Факторинг - нова фінансова послуга ринкової інфраструктури України

При експорті продукції значно збільшується кредитний ризик експортера (унаслідок складності оцінки кредитоспроможності потенційних іноземних клієнтів; видачі комерційного кредиту на більш тривалий термін, з урахуванням часу, необхідного для постачання товарів на іноземні ринки, а також через такі фактори, як політична нестабільність у країні імпортера, низький рівень її розвитку і т.ін.) .

Оскільки договір експортного факторингового обслуговування передбачає використання двох і більше валют, таким чином, виникає валютний ризик - небезпека валютних витрат у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти щодо національної. У зв'язку зі збільшенням ступеня ризику фактор (фактор-фірма) пред'являє до експортера більш тверді вимоги, ніж до постачальників на внутрішньому ринку.

Експортний факторинг - це оформлена договором угода, при якій експортер продає фактору (як правило, це дочірня фірма великого банку, як наприклад, Дисконтбанк) усі свої майбутні надходження від експорту в одну чи більш країн за визначений період часу ( не менш одного року).

Фактор - фірма здійснює відповідно до особливостей експортного факторингу наступні послуги:

* прийняття на себе політичного, трансферного і дебіторського ризику;

* у залежності від галузі постачальника виплачується найчастіше 70-95% фактурної вартості до здійснення платежу покупцем;

* інкасова функція - фактор нагадує боржникам про наступні платежі; займається бухгалтерією і статистикою по дебіторських заборгованостях; може робити аналізи виробничої і торгової діяльності на підприємстві і дає рекомендації з поліпшенню роботи.

На відміну від цесійного кредиту, що є авансом у рахунок вимог екпортера, при факторингу здійснюється повна й остаточна купівля вимог, чим і стимулюється баланс експортера. Експортний факторинг застосовується, звичайно, при рівномірних періодичних постачаннях. Фактор - фірма у більшості випадків обмежує свою діяльність тільки країнами, у яких він має свої представництва.

За даними асоціації Factor Chain International обсяг фокторингових операцій (із внутрішнім і міжнародним факторингом включно) розподіляється в такий спосіб (%) : Європа -56, Америка - 30, країни Азії і Тихоокеанського узбережжя - 13, Африка - 1.

Ця асоціація була заснована в 1968 році зі штаб квартирою в Амстердамі. Сукупний річний оборот її членів перевищує 264 млрд. доларів, що складає приблизно половину річного обороту світового фактор-бізнесу. Усі фактор-компанії в Європі є членами міжнародної організації " International Factors Gгоuр" . Від однієї країни членами цієї організації можуть стати не більше трьох - чотирьох фактор-фірм..

При обслуговуванні експортера фактор, як правило, підписує договір з фактором країни імпортера і передає йому частину обсягу робіт. Така угода допускає взаємність, тобто факторингова компанія експортера буде діяти у своїй країні від імені і за доручення іноземних факторингових компаній за згодою, що допускають участь цих двох країн. Подібний факторинг одержав назву взаємного чи двох факторного.

На цю особливість міжнародного факторингу вказується і у Французькому праві, де відзначається, що на практиці такий договір факторингу буде чотирьохстороннім актом, при якому французький постачальник рефінансує у французького фактора за участю іноземного фактора вимогу іноземному покупцю. Цей ланцюжок, що зв'язує іноземного фактора з французьким називають внутрішньо факторним.

Факторингова компанія експортера може передати компанії, що обслуговує імпортера, такі види робіт за договором:

* оцінку кредитоспроможності імпортера, страхування кредитного ризику, визначення сум, у межах яких може здійснюватися подібне страхування, зобов'язання відшкодувати несплачені клієнтом суми кредиту у визначений період після настання терміну погашення;

* інкасування боргових вимог, включаючи при необхідності звертання в арбітраж;

* перевід засобів платежу у валюті на рахунок факторингової компанії експортера.

Перевага взаємного факторингу полягає в тім, що для компанії, що обслуговує імпортера, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми, як для факторингової компанії експортера. Але, як усі багатосторонні договори, представлений тип факторингу досить складний, з великим документообігом і високими витратами сторін.

Високі витрати на взаємний факторинг приводять до того, що ряд факторів віддають перевагу прямому експортному факторингу, тобто беруть на себе кредитний ризик, кредитування, ведення обліку і інкасування боргових вимог. Оскільки фактор - фірма часто в цьому випадку стикається з труднощами в оцінці кредитоспроможності іноземних клієнтів, то подібні доручення виконують від імені фактора юридичні чи аудиторські фірми країни-імпортера.

Таким чином, міжнародний факторинг можна розділити:

1.На прямий факторинг, що передбачає наявність трьох суб'єктів: виробника, факторингової компанії по експорті і покупця товару, що одночасно є боржником, і при цьому перші два суб'єкти знаходяться, як правило, на території однієї країни, а покупець на території іншої.

2. На непрямий (опосередкований ) факторинг, у якому беруть участь уже чотири діючих суб'єкти: виробник, фактор по експорту, фактор по імпорту і покупець. Фактор по експорту не вступає в безпосередні відносини з іноземним покупцем, а факторинговою компанією по імпорту, що знаходиться в країні імпортера.

Перевагою прямого факторингу є менша кількість посередників, і, отже, менші витрати на факторингові послуги. Перевага непрямого факторингу полягає в тім, що фактор по експорту і фактор по імпорту мають справу кожний зі своїм клієнтом, кредитоспроможність якого вони добре знають, тому обидва фактори при здійсненні факторингової операції вступають у відносини один з одним без високого ризику, оскільки вони, як правило, є постійними контрагентами.

Для невеликих чи нерегулярних фінансових угод найкращою формою фінансування є акредитивна система. При здійсненні великих чи періодичних угод компанії намагаються уникнути витрат і труднощів даного виду розрахунків, тоді використовується рахунок на одержувача. Але ще кращою формою факторингу є закордонні рахунки з доручення продажу.

Оскільки операції експортного факторингу більш ризиковані, чим ті, котрі проводяться по національних розрахунках, то фактори в цьому випадку призначають більш високий дисконт на ці операції.

У сфері експортного факторингу німецький ДГ Дисконтбанк володіє найбільшим ноу-хау серед банків Європи. Головне джерело кредитних ризиків у зовнішній торгівлі - недолік інформації в експортера про надійність іноземних фірм-покупців, особливо для українського експортера при колишній монополії держави на експорт. У банку даних ДГ Дисконтбанка входять 200 000 різних фірм Європи і США. Крім того, існують спеціалізовані фірми, що обробляють подібного роду інформацію спеціально для факторингових компаній. Подібної інформаційної структури немає на Україні, і це є серйозною перешкодою на шляху розвитку імпортного факторингу.

Таким чином, значення міжнародного факторингу полягає в наступному:

* спрощена схема одержання експортером засобів у період здійснення ділових операцій, що прискорює процес кругообігу його капіталу;

* захист експортера від ризику неплатежу;

* зменшення витрат на операції, зв'язані з трудомісткістю перевірки платоспроможності клієнтів, на ведення бухгалтерського обліку;

* посилення дисципліни погашення боргів;

* зниження чи запобігання валютних ризиків;

* виключення необхідності позики коштів експортером для підтримки роботи власного виробництва.

Особливим видом факторингу є так називаний інтернаціональний факторинг, що виходить за рамки однієї країни. У цьому випадку постачальник продає свої вимоги фактор-фірмі усередині своєї країни. Після підписання відповідного договору ця фактор-фірма надає придбані їм рахунки факторингової компанії чи фактор-фірмі в тій країні, у якій знаходиться боржник. Цим створюється гарантія дотримання й економічних інтересів партнерів, і правових положень, що діють у їхніх державах. Хоча частка міжнародного факторингу поки невелика, цей вид факторингових операцій поступово здобуває усе більше значення в умовах інтернаціоналізації господарського життя, включення країн Східної Європи у світовий ринок.

Міжнародний факторинг одержав юридичне оформлення в Оттавській Конвенції про міжнародний факторинг 1988 року. Ця конвенція підписана 16 країнами.. Конвенція підлягає використанню в тих випадках, коли сторонами по договору міжнародного факторингу є суб'єкти держав, які приймають участь у Конвенції. При цьому, як слідує із тексту самої Конвенції, її дія може бути виключена у випадку, якщо таке рішення приймуть сторони у факторинговій угоді або сторони основної угоди купівлі - продажу товарів, передбачає, що при завершені факторингової угоди, відносно дебіторської заборгованості, не повинна використовуватися дана Конвенція .

При цьому , Конвенція передбачає, що виключення може бути зроблено тільки по відношенню до Конвенції в цілому, а не будь якої її частини.

Крім того, у відповідності із статтею 17 даної Конвенції дві держави - учасника Конвенції і більше можуть домовитися що якщо в державі діє національне законодавство відносно факторингу, яке регулює зобов'язання по угодах факторингу, Конвенція не використовується, якщо продавець, фактор або дебітор знаходяться на території даної країни.

Для тих країн, що ратифікували Конвенцію, її умови будуть пріоритетними при регулюванні

угод по факторингу. Для тих, хто не ратифікував Конвенцію, це важлива обставина, тому що закони їхньої країни не будуть основними при регулюванні умов контракту. Крім того, у відносинах між фактором і постачальником при умовчанні сторін діє закон фактора.

Як вже раніше згадувалося, з початку факторингові угоди по своїй правовій природі були ближче до агентських угод (угод комісії або доручення у континентальній системі права). Проте з розвитком факторингу ця угода почала мати характерні риси угоди перевідступлення вимог (цесії) або одночасно і агентської угоди ( угоди доручення і, як правило, угоди займу(кредиту). Крім того, угоди міжнародного факторингу найчастіше мають також і елементи угоди відшкодування виконаних послуг, тобто підряду.

Така різниця у правовій природі угод, які оформлюють операції по факторингу, зумовлено тим, що під терміном “факторинг” розуміються два види угод, які близькі з економічної точки зору, але зовсім різні з точки зору правової природи - це “відкритий факторинг” та “скритий факторинг”.

При цьому під скритим (конфіденціальним) факторингом ( англ. confidential factoring , undisclosed factoring , нім. Stilles- verdecktes - factoring ), як правило розуміється угода, в силу суб'єкт, який поставляє товар, виконує роботу або надає послугу ( постачальник), передає іншій особі (фактору) право на наступну виручку від реалізації поставленого товару (виконаної роботи або наданої послуги) , залишаючись стороною в угоді із покупцем (замовником).

Тобто, при скритому факторингу , боржника зовсім не інформують про завершення угоди факторингу. Фактор оплачує вимоги постачальника і вступає у взаємовідносини з боржником від імені постачальника. Фактор, при отриманні суми грошових коштів з боржника (покупця, замовника) діє від імені і за дорученням постачальника.

В міжнародній практиці закритим факторингом признаються і відносини, коли сам постачальник отримує грошові кошти із покупця (замовника), а факт кредитування постачальника, рівно як і присутність самої факторингової угоди, не розкривається третім особам..

Скритий факторинг найчастіше використовується тоді., коли відкритий виступ до обов'язків фактора може нанести шкоду інтересам постачальника.

На відміну від скритого факторингу, при відкритому факторингу (англ. open factoring, conventional factoring, disclosed factoring, нім. offene factoring ) постачальник передає фактору юридичні права вимог (поступається вимогами) отримання грошових сум з покупця (замовника) , в результаті чого фактор стає кредитором по угоді з покупцем (замовником) , а зобов'язання по поставці товарів (робіт, послуг) залишається на постачальникові..

При відкритому факторингу повідомлення боржнику про участь в угоді фактора направляється як постачальником, так і самим фактором. найчастіше це відбувається зразу ж після оформлення вантажних документів, але , можливо , і пізніше, при виставленні рахунків постачальником боржнику, де в документах вказується, що платіж повинен бути здійснений фактору. Оскільки постачальник при виставленні рахунків явно вказує на вступ до обов*язків фактора, даний вид факторингу вважається відкритим. Відкритий факторинг найбільше захищає інтереси фактора для того, щоб боржник виконав свої обов'язку постачальнику. Але разом із тим, багато суб*єктів підприємницької діяльності досить негативно виставляться до відкритого факторингу, оскільки повідомлення боржників про те, що платіж повинен виконуватися на користь іншої особи, може бути прийняте як проявлення фінансової нестійкості постачальника і і потягнути за собою більш обережні відносини до постачальника з боку його контрагентів.

Крім функцій фінансування постачальника (оплати поступки права вимоги) угода відкритого міжнародного факторингу (як і скритого), як правило, передумовлює подання фактором різноманітних послуг постачальнику.

Різновидом відкритого факторингу є напіввідкритий факторинг ( halboffenes factoring ), при якому постачальник раніше не попереджує боржника про укладену факторингову угоду, однак, при виставленні рахунків боржнику, вказує на укладену із фактором угоду, а також номер його рахунку, на який має бути здійснений платіж. Напіввідкритий факторинг використовується тоді, коли фактором виступає фактор-фірма, який проводить кредитування постачальника через контокорентний рахунок, який відкрито у той же самій фактор-фірмі.

Виходячи із вище сказаного, можна визначити наступні правові ознаки угоди міжнародного факторингу :

Угода міжнародного факторингу є підприємницька угода, сторонами якої виступають, як правило, комерсанти ( підприємці ) , в тому числі і комерційні організації ;

В силу свого підприємницького характеру угоди міжнародного факторингу, він завжди відшкодований ;

Фактор не несе відповідальності за невиконання угоди постачальником перед покупцем ;

Угода міжнародного факторингу є складною угодою, яка включає в себе елементи угоди займу (для скритого факторингу) або поступки вимоги (для відкритого факторингу) , агентської угоди , угоди доручення (для скритого факторингу ), а також угоди підряда ( відшкодованого надання послуг) ;

Міжнародний характер угоди факторингу слідує із того факту, що постачальник і фактор знаходяться і різних країнах. Проте, і у випадку, коли постачальник і фактор є суб'єктами однієї країни, а покупець - суб'єктом іншої країни, факторинг признається міжнародним.

Таким чином з юридичної точки зору, факторинг є сложною угодою, яка включає в собі кілька видів зобов'язань .

Використання в Україні факторингових послуг дасть можливість українським експортерам одержувати достовірну інформацію про фінансове положення закордонних партнерів перед підписанням експортних контрактів і гарантовано одержувати оплату за експорт продукції.

Факторингові операції застосовуються у всіх розвинених країнах світу не лише на внутрішньому, а і на зовнішньому ринках. Крім того, факторингові компанії, звичайно, мають великий досвід і можливості в розробці збутової стратегії, в транспортному, рекламному , інформаційному й іншому обслуговуванні, що дозволяє найбільш активно використовувати кошти підприємствам, одержувати більший прибуток від реалізації продукції, що випускається.

Таке широке поширення факторингових операцій пояснюється прагненням підприємств та організацій в умовах ринкової економіки до прискорення обіговості коштів у розрахунках, скорочення розмірів відволікання платежів у дебіторську заборгованість, зниження платежів.

Крім того, те , що факторингові операції прийшли на зміну комерційному кредиту у вексельній формі і стали застосовуватися для обслуговування реалізації продукції, пов'язано з тим, що посилення інфляційних процесів вимагало прискорення переведення капіталу з товарної форми у грошову. А вексельна форма розрахунків не завжди гарантувала вчасне отримання коштів та відшкодування затрат на виробництво продукції, тому проблема дебіторської заборгованості для постачальника набула першорядного значення.

Факторинг є одним із раціональних шляхів, котрий може бути використаний Національним банком України для фінансування розвитку виробництва, кредитування інвестиційної діяльності народного господарства.

Можливість інкасування дебіторської заборгованості, тобто одержання грошей за неоплаченими вимогами і рахунками - фактурами, особливо важливо для малих та середніх підприємств. А у зв'язку з державними програмами підтримки малого бізнесу, факторинг може зайняти почесне місце в системі ефективного державного регулювання цього процесу в Україні.

Один із сучасних українських банкірів порівнює факторинг з кисневою подушкою, яка дозволяє хворому протриматися і не задихнутися в умовах, коли тимчасово не має повітря. За умов економічної кризи в Україні цей вид обслуговування дуже необхідний підприємствам, але доводиться признати, що він, на жаль, не дуже поширений. Однією із причин є недостатня інформованість про його можливості, але цей вид фінансового обслуговування слід розвивати.

Факторинг розглядається як один із способів передачі підприємницького ризику, що дуже важливо в теперішній час, бо підприємство за допомогою факторингу може отримати майже 100 - відсоткову гарантію на одержання всіх платежів.

А для того, щоб ті, хто залучені до цього процесу, могли оцінити його застосування в кожному окремому випадку і зробили вірний вибір, необхідно знати всі переваги і недоліки споріднених операцій - страхування кредитного ризику, котрий винесено в даний час як вид діяльності страхової компанії в України , що ліцензується, вексельного обігу, котрий набирає більш високих темпів у різноманітних сферах виробничо-фінансової діяльності.

У Великобританії для проведення подібних розрахунків та оцінок способів кредитування можна проконсультуватися в Асоціації британських факторів, яка заснована в 1976 році, і однією із головних її цілей є забезпечення найвищих можливих стандартів професіоналізму в даній галузі. На початку ХХ1 століття її членами були 11 британських факторингових компанії.

Ефективність діяльності послуг фактор-фірм на Заході, а також той факт, що вони належать великим банкам, примусили фірми, котрі, як правило, з великим запізненням оплачували свої рахунки і не реагували на нагадування, оплачувати їх одразу по отриманню від фактора подібних нагадувань. Запровадження такої системи контролю в Україні дало б можливість зняти певні фактори суб'єктивного характеру, що породжують кризу неплатежів.

Факторинг найбільш ефективний на виробничих підприємствах та в оптових фірмах, які виготовлюють та збувають споживчі товари. В 90-х роках минулого століття деякі харківські виробники такої продукції досить ефективно використовували , за допомогою Промінвестбанку, подібні операції. Тому є надія на відновлення ефективних форм грошового обігу в Україні.

В Україні факторинг, необхідний підприємствам і банкам не має поширення . Тільки 2003 рік був роком зацікавленості у цих операціях, що може бути пов'язане з прийняттям НБУ у квітні 2002 року Методичних рекомендацій №2 про надання фактор - фірмами факторингових послуг. Крім цього , у 2002 році НБУ був виданий кредит для викупу у підприємств несплачених розрахункових документів за продукцію, яка була відправлена за межі України. Але після переходу на розрахунки за платіжними дорученнями замість платіжних вимог, банки до 1995 рок цих операцій не робили , і тільки з 2005 року знову з'явилися відомості про факторинг.

Гальмує розвиток факторингу те, що в Україні практично не має методичної бази факторингових операцій, тому що до сих пір діє тільки Інструкція Держбанку № 252. Але сьогодні майже ніхто не сумнівається в тому, що факторинг є засобом солідної адміністративної і фінансової підтримки зростаючих компаній. Дійсне розуміння його цінностей для посилення і кращого забезпечення справ компанії користувача підвищує в ньому потребу як з боку постачальників, котрим пропонуються найкращі умови, так і з боку покупців, які залежать від ефективності кредитування, яке супроводжується правильним регулюванням платежів.

У структурі застосування форм міжнародних розрахунків в Україні інкасова форма займає 20 % і, експортери, використовуючи дану форму розрахунків, крім інших ризиків, наражаються на ризик неплатежу, що спостерігається як у всьому світі , так і в Україні. Тому, щоб уникнути неплатежів, експортери змушені працювати переважно на умовах передоплати або акредитивної форми розрахунків. Це теж економічно невигідно імпортерам, бо вимагає відволікання значних обігових коштів чи одержання банківських кредитів під значні відсотки, що знижує ефективність зовнішньоекономічних операцій.

У міжнародній практиці проблема неплатежів вирішується, головним чином, за допомогою страхування фінансових ризиків або застосування факторингу. В Україні як перше , так і друге знаходиться фактично в стадії розробки. Але, в той час, як на шляху застосування страхових операцій у зовнішньоекономічній діяльності України немало труднощів, запровадження факторингових операцій фактично не знає перепон.

Отже використання в Україні факторингових послуг дасть можливість українським експортерам отримувати достеменну інформацію про фінансово-господарський стан зарубіжних партнерів перед укладанням експортних контрактів і гарантовано одержувати плату за експорт продукції.

Всі фактори у Європі є членами міжнародної організації INTERNATIONAL FACTOR GROUP ,що дозволяє їм використовувати правові санкції до споживача через членів цієї організації у всьому світі. Є і так званий “чорний список” , куди входять злісні неплатники. Але в Україні поки що подібних організацій немає, хоча необхідно зауважити , що деякі українські фактор-фірми співпрацюють із факторами з інших країн. Крім того французький фактор-фірма “Кредит Ліоне Україна”, розміщений у Києві, пропонує своїм клієнтам експортний факторинг. На думку спеціалістів, у наш у законодавстві України менше перешкод для здійснення факторингу, ніж для страхування кредитного і фінансового ризиків. При реформуванні страхового ринку в Україні розглядалася також можливість перекваліфікації деяких страхових компаній у

Фактор - фірми. але цього не сталося , мабуть, тому, що факторинг залишається тільки фінансовою операцією. А без співробітництва фактор-фірм і страхових організацій факторинг не буде розвиватися.

Разом з цим, у світі у 80 - 90 роки ХХ століття кількість факторингових компаній збільшилася у 3,6 разів. Європейський ринок факторингу перебуває в процесі зростання і залишається достатньо концентрованим. Головне гасло факторів -“Продавайте, ми зробимо решту ! “говорить про практично необмежені можливості факторингу з обслуговування бізнесу. Вважається , що в даній фінансовій операції немає ніякої спекуляції. Обидві форми факторингових зобов'язань, простих та вексельних, на які частіше за все виписуються переказні векселі, однаково прийняті, хоч і мають обмеження для деяких робіт, подібних будівництву.

Іноземні фактор - фірми зацікавлені потенційними можливостями, що будуть розкриватися ще декілька років. Міжнародні фактор - фірми чекають покращення умов зовнішньої торгівлі в Україні, що буде передумовою для розвитку факторингу.

7 Перспективи розвитку факторингу в Україні

Факторингові операції застосовуються у всіх розвинених країнах світу не лише на внутрішньому, а і на зовнішньому ринках. Крім того, факторингові компанії, звичайно, мають великий досвід і можливості в розробці збутової стратегії, в транспортному, рекламному , інформаційному й іншому обслуговуванні, що дозволяє найбільш активно використовувати кошти підприємствам, одержувати більший прибуток від реалізації продукції, що випускається.

Таке широке поширення факторингових операцій пояснюється прагненням підприємств та організацій в умовах ринкової економіки до прискорення обіговості коштів у розрахунках, скорочення розмірів відволікання платежів у дебіторську заборгованість, зниження платежів.

Крім того, те , що факторингові операції прийшли на зміну комерційному кредиту у вексельній формі і стали застосовуватися для обслуговування реалізації продукції, пов'язано з тим, що посилення інфляційних процесів вимагало прискорення переведення капіталу з товарної форми у грошову. А вексельна форма розрахунків не завжди гарантувала вчасне отримання коштів та відшкодування затрат на виробництво продукції, тому проблема дебіторської заборгованості для постачальника набула першорядного значення.

Факторинг є одним із раціональних шляхів, котрий може бути використаний Національним банком України для фінансування розвитку виробництва, кредитування інвестиційної діяльності народного господарства.

Можливість інкасування дебіторської заборгованості, тобто одержання грошей за неоплаченими вимогами і рахунками - фактурами, особливо важливо для малих та середніх підприємств. А у зв'язку з державними програмами підтримки малого бізнесу, факторинг може зайняти почесне місце в системі ефективного державного регулювання цього процесу в Україні.

Один із сучасних українських банкірів порівнює факторинг з кисневою подушкою, яка дозволяє хворому протриматися і не задихнутися в умовах, коли тимчасово не має повітря. За умов економічної кризи в Україні цей вид обслуговування дуже необхідний підприємствам, але доводиться признати, що він, на жаль, не дуже поширений. Однією із причин є недостатня інформованість про його можливості, але цей вид фінансового обслуговування слід розвивати.

Факторинг розглядається як один із способів передачі підприємницького ризику, що дуже важливо в теперішній час, бо підприємство за допомогою факторингу може отримати майже 100 - відсоткову гарантію на одержання всіх платежів.

А для того, щоб ті, хто залучені до цього процесу, могли оцінити його застосування в кожному окремому випадку і зробили вірний вибір, необхідно знати всі переваги і недоліки споріднених операцій - страхування кредитного ризику, котрий винесено в даний час як вид діяльності страхової компанії в України , що ліцензується, вексельного обігу, котрий набирає більш високих темпів у різноманітних сферах виробничо-фінансової діяльності.

Література

1. Фінанси Украіни - журнал № 1-12 -2009 р.

2. Фінанси - підр. за ред. Огійчука М.Ф. - К. 2006 р.

3. Фінанси - Скрипкина Г.В. - К. -2002 р.

4. Фінансовий аналіз - підр. за ред. проф. Хатнюк В.С. - К 2008 р.

5. Конституція України.