Главная
База знаний "Allbest"
Экономика и экономическая теория
Реімбурсація вартості лікарських засобів в світі
Реімбурсація вартості лікарських засобів в світі
Поняття реімбурсації вартості лікарських засобів, актуальність даної проблеми на сьогоднішній день, механізми функціонування системи. Джерела фінансування закупівель лікарських засобів. Право застрахованих осіб на лікування як підстава для відшкодування.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.11.2014 |
| Размер файла | 57,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
3.3 Особливості реімбурсації в деяких країнах Східної Європи
У східноєвропейських країнах система реімбурсації має узагальнений вигляд. У галузі охорони здоров'я переважає державна форма власності, тоді як у фармацевтичній більшість підприємств - приватні. У страховому законодавстві наголошується на домінуванні централізованого підходу і домінуванні права на реімбурсацію для пацієнтів певних соціальних груп.
До 90-х рр. у більшості східноєвропейських країн почалися економічні реформи та приватизація. У фармацевтичній галузі Чехії, Румунії, Польщі та інших східноєвропейських країнах реформи призвели до збільшення кількості приватних виробників, оптових складів і аптек. Така структура фармацевтичної галузі є достатньо конкурентоспроможною і повинна збільшити виробництво лікарських засобів відповідно до зниження рівня цін на них і, як наслідок, до підвищення доступності лікарських засобів та якості фармацевтичних послуг у цілому.
В інших країнах ринкові реформи державного сектора у поєднанні з глибокою економічною кризою призвели до обмеження фінансових ресурсів на соціальні заходи. Витрати на медичні послуги варіюють між 2% і 3% від ВВП країни (відповідно до рекомендацій ВООЗ державні витрати на охорону здоров'я повинні складати не менше 5% від ВВП країни), що недостатньо в умовах переважно бюджетного фінансування охорони здоров'я.
За сучасних умов законодавство про реімбурсацію ліків у східноєвропейських країнах має такі основні риси: державне регулювання цін на ліки (тільки в Македонії ціни на безрецептурні лікарські засоби не контролюються, а реімбурсація проводиться через страхові каси); розробка переліків основних лікарських засобів для реімбурсації - «позитивні переліки» (як правило, країни Східної Європи мають різні переліки за видами ліків або хвороб. В Албанії, Чехії, Хорватії і Македонії застраховані пацієнти всіх соціальних груп мають гарантії компенсації вартості лікарських засобів); розробка «негативних переліків».
Існування «негативних переліків», що включають різні торгові назви, з чіткими правилами компенсації характерне для Польщі і Словаччини. У цих країнах впроваджена сувора процедура при включенні нових зареєстрованих препаратів до переліку компенсації.
В Словацькій республіці були створені сприятливі передумови для побудови системи референтного ціноутворення на фармацевтичному ринку. Перш за все, варто відзначити досить дієву політику держави в сфері страхування, за результатами впровадження якої, на даний час, в країні діє система обов'язкового медичного страхування (з додатковими можливостями), яка дала можливість забезпечувати населення якісними послугами страховиків та сформувала підґрунтя для впровадження референтного ціноутворення на ліки.
Зокрема, в Словацькій республіці функціонують 3 страхові компанії, які діють у формі акціонерних товариств (2/3 населення користуються послугами державної страхової компанії та 1/3 - послугами приватних страхових компаній). Діє орган контролю в сфері медичного страхування, встановлені показники діяльності страховиків. Також встановлені вимоги щодо технічного оснащення страхових компаній та вимоги щодо кадрового підбору працівників страхових компаній. Мережа страхових компаній територіально побудована, виходячи із принципу - один офіс страхової компанії на встановлену мінімальну кількість населення. Формула визначення ризику передбачає оцінку статі, віку, роду діяльності тощо.
Впроваджене обов'язкове медичне страхування дає можливість державі налагодити систему реімбурсації витрат на ліки, пов'язану із референтним ціноутворенням. Вона передбачає виплату відшкодування державою на адресу страхових компаній. В умовах обов'язково медичного страхування єдиним суб'єктом, хто отримує переваги від провадження референтного ціноутворення, є страхова компанія та її власники - приватні інвестори. Але, разом з тим, це сприяє більш раціональному використанню бюджетних коштів в Словацькій республіці. В такому випадку процес реімбурсації витрат на ліки є контрольованим з боку держави та прозорим.
Сама ж політика референтного ціноутворення в Словацькій республіці передбачає такі заходи:
Підготовка фармако-економічного подання. Обов'язковою складовою подання про реімбурсацію, починаючи з 2006 року, є фармако-економічний аналіз (обґрунтування), який має бути складений з урахуванням затверджених рекомендацій МОЗ. Первинне значення в межах фармако-економічного аналізу мають: аналіз мінімізації витрат, аналіз економічної ефективності, аналіз практичності цін (рентабельності). Вторинне значення мають: аналіз вигоди при здійсненні визначеного обсягу затрат, дослідження затрат на лікування окремої хвороби (бюджет лікування хвороби), а також аналіз впливу на бюджет.
Розподіл витрат. Всі витрати поділяються на:
а) прямі - включають витрати на охорону здоров'я та витрати, не пов'язані із охороною здоров'я (наприклад, зарплати працівникам) та
б) непрямі.
Кожен вид з цих витрат розбивається по групах:
1) витрати страхової компанії та
2) затверджені соціальні витрати.
Визначення наявності підстав для встановлення пільг.
Здійснення детального аналізу поданого фармако-економічного обґрунтування.
Затвердження фармако-економічного обґрунтування, яке містить прозорий опис моделі ціноутворення (затрати, результати, методи), враховує наукові розробки галузі та детальний аналіз нових параметрів.
На підставі аналізу системи референтного ціноутворення в Словацькій республіці, в цілому, можна відзначити, що моделі референтного ціноутворення визначаються з урахуванням зовнішніх чинників (ціноутворення на ліки, що здійснюється виробниками із урахуванням досвіду окремих країн ЄС) та внутрішніх чинників (ціноутворення та реімбурсація засновані на генеричній та терапевтичній еквівалентності), врахування торгівельного ризику та ПДВ при визначенні ціни на лікарський засіб.
Також можна визначити ряд умов, які створюють певні перешкоди на шляху ефективного провадження політики референтного ціноутворення на ліки в даній країні, зокрема:
· регулятори (державні органи) та платники (страхові компанії) все ще не усвідомлюють реальну вартість технологій охорони здоров'я та порядку ціноутворення, заснованого на вартісних показниках;
· недостатня розвиненість системи референтного ціноутворення;
· обмежені можливості страхових компаній;
· недостатність політичної підтримки;
· державне регулювання ринку лікарських засобів та впроваджена система референтного ціноутворення виходять з того, що виробники лікарських засобів сприймаються як такі, що прагнуть отримати надприбутки.
Не дивлячись на порівняно ефективну політику Словацької республіки в сфері референтного ціноутворення на ліки, за твердженням словацьких фахівців у фарміндустрії, референтне ціноутворення в Словацькій республіці короткостроково зменшує витрати на ліки, однак не націлене на довгострокову перспективу у зв'язку із недостатністю мотивації для зниження ціни на генеричні препарати. Разом з тим, референтне ціноутворення розширює права і можливості для аптек та оптових постачальників, а його належне впровадження може призвести до підтримки інновацій. Однак, ризик настання негативних наслідків такого регулювання також не є виключеним.
Виділяють слабкі сторони політики референтного ціноутворення в Словацькій республіці. Зокрема, таке референтне ціноутворення спрямоване переважно на підтримку програм боротьби з онкологічними захворюваннями (за останні 10 років витрати на придбання ліків, призначених для лікування онкологічних захворювань, збільшилися в 20 разів). Також, важливим моментом є те, що немедичні витрати, а також, недоведені на основі первинних документів витрати та такі, що не включені до переліку витрат, які підлягають відшкодуванню, реімбурсації не підлягають. Реімбурсації також не підлягають витрати на медичні послуги, лікарняні витрати, витрати на проведення діагностичних процедур, КТ, МРТ тощо.
Варто зазначити, що стратегічною метою впровадження референтного ціноутворення в Словаччині є політика жорсткої економії. Та така система вимагає забезпечення її політичною, фінансовою та правовою підтримкою.
3.4 Особливості механізмів реімбурсації в США
На відміну від Європи, де ціни на більшість лікарських засобів, що відпускаються за рецептом, контролюються за допомогою договору (домовленості, узгодженості) між платниками - страховими компаніями і виробником, у приватному секторі в США немає механізму прямого контролю рівня цін на лікарські засоби на федеральному рівні. У приватному секторі ціни узгоджуються між постачальником і дистриб'ютором на основі вільної ринкової конкуренції. Відсутність державного контролю цін у США дає можливість фармацевтичним компаніям встановлювати вищі ціни, ніж в інших країнах. Оптові фірми суттєво впливають на рівень цін, оскільки мають нагоду виключити із переліку ті лікарські засоби, які мають стабільно фіксовані ціни. Ці переліки є «позитивними переліками» лікарських засобів, що беруть участь у медичній страховій програмі.
Ринкова конкуренція в США настільки розвинена, що більшість управлінських рішень про включення до переліків лікарських засобів приймається після обговорення з декількома конкуруючими виробниками лікарських препаратів, тому вільна ринкова конкуренція, тиск на попит та комбінація цих факторів взагалі і регулюють ціни на ринку США.
В оплаті ліків, що призначаються для пацієнтів, беруть участь державні і приватні страхові компанії. Основу системи складають обов'язкові медичні страхові програми Medicare і Medicaid. Система реімбурсації ефективно розвивається: якщо на початку 90-х років минулого століття застраховані американські пацієнти за свій рахунок оплачували 60% вартості рецептурних ліків, то вже з 2001 р. ця величина скоротилася до 17% загальної вартості.
4. Перспективи запровадження реімбурсації в Україні
4.1 Сучасний стан системи реімбурсації в Україні
На сьогоднішній день Україна залишається останньою країною Європи, що не має системи відшкодування витрат (реімбурсації) за споживання життєво важливих препаратів в негоспітальному сегменті. На думку Комітету з питань охорони здоров'я Європейської Бізнес Асоціації (надалі - Комітет Асоціації), на початку така система можлива у формі як найменш часткового відшкодування витрат негоспітального споживання, визначеної групи життєво-важливих препаратів, орієнтованої на нозологічні форми, терапевтичну цінність препарату або технології лікування, та персональний рівень споживання. У такому вигляді, система не буде надзатратною (що важливо, виходячи з обмеженості ресурсів), але суттєво підвищить рівень надання медичної допомоги та якості лікування. В рамках розробки концепції, визначенню підлягають: фінансовий механізм компенсації, порядок та критерії внесення препаратів для реімбурсації, схвалення нозологічних форм, лікування яких передбачає реімбурсацію, а також критерії для визначення рівня компенсації - залежно від загального рівня персональних витрат на лікування та вартість застосування методу лікування.
Сьогодні в Україні лише незначні категорії населення (немовлята, інваліди певних категорій, хворі на окремі захворювання і т. п.) мають можливість отримувати медикаменти за так званими безкоштовними (або частково безкоштовними) рецептами. Загалом, така практика не носить системного характеру та виглядає, в більшості випадків, як система надання ліків амбулаторним пацієнтам через лікарні.
4.2 Нормативна база
Створення нормативно-правової бази для Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення складається з таких напрямків:
· концептуальна розробка переліку захворювань, медикаментозна терапія яких буде відшкодовуватися;
· визначення на базі існуючого стандарту лікування рівня відшкодування ліків для кожного захворювання з визначеного переліку (створення формуляру та рекомендації по призначенню препаратів для спеціалістів);
· узгодження системи відшкодування частки вартості та базових (референтних обґрунтованих) цін на медикаменти, які будуть визначені як такі, то потребують відшкодування;
· проведення розрахунків на основі даних про захворюваність об'єму необхідного фінансування;
· побудова адекватної фінансової моделі реімбурсації та розробка концепції фінансування (державне фінансування, державні чи приватні страхові фонди);
· розробка критеріїв щодо створення переліку категорій пацієнтів, виходячи з аналізу наявних можливостей та ресурсів, що отримають право на відшкодування витрат на медикаменти з визначенням частки у вартості препаратів, що має компенсуватися; розробка технічного механізму відшкодування.
4.3 Моделі реімбурсації
Базуючись на детальному вивченні досвіду європейських країн та порівнянні позитивних і негативних сторін різних моделей реімбурсації, пропонуємо такі основні принципи Національної системи відшкодування витрат на медикаментозне забезпечення громадян України. що забезпечать дотримання рівних прав пацієнтів на доступність медикаментів, економічну доцільність для держави та попередження різного роду зловживань, що можливі з боку різних учасників процесу відшкодування.
Система може базуватися на принципі процентної частки від базової ціни, або фіксованій вартості відшкодування на одиницю виміру препарату (наприклад. 0 грн 06 коп від вартості однієї таблетки індапаміду незалежно від загальної вартості упаковки наявних препаратів з такою діючою речовиною). Лише для певної групи пацієнтів допускається 100% покриття вартості ліків.
Створення переліку медикаментів, що підлягають відшкодуванню, за їх непатентованими назвами.
Формування переліку патентованих назв препаратів, що підлягають відшкодуванню, з назвою їх виробників на основі дійсної реєстрації в Україні.
Вільне ціноутворення на препарати, що підлягають відшкодуванню. Розрахунки по відшкодуванню ґрунтуються на базовій (референтній) ціні на кожну міжнародну назву / дозу, яка визначається за сукупністю певних критеріїв. Лише базова ціна або частка від неї підлягає відшкодуванню.
Надання інформації пацієнту аптечним працівником про можливість заміни препарату, що призначений лікарем, на інший, з тією ж самою міжнародною назвою. Аптечний працівник не має права робити це самостійно (економічного сенсу така заміна не має. Оскільки компенсується лише фіксована вартість препарату або її частка).
Безрецептурні препарати не підлягають відшкодуванню.
4.4 Перспективи реімбурсації в Україні
На сьогоднішній день важко говорити про реальні перспективи впровадження механізму реімбурсації в Україні. Передумовою ефективної реалізації реімбурсації витрат на лікування та лікарські засоби буде запровадження обов'язкової страхової медицини в державі. Для цього, перш за все необхідне прийняття закону про обов'язкове соціальне медичне страхування. За останні декілька років виносилося на громадське обговорення вісім проектів такого закону, однак, через свою недосконалість та невідповідність суворим реаліям, усі законопроекти залишалися на рівні проектів. Звичайно, цитуючи К. Косяченка можна погодитися, що «діяльність МОЗ України сьогодні спрямована на створення сприятливих умов для впровадження страхової медицини. Зроблено перші важливі кроки в цьому напрямку: розроблено формуляри, прийняті національні стандарти лікування, піднято питання про необхідність реєстрації оптово-відпускних цін. Однак належить вирішити безліч проблем. Так, сьогодні актуальним для охорони здоров'я України є проведення інвентаризації наявних ресурсів, поділ первинної і вторинної медичної допомоги та розвиток сімейної медицини».
Однак найбільш вдало описав перспективи введення системи реімбурсації в Україні міністр охорони здоров'я Зиновій Митник. Як відзначив міністр, «ми в парламенті прекрасно розуміємо, що питання введення страхової медицини сьогодні не на часі, тому що ми бідні. Необхідно мати економічні можливості її впровадження. Але це не означає, що ми не повинні працювати над законом. Створення, ухвалення закону, а потім - ще більше - прийняття підзаконних актів - процес довготривалий. Робота ведеться. Маємо майже завершений проект закону про державну страхову медицину, незабаром внесемо на узгодження в Кабінет Міністрів, а потім - на обговорення сесії Верховної Ради».
Підсумовуючи, можливо стверджувати, що на сьогодні важко говорити про якусь конкретику щодо запровадження страхової медицини та реімбурсації в Україні. У ході розроблення та вибору оптимальної моделі реімбурсації необхідно буде врахувати безліч факторів, таких як відповідний перелік лікарських засобів, медичні стандарти, коло застрахованих осіб, перелік допустимих медичних послуг та ін. Проте, з упевненістю можна сказати, що введення страхової медицини разом з реімбурсацією шляхом ефективної співпраці як державного, так і приватного сектору, дозволить зробити медицину доступною для всіх верств населення. Це може мати наслідком саморегуляцію фармацевтичного ринку, спрямовану на зниження цін на лікарські засоби виробниками у пошуку більш вигідної співпраці та ефективної реалізації їх господарської діяльності в Україні.
Висновки
Враховуючи те, що в Україні на сьогоднішній день практично відсутній досвід з розробки та застосування ефективних механізмів компенсації витрат на лікарські засоби, незважаючи на інтенсивне впровадження систем компенсації вартості лікарських засобів у країнах світу, узагальнення світового досвіду та вибір найбільш оптимальної, адаптованої для України моделі - актуальне питання сьогодення.
На сьогодні практично у всіх країнах Європи функціонують системи компенсації (відшкодування) вартості лікарських засобів населенню. Підвищення ефективності видатків державного бюджету та мінімізація видатків громадян на придбання ліків є результатом діючих систем реімбурсації. Проте зазначені системи мають низку методологічних та організаційних відмінностей, характерних для кожної окремої країни. Основними зпоміж них є: джерела фінансування реімбурсації; умови надання компенсації (відшкодування) пацієнтам; принципи відбору ліків для реімбурсації; методи державного регулювання цін на лікарські засоби, що підлягають реімбурсації.
Взагалі система реімбурсації (загальноприйнята назва в міжнародній практиці) являє собою соціально-економічну систему, метою якої є забезпечення доступності лікарських засобів та фармацевтичної допомоги населенню, з суб'єктом - уповноважені органи, об'єктом - певні групи населення та категорії хворих та механізмами відшкодування вартості лікарських засобів. Проведений нами аналіз систем реімбурсації, що існують у світі, дозволив поділити їх на дві системи: державну - має суто соціальний характер; недержавну - переважає приватний характер фармацевтичної допомоги. До класифікаційних ознак систем реімбурсації від - носять: певні групи населення та категорії хворих; вид фармацевтичної допомоги (стаціонарна, амбулаторна); цінова характеристика препарату (можливість віднесення до позитивного переліку); фармакоекономічну характеристика.
До механізмів компенсації належать механізм компенсації для застрахованих осіб і механізм компенсації для аптечних за - кладів. Використання того або іншого механізму реімбурсації залежить насамперед від особливостей системи охорони здоров'я країни.
Деякі країни Заходу мають єдиний перелік лікарських засобів, наприклад, Національний формуляр у Великобританії (British National Formulary). Існування такої загальнонаціональної стандартизованої формулярної системи полегшує уніфікований підхід до фармакотерапії. Основні вимоги для внесення лікарських засобів у Формуляр - інформація, підтверджена результатами доказових клінічних досліджень, чіткий процес узгодження, незаангажованість. У деяких державах, зокрема в Австралії та Канаді, формулярні списки узгоджуються відповідними регулювальними органами з регіональними (провінційними) формулярними комітетами. У Польщі, Чехії та Болгарії затверджені списки лікарських засобів, витрати на які відшкодовуються через бюджетні чи страхові фонди. При цьому для внесення у Формуляр використовують фармакоекономічні методи, а ціни на лікарські засоби регулюються за допомогою ринкових механізмів. Для внесення лікарського засобу у Формуляр виробники надають таку фармакоекономічну інформацію: лікарський засіб більш ефективний та/або менш токсичний порівняно з існуючим формулярним препаратом з такими самими показаннями і має прийнятне співвідношення «ефективність/витрати»; лікарський засіб необхідний для профілактики чи лікування захворювань з тяжким перебігом, для яких в існуючому Формулярі немає чи недостатньо препаратів, та має прийнятне співвідношення «ефективність/витрати»; лікарський засіб є не менш ефективним і безпечним, ніж формулярний препарат з такими самими показаннями і має аналогічний або кращий показник «ефективність/витрати».
У більшості країн Центральної та Східної Європи характерною для фармацевтичного сектора рисою діяльності є політика протекціонізму. Певно, підтримка місцевого виробника здійснюється не лише з метою зниження витрат на придбання лікарських засобів, адже препарати місцевого виробництва зазвичай значно дешевші. Вона також зумовлена прагненням захистити власний ринок, підтримати конкурентоспроможність вітчизняної продукції, створити додаткові умови для розвитку національної промисловості. В деяких країнах, зокрема в Польщі, при підготовці національної законодавчої бази системи охорони здоров'я використовуються положення Директиви ЄС 89/105/ЕС щодо прозорості ціноутворення в ЄС.
Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що для обґрунтування ринкової ціни на лікарські засоби необхідно застосовувати системний підхід, що враховує сукупність чинників, за допомогою яких утворюється ціна, та дозволяє відобразити в цінах перспективи розвитку фармації, збалансувати попит та пропозицію, поліпшити якість забезпечення населення лікарськими засобами тощо. Як зазначено у повідомленні Комісії ЕС (86/СЗ10/08), фармацевтичному ринку притаманні дві особливості, які суттєво відрізняють його від інших ринків: кінцевий споживач (пацієнт) має обмежений вплив на вибір препаратів, які часто незамінні у лікуванні певних захворювань; у більшості країн витрати на ліки сплачуються не тільки і не стільки пацієнтом, скільки соціальними закладами.
У більшості європейських країн здійснюється державний контроль цін тільки на основні лікарські засоби. Згідно з визначенням ВООЗ, основні лікарські засоби - «це лікарські засоби, що задовольняють пріоритетні потреби населення у медично-санітарній допомозі. Основні лікарські
засоби відбираються з належним урахуванням їх значущості для суспільної системи охорони здоров'я, фактичних даних про їх ефективність та безпеку, а також порівняльної ефективності з огляду на витрати. Основні лікарські засоби повинні бути в наявності у необхідній кількості та за ціною, доступною як для окремих громадян, так і для суспільства в цілому».
Аналіз механізмів державного регулювання цін в різних країнах свідчить про існування тільки двох можливих принципів цінової політики: пряме регулювання та контроль за цінами. Світовий досвід свідчить, що пряме державне регулювання доцільне тільки як тимчасовий захід, оскільки спричиняє деформацію цінових структур, провокує застосування операторами ринку різних засобів уникнення цінових регламентацій, штучно породжує збитки підприємств і підсилює їхній тиск на державний бюджет.
Контроль за цінами в зарубіжних країнах здійснюється шляхом: встановлення граничного рівня торговельних надбавок; встановлення фіксованого рівня роздрібної надбавки; введен - ня диференційованої шкали роздрібних надбавок; встановлення опорних (еталонних) цін; включення лікарських засобів у перелік препаратів, які відпускаються безкоштовно або зі знижками; обмеження ціни на новий препарат граничною надбавкою до вартості існуючих аналогів; встановлення цін на основі порівняння з цінами інших країн; регулювання розмірів доходів та прибутків виробників лікарських засобів.
Правовий аналіз системи реімбурсації лікарських засобів Німеччини показує, що механізм відшкодування вартості ліків у цій країні є складовою частиною комплексної та багатогранної системи державного медичного страхування з чітко сформованою структурою і детально врегульованими функціями і повноваженнями спеціальних органів.
Умови відшкодування вартості ліків детально врегульовані на рівні закону, що регулює систему державного медичного страхування (SGB V), і достатньо конкретизовані на рівні підзаконних нормативно-правових актів - директив Спільної федеральної комісії.
Якість забезпечення застрахованих осіб медикаментами, з одного боку, повинна відповідати загальновизнаному рівню досягнень у медицині. З іншого боку, лікарі при призначенні медикаментів застрахованим особам повинні керуватися принципом економічної виправданості надання медичних послуг і призначати більш дешеві лікарські засоби, якщо вони здатні досягнути тієї терапевтичної мети, якої прагне лікар.
Характеристика суб'єктивного складу системи реімбурсації дає підстави вважати, що фармацевтичні компанії позбавлені можливості безпосереднього впливу на включення своїх препаратів до переліку медичних послуг, вартість яких відшкодовується. Це забезпечує певну об'єктивність при прийнятті рішень щодо відшкодування вартості ліків, в основі яких лежать науково обґрунтовані рекомендації незалежного Інституту.
При запровадженні механізму реімбурсації в Україні було б доцільно скористатися німецьким досвідом, включивши відповідні положення щодо відшкодування вартості ліків до проекту Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування»?
В Україні як на державному, так і на регіональних рівнях необхідно вирішити ряд проблем, а саме:
· прийняття законодавства про обов'язкове медичне страхування в Україні з визначенням ефективної системи реімбурсації;
· використання фармакоекономічних методів при розробці регулюючих переліків;
· удосконалення ціноутворення і заходів, спрямованих на підвищення гласності та прозорості формування цін на лікарські засоби як складову систему реімбурсації.
Список використаної літератури
1. Конституція України // ВВР. - 1996. - №30. - Ст. 141.
2. Дешко Л. Державне регулювання системи цін на лікарські засоби в Україні // Підприємництво, господарство і право. - №10. - 2007. - С. 109-112.
3. Дешко Л. Державне регулювання ціноутворення на лікарські засоби в країнах Європейського співтовариства та інших країнах // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - №12. - С. 88 - 91.
4. Котвіцька А.А. Аналіз систем реімбурсації в міжнародній та вітчизняній практиці: матеріали Всеукр. фармац. конф. «Аптека - 2007» (м. Яремча, 6 - 9 листоп. 2007 р.). - С. 45 - 47.
5. Котвіцька А.А. Методологія соціально-ефективної організації фармацевтичного забезпечення населення: Автореф. дис…. канд. фарм. наук. - К., 2008.
6. Котвіцька А.А. Наукове узагальнення міжнародного досвіду організації механізмів реімбурсації вартості лікарських засобів // Вісник фармації. - 2006. - №3 (47). - С. 50-56.
7. Лицензирование в Европейском Союзе: фармацевтический сектор / Ред.-составит. В.А. Усенко, А.Л. Спасокукоцкий. - К., 1998.
8. Мілані В.С. Господарське право: Курс лекцій: У 2 ч. - Ч. 1. - X., 2008.
9. Немченко А.С. Дослідження систем реімбурсації (компенсації) вартості лікарських засобів в міжнародній практиці / А.С. Немченко, А.А. Котвіцька // Вісник фармації. - 2007. - №4 (52). - С. 46-49.
10. Немченко А.С. Дослідження сучасних підходів до організації систем компенсації лікарських засобів в міжнародній та вітчизняній практиці / А.С. Немченко, А.А. Котвіцька: тези доп. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. «Синтез фізіологічно активних речовин» (м. Харків, 12 - 13 жовт. 2006 р.). - Х.: Вид-во НФаУ, 2006. - С. 251-253.
11. Немченко А.С. Методологічне обґрунтування сучасних принципів ціноутворення та реімбурсації на лікарські засоби / А.С. Немченко, І.В. Кубарева, А.А. Котвіцька // Фармацевтичний журнал. - 2007. - №3. - С. 3-9.
12. Немченко А.С. Методологічні підходи щодо удосконалення лікарського забезпечення пільгових груп та категорій населення в Україні / А.С. Немченко, А.А. Котвіцька // Фармаком. - 2006. - №4. - С. 9-102.
13. Немченко А.С. Наукове обґрунтування принципів функціонування системи лікарського забезпечення населення та визначення її соціальної ефективності / А.С. Немченко, А.А. Котвіцька // Фармаком. - 2007. - №2. - С. 94-99.
14. Немченко А.С. Обґрунтування механізмів реімбурсації (компенсації) витрат на лікарські засоби в Україні: метод. рек. / А.С. Немченко, А.А. Котвіцька - Х., 2007. - 25 с.
15. Немченко А.С. Формування систем реімбурсації вартості лікарських засобів та фармацевтичної допомоги за умов впровадження медичного страхування / А.С. Немченко, А.А. Котвіцька: матеріали наук.-практ. конф. «Формування Національної лікарської (фармацевтичної) політики за умов впровадження медичного страхування: питання освіти, теорії та практики» (м. Харків, 14 - 15 бер. 2008 р.) / МОЗ України, МОН України, НФаУ. - Х., 2008. - С. 109-115.
16. Організація фармацевтичного забезпечення населення: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / А.С. Немченко, А.А. Котвіцька та ін. - Х.: Авіста - ВЛТ, 2007. - 487 с.
17. Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад
18. щодо регулювання цін (тарифів): Постанова Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 р. // Офіційний вісник України. - 1997. - №16. - Ст. 50.
19. Пашков В. Правовий господарський порядок і урядова фармацевтична політика, її наслідки та уроки // Вісник Академії правових наук України. - 2009. - №2. - С. 84-95.
20. Приходько О. Державне регулювання цін в період нестабільної економіки: питання та порядок введення // Аптека: Щотижневик. - 2009. - №24. - С. 16.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Фармакоекономіка - стратегія пошуку нових підходів до оптимізації і раціоналізації лікарської терапії. Дослідження інформації про ефективність і безпеку лікарських засобів, схеми лікування поширених захворювань. Вартісна оцінка медикаментозного лікування.
курсовая работа [2,7 M], добавлен 19.05.2012Характеристика та оцінка діяльності американської компанії Cardinal Health, яка спеціалізується на дистрибуції лікарських засобів. Аналіз дохідності та руху грошових засобів компанії. Особливості компанії в соціальній та культурологічній сфері.
доклад [296,5 K], добавлен 02.03.2012Оборотні засоби сільскогосподарського підприємства. Економічна ефективність їх використання у ТОВ "Україна". Рентабельність основних засобів аналізованого с/г підприємства. Прогнозування вартості оборотних засобів за допомогою трендового аналізу.
курсовая работа [90,2 K], добавлен 08.03.2008Поняття, структура оборотних засобів. Джерела формування оборотних засобів, кругообіг, показники використання, нормування. Значення та шляхи прискорення оборотносі оборотних засобів, ефективність використання, потреби й аналіз структури оборотних коштів.
курсовая работа [160,2 K], добавлен 04.09.2002Економічна суть основних засобів, їх класифікація та оцінка. Методичні підходи та джерела інформації для аналізу забезпечення та ефективного використання основних засобів. Обґрунтування шляхів підвищення ефективності використання основних засобів.
курсовая работа [200,1 K], добавлен 10.01.2015Характеристика, структура й джерела фінансування проектів. Економічна сутність вартості капіталу. Абсолютна й порівняльна ефективність. Методика й критерії оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів з урахуванням вартості грошей у часі.
курсовая работа [604,7 K], добавлен 04.06.2013Трудомісткість монтажо-налагоджувальних робіт. Розмір капітальних вкладень в побудову верстату. Розрахунок вартості конструкторської роботи на етапах. Знос основних засобів та витрати на їх ремонт. Формування вартості виробничих запасів, робіт та послуг.
курсовая работа [2,9 M], добавлен 08.03.2012Аналіз сутності і ролі закону вартості, котрий зводиться до того, що виробництво та обмін товарів здійснюються у відповіності до його вартості і суспільно-необхідних витрат праці. Механізми дії закону попиту. Вплив закону вартості на товарне виробництво.
курсовая работа [166,2 K], добавлен 30.11.2010Поняття оцінки вартості підприємства, її структура та сутність, процедура та методологічні основи, специфічні проблеми. Чинники, які впливають на оцінку вартості підприємства та знижують ефективність його роботи, застосування удосконаленої методики.
курсовая работа [89,2 K], добавлен 15.01.2011Дослідження сутності прибутку - форми додаткової вартості, в якій виражаються відносини між власниками засобів виробництва і найманими працівниками з приводу його створення та привласнення. Виробничі фактори прибутку. Проблеми забезпечення рентабельності.
курсовая работа [340,3 K], добавлен 07.03.2011
