Аналіз фінансового стану підприємства

У цілому спостерігається висока автономія підприємства (висока питома вага власного капіталу - 95,0% в 96 р. і 82,7%в 98 р.) і низький ступінь використання позикових засобів. На малюнку 6 показані зміни об'ємів короткострокових зобов'язань і власного капіталу підприємства за звітний період.

3.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Однієї з основних задач аналізу фінансово-економічного стану є дослідження показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства. Фінансова стійкість підприємства є певним ступенем забезпечення запасів і витрат власними й позиковими джерелами їхнього формування, співвідношенням об'ємів власних і позикових засобів і характеризується системою абсолютних і відносних показників.

3.4.1 Абсолютні показники фінансової стійкості

У ході виробничої діяльності на підприємстві йде постійне формування (поповнення) запасів товарно-матеріальних цінностей. Для цього використовуються як власні оборотні кошти, так і позикові (довгострокові й короткострокові кредити й позики). Аналізуючи відповідності або невідповідність (надлишок або недолік) засобів для формування запасів і витрат, визначають абсолютні показники фінансової стійкості.

1. Наявність власних оборотних коштів.

Визначається як різниця величини джерел власних засобів і величини основних засобів і вкладень (внеоборотных активів):

Еc = Иc - F,

Де Еc - наявність власних оборотних коштів;

Иc - джерела власних засобів (підсумок роздягнуло “Капітал і резерви”)

F - основні засоби й вкладення ( підсумок роздягнула “Внеоборотные активи”.)

2. Наявність власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел для формування запасів і витрат.

Визначається як сума власних оборотних коштів і довгострокових кредитів і позик:

Ет = Ес + Кт = (Ис + Кт) - F,

Де Ет- наявність власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел для формування запасів і витрат;

Кт- довгострокові кредити й позикові засоби (підсумок разд. “Довгострокові пасиви”).

3. Загальна величина основних джерел засобів для формування запасів і витрат.

Розраховується як сума власних оборотних коштів, довгострокових і короткострокових кредитів і позик:

Е = Ет + Кt = (Ис + Кт + Кt) - F.

Де Е- загальна величина основних джерел засобів для формування запасів і витрат ;

Кt- короткострокові кредити й позики (підсумок разд. Балансу “Довгострокові пасиви”).

На підставі цих трьох показників, що характеризують наявність джерел, які формують запаси й витрати для виробничої діяльності, расчитываются величини, що дають оцінку розміру (достатності) джерел для покриття запасів і витрат:

1. Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних коштів:

± Ес = Ес - Z,

2. Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат:

±Ет = Ет - Z = ( Ес + Кт ) -Z

3. Надлишок (+) або недолік (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат:

±Е? = Е? - Z = ( Еc + Кт + Кt ) - Z .

Показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування (±Ес; ±Ет ;±Е? ) є базою для класифікації фінансового становища підприємства по ступені стійкості.

При визначенні типу фінансової стійкості використовується тривимірний (трикомпонентний) показник:

Де X1 =±Ес; X2=±Ет; X3=±Е?.

Функція S(x) визначається в такий спосіб:

Виділяються чотири основних типи фінансової стійкості підприємства (табл. 8 )

Таблиця 8

Типи фінансової стійкості підприємства

Типи фінансової стійкості	Тривимірний показник	Використовувані джерела покриття витрат	Коротка характеристика
1. Абсолютна фінансова стійкість	S = (1,1,1)	Власні оборотні кошти	Висока платоспроможність; підприємство не залежить від кредиторів
2. Нормальна фінансова стійкість	S = ( 0,1,1)	Власні оборотні кошти плюс довгострокові кредити	Нормальна платоспроможність; Ефективне використання позикових засобів; висока прибутковість виробничої діяльності
3. Нестійкий фінансовий стан	S =(0,0,1)	Власні оборотні кошти плюс довгострокові й короткострокові кредити й позики	Порушення платоспроможності; Необхідність залучення додаткових джерел; Можливість поліпшення ситуації
4. Кризовий фінансовий стан	S=(0,0,0)	_	Неплатоспроможність підприємства; Грань банкрутства

.

Аналізуючи й оцінюючи фінансову стійкість підприємства (табл. 9), можна сказати, що воно перебуває в нестійкому фінансовому стані, причому це положення фіксується як на початок, так і на кінець періоду. Такий висновок зроблений на підставі наступних висновків:

Запаси й витрати повністю покриваються тільки за допомогою суми власних оборотних коштів довгострокових і короткострокових позик, причому ця сума росте дуже інтенсивно (темп росту 215%).Це в який те мері говорить про можливість стабілізації ситуації.

Але, з іншого боку, темп росту загальної величини основних джерел формування запасів і витрат відстає від темпів росту величини запасів і витрат (215,2< 284,9).

Головною причиною нестійкого фінансового стану є недолік власних оборотних коштів. Це пояснюється занадто великою часткою внеоборотных активів у загальній сумі активів підприємства. Отже, незважаючи на дуже високий зміст власних засобів у сумі пасиву (91,9% в 97 р. И 82,7% в 78 р.), ці засоби майже повністю йдуть на формування внеоборотных активів. Тобто причина недоліку власних засобів для формування запасів і витрат криється в активі балансу.(актив на 78% складається із внеоборотных засобів)

Позитивно можна оцінювати як ріст власних оборотних коштів на 58,2%(за рахунок зменшення внеоборотных активів, у результаті продажу частини невиробничих фондів), так і збільшення короткострокових позик і кредитів в основному за рахунок авансів отриманих. У такий спосіб підприємство намагається компенсувати недолік власних оборотних коштів за рахунок збільшення кредиторської заборгованості.

Ще одним негативним моментом є занадто сильний ріст величини запасів і витрат: темп росту 284,9% необґрунтований збільшенням виробництва (виторг від реалізації продукції виросла тільки на 40%) Відволікання засобів у зайві запаси - одна з основних причин нестійкого фінансового становища. Причини їхнього утворення вивчаються при внутрішньому аналізі виробничих запасів, виробничих витрат і готової продукції. Основні причини зайвих виробничих запасів можна об'єднати в три основні групи: нереальність планових розрахунків; відхилення фактичного надходження від розрахункового; відхилення фактичної витрати від розрахункового. На мал.7 показані зміни відносних об'ємів власних оборотних коштів, запасів і витрат підприємства за звітний період.

3.4.2 Відносні показники фінансової стійкості

Фінансова стійкість підприємства характеризується станом власних і позикових засобів і аналізується за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Інформаційною базою для розрахунку таких коефіцієнтів є абсолютні показники активу й пасиву балансу , а також показники, розглянуті в розділі 3.4.1

Оцінка фінансової стійкості підприємства проводиться за допомогою досить великої кількості відносних фінансових показників (табл. 10).

Таблиця 10.

Фінансові коефіцієнти, застосовувані для оцінки фінансової стійкості підприємства

Коефіцієнт	Що показує	Як розраховувати	Коментарі
1	2	3	4
1. Коефіцієнт автономії	Характеризує незалежність від позикових засобів. Показує частку власних засобів у загальній сумі всіх засобів підприємства	Ка = Ис/ В Відношення загальної суми всіх засобів підприємства до джерел власних засобів	Мінімальне граничне значення на рівні 0,5. Перевищення вказує на збільшення фінансової незалежності, розширення можливості залучення засобів з боку
2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів	Скільки позикових засобів залучило підприємство на 1 руб. вкладених в активи власних засобів	Кз/з = (Кт + Кt)/Иc Відношення всіх зобов'язань до власних засобів	Кз/з < 0,7 Перевищення зазначеної границі означає залежність підприємства від зовнішніх джерел засобів, втрату фінансової стійкості (автономності)
3. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами	Наявність у підприємства власних оборотних коштів, необхідних для його фінансової стійкості. Критерій для визначення неплатоспроможності (банкрутства) підприємства	До = Ес / Rа= (Ис -F)/Rа Відношення власних оборотних коштів до загальної величини оборотних коштів підприємства	До?0,1 Чим вище показник(0,5), тим краще фінансовий стан підприємства,тим більше в нього можливостей проведення незалежної фінансової політики
4. Коефіцієнт маневреності	Здатність підприємства підтримувати рівень власного оборотного капіталу й поповнювати оборотні кошти за рахунок власних джерел	Км = Ес /Ис Відношення власних оборотних коштів до загальної величини власних засобів (власного капіталу підприємства	0,2-0,5 Чим ближче значення показників до верхньої границі, тим більше можливість фінансового маневру в підприємства
5. Коефіцієнт співвідношення мобільних і іммобілізованих засобів	Скільки внеоборотных засобів доводиться на 1 руб. оборотних активів	Км/і = Rа/F Відношення оборотних коштів до внеоборотным активів	Чим вище значення показників тим більше засобів підприємство вкладає в оборотні кошти
6. Коефіцієнт майна виробничого призначення	Частку майна виробничого призначення в загальній вартості всіх засобів підприємства	Кп.їм = (Z+F)/В Відношення суми внеоборотных активів і виробничих запасів до підсумку балансу	Кп.їм?0,5 При зниженні показника границі, що рекомендується нижче, доцільне залучення довгострокових позикових засобів для збільшення майна виробничого призначення
7. Коефіцієнт прогнозу банкрутства	Частка чистих оборотних активів у вартості всіх засобів підприємства	Кпб = (Rа - Кt)/В Відношення різниці оборотних коштів і короткострокових пасивів до підсумку балансу	Зниження показників свідчить про те, що підприємство зазнає фінансових труднощів

Розрахунок і аналіз відносних коефіцієнтів істотно доповнює оцінку абсолютних показників фінансової стійкості.

На підставі дані таблиці 11. можна зробити висновок, що фінансова незалежність підприємства висока. Це підтверджується високими значеннями коефіцієнта автономії (Ка=0,83) і співвідношення позикових і власних засобів (Кз/з=0,21). Незначне зменшення показника автономії (на 10%) і ріст Кз/з на 139% практично не впливають на стан фінансової стійкості з - за занадто високого відношення власних засобів до позикового. Але це показники не відбивають повністю стан фінансової стійкості підприємства, тому що в нашім випадку власні засоби підприємства іммобилизировані у необоротне активи.

З огляду на, що на стійкість фінансового становища впливає в основному показник забезпеченості власними засобами (До) він указує на можливість підприємства проводити незалежну фінансову політику. Деяке зниження цього коефіцієнта відбувається не через зменшення власних оборотних коштів підприємства а за рахунок різкого росту оборотних активів(а саме - запасів і витрат), але коефіцієнт не виходить за межі припустимого.

Спостерігається ріст коефіцієнта маневреності на 58%, що дає надію на здатність підприємства надалі збільшити власний оборотний капітал, тому що зараз воно не може покривати оборотні кошти за рахунок власних джерел. Це пов'язане з тим, що більша частина засобів вкладенні у внеоборотные активи, що підтверджується низьким значенням коефіцієнта співвідношення мобільних і іммобілізованих засобів (Км/і=0,24 темп росту - 275%)

Коефіцієнт майна виробничого призначення занадто високий >> 0,5, тому, у цьому випадку, його незначне зниження можна розцінювати позитивно.

У результаті аналізу фінансової стійкості підприємства на основі абсолютних і відносних показників можна зробити висновок:

Підприємство перебуває на грані нормального й нестійкого стану (при розгляді абсолютних показників). Але все-таки фінансова незалежність підприємства висока (коефіцієнт автономії й Кз/с) причому спостерігається ріст фінансової стійкості підприємства(при розгляді динаміки відносних показників фінансової стійкості).

3.5 Аналіз ліквідності й платоспроможності підприємства

В умовах масової неплатоспроможності й застосування до багатьом підприємствам процедур банкрутства (визнання неспроможності) об'єктивна й точна оцінка фінансово-економічного стану здобуває першорядне значення. Головним критерієм такої оцінки є показники платоспроможності й ступінь ліквідності підприємства.

Платоспроможність підприємства визначається його можливістю й здатністю вчасно й повністю виконувати платіжні зобов'язання, що випливають із торговельних, кредитних і інших операцій грошового характеру. Платоспроможність впливає на форми й умови комерційних справ, у тому числі на можливість одержання кредиту.

Ліквідність підприємства визначається наявністю в нього ліквідних засобів, до яких ставляться готівка, кошти на рахунках у банках і легкореалізовані елементи оборотних ресурсів. Ліквідність відбиває здатність підприємства в будь-який момент робити необхідні витрати.

Ліквідність і платоспроможність як економічні категорії не тотожні, але на практиці вони тісно зв'язані між собою.

Ліквідність підприємства відбиває платоспроможність по боргових зобов'язаннях. Нездатність підприємства погасити свої боргові зобов'язання перед кредиторами й бюджетом приводить його до банкрутства. Підставами для визнання підприємства банкрутом є не тільки невиконання їм протягом декількох місяців своїх зобов'язань перед бюджетом, але й невиконання вимог юридичних і фізичних осіб, що мають до нього фінансові або майнові претензії.

Поліпшення платоспроможності підприємства нерозривно пов'язане з політикою керування оборотним капіталом, що націлена на мінімізацію фінансових зобов'язань. Іншими словами, прибуток - довгострокова мета, але в короткостроковому плані навіть прибуткове підприємство може збанкрутувати через відсутність коштів.

Для оцінки платоспроможності й ліквідності можуть бути використані наступні прийоми (мал. 7):

Рис.7 Прийоми проведення оцінки платоспроможності й ліквідності підприємства

Оцінка ліквідності балансу.

Головна задача оцінки ліквідності балансу - визначити величину покриття зобов'язань підприємства по його активах, строк перетворення яких у грошову форму (ліквідність) відповідає строку погашення зобов'язань (терміновості повернення).

Для проведення аналізу актив і пасив балансу групуються(мал. 8 ) по наступних ознаках:

По ступені убування ліквідності (актив);

По ступені терміновості оплати (погашення) (пасив).

Рис.8 Угруповання статей активу й пасиву для аналізу ліквідності балансу

Активи залежно від швидкості перетворення в кошти розділяються на наступні групи:

А1 - найбільш ліквідні активи. До них ставляться кошти підприємств і короткострокові фінансові вкладення (стор. 260 + стор.250 ).

А2 - швидко реализуємі активи. Дебіторська заборгованість та інші активи (стор. 240 + стор. 270 ).

А3 - повільно реализуємі активи. До них ставляться статті з разд. “Оборотні активи ” (стор. 210 + стор. 220 - стор. 217 ) і стаття “Довгострокові фінансові вкладення ” з разд. “необоротне активи ” (стор. 140 ).

А4 - трудно реализуемі активи. Це статті разд “необоротне активи ” (стор.110 + стор. 120 - стор.140).

Угруповання пасивів відбувається по ступені терміновості їхнього повернення:

П1 - найбільш короткострокові зобов'язання. До них ставляться статті “Кредиторська заборгованість ” і “Інші короткострокові пасиви ” (стор. 620 + стор. 670 ).

П2 - короткострокові пасиви. Статті “Позикові засоби ” і інші статті роздягнула “короткострокові пасиви ” (стор. 610 + стор. 630 + стор. 640 + стор. 650 + стор. 660).

П3 - довгострокові пасиви. Довгострокові кредити й позикові засоби (стор. 510 + стор. 520 ).

П4 - постійні пасиви. Статті разд. “Капітал і резерви ” (стор. 490 - стор. 217).

При визначенні ліквідності балансу групи активу й пасиву зіставляються між собою (мал. 8)

Умови абсолютної ліквідності балансу:

А1? П1; А2? П2; А3 ?П3; А4 ?П4.

Необхідною умовою абсолютної ліквідності балансу є виконання перших нерівностей. Четверта нерівність носить так званий балансуючий характер: його виконання свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів (Ес = Ис - F).

Теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується надлишком по інший, але на практиці менш ліквідні засоби не можуть замінити більше ліквідні.

Зіставлення А1 - П1 і А2 - П2 дозволяє виявити поточну ліквідність підприємства, що свідчить про платоспроможність найближчим часом. Порівняння А3 - П3 відбиває перспективну ліквідність, на її основі прогнозується довгострокова орієнтовна платоспроможність.

Аналіз ліквідності балансу проводиться за допомогою аналітичної табл.12 , за даними який можна зробити висновок що баланс підприємства не відповідає всім критеріям абсолютної ліквідності.

Тому що А1<<П1,то підприємство не може відповідати за своїми обов'язками найближчим часом. Незважаючи на дуже високий ріст коштів (темп росту 3349%),які наприкінці року є єдиним джерелом найбільш ліквідних активів, кредиторська заборгованість також росте на 153%, що не дозволяє говорити про поліпшення стану текушей ліквідності підприємства.

Аналізуючи довгострокову орієнтовну платоспроможність, можна сказати, що підприємство повністю відповідає умовам ліквідності (А2> П2 і А3 >П3)

При вивченні балансу варто звернути увагу на один дуже важливий показник - чистий оборотний капітал, або чисті оборотні кошти. Це абсолютний показник за допомогою якого також можна оцінити ліквідність підприємства. Чистий оборотний капітал дорівнює різниці між підсумками роздягнула “Оборотні активи ” і роздягнула “Короткострокові пасиви ”. Зміна рівня ліквідності визначається по зміні показника чистого оборотного капіталу. Він становить величину, оставшуюся після погашення всіх короткострокових зобов'язань. Отже, ріст цього показника - підвищення рівня ліквідності підприємства (табл.13).

Таблиця 13

Обчислення чистого оборотного капіталу

Показники	На початок року, руб.	На кінець року, руб.
1.Оборотні активи	8 140 620	21 922 469
2.Короткострокові пасиви	8 496 978	20 489 882
3.Чистий оборотний капітал (1-2)	-356 358	1 432 587

У цьому випадку ріст чистого оборотного капіталу говорить про ріст ліквідності будівельного підприємства.

3.5.2 Оцінка відносних показників ліквідності й платоспроможності

Для якісної оцінки платоспроможності й ліквідності підприємства крім аналізу ліквідності балансу необхідний розрахунок коефіцієнтів ліквідності (табл. 14)

Ціль розрахунку - оцінити співвідношення наявних активів, як призначених для безпосередньої реалізації, так і задіяних у технічному процесі, з метою їхньої наступної реалізації й відшкодування вкладених коштів і існуючих зобов'язань, які повинні бути погашені підприємством у майбутньому періоді.

Розрахунок ґрунтується на тім, що види оборотних коштів мають різний ступінь ліквідності. Тому для оцінки платоспроможності й ліквідності підприємства застосовуються показники, які різняться залежно від порядку включення їх у розрахунок ліквідних засобів, розглянутих як покриття короткострокових зобов'язань.

Таблиця 14

Фінансові коефіцієнти, застосовувані для оцінки ліквідності

Підприємства

Коефіцієнт	Що показує	Як расчитывается	Коментарі
! Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття	Достатність оборотних коштів підприємства, які можуть бути використані їм для погашення своїх короткострокових зобов'язань. Характеризує запас міцності, що виникає внаслідок перевищення ліквідного майна над наявними зобов'язаннями	Кп = Rа/Кt Відношення поточних активів (оборотних коштів) до поточних пасивів (короткостроковим зобов'язанням)	1? Кп ?2 Нижня границя вказує на те, що оборотних коштів повинне бути досить, щоб покрити свої короткострокові зобов'язання. Перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями більш ніж у два рази вважається небажаним, оскільки це свідчить про нераціональне вкладення своїх засобів і неефективному їхньому використанні
2. Коефіцієнт критичної (термінової) ліквідності	Прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами	Ккл = (Д +rа)/Кt Відношення коштів і короткострокових фінансових вкладень плюс суми мобільних засобів у розрахунках з дебіторами до поточними пасивами	Ккл ?1 Низьке значення вказує на необхідність постійної роботи з дебіторами, щоб забезпечити можливість обігу найбільш ліквідної частини оборотних коштів у грошову форму для розрахунків
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу	Кал = Д/Кt Відношення коштів і короткострокових фінансових вкладень до поточних пасивів	Кал ? 0,2 - 0,5 Низьке значення вказує на зниження платоспроможності підприємства

У досліджуваному методі закладені обмеження інформативного характеру, тому при веденні аналізу платоспроможності й ліквідності підприємства з використанням коефіцієнтів ліквідності зовнішній аналітик може стикнутися з деякими труднощами, наприклад такими:

Статичність показників. Представлені коефіцієнти одномоментни, розраховуються на основі балансових даних, складених на певну дату;

Мала інформативність для прогнозування. Важко визначити, чи здатне підприємство генерувати кошти в об'ємі, достатньому для здійснення інвестицій;

Неповноцінна й недостатня інформаційна база для розрахунку. Це пов'язане з обмеженнями, закладеними у фінансову звітність. Підприємство на основі проведеної облікової політики може показувати в балансі завищені значення дебіторської заборгованості (за рахунок неліквідних статей) і вести неповний облік зобов'язань. У цьому випадку показується сума основного боргу без відсотків за використання позикових засобів і ін.

Головне достоїнство показників - простота й наочність - може обернутися істотним недоліком - неточністю висновків. Тому варто обережно підходити до оцінці платоспроможності підприємства цим методом.

Таким чином, аналіз коефіцієнтів ліквідності показує (табл. 15.):

Коефіцієнт абсолютної ліквідності<<нормативного значення (Кал=0,1).Це говорить про можливість погашення короткострокової заборгованості підприємством найближчим часом тільки на 10%.

Коефіцієнт критичної (термінової) ліквідності також набагато нижче нормативного (Ккл=0,48). Це говорить про ризик низької платоспроможності підприємства в короткостроковому періоді, тому що підприємство може покрити зобов'язання лише 50% кредиторів за допомогою всіх мобільних засобів.

У якості базового можна використовувати коефіцієнт загальної ліквідності. Два інших коефіцієнти використовуються якщо буде потреба поглибленого аналізу для відбиття впливу окремих статей поточних активів. У нашім випадку коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності перебуває в нижньої границі нормативного значення, але це вже говорить про те, що в підприємства досить оборотних коштів, які можуть бути використані їм для погашення своїх короткострокових зобов'язань.

У західній практиці для оцінки ліквідності підприємства використовується нормативний метод порівняння, при якому розрахункові значення порівнюють зі среднеотраслевыми. У Росії для визначення оптимальних значень показників ліквідності підприємств різних сфер діяльності не існує достовірної статистичної бази. Тому в Російській практиці варто звертати увагу насамперед на динаміку змін коефіцієнтів.

Динаміка значень коефіцієнтів як загальної ліквідності, так і інших коефіцієнтів ліквідності, указує на поліпшення в забезпеченості оборотними коштами (див. Табл.15).Причиною цього з'явилося збільшення частки поточних активів у загальній сумі активів підприємства в порівнянні з 1997р. (темп росту-269%).Крім цього, спостерігається різкий ріст дебіторської заборгованості <12 мес.(темп росту-233%) і коштів -найбільш ліквідних активів(темп росту-3349%). Але, незважаючи на таке інтенсивне зростання перерахованих вище активів, ріст коефіцієнтів ліквідності не настільки значний. Тому що поряд з ростом поточних активів, цього року спостерігалося також інтенсивне зростання поточних пасивів (темп росту короткострокової кредиторської заборгованості-254%).

Таким чином, оцінка відносних показників ліквідності й платоспроможності ще раз підтверджує результати аналізу ліквідності балансу. Підприємство в перспективі платоспроможне й здатно відповідати за своїми обов'язками. Хоча для погашення поточних зобов'язань, підприємству знадобиться великий проміжок часу, достатній на обналичивание труднореали- зуемых активів.

3.5.3 Аналіз руху грошових коштів

Розглянемо й проаналізуємо звіт про рух грошових коштів (форма №4),що був уведений до складу російської звітності в 1996році. Даний аналітичний документ про зміну фінансового стану складений на основі методу дослідження потоку коштів. Необхідність аналізу цього документа фінансової звітності обумовлена тим, що в господарській діяльності часом складається досить парадоксальна ситуація, коли прибуткове підприємство не може зробити розрахунки зі своїми працівниками й контрагентами.

Головна мета аналізу грошових потоків - оцінити здатність підприємства генерувати кошти в розмірі й у строки, необхідні для здійснення планованих витрат. Платоспроможність і ліквідність підприємства найчастіше є залежним від реального грошового обігу підприємства у вигляді потоку грошових платежів, що проходять через рахунки господарюючого суб'єкта. Тому аналіз грошових потоків істотно доповнює методику оцінки ліквідності й платоспроможності й дає можливість більш об'єктивно оцінити фінансове благополуччя підприємства.

У цей час звіт про рух грошових коштів покликаний у світовій практиці основним джерелом даних для аналізу фінансового стану підприємства.

У складі звіту виділяють три основних роздягнула по характері руху (надходження й витрата) коштів:

поточна діяльність;

інвестиційна діяльність;

фінансова діяльність.

Поточна (основна) діяльність - основна статутна діяльність підприємства: одержання виторгу від реалізації, сплата по рахунках постачальників, аванси, одержання короткострокових кредитів і позик, розрахунки з бюджетом, виплата заробітної плати, виплачені й отримані відсотки по кредитах і позикам.

Інвестиційна діяльність пов'язана із придбанням або реалізацією, створенням довгострокових активів, надходженням дивідендів, відсотків.

Фінансова діяльність пов'язана з надходженням коштів внаслідок одержання кредитів і позик, фінансових вкладень, погашенням заборгованості по отриманим раніше кредитах, виплатою дивідендів.

У світовий і російську обліково-аналітичну практику підприємства звітують про рух грошових коштів, використовуючи або прямій, або непрямий метод. Принцип складання звіту цими методами однаковий - необхідно виділити по можливості всі операції, що зачіпають рух грошових коштів. Але необхідно враховувати також і деякі розходження між зазначеними методами. (мал.9 ).

Звіт про рух грошових коштів у бухгалтерській звітності складається по прямому методі, що використовується як приклад при аналізі платоспроможності й ліквідності. Для більше детальної оцінки взаємозв'язку фінансового результату (прибутку або збитку) і зміни величини коштів на рахунках підприємства можна використовувати непрямий метод. Але з - за трудомісткості проведення й складності він не розглядається в даній роботі.



Рис. 9 Характеристика методів зіставлення звіту про рух грошових коштів

Для проведення аналізу руху грошових коштів будемо застосовувати моделі, застосовувані в таблиці 16 . Аналіз дані таблиці показує, що:

Основним джерелом припливу коштів був виторг від реалізації товарів, продукції, робіт і послуг. Її питома вага склала 88% від суми всіх надходжень. Реалізація основних засобів, аванси й кредити становлять у сумі всього 12% від суми всіх надходжень. Таким чином, у підприємства спостерігається дуже слабка залежність від позикових засобів, що позитивно впливає на платоспроможність підприємства. Приплив коштів відбувається тільки по поточній діяльності.

Серед напрямків по витраті отриманих засобів значну вагу мають оплата зроблених товарів і послуг - 53%, оплата праці - 19% і відрахування на соціальні потреби - 7%. Таким чином, використання коштів відбувається, також як і надходження, тільки по поточній діяльності. Тобто, рух грошових коштів заводу не зачіпає інвестиційної й фінансової сфери діяльності.

Розділ 3 Оцінка ефективності господарської діяльності

Завершальним етапом аналізу фінансово - економічного стану підприємства є оцінка ефективності господарської діяльності.

У даній роботі аналіз ефективності проводиться за даними бухгалтерської звітності і є загальною оцінкою сформованої ситуації на досліджуваному об'єкті. Для поглибленого аналізу минулого притягнуті дані внутрішньої звітності господарюючого суб'єкта. Ціль аналізу для зовнішнього користувача інформації - одержати невелике число ключових параметрів, що дозволяють дати точну оцінку як поточного стану об'єкта, так і перспектив, що очікують, розвитку. Ефективність господарської діяльності підприємства характеризується двома показниками:

діловою активністю, що відбиває результативність роботи підприємства щодо величини авансованих ресурсів або величини їхнього споживання в процесі виробництва;

рентабельністю (прибутком або прибутковістю), що відбиває отриманий ефект щодо ресурсів або витрат, використаних для досягнення даного ефекту.

Оцінка ділової активності підприємства

Ділову активність підприємства можна представити як систему якісних і кількісних критеріїв.

Якісні критерії - це широта ринків збуту (внутрішня й зовнішніх), репутація підприємства конкурентоспроможність, наявність стабільних постачальників і споживачів і т.п. Такі неформалізовані критерії необхідно зіставляти із критеріями інших організацій, аналогічних по сфері додатка капіталу.

Кількісні критерії ділової активності визначаються абсолютними й відносними показниками. Серед абсолютних показників варто виділити об'єм реалізації зробленої продукції (робіт, послуг), прибуток, величину авансованого капіталу (активи підприємства). Доцільно враховувати порівняльну динаміку цих показників. Оптимальне співвідношення

Тп > Тв > Так > 100%,

Де Тп - темп зміни прибутку;

Тв - темп зміни виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг);

Так - темп зміни активів (майна) підприємства.

Наведене співвідношення одержало назву “золотого правила економіки підприємства ”: прибуток повинна зростати більше високими темпами, чим обери реалізації й майна підприємства. Це означає наступне: витрати виробництва й обігу повинні знижуватися, а ресурси підприємства використовуватися більш ефективно. Однак на практиці навіть у стабільного підприємства в деяких випадках можливе відхилення від цього співвідношення. Причини можуть бути різні: великі інвестиції, освоєння нових технологій, реорганізація структури керування й виробництва (стратегічні зміни, організаційний розвиток), модернізація й реконструкція й ін. Ці заходи найчастіше викликані впливом зовнішнього середовища (зовнішнього оточення) і вимагають значних фінансових вкладень, які окупляться й принесуть вигоду в майбутньому.

Відносні показники ділової активності характеризують рівень ефективності використання ресурсів (матеріальних, трудових і фінансових). Пропонована система показників ділової активності (табл.17) базується на даних фінансової звітності підприємства. Ця обставина дозволяє по даним розрахунку показників контролювати зміни у фінансовому стані підприємства.

Таблиця 17.

Система показників діловий активності підприємства

Показник	Формула розрахунку	Коментарі
1	2	3
Виторг від реалізації (V)	-	-
Чистий прибуток (Рr )	Прибуток звітного року мінус податок на прибуток (ф.№2, 140-150)	Чистий прибуток - це прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після розрахунків з бюджетом по податку на прибуток
Продуктивність праці (Пт)	Пт = V / Чр	Ріст показника свідчить про підвищення эфективности використання трудових ресурсів. Чисельність працівників - ф. №5, разд. 8 (стр850)
Фондовіддача виробничих фондів (Ф)	Ф = V / Fср	Відбиває эфективность використання основних засобів і інших внеоборотных активів. Показує, скільки на 1 руб. Вартості внеоборотных активів реалізовано продукції
Коефіцієнт загальної оборотності капіталу (Ок)	Ок = V/ R аср	Показує швидкість обороту всіх засобів підприємства
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Ооб)	Ооб = V / Zср	Відбиває швидкість обороту матеріальних і грошових ресурсів підприємства за аналізований період, або скільки рублів обороту (виторгу) доводиться на кожний рубль даного виду активів
Коэфициент оборотності матеріальних оборотних коштів (Ом.ср)	Омср =V / Z порівн	Швидкість обороту запасів і витрат, тобто число оборотів за звітний період, за який матеріальні оборотні кошти перетворюються в грошову фогму
Середній строк обороту дебіторської заборгованості (Сд/з)	З д/з = 365 / од/з	Показник характеризує тривалість одного обороту дебіторської заборгованості в днях. Зниження показника - благополучна тенденція
Коэфициент оборотності дебіторської заборгованості (Од/з)	ПРО д/з = V/ rа.ср	Показує число оборотів за період комерційного кредиту, надаваного підприємством. При прискоренні оборотності відбувається зниження значення показника, що свідчить про поліпшення розрахунків з дебіторами
Середній строк обороту матеріальних засобів (Див.порівн)	Див.порівн = 365 / Ом.ср	Тривалість обороту матеріальних засобів за звітний період
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Ок/з)	ПРО к/з = V / rр.ср	Показує швидкість обороту заборгованості підприємства. Прискорення несприятливо позначається на ліквідності підприємства; якщо Ок/з < Од/з Можлива остача коштів у підприємства
Тривалість обороту кредиторської заборгованості (Ск/з)	ПРО к/з = 365 / О к/з	Показує період, за який підприємство покриває термінову заборгованість. Уповільнення оборотності, тобто збільшення періоду, характеризується як сприятлива тенденція
Коефіцієнт оборотності власного капіталу (Оск)	Про ск = V / И с. Порівн	Відбиває активність власних засобів або активність коштів, якими ризикують акціонери або власники підприємства. Ріст у динаміку означає підвищення ефективності використовуваного власного капіталу
Тривалість операційного циклу (Цо)	Цо = Сд/з + Див.порівн	Характеризує загальний час, протягом якого фінансові ресурси перебувають у матеріальних засобах і дебіторській заборгованості. Необхідно прагне до зниження значення даного показника
Тривалість фінансового циклу (Цф)	Цф = Цо - Ск/з	Час, протягом якого фінансові ресурси відвернені з обороту. Ціль керування оборотними коштами - скорочення фінансового циклу, тобто скорочення операційного циклу й уповільнення строку обороту кредиторської заборгованості до прийнятного рівня
Коефіцієнт стійкості економічного росту (Курей)	Курей = ( Рс-Д)/Ис.порівн * 100% = Рр/Ис.порівн * 100%	Характеризує стійкість і перспективу фінансового розвитку підприємства. Визначає можливості підприємства по розширенню основної діяльності за рахунок реінвестування власних засобів. Показує якими темпами в середньому збільшується економічний потенціал підприємства

Умовні позначки:

Чр - Среднсписочна чисельність працівників;

Fср - середня за період вартість необоротних активів;

Вср - середній за період підсумок балансу;

Rа порівн. - середня за період величина оборотних активів;

Z порівн. - середня за період величина запасів і витрат;

rа порівн. - середня за період дебіторська заборгованість;

rр порівн. - середня за період кредиторська заборгованість;

І з порівн. - середня за період величина власного капіталу резервів;

Д - дивіденди, виплачувані акціонерам;

Рр - прибуток спрямована на розвиток виробництва (реінвестований прибуток).

Для розрахунку застосовують абсолютні підсумкові дані за звітний період по виторзі, прибутку й т.п. Але показники балансу розсчитані на початок і кінець періоду, тобто Мають одномоментний характер. Це вносить деяку неясність в інтерпрітацию даних розрахунку. Тому для розрахунку коефіцієнтів застосовують показники, розсчитані до усереднених значень статей балансу. Можна також використовувати дані на кінець роки.

Для первісної оцінки ділової активності заводу металоконструкцій доцільно буде скласти наступну таблицю:

Показник	1997 р.	1998 р.	Темп росту
Виторг	26 963 081	37 908 246	140,6%
Прибуток (чиста)	776 626	802 875	103%
Активи (майно) підприємства	106 661 288	118 594 192	111%

“Золоте правило економіки підприємства ” у цьому випадку не виконується тому що Тп < Тв ,але це правило може виконуватися тільки при ідеальних зовнішніх і внутрішніх умовах. Тому що ми розглядаємо реальне підприємство, можна тільки оцінити відхилення від даної умови:

Позитивно можна оцінювати вже хоча б те, що всі три показники ростуть, а це в умовах нашої економіки зустрічається дуже рідко.

Виторг від реалізації продукції виростає на 40,6%, тоді як прибуток (чистий прибуток) практично не міняється (темп приросту всього 3%). Причини цього будуть розглянуті далі

Активи підприємства ростуть на 11%. Їхній ріст обумовлений ростом труднореализуемых оборотних активів (запасів і витрат), при незначному зменшенні внеоборотных активів.

Розглянемо приклад розрахунку показників ділової активності Таблиця 18:

Виторг від реалізації продукції виріс дуже значно (на 10 945 165 руб),причинами цього є крім збільшення об'ємів випущеної продукції, ще й ріст цін на випускається продукцию, щоМ. Якщо перша причина позитивно впливає на фінансові результати то друга може мати на них негативний вплив, тому що поряд з ростом цін на випускається продукцию, щоМ (зв'язаний, в основному, з інфляційними процесами) ростуть ціни на матеріали, що збільшує собівартість продукції, отже, зменшує прибуток від реалізації й, у кінцевому результаті, веде до зниження чистого прибутку.

Чистий прибуток виріс на 26 249руб. Але зростання чистого прибутку становить усього 3%, що погано позначається на рентабельності. При струмом випередженні росту виторгу над зростанням чистого прибутку, прийде розглянути прибуток більш докладно, для виявлення причин такої низької рентабельності.

На зміну балансової, а значить і чистого прибутку, впливають багато факторів. Балансовий прибуток складається з:

Прибутку від реалізації продукції й послуг. На неї впливає:

Об'єм продажу продукції

Зміна перехідних залишків готової продукції

Випуск товарної продукції

Зміна залишків відвантаженої продукції

Структура товарної продукції

Ціни реалізації

Якість товарної продукції

Ринки збуту продукції

Інфляційні фактори

Прибуток від іншої реалізації

Прибуток від продажу товарно-матеріальних цінностей

Прибуток від реалізації продукції підсобних господарств

Прибуток від реалізації основних фондів і нематеріальних активів

Позареалізаційні фінансові результати

Прибуток від участь на паях у спільних підприємствах

Прибуток від здачі в оренду основних засобів землі

Отримані й виплачені пени й штрафи

Збитки від списання дебіторської заборгованості

Збитки від стихійних лих

Доходи по акціях, облігаціях, депозитах

Доходи й збитки по валютних операціях

Розглянемо причини недостатнього зростання прибутку на нашім підприємстві:

По-перше, при росту виторгу на 40,6%, собівартість реалізації продукції (частка якої у величині виторгу від реалізації продукції дуже велика -96,8%) росте на 41,4%(табл. 20) що в сукупності з ростом комерційних витрат, дозволяє прибутку від реалізації продукції збільшитися всього на 22,5 %.(см.Табл21).

					Таблиця 20
Динаміка зміни собівартості по елементах витрат
Найменування показника	1997г	доля. вага статті витрат	1998г	доля. вага статті витрат	абсолютн. Зміни	відносить зміни
Матеріальні витрати	12 435 317	51%	17 871 000	48%	5 435 683	144%
Витрати на оплату праці	5 647 077	23%	8 083 728	22%	2 436 651	143%
Відрахування на соціальні потреби	2 083 984	9%	3 013 156	8%	929 172	145%
Амортизація основних засобів	1 365 924	6%	2 137 900	6%	771 976	157%
Інші витрати	2 765 605	11%	5 813 416	16%	3 047 811	210%
Разом по елементах витрат	24 297 907	100%	36 919 200	100%	12 621 293	152%
Із загальної суми витрат віднесено на невиробничі рахунки	66 415		11 896		-54 519

Прибутку від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня співпідпорядкованості: об'єму реалізації продукції; її структури; собівартості й рівня среднереализационных цін.

Об'єм реалізації продукції може зробити позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення об'єму продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збиткової, то при збільшенні об'єму продажів відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може робити як позитивне, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшується частка більше рентабельних видів продукції в загальному об'ємі реалізації, то сума прибутку росте й, навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції й прибуток перебувають в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного росту суми прибутку, і навпаки.

Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку перебувають у прямо пропорціональній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.

По-друге, при значному збільшенні прибутки від фінансово-господарської діяльності -на79% (у результаті різкого зростання операційних доходів на 1173896 руб. При продажі основних фондів(табл.6) , прибуток звітного періоду росте всього на 1,7%. Це походить із за великого росту позареалізаційних витрат на311%.

Позареалізаційні збитки значною мірою є результатом порушення договірної дисципліни й свідчать про те, що на підприємстві погано забезпечується схоронність власності. Позареалізаційні доходи й витрати від штрафів, пені, неустойок у деяких випадках є результатом поганої постановки обліку (наприклад, прибуток минулих років, виявлена у звітному році). Позареалізаційні доходи й витрати вивчаються в динаміку за ряд звітних періодів. Ретельно з'ясовуються причини їх (особливо по штрафах), намечаются заходу щодо скорочення й недопущенню позареалізаційних збитків, штрафних санкцій, більшу частину яких становлять штрафи за порушення договорів поставок.

Ріст продуктивності праці можна оцінювати позитивно завжди, тим більше що незважаючи на ріст чисельності працівників на (502-423=79 чоловік), отже, збільшення собівартості продукції на41% за рахунок збільшення витрат на оплату праці на 43%, виторг від реалізації теж росте на 40,6%, а прибуток від реалізації росте на 22,5 %.

Темп росту фондовіддачі -238%, указує на те, що у звітному році внеоборотные активи стали використовуватися в 2,4 рази більш ефективно, ніж у попередньому році. Це відбувається через неефективне використання основних фондів в 97 році. Отже, при продажу частини основних(невиробничих) фондів, які були в надлишку, що залишилися основні фонди стали використовуватися більш ефективно, а виторг збільшився.

Позитивно оцінюється також високий ріст коефіцієнта загальної оборотності капіталу (238%). Це відбувається через зміну структури активу. Збільшення частки оборотних активів у загальній сумі активів майже в 2,5 рази дозволило, збільшити виторг від реалізації продукції на 40,6%.

Збільшення оборотних активів і величини запасів і витрат більш ніж в 2 рази при росту виторгу всього на 40%, привело до зменшення коефіцієнтів оборотності оборотних коштів і матеріальних оборотних коштів. Отже середній строк обороту матеріальних засобів збільшився з 68 днів до 78 днів. Звичайне зменшення коефіцієнтів оборотності оборотних активів говорить про зниження ділової активності підприємства й розцінюється негативно. Але тому що на нашім підприємстві строки обороту матеріальних активів занадто (неправдоподібно) низки, їхнє збільшення говорить лише про збільшення суми оборотних активів і запасів, дефіцит яких потрібно заповнити й уповільнення оборотності в цьому випадку не можна оцінювати негативно.

Ріст коефіцієнта оборотності власного капіталу на 131% трохи вище, ніж ріст коефіцієнта загальної оборотності капіталу (темп росту - 212%) показує дуже гарний результат вкладення засобів, якими ризикують власники підприємства. Це говорить про те, що власний капітал використовується набагато більш ефективно, ніж раніше.

Якщо розглядати тривалість операційного циклу окремо, його незначний ріст (на 28%) можна розглядати негативно, тому що він указує на вповільнення оборотності дебіторської заборгованості й матеріальних засобів і, як наслідок, спостерігається вповільнення оборотності всього оборотного капіталу. Але, якщо розглядати цей показник у сукупності з показником тривалості фінансового циклу, що протягом усього розглянутого періоду має негативне значення, те його ріст можна розглядати вже позитивно, тому що ця тенденція надалі дозволить перебороти тривалості фінансового циклу нульову оцінку.

Оцінка рентабельності підприємства

Рентабельність - один з основних вартісних якісних показників ефективності виробництва на підприємстві, що характеризує рівень віддачі витрат і ступінь використання засобів у процесі виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг). Якщо ділова активність підприємства у фінансовій сфері проявляється насамперед у швидкості обороту ресурсів, то рентабельність підприємства показує ступінь прибутковості його діяльності.

Существленно впливають на аналіз фінансового стану підприємства й формулювання висновків наступні особливості показників рентабельність:

Історичний аспект. Показники рентабельність відбивають результативність роботи підприємства за звітний період. Як ми вже відзначали, у господарській діяльності підприємства можуть відбуватися зміни, що вимагають великих інвестицій і витрат (див. Розділ 3.3.5). Але планований довгостроковий ефект показники рентабельність не відбивають. Тому зниження рівня рентабельність в розглянутому періоді не завжди варто розцінювати як негативну тенденцію.

Розрахунок показників . Чисельник і знаменник показника виражені в грошовій формі, але в різній купівельній спроможності й ліквідності. Чисельник показника - прибуток. Вона динамічна, у ній відбивається рівень цін, кількість зробленої продукції, результати діяльності за минулий період. Знаменником показника в або власний капітал (Ис), або необоротне активи (F). Хоча вони мають вартісну оцінку, але це облікова вартість (зафіксована в обліковій документації), що може істотно відрізнятися від поточної (ринкової) оцінки.

Сфера діяльності підприємства. Основний критерій - ризик у бізнесі. Виробництво може супроводжуватися одержанням високого прибутку, але ціною більшого ризику й нестійкості на ринку

Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні групи:

Показники прибутковості продукції. Розраховуються на основі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) і витрати на виробництво (рентабельність продажів, рентабельність основної діяльності).

Показники прибутковості майна підприємства. Формується на основі розрахунку рівня рентабельності, залежно від зміни розміру майна (рентабельність усього капіталу, рентабельність основних засобів і інших необоротних активів).

Показники прибутковості використовуваного капіталу. Розраховується на базі інвестіруємого капіталу (рентабельність власного капіталу, рентабельність перманентного капіталу).

Розрахунок показників, що характеризують рентабельність підприємства (табл. 22) заснований на визначенні середньорічних величин, що необхідно для приведення чисельника й знаменника дробу в порівнянний вид. Це обумовлено тим, що прибуток ураховується наростаючим підсумком з початку року й за весь звітний період. Величина в чисельнику, наприклад розміри власного капіталу, може істотно мінятися.

Таблиця 22.

Розрахунок показників рентабильности підприємства

Показник	Формула для розрахунку	Коментарі
Рентабельність продажів (Rп)	Rп = Рр / V	Показує прибутковість реалізації, т.е на скільки рублів потрібно реалізувати продукції, щоб одержати 1 руб. Прибутку. Прямо пов'язаний з динамікою ціни реалізації продукції, рівнем витрат на виробництво
Рентабельність основної діяльності (Rод)	Rод = Рр / З	Показує прибуток від понесених витрат на виробництво продукції. Доповнює показник рентабельності продажів. Динаміка коэфициента може свідчити про необхідність перегляду цін або посилення контролю за собівартістю реалізованої продукції
Рентабельність усього капіталу підприємства (Rк)	Rк = Рч / Вср	Визначає ефективність усього майна підприємства При порівнянні рентабельності капіталу з рентабельністю продукції й величиною ставки по банківському кредиті можна зробити висновок або про невиправдане завищення кредитної ставки, або про незадовільне використання капіталу підприємства
Рентабельність внеоборотных активів(Rf)	Rf = Рч / Fср	Вимірює величину чистого прибутку, що доводиться на одиницю вартості внеоборотных активів
Рентабельність власного капіталу (Rск)	Rск = Рч / Ис.порівн	Отражаер ефективність використання засобів, що належать власникам підприємства Основний критерій при оцінці рівня котирування акцій на біржі

Умовні позначки:

Рр - прибуток від реалізації продукції (ф. № 2, стор.050)

З - собівартість реалізації продукції (ф. № 2, стор. 020)

Рч - чистий прибуток, після сплати податку на прибуток (ф. № 2, стр 160 = стр 140 - стор. 150)

За підсумками таблиці 23 можна сказати, що ступінь прибутковості діяльності підприємства невисока, тому що всі показники рентабельності дуже низькі. .розглянемо динаміку показників рентабельності:

Таблиця23

Розрахунок показників рентабельності підприємства

Погіршення показників рентабельності продажів і рентабельності основної діяльності вказує про велику частку витрат у ціні продукції. Але тому що стан будівельного ринку не дозволяє збільшувати ціну на продукцію, тому що через перевищення пропозиції над попитом, підприємство ризикує втратити своїх покупців і замовників, отже динаміка коефіцієнтів свідчить про необхідність посилення контролю за собівартістю реалізованої продукції.

Розглядаючи показники рентабельності всього капіталу підприємства, можна сказати, що майно підприємства використовується дуже неефективно. Рентабельність капіталу набагато нижче рентабельності продукції (0,71<<2,7). І, навіть такий значний ріст показника (на 0,26%), не дає надії на те, що в найближчому майбутньому показник рентабельності всього капіталу підприємства не тільки наблизиться до величини ставки по банківському кредиті, але хоча б перевищить показник рентабельності продажів.

Те ж можна сказати й аналізуючи показники рентабельності необоротних активів і власного капіталу. Тому що майно підприємства (необоротне активи) сформовані за рахунок власних коштів і їхня рентабельність дуже низька, це говорить про тім що власний капітал використовується не раціонально, більший прибуток можна було б одержати, вкладаючи кошти в банк під відсотки або в інше, більше прибуткове підприємство. Отже, щоб не прибігати до надзвичайних заходів, варто переглянути структуру активів підприємства й заохочувати надалі збільшення частки оборотних активів у сумі всіх активів підприємства. Повинна разсмотреться також можливість продажу частини основних засобів, здача їх в оренду або, при відсутності вільних основних виробничих і невиробничих засобів, можливість вкладення власних засобів у модернізацію виробничих основних фондів, з метою збільшення ефективності їхнього використання. Тому що в підприємства спостерігається велика кількість незавершеного будівництва, приблизно рівне основним засобам (38,7% від суми всіх активів підприємства), керівництво повинне розглянути всі можливі варіанти зменшення цієї кількості незавершеного будівництва в найкоротший термін.