Потенціал і розвиток підприємства

Найпоширенішим показником рівня використання першого елемента виробничого потенціалу, основних фондів, є фондовіддача. Вона визначається як відношення -- кінцевого результату функціонування виробничого потенціалу до вартості елемента потенціалу «основні виробничі фонди». Багатьма економістами фондовіддачі приділяється роль інтегрального показника, що акумулює деякою мірою не тільки завантаження основних фондів, а й використання інших елементів виробничого потенціалу.

Поряд з фондовіддачею застосовуються також показники використання активної частини основних виробничих фондів або тільки машин і устаткування.

Ці показники розрізняють використання активної частини основних виробничих фондів як за часом (екстенсивне використання), так і за продуктивністю (інтенсивне використання).

Серед показників екстенсивного завантаження може бути названа частка фактично відпрацьованого устаткування, у складі всього наявного або встановленого, коефіцієнт змінності роботи устаткування і т. п.

Коефіцієнт змінності машинного парку розраховується як відношення числа відпрацьованих машино-змін (або верстато-годин) до загального числа верстатів (машин, агрегатів), закріплених за господарським підрозділом, або до найбільшого числа верстато-годин, які можуть бути відпрацьовані при однозмінній роботі.

Останнім часом виробничий потенціал промислових підприємств насичується усе більш прогресивним і дорогим устаткуванням.

Тому відомий інтерес для аналізу являє розрахунок коефіцієнта змінності роботи з урахуванням вартості окремих груп устаткування. У цьому випадку коефіцієнт змінності визначається як середньозважена величина.

Коефіцієнт змінності роботи устаткування оцінює екстенсивне завантаження машинного парку, причому з досить низьким ступенем точності. Проте цей показник визнаний і привертає до себе велику увагу, оскільки він у явній формі показує зв'язок між машинним парком і забезпеченістю господарської системи виробничим персоналом. Завдяки цьому можна зробити висновок про ступінь збалансованості двох найважливіших елементів виробничого потенціалу -- основних фондів і трудових ресурсів.

Однак показник виробництва продукції на одиницю застосованих основних виробничих фондів недостатній для всебічної характеристики використання засобів праці, вартість яких у процесі виробництва переноситься на продукцію частинами, але які беруть участь у виробничому процесі всією своєю фізичною масою. Тому показник віддачі застосованих основних виробничих фондів іноді необхідно доповнювати показником віддачі споживання основних виробничих фондів.

Елемент виробничого потенціалу «основні виробничі фонди», крім основних виробничих фондів, містить у собі й інший компонент, віддачу якого доцільно визначати при оцінюванні рівня використання виробничого потенціалу.

Підвищуючи якість, технічний рівень і в підсумку -- продуктивність основних фондів, витрати на модернізацію нібито збільшують сукупну масу застосовуваних засобів виробництва.

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства;

по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується діленням вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта оборотності, заведено називати коефіцієнтом завантаження. Він показує, скільки оборотних коштів (у частках одиниці) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Тривалість одного обороту в днях (або швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу -- 90 днів, року -- 360 днів) і коефіцієнта оборотності за той самий період. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їхньої рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних коштів.

Унаслідок прискорення оборотності фінансових (грошових) коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшенню їхнього використання) вивільнення грошових коштів з обороту.

Основним показником ефективності використання промислово-виробничого персоналу є продуктивність праці.

Підвищення продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, що випускається за одиницю часу, або скорочення витрат робочого часу на одиницю продукції.

Як видно, джерела зростання продуктивності праці полягають у більш раціональному використанні робочого часу й скороченні витрат праці на одиницю продукції.

Продуктивність праці визначають так само, як вироблення готової продукції, що припадає на одного працюючого. У цьому випадку обсяг продукції ділиться на средньосписочний склад промислово-виробничого персоналу. У продуктивності праці проявляється вплив різні технічні, організаційні й економічні фактори на використання у вартісній формі, робочої сили. Тим самим вона деякою мірою є й комплексним показником, що відображає сумарний вплив усіх інших елементів виробничого потенціалу на рівень та ефективність застосування трудових ресурсів у процесі функціонування останнього.

Разом з тим на продуктивності праці позначаються витрати матеріальних та енергетичних ресурсів, основних фондів. Динаміка цього показника, обчислювального в такому вигляді, на практиці досягається зростаючими витратами минулої праці, тому веде до зниження ефективності виробництва, до вповільнення темпів економічного зростання.

Основним показником ефективності використання енергетичних ресурсів є енерговіддача, що являє собою відношення вартість енергетичних ресурсів, витрачених на одержання кінцевого результату.

Іноді визначається ще й енергоємність виробництва. Вона є зворотною величиною від енерговіддачі.

Подібні показники розраховуються як у цілому по всій сукупності енергоресурсів, так і за окремими їхніми видами: електроенергією, газом, паливом, теплом, стисненим повітрям.

Показником, що характеризує використання четвертого елемента виробничого потенціалу підприємства, технології, можна вважати показник, яким називаємо ефективністю технології виробництва. Він являє собою відношення кінцевого результату функціонування потенціалу до вартості його технологічної складової й показує результат, який можна одержати на 1 грн вкладень у розвиток технології. Для розрахунку цього показника пропонується формула

Аналогічно, можна визначити ефективність заходів щодо вдосконалення організації управління, праці й виробництва. Природно, в цьому випадку в чисельнику повинні використовуватися значення економічних ефектів від функціонування відповідних компонентів розглянутого елемента виробничого потенціалу. За розглянутий показниками оцінки ефективності використання елементів виробничого потенціалу підприємства можна вирішувати певні завдання. Однак при виготовленні будь-якого виробу одночасно й разом застосовуються знаряддя праці, енергетичні й інформаційні ресурси, жива праця, прийоми й методи організації праці й виробництва. Вони взаємозалежні між собою, але часто роблять різноспрямоний вплив. Тому необхідна оцінка ефективності використовуваної сукупності виробничих ресурсів, що виявляє її інтегральні зусилля. Оцінювання ефективності використання виробничого потенціалу підприємств й об'єднань не тільки показує рівень віддачі суспільних ресурсів виробництва, а й створює основу для управління процесами їхнього формування. Однак досі цій стороні відтворення приділяється недостатньо уваги. Отже, рівень ефективності використання виробничого потенціалу в цілому також може характеризувати кінцевий результат його функціонування.

У зарубіжній практиці як синонім терміна «результативність господарювання» зазвичай застосовується термін «продуктивність системи виробництва та обслуговування», коли під продуктивністю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманітних товарів і послуг.

Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології її визначення, формалізована форма якої має вигляд:

Результати

Ефективність (продуктивність) = --------------------

Ресурси (витрати)

Ефективність виробництва (продуктивність системи) має поліморфність визначення й застосування для аналітичних оцінок та управлінських рішень. З огляду на це важливим є виокремлнзання за окремими ознаками (класифікація) відповідних видів ефетивності (продуктивності), кожний з яких має певне практичне начення для системи господарювання.

Таким чином, вивчення ролі кожного з елементів виробничого потенціалу в процесах утворення кінцевого результату функціонування підприємства -- важливий елемент стратегії управління внутрішньовиробничими можливостями.

Прибутковість

Ділова активність

Фінансова стійкість

Платоспроможність

Рис. 17.1. Групи розрахункових показників для оцінки фінансово-економічного стану підприємства.

Розділ 2 Оцінка стану підприємства

2.1 Оцінка стану економічної роботи підприємства

Виробництво меблів в м. Житомирі виникло в сімдесятих роках ХІХ ст.

У 2000р. житомирська фабрика м'яких меблів увійшла в склад концерну «Меркс». Відбулися корінні зміни в виробничій діяльності підприємства. Розширився асортимент продукції з використанням новітніх напрямків в дизайнерських розробках. На фабриці в даний час випускається більш ніж 80 видів м'яких куточків, диванів, журнальних столів та до 10 видів ортопедичних матраців.

ТзОВ «Меркс-Груп» є товариством з обмеженою відповідальністю, що діє на підставі установчого договору і статуту. Однією з особливостей змісту установчих документів товариства є те, що вони, крім відомостей, загальних для всіх видів господарських товариств, містять відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створений статутний фонд, розмір якого становить не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства.

Ресурси підприємства

Земельні.

Територія ТОВ «Меркс-Груп» придбана у дочірнього підприємства «Будівельно-монтажне управління №2» у ВАТ «Житомирінвест» і знаходиться в місті Житомирі по вул. Корольова, 152. Загальна площа територія 659,0 кв.м. Також на території знаходять виробничі майстерні площею 408,8 кв.м. Отже загальна площа земельної ділянки, яка знаходиться у власності ПП дорівнює 1067,8 кв.м. Вся територія ТОВ «Меркс-Груп» приватизована, підприємство не орендує земельні ділянки та приміщення. Користування земельною ділянкою, перехід права власності та питання відведення землі, вирішується власником, самостійно в порядку встановленому чинним законодавством.

Майнові ресурси

Майнові ресурси поділяються на необоротні активи, оборотні активи, власний та залучений капітал.

Станом на 1 січня 2008 року балансова вартість основних засобів становить 839,1 тис. грн.

Знос основних засобів - 124,5 тис. грн.

Ступінь зносу основних засобів - 14 %. Це говорить про те, що основні засоби є досить новими.

Запаси підприємства, які входять в валюту балансу:

Виробничі запаси - 465,7 тис. грн.;

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 23,9 тис. грн.

Інша поточна дебіторська заборгованість - 19,7 тис. грн

Крім того, грошові кошти в національній валюті складають - 5,6 тис. грн.;

Усього оборотні активи підприємства складають - 514,9 тис. грн.

Крім того станом на 1 січня 2008 року підприємство має поточні зобов'язання на суму 2183,5 тис. грн.

Основними видами сировини для виробництва продукції ТОВ «Меркс-Груп» є продукція деревообробної промисловості, текстильної промисловості та ін..: поролон, ДСП, ДВП, дошки хвоєві, хутро, флізелин, барвники, синтапон, нитки, волок, а також фурнітура.

Також для одиничних видів ресурсів для виготовлення меблів підприємство може звертатись до інших підприємств, але наведені у таблиці 2 - основні, з якими філія ТОВ «Меркс-Груп» співпрацює вже 2 роки. Постачальники забезпечують підприємство сировиною, матеріалами, МШП вчасно, що дозволяє йому ефективно функціонувати.

Таблиця 1

Характеристика постачальників ресурсів для здійснення господарської діяльності підприємства у 2007 році

Постачальники	Найменування ресурсів, одержаних для здійснення господарської діяльності
Назва	Адреса
ПП «Бітрейд»	м. Житомир, вул.Ватутіна 37а	Поролон 40 мм, поролон 20 мм, волок, синтапон 300
ВАТ „Неаполь”	м. Київ, вул.. Житомирська, 12	Наждачний папір, ДСП, ДВП
ПП «Кропивко»	м. Житомир, пр. Миру, 19	Замінники шкіри
ТОВ “Лейла»	м. Біла Церква, Пров. Вуйка, 45	Хутро «Дельфін», «Геркулес» тканини
ЗАТ «Геркулес»	м. Біла Церква, вул. Перемоги, 12	Ґрунтовка, скоби, болти
ПП «Величко»	м. Рівне, пр. Короленка, 112	Само різи, нитки, шпагат
ПП «Житомир-текстильторг»	м. Житомир, вул. Київська, 141	Нітролак
ТОВ «Альтера»	м. Новоград-Волинський, Пров. Металістів, 3	Клей для поролона
ТОВ «КРТ»	м. Київ, вул. Жилянська, 16	Заціпи, ніжки пластмасові, ремні, шканти
ПП «Кристал»	м. Житомир, вул. Селецька, 4	Волок, нитки, замінники шкіри

Таблиця 2

Характеристика покупців підприємства у 2007 році

Покупці	Найменування проданої продукції
Назва	Адреса
Магазин «Леся»	м. Житомир, вул. Щорса, 57	Диван «Малютка», Диван «Лорд», Мякий куточок «Віка», Диван «Кузя»
Магазин «Дубок»	м. Житомир, вул. Щорса, 17	Диван «Малютка», Диван «Ванюша», Мякий куточок «Віка», Диван «Кузя»
Магазин «Лаванда»	м. Житомир, пр. Миру, 17	Диван «Лорд», Диван «Ванюша», Мякий куточок «Віка», Диван «Кузя»
Торгівельний центр	м.Житомир, вул. Київська, 81	Диван «Малютка», Диван «Ванюша»
ТОВ «Лілея»	м. Рівне, Вул.Мальовнича, 45	Диван «Ванюша», Мякий куточок «Віка»
Торгівельний центр Троєщина»	м. Київ, вул. Лисківська12	Диван «Лорд», Мякий куточок «Віка», Диван «Кузя»
ТОВ «Мебельник »	м. Біла Церква, Пров. Вокзальний, 31	Диван «Малютка», Диван «Лорд», Диван «Ванюша», Мякий куточок «Віка», Диван «Кузя»
Торгівельний центр	м. Житомир Львівська, 21	Диван «Ванюша», Мякий куточок «Віка», Диван «Кузя»
Магазин «Сімейний»	м. Житомир, вул. Корольова	Диван «Лорд», Диван «Ванюша», Диван «Ванюша»
Магазин «Орхідя»	м.Луцьк, проспект Визволення, 89	Диван «Малютка», Диван «Ванюша», Мякий куточок «Віка»

Для оцінки реальної ситуації і прийняття адекватних управлінських рішень необхідний точний і всебічний аналіз нинішнього економічного стану і перспектив розвитку. Для цього необхідно провести оцінку фінансового стану на основі об'єктивних даних результатів господарської діяльності підприємства і фінансового аналізу.

Фінансова діяльність кожного промислового підприємства здійснюється способом використання системи грошових відносин, що складаються в процесі виробництва і реалізації продукції.

Джерелом інформації для проведення аналізу є баланс підприємства (Форма№1), звіт про фінансові результати (Форма№2), звіт про рух грошових коштів (Форма№3), звіт про власний капітал (Форма№4).

Ознайомившись з джерелами інформації про основні параметри виробничо- господарської діяльності підприємства за попередні роки з отриманих даних можна сформувати відповідну таблицю:

Таблиця 3

Динаміка обсягів виробництва підприємства

Обсяг виробництва	Од. виміру	Роки	2007р. до 2005р., %
		2005	2006	2007
Дохід (виручка) від реалізації продукції	Тис.грн.	240,0	229,7	2067,5	860

Отже, є стійка тенденція до збільшення обсягів виробництва. Випуск продукції зріс за три останні ріки на 860%, але для повної достовірності стану потрібно проаналізувати зміну собівартості, прибутку та рентабельності продукції.

Відповідними державними органами був розроблений і свій підхід до порядку розрахунку аналітичних показників, що викладений у «Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації», затвердженому спільним наказом МФУи ФГИУ від 26.01.2001 р. №49/121.

Проаналізувати рівень забезпеченості рідприємства виробничими ресурсами можна на основі актива балансу.

Актив балансу містить зведення про розміщення капіталу, що мається в розпорядженні підприємства, тобто про вкладення його в конкретне майно і матеріальні цінності, про залишки вільної готівки і т.п.

Після аналізу балансу і проведення необхідних розрахунків одержуємо ряд найважливіших характеристик, що описують фінансово-майновий стан підприємства.

До таких показників відносяться (2007р):

1. Загальна вартість майна підприємства, що дорівнює підсумку активу балансу (р. 280 = 1358,0 тис. грн.) - зросла на 127,8%

2. Вартість необоротних коштів (активів), що дорівнює підсумку першого розділу активу балансу (р. 80 = 839,1 тис. грн.) зросла на 199,14%.

3. Вартість мобільних (оборотних) активів -- сума підсумків другого і третього розділів активу балансу (р. 260 + р. 270 = 518,9 тис. грн.) проти 315,5 (у 2006 р.).

Ці показники самі по собі не дають чіткого уявлення про стан майна підприємства. Більш змістовну й об'єктивну інформацію можна одержати, проводячи на підставі даних балансу вертикальний і горизонтальний аналіз, тобто досліджуючи структуру активу балансу, аналізуючи напрямки зміни балансових статей.

У першу чергу звертаємо увагу на зміни в майні підприємства (підсумок активу балансу). Вартість майна підприємства збільшилася на 127,8 %, що може говорити про розширення підприємством господарського обороту, що в цілому є позитивною характеристикою.

Наступний крок -- аналіз структури активів.

У структурі сукупних активів підприємства найбільшу питому вагу займають необоротні активи (61,79 %). Підприємство має «важку» структуру активів (якщо частка необоротних активів складає більш 40 %, говорять про «важку» структуру активів, менш -- «легку»). Це свідчить про значні накладні витрати і високу чутливість до зміни реалізації. При цьому слід зазначити, що в порівнянні з попереднім звітним періодом частка необоротних активів у майні підприємства збільшилася на 299 %. Такі зміни сприяють збільшенню випуску продукції.

Звернемо увагу на те, що в структурі необоротних активів підприємства відсутня така стаття, як довгострокові фінансові вкладення. (Збільшення по цій статті вказує на відволікання коштів з основної виробничої діяльності. Зменшення цієї статті сприяє залученню фінансових коштів в основну діяльність підприємства і поліпшенню його фінансового стану.) У той же час таких активів підприємство не мало вже тривалий час, т. е вплинути на фінансову стійкість підприємства такі зміни не можуть.

Відсутня у складі активів підприємства стаття «нематеріальні активи», що не характеризує обрану підприємством стратегію як інноваційну, тому що воно не вкладає кошти в патенти, ліцензії, іншу інтелектуальну власність.

Вартість оборотних активів підприємства зросла на 199,4 тис. грн. При цьому знизилася на 15, % частка оборотних активів у структурі активів підприємства. Така зміна в оборотних активах може бути наслідком прискорення оборотності оборотних коштів, що є позитивною тенденцією.

У зв'язку з цим простежимо зміни окремих статей оборотних активів підприємства.

На початок звітного періоду найбільший внесок у формування оборотних активів підприємства внесла кошти і їхні еквіваленти та дебіторська заборгованість. На кінець звітного періоду, при збільшенні абсолютного значення коштів на 2,9тис. грн. частка їх у складі оборотних коштів склала 1,08 %. Таку зміну в питомій вазі коштів викликано істотним зниженням дебіторської заборгованості при значному рості виробничих запасів( на 382,6тис. грн.), на кінець звітного періоду дана балансова стаття в структурі оборотних коштів має переважний характер: її частка складає 90,4 %.

Структура з низкою часткою заборгованості і високою часткою коштів може свідчити про благополучний стан розрахунків підприємства з покупцями й іншими дебіторами.

Великий вплив на фінансовий стан підприємства має стан виробничих запасів. З метою нормального ходу виробництва і збуту продукції запаси повинні бути оптимальними. Нагромадження великих запасів свідчить про спад активності підприємства, уповільненні оборотності оборотного капіталу. У той же час брак запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, тому що скорочується виробництво продукції, зменшується сума прибутку. Отже, будь-який ріст вартості запасів повинний супроводжуватися таким же (чи великим) ростом оборотності оборотного капіталу, що й відбувалося у аналізованому періоді: Коефіцієнт обертання обігових активів зріс з 0,61 до 3,34 оборота.

Аналізуючи майнове положення підприємства, необхідно також оцінити стан використовуваних основних засобів. Для цих цілей розраховуються наступні показники:

коефіцієнт зносу;

коефіцієнт відновлення;

коефіцієнт вибуття.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частку вартості основних коштів, списану на витрати в попередніх періодах, у первісній вартості і розраховується за формулою:

=0,134.

гр. 4 стор. 032 ф. 1

гр. 4 стор. 031 ф. 1

Доповненням цього показника до 100 % (чи одиниці) є коефіцієнт придатності основних засобів. ( 100 - 13,4 = 86,6%).

Незважаючи на всю умовність цих показників, вони мають визначене аналітичне значення. Так, прийнято вважати, що значення коефіцієнта зносу більш ніж 50 % (а отже, коефіцієнта придатності менш 50 %) є небажаним. Порівнявши їх значення по конкретному підприємству зі значенням даних показників в конкурентів чи із середніми значеннями коефіцієнтами зносу в галузі, можна визнати їх досить високими.

Аналізуючи майновий стан підприємства можна відмітити, що майно за звітний період збільшилося на 762 тис. грн. Подібне збільшення відбулося в основному за рахунок росту виробничих запасів та грошових коштів. Такі зміни є позитивними, (до того ж в складі дебіторської заборгованості відсутня прострочена), тому що свідчать про розширення діяльності підприємства. Стан основних фондів підприємства не є зношеним, тому що коефіцієнт зносу складає 14,4 %, що вказує на те, що підприємство постійно оновлює обладнання. Однак, на підприємстві є технічні засоби, що морально застарілі, мають низьку продуктивнисть, але надійно працюють.

Дані пасиву балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки залучене в оборот підприємства довгострокових і короткострокових коштів, тобто пасив показує, джерела коштів, що спрямовані на формування майна підприємства.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має у своєму розпорядженні і куди вони вкладені.

Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Власний капітал -- основа самостійності і незалежності підприємства. Однак потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

У той же час, якщо кошти підприємства в основному створені за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансове положення не буде стійким, тому що з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за своєчасним їхнім поверненням і на залучення в оборот на нетривалий час інших капіталів.

Отже, від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить ефективність використання потенціалу підприємства. Вироблення правильної фінансової стратегії є однією з основних умов ефективної діяльності підприємства.

При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні і відносні зміни у власних і позикових коштах підприємства.

На початок аналізованого періоду частка власного капіталу в структурі пасивів складала 10 %. На кінець періоду частка власного капіталу в структурі пасивів значно збільшилася і склала 34,84%. Така структура джерел формування майна підприємства є ознакою фінансової стійкості підприємства. При внутрішньому аналізі фінансового стану необхідно вивчити структуру капіталу, з'ясувати причини зміни окремих складових, дати оцінку цим змінам за звітний період.

Дані таблиці 4 показують зміни в структурі власного капіталу. Збільшилася частка додаткового нерозподіленого прибутку (за останній рік). Резервного капіталу підприємство взагалі не має. Такі зміни свідчать про не достатньо ефективну роботу підприємства. А скорочення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може свідчити про падіння ділової активності підприємства. Збільшення частки нерозподіленого прибутку свідчить також про розширений тип відтворення.

Таблиця 4

Склад, об?єм і структура майна

Статті пасиву балансу	2005	2006	2007	Відхилення
А	тис. гри.	тис. гри.	тис. гри.	+/ - тис. гри.	2007 до 2005,%
Статутний капітал	274,3	274,3	274,3	0	100
Інший додатковий капітал
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	3,0	-215,5	198,9	195,9	6630
Усього за розділом І	277,3	58,5	473,2
Відстрочені податкові зобов'язання
Короткострокові кредити банків
Векселі видані
Кредиторська заборгованість за продукцію	115,2	229,6	538,4	423,2	467,3
Поточні зобов'язання за розрахунками	298,7	537,2	884,8	586,1	296,2
з бюджетом	38,0	41,2	32,2	-5,8	-84,7
з позабюджетних платежів	0,2	0,8	0,6	0,4	300
зі страхування	20,0	90,4	88.4	68,4	442
з оплати праці	125	172,0	221,8	96,8	177,4
Інші поточні зобов'язання	0,3	3,2	3,4	3,1	1133
Баланс	576,0	596,0	1358,0

Аналіз динаміки і структури позикового капіталу показує, що на протязі звітного періоду зобов'язання підприємства на 100 % складалися з поточних зобов'язань. Протягом звітного періоду частка поточних зобов'язань збільшувалася. Така тенденция сприяє збільшенню ризику зниження фінансової стійкості. Залучення довгострокових кредитів для формування майна підприємства могли би сприяти формуванню позитивної фінансової стратегії підприємства. Позитивний ефект при цьому підсилюється, якщо рентабельність підприємства перевищує ставку відсотків по банківському кредиті.

Отже, збільшення джерел формування майна підприємства відбулося за рахунок збільшення:

- власних коштів;

- поточних зобов'язань.

Такі зміни були б в цілому позитивними, тому що спостерігається ріст власного капіталу, але при цьому де що збільшується ризик утрати фінансової стійкості.

Аналізуючи майнове та економічне становище підприємства, необхідно також оцінити стан використання основних фондів.

Таблиця 8

№ з/п	Показники	2005р	2006р	2007р	Зміна 2006р. до 2005 р. +,- +,-	Зміна 2007р. до 2006 р. +,- +,-
1	Фондовіддача, грн./грн	0,68	0,70	1,85	0,02	1,15
2	Фондомісткість, грн./грн.	1,47	1,43	0,54	-0,04	-089
3	Фондорентабельність, грн./грн.	0,37	-0,67	0,78	-0,30	1,45
4	Фондоозброєність праці, тис. гри. /чол.	0,93	0,94	0,88	-0,01	-0,06

Показники використання основних засобів

Показники трудового потенціалу підприємства.

На підприємстві за довгі роки його існування склався стабільний працьовитий колектив. В залежності від виконуваних функцій весь персонал підприємства поділяється на категорії:

службовці,

спеціалісти,

керівники.

Оцінка структури та динаміки персоналу підприємства наведені у таблиці 5

Оцінка структури та динаміки персоналу підприємства

Таблиця 5

Показники	2005	2006	2007	Відхилення
	Кількість	%	Кількість	%	Кільк іст ь	%	+/ - Чол..	2006 до 2004,%
Усього персоналу, чол.	281		300		325		+44	+115,6
у т.ч.:
1. Робітники всього. чол	209	74,3	219	73	238	73,2	+29	+144
- погодинники	36	17,2	38	17,4	39	16,4	+3	-0,8
- відрядники	173	82,7	181	82,6	199	83,6	+26	+0,9
2. Службовці	23	8,2	30	10	32	9,8	+9	+1,6
3. Спеціалісти	18	6,4	20	6,7	23	7,1	+5	+0,7
4. Керівники	5	1,8	5	1,67	6	1,8	+1	0
5. Невиробничий персонал	14	4,9	12	4	12	3,7	-2	-1,2
6. Адміністративний персонал	12	4,3	14	4,67	14	4,3	+2	0

Аналіз використання трудових ресурсів

Таблиця 6

Показники	2005	2006	2007	Відхилення %
Кількість працівників на початок періоду	275	281	300	+9,1
Прийнято за період	12	27	30	+150
Вибуло працівників за період, всього у т.ч. з наступних причин:	6	8	5	-83,3
- за власним бажанням	2	6	4	+100
- у зв'язку зі скороченням персоналу
- за порушення трудової дисципліни
- у зв'язку з виходом на пенсію	4	2	1	-75
- у зв'язку з невідповідністю займаній посаді
- на навчання
- з інших причин
Кількість працівників, що постійно працювало протягом року	278	297	315	+14
Особи, що знаходяться у декретних відпустках
Кількість працівників, що працюють на умовах скороченого робочого дня (тижня)
Середньоспискова чисельність персоналу	281	300	325	+15,7
Коефіцієнти: - обороту з приймання	0,043	0,090	0,098	+127,9
- обороту зі звільнення	0,022	0,027	0,015	-31,8
- плинності	0,021	0,027	0,016	-23,8
- постійності кадрів	0,98	0,97	0,098	0

Ефективність використання трудового потенціала

Показники	2005р	2006р	2007р	Зміна 2006р. до 2005 р.	Зміна 2007р. до 2006 р.
Середньоспискова чисельність працівників, осіб	281	300	325	19	25
Обсяг виробництва продукції, тис. грн.	200,0	191,4	1722,9	-8,6	1531,5
Отримано на одного працівника за рік: тис. грн.:	0,711	0,638	5,30	-0,028	4,66
продукції
прибутку	0,16	-0,72	0,76	-0,56	1,48

Ознайомившись з джерелами інформації (в основному це дані форми № 2 "Звіт про фінансові результати") , порядком накопичення та обліку доходів, витрат обігу та прибутку на підприємстві, отримані дані можна сформувати у відповідну таблицю:

Таблиця7

Динаміка показників економічної діяльності підприємства

Показники	Од. виміру	Роки	2007р. до 2005р., %
		2005	2006	2007
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт)	тис. грн	200,0	191,4	1722,9	861,4
Собівартість реалізованої продукції (товарів, послуг, робіт)	тис. грн	205,0	374,5	2122,5	1035,3
Адміністративні витрати	тис. грн	25,0	29,4	124,9	499,6
Витрати на збут	тис. грн	1,5	1,9	50,2	3346,7
Валовий прибуток (збиток) від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт)	тис. грн	75	-183,1	399,4	532,5
Фінансовий результат від операційної діяльності Чистий прибуток (збиток)	тис. грн.	58,8	-215,5	333,6	567,3
Рентабельність підприємства	%	12,3	-112	19,6
Рентабельність продукції (товарів. робіт, послуг)	%	18,3	-95,7	23,2
Рентабельність господарської діяльності	%	12,3	112,5	19,36

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам правдивої, повної і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитках за звітний період. На відміну від балансу Звіт про фінансові результати надає інформацію не на конкретну дату, а за визначений період. Цей звіт вважається одним з найбільш інформативних документів звітності, тому що містить інформацію про динаміку прибутку підприємства.

Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником, що характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Від розміру прибутку, отриманого підприємством, залежить формування оборотних коштів, виконання зобов'язань перед бюджетом, платоспроможність підприємства і т.п..

Як показують дані табл. 7, чистий дохід підприємства в звітному періоді в порівнянні з базисним (2005р) збільшилася на 1522,9 тис. грн. і склав 1722,9 тис. грн. Цей приріст цілком обумовлений зростанням прибутку від звичайної діяльності, це виручка від реалізації продукції. Фінансові результати від надзвичайних подій не зробили впливу на прибуток ні в базисному, ні в звітному періоді. Величина ж чистого прибутку у 2007р.складає 564,28% від такої у 2005р.( 2005р - 44,1тис. грн., 2007р. - 248,5 тис. грн.)

На формування чистого прибутку підприємства впливають фінансові результати, отримані після здійснення операційної, інвестиційної, фінансової діяльності і фінансові результати отримані в результаті, надзвичайних подій. Така класифікація фінансових результатів діяльності підприємства відіграє важливу роль при розрахунку показників прибутковості (рентабельності) підприємства.

До джерел фінансування діяльності належить прибуток підприємства. Особливе значення мають нерозподілені прибутки, тобто прибутки, накопичені після утримання податків і дивідендів. Здатність розширяти ділові операції з допомогою нерозподілених прибутків є ознакою платоспроможності підприємства в тому розумінні, що можливість постійно використовувати ці кошти вказує на його фінансову самодостатність. Якщо нерозподілених прибутків не досить, то керівництву слід вдатися до складнішого рішення: йому доведеться шукати найкращого поєднання боргів і власного капіталу підприємства.

Підприємству завжди загрожує «криза ліквідності», тобто нестача коштів для сплати за фінансовими зобов'язаннями (погашення і сплата процентів за позики), сплати рахунків постачальників, орендної плати та плати за комунальні послуги тощо. Підприємствам може загрожувати навіть банкрутство, якщо вони не будуть спроможні сплатити свої договірні зобов'язання. Прогнозування ймовірності банкрутства зазвичай проводять за допомогою моделей Альтмана.

В цих моделях використовуються поряд з даними бухгалтерської звітності і статистичні дані. П'ятифакторна модель Альтмана є функцією від групи показників, що характеризують економічний потенціал підприємства та результати його роботи.

Формула має наступний вигляд:

Z = 1,2 K₁+ 1,4 K₂ + 3,3 K₃ + 0,6 K₄ + 0,999K₅ ,

де

К₁=;

К₂=;

К₃=;

К₄=

К₅=.

При Z < 1,8 - дуже високий ступінь ймовірності банкрутства;

при Z = 1,81 - 2,7 - високий ступінь ймовірності банкрутства;

при Z = 2,71 - 2,9 - можливе банкрутство;

при Z > 2,9 - ступінь ймовірності банкрутства мала, підприємство характеризується достатньо стійким фінансовим станом.

Модель має значну обмеженість в застосуванні , оскільки вона може використовуватись лише для акціонерних товариств, акції яких знаходяться у вільному обігу.

Розрахуємо значення показника Z для нашого підприємства (за даними 2007 року):

Z = 1,2 х (-0,303)+ 1,4 х 0,183 + 3,3 х 0,244 + 0,6 х 0,26 + 0,999 х 2,5 = 3,57 ,

Отже, при Z > 2,9 - ступінь ймовірності банкрутства мала, підприємство характеризується достатньо стійким фінансовим станом.

2.2 Діагностика організаційної моделі структури підприємства як об'єкта ринкової економіки

Внутрішній економічний механізм підприємства це система економічних методів та важелів, що, по-перше, забезпечує зовнішні зв'язки підприємства і створює відповідні умови отримання доходу, по-друге, сприяє розвитку виробничих відносин усередині підприємства. У першому випадку його принципи цілком визначаються особливостями господарського механізму суспільства (домінуючою формою власності на засоби виробництва, існуючими системами ціноутворення, оподаткування, планування тощо), а в другому випадку -- особливостями виробничих відносин в підприємстві.

Структура внутрішнього економічного механізму включає в себе:

· організаційно-економічну систему або формування вертикальних зв'язків між підрозділами й адміністративним центром та горизонтальних зв'язків між окремими підрозділами;

· система внутрішньогосподарського ринку;

· систему планування діяльності підрозділів;

· систему контролю й оцінки діяльності підрозділів;

· систему матеріальної відповідальності підрозділів;

· мотиваційний механізм.

Організаційно-економічна система підприємства визначається переважно формою зв'язків між окремими підрозділами. Можна визначити три типи технологічних зв'язків виробництва.

Формування структури підприємства залежить від факторів:

1. асортимент об'єктів підприємницької діяльності;

2. видів економічної діяльності;

3. спеціалізації;

4. рівня технологічного процесу (використання ручної і механічної праці);

5. обсяги господарської діяльності.

Неодмінною умовою високопродуктивної роботи підприємства в цілому є ефективна робота первинних виробничих ланок, а також обслуговуючих та допоміжних підрозділів. З огляду на це особливої ваги набувають питання подальшого поліпшення організації управління та планування виробничої структури та інфраструктури.

За умов, коли вимоги до якості продукції постійно зростають, саме інфраструктурні об'єкти значною мірою визначатимуть ефективність технічного й виробничого потенціалу.

Технологічна структура розміщення структурних підрозділів підприємства характеризує послідовність виконання технологічного процесу (зображена на Рис. 1) .



Організаційно - управлінська структура характеризує вертикальний зв'язок між власником підприємства і робочими місцями (зображена на Рис.2).

Рис. 2 Організаційна структура підприємства

Різномаїття функціональних зв'язків і можливих способів їхнього розподілу між підрозділами і працівниками визначає розмаїтість можливих видів організаційних структур керування. Усі ці види зводяться в основному до чотирьох типів організаційних структур:

§ лінійний

§ функціональний

§ лінійно-функціональний (змішаний)

§ матричний

Організаційне проектування передбачає розподіл оргструктури (організації) на блоки за напрямами діяльності відповідно до розробленого підприємством стратегією й спрямованого насамперед на оптимізацію цієї оргструктури управління.

Оптимізація оргструктури управління припускає наявність певної інформації, зокрема:

· загальна характеристика об'єкта управління;

· цілі й завдання управління;

· наявність матеріальних цінностей у підприємства й постачальників;

· інформаційні потоки; о маршрут руху інформаційних потоків; о число рівнів управління;

· кількість підрозділів, що входять в об'єкт управління; а норми керованості;

· кваліфікація працюючих за спеціальностями і посадами; а рівень механізації й автоматизації робіт.

Оптимізація оргструктур управління передбачає наявність ряду оцінних параметрів:

· витрати на зміст системи управління;

· інформаційне навантаження на працюючих; час на оброблення інформації;

· витрати часу на виробничі роботи;

· час на вирішення завдань управління;

· наявність помилок в управлінських рішеннях.

При розробленні структури управління необхідно враховувати критерії для оцінювання можливостей організаційної структури управління

Першим критерієм є визначення ступеня здатності організаційної структури управління забезпечити одержання норми прибутку.

Другий критерій -- ступінь здатності існуючої структури управління забезпечити умови для підвищення норми прибутку за рахунок заходів НТП.

Третій критерій -- ступінь здатності швидко реагувати на зміну попиту, відповідно до цього здійснювати дії, спрямовані на своєчасну перебудову виробництва (особливо коли продукція не користується попитом).

Четвертий критерій -- ступінь здатності організаційної структури управління забезпечити ріст продуктивності праці за рахунок подетальної спеціалізації суспільної праці й виробництва.

П'ятим критерієм слугує ступінь ефективності системи виробничого контролю при існуючій організаційній структурі управління.

Даному підприємству притаманна функціональна організаційна структура.

Функціональна організаційна структура є процесом розподілу організації на окремі елементи, кожний з яких має своє чітке, конкретне завдання й обов'язки, тобто модель передбачає розподіл персоналу на групи, залежно від конкретних завдань, які виконують співробітники.

Функціональна структура управління має як позитивні, так і негативні моменти. До числа позитивних можна віднести: стимулюючу роль в активізації ділових якостей і професійної спеціалізації; усунення дублювання функцій і зменшення споживання матеріальних ресурсів у функціональних сферах; поліпшення координації дій.

До недоліків належать: більша зацікавленість у виконанні цілей і завдань саме свого функціонального підрозділу, ніж загальних цілей; ускладнення виконання управлінських рішень зверху вниз.

До основних проблем удосконалювання оргструктур управління можна віднести:

· удосконалювання госпрозрахункових відносин;

· впровадження матричної оргструктури управління, якщо вона враховує специфіку підприємства;

· дотримання норм керованості для менеджерів різних рівнів управління;

· чіткий розподіл функціональних обов'язків та їхнє успішне виконання;

· демократичність управління при одночасній твердості відповідальності;

З погляду системного підходу організаційний потенціал може бути представлений у вигляді здатності виробничо-економічних систем (ними є підприємства) змінювати намічений режим функціонування в процесі адаптації до впливу зовнішнього середовища з метою збереження, розвитку вже наявних або створення нових конкурентних переваг.

Ситуаційний підхід до управління організаційним потенціалом припускає облік реакції на різні ситуації, що відбуваються за рамками дії підприємства й усередині нього. Ситуація -- це набір обставин, що роблять вплив на кінцеві результати діяльності. У визначенні ситуації вирішальну роль відіграє збір релевантної інформації та її глибокий аналіз. Адекватність оцінок ситуації визначає правильність змісту управління організаційним потенціалом.

2.3 Аналіз формування, використання матеріальних активів

Підприємство, як майновий комплекс, включає усі види майна, призначеного для його діяльності: земельні ділянки, будинки і споруди, машини й устаткування, сировину і продукцію, нематеріальні активи, майнові зобов'язання.

Оцінка потенціалу підприємства означає:

· визначення в грошовому обчисленні вартості, що може бути найбільш ймовірною продажною ціною;

· необхідність відбивати обидві властивості підприємства як товару, тобто і його корисність, і витрати, необхідні для цієї корисності.

Оскільки уявлення про корисність залежить від конкретних інтересів покупця, остільки фахівцю з оцінки прийдеться визначати різні види вартості (відбудовну, ліквідаційну, інвестиційну та інші).

Принципове значення має той факт, що якісна ринкова оцінка не обмежується обліком лише одних витрат, пов'язаних з виробництвом товару, вона обов'язково бере до уваги економічний імідж: - місце підприємства на ринку, фактор часу, ризики, рівень конкуренції. Оцінювач підходить до визначення вартості з позицій економічної концепції фірми.

Ця концепція в противагу бухгалтерській моделі дозволяє визначити ринкову цінність фірми, оскільки вона враховує такі фактори, як час, ризик, зовнішню конкурентну сферу і внутрішні особливості об'єкта, що оцінюється.

У проведенні оцінних робіт зацікавлені різні сторони: від державних структур до приватних осіб; контрольно-ревізійні органи, управлінські структури, кредитні організації, страхові компанії, податкові фірми й інші організації, приватні власники бізнесу, інвестори.

Сторони, зацікавлені в проведенні оцінних робіт, прагнучи реалізувати свої економічні інтереси, визначають мету оцінки.

Загальний розмір ресурсного потенціалу (РП) визначається як сума його складових частин:

РП=ФП+ ОП+ НП+ ТП,

Управлінський (УП), інноваційний (ІП) і маркетинговий (МП) потенціали визначаються сумою витрат на їхнє формування, які здійснювалися протягом року, що відбирається для аналізу.

Розмір виробничого потенціалу (ВП) розраховується за формулою:

ПВП = РП + ІП=ФП+ОП + НП+ТП + ІП,

Обсяг потенціалу підприємства (ПП) - це інтегральний показник:

ПП=ПрП+УП +МП,

Коефіцієнт ефективності використання потенціалу підприємства визначається:

К е пп. = ЕП / ПП,

де: К е пп. - економічний показник діяльності підприємства: виручка від реалізації, прибуток, повна собівартість товарної продукції.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства (ККСП) визначають за цілим рядом показників та критеріїв:

Показники	2006р.	2007р.	Бали
Відносний показник витрат на одиницю продукції (У)	1,95	1,23	14
Відносний показник фондовіддачі (Ф)	0,70	1,85	14
Відносний показник рентабельності товару (РТ)	-0,95	0,23	15
Відносний показник продуктивності праці (ПП)	0,681	5,30	14
Коефіцієнт автономії (КА)	0,1	0,35	12
Коефіцієнт платоспроможності (КП)	0,005	0,006	10
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ)	0,005	0,006	10
Коефіцієнт оборотності обігових коштів (Коб)	0,61	3,35	15
Рентабельність продажів (РП)	-0,95	0,232	15
Коефіцієнт затовареності готовою продукцією (КЗ)	0,94	0,87	11
Коефіцієнт завантаження виробничих потужностей (КМ)	0,75	0,83	11
Коефіцієнт ефективності реклами, стимулюв. Збуту (КР)	0,67	0,74	11
Якість товару (КТ)	0,85	0,85	10

ЕПП - критериальний показник ефективності виробничого потенціалу

ЕПП = 0,31У + 0,19Ф + 0,4РТ + 0,1ПТ = 12,9

ЕФП- критериальний показник ефективності фінансового потенціалу

ЕФП = 0,29Ка + 0,2КП + 0,36КЛ + 0,15Коб. = 9,53

ЕМП - критериальний показник ефективності маркетингового потенціалу

ЕМП = 0,37РП + 0,29КЗ + 0,21КМ + 0,14КР = 12,59

ККЗП = 0,15ЕПП + 0,29ЕФП + 0,23 ЕМП + 0,33 КТ = 10,21

Отже, величина КСП підприємства дещо вища за середній рівень, тобто його можна вважати конкурентоспроможним . Така оцінка охоплює усі найбільш важливі оцінки господарської діяльності, дозволяє швидко і ефективно одержати картину стану підприємства на галузевому ринку.

Розділ 3. Оптимізація потенціалу підприємства

3.1 Оцінка потенціалу підприємства (Квадрат потенціалів підприємства (філії «Меркс груп»)

3.2 Шляхи покращення управління потенціалом підприємства

Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності управління потенціалом підприємства неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів) суб'єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності господарювання.

Цієї роботі сприяє аналіз основних показників внутрішньої економічної ефективності.

Показники економічної ефективності

Показники	2007р.
Загальні показники ефективності
Ресурсовіддача	1,69
Рентабельність ресурсів	0,27 (27%)
Капіталовіддача	2,18
Капіталоємність	0,46
Рентабельність капіталу	0,34 (34%)
Показники ефективності основного капіталу
Фондовіддача	3,79
Фондоємність	0,27
Рентабельність основного капіталу	0,6 (60%)
Фондоозброєність	1,79
Енергонасищеність, кВт/час/чел.	1,18
Частка власного капіталу	100%
Частка інтенсивних факторів у використанні основного капіталу	47%
Показники ефективності оборотного капіталу
Рентабельність оборотного капіталу	0,8 (80%)
Оборотність оборотного капіталу	5,11
Тривалість обороту оборотного капіталу	70,3
Частка власного оборотного капіталу	70%
Частка тов. запасів у власному оборотному капіталі	66%
Тривалість товарообігу	53,6
Частка інтенсивних факторів у використанні оборотного капіталу	71%
Показники ефективності використання трудових ресурсів
Продуктивність праці робітників	6,74
Прибуток на одного робітника	1,06
Товарообіг на одну грн.. ФОП	7,63
Прибуток на одну грн.. ФОП	1,2
Частка інтенсивних факторів у використанні ФОТ	46%
Частка приросту т/о за рахунок росту продуктив. праці	73%
Показники ефективності поточних витрат
Затратовіддача	1,12
Затратоємність	0,89
Прибуток на одну грн.. поточних витрат	0,17
Частка інтенсивних факторів у використанні поточних витрат	7%

При аналізі розрахованих показників звернемо увагу на те, що ріст ефективності забезпечує фактор інтенсивного використання ресурсів. Тільки частка інтенсивних факторів у використанні поточних витрат незначна (7%), для решта ресурсів вона складає половину і більше.

Можна окреслити таки конкретні напрямки дій у використанні головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності виробничого потенціалу:

1. Технологія. Технологічні нововведення справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції (надання послуг). За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками ефективності діяльності. Рівень останньої має корелювати з ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо. Продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники -- керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюються дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві (в організації), підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства.

7. Методи роботи. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства.

9. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробничого потенціалу.

При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

Висновки

Дослідивши діяльність філії ТОВ «Меркс-Трейд» ми визначили, що на підприємстві сформована необхідна виробнича і фінансова база для здійснення статутної діяльності, встановлене нове високопродуктивне обладнання вітчизняного та імпортного виробництва, яке дозволяє випускати продукцію високої якості. При цьому підприємство має цілий ряд виробничих факторів, сприяючих його діяльності, це: