Товарно-грошовий ринок в Україні

Членство України у СОТ не матиме значного впливу на темпи зростання імпорту, оскільки існуючий рівень тарифного захисту вітчизняних товаровиробників більше, ніж на 80% відповідає рівню зобов'язань, взятих в рамках переговорного процесу зі вступу України до СОТ.

Водночас зазначений фактор сприятиме зменшенню втрат від антидемпінгових розслідувань та послабить тарифні бар'єри для експорту вітчизняної продукції на зовнішні ринки.

В умовах членства у СОТ певним ризиком є те, що внаслідок зростаючої конкуренції між іноземними та національними компаніями може зменшитися частка деяких видів продукції вітчизняних виробників на внутрішньому ринку. Однак за умови поступового підвищення конкурентоспроможності продукції та високих темпів розвитку внутрішнього ринку обсяги реалізації зростатимуть[5].

Таким чином, є достатні підстави для висновку про те, що Україна має шанси для поліпшення своїх позицій на світовому ринку. Але для створення корпорацій та підприємств, які б тривалий час тримали лідерство у світовому виробництві, необхідно визначити стратегію, націлену на формування високої конкурентної якості продукції й технічну новизну. Конкурентоспроможність продукції на міжнародному ринку визначається різними чинниками, дію яких обов'язково слід враховувати при виході підприємства на міжнародний ринок. Домінуюча роль при цьому належить державі.

Отже, для України важливо визначитися зі своєю роллю в глобалізованому суспільстві та формувати для цієї мети відповідну політику та перспективу.

В Україні є достатні стартові умови для того, щоб поступово інтегруватися в загально цивілізаційні процеси. Так як вона має потужний науково-технічний, інтелектуальний потенціал, висококваліфіковану робочу силу, що є визначальним у системі сучасного виробництва.

Головним напрямом реалізації економічної моделі України в умовах глобалізації є широкомасштабна, всеохопна її модернізація, яка повинна забезпечити розвиток не самих по собі виробничих потужностей, а започаткувати технологічні перетворення сучасного рівня і масштабів, органічно включити економіку України у світо господарські, глобальні процеси з метою повнішого використання зовнішніх ресурсів та розширення ринків збуту продукції власного виробництва.

ВИСНОВКИ

Отже, сучасні гроші в Україні мають свою передісторію. У Київській Русі в обігу були так звані кунні гроші хутра або шкіри хутрових тварин куниці і білки. У XI-XII ст. з розвитком торгових відносин в князівській Україні розвивається виготовлення металевих грошей в формі срібних злитків гривні.

Вдруге національні гроші з'являються з відродженням української державності на початку XX ст.

Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець.

Після введення купюри в обіг майже одразу ж було зафіксовано випадки її фальшування. З огляду на те, а також на деякі політичні причини Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці -- гривні.

Гетьман Павло Скоропадський, прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави - карбованець.

Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук Директорії на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.

Раднаркомом на землях Радянської України були запроваджені «більшовицькі тисячки». Це становище спричинило до проведення у 1922--1924 роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця.

25 серпня 1996 року Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні». Єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня. З цього моменту почалося формування сучасної грошової системи України.

Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою. Сутність грошової системи випливає з її призначення, структури, обумовленої рівнем розвитку грошових відносин, їх адекватністю ступеню зрілості ринкової форми суспільного виробництва, а отже, й динаміки співвідношення елементів (складових) грошової системи. Вона передбачає рушення готівки і здійснення безготівкових розрахунків в процесі звертання товарів, виробництва і надання послуг, здійснення різних платежів і тому подібне.

Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний банк України (НБУ).

На відміну від інших банківських інститутів НБУ не ставить прибутковість метою своєї діяльності, він прагне до стабільності кредитно-грошовий сфери. НБУ є автономним державним інститутом, юридичною особою, він підлеглий законодавчому органу України і працює згідно з власним статутом.

Для ефективного включення в світовий економічний простір українським підприємствам необхідно виконувати певні умови. Перш за все, виробляти таку продукцію, яка буде конкурентоспроможною на зарубіжних ринках. Це може бути досягнуто, розробивши стратегію просування національної експортної продукції на світовому ринку.

Така стратегія повинна полягати не в простому нарощуванні обсягів експорту, а в сприянні створенню довгострокових конкурентних переваг та стабільному розширенні і якісному поліпшенню на основі цих переваг позицій країни на світовому ринку. Для цього необхідно мати чітку концепцію економічної політики, яка сприяла б розширенню експорту лише в поєднанні із загальними цілями макроекономічної політики.

Матеріальною основою стратегії просування продукції українських підприємств на зарубіжних ринках є експортний потенціал країни. Досягнення цього можливе лише за умови проведення відповідної експорторозширюючої політики, коли поруч з розвитком традиційного експорту розвиватимуться й потенційні експортні галузі відповідно до тенденцій на світовому ринку. Цього можна досягти при сприянні у структурній політиці виробництву товарів високого ступеня переробки шляхом використання провідних технологій, які дозволять ефективніше використовувати наявні ресурси.

Для забезпечення умов підвищення конкурентоспроможності необхідно розробити чітку державну стратегію досягнення конкурентоспроможності національної економіки України, яка відповідала б її ресурсотехнологічному рівню. У зв'язку з цим, слід переосмислити традиційні підходи щодо цілей та умов формування національної моделі відкритої економіки. Така модель може бути створена на основі врахування очевидних кореляційних взаємозв'язків внутрішньої та зовнішньої макроекономічної політики.

Серед внутрішніх умов досягнення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств не останню роль відіграє соціальний фактор. Для працівників вітчизняних підприємств, які виробляють конкурентоспроможну продукцію на експорт, повинні бути створені такі умови, за яких вони відчували б позитивний вплив на свій рівень життя результатів цієї діяльності.

Щодо зовнішніх умов міжнародної конкурентоспроможності продукції українських підприємств, то на їх формування можуть впливати як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники.

Об'єктивні чинники виникають під дією загальних закономірностей розвитку міжнародного ринку. Найважливішим з них є конкретна ситуація на ринку тієї чи іншої продукції. А тому нашим підприємцям необхідно вивчати цю ситуацію і в своїх діях пристосовуватися до неї.

Суб'єктивні чинники повністю залежать від дії вітчизняних підприємців на міжнародному ринку. Тут найважливішим чинником може бути позитивний імідж вітчизняного підприємства, надійність його як партнера і висока якість його продукції.

Одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України, що розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і створення передбачуваного прозорого середовища для залучення іноземних інвестицій є співробітництво України в рамках Світової організації торгівлі (СОТ).

Багатосторонню міжнародну торговельну систему, у центрі якої знаходиться СОТ, у широкому розумінні можна визначити як сукупність міжнародних правил, яких мають дотримуватися країни в торговельних відносинах між собою. Правила ці спрямовані на всебічне сприяння відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ служить як форумом для переговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок між країнами-членами.

Після вступу до СОТ країна отримує рівні з усіма членами організації права, що практично означає припинення її дискримінації на зовнішніх ринках.

Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ почався 30 листопада 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ було направлено офіційну заяву Уряду про намір країни приєднатися до ГАТТ.

Процес приєднання України до СОТ тривав більше 14 років.

5 лютого 2008 року на засіданні Генеральної Ради СОТ було підписано Протокол про вступ України до СОТ. Відповідно до типової процедури приєднання до СОТ після засідання Генеральної Ради Протокол про вступ України до СОТ з додатками має бути ратифіковано Верховною Радою України.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі”.

Таким чином, набуваючи членства в СОТ, а також CEFTA, Україна матиме ще більші пільги (за деякими позиціями товарів тарифна ставка становитиме 0%), що сприятиме економії коштів і призведе до підвищення обсягів випуску продукції та її експорту.

Невід'ємною рисою існування економіки держави є ринкова система. Ринок формує певні механізми взаємодії між його суб'єктами, найголовнішими з яких є взаємодія «товаровиробник-покупець». У процесі цих відносин виявляється ефективність усіх сфер економіки і діяльності кожного підприємства зокрема.

При вивченні кон'юнктури ринку країни здійснюється систематичне спостереження за всіма економічними показниками, динаміка яких відображає зміни у співвідношенні попиту і пропозиції, а також дозволяє виявити причини цих зрушень. Ці дані досліджує та аналізує Міністерство економіки України та Державний комітет статистики.

Як відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності.

Під впливом складних неоднозначних світових процесів в минулому році опинилася і Україна. Прояви кризових явищ в галузях економіки, спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами почали значно гальмувати розвиток країни. Темпи виробництва почали різко уповільнюватися, намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не призвело до позитивних результатів.

В процесі здійснення своєї діяльності підприємство зазнає впливу ряду внутрішніх та зовнішніх економічних загроз, які можуть призвести до негативних наслідків. Під впливом глобалізаційних світових тенденцій та світової фінансової кризи управлінці підприємства змушені диверсифікувати ринки збуту своєї продукції шляхом здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).

Ще одним стимулюючим фактором виходу підприємств на зовнішні ринки є державна підтримка ЗЕД. Адже в даному випадку державні інтереси співпадають з інтересами власників підприємств. Держава зацікавлена в збільшенні експортних потоків, що дозволять покращити сальдо платіжного балансу та залучити в національну економіку іноземну валюту, яка потрібна їй для проведення ефективної власної монетарної політики.

Україна робить лише перші кроки на шляху до формування досконалої товарно-грошової системи. Розуміння сутності товарно-грошових явищ, їх взаємозв'язків, є необхідною умовою забезпечення стабільності товарно-грошової системи. Як наслідок цього постає необхідність вдосконалення сучасної інфраструктури цієї системи та інших її аспектів з метою ефективної побудови економіки України.

Список використаної літератури

1. Кучер Л.М. Особливості регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією в умовах СОТ// Економіка АПК.-2005. - №5. - С.144-151.

2. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. - К.: Знання, 2008. - 406с.

3. Бліхар М.М. Митна політика країн ЦСЄ у контексті інтеграції до СОТ: реалії та перспективи України // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №7. - С.3-8.

4. Лахно С. Чотири стратегічні переваги членства України в СОТ/ Український центр міжнародної інтеграції // www.kraina2.org.ua.

5. Павел Ф., Бурковський І., Селіцька Н., Мовчан В. Економічний вплив вступу України до СОТ. Попередні результати розрахунків на основі моделі загальної рівноваги / Український центр міжнародної інтеграції // eu.prostir.ua.

6. Євнух О.Т. Інформаційна сутність грошей та їх роль у формуванні економіки // Банківська справа. - 2004. - №3. - С.24-34.

7. Портной М.А. Теорія денег, кредита и финансов //www.emcon.ru.

8. Чухно А.А. Природа сучасних грошей, кредиту та грошово-кредитної політики // Фінанси України. - 2007. - №1. - С.3-16.

9. Сєріков А.В., Криворучко Г.В. Сутність грошей: нетрадиційний погляд // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №9. - С.184-189.

10. Ганич А.М. До питання про активізацію венчурного фінансування в Україні // Інвестиції. - 2007. - №21. -С.31-35.

11. Кузнєцова А.Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності: Монографія / Інститут економічного прогнозування НАН України та ін. - Л.: Львів. банків. ін-т НБУ, 2005. - 367с.

12. Черваньов Д.М., Рейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. - К.: Знання, КОО, 2002. - 514с.

13. Васильєва Т.А. Взаємодія держави і банків при формуванні національної мережі венчурних фондів в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №4. - С.204-212.

14. Бланк І.О., Ситник Г.В. Управління фінансами підприємств. - К.: Київ. Нац. торг-ек. ун-т, 2006. - 780с.

15. Егоров П.В., Андреева А.А. Диагностика управления финансовой деятельностью предприятия: Монография. - Донецк: Юго-Восток ЛТД, 2005. - 202с.

16. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. - К.: Знання, 2002. - 294с.

17. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. - К.: Вища школа, 2003. - 278с.

18. А.М. Поддєрьогін. Фінанси підприємств. - К.: КНЕУ, 2002. - 571с.

19. Обущак Т.А. Основні методичні напрямки оцінки фінансового стану торговельних підприємств // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №12. - С.99-106.

20. www.me.gov.ua - сайт Мінекономіки.

21. www.kmu.gov.ua - сайт Держкомстату.

22. www.metaltorg.ua - сайт торгівельної системи «Metaltorg».