Одним із важливих чинників забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України є залучення та ефективне використання інвестиційних ресурсів. Відомо, що інвестиційні процеси поліпшують загальні макроекономічні показники економічного розвитку країни та забезпечують стабільність фінансових ринків. Водночас важливим зовнішньополітичним й економічним пріоритетом України на сьогодні є її інтеграція до європейського співтовариства, впровадження європейських норм бізнесу та стандартів життя. Ефективним інструментом досягнення Україною вищезазначених стратегічних цілей є залучення досвіду у сфері іноземного інвестування країн - членів ЄС.

Залучення досвіду країн ЄС в інвестиційній сфері є одним з головних чинників стабілізації та економічного розвитку України, а також можливістю наблизитися ще на один крок до європейської інтеграції.

Узагальнення наукових джерел свідчать, що досвід інвестування в країнах ЄС характеризується високою часткою залучених коштів, якими залишаються іноземні інвестиції. Відомо, що іноземний капітал є найбільш ефективним способом включення економіки країни-реципієнта у систему міжнародного економічного співробітництва. Досліджуючи це питання, розглянемо завдання, які мають виконуватися при регулюванні прямих іноземних інвестицій у ЄС. До них слід зарахувати: сприяння економічному розвитку у країнах - партнерах ЄС, сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій зі світу до країн співтовариства підтримання філій західноєвропейських компаній та їх присутність на світовому ринку, розширення співробітництва у галузях промисловості, техніки і науки тощо. Аналізуючи вищезазначені цілі, відзначимо, що сьогодні важливим фактором, який слід враховувати як з погляду регулювання руху прямих іноземних інвестицій країн ЄС, так і для забезпечення розвитку та зростання рівня зайнятості у регіоні, є міжнародна конкурентоспроможність західноєвропейської промисловості. Це є актуальним у руслі сучасних тенденцій глобалізації та лібералізації світової торгівлі й руху іноземних інвестицій. На сьогодні одним з головних чинників, який впливає на збільшення інвестиційних потоків до ЄС, є розширення європейської зони. За даними Європейського комітету статистики, 72% прямих іноземних інвестицій з країн ЄС, починаючи з початку 1990-х рр., спрямовуються в економіку держав самого Союзу. Досліджуючи це питання, проаналізуємо обсяги припливу прямих іноземних інвестицій до країн ЄС у 2004-2007 рр. Таблиця 3.1.

Таблиця 3.1

Прямі іноземні інвестицій до країн ЄС у 2004-2007 рр (млн. євро)

Аналізуючи дані, наведені у таблицю 3.1, відзначимо, що обсяг припливу прямих іноземних інвестицій до країн ЄС з країн світу становив 4 821 805 млн. євро на початок 2007 р. та збільшився на 1 541 261 млн. євро порівняно з 2004 р. Протягом 2004-2007 рр. найбільшими імпортерами іноземного капіталу були Сполучене Королівство (19% від загального обсягу ПІІ в країни ЄС), Нідерланди (14%), Люксембург (9%), Франція (8%) та Німеччина (7%). Вищезазначені показники свідчать, що Сполучене Королівство є лідером у Європі з імпорту капіталу, що пов'язано з функціонуванням у країні дочірніх компаній майже всіх найбільших світових корпорацій, філій провідних європейських транснаціональних корпорацій, а також тут сконцентровано понад 40% усіх американських активів, які припадають на країни ЄС. Досліджуючи приплив іноземного капіталу до інших країн ЄС, відзначимо, що поряд з позитивними тенденціями спостерігаються і негативні. Так, у деяких країнах спостерігався відплив залученого капіталу: у 2004 р. - на суму 20 250 млн євро, з яких з Болгарії - 51 млн євро, Фінляндії - 20 199 млн євро; у 2005 р. - 2 157 млн євро, з Мальти - 352 млн євро, Фінляндії - 1 805 млн євро; у 2006 р. - з Угорщини на суму 1 351 млн євро.

Найменша кількість іноземного капіталу протягом 2004-2007 рр. надійшла до таких країн ЄС, як Болгарія, Естонія, Словенія, Латвія, Литва, Румунія та Чехія. Така тенденція пояснюється тим, що вищезазначені країни є "новими” серед країн - членів ЄС і в них ще недостатньо розвинутий рівень місцевих корпорацій, заорганізований ринок праці та нерозвинутий фінансовий ринок.

Серед головних інвесторів країн Європейського Союзу слід виділити Сполучені Штати Америки, країни Південної Америки (Бразилія та Аргентина), країни Африки (Нігерія та Південна Африканська Республіка),

країни Азії (Японія, Філіппіни та Гонконг), Росію та Австралію. Досліджуючи тенденції залучення іноземного капіталу до країн ЄС, відзначимо, що частка надходження іноземних інвестицій з різних країн світу змінюється щорічно, що пояснюється різними причинами, але в багатьох випадках через економічну та політичну ситуацію в країні.

Серед головних секторів економік країн ЄС, у які залучалися протягом 2001-2005 рр. кошти іноземних інвесторів, виділяють добувну промисловість (42 137 млн євро) та переробну промисловість (317 396 млн євро). У свою чергу, серед галузей переробної промисловості найбільша кількість прямих іноземних інвестицій надійшла до харчової промисловості (45 329 млн євро), легкої промисловості (44 221 млн євро), хімічної та нафтохімічної промисловості (105 250 млн євро) та виробництва металевої й машинобудівної продукції (47 090 млн євро). Поряд з промисловістю найбільш привабливою для іноземних інвесторів є сфера послуг (1 359 059 млн євро). Так, на торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку протягом досліджуваного періоду надійшло 86 245 млн євро, до фінансової сфери - 766 030 млн євро, на операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - 410 661 млн євро, на розвиток телекомунікаційних послуг і транспорт - 46 449 млн євро.

Важливими чинниками, які позитивно впливають на інвестиційні процеси у країнах Європейського Союзу, зокрема у "старих” країнах-членах, є:

1) ефективна структурна перебудова економік країн;

2) . висока норма прибутку за рахунок порівняно низьких витрат на робочу силу;

3) зручне географічне розташування країн;

4) місткий внутрішній ринок;

5) експортна орієнтованість господарства країн;

6) роздержавлення власності;

7) зростання валового прибутку господарюючих фірм;

8) упровадження податкових пільг для іноземних інвесторів;

9) невисокий рівень відсоткової ставки за кредити;

10) надання державою гарантій іноземному інвестору;

11) застосування спеціального режиму іноземного інвестування;

12) політична стабільність країн.

Як зазначалося вище, головним чинником збільшення інвестиційних процесів до ЄС є його розширення. Тому велику увагу слід приділити процесам, які відбулися у травні 2004 р. та в січні 2007 р., коли до ЄС приєдналося 12 нових країн. Відповідно до поширеної в ЄС точки зору, поглиблення економічної інтеграції в межах блоку та його розширення на Схід останнім часом стало головним чинником формування інвестиційних потоків.

Успіхи Китаю у проведенні реформування економіки за останні роки пов'язані зі здійснюваною урядом цієї країни політикою залучення іноземних інвестицій. Унаслідок економічних реформ у країні створено порівняно ефективну систему оподаткування іноземних фізичних і юридичних осіб, що характеризується гнучкістю, наданням великих пільг і спрощенням процедури сплати податків. Ключовим елементом сучасної зовнішньоекономічної стратегії КНР є створення спеціальних економічних зон (СЕЗ) і відкритих приморських міст для іноземних інвесторів.

Згідно із встановленими державою правилами щодо зниження ставок податків на спільні та іноземні підприємства в СЕЗ крім пільг в оподаткуванні для підприємств з іноземним капіталом існують додаткові пільги: зменшення вдвічі податку на прибуток; зменшення ставок податку на дивіденди; звільнення від податку в разі трансферту прибутку за межі Китаю; безмитний імпорт основних та допоміжних матеріалів і навіть значної частки товарів широкого вжитку.

Успіхи КНР у залученні прямих іноземних підприємницьких капіталовкладень загалом пов'язані зі створенням на значній території країни сприятливого інвестиційного клімату, тобто комплексу матеріальних та інституціональних умов, які надають інвесторам можливість знижувати виробничі витрати до рівня нижчого за середній у світі. Складовими такого інвестиційного клімату є низька вартість робочої сили, надання права на порівняно дешеве користування землею, прийнятний рівень розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури в районах пільгового інвестування, економічно виважена система оподаткування, преференційний міграційно-митний режим; сприятливе митне та валютне законодавство. Щоб залучити максимально можливий обсяг ресурсів з-за кордону, належна увага приділяється великим інвестиційним проектам, які реалізуються на базі спільного підприємництва. Якщо спільне підприємництво із загальним обсягом інвестицій до 3 млн дол. США має право на отримання кредиту в розмірі щонайбільше 43 % суми власних вкладень, то для об'єкта вартістю 10-30 млн дол. і більше кредити можуть у 1,5-2 рази перевищувати власні кошти. Досить привабливими сферами вкладення іноземного капіталу в економіку Китаю стали виробництво, реалізація та обслуговування сучасних комп'ютерних систем, а також автомобільна промисловість. За оцінками фахівців, один долар, вкладений в економіку Китаю, дає 6-8 дол. США прибутку.

Прямі іноземні інвестиції в економіку Китаю в березні 2011 р. склали 12,5 млрд дол. Такі дані оприлюднило Міністерство торгівлі Китаю, передає Bloomberg.

Рівень цього показника зріс на 33% в порівнянні з 2010 р., що складає збільшення в 29% у І кварталі 2011 р. в порівнянні з 2010 р.

Все ж таки, уряд Китаю має намір збільшити рівень обов'язкових резервів для кредитних установ для зменшення рівня готівкових коштів в обігу. На думку експертів, даний крок не допоможе зменшити рівень інфляції.

Після останнього збільшення рівня резервування до 20,5%, інфляція зросла до 5,4%. За заявою колишнього радника Центробанку Китаю Йу Юндіна, уряд повинен зміцнювати національну валюту по відношенню до долара шляхом контролю цін на споживчі товари.

Так, основним показником, який приваблює іноземних інвесторів, став рівень внутрішніх резервів Китаю, який, на сьогоднішній день, найвищий у світі - 3 трлн дол.

Висновок