Підприємництво: суть, види, роль у ринковій економіці

Головними критеріями вибору галузей, що підлягали державному втручанню, були: рівень виробництва, галузева економія масштабу та потреба в продукції для економіки в цілому. За умови належності галузі до стратегічних, до неї застосовувалися такі засоби впливу, як торговельні тарифи, податки на користь внутрішнього виробництва, обмеження імпорту та іноземного капіталу, а також спеціальні процентні ставки на позики, субсидії, звільнення від імпортних мит на найважливіші машини і устаткування і т. п.

Важливим напрямком стимулювання та державного регулювання розвитку малих форм підприємництва є формування відповідної податкової політики держави. Система оподаткування, в якій малий бізнес користується тими чи іншими податковими пільгами, сприяє залученню капіталу саме до цієї сфери підприємницької діяльності. У такий спосіб здійснюється державна підтримка малих та середніх підприємств у багатьох країнах світу.

Наприклад, в США малі фірми з чисельністю не більше 35 акціонерів функціонують як корпорації, але мають право сплачувати податки за шкалою податків на особисті прибутки, ставки якої менші, ніж ставки для корпорацій. Значно менші податки таких фірм і на капітальний дохід, оскільки 60% капітального доходу таких корпорацій, як для індивідуальних платників, взагалі звільнено від оподаткування. Ще однією перевагою таких корпорацій є те, що їх дивіденди оподатковуються лише один раз. Якщо решта корпорацій сплачують податки перед виплатою дивідендів, то для цих корпорацій подвійного оподаткування немає.

У Великобританії індивідуальні фірми не зобов'язані проходити державну реєстрацію, сплату податків вони здійснюють на підставі декларування індивідуальних доходів членів фірми. Але якщо фірма зареєструвалася в державних органах, то податки сплачуються не одразу. На початку своєї діяльності їй надається можливість зорієнтуватись на ринку, знайти свого споживача. У діючих 3 млн. малих підприємств дві третини не зареєстровані для сплати податків. Власники фірм сплачують ПДВ тоді, коли оборот становить понад 47,5 тис. фунтів стерлінгів за рік. Крім того, 1 млн. малих підприємств не зареєстровані для сплати податку на прибуток. Прибуток, менший ніж З тис. фунтів стерлінгів не оподатковується. Загалом величина і кількість податків, які сплачують малі підприємства, менші, а процедура оподаткування значно простіша, ніж для великих підприємств.

Ще однією формою державного стимулювання розвитку малого бізнесу з допомогою податків є прогресивне оподаткування доходів чи прибутків корпорацій: ставки податків для корпорацій з меншими доходами (що властиво для малих підприємств) менші, ніж для корпорацій з великими доходами. Таке оподаткування застосовується в США, Великобританії та ін.

Суттєвим важелем регулювання розвитку малого й середнього бізнесу є надання йому кредитної підтримки, без чого він просто виявиться неконкурентоздатним порівняно з великими підприємствами, концернами чи об'єднаннями, оскільки малі фірми не мають можливості надавати необхідні фінансові гарантії, а тому й одержувати в комерційних банках кредити, брати широку участь в лізингових операціях. Тут знову можна звернутися до досвіду Японії, де діє двохступенева система страхування, яка складається з державної корпорації страхування кредиту та 52 префектурних асоціацій кредитної гарантії малим та середнім підприємствам. Так, у разі їх банкрутства всі фінансові зобов'язання переходять до однієї з названих асоціацій, а державна корпорація відшкодовує їй 70-80% страхування. В державному бюджеті Японії витрати на підтримку малих підприємств становлять щороку близько 200 млрд. єн.

З українських організацій кредити на пільгових умовах малому бізнесу нині видають лише фонди підтримки малого бізнесу без особливих вимог щодо ефективного їхнього використання за умови наявності ризику їх неповернення. Тому доцільно було б давати пільгові кредити на тих умовах, щоб обсяг виробництва за головним напрямком діяльності становив не менш як 70% його загального обсягу, з упевненою гарантією їхнього повернення. У видачі пільгових кредитів не зацікавлені комерційні банки. Для стимулювання політики комерційних банків щодо надання позичок малим підприємствам доцільно було б практикувати зниження ставок оподаткування прибутку банку, отриманого від операцій за кредитуванням малого бізнесу.

Серед резервів підтримки підприємництва необхідно виділити нетрадиційні види фінансових послуг для українських банків, зокрема, лізинг. В Україні, як і в Західній Європі, лізинг розглядається як ефективний спосіб фінансування компанії. Він становить 17% боргових зобов'язань. У Західній Європі лізинг займає 12% у структурі боргових зобов'язань, але для компаній з чисельністю працюючих до 50 осіб це третя найважливіша форма фінансування, яка становить 17% їх боргових зобов'язань. В Україні на підприємствах з чисельністю працівників до 5 осіб 35% у структурі їх боргових зобов'язань займають лізинг та купівля в кредит, і це другий за розміром і фактично тільки інший спосіб фінансування, що використовується. Така залежність від лізингової форми фінансування в Україні, напевно, виникає внаслідок проблем із наданням застави для інших форм фінансування [14, 50-54].

Світовий досвід і практика господарювання свідчать про те, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найдинамічнішим елементом структури народного господарства є малий і середній бізнес, який набув важливого соціально-економічного значення у більшості країн світу як фактор соціально-економічної стабілізації в суспільстві [12, 60].

Малий бізнес в Україні - це більше 7 млн. осіб, забезпечених роботою (більше 25 % працездатного населення України), і більше 2,6 млрд. грн. надходжень в бюджет країни в 2004 р. тільки від платників податків єдиного і фіксованого податків [24, 125].

За рівнем участі (частки) малих та середніх підприємств у суспільному загальнодержавному виробництві Україна у десятки разів відстає від США та передових європейських країн. А частка зайнятого тут працездатного населення України становить близько 5 відсотків, тоді як в Італії -- 73 відсотки, США і Франції -- 54, Японії -- 78 відсотків. У Польщі, наприклад, на 1000 населення припадає 35 діючих малих і середніх підприємств, в Естонії -- 25, Росії -- 6, в Україні -- лише 4.

Програма розвитку малого підприємництва в м. Черкаси на 2006-2007 рр., подана в додатку 8, містить основні показники розвитку підприємництва в минулі роки, і можна сказати, що він не є досконалим, таким ефективним, як в інших розвинених країнах.

Результати досліджень показали, що основними причинами, які стримують розвиток підприємництва в Україні, є:

1. Недосконалість законодавства з питань розвитку дрібного та малого бізнесу, як і підприємництва в цілому.

2. Високі податки, що примушую деяких суб'єктів дрібного і малого підприємництва йти в тіньову економіку.

3. Недостатня державна фінансово-кредитна підтримка дрібних і малих підприємств.

4. Відсутність дієвого механізму реалізації державної політики з підтримки дрібного та малого бізнесу.

5. Недосконалість системи обліку та статистичної звітності дрібних і малих підприємств.

6. Обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення.

7. Недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності.

8. Відсутність стимулів для інвестицій.

9. Психологічне несприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населення.

Однією з умов стратегії розвитку підприємництва є суттєва перебудова правової бази. Зокрема необхідні:

ь перегляд законодавства з метою скасування положень тих чинних нормативних актів, які заважають розвиткові підприємництва;

ь підготовка проектів актів законодавства з участю підприємців і їх спілок, які б містили гарантії щодо обмеження втручання держави в підприємницьку діяльність та визначали ступінь відповідальності посадових осіб;

ь упровадження механізму реалізації прийнятих правових і нормативних актів;

ь удосконалення системи правового забезпечення роботи органів державного контролю за фінансовою та господарською діяльністю малих підприємств;

ь установлення в законодавстві додаткових санкцій за дії, що завдають збитків підприємству;

ь удосконалення антимонопольного законодавства [12, 62].

Основними напрямами підвищення ефективності функціонування діяльності малого підприємництва можуть бути:

підвищення якості управління через забезпечення реалізації відповідного законодавства на місцевому рівні при його стабільності протягом 3-5 років;

спрямування зусиль держави на удосконалення чинного законодавства щодо розвитку підприємництва;

збереження спрощеної системи оподаткування для суб'єктів малого підприємництва та встановлення лише двох видів ставок податку для дрібних торгівців і решти малих підприємств, а також подальшого спрощення податкового обліку;

в умовах недостатніх фінансових можливостей держави зростає роль інтеграційних форм підтримки малого підприємництва. Серед них можна виділити два основних напрями - взаємодію малого підприємництва з великим та інтеграцію саме малих підприємств. Найбільш перспективними її формами є лізинг, венчурне фінансування, кооперативне кредитування [10, 269].

Отже, підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки, її провідним фактором, одним х найважливіших діючих факторів економічного розвитку суспільства, що спирається на ринкові моделі господарювання.

Світовий досвід і практика господарювання показують, дуже важливим є оптимальне співвідношення між великим, середнім і малим підприємництвом. Ми повинні використовувати зарубіжний досвід функціонування підприємництва, створити дієву нормативно-правову базу для його процвітання і процвітання країни в цілому.

3.2 Аналіз діяльності ВАТ “Черкасихліб”

Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Черкасихліб" засноване відповідно до рішення засновника -- регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (Наказ № 602 від 01.11.96) шляхом перетворення державного підприємства “Черкаський хлібокомбінат” відповідно до “Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у ВАТ”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 686 від 07.12.92 р.

Правові засади функціонування ВАТ "Черкасихліб" визначаються його статутом, установчим договором та чинним законодавством про функціонування підприємств, а саме Законами України (зі змінами і доповненнями) “Про підприємства в Україні” № 887-XII від 27 березня 1991 року, “Про господарські товариства” № 1576-XII від 19 вересня 1991 року, “Про підприємництво” № 698-ХII від 7 лютого 1991 року, “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22 травня 1997 р., “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3 квітня 1997 р., “Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959-XII від 16 квітня 1991 року, а також іншими нормативно-правовими документами законодавчої та виконавчої влади, в тому числі такими, що регламентують правила ведення бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Згідно з статутом ВАТ "Черкасихліб", метою діяльності його є задоволення громадських потреб у продукції, забезпечення населення та суб'єктів підприємницької діяльності хлібом і хлібобулочними виробами та іншими товарами народного споживання з метою одержання прибутку.

Предметом діяльності ВАТ "Черкасихліб" є:

виробництво хліба і хлібобулочних, кондитерських, макаронних, сухарно-бубликових та інших продовольчих товарів і виробів;

виробництво, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції;

організація і надання різноманітних технічних, побутових, соціальних, медичних та інших послуг; ремонт, технічне та сервісне обслуговування автомобілів та інших технічних засобів, електромеханічного обладнання, будівельної, обчислювальної та побутової техніки;

виконання проектних робіт по технічному переозброєнню та розвитку виробництва;

здійснення оптової, роздрібної, комісійної, виїзної торгівлі та бартерних операцій товарами народного споживання, продукцією виробничо-промислового призначення власного виробництва, інших виробників, а також імпортною;

організація мережі оптової та роздрібної торгівлі, будівництво та організація магазинів, ларьків, кіосків, виїзної торгівлі та інших об'єктів обслуговування населення;

ведення торгово-закупівельної діяльності, виробництво, придбання, переробка та реалізація сировини та матеріалів, в тому числі промислової та сільськогосподарської продукції;

виробництво та реалізація алкогольних і безалкогольних напоїв, дієтичного харчування, харчових добавок та інших товарів, не заборонених законодавством України;

організація громадського харчування з відкриттям мережі кафе, їдалень, барів та ресторанів;

надання торгово-посередницьких, експертних, консультаційних, представницьких, сервісних, транспортних, побутових, комунальних, брокерських, маркетингових, юридичних та інших послуг громадянам і суб'єктам підприємницької діяльності;

ведення зовнішньоекономічної діяльності, торгово-господарської діяльності в якості імпортера та експортера товарів споживання та технічного призначення відповідно до чинного законодавства України;

здійснення не заборонених чинним законодавством операцій з цінними паперами, відкриття пунктів обміну валюти;

здійснення інвестицій в розвиток підприємств промисловості, торгівлі та інших галузей народного господарства;

створення малих і спільних підприємств, цехів, дільниць, філій та дочірніх підприємств, організація їх виробничої діяльності та ін.

Статутний фонд ВАТ "Черкасихліб" становить 1 384 087 грн. Він поділений на 5 536 348 простих акцій номінальною вартістю 25 коп.

Прибуток ВАТ "Черкасихліб" утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці. З балансового прибутку ВАТ "Черкасихліб" сплачуються відсотки по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні акціонерного товариства.

ВАТ "Черкасихліб" створює:

-- резервний (страховий) фонд у розмірі не менше 25% статутного фонду для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків позапланових витрат; до резервного фонду щорічно не менше 5% суми чистого прибутку акціонерного товариства;

-- фонд сплати дивідендів (за рахунок чистого прибутку);

-- фонд розвитку виробництва (за рахунок чистого прибутку, від якого щороку відраховується не менше 35%);

-- фонд споживання (за рахунок щомісячних відрахувань з чистого прибутку).

У табл. 1 додатку 9 відображені основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ "Черкасихліб" протягом 2003-2005 рр.

За табл. 1 спостерігається нарощування обсягів виробництва продукції ВАТ "Черкасихліб" у 2005 р. Так, порівняно з 2004 р., коли продукції було реалізовано на суму 20095,1 тис. грн., у 2005 р. реалізовано більше на 34,8% (сума реалізації склала 27082,1 тис. грн.).

При цьому спостерігається підвищення прибутковості ВАТ "Черкасихліб" протягом 2003-2005 рр. Про це насамперед свідчить зростання прибутків від основної діяльності на 17,0% у 2004 р. та на 23,2% у 2005 р. в порівнянні з попередніми роками. Зростає також балансовий прибуток: у 2004 р. на 15,1%, у 2005 р. на 22,8%. Зменшується, однак, у 2005 р. рентабельність реалізованої продукції.

У табл. 2 обчислені показники фінансової стійкості ВАТ "Черкасихліб" протягом 2003-2005 рр.

Показники фінансової стійкості (табл. 2) відображають дуже високу фінансову стійкість, яка випливає із структури капіталу підприємства. У 2005 р. ситуація дещо погіршується, однак загрози не виникає.

У табл. 3 обчислені показники платоспроможності ВАТ "Черкасихліб" протягом 2003-2005 рр.

За табл. 3 коефіцієнт покриття та проміжний коефіцієнт ліквідності свідчать про високоліквідну структуру балансу ВАТ "Черкасихліб" протягом 2003-2005 рр., яка зберігається, незважаючи на вплив ряду факторів динаміки, зокрема зростання суми поточних пасивів (короткострокової кредиторської заборгованості).

У табл. 4 показані коефіцієнти ділової активності ВАТ "Черкасихліб" протягом 2003-2005 рр.

За табл. 4 у 2004 р. спостерігається зниження ділової активності ВАТ "Черкасихліб", однак у 2005 р. помітне істотне пожвавлення порівняно з 2004р.

У табл. 5 показані коефіцієнти рентабельності ВАТ "Черкасихліб" протягом 2003-2005 рр.

За табл. 5 у 2005р. при зниженні ефективності реалізації продукції (зниження рентабельності на 1,3 пункту) спостерігається підвищення прибутковості активів (зростання рентабельності на 5,0 пункту) та власного капіталу (зростання рентабельності на 7,2 пункту) ВАТ "Черкасихліб".

Отже, ВАТ "Черкасихліб" є підприємством з досить високим рівнем прибутковості, що дає змогу говорити про високу ефективність його діяльності і подальший прогресивний розвиток, незважаючи на вплив деяких негативних факторів. Так як товариство виробляє продукцію для споживання, вона завжди за умови хорошої якості буде мати попит, а отже, підприємство буде отримувати прибуток. Тому воно є досить перспективною організацією.

ВИСНОВКИ

Отже, підприємництво - це систематизована, самостійна, ініціативна, здійснювана на власний ризик діяльність, спрямована на таке поєднання факторів виробництва, щоб можна було отримати максимальний прибуток, а підприємець - суб'єкт, що поєднує в собі організаторські новаторські і комерційні здібності для пошуку і розвитку нових методів виробництва і має на меті отримання максимального прибутку. Підприємницька діяльність людини є головною умовою її виживання і задоволення особистих потреб та потреб членів її родини.

Функціями підприємницької діяльності є інноваційна, ресурсна, організаційна, мотиваційна і функція пошуку. Принципи зазначені в Законі України «Про підприємництво» (ст. 5), а форми організації в Законі «Про підприємства». Види підприємництва розрізняються за залежно від змісту діяльності; за формою власності; за величиною.

Зараз в Україні є велика проблема, адже треба не тільки сформувати відповідну законодавчу базу, а й підняти авторитет підприємництва, створити умови для інвестицій, подолати тіньове підприємництво. Досвід функціонування зарубіжних підприємств дає підстави вважати за доцільне законодавчо закріпити їх створення та функціонування у нашій країні з певною державною підтримкою як необхідної умови подальшого розвитку підприємництва (інвестування, надання пільг, кредитування тощо). І це лише одна з перспективних можливостей.

Велику роль для функціонування підприємництва відіграє держава. Основним завданням держави, на мій погляд, вбачається:

створення сприятливих умов для розвитку приватної ініціативи;

компенсація негативного впливу дезінтеграційно-руйнівних процесів у сфері господарювання, а також відсутності усталених ринкових механізмів саморегуляції.

Проблемами функціонування підприємництва є недосконалість законодавства з питань розвитку дрібного та малого бізнесу і підприємництва в цілому; високі податки; недостатня державна фінансово-кредитна підтримка дрібних і малих підприємств; відсутність дієвого механізму реалізації державної політики з підтримки дрібного та малого бізнесу; недосконалість системи обліку та статистичної звітності дрібних і малих підприємств; обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення; недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності; відсутність стимулів для інвестицій та психологічне несприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населення.

Проведене дослідження дозволяє заключити, що основними напрямами підвищення ефективності функціонування діяльності підприємництва можуть бути:

підвищення якості управління через забезпечення реалізації відповідного законодавства на місцевому рівні при його стабільності протягом 3-5 років;

спрямування зусиль держави на удосконалення чинного законодавства щодо розвитку підприємництва;

зменшення рівня прямої фінансової підтримки підприємництва, зокрема малого, з боку уряду. Від загального фінансування лише частина його має покриватися державою. З метою підвищення ефективного розподілу фінансових ресурсів фонди підтримки підприємництва повинні бути відокремлені від уряду, що дозволить попереджувати корупцію;

збереження спрощеної системи оподаткування для суб'єктів підприємництва та встановлення лише двох видів ставок податку для дрібних торгівців і решти малих підприємств, а також подальшого спрощення податкового обліку;

в умовах недостатніх фінансових можливостей держави зростає роль інтеграційних форм підтримки підприємництва. Серед них можна виділити два основних напрями - взаємодію малого підприємництва з великим та інтеграцію саме малих підприємств. Найбільш перспективними її формами є лізинг, венчурне фінансування, кооперативне кредитування.

На мою думку, вищевказане буде сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємств по всій Україні.

На основі проведеного аналізу ВАТ «Черкасихліб» можна сказати, що підприємство є прибутковим та перспективним, адже воно забезпечує потребу у найголовнішому, у тому, без чого неможливе людське життя, - у харчуванні. Воно має стійку до змін форму організації (акціонерне товариство), що сприяє його розвитку і процвітанню.

Мабуть, було б невірно погоджуватися з думкою про те, що майбутнє України -- за підприємництвом. Майбутнє України -- за всіма нами і багато в чому визначатиметься нашою здатністю виробити ефективну концепцію задоволення потреб громадян. Але майбутнє України -- і за підприємцями. Тому потрібен професійний підхід кожного, хто вирішив зайнятися цією формою економічної діяльності, до виконання своїх підприємницьких функцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49.

2. Про підприємництво: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14.

3. Про підприємства в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 24.

4. Безтелесна Л. Підприємництво у контексті людського розвитку // Економіка України. 2003. № 12. с. 62-68.

5. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник. - К.: Вища шк., 2003. стр. 360-393.

6. Вдовиченко І. Проблеми розвитку підприємництва в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. 2004. № 7. с. 20-22.

7. Виноградська А. М. Основи підприємництва: Навчальний посібник. Друге видання, перероб. і допов. - К.: Кондор, 2005. стр. 1-544.

8. Голубенко О. Проблеми підприємництва в Україні // Діловий вісник. 2004. № 1. с. 11-14.

9. Гончаров В. До питання розвитку інфраструктури малого підприємництва // Формування ринкових відносин в Україні. 2005. № 5. с. 7-9.

10. Гончарова Н. Основні напрями розвитку інтеграційних форм фінансової підтримки малого підприємництва в Україні // Регіональні економіка. 2004. № 2. с. 265-270.

11. Долгоруков Ю., Кружман О. Про розвиток малого підприємництва // Економіка України. 2005. № 12. с. 11-19.

12. Дяків Р. Підприємництво: економіко-правові важелі підтримки та розвитку // Віче. 2001. № 9. с. 56-64.

13. Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Сучасна економіка: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 2005. стр. 110-119.

14. Комарницький І., Свірін В. Напрями активізації підприємницької діяльності малого підприємництва в процесі становлення ринкової моделі господарювання // Регіональна економіка. 2001. № 2. с. 50-58.

15. Курс экономики. За ред. Райзберга. - М., 1997. - стр. 528-559.

16. Ластовецький А. Зміст і спрямування державного регулювання підприємництва за умов перехідної економіки в Україні // Підприємництво, господарство і право. 2003. № 5. с. 125-129.

17. Мокряк В., Мокряк Е. Проблеми формування і розвитку підприємництва в процесі пострадянського трансформування суспільства. // Економіка України. 2004. № 11. с. 49-57.

18. Основи економічної теорії / За редакцією Предборського В. А. - Київ. - Кондор. - 2002. стр. 177-181.

19. Перспективи розвитку малого бізнесу в Україні // Вісник Податкової служби України. 2005. № 45. с. 24-28.

20. Підприємництво / За редакцією В. А. Подсолонко, Т. Л. Миронової. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. стр. 1-551.

21. Сарахман О. Про ефективність підприємницької діяльності в регіоні // Регіональна економіка. 2001. № 1. с. 177-182.

22. Сизоненко В. Теорія підприємництва: здобутки і проблеми дослідження // Економіка України. 2002. № 9. с. 45-51.

23. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Кн. I-III. - М., 1993. стр. 59.

24. Страна ЧП // Бизнес. 2005. № 18-19. с. 125-135.

25. Шумпетер Й. Теория экономического развития (исследование предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры). М.: Прогресс, 1982. стр. 165-184.

26. www.ckrada.com