Озброєння давньоруського населення Буковини

Знахідки шпор на досліджуваній території свідчать про досить ранню появу кінноти у місцевого населення. Найраніші з виявлених шпор досліджені на поселенні ІХ ст. воїнів - землеробів у слов'янському місті Ревному, центрі княжіння літописних хорватів. Очевидно, тут уже починала формуватися кінна дружина з „лучших людей” для охорони общинного центру і багатств, зосереджених у ньому. Хорвати, я к нащадки Великоморавської держави, які після розгрому її аварами поселилися у Східному Прикарпатті, славилися віддавна своєю кіннотою. Якщо ж брати в масштабах Русі, та прослідкувати певну еволюцію, то саме з ІХ ст. тут починає формуватися військовий кінний прошарок. Про це не раз згадують як руські, так і зарубіжні літописці і хроністи. Зокрема, руські князі відкуповувалися від угрів, які проходили через їхню територію близько 895 р. конями сідлами і вудилами, „прикрашеними за руським звичаєм”.

Отже, на прикладі виявлених на пам'ятках Сірето - Дністровського межиріччя шпор можна простежити еволюцію кінного війська від легкоозброєних до важко озброєних вершників. У цьому відношенні досліджувана територія не поступалася за рівнем розвитку даного роду війська ні перед східними, ні, тим більше. перед західними країнами.

У якості універсального засобу управління конем за відсутності шпор під час верхової їзди виступає канчук. Однією із деталей його є потиличник із дзьобоподібним виступом, який запобігав вислизанню канчука з руки. Такий бронзовий лити, покритий сріблом потиличник знайдено на території Чорнівського городища [рис. 5: 8]. Це трубчате зооморфне зображення голівки птаха прикрашене очковим та геометричним орнаментом, рельєфними валиками. Його зооморфність підкреслювалася моделюванням очей та дзьоба. Довжина виробу складає 6,2 см, зовнішній діаметр - 1,8 см, внутрішній - 1,4 см, довжина дзьоба 2 см. У його верхній частині є два наскрізних отвори діаметром 0,4 - 05 см, розміщених напроти один одного.

За класифікацією А. Кірпічнікова, такий потиличник відноситься до типу ІV. час появи і побутування його припадає на ХІІ - першу половину ХІІІ ст. Такі канчуки використовувалися легкоозброєними вершниками. За допомогою такої нагайки можна було управляти конем за відсутності шпор. Цей тип східної манери їзди потрапив до Давньої Русі від південних кочівників і часто застосовувався. Так, наприклад, їздили чорні клобуки Поросся та легкоозброєні давньоруські воїни. Загалом, датуються ці зооморфні потиличники ХІІ - ХІІІ ст. Вважається, що вони наслідують в металі місцеву народну різьбу. Крім Русі, потиличники цього типу зафіксовані у Волзькій Болгарії, де також виявлена форма для їхнього виготовлення. Точної аналогії потиличнику нагайки з Чорнівського городища нами не знайдено. Близькими, але значно простішими є бронзові потиличники з Київщини та Волзької Болгарії.

Важливим елементом спорядження верхового коня були сідла. З Ленківецького поселення походить кістяна накладка сідла [рис. 5: 2]. Ця петля, яка кріпилася до полиці сідла і мала отвір через який пропускався нагрудний або прідхвістний ремінь. Вона у вигляді трикутної пластини з довжиною однієї сторони 2,6 см, шириною біля 1,5 см. По краю вона прикрашена циркульним орнаментом. Датуються такі кістяні петлі ХІ - ХІІІ ст. Подібні накладки відомі в Гродно, Білій вежі, Россаві, серед кочівницьких старожитностей та у поляків.

На досліджуваній території зібрана багата колекція кінської збруї, елементами якої є вудила, найбільш численні та універсальні елементи спорядження верхового коня. Відомі вони серед матеріалів Чорнівського городища, давньоруського міста Василева та Ленківецького городища В основному, це вудила загальнослов'янського типу. Вони зроблені з дроту. квадратного в плані, з середнім розміром гризл 8,5 см і думатером кілець 4,8 см [ рис. 5: 1; рис. 6: 17 - 19].

Правда на Зеленолипівському городищі діаметр кілець становив всього 1 - 2 см. За діаметром кілець, які виконували функції псалія і повідного кільця, вони відносяться до групи 1 із малим діаметром діаметром кілець, що характерно для коней з малою чуттєвістю в управління. Невідповідність у розмірах гризел пов'язана з норовом і вишколом коня. Усі виявлені вудила відносяться до ІV типу за класифікацією А. Кірпічнікова і датуються ІХ - ХІІІ ст. Аналогії їм відомі у Воїні, Колодяжині, Ігрені, Райках, Сіренську, а також на західнослов'янських територіях.

Значна колекція у матеріалах поселень та городищ Сірето - Дністровського межиріччя пряжок. За формою рамки їх можна розділити на 10 основних видів: 1 - півкільцеві;2 - кільцеві;3 - п'ятикінцеві;4 - прямокутні; 5 - квадратні; 6 - округлено квадратні; 7 - трапецієподібні; 8 - підтрикутні;9 - ліроподібні; 10 - невизначеного типу. Домінуючими при цьому є 1 і 4 вид. За розмірами й формою рамки вони можуть відноситися до підручних пряжок, пряжок путлищ, розподільних кілець упряжі та для підвішування й носіння зброї, обладунків.

До підпружних пряжок можна віднести знахідки з півкільцевими залізними рамками. Вони найбільш масивні. У середньому висота їх коливається 5,5 - 6,3 см при ширині 4 - 4,5 см. Такими пряжками кріпилися підчеревні, нагрудні і підхвостові підпруги [рис. 8: 1, 2; рис. 9: 1]. У цих пристроях запираючий стержень приходився на середину дугоподібної смуги, що при натягуванні створювало йому велику центричність і стійкість. Відомі вони на Чорнівському городищі ХІІ - першої половини ХІІІ ст. та поблизу с. Зелена Липа.

Трохи меншими за розмірами - висота 3,5 - 4 см, ширина 4,2 - 4,5 см є застібки путлищ. Їхні залізні рамки, в основному, мали півкільцеву і прямокутну форму [рис. 8: 14 -15]. Увійшли у використання такі пряжки на початку ХІІ ст. Вони знайдені знову ж таки на Чорнівському та Зеленолипівському городищах.

До кінської упряжі могли входити розподільні металеві та бронзові кільця. Форма рамки таких пряжок, як правило, була кільцевою, пів кільцевою, прямокутною та округлено квадратною. Вони менші за розмірами від попередніх. Їхні середні розміри складали: висота - 2.5 - 3,5 см, ширина 2 - 3,5 см [ рис. 8: 24, 25]. Відомі вони в Молодії, Чорнівці, Зеленій Липі.

Серед запираючих пристроїв відомі пряжки пасків як елемент одягу. На досліджуваній території вони зустрічаються на археологічних пам'ятках з ІХ ст. У більшості своїй це залізні пряжки з рамками пів кільцевої, прямокутної, квадратної та трапецієподібної форми. Вони менш масивні за підпружні пряжки і могли бути прикрашені візерунками. Такі пряжки відкрито на городищі Х ст. у Ревному, ХІІ - першої половини ХІІІ ст. Чорнівці, Ленківцях на Пруті, Василеві [рис. 8: 3 - 8, 26].

Найбільшу категорію становлять невеликі пряжки з рамками пів кільцевої, п'ятикінцевої, прямокутної, квадратної та хвилеподібно зігнутої форм. Середні розміри їх становили: по висоті 2 - 3,5 см; по ширині 2,2 - 2,8 см; просвіт вушка 1,6 - 2 см [рис. 8: 9, 10, 13, 17 - 22; рис. 9: 3 - 6]. У більшості своїй вони виготовлені з бронзи, хоча зустрічаються і металеві й по щитку орнаментовані насічками, ямками або покриті сріблом. Такі пряжки могли використовувати при носінні зброї, підвішуванні обладунків, а також у елементах кінської збруї. вони широко представлені на археологічних пам'ятках Сірето - Дністровського межиріччя в ХІІ - ХІV ст. Для періоду Х - першої половини ХІІІ ст. вони поки невідомі.

Дві залізні пряжки, з літописного Василева та Зеленолипівського городища каплеподібні двобічні з переділом по середині форми [рис. 8: 12, 27; рис. 9: 12]. Вони. очевидно. судячи з вигину щитка, слугували частиною кріплення плаща або є жіночою прикрасою.

Як видно з наведених матеріалів найбільше поширеними формами щитків пряжок є пів кільцеві, що складає 37% від усієї маси знахідок. Далі йдуть круглі та прямокутні по 13% і квадратні 11%. Решта форм рамок займають незначний відсоток. Аналогічні пряжки усіх видів широко представлені серед археологічних матеріалів з пам'яток Давньої Русі та середньовічної Європи.

У літописному Василеві та Зеленій Липі виявлені підкови для коней. Підкова з літописного Василева у вигляді півкола. Її ширина складала 10,3 см, висота 8,5 см. Спереду знаходився шип у вигляді вузької вузької - шириною 0,5 см загнутої пластини висотою з основою 1 см. На задніх кінцях підкови розміщені два трикутні шипи. На її щитку знаходилося шість прямокутних отворів для цвяхів. Ця підкова відноситься, в певній мірі, до першої різнорідності таких виробів і датується ХІ - ХVІІ ст. Повної аналогії їй не виявлено, але подібні знайдені на Княжій горі, Новгороді, Пскові, Сереньку, Лісковому, Пересопниці тощо. За своїм виглядом ці підкови наслідують льодохідні шипи і, на думку А. Кірпічнікова, могли використовуватися лише зимою.

У Василеві та Зеленій Липі знайдені підкови іншого виду. Це масивні підкови у формі тричверткового овалу шириною 11,25 - 12 см, висотою 7 - 8 см. На двох кінцях розташовані прямокутні шипи висотою разом з основною 1 - 2 см [ рис. 5:9, 11; рис. 6: 24]. По краю площини підкови розміщений суцільний жолоб, у якому зроблено шість прямокутних отворів для укалів. Датуються такі вироби ХІІ - ХІІІ ст., але масове використання їх припадає на ХІІІ - ХІV ст. Аналогії їм виявлені на багатьох давньоруських пам'ятках. особливо в шарах міст, які зазнали нападу монголо - татар. Знахідки таких підков на теренах Сірето - Дністровського межиріччя свідчить про наявність тут важко озброєної кавалерії(якщо враховувати знахідки поруч предметів озброєння), а також коней, призначених для перевезення купецьких вантажів.

До предметів кінської амуніції можуть можуть бути віднесені скребниці для чистки коней, виявлені поблизу Зеленолипівського городища . [рис. 5: 3; рис. 6: 26, 27]. Це знаряддя з дворядною напівтрубчатою гребінкою, яка прикріплена до залізного стержня - ручки. Відносяться ці знаряддя до типу ІІ за А. Кірпічніковим, а час їхнього побутування припадає на ХІІ - ХІV ст. Аналогії їх виявлені в стародавньому Ізяславі, Слобідці, Володимирі Волинському.

Таким чином, можна зробити висновок, що предмети спорядження вершника та верхового коня з території Буковини представлені у значній кількості, вони описані, атрибутизовані, та незважаючи на це, та підвищення кількості даного типу пам'яток, все ж таки потребують подальшого вивчення, що і буде зроблено.

ВИСНОВКИ

Таким чином, підводячи підсумок даній темі, слід сказати, що слов'яно - руське озброєння населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра було на досить високому рівні. Його еволюція проходила в загальному руслі розвитку військової справи Центрально - Східної Європи, але при цьому прослідковуються певна локальна своєрідність у використанні деяких видів озброєння, що пов'язано, в першу чергу, з особливостями геополітичного розташування краю. Це проявляється в досить ранньому ознайомленні місцевого населення з вогнепальною зброєю в подальшому.

Говорячи окремо знову ж таки про кожен тип озброєння, слід сказати, що зброя дальнього бою, залишається відкритою сторінкою для дослідника, так як через накопичення значного археологічного матеріалу останніх років, необхідно переглянути окремі регіональні типіки та проблеми з використанням зброї дальнього бою, зокрема це стосується монголо - татарських наконечників стріл, які на даний момент складають рідкість у досліджуваному нами регіоні, а також уведення її у загальну класифікацію даного типу наконечників стріл. Важливу увагу необхідно приділити вивченню такого типу стріл, як бронебійні, та проведення їх реконструкції. Це дасть змогу визначити розвиток і захисної зброї та обладунку, простежити їх еволюцію, тим паче на теренах рідкісного регіону у військовому аспекті, як Сірето - Дністровське межиріччя.

Щодо методики, то слід сказати, що досить перспективним методом у вивченні зброї дальнього бою, передусім наконечників стріл є балістичний метод. Він дасть змогу не тільки визначити окремі параметри лука чи стріли, а й відповість на такі запитання, щодо обстрілу того чи іншого городища, з яких позицій було обстріляне городище, провести окрему релятиваційну реконструкцію поселення, з якою швидкістю летіла та чи інша стріла, та, власне, саму ергонометрію та пенетрацію, тобто раневу балістику, тому у цьому аспекті, при описі тих чи інших наконечників стріл необхідно звертати увагу на усі розміри, усі параметри, усі позначки, які є на тому чи іншому наконечнику стріли, так як все це несе за собою успіх у визначенні багатьох важливих аспектів як військової, так і соціальної, економічної, та політичної історії того чи іншого регіону в той чи інший період.

Характеризуючи зброю ближнього бою, слід сказати в загальному, що даний тип старожитностей є досить рідкісним на території, і тому нам важко оперувати наявними нині предметами зброї ближнього бою та фрагментами обладунку давньоруського воїна з території Буковини. Подальші дослідження будуть спрямовані на вирішення даного питання, та власне, знову ж таки. необхідно примінити балістичний метод і до зброї ближнього бою, так як це в подальшому дозволить визначати сам вплив того чи іншого виду зброї ближнього бою на хід подій в історії Давньоруської держави загалом.

Важливим аспектом у цьому плані знову ж таки залишається розробка типології. Але, так як на Буковині все таки незначна кількість, хоча наявні рідкісні предмети, як для регіону, питання типологізації та класифікації, стоїть у іншому вимірі, вже після атрибутизації та опису даних пам'яток. Щодо предметів обладунку давньоруського воїна з території Буковини, слід сказати те ж саме, що нині наявний у нас археологічний матеріал не дає змогу здійснити повну реконструкцію давньоруського воїна, саме за матеріалами Буковини, через його не чисельність, та це питання є досить актуальним у питаннях реконструкції, тому його дослідження та розробка буде продовжено з урахуванням минулих, теперішніх та майбутніх знахідок.

А отже, переходячи до підбиття підсумків останнього розділу, слід сказати, що предмети спорядження вершника та верхового коня з території межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра складають одну із найбільш чисельних категорій археологічних пам'яток, та незважаючи на це окремі питання, щодо інтерпретації окремих предметів залишаються відкритими. Отже, підводячи загальний підсумок, слід сказати, що на даний момент на території Буковини є в наявності значна кількість предметів озброєння, та незважаючи на детальне їх вивчення ще багато моментів залишаються відкритими, тому з урахуванням вже зробленого, та поставлених цілей дослідження предметів озброєння давньоруського часу з території Буковини буде продовжено.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Джерела

1. Карпини Дж. дель Плано. История монголов / Дж. Карпини. - М., 1957. - С. 51.

2. Повесть временных лет. - М. - Л., 1950. - Ч. 1.

3. ПСРЛ. - М., 1975. - Т. 32.(Белорусско - литовские летописи).

4. ПСРЛ. - М., 1997. - Т. 1.(Лаврентьевская летопись).

5. Слово о полку Игореве. - К., 1985. - С. 18.

Література

1. Алексеев Л.В. Смоленская земля в ІХ - ХІІІ вв. / Л. Алексеев. - М., 1980. - С. 291.

2. Артемьев А.Р. Копья из раскопок в Изборске // КСИА. - 1982. - Вып. 171. - С. 23.

3. Артемьев А.Р. Проблемы виделения монголо - татарского комплекса вооружения среди древнерусских материалов ХІІІ вв. // Восточная Европа в средневековье. - М., 2004. - С. 143 - 152.

4. Бережинський В.Г. Техніка бойового застосування давньоруського озброєння / В. Бережинський. - К., 2000. - С. 140.

5. Веремейчик Е.М. Охранные раскопки поселения Х - ХІІІ вв. у с. Петруши // Проблемы археологии Южной Руси. - К., 1990. - С. 76 - 83.

6. Виногродська Л. Археологічні дослідження давньоруських шарів в м. Старокостянтинів у 2001 - 2003 рр. // Літописний Губин в контексті історії Болохівської землі(ХІІ - ХІІІ ст.): Матеріали Всеукраїнської науково - практичної конференції 26 - 27 червня 2004 р. - Київ - Хмельницький - Кам'янець - Подільський - Старокостянтинів, 2004. - С. 48 - 58.

7. Винокур І.С., Журко О.І., Мегей В.П. Літописний Губин ХІІ - ХІІІ ст. Болохівська земля / І.С. Винокур, О.І. Журко, В.П. Мегей. - Київ - Кам'янець - Подільський - Хмельницький - Старокостянтинів, 2004. - С. 142.

8. Винокур І.С., Тимощук Б.О. Давні слов'яни на Дністрі. Історико - краєзнавчі нариси / Б.О. Тимощук, І.С. Винокур. - Ужгород, 1977. - С. 86.

9. Возний І.П. Історико - культурний розвиток населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра в Х - ХІV ст. / І. Возний. - Частина 2. - Чернівці: Золоті литаври. - 2009. - С. 233 - 282.

10. Возний І.П. Чорнівська феодальна укріплена садиба ХІІ - ХІІІ ст. / І. Возний. - Чернівці, 1998. - С. 92 - 101.

11. Воронин Н.Н. Древнее Гродно // МИА. - 1954. - № 41. - Т. 3. - С. 133-137.

12. Гончаров В.К. Райковецкое городище / В. Гончаров. - К., 1950. - С. 65.

13. Гуревич Ф.Д. Древний Новогрудок / Ф. Гуревич. - Л., 1981. - С. 34.

14. Довженок В.Й., Гончаров В.К., Юра Р.О. Древньоруське місто Воїнь / В.Й. Довженок, В.К. Гончаров, Р.О. Юра. - К., 1966. - С.21.

15. Зверуго Я.Г. Древний Волковыск Х - ХIV ст. / Я. Зверуго. - Минск, 1985. - С.112.

16. Іванченко Л.І. Давньоруське городище поблизу с. Сахнівка на Росі // Археологія. - 1990. - № 3. - С. 137.

17. Калініченко В.А., Пивоваров С.В. Озброєння слов'яно - руського населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра: історіографічний аспект // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. пр.: Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці. - Вип. 583 - 584. - С. 7 - 11.

18. Каргер М.К. Древний Киев / М. Каргер. - М. - Л., 1958. - Т. 1. - С. 380.

19. Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. Вып. 1. Мечи и сабли ІХ - ХІІІ вв. // САИ. - Вып. Е1 -36. - 1966. - С. 68.

20. Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. Вып. 2. Копья, сулицы, боевые топоры, булавы, кистени ІХ - ХІІІ вв. // САИ. - Вып. Е1 -36. - 1966. - С. 14.

21. Кирпичников А.Н. Снаряжение всадника и верхового коня на Руси ІХ - ХІІІ вв. // САИ. - Вып. Е1-36. - 1973. - С. 56.

22. Кирпичников А.Н., Медведев А.Ф. Вооружение // Древняя Русь. Город, замок, село. - М., 1985. - С. 310.

23. Козловський А.О. Історико - культурний розвиток Південного Подніпров'я в ІХ - ХІV ст. / А. Козловський. - К., 1990. - С. 52.

24. Колчин Б.А. Железообрабатывающее ремесло Новгорода Великого // МИА. - № 65. - 1959. - Т. ІІ. - С. 7 - 120.

25. Коробейников А.В., Митюков Н.В. Баллистика стрел по данным археологии: введение в проблемную область / А.В. Коробейников, Н.В. Митюков. - Ижевск: Изд-во НОУ КИТ. - 2007. - С.18-47.

26. Кучера М.П. Древній Пліснеськ // АП УРСР. - 1962. - Т. ХІІ. - С. 2 - 56.

27. Макушников О.А. Основные етапы развития летописного Гомия(до середины ХІІІ в.) // Проблемы археологии Южной Руси. Материалы историко - археологического семинара „Чернигов и его округа в ІХ -ХІІІ вв.”. - Чернигов, 26 - 28 сентября 1988 г. - К., 1990. - С. 56 - 62.

28. Малевская М.В., Раппопорт П.А., Тимощук Б.А. Раскопки на Ленковецком поселении в 1967 г. // СА. - 1970. - № 4. - С. 112 - 127.

29. Медведев А.Ф. Оружие Великого Новгорода // МИА. - 1959. - № 65. - С. 121 - 191.

30. Медведев А.Ф.Ручное метательное оружие(лук, стрелы, самострел) // САИ. - Вып.Е1-36. -М.,1966. - 180 с.

31. Мезенцева Г.Г. Древньоруське місто Родень. Княжа Гора / Г. Мезенцева. - К. : Вид - во Київськ. ун -ту, 1968. - С. 71-72.

32. Михайлина Л.П., Возний І.П. Археологічні дані про військову справу слов'яно - руського населення Буковини VІІІ - ХІІІ ст. // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. пр. : Історія. - Вип 6 - 7. - Чернівці, 1996. - С. 24 - 44.

33. Монгайт А.Л. Старая Рязань // МИА. - 1955. - № 49. - С. 147.

34. Немеров В.Ф. Воинское снаряжение и оружие монгольського воина ХІІІ - ХІV ст. // СА. - 1987. - № 2. -С.217.

35. Никольская Т.Н. Военное дело в городах земли вятичей( по материалам древнерусского Серенска) // КСИА. - 1974. - Вып. 139. - С.23 - 29.

36. Никольская Т.Н. Земля вятичей. К истории населения бассейна Верхней и Средней Оки в ІХ - ХІІІ вв / Т. Никольская. - М., 1981. - С. 90.

37. Никольская Т.В. К истории древнерусского города Серенска // КСИА. - 1968. - Вып. 113. - С. 108 - 116.

38. Пастернак Я. Старий Галич. Археологічно - історичні досліди у 1850 - 1943 рр. / Я. Пастернак. - Івано - Франківськ, 1998. - С. 234. - Рис. 70, 24.

39. Пивоваров С.В. Дослідження Чорнівського городища першої половини ХІІІ ст. // Археологічні студії. - 2008. - Вип. 3. - С.186. - Рис. 3, 2.

40. Пивоваров С.В. Нові знахідки предметів озброєння та спорядження вершника та верхового коня з Чорнівського городища(перша половина ХІІІ ст.). - ПССІАЕ. - Чернівці: Золоті литаври. - Т. 2. -С. 133-141.

41. Пивоваров С. В. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра(ХІ - перша половина ХІІІ ст.) / С. Пивоваров. - Чернівці, 2006.- С. 136.

42. Плетнева С.А. Печенеги, торки, половцы // Степи Евразии в эпоху средневековья. - М., 1981. - С. 260

43. Ратич О.О. Результати досліджень древньоруського городища „Замчисько” в м. Судова вишня Львівської обл.. в 1957 - 1959 рр. // МДАПВ. - 1962. - Вип. 4. - С. 113.

44. Седова М.В. Предметы вооружения из Ярополч - Залесского // КСИА. - 1971. - Вып. 125. - С. 87 - 94.

45. Седов В.В. Сельские поселения Центральных районов Смоленской земли // МИА. - 1960. - № 92. - С. 111.

46. Стародуб О.В. Наконечники стріл Білоцерківського музею // Юр'ївський літопис. - 2007. - № 6. - С. 128.

47. Терський С. Археологія доби Галицько - Волинської держави / С. Терський. - Львів, 2002. - С. 81.

48. Терський С.В. Лучеськ Х - ХV ст. / С. Терський. - Львів, 2006. - С.157.

49. Тимощук Б.О. Давньоруська Буковина(Х - перша половина ХІV ст.) / Б. Тимощук. - К., 1982. - Рис. 20.

50. Тимощук Б.О Дослідження давньоруського городища Дарабани - Щовб // Середні віки на Україні. - 1971. - Вип. 1. - С. 293.

51. Тимощук Б.О. Слов'яни Північно Буковини V - ІХ ст. / Б. Тимощук. - К., 1976. - Рис. 18, 38,39.

52. Федоров Г.Б. Городище Екимауцы // КСИИМК. - 1953. - Вып. 50. - С. 104 - 126.

52. Федоров - Давыдов Г.А. Кочевники Восточной Европы под властью золотоордынских ханов / Г. Федоров - Давыдов. - М., 1966. - С. 17.

53. Федорук А.В., Возний І.П. Вістря стріл Х - ХІV ст. з території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром // Вісник національного університету „Львівська політехніка”. - Держава та армія. - Львів, 2004. - № 670. - С.30-39.

54. Шекун О.В., Веремейчик О.М. Поселення Ліскове у верхів'ях р. Білоус // Південноруське село ІХ - ХІІІ ст. - К., 1997. - С. 69 - 99.

55. Шноре Э. Асотское городище /. Э Шноре. - Рига, 1961. - Табл. 10.

56. Шушарин В.П. Русско - венгерские отношения в ІХ в. // Международные связи России до ХVІІ в. - М., 1961. - С. 141.

57. Юра Р.О. Древній Колодяжин // АП УРСР. - 1962. - Т. 12. - С. 117. - Табл. 1, 5.

58. Farkas Z. Novy nalez stredovekeho hrotu sipu zo stupavy - Dracieho hradku // Zbornik Slovenskeho narodneho muzea. - Archeologia. - Rocnik C.I. - 2007. - S. 215-230.

59. Zak A. Najstarsze ostrogi zachodnoislowianskie. - Warszawa - Wroclaw, 1959. - S. 132.

ДОДАТКИ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на Allbest.ru