Проблеми бюджетного дефіциту та державного боргу

Відповідно з оперативним звітом Державного казначейства України, видаткова частина державного бюджету за 2013 р. виконана в обсязі 242,4 млрд. грн., Що на 0,9 млрд. грн. (на 0,4%) більше аналогічного показника 2011 року. Загальний фонд держбюджету в 2013 році було виконано в обсязі 187,7 млрд. грн., або 96,6% річного плану зі змінами [37]. Що стосується прогнозу дефіциту бюджету на 2013 р., то за проведеними урядом розрахунками, він повинен скласти приблизно 4,5 - максимум 5% ВВП. На цей рівень дефіциту уряд планує вийти за допомогою зовнішніх позик, які може надати тільки Міжнародний валютний фонд [38].

В 2013 р. у процесі виконання державного бюджету затверджений законом про державний бюджет на рік розмір дефіциту в сумі 54 млрд. 95,4 млн. грн. збільшено на 22 млрд. 485,7 млн. грн., або 41,6 %, - до 76 млрд. 581,1 млн. грн.

Фактично державний бюджет виконано з дефіцитом у сумі 64 млрд. 265,5 млн. грн., що на 10 млрд. 170,1 млн. грн., або 18,8 %, більше затвердженого розміру та на 12 млрд. 315,6 млн. грн., або 16,1 %, менше скоригованого плану. Співвідношення дефіциту державного бюджету до очікуваного ВВП становило 5,9% і перевищило відповідний показник, передбачений законом, на 0,9 відс. пункту. Фінансування державного бюджету здійснювалося переважно за рахунок державних запозичень, що становили 124 млрд. 276 млн. грн., або на 15,4 % більше затверджених законом обсягів та на 7,6 % менше плану.

Зазначене призвело до подальшого зростання державного боргу. Продовження практики надання Уряду повноважень на залучення державних запозичень для вирішення соціально-економічних проблем без визначених законом про державний бюджет обмежень створюватиме умови для понадпланового збільшення державного боргу.

У минулому році здійснювалися переважно середньо- та короткострокові державні запозичення (77,7 %. державних запозичень), що в майбутньому призведе до зростання боргового навантаження та спонукатиме до подальших запозичень для рефінансування накопичених боргів.

Внаслідок відшкодування простроченої заборгованості з податку на додану вартість та збільшення статутного капіталу НАК „Нафтогаз України”, Державної іпотечної установи шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики більшу частину державних запозичень (56,4 %) становили внутрішні запозичення.

Впродовж 2013 р. запозиченню ресурсів на внутрішньому ринку сприяло те, що в умовах відсутності належної кількості платоспроможних позичальників, залучені банківським сектором ресурси спрямовувалися, переважно, на придбання облігацій внутрішньої державної позики. Зазначене дозволило знизити їх доходність, що сприятиме зменшенню видатків на обслуговування державного боргу, проте негативно впливало на реальний сектор економіки, оскільки кредитування банками суб'єктів господарювання практично не зростало.

Загальний фонд державного бюджету виконано з дефіцитом в сумі 30 млрд. 650,7 млн. грн., який на 312,6 млн. грн., або 1 %, перевищив плановий обсяг, що зумовлено недонадходженням запланованих доходів та коштів від повернення наданих кредитів в сумі 3 млрд. 506,4 млн. грн. при невиконанні планових призначень за видатками та наданням кредитів на 3 млрд. 193,8 млн. грн.

Фінансування загального фонду здійснювалось в основному за рахунок державних запозичень, від яких залучено 85 млрд. 351,1 млн. грн., або 91 % плану. Крім того, залучено кошти у сумі 6 млрд. 630,1 млн. грн., повернуті з депозитів, розміщених у банківських установах у 2013 році, що не були враховані при затвердженні державного бюджету на 2013 рік, і які фактично виявилися додатковим зарезервованим джерелом.

Розділ 3. Вдосконалення механізму подолання бюджетного дефіциту

Проведений у попередньому розділі аналіз виконання бюджету України за останні роки в Україні дозволяє зробити висновок про існування в країні бюджетної кризи, вийти з якої можна лише шляхом пошуку ефективних джерел фінансування дефіциту держбюджету, орієнтуючись при цьому у більш широкому аспекті. Найбільш ефективними напрямками вважаються ті, на які роблять акцент вчені-економісти Н.І. Редіна, Л.П. Гордєєва, І.С. Невінчаний. Теоретично виділяють чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету [39]:

- збільшення дохідної частини бюджету;

- скорочення видаткової частини бюджету;

- здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;

- проведення грошової і кредитної емісії.

Щодо економічної ситуації в Україні, то для неї нині прийнятні всі названі напрямки, окрім проведення грошово-кредитної емісії, бо це питання є дуже суперечливим стосовно наслідків, які воно спричинює. Це явище викликає знецінення грошей, яке породжує інфляцію. Як результат погіршується економічний стан в країні: суттєво знижується купівельна вартість грошей, знижуються доходи громадян тощо. Всі ці наслідки суттєво знижують національний дохід країни. Тому, використання цього напряму доцільно впроваджувати лише в крайньому випадку.

Перший напрямок - збільшення дохідної частини бюджету - може бути пов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із заінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.

Другий напрямок - скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні стати лише окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Витрати ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва, повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити.

На сучасному етапі економічного розвитку скорочення видаткової частини бюджету може бути пов'язане зі скороченням військових витрат на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військовослужбовців і скорочення закупівель військової техніки, тимчасовим скороченням витрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров'я тощо) і, що особливо важливо, зі скороченням витрат на управління.

Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субвенцій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і передачу дотацій споживачам.

Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету -- здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався. Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найважливіших і найсуперечливіших фінансових проблем [28].

При виробленні стратегії боротьби з бюджетним дефіцитом, на нашу думку, необхідно керуватися наступним:

1. Злом для економіки і фінансів країни є мниме усунення дефіциту бюджету шляхом чисто математичних операцій, тому що в цьому випадку замість "лікування" економіки її хвороба переходить у приховані форми, боротися з якими набагато важче;

2. Баланс бюджету і навіть перевищення бюджетних доходів над витратами не слід розглядати як невід'ємну рису здорової економіки, що динамічно розвивається. Світовий досвід показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах специфічних для кожної країни, бюджетний дефіцит цілком допустимий;

3. Величина бюджетного дефіциту, про що свідчить світовий досвід, не повинна перевищувати гранично припустимого розміри, обумовленого 2-3% ВВП.

4. Для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різні форми державного кредиту. Робота друкарського верстата, що приводить до емісії, не обумовленої потребами товарообігу, повинна розцінюватися як міра, що грубо порушує закони грошового обігу, а тому, неприпустима.

5. Для подолання бюджетного дефіциту необхідно "лікування" самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні фінансові міри ні застосовувалися при цьому.

Перераховані принципи повинні обов'язково реалізовуватися при розробці конкретної програми заходів для зниження бюджетного дефіциту і керуванню їм.

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і в ідеалі збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою також необхідно:

1) вдосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

2) посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

3) удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

4) забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку підприємництва;

5) запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;

6) перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

7) запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості [41].

Для подолання хронічних дефіцитів, зниження масштабних обсягів державного боргу, інфляції й досягнення сталого розвитку Україна може скористатись досвідом багатьох зарубіжних країн із розвиненою економікою, центральним елементом у податково-бюджетній політиці яких є застосування спеціальних фіскальних правил. Вони являють собою спеціальні правила і процедури, за допомогою яких політичні діячі приймають рішення в сфері фіскальної політики стосовно і розподілу державних видатків, а також джерел їх фінансування - податкового чи боргового.

На думку фахівців, основні заходи, які застосовуються щодо зменшення бюджетного дефіциту є такими [42].

1. Налагодження системних зв'язків між платниками податків та державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників. Це дало змогу істотно поповнити бюджети всіх рівнів;

2. Поступове зниження податкового тиску, що сприяє частковому виведенню економіки із тіньового сектору;

3. Зниження витрат держави, насамперед на державне управління;

4. Поступове зменшення, аж до відміни, дотацій і пільг збитковим підприємствам;

5. Реформування міжбюджетних відносин;

6. Контроль рівня інфляції.

економіка бюджет дефіцит борг

Висновки

В роботі розкрито економічну природу дефіциту бюджету та державного боргу, проведено емпіричний аналіз основних тенденцій їх формування та розвитку, здійснено фундаментальний комплексний аналіз показників боргового навантаження, що стало вихідною теоретичною основою вирішення важливої та актуальної науково-практичної проблеми, яка полягає в необхідності розробки ефективного механізму зменшення дефіциту бюджету та управління державним боргом.

Бюджетний дефіцит є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Це перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обов'язкові платежі, які згідно з бюджетною класифікацією віднесені до доходів бюджету. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при складанні і затвердженні бюджету встановлюються джерела його фінансування.

Державний борг - це сукупність зобов'язань держави за платежами, які належить виконати на підставі одержаних або гарантованих активів. Обсяг і структура державного боргу відіграють важливу роль у макроекономічному розвитку країни, вирішенні соціальних проблем і динаміці міжнародних відносин. Зокрема, державний борг здійснює прямий і непрямий вплив на бюджетну політику, грошово-кредитний механізм, податкову систему, рівень інфляції, обсяги й напрями використання внутрішніх і зовнішніх заощаджень, залучення іноземних інвестицій та ін.

Проведений в роботі аналіз засвідчив, що в Україні за останні п'ять років відбувалось погіршення стану бюджету та державного боргу. Проаналізувавши дані можна зробити висновок, що у 2013 році граничний спад ВВП сягає 15,9%, а дефіцит державного бюджету майже 4%, що є більшим за можливий циклічний спад. Поряд з цим частка валового державного боргу по відношенню до ВВП зростає з 13,7% у 2011 до 35,4% у 2013 р. Дана тенденція дає можливість зробити висновок, що третю частину вироблених товарів та послуг в Україні ми повинні віддати на погашення заборгованості. Такий висновок можна зробити аналізуючи показники офіційного сайту статистики України, інформація якого є дуже обмеженою стосовно питань загального обсягу валового державного боргу, який включає заборгованість приватного сектору. Відсутність чіткого графіку погашення та сум запозичень змушує звертатись до інших джерел інформації з метою визначення реальної картини боргової ситуації в Україні.

Аналіз обрахованих показників доводить, що Україна перевищує порогові значення індикаторів боргової безпеки, але особливо вражає динаміка за останні два роки. Граничні показники збільшились майже по всім позиціям вдвічі за офіційними даними і втричі заданими ЗМІ, що дає підстави стверджувати про намагання влади приховати реальну ситуацію щодо суми державного боргу. І в цій ситуації одним із можливих шляхів розв'язання проблеми могло б стати прийняття ЗУ «Про державний борг», в який доречно включити мінімальні та максимальні значення індикаторів боргової безпеки.

Отже, стан боргової безпеки безпосередньо впливає на фінансовий стан та стійке функціонування національної економіки, тому спираючись на проведений аналіз можна констатувати, що виявлені тенденції є приводом для більш виваженого підходу щодо динаміки обсягів державного боргу та його обслуговування, адже нераціональне використання отриманих позик та їх необгрунтоване збільшення може привести до дисбалансу економіки країни та її дефолту.

Протягом 2011 - 2013 років у зв'язку з посиленням кризових явищ та зростанням потреби у фінансуванні державного бюджету істотно збільшився обсяг державного боргу та показник його відношення до внутрішнього валового продукту. При цьому підвищення курсу іноземної валюти відносно національної валюти призвело до збільшення обсягу державного зовнішнього боргу, вираженого у національній валюті, та, відповідно, загального обсягу державного боргу. Якщо у 2010 р. відношення обсягу державного боргу до внутрішнього валового продукту становило 9,9 %, то на кінець 2013 р. зазначений показник підвищився до 24,9 %, а на кінець 2013 р. - до 29,4 % ВВП.

Істотно збільшився обсяг видатків на обслуговування державного боргу. Частка відповідних платежів у загальній сумі видатків державного бюджету збільшилася з 1,6 % у 2011 р. до 3,7 % у 2013 р. і на кінець 2013 р. становила близько 6 %, що пов'язано із збільшенням обсягу державного боргу, девальвацією гривні і підвищенням відсоткових ставок в умовах фінансової кризи.

З метою розв'язання проблеми залучення на внутрішньому ринку достатнього обсягу запозичень за прийнятною вартістю в умовах відсутності доступу до світового ринку капіталу було активізовано здійснення заходів у напрямах сприяння розвиткові внутрішнього ринку державних цінних паперів та поглиблення співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. Такий підхід дав змогу задовольнити частину потреби у державних запозиченнях за рахунок внутрішніх джерел та створити умови для залучення зовнішніх кредитів, вартість яких є нижчою, порівняно з вартістю розміщення єврооблігацій.

Для подолання бюджетного дефіциту необхідне "лікування" самої економіки, тому що без забезпечення динамізму в її розвитку і реально відчутної ефективності неможливо домогтися фінансової стійкості країни, які б прогресивні фінансові міри ні застосовувалися при цьому.

Серед основних напрямків скорочення дефіциту бюджету ми визначили наступні:

1. Збільшення дохідної частини бюджету - може бути пов'язане з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із заінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.

2. Скорочення видаткової частини бюджету, яке може бути пов'язане зі скороченням військових витрат на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військовослужбовців, і, що особливо важливо, зі скороченням витрат на управління.

3. Посилення відповідальність суб'єктів господарювання та їх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами, детінізація заробітної плати;

4. Виведення економіки із тіньового сектору;

5. Збереження фінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових соціальних програм, що вимагають значного фінансування;

6. Зміна напрямків інвестування бюджетних коштів у галузі державного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривні. Для зміцнення економічної бази та підвищення спроможності економіки обслуговувати накопичені борги важливе значення має посилення інвестиційної складової видатків бюджету. Наразі ж позичкові операції держави мало впливають на темпи та якість економічного зростання в Україні: запозичені кошти спрямовуються переважно на фінансування поточних видатків і обслуговування раніше накопичених боргів.

Державні інвестиції позитивно впливають на економічний розвиток, оскільки, по-перше, є складовою сукупного попиту, а, по-друге, через підвищення ефективності виробництва позначаються на рівні сукупної пропозиції. При визначенні цільової спрямованості державних капітальних вкладень пріоритет має надаватися інвестиціям в інфраструктуру, особливо в транспортний сектор, мережі водо- і газопостачання, теплозабезпечення, виробництва й передачі електроенергії. Підвищення якості транспортної інфраструктури та розширення мережевих галузей сприятимуть високі зниженню витрат на ведення підприємницької діяльності й визначатимуть високі темпи зростання національної економіки.

Загалом для зменшення боргової залежності державних фінансів України та забезпечення макроекономічної стабільності пропонується:

1. Забезпечити зменшення дефіциту державного бюджету України до рівня 2,5 - 2% від ВВП (5% від ВВП з урахуванням коштів на рекапіталізацію банків) у 2011 р.;

2. Встановити ліміт надання державних гарантій на рівні 3% від ВВП і забезпечити їх цільову спрямованість на інвестиції в інфраструктуру, що тривалий період гарантуватиме досягнення суспільно значущих цілей та окупність вкладень.

3. Використовувати потенціал зовнішнього фінансування дефіциту бюджету за рахунок кредитних ресурсів МБРР і відмовитися від спрямування до державного бюджету позик МВФ, які створюють інфляційне нависання (внаслідок конвертації отриманих валютних коштів у гривню) та породжують загрози для стабільності державних фінансів у середньостроковому періоді.

4. Зменшити обсяги емісійного фінансування дефіциту бюджету і перейти до рівномірного розміщення ОВДП на первинному ринку, уникаючи різких стрибків дохідності державних зобов'язань; запровадити довгострокові ОВДП з плаваючою ставкою і дохідністю, прив'язаною до темпів інфляції (що дасть змогу зменшити бюджетні витрати на обслуговування боргу).

5. Забезпечити інвестиційне спрямування запозичених коштів (в обсягах, що перевищують розмір погашення державного боргу) в будівництво та ремонт автомобільних доріг, магістральних трубопроводів, мостів, морських і повітряних портів, а також розвиток систем водо- і газопостачання, забезпечення теплом і електроенергією.

На сьогодні залишається актуальним питання щодо прийняття Закону України "Про державний борг та гарантований державою борг" як комплексного нормативного акта, яким планується врегулювати процес управління державним боргом та гарантованим державою боргом, визначити основні принципи управління ними та особливості ведення обліку і здійснення контролю за їх утворенням, а також операції з активного управління державним боргом.

Подальше вдосконалення організаційних засад управління державним зовнішнім боргом має здійснюватися на основі реформування інституцій, відповідальних за управління державним боргом у напрямі створення умов для запровадження комплексного його контролінгу та застосування інструментів активного управління борговими зобов'язаннями. Необхідною умовою підвищення ефективності системи управління державним боргом є її прозорість, яку можна забезпечить за наявності відповідної законодавчої та нормативної підтримки.

Список використаних джерел

1. Кириченко О. Державний бюджет як дзеркало соціально-економічних та політичних проблем України // Економічний Часопис-XXI. -№ 9-10. - С. 18-23.

2. Дець В.Ф. Бюджетна безпека та критерії її оцінки // Стратегічна панорама. - 2013. - № 3. - С. 156-164.

3. Чугунов І.Я. Особливості бюджетної політики на сучасному етапі / І.Я. Чугунов // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту : зб. наук. пр. - Чернівці, 2011. - Вип. 2. - С. 163.

4. Горегляд В.П. Бюджет как финансовый регулятор экономического развития / Горегляд В.П. - М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2002. - 229с.

5. Павлюк К.В. Організація виконання державного бюджету / К.В. Павлюк // Фінанси України. - 2011. - № 3. - С. 14.

6. Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету України / Й.М. Бескид // Фінанси України. - 2011. - № 1. - С. 16.

7. Федосов В.М. Інституційна фінансова інфраструктура України: сучасний стан та проблеми розвитку // Фінанси України. - 2013. - № 1. - С. 7 -12.

8. Луніна І.О., Баліцька В.В. Шляхи мінімізації впливу фінансової кризи на бюджет України //Фінанси України. - 2013. - № 12 - С. 32.

9. Формування і функціонування бюджетної системи України: монографія / [С.О. Булгакова, Л.І. Василенко та ін.]; за заг. ред. А.А. Мазаракі. - К.: Книга, 2003. - 344 с.

10. Бюджетний кодекс України: за станом на 05.04.2011 р.

11. Конституція України, Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141.

12. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2002. - 314 с.

13. Державні і муніципальні фінанси / За ред. А.М. Бабич, Л.М. Павлова. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1999. - 328 с.

14. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. Посібник - К.: Центр навчальної літератури. 2005. - 442 с.

15. Венгер В.В. Фінанси: навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2013. - 432 с.

16. Закон України "Про державний внутрішній борг" від 16.09.1992 № 2604-ХП (із змінами та доповненнями).

17. Опарін В. М. Фінансова система України. - К.: КНЕУ, 2005. - 240 с.

18. Базилевич В. Д. Державні фінанси -- К.: Атіка, 2002.

19. Бланкарт Шарль. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки; [пер. з нім. С.І. Терещенко]. - К.: Либідь, 2000. - 654 с.

20. Агапова Т.А. Макроэкономика: учебник / под общей ред. д.э.н., проф. Сидоровича А.В.; МГУ им. М.В. Ломоносова / Агапова Т.А., Серегина С.Ф. - М.: Издательство «Дело и сервис», 2005. - 464 с.

21. Деркач И.И. Гордєєва Л.Л. Бюджет і бюджетний процес на Україні. - Дніпропетровськ, 2010.- 380с.

22.Базилевич К.С., Царук О. Моделювання взаємозв'язків дефіциту державного бюджету України з показниками макроекономічної динаміки // Банківська справа (укр.).- 2002.- № 3.- C.24-29

23. Єпіфанов А.О та ін. Бюджет і фінансова політика України. Навч. посібник. - К.: Наукова думка, 2002.- 236с.

24. Кодацький В.П. Зниження бюджетного дефіциту в умовах ринку // Економіка. Фінанси. Право (укр.).- 2005.- № 6.- C.16-19

25. Закон України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" вiд 20.12.2005 № 3235-IV.

26. Закон України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" вiд 19.12.2010 № 489-V.

27. Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" вiд 28.12.2010 № 107-VI

28. Закон України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" вiд 26.12.2011 № 835-VI.

29. Закон України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" вiд 27.04.2013 № 2154-VI.

Додаток А

Виконання основних макроекономічних показників в Україні за 2010-2013 рр.

За даними: 25-34

Додаток Б

Виконання державного бюджету за доходами у 2010 р. млн. грн

Додаток В

Виконання державного бюджету за видатками у 2010 р. млн. грн

Додаток Г

Виконання державного бюджету за доходами у 2010 р. млн. грн.

Додаток Д

Виконання державного бюджету за видатками у 2010 р. млн. грн.

Додаток Е

Виконання державного бюджету за доходами у 2011 р. млн. грн.

Додаток Ж

Виконання державного бюджету за видатками у 2011 р. млн. грн.

Додаток И

Виконання державного бюджету за доходами у 2013 р. млн. грн.

Додаток К

Виконання державного бюджету за видатками у 2013 р. млн. грн.

Додаток Л

Джерела фінансування бюджетного дефіциту в 2013 р.

Размещено на Allbest.ru