'яни. Та й скільки коштують ті гербіциди, як вони впливають на собівартість кінцевої продукції. І, нарешті, що вигідніше, дешевше, гуманніше: платити дивовижні суми за імпорти, отруту, чи дати заробіток вітчизняним буряководам, хоч і з сапкою. Бо, як показали спостереження, на „ручних” площах собівартість виробництва буряків відчутно нижча, порівняно з тими, де працюють суттєво зношені, недосконалі механізми. Правда, така „економія” коштів та ще й на початку нового тисячоліття за допомогою добровільно-примусових волонтерів на похвалу аж ніяк не заслуговує. Але ж це вихід із становища на сучасному етапі, коли на бурякових плантаціях панує примітивна пострадянська технологія.

Отже, техніко-технологічний регрес при існуючих умовах в бурякоцукровому виробництві таки „корисний”. Підмінивши застарілу, зношену, недосконалу техніку, селянин хоче хоч трохи підзаробити. Тим більше, що його праця набагато дешевша, ніж використання продуктів хімії чи застосування бурякозбиральної техніки, яка потребує великої кількості нафтопродуктів, запасних частин, ремонтних матеріалів, хоч сама є низькопродуктивною та ненадійною. Таким чином, для агросфери на сьогодні найрентабельнішими залишаються людські руки.

Порівняльні результати української звичайної та новітньої технологій, яка відпрацьована з врахуванням досвіду країн Європи, характеризується разючим результатом. В першому випадку - -5 ц/га, з другому - +25 ц/га [Дод. 8].

Конкурентоспроможність українських технологій з врахуванням і світового досвіду в значній мірі залежить від рівня створення та використання сортово-елітного насіння, що забезпечує підвищений рівень врожайності цукрових буряків потрібної якості, збільшення виходу цукру з кожної одиниці бурякової площі [Дод. 9; 10; 11].

Відпрацьовані ґрунтозахисні технології біологічного землеробства потребують, як показали дослідження, вдвічі менше пального, у 3 рази менше пестицидів, вдвічі менше металу на один метр захоплення ґрунтообробної техніки. Та й продукція одержується екологічно чиста, яка високо цінується у більшості країн світу, хоч і коштує дорожче. В Україні та обставина поки-що ігнорується. Для економічного обгрунтування технології з різним рівнем інтенсивності вирощування цукрових буряків пропонуються диференційовані нормативи цих витрат в основу яких покладені середні фактичні витрати в західноукраїнському регіоні та додаткові, які обумовлюють як вид технології, так і рівень урожайності [9, 6-7].

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Отже, на основі дослідження, проведеного в даній курсовій роботі, можна зробити деякі висновки і узагальнення. Проте однозначно охарактеризувати стан бурякоцукрового підкомплексу неможливо. Безперечно, ця галузь є перспективною, як і більшість інших, яким у попередні роки не приділялося достатньо уваги.

Проведені дослідження і зроблені розрахунки показують, що Україна має великі перспективи щодо розвитку бурякоцукрового виробництва - добре розвинуті традиційні технології у сферах вирощування цукрових буряків і виробництва цукру, достатню кількість наявних виробничих потужностей та трудових ресурсів, вигідне, з точки зору міжнародного поділу праці, територіальне розташування виробництва тощо. Вони зумовлюються також сприятливими природно-кліматичними умовами для вирощування цукрових буряків і їх переробки на цукор. Це єдина країна колишнього Союзу, яка може виробляти цукор не лише для задоволення потреб свого населення, а й для поставок його на експорт. Прогнозні розрахунки показують, що Україна може щорічно продукувати 6-7 млн. тонн цукру.

Отже, перехід вітчизняного товаровиробника від виробничо орієнтованого ведення господарства до ринкоорієнтованого може суттєво покрити дефіцит товарів, в основі якого лежало екстраполяційне планування, тобто „від досягнутого рівня”. Дбаючи про майбутній добробут свого виробництва, підприємець повинен вміти передбачити можливі потреби і вимоги своїх споживачів.

Крім того Україна має значні внутрішні резерви підвищення ефективності бурякоцукрового виробництва, як, наприклад, - поглиблення процесів агропромислової інтеграції і використання переваг інтегрованого виробництва (створення акціонерних товариств, регіональних формувань типу корпорації, холдінгових компаній, агропромислово-фінансових груп тощо).

Так само бурякоцукрова галузь має і значну кількість проблем, які потрібно вирішувати негайно, вживаючи якомога ефективніших заходів. Ці проблеми є як внутрішнього, так і зовнішнього характеру.

Так вступ України у вільну міжнародну торгівлю ускладнюється тим, що ринок цукру у світі вже давно сформувався і на нього зорієнтовані загальнодержавні програми багатьох цукровиробних країн з квотування, ліцензування, дотування власного виробництва. В цих державах (переважно країни Європейського Союзу ) добре працює схема державного регулювання ринку цукру. Враховуючи собівартість та якість українського цукру, а також рівень захищеності ринку цукру Європейським Союзом перспектива експорту цукру з України в найближчий час нездійсненна. Значно дешевший імпортний цукор вільно проникає на внутрішній ринок і створює перешкоди для реалізації вітчизняної продукції та ускладнює регулювання ринку.

А вирішення проблеми розвитку бурякоцукрового виробництва та вдосконалення його ринку вимагає здійснення комплексу заходів з перебудови сировинної бази, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, проведення маркетингових досліджень внутрішнього та зовнішнього ринків цього продукту. Суттєва роль в цьому плані належить розробці довгострокової програми реструктуризації бурякоцукрового підкомплексу з тим, щоб, змінивши його форму власності, визначити перспективні цукрові заводи, оптимізувати їх сировинні зони, а неперспективні, технічно спрацьовані підприємства перепрофілювати чи вивести з експлуатації.

Досвід показує, що реструктуризацію підприємств галузі треба проводити з урахуванням розвитку буряківництва, реальних обсягів виробництва цукросировини і кінцевої продукції, встановлення відповідних нормативів, надання підприємствам довгострокових кредитів для вдосконалення технології виробництва і підвищення якості продукції. Це є одним із основних чинників утримання позиції нашої держави на традиційних ринках збуту кінцевої продукції.

Проаналізувавши з достатньою точністю сучасний стан бурякоцукрового виробництва, визначивши з низки існуючих проблем найголовніші та взявши до уваги запропоновані шляхи вдосконалення роботи галузі, керівництво нашої держави має шанс якщо не вивести Україну у першість країн по збуту цукру на світовому ринку, то принаймні забезпечити власні внутрішні потреби в цьому стратегічному продукті своїми силами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. „Чи варто пробиватися на світовий ринок через стіну?”. Виступ Президента України Леоніда Кучми на Всеукраїнській нараді з питань стратегії розвитку аграрного сектора 7 лютого 2003 р.// „Сільський час” від 12 лютого 2003 р.

2. Аналіз роботи цукрових заводів галузі при переробці цукрових буряків урожаю 2000 року станом на 21 грудня. Національна асоціація цукровиків України. // „Укрцукор”. К., 2001 р., с. 18.

3. Архипов Г. К. Сахарная промышленность и крестьянское свеклосеяние.// Харьков, 1993 г., с. 24-25.

4. Борисюк П. Г. Підсумки роботи бурякоцукрової галузі України у 2003 р. та завдання на 2004 р.// „Цукор України”, №6, 2003 р., с.2-5.

5. Борисюк П. Г. Стан і зав-дання бурякоцукрової галузі України.// „Цукор України”, № 4-5, 2003 р., с. 2-4.

6. Дані Держкомстату України.

7. Мелентьєв Б. О., Сорока О. О. Сучасний стан цукрової промисловості України та основні напрямки в роботі цукрових заводів в умовах переходу до ринкової економіки. Рекомендації семінару головних інженерів і головних технологів. // Ворзель, 1996 р., с. 1-3.

8. Михеев В.,Холилулин Л. Выход из кризиса в системном подходе.// „Сахарная свекла”, № 2, 1997 г., с. 3.

9. Мількевич В.М., Куянов В.В. та ін. Технологічна якість цукрових буряків та підвищення ефективності виробництва цукру.// „Фітосоціо-центр”, К., 2000 р., с. 6-7.

10. Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. Частина 4. Ціноутворення, інфраструктура аграрного ринку та виробничий потенціал в АПК. (За ред. П.Т. Саблука).// ІАЕ УААН, К., 2001 р., с. 4.

11. Основні показники виробничо-фінансової діяльності агропромислового комплексу України за 1998 р.// МінАПК, К., 1999 р., с. 64.

12. Рекомендації семінару головних спеціалістів цукрових заводів.// „Укрцукор”, К., 1999 р., 150 с.;

13. Рыбак С. Какие семена - такая и свекла .// „Агроперспектива”, № 62 (50)-2004 г., с.35-36

14. Сахар: два рынка, две цены, один кризис.// „Финансовая Украина” от 5 ноября 1996 г., с. 40.

15. Сеперович Н. Продовольче забезпечення і продовольча безпека.// ПАП, К., 1999 р., с. 10.

16. Сизенко Е. Й. Условия для устойчивого роста отрасли. // „Сахарная свекла”, №8, 2001 г., с.7.

17. Статистичний бюлетень за січень-вересень 2003 року. // Держкомстат України, К., 2003 р., с. 68.

18. Фурса А. В. Ціноутворення на цукросировину в умовах формування ринкових відносин.// „Економіка АПК”, № 7, 2000 р., с. 88.

19. Фурса А. Трансформація цін на цукрові буряки та цукор - основа стабіль-ного розвитку цукробурякового підкомплексу.// „Економіка України”, №8, 2002 р., с. 70.

20. Чернявская Л. Й., Хелемский М.З. К вопросу о потерях сахара при хранении свеклы. // „Сахарная промышленность”, № 1, 1996 г., с. 1-8.

21. Шпичак О., Стасіневич С. Гіркі ціни солодкої галузі.// „Урядовий кур'єр” від 9 вересня 2003 р.